Стандартизація і сертифікація продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана»

Факультет економіки та управління

Кафедра стратегії підприємств

Курсова робота

З дисципліни «Економіка підприємств»

на тему: Стандартизація і сертифікація продукції

Київ 2013

Зміст

1. Поняття стандартизації та сертифікації продукції

2. Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентоспроможністю продукції підприємства

3. Основні напрямки покращення стандартизації і сертифікації продукції в Україні

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

стандартизація сертифікація продукція

Мета сертифікації: захист споживачів; створення умов для участі суб'єктів господарювання у міжнародному економічному; науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі, сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; підтвердження показників якості продукції.

Завдання сертифікації: створення національної нормативно-методичної бази на основі міжнародних норм і правил сертифікації; використання діючих державних стандартів та іншої нормативно-технічної документації, прийнятої в системах сертифікації конкретних видів продукції; проведення незалежної оцінки характеристик і властивостей продукції (робіт, послуг) і систем якості третьою стороною, яка не входить до організаційної структури виробника і споживача, встановлення правил сертифікації конкретних видів продукції з урахуванням їх характеристик; особливостей виробництва і поставок, вимог міжнародних систем та угод із сертифікації.

Об'єкт сертифікації: продукція (процеси, роботи, послуги) персонал; система якості, система управління довкіллям.

Предмет сертифікації: якість продукції процесу, послуги і систем якості.

Мета стандартизації: захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції, процесів, послуг для життя, здоров'я та майна громадян; охорона навколишнього середовища; забезпечення взаємозамінності та сумісності продукції, її уніфікації; забезпечення якості продукції, виходячи з досягнень науки і техніки; потреби населення і народного господарства; раціональне використання всіх видів ресурсів; підвищення техніко-економічних показників виробництва; безпека народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; створення нормативної бази функціонування систем стандартизації; управління якістю та сертифікації продукції; проведення державної політики у сфері розроблення і виконання державних і міждержавних соціально-економічних і науково-технічних програм;

Об'єкт стандартизації: класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації; системи та методи забезпечення якості та контролю якості (вимірювань, аналізу), методи випробувань; метрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт); вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики; системи технічної та іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

Завдання стандартизації: встановлення вимог до якості готової продукції; розробка єдиної системи показників якості продукції; встановлення норм, вимог і методів проектування і виробництва продукції з метою забезпечення оптимальної якості; розвиток уніфікації виробничої продукції; забезпечення єдності і вірогідності вимірів; встановлення єдиних систем документації.

Предмет стандартизації: продукція, процес або послуги, для яких розробляють ті або інші вимоги.



1. Поняття стандартизації та сертифікації продукції

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку для життя, здоровґя і майна людей та навколишнього середовища. Є хибна думка про те, що стандартна продукція є синонімом низької якості, одноманітної, позбавленої смаку продукції. Але сама природа дає нам приклади геніальної стандартизації. Відомо, що вся фантастична різноманітність живих істот на землі побудована всього лише зі 22 "стандартних деталей" -- амінокислот.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням обґєктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який навґязується технічному прогресові ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на цьому рівні розвитку науки і техніки. З роками зґявляються нові методи виробництва і матеріали, що ведуть до заміни старих стандартів новими. У цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на будь-якому етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Отже, обґєктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на цьому історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

Стандарти дозволяють здійснювати управління якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції і насамперед на наведених нижче.

Стадія проектування і розроблення продукції. За допомогою стандартів вирішуються такі завдання:

· встановлюються вимоги до якості готової продукції на основі маркетингових досліджень, стандартизації якісних характеристик цієї продукції а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектувальних одиниць з урахуванням передових досягнень вітчизняної і зарубіжної науки та техніки, а також інтересів споживачів;

· встановлюється єдина система показників якості продукції залежно від призначення виробів і умов її експлуатації

· встановлюються норми, вимоги і методи проектування продукції для забезпечення оптимальної якості і виключення різноманіття видів, марок і типорозмірів;

· забезпечується підвищення рівня уніфікації як важливої умови спеціалізації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці при виготовленні продукції та ефективної її експлуатації і ремонту;

· встановлюються єдиний порядок підготовки конструкторської і технологічної документації, широке використання типових технологічних процесів, стандартного оснащення і обладнання, а також комплексної механізації і автоматизації трудомістких процесів.

