Економічна сутність підприємництва
Історичний аспект розвитку підприємництва, його економічна сутність. Формування, стан та тенденції розвитку підприємництва в Україні як чинника факту державного регулювання. Роль факторів зовнішнього та внутрішнього середовища в діяльності підприємництва.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.09.2014 |
| Размер файла | 104,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
3
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Теоретичні основи категорії
- 1.2 Підприємництво
- 1.2 Історичний аспект розвитку підприємництва
- 1.3 Економічна сутність підприємництва
- Розділ ІІ. Стан та тенденції розвитку підприємництва в Україні
- 2.1 Аналіз формування та розвитку підприємництва в Україні
- 2.2 Підприємництво в Україні, як чинник факту державного регулювання
- Розділ ІІІ. Перспективи розвитку підприємництва в Україні
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Не викликає сумніву, що головною рушійною силою на шляху до цивілізованих ринкових відносин є розвиток підприємництва. Ставши на шлях реформ, перед Україною постало питання необхідності створення умов для активізації усіх форм підприємницької діяльності. Кожен із секторів підприємництва (суб'єкти малого бізнесу, середні підприємства та великий бізнес) має свої особливості, свої переваги, своє значення, а найголовніше, значний потенціал для відродження економіки країни і її продуктивних сил.
Не дивлячись на те, що за кількісними показниками розвитку підприємницької діяльності Україна відповідає рівню країн ЄС, загальний стан підприємництва в країні характеризується значною кількістю системних проблем, серед яких можна назвати наступні: відсутність цілеспрямованої державної політики розвитку підприємництва в Україні, обмеження фінансових ресурсів, значний рівнем тіньової діяльності, недостатня інноваційна спрямованість підприємництва, відсутність повноцінно діючих інфраструктурних елементів підтримки розвитку підприємницького сектора тощо. На сьогодні можна стверджувати, що в Україні вже завершено етап трансформації, метою якого був механічне нарощення суб'єктів підприємництва, й має розпочатися новий етап, який повинен сприяти зростанню експортних можливостей вітчизняного бізнесу, підвищити його внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність і забезпечити більшу віддачу від підприємництва у внутрішньому валовому продукті.
Усе вищезазначене підтверджує надзвичайну теоретичну та практичну актуальність дослідження проблем становлення і розвитку підприємництва в перехідній економіці України, необхідності його державного регулювання. Окрім того, методика викладання даної проблематики у вищих та середніх навчальних закладах заслуговує дослідження у зв'язку із значущістю економічної освіти для формування нового економічного мислення молоді.
Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності займається величезною кількістю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні.
Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.
Предметом нашого дослідження виступає система економічних відносин щодо формування і функціонування системи підприємництва, тоді як об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси, що відбуваються у зв'язку з функціонуванням,розвитком та регулюванням підприємництва в перехідній економіці Україні.
Необхідність творчого пошуку та практична актуальність проблематики підприємництва і визначили мету нашого дослідження - дослідити теоретичні основи підприємництва, процес становлення та розвиту підприємництва в Україні, а також розкрити шляхи забезпечення його ефективності через державне регулювання.
Підприємництво займає центральне місце в народногосподарському комплексі будь-якої країни і є первинною ланкою суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємництво виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатності і самостійності. Від успіху окремих підприємництв залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни. Підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства.
Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємництва. Потенціал підприємництв залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар'єри для виходу нових підприємництв на ринок і розвитку їх діяльності.
Перші спроби теоретичного осмислення цього явища почалися з ХVІІ століття. Вагомий внесок у дослідження підприємництва протягом ХVIIІ-ХІХ століття зробили відомі західні вчені Р. Кантільйон, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, а на початку ХХ століття - М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер.
Проблеми підприємництва в колишньому СРСР практично не вивчалися. Лише з початком ринкових трансформацій у країнах СНД почали проводити дослідження з питань підприємництва. Окремі аспекти теоретичних досліджень з питань становлення, розвитку і підтримки підприємництва, в тому числі і малого, знайшли відображення у роботах українських вчених О. Барановського, З. Варналія, Л. Воротіної, П. Єщенка, А. Кисельова, Ю. Клочка, Т. Ковальчука, Л. Мельника, С. Мочерного, Ю. Ніколенка, Є. Панченка, В. Рибалкіна, С. Реверчука, В. Сизоненка, С. Соболя, О. Турчинова, А. Чухна та інших.
Безперечно, вітчизняні економісти розробили ряд аспектів стосовно теоретичних засад формування підприємницького середовища в умовах перехідної економіки. Проте, слід зазначити, що процес розвитку підприємництва надто складний і багатоаспектний, сама система перехідної економіки є дуже мінливою, а вплив багатьох факторів на суб'єктів підприємницької діяльності неоднозначний, тому проблеми становлення розвитку підприємництва та оптимізації його державного регулювання потребують подальшого комплексного аналізу.
Розділ І. Теоретичні основи категорії
1.2 Підприємництво
Підприємництво як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт. За допомогою цих ознак уніфіковано визначається правове становище підприємництв усіх форм власності і галузей народного господарства.
Підприємництво є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку, відмежовує підприємництво від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємництв, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: обєднань підприємництв, фінансових посередницьких інститутів, органів управління економікою.
Підприємництво - це організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливосте для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації власної мети.
Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємництва як товаровиробника. Юридичний аспект даного визначення полягає в тому, що підприємництво при здійсненні своєї господарської діяльності має право власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. [16, 35].
Нарешті, підприємництво - це діяльність окремої особи або об'єднаної групи осіб, спрямована на одержання прибутку в умовах ринкової економіки. Воно включає різні аспекти економічної діяльності і виступає як економічна категорія, метод господарювання, тип економічного мислення.
Підприємництво має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі. Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємництва і закріплене за підприємництвом як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на розрахунковому рахунку підприємництва в банку.
З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємництво є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Цим підприємництво суттєво відрізняється від об'єднань підприємництв (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.
Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємництво починає діяти від дня його державної реєстрації. Таким чином, підприємництво - це самостійна господарська діяльність, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках.
Кожне підприємництво має історично сформовану конкретну назву - завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць - заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під ними розуміють підприємництва, що здійснюють господарську діяльність в галузях промисловості, будівництва, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату - прибутку. Кожна з них привласнює собі певне фірмове найменування, під яким вона значиться у державному реєстрі своєї країни. Фірмове найменування звичайно містить у собі ім'я та прізвище одного чи декількох власників фірми; відображає характер діяльності, правовий статус та форму господарювання.
При цьому важливо знати, що кожне підприємництво має закінчену систему обліку та звітності, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу малюнка або їх комбінації. Такий фірмовий знак слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх вирізнення від продукції конкурентів на ринку.
Головну мету підприємництва, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці прийнято називати місією. У більшості випадків місією сучасного підприємництва (фірми) можна вважати виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. Водночас виробляючи необхідні суспільству товари і послуги, підприємництва формують матеріальні і соціальні умови життя і розвитку суспільства. Це є основним соціально-економічним аспектом місії будь-якого підприємництва в сучасних умовах.
1.2 Історичний аспект розвитку підприємництва
Дослідження еволюції підприємництва набуває особливої актуальності в нашій країні з початку 90-х років минулого століття. Традиційні підходи, які пов`язують сутність підприємництва з окремими характерними рисами діяльності господарюючого суб`єкта в умовах ринкової невизначеності, уявляються спрощеними, недосконалими. Підприємництво, як предмет економічного дослідження виступає не тільки як втілення певних характеристик, а, насамперед, як сукупність суспільно-економічних відносин, що забезпечують певні напрями діяльності, визначають їх соціальні та інші характеристики, пов`язані з працею їх учасників.
Теорія підприємництва зародилась ще у ХVІІІ столітті. Першим термін "підприємець" запровадив англійський економіст Р. Кантильон. Він розглядав підприємництво як особливий вид новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадженням у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити. [7, с.277].
Адам Сміт характеризував підприємця як власника, який йде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї і одержання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво і розпоряджається його результатами.
Наступний крок у аналізі підприємницької діяльності здійснив видатний французький економіст Ж.Б. Сей. Він розглядав підприємництво як раціональну і водночас творчу діяльність щодо комбінування факторів виробництва.
Вагомий внесок у теорію підприємництва зробив економіст австрійської школи ХХ ст. Йозеф Шумпетер. Він найбільш влучно сформулював найхарактерніші риси підприємця, перелічивши його головні функції: виготовлення нового блага або нової якості певного блага; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; проведення відповідної реорганізації. Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, слід, на думку Шумпетера, мати відповідні якості: волю і здібності; виділити визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі; бути спроможним "плисти проти течії", долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою, витратами сил і енергії. [29, с.33].
Кожний відомий вчений дає своє визначення терміну підприємницької діяльності. Для того щоб зрозуміти сутність цього терміну необхідно ознайомитись з тим, що вкладають в зміст цього поняття учені - економісти, і на основі їх визначень виділити основні ознаки властиві підприємницькій діяльності. Тому що тільки розглянувши детально кожну ознаку можна зрозуміти суть терміна підприємництва.
На сьогодні не існує єдиного визначення терміна підприємницької діяльності, кожен вчений розуміє цей термін по своєму.
Азріліан А.Н. у "Великому економічному словнику" дає визначення поняттю "підприємницька діяльність" як ініціативній самостійній діяльності громадян, спрямованій на одержання прибутку або особистого доходу, здійснюваній від свого імені, під свою майнову відповідальність, або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи.
Професор Маршавін Ю.М. вважає що підприємницька діяльність вбирає в себе і організацію виробництва, і маркетинг, включаючи рекламу і цінову політику, і менеджмент і управління фінансами.
Неординарне визначення терміну підприємницької діяльності дає В. Селиванов. Він вважає, що підприємницькою діяльністю можна назвати не усіляку корисну для суспільства діяльність по виробництву продукції, наданню робіт та послуг, а лише ту, котра має такі ознаки:
1. є економічно-самостійною та автономною волею її суб'єктів;
2. ініціативна;
3. систематична;
4. здійснюється на свій ризик і тільки під особисту майнову відповідальність;
5. здійснюється з основною метою одержання прибутку;
6. правомірна.
Економіст Попондопуло В.Ф. до всіх вищеназваних ознак підприємницької діяльності ще додає специфічні, до яких він відносить спрямованість на одержання прибутку та неохідність державної регістрації. [29, с.33].
Романовський О. О підкреслював що підприємницька діяльність в сучасних умовах є не тільки видом діяльності, а й стилем господарювання, в основі якого лежать постійний пошук нових можливостей, орієнтація на інновації, уміння залучати і ефективно використовувати для вирішення завдань ресурси із різних джерел [15, с.496].