Стадія виробництва продукції. За допомогою стандартів виконуються такі заходи:

· враховуються особливості і характер виготовленої продукції, організаційно-технічний рівень підприємства, внутрішньозаводська спеціалізація та досвід інженерів і робітників;

· комплексному управлінню якістю надається характер постійно діючої системи, яка має можливість регулярно розвиватися на основі передового досвіду;

· встановлюється порядок і методи планування підвищення якості продукції;

· встановлюються вимоги до засобів і методів контролю та оцінки якості продукції;

· встановлюється порядок роботи з постачальниками щодо питань поліпшення якості сировини, матеріалів, комплектувальних одиниць;

· забезпечується ритмічність виробництва;

· забезпечується додержання технологічної дисципліни;

· поліпшується робота із постачальниками сировини, матеріалів, комплектувальних одиниць та розробниками нової продукції;

· поліпшується робота зі споживачами продукції;

· удосконалюється організаційна структура підприємства;

· скорочуються витрати від браку;

· поліпшується якість праці виконавців;

· забезпечується високий рівень якості продукції з мінімальними витратами тощо.

Стадія збуту та продажу продукції. Стандарти регламентують вимоги, порядок, умови пакування, консервування, транспортування, складування, зберігання і реалізації продукції, що дає змогу зберігати якість продукції на складах, сховищах, базах, у транспортних і торговельних організаціях. Стадія експлуатації продукції. Стандарти регламентують єдині вимоги до обслуговування і ремонту продукції (в т. ч. і гарантійного), до збирання й аналізу інформації про якість продукції в експлуатації, що поліпшує організацію ремонту й обслуговування, скорочує витрати на експлуатацію продукції та підвищує її віддачу. Основні вимоги до систем якості регламентовано міжнародними стандартами ISO 9000, які прийняті в Україні як національні. Отже, навіть такий короткий огляд свідчить про суттєву роль стандартів.

Сертифікація -- процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам. Третя сторона -- особа або орган, які визнаються незалежними від сторін-учасників у питанні, що розглядаються. Відповідність дотримання всіх установлених вимог до продукції, процесу чи послуги.

Оцінка (оцінення) відповідності доказ, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації. Сертифікат -- це документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому нормативному документу. Свідченням відповідності імпортованої продукції встановленим в Україні вимогам є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО, або свідоцтво про визнання закордонного сертифікату.

Знак відповідності -- захищений у встановленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому нормативному документу.

Сертифікація систем якості -- це перевірка, оцінка та посвідчення акредитованим органом з сертифікації систем якості того, що система якості підприємства, яка перевіряється, відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості.

Сертифікат на систему якості підприємства -- це документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який посвідчує, що система якості перевіюваного підприємства відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості (сертифікат на систему якості видається на певний вид або групу продукції).



2. Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентоспроможністю продукції підприємства

Є одним з найбільш результативних шляхів удосконалювання виробничих і торгівельних відносин, зниження витрат, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Вона встановлює правила, загальні принципи чи характеристики стосовно різних видів діяльності або її результатів (тобто продукції, процесів, робіт, послуг), розробляючи і приймаючи доступні всім нормативні документи, стандартизація спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості, і це стає можливим за умови, що нормативні документи ґрунтуються на досягненнях науки, техніки та практичного досвіду і створюють за участі всіх заінтересованих сторін з урахуванням потреб суспільства в цілому.

Основна мета стандартизації - це оптимальне впорядкування об'єктів стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості продукції, удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва.

Стандартизація відповідно до основної мети має різні завдання (рис. 1.1.2).

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, що виготовляється для потреб народного господарства, населення, оборони держави та експорту, до її розробки, вироблення та застосування, а також забезпечення контролю за правильністю використання цієї документації.

Слід сказати, що у сучасному світі стандарти існують у динамічному та змінному середовищі. Оновлення продукції та технологій, технологічні прориви та руйнація традиційних меж галузей, занепад одних сфер діяльності та стрімке зростання нових - це загальна риса сучасних розвинених економік. З іншого боку для них характерне глибоке протиріччя, яке є одним із "прихованих двигунів" сучасного ринку, а саме - глобальна стандартизація виробництва за індивідуалізації споживання. Практичний наслідок цього - постійна наявність великого попиту на вироби, які виходять за межі усталених, за стандартизованих рішень. Усе це ставить певні вимоги до стандартизації, зумовлюючи її динамізм. Разом з тим, необхідно не тільки розроблювати нові стандарти на основі досягнень науки і техніки, але й підтримувати на належному рівні чинні стандарти, не допускати помітного відставання вимог стандартів від, у першу чергу, прогресу технологій.

Основні функції стандартизації представлені на рис. 1.1.3.

Для організації та координації стандартизації і суміжних видів діяльності в кожній країні створюють спеціальний орган - національний орган стандартизації, основною функцією якого є розроблення та прийняття національних стандартів, доступних широкому колу користувачів. Національний орган має право бути членом міжнародних і регіональних організацій зі стандартизації та представляти інтереси країни в цих організаціях.