Вовк А. вважає, що підприємництво можна розглядати як метод ведення господарства, головною умовою якого є самостійність і незалежність суб'єктів господарювання, існування у них сукупності прав і свобод на вибір виду підприємницької діяльності, формування виробничої програми, вибір джерел фінансування, доступу до ресурсів, збуту продукції, встановлення цін на неї, розпорядженя прибутком. На думку Вовк А., під самостійністю підприємця слід розуміти те, що над ним немає керуючого органа, який йому вказує що виробляти, скільки витрачати, кому і за якою ціною продавати. Але підприємець увесь час знаходиться в залежності від ринку, від динаміки попиту і пропозицій, від рівня цін, тобто від існуючої системи товарно-грошових відносин [31, с.83].
Ніколенко Ю.В. стверджує, що "підприємництво - це певна система життєдіяльності підприємств, основу якої складають демократичні форми їх економічної діяльності, забезпечення для них права ініціативи у виборі сфери, форм, методів господарювання, економічної, організаційної її технічної творчості та новаторства".
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основі якого такі ознаки, як: свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень; постійна наявність фактора ризику; орієнтація на досягнення комерційного успіху; відповідальність, активний пошук, інноваційний характер діяльності [23, с.360].
Розглянувши розуміння терміна "підприємницької діяльності" відомими вченими-економістами, можна зробити висновки, що підприємницька діяльність має певні ознаки:
1. Самостійність. В економічній літературі поняття самостійності ототожнюється зі свободою та самостійною ініціативою у виборі виду та напрямів господарювання; у виборі форм організації підприємницької діяльності, тобто у якій організаційно-правовій формі буде функціонувати підприємство.
2. Ініціативна діяльність. Полягає у виробництві обо реалізації продукції, наданні послуг, результатом чого є отриманий прибуток.
3. Підприємницька діяльність є систематичною.
4. Підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик. Підприємницькій діяльності завжди властивий елемент ризику, у цьому можна цілком погодитися з аксіомою Р. Кантильона. Він розглядав підприємництво як особливий вид новаторської діяльності, пов'язаної із ризиком. Підприємця характеризував як людину, що бере на себе ризик, пов'язаний із організацією нового виробництва, впровадженням у нього нової ідеї, із витратами, котрі можуть себе не окупити [9, с.28].
5. Основною метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Хоч Й. Шумпетер і виділяє мотиви, що спонукають до заняття підприємницькою діяльністю: такі, як бажання боротьби, прагнення до успіху, до перемоги, на нашу думку, - це усього лише другорядні мотиви, найбільш вагомим мотивом буде завжди отримання прибутку від здійснюваної діяльності.
6. Підприємництво, як правило пов'язане з новаторством.
7. В основі підприємницької діяльності лежить право приватної власності. Саме право власності лежить в основі підприємницької діяльності і є його необхідним атрибутом [10, с.22].
8. Підприємництво здійснюється фізичною особою, або представником від імені юридичної особи.
9. Підприємницька діяльність повинна здійснюватися відповідно до встановленого законодавства.
10. Підприємницькій діяльності властивий творчий підхід.
11. Підприємництву завжди властивий нескінченний пошук нових ідей, нових форм життєдіяльності підприємства.
Взагалі, розглянувши всі ознаки властиві підприємницькій діяльності, і давши визначення цьому поняттю, можна зробити висновки, що для більш точного розгляду сутності цього економічного терміна, можна відзначити, що поняття підприємницька діяльність існує в декількох напрямах.
Перший напрям являє собою визначений тип поведінки людей що можна сформулювати таким чином.
У процесі переходу від соціалістичного суспільства до ринкової економіки усе більше з'являється бажаючих привести у відповідність існуюче порушення рівноваги між попитом та пропозицією на товари, роботи та послуги за допомогою заповнення кон'юнктури ринку видами товарів яких бракує, наданням недостатньої кількості послуг представлених на ринку. Адже крім вищенаведеного визначення поняття підприємницької діяльності, даному терміну можна дати ще одне визначення, а саме: "підприємницька діяльність - це господарська діяльність, спрямована на здійснення ліквідації порушення рівноваги між попитом та пропозицією на конкретні види товарів і послуг, представлених на ринку". [6, с.104]
Другий напрям виконує економічну функцію, сутність якої полягає в тому, що саме підприємницька діяльність змушує державу впроваджувати нові економічні програми, проводити економічні реформи, визначати пріоритети розвитку економіки в цілому.
Третій напрям виконує соціальну функцію, зміст якої полягає в тому, що саме підприємницька діяльність сприяла еволюції суспільства, тобто переходу суспільства на новий етап свого розвитку.
Прагнення поліпшити своє життя, нестандартність мислення, що властиве підприємцям, це породжувало створення нових технологій виробництва продукції, побудову раніше не застосовуваних методів роботи - ось основні фактори, що сприяли розвиткові цивілізованого суспільства.
Тому можна зробити висновок що підприємницька діяльність є не тільки різновидом господарської діяльності, спрямованим на задоволення потреб особистості в наданні конкретних видів продукції, робіт та послуг а і основний важіль, що переводить суспільство на найвищу ступінь свого розвитку.
Підприємницька діяльність є основою науково технічної революції суспільства і його культурного розвитку. Тому що безперестанний пошук нових ідей реалізації підприємницької діяльності, творчий підхід до роботи, постійна самоосвіта, що полягає в регулярному та систематичному вивченні законодавчої бази, призводить до високого інтелектуального рівня розвитку особистості.
Сутність підприємництва зосереджується у вияві ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. А мета зводиться, з одного боку, до отримання прибутку або особистого доходу, в результаті не кон'юнктурних справ, а передбачення точного розрахунку, а з іншого - до найбільш ефективного використання факторів, прагнення реалізувати творчі потенції людини. [20, с.32]
Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає також з її значення для функціонування ефективної системи господарювання. Воно полягає насамперед у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.
Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. За такої моделі дії підприємця чітко окреслені: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; матеріальних і нематеріальних ресурсів.
Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.
Суб'єктами підприємницької діяльності визнаються приватні особи - громадяни України та інших держав, які не обмежені законом у правоздатності чи дієздатності, і юридичні особи усіх форм власності. Вони мають право без обмежень приймати рішення і самостійно здійснювати будь-яку економічну діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.
Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, операції з цінними паперами), який матеріалізується у продукції, яка виробляється (послугах, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а зміст діяльності.
У перехідній економіці України для формування і розвитку підприємництва необхідні відповідні умови. Можна виділити основні їх чотири групи: економічні, політичні, юридичні та психологічні.
Економічні умови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багато суб'єктні (приватні, державні) власники. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків.
Політичні умови визначаються стабільністю і демократизацією суспільного життя в Україні. Цього можна досягти надавши усім господарюючим суб'єктам гарантії збереження їхньої власності, виключення можливостей націоналізації, експропріації.
Юридичні умови полягають у створенні нормативної бази підприємництва та його правової захищеності. У 1991-1992 роках в Україні було прийнято ряд законів, які сформували організаційно-правову базу для розвитку підприємництва. З 1 січня 2004 року в Україні діє Господарський Кодекс України який нині регулює господарську діяльність.
Психологічні умови підприємництва полягають у створенні сприятливого психологічного клімату серед населення. У цьому плані у нас є ще багато проблем, оскільки життя кількох поколінь відбувалося в умовах, які створювали негативне ставлення до підприємництва. Мислення консервативне і змінити його в одну мить неможливо. [9, с. 20]
Отже, ми розглянули суть підприємництва, його функції та умови існування. Детальніше зупинилися на тому, що вкладають в зміст поняття "підприємництво" учені-економісти, і на основі їх визначень виділили основні ознаки властиві підприємницькій діяльності. Було розглянуто напрями в яких існує підприємницька діяльність, класичну та інноваційну модель підприємництва з альтернативним варіантом їх поєднання. Також визначено суб'єкти та об'єкти підприємництва, розкрито його функції та проаналізовано умови, які необхідні для формування та розвитку підприємництва в перехідній економіці України.
1.3 Економічна сутність підприємництва
Для формування підприємництва необхідні визначені умови: економічні, соціальні, правові та інші. Економічні умови - це в першу чергу, пропозиція товарів та попит на них, види товарів, які можуть бути куплені покупцем; об'єми грошових сум, які можуть бути витрачені на ці покупки; надлишок чи нестача робочих місць, робочої сили, яка впливає на рівень заробітної плати робітників, тобто на їх можливість купляти товар. [19, с.24]
На економічну ситуацію суттєво впливають наявність та доступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина займаних сум, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій.
Всім цим займається багато різних операцій, які складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть встановлювати ділові взаємовідносини, вести комерційні операції. Це банки, надання фінансових послуг, постачальники - забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикати, комплектуючими виробами, пальним, енергією, машинами та устаткуванням, інструментами та іншим; оптові та роздрібні продавці - надання послуг по доведенню товарів до покупця; спеціалізовані фірми і установи - надання професійних, юридичних, бухгалтерських, послуг посередників; агентства по працевлаштуванню - надання допомоги в підборі робочої сили, учбові заклади - навчання робочих та спеціалістів - службовців; інші агентства - рекламні, транспортні, та інші; Усі зазначені проблеми нині мають бути вирішені.
Можливості розвитку підприємництва відкриваються на базі прийнятих законів України "Про власність", "Про підприємства", "Про підприємництво". На їхній основі в Україні формуються такі форми підприємництва: індивідуальне дрібне підприємництво; система колективних підприємств; державні підприємництва; спільні підприємництва.
Різні форми підприємницької діяльності в Україні набувають усе більшого поширення. Усього за час проведення приватизації понад 40 тис. державних підприємництв змінили організаційну форму господарювання. Частка основних фондів, що належить державі, зменшилась з 96% до 49%. Однак, незважаючи на поліпшення кількісних показників збільшення недержавного сектора, слід констатувати, що підприємництво ще не стало основним способом господарювання в Україні.
З'ясовуючи причини такого становища, треба виходити з реальної ситуації, яка створилася в економіці країни. Насамперед слід мати на увазі, що перехід від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання - тривалий процес, у якому необґрунтована поспішність може призвести лише до втрат матеріального й морального характеру. [11, с.86]
Крім того, на розвитку підприємництва негативно позначається кризове становище економіки. Так, лібералізація цін і пов'язана з нею інфляція призвели до ліквідації фінансової бази малого бізнесу через обезцінення заощаджень населення і різке підвищення відсоткових ставок. Слід враховувати й таке: економічна суть підприємницької діяльності полягає в одержанні прибутку за рахунок зниження витрат виробництва стосовно до ринкової ціни через науково-технічний прогрес. Інфляція, спричинена надто високими цінами на засоби виробництва, фактично закриває доступ багатьом підприємництвам до сучасних технологій, найновіших досягнень науково-технічного прогресу.
Негативно позначається на розвитку підприємництва також глибокий спад виробництва. Він посилює монополістичний характер економіки, її дефіцитність, розширює інфляцію, породжує економічний хаос. До того ж постійна інфляція, коли зростання цін перевищує збільшення номінальних доходів населення, веде до звуження ємності внутрішнього ринку, істотно стримує розвиток підприємницької діяльності у виробничій сфері. Крім того, недосконалими залишаються організаційні й правові засади розвитку підприємництва, фінансово-кредитна й податкова системи.