Характерною особливістю стандартизації є те, що сфера її дії та застосування, рівень розвитку знаходяться у широкому діапазоні. Немає такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація. Адже з поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і поширюється сфера використання принципів стандартизації.

Стандартизація акумулює найновіші досягнення науки і техніки, органічно з'єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни. Вона поєднує науку, техніку і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях народного господарства, технічному переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвитку економіки країни.

Останнім часом однією з ключових проблем науково-технічного та економічного розвитку країн є проблема підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Поліпшення якості продукції (процесів, робіт, послуг) - це проблема не тільки споживча чи технічна, але й економічна, соціальна й політична проблеми суспільства. Так, стандарти відіграють важливу роль в судовій практиці під час розв'язання конфліктних ситуацій між виробником і споживачем. Стандарт може стати аргументом, який обтяжує провину, або, навпаки, виправдовує підприємство або фірму, на яку надійшов позов у зв'язку з дефектами в продукції.

Поліпшення якості та підвищення конкурентоспроможності товарів (процесів, робіт, послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Вона дозволяє регламентувати вимоги до якості продукції, більш ефективно вирішувати проблеми спеціалізації, визначати найбільш раціональні способи виробництва продукції і переробки сировини, здійснювати управління якістю товарів в виробництві та сфері обігу тощо.

Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контролю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

Стандарти встановлюють однозначну термінологію, системи одиниць, познак, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідної для оцінювання та вибору ними продукції. Очевидно, що наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.

Останнім часом, процес переміщення аспектів конкуренто-спроможності та якості із загальнодержавного рівня на рівень безпосереднього виробника, на якому, власне, і створюється якість продукції, робить необхідним зміцнення системи стандартизації саме на підприємствах. Зростання ролі стандартизації на підприємстві диктується двома основними чинниками. Перший з них - за умови господарської самостійності створюються об'єктивні передумови до неузгодженої діяльності суміжних підприємств стосовно параметрів створюваної продукції, методів контролю її якості тощо. Усе це виявляється під час виробництва і споживання продукції, впливає на попит і на збут продукції та, а у підсумку, на економічний стан виробників. Другий - раціональне застосування стандартизації під час проектування і виробництва продукції дозволяє суттєво знизити витрати та підвищити доходи підприємств. Обсяг робіт із стандартизації на підприємстві залежить від масштабів виробництва і кооперування, від номенклатури і конструктивної складності вироблюваної продукції, ступеня її новизни та інтенсивності розвитку тощо.

Наголосимо ще на таких аспектах установлення якості продукції.

Перше. З огляду на те, що стандарти відповідають рівню розвитку техніки та є визнаним технічним правилом, їх застосовують як документовану технічну доказову базу під час розгляду спорів, зокрема у суді.

Друге. Відповідність стандартам використовують як вимогу під час державних закупівель, проведення тендерів, укладання договорів та контрактів на постачання, складання каталогів продукції виробниками, проведення маркетингових та рекламних компаній.

Третє. Відповідність міжнародним стандартам - це усунення технічних бар'єрів у торгівлі, задоволення потреб технічного, економічного та торговельного розвитку.

Проте, доречно наголосити, у певних умовах застосування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції. Негативний вплив стандартизації на розвиток виробництва і якість готових виробів відчувається у тому випадку, коли стандарти та інші нормативні документи будуть розроблені без урахування досягнень науки і техніки, або вони не будуть своєчасно переглянуті з урахуванням цих досягнень і з деяким випередженням.

Складовою частиною діяльності, що стосується технічного регулювання, стали системи сертифікації (від лат. sertifico - підтверджую, засвідчую; certus - безсумнівний і facio - робити, діяти, тобто "зроблено правильно"; від франц. certificate; англ. - certification) продукції та акредитації випробувальних центрів та лабораторій.

Сертифікація - визнаний у світі спосіб незалежної оцінки відповідності продукції, процесів і послуг встановленим вимогам. Застосування сертифікації створює передумови для успішного розв'язання низки важливих соціальних й економічних проблем і завдань. Стандартизація та процедура оцінення відповідності тісно пов'язані між собою. Остання може про водитись лише за наявності нормативних документів, на відповідність якому оцінюється продукція, процес чи послуга. Мають бути застандартизовані методи контролю та випробування, а також сама процедура оцінення відповідності, що забезпечує достовірність, повторюваність та відтворюваність результатів.