В той же час кожний з названих видів підприємництва розподіляється на декілька підвидів. Існуючі види та підвиди підприємництва подаю у вигляді таблиці 1.3.1.
Таблиця 1.3.1. "Види підприємництва"
|
Види підприємництва |
||||
|
Виробниче |
Комерційне |
Фінансове |
Консультативне |
|
|
Інноваційне |
Торгівельне |
Банківське |
Загальне управління |
|
|
Науково - технічне |
Торгівельно-закупівельне |
Страхове |
Адміністрування |
|
|
Виробництво товарів |
Торгівельно-посередницьке |
Аудиторське |
Фінансове управління |
|
|
Надання послуг |
Товарні біржі |
Лізингове |
Управління кадрами |
|
|
Виробниче споживання товарів |
Фондові біржі |
Маркетинг |
||
|
Інформаційне |
Виробництво |
|||
|
Інформаційна технологія |
||||
|
Спеціалізовані послуги |
Розділ ІІ. Стан та тенденції розвитку підприємництва в Україні
2.1 Аналіз формування та розвитку підприємництва в Україні
Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльність є рушійною силою суспільного прогресу, розвитку продуктивних сил. Отже, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва є найважливішим напрямом трансформації перехідної економіки шляхом використання ринкових цінностей, важелів і механізмів.
Слід зазначити, що унікальність значення підприємницького потенціалу полягає в тому, що саме завдяки йому приходять у взаємодію інші економічні ресурси - праця, капітал, земля, наука. Ініціатива, ризик і уміння підприємців, помножені на ринкові стимули, дають можливість їм із максимальною ефективністю використовувати наявні та знаходити нові економічні ресурси, стимулювати економічне зростання.
Можна впевнено стверджувати, що підприємницький потенціал як соціально-економічний ресурс більш ефективно реалізується в умовах максимально ліберальної економічної системи, не обтяженої надмірною державною бюрократією. При цьому також очевидно, що основою успішної реалізації підприємницької потенціалу є насамперед самі підприємці, їхня кваліфікація і рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, уміння орієнтуватися у конкурентному середовищі, а також їхнє почуття соціальної відповідальності.
Водночас необхідно підкреслити, що без відповідного державного втручання необмежений підприємницький егоїзм може перетворитися на шаленство стихії ринку, яке не тільки призводить до значного розшарування суспільства за доходами (необмежено збагачуючи одних за рахунок інших), а й руйнує цивілізовані основи економічного розвитку.
Як відомо, економічна природа підприємництва характеризується через його ознаки: ініціативу, комерційний ризик і відповідальність, комбінування чинників виробництва, новаторство [28, с.62].
Підприємницька ініціатива - це прагнення до реалізації можливостей, наданих самим процесом ринкового обміну, що здійснюється при взаємній вигоді учасників цього процесу. Тобто підприємництво варто асоціювати не із загальноприйнятим у соціалістичній ідеології обманом і насильством, а з добуванням власної вигоди за допомогою задоволення суспільних потреб.
Розвиток підприємництва в Україні є об'єктивним процесом, зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід'ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушій економічного прогресу.
Говорячи про політику розвитку підприємництва в Україні, слід зазначити, що правовою основою розвитку малого й середнього бізнесу в Україні є Конституція, Господарський Кодекс України, і низка законодавчих актів, які прямо стосуються сфери підприємницької діяльності та регламентують її.
Стратегічні напрями й пріоритети державної політики зі створення сприятливого й стабільного конкурентного середовища для бізнесу знайшли сьогодні своє відображення в Програмі діяльності уряду "Український прорив: для людей, а не для політиків" і "Державній програмі соціально-економічного розвитку України". У цих документах на державному рівні задекларована необхідність зменшення державного втручання в підприємницьку діяльність, усунення бюрократичних бар'єрів на шляху розвитку бізнесу й адаптація законодавства в цій сфері до норм і принципів Європейського Союзу. [5, с.106]
Як результат - підприємництво продовжує нарощувати темпи приросту показників його діяльності, підвищується якість послуг і продукції.
За даними офіційної статистики станом на перше січня 2008 року в Україні функціонувало 2379,4 тисяч суб'єктів малого й середнього підприємництва, з яких 97,8 % - суб'єкти малого підприємництва. Стосовно попереднього року загальна кількість суб'єктів малого й середнього підприємництва-юридичних осіб в 2006 році збільшилася на 3,3 % [26].
Ключовим моментом в історії розвитку українського підприємництва стало прийняття в 2000 році Закону України "Про державну підтримку підприємництва", яким уперше на законодавчому рівні були визначені правові основи й напрями державної підтримки суб'єктів підприємництва [13].
У цьому ж році був прийнятий Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку підприємництва в Україні", що стала комплексом взаємозалежних і хронологічно погоджених заходів, спрямованих на реалізацію державної політики з вирішення проблем розвитку малого бізнесу.
Мета програми - створення умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України й вирішення соціально-економічних проблем шляхом залучення незайнятого населення допідприємництва.
Крім того, у кожному з 27 регіонів України реалізуються регіональні й місцеві програми розвитку підприємництва.
Протягом 1998-2007 рр. Президентом й урядом країни були зроблені послідовні кроки, для розвитку підприємництва.
Я вважаю, що необхідно зупинитися на чотирьох основних фундаментальних Законах України для підприємницького середовища. Це - "регуляторний", "реєстраційний", "дозвільний" і "контрольний" закони.
1. Із прийняттям Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в країні започатковано формування принципово нової прогресивної системи державного управління, підвищення прозорості процесу прийняття управлінських рішень.
2. Важливою формою державного регулювання бізнесу, є ліцензування. Державна політика в сфері ліцензування в нашій країні визначена Законом "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (червень 2000 р.), яким встановлений єдиний порядок ліцензування видів господарської діяльності на території України. Крім того, розроблено єдиний ліцензійний реєстр - автоматизована система збору, нагромадження й обліку даних, пов'язаних із ліцензуванням певних видів господарської діяльності.
3. З метою зменшення адміністративних бар'єрів при реєстрації бізнесу в 2004 році був прийнятий Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". [24].
Сьогодні в Україні створена сучасна система реєстрації, що надає можливість здійснити всі реєстраційні процедури протягом 2-3 днів. Були спроби оптимізувати процедури реєстрації за принципом "єдиного вікна". Принцип "єдиного вікна", упроваджено Законом України від 01.07.2004 [25].
4. Система видачі дозвільних документів, що існувала в попередні роки, характеризувалася наявністю широкого переліку дозволів, нормативними протиріччями й відсутністю ефективно функціонуючого організаційно-правового механізму видачі документів дозвільного характеру, непрозорістю й складністю дозвільних процедур, - усе це створювало підґрунтя для корупційних дій чиновників. Тому, виникла необхідність у прийнятті в 2005 році Закону "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", що поклав початок повномасштабній реформі дозвільної системи.
Уже сьогодні маємо відчутний позитивний ефект. Впроваджуючи європейський досвід видачі дозвільних документів, було відкрито 677 дозвільних центрів у регіонах і введено посади адміністраторів (усього 778 робочих місць) [14, с.68].
Що стосується оподатковування, то на сьогодні найдієвішим у плані стимулювання й розвитку підприємництва, з погляду оптимального оподатковування, є єдиний податок.
Спрощена система оподатковування в Україні застосовується вже майже 10 років і практичний досвід її використання дає підстави для того, щоб говорити про позитивний вплив, зокрема, стимуляція режиму оподатковування на сектор малого бізнесу.
Одним із позитивних моментів спрощеної системи оподатковування є те, що вона дає можливість підприємцям забезпечити роботою не тільки себе, але й інших громадян, створюючи додаткові робочі місця. Сьогодні, це стосується інтересів понад 3 млн чоловік.
Реальною фінансово-кредитною допомогою для українського підприємництва стало впровадження в 2007 році нової державної бюджетної програми часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу для реалізації інвестиційних проектів. Такою підтримкою протягом минулого року було охоплено майже 1 тис. бізнес-проектів [22, с.366].
Багато чого вже зроблене, але й багато чого маємо бути ще втілено в майбутньому. У зв'язку із цим визначено 5 пріоритетів діяльності на короткострокову перспективу, це:
· проведення другого етапу швидкого дерегулювання в пріоритетних сферах економіки;
· подальша оптимізація дозвільної системи;
· припинення тиску на підприємців із боку чиновників через упорядкування контрольних функцій;
· поліпшення доступу підприємців до кредитних ресурсів;
· захист прав та інтересів підприємців шляхом застосування засобів впливу на посадових осіб, які порушують законодавство щодо підприємництва.
Окремо хотілося б наголосити, що важливим питанням є інтеграція України у світовий економічний простір. Нові умови вимагають підвищення інноваційної складової в діяльності малого й середнього бізнесу України, конкурентоспроможності, захисту від нечесної конкуренції на світових ринках.
Вступ України у Світову Організацію Торгівлі відкриває доступ українських товарів на зовнішні ринки, а товарів іноземного виробництва - на український ринок. У зв'язку з цим необхідно підвищити конкурентоспроможність не тільки продукції, але й самих підприємств шляхом вдосконалення систем менеджменту якості, екологічного менеджменту, менеджменту професійної безпеки й істотного підвищення рівня ділової досконалості. [3, с.8].
Говорячи про основні тенденції розвитку підприємництва в Україні хотілося б відмітити таке. На жаль, чимало українських підприємців ще досі не усвідомили того, що сучасне цивілізоване підприємництво повинно ґрунтуватися на міцній моральній основі, на етичних нормах. У більшості західних країн ділова етика включена до програм шкіл бізнесу, коледжів, інститутів і університетів. Особливе місце там серед критеріїв цивілізованого підприємництва посідають чесність і порядність у ділових стосунках. Зрозуміло, що різного роду порушень і там вистачає. Але в цілому, без цих критеріїв у взаємовідносинах між фірмами, банками й окремими юридичними та фізичними особами сучасне підприємництво було б неможливе. Мільйони тонн енергоносіїв, акції та інші цінні папери на мільйони ієн, марок, франків, фунтів стерлінгів, лір, доларів та ін. щодня продаються й купуються на основі усних угод, навіть без свідків! Товари на мільярди доларів щорічно реалізуються "під чесне слово", без будь-яких контрактів. [1, с.176]
Без цілеспрямованої роботи в цьому напрямку розвиток цивілізованого підприємництва у нашій країні буде довготривалим і надто болісним.
Поглянемо на проблему дещо ширше. Громадяни нашої держави повсякчас стикаються зі штучними проблемами, створеними бюрократами й чиновництвом.
Важливим принципом формування ефективної систем державного регулювання розвитку підприємництва є принцип довгостроковості, стабільності та передбачуваності державної політики щодо підприємництва, що дозволяє підтримувати стабільні умови ефективного господарювання, надає можливість підприємцям планувати свою діяльність та бути впевненими, що завтра все не зміниться на гірше. Враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію, важливим принципом державного регулювання розвитку підприємництва повинен стати принцип гармонізації законодавчої бази України у сфері підприємництва із законодавством ЄС.
2.2 Підприємництво в Україні, як чинник факту державного регулювання
Державна політика у сфері підприємництва створює макроекономічні умови розвитку. Вона включає сукупність чинників державного впливу на підприємництво. Ефективне використання цих чинників визначає шляхи досягнення ефективної взаємодії між підприємцями та державою, що сприяє удосконаленню регуляторної політики та розвитку підприємництва в Україні.
Постановка проблеми. Забезпечення ефективного функціонування та розвитку підприємницьких структур України в умовах посилення європейської та глобальної конкуренції потребує відповідних інструментів регулювання на різних рівнях управлінської системи - від макро- до мікрорівня. Позитивна динаміка економічного розвитку, як підтверджує світовий досвід, ґрунтується на вмілому високопрофесійному поєднанні національного, регіонального та місцевого бізнесу. Практика господарювання поставила перед науковцями актуальні проблеми щодо вдосконалення самого механізму впливу на підприємництво на різних рівнях управлінських структур
Як відомо, стратегічною метою України є інтеграція з країнами Європейського Союзу, у зв'язку з чим економіка країни стає з кожним роком більш відкритою для іноземних ділових партнерів, що проявляють підвищений інтерес переважно до малого та середнього бізнесу з приватною чи колективною формою власності. У зв'язку з викладеним особливий науково-практичний інтерес становлять питання забезпечення ефективної взаємодії влади, національного та міжнародного бізнесу та громад, яка неможлива без удосконалення діючого організаційного-економічного механізму регулювання діяльності та цільової орієнтації розвитку потенціалу підприємницьких структур.
Проведені дослідження у сфері державної політики щодо підприємництва свідчать про те, що структура державного управління у сфері підтримки підприємництва, як на загальнодержавному рівні, так і в областях та районах сформована без врахування всієї складності та різноманітності проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення [30, с. 20].
Зважаючи на це, варто, на мою думку, послідовно здійснювати процес дерегулювання економіки, зокрема, сектора підприємництва і сформувати концептуальний підхід до розмежування та класифікації повноважень органів вищої державної виконавчої влади, регіональної (обласної) влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання, сприяння та підтримки розвитку підприємництва.
Нижче я визначаю основні виміри ролі уряду щодо розвитку малого бізнесу:
державні субсидії (знижують рівень банкрутств);
дерегулювання та приватизація - призводять до збільшення кількості малих фірм і посиленню конкуренції;
зменшення податків (дає можливість отримувати більший дохід після оподаткування);
високі соціальні виплати сприяють слабкій тенденції зросту малих підприємництв.
Для детального вивчення чинників державного регулювання підприємництва проводиться їхня класифікація:
За способами дії поділяються на:
прямі - нормативно-правові акти, постанови, інструкції; адміністративні бар'єри (ліцензії, патенти, державні реєстри); держконтроль;
непрямі - фінансово-кредитна підтримка, система оподаткування, антимонопольна політика, стимулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За характером дії поділяються на:
політичні (права людини, державна безпека);
економічні (вільна конкуренція, економічна стабільність);
правові (системи законів, актів, постанов та інструкцій щодо підприємницької діяльності);
міжнародні (міжнародні договори, експортно-імпортна політика).
За терміном дії діляться на:
довготермінові (протягом всього терміну здійснення діяльності);
короткотермінові або з визначеним строком дії (термін дії дотацій)
За впливом на структуру підприємництва на:
організаційні (організація управління, структура підприємництва);
соціальні (кадрова політика, соціальна захищеність працівників);
економічні (ведення обліку та звітності, розрахунків);
юридичні або правові (організація взаємодії з державою).
Аналізуючи та узагальнюючи результати досліджень у сфері державного регулювання підприємництва, можна визначити необхідні структурні зміни інструментів впливу державного апарату на підприємництво.
Постановка задач. Основним принципом державної політики у сфері підприємництва повинен бути чіткий та налагоджений механізм впливу держави на певні сфери діяльності підприємництва. Побудова даного механізму вимагає врахування сукупності чинників державного регулювання на різних рівнях ієрархії органів влади, їх ефективної взаємодії в територіально-часовому аспекті та можливості оцінки прогнозованих результатів від реалізації прийнятих управлінських рішень.
На основі узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду розвитку бізнесу та підвищення ефективності впливу державної політики підтримки підприємництва, можна визначити такі заходи:
розробка системи та впровадження ефективних механізмів реалізації мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;
державна допомога інформаційного характеру для проведення передінвестиційних досліджень, а також для налагодження бізнес-контактів для суб'єктів підприємництва, що сприятиме зниженню підприємницького ризику;
надання органами місцевої влади передінвестиційних грантів для реалізації інвестиційних проектів;
підтримка виставкової діяльності підприємців для презентації товарів чи послуг;
підтримка фінансових інститутів як ділових партнерів малого бізнесу;
вдосконалення політики місцевих податків та зборів;
сприяння розвитку такого способу надання підприємцям в користування майна комунальної власності, як концесія (для вирішення проблем водопостачання, утилізації сміття, покращення шляхів сполучення тощо).
На мою думку, досить важливо залучати в законотворчий процес представників підприємництва, оскільки вони вже набули досвіду в цій сфері, знають її недоліки та позитивні фактори і можуть позитивно впливати на формування саме тих нормативно-правових актів, які сприятимуть активізацію. На регіональному та місцевому рівнях суб'єкти підприємництва повинні брати активну участь у розробці цільових програм розвитку бізнесу.
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку підприємництва в Україні
У зв'язку з ти, що основною метою підприємця є не тільки тимчасова вигода, а найголовніше збільшення багатства в наслідок безперервного розвитку виробництва. Тому отриманий підприємницький дохід він намагатиметься використати ефективно, перетворивши більшу його частину на вдосконалення факторів виробництва, на розширення чи оновлення.
Будь-яке підприємництво знаходиться і функціонує не відокремлено, а залежить від впливу зовнішнього середовища. Тому досить важливо проаналізувати внутрішнє середовище підприємництва з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі, тобто виявити сильні та слабкі сторони з оцінкою ймовірності реалізації перших і подолання останніх. У процесі цього аналізу перевіряється вся система господарювання підприємництва та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємництву, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення загрози його існуванню.
Аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю факторів. Підприємництво характеризується зведеннями про його виробничий, технічний, технологічний, науковий, трудовий потенціал, модель здійснення внутрішніх процесів в інформаційних каналах, науково-технічній політиці, взаєминах у колективі, особистих схильностях та перевагах керівництва.
Фактори зовнішнього та внутрішнього середовища відіграють значну роль в діяльності підприємництва, але мають різну ступінь впливу. Вони як формують напрямки діяльності так і регулюють здійснення цієї діяльності.
Важливим етапом дослідження стратегічного аналізу стану підприємництва є аналіз діяльності конкурентів та конкурентних переваг.
підприємництво внутрішнє середовище україна
Рис. 3.1. Визначення конкурентних переваг в ринковій економіці
Перед підприємництвом існує безліч можливостей майбутнього розвитку, вибір стратегії означає концентрацію на одному напрямку. Стратегія визначає напрямок розвитку підприємництва, способи та методи досягнення його цілей.
Перш за все, стратегія розглядається як план, програма дій для здійснення місії підприємництва. Група науковців визначає стратегію як сукупність довгострокових цілей та засобів їх досягнення сформованої стратегії.
Модель розробки стратегії М. Портера, яка базується на досягненні конкурентних переваг. Він стверджував, що для аналізу конкурентної ситуації вирішальними є п'ять основних сил: ринкова влада діючих на ринку постачальників та покупців, загрози зі сторони товарів замінників та потенційно нових учасників, а також інтенсивність конкуренції.
...Подобные документы
Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Сутність підприємництва як виду економічної активності, його роль у ринковій економіці. Головні риси, притаманні підприємництву. Основні форми підприємництва: мале, середнє. Проблеми розвитку підприємництва в Україні: Господарський та Податковий кодекси.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 05.01.2014Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Здійснення підприємництва у ринковій економіці та еволюція його теоретичного осмислення. Функції підприємництва, його форми та види. Законодавча база діяльності підприємств в Україні. Проблеми та шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.
курсовая работа [284,7 K], добавлен 02.03.2011Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Поняття та економічна суть підприємництва, його ознаки та функції. Суб’єкти підприємництва, їх види та форми організації. Проблеми розвитку підприємництва в Україні та роль держави у даному процесі, перспективи та можливі строки вирішення цих питань.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 04.05.2010Вивчення функцій і основних принципів підприємництва – ініціативної, самостійної діяльності громадян, їхніх об'єднань, здійснюваної на свій ризик, під свою майнову відповідальність, спрямованої на одержання прибутку. Відмінність бізнесу і підприємництва.
реферат [27,2 K], добавлен 04.04.2011Суть підприємництва, його функції та умови існування. Виробнича, комерційна, фінансова та консультативна підприємницька діяльність. Традиціоналістське та інноваційне виробництво. Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні.
дипломная работа [433,7 K], добавлен 18.02.2011Економічна сутність, форми і методи державного регулювання підприємництва, основні його елементи. Поняття та особливості фірмового стилю, структура бізнес-плану. Пропозиції та рекомендації щодо започаткування власної справи, проблеми та основні ризики.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 01.04.2013Сутність підприємництва, його ознаки і функції. Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Основні умови надання мікрокредитів в Україні. Чинники, які стримують розвиток банківського мікрокредитування. Форми взаємодії банків і МФО.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 16.12.2010Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011Механізм державного регулювання підприємництва, його необхідність. Інституціональні засади державної підтримки підприємництва. Фінансові важелі державної підприємницької політики. Економічні функції податків. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні.
реферат [56,4 K], добавлен 18.03.2011Підприємництво: зміст, види, типи, функції та методологічні підходи щодо дослідження. Характеристика бізнес середовища в Україні: стан підприємництва, соціологічний аналіз та шляхи розвитку. Систематизація досліджень проблемного поля підприємництва.
курсовая работа [58,0 K], добавлен 23.06.2014Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009Поняття підприємництва. Державне регулювання форм ділового підприємництва, його ефективність в умовах перехідної економіки. Використання сучасних форм фінансування малого та середнього підприємництва. Державна підтримка венчурних (ризикових) підприємств
реферат [354,2 K], добавлен 20.03.2009Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності, її організаційно-правові форми та державне регулювання в Україні. Роль підприємництва у ринковій економіці та основні засади його функціонування.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 30.05.2010Сутнісно-змістова і правова характеристика підприємницької діяльності. Місце підприємництва в економічній системі України, характеристика середовища і передумови його активізації. Вибір типу підприємства й обгрунтування цілей підприємницької діяльності.
курсовая работа [62,2 K], добавлен 06.01.2012Принципи державної політики у сфері малого підприємництва, оцінка впливу регуляторних бар'єрів на його розвиток. Методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях.
автореферат [32,1 K], добавлен 25.09.2010