У багатьох випадках, особливо для потенційно небезпечної продукції, держава та споживач мають бути впевнені, що її вироблено відповідно до вимог нормативних документів і з прийнятним на сучасному етапі світової практики рівнем безпеки. Для цього встановлюють процедуру оцінення відповідності, яка у загальному випадку передбачає визначення характеристик продукції, встановлення відповідності і запевнення у ній (сертифікація, декларація про відповідність), реєстрацію, акредитацію та інспектування.

Обов'язкові умови сертифікації

Атестація виробництва

Проведення повного і глибокого випробування продукції, процесів, послуг. Наявність акредитованих випробувальних лабораторій.

Здійснення постійного нагляду за якістю продукції, процесів, послуг.

Сертифікація служить основою державного регулювання безпеки товарів та послуг. Її основною функцією є захист людини, її майна і природного середовища від негативних наслідків сучасного науково-технічного розвитку, від несумлінних виробників і продавців, а також створення умов для чесної конкурентної боротьби.

Складовими системи регулювання безпеки й якості товарів і послуг є: система видачі дозволів (ліцензій) на право ведення підприємницької діяльності, нормативи безпеки і якості, стандартизація, метрологія, методи випробування виробів, процедура оцінки і підтвердження відповідності виробу, технології або послуги вимогам нормативних документів.

Ефект від проведення сертифікації, передусім, має соціально-економічний характер. У соціальній сфері, як уже зазначалося, сертифікація забезпечує захист здоров'я і життя населення, є важливим елементом систем охорони навколишнього середовища, підвищення стандартів якості життя населення. Так, у "Білій книзі" Комісії ЄС (1985 р.), яка присвячена програмним питанням стратегії створення єдиного європейського ринку, підкреслювалося, що гармонізація законодавства країн Європейського економічного союзу (ЄЕС) повинна бути націлена на установлення вимог стосовно охорони здоров'я і безпеки, захисту інтересів споживачів і навколишнього середовища.

Важливим економічним результатом сертифікації, регулювання безпеки і якості продукції (процесів, робіт, послуг) є більш повне задоволення потреб пересічного громадянина, зниження витрат споживання або витрат на продукцію, збільшення збуту і, як наслідок, збільшення прибутку виробника й економія витрат споживача.

На рівні суспільства в цілому здійснення сертифікації виявляє себе у вигляді зростання надходжень у державний бюджет за рахунок збільшення податкової бази і надходжень митних зборів, а також зменшення витрат держбюджету в зв'язку зі скороченням коштів, що виділяються на охорону здоров'я - виплату допомоги по непрацездатності, витрат на утримання медичних установ та ін. Оскільки послуги органів по сертифікації й випробуванням продукції оплачуються в основному заявником, то зростання надходжень у держбюджет у визначеній мірі йде на утримання і розвиток самої сертифікації, а також стандартизації і метрології, покликаних вирішувати загальну задачу - забезпечення якості продукції і послуг.

Сертифікація стала процедурою, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям та персоналу до встановлених законодавством вимог.

Сьогодні сертифікація продукції (процесів, робіт. послуг) здійснюється в рамках існуючих міжнародних і національних систем сертифікації, діяльність яких визначається основоположними стандартами організаційно-методичного характеру, розробленими в рамках Міжнародної організації з стандартизації (ISO) за активної участі Міжнародної електротехнічної комісії (IEC). На початку 1970-х років ISO для розробки способів взаємного визнання національних і регіональних систем сертифікації та міжнародних знаків відповідності продукції вимогам стандартів і технічних регламентів, насамперед, у галузі забезпечення безпеки споживачів, захисту навколишнього середовища і охорони здоров'я населення, було створено Комітет Ради ISO з сертифікації - СЕРЛЖО. Цим комітетом підготовлено зведення принципів сертифікації, що отримало назву "Кодекс принципів ISO/ІЕС по системах сертифікації третьою стороною на відповідність стандартам". Кодекс виходить з необхідності застосування міжнародних стандартів у національних системах сертифікації.

3. Основні напрямки покращення стандартизації і сертифікації продукції в Україні

В Україні вирішенням проблем якості займаються як державні органи, так і громадські організації.

Активну позицію серед державних органів займає колишній Держстандарт України, позиція якого стосовно необхідності вирішення проблем якості така: "Формування розуміння в суспільстві необхідності впровадження передових методів управління якістю має стати ключовою складовою економічної політики нашої держави". Держспоживстандарт у своїй роботі співпрацює у сфері якості з міжнародними, європейськими та національними організаціями багатьох країн світу. В результаті плідної співпраці Держспоживстандарту з міжнародною організацією зі стандартизації ISO міжнародні стандарти ISO 9000 та ISO 14000 в Україні прийняті як національні.

Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова "Про заходи щодо наступного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів" № 244 від 19.03.97 р.

Ця постанова з метою прискорення вступу України до світової організації торгівлі (WTO), реалізації положень Угоди "Про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом", підвищення якості і конкурентоспроможності української продукції передбачала здійснення таких заходів:

- забезпечення в 1997--1998 pp. підготовки законодавчих та інших нормативних актів для поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних норм, міжнародних і європейських стандартів;

- організацію протягом 1998--2000 pp. роботи з реалізації галузевих програм впровадження в Україні стандартів для конкурентоспроможної продукції, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001 р. та Постанови Кабінету Міністрів України № 800 від 11.07.2001 р. Наказом Держспоживстандарту України № 382 від 07.08.2001 р. було створено Український інститут якості (УІЯ). Основними напрямками його діяльності є:

- сертифікація систем якості, персоналу;

- стандартизація у сфері систем якості та навколишнього середовища і в ряді інших сфер.

За півроку своєї діяльності УІЯ акредитовано як орган з проведення сертифікації систем якості. Він здійснює навчання внутрішніх аудиторів для систем якості, виконує науково-дослідні роботи з сертифікації систем якості, використання інформаційних технологій у сфері якості і розробляє проект національного стандарту з системи забезпечення безпеки продуктів харчування (НАССР).

Інститут розробив нормативну базу і оголосив у грудні 2001 р. перший державний Всеукраїнський конкурс з якості, на який за станом на 20 травня 2002 р. було подано 426 заявок. Для оцінювання поданих на конкурс матеріалів була розроблена на базі Європейського фонду управління якістю (ЕFQМ) національна модель, що складається з 9 критеріїв, 32 під критеріїв та понад 300 питань, які дають змогу кількісно оцінити всі аспекти діяльності організації. При цьому фактори сприяння оцінюються 550 балами, а результати -- 450 балами. Розроблення нового Закону України "Про стандартизацію" викликане тим, що на сьогодні в Україні працюють три системи стандартизації: Державні стандарти України (ДСТУ), ГОСТИ, які ми одержали у спадок від колишнього союзу (їх понад 19 тис.), 50 тис. галузевих стандартів, численні технічні норми і зовсім мало, приблизно 700, технічних умов, гармонізованих з європейськими нормами. Україна далі не може впроваджувати систему стандартизації, яка одночасно буде спиратися на європейські норми, ГОСТИ і національні стандарти. В основу національних стандартів мають бути покладені європейські норми, яких на сьогодні налічується 8000, і в розробці перебувають ще 5000. Для того, щоб наша система кореспондувалася з системою європейських країн, необхідно гармонізувати 80 %, тобто 6,4 тис. стандартів.

Закон України "Про підтвердження відповідності" передбачає модульний підхід до сертифікації продукції, надає можливість виробникам, постачальникам самостійно вибирати підтвердження відповідності продукції вимогам безпеки або шляхом декларування, або шляхом сертифікації третьою стороною, тобто одержанням сертифіката. Технічна координація цієї роботи покладена на Держспоживстандарт. Технічні регламенти по суті будуть повторювати європейські директиви і їх розробка буде покладена на відповідні галузеві міністерства. Це допоможе нам впровадити європейські норми, європейську практику і таким чином стане основою для укладання угоди про взаємне визначення результатів сертифікації, що у свою чергу буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності продукції та зниженню її собівартості. Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації полягають у розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції, і в обмеженні кількості показників до найбільш істотних. Це дає змогу помітно зменшити кількість чинних стандартів, спростити їхній зміст і здешевити весь процес стандартизації. Для одержання максимально можливого успіху покращення та створення іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати й сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ІСО 8402 «Якість. Словник» система якості -- це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гарантується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк -- один рік, два роки тощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний орган зі сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети іншій організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, що видала цей документ.

На підприємствах України такі системи якості ще треба створювати. Вони мають обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що потребує колективної діяльності й спільних зусиль. З огляду на це можна назвати головні принципи формування системи якості:

* підготовка всіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);

* безпосередня заінтересованість першого керівника та всього керівництва підприємства в повсякчасному позитивному розв'язанні проблем забезпечення якості продукції; підпорядкування поставленій меті організаційної структури системи (наприклад, суміщення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю, що частенько трапляється на практиці, є вкрай недоцільним, оскільки технічний контроль -- це зовсім не найголовніше в системі);

* управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками; залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (виходячи з досвіду Японії, США) тощо.



Висновки

Сертифікація - визнаний у світі спосіб незалежної оцінки відповідності продукції, процесів і послуг встановленим вимогам. Застосування сертифікації створює передумови для успішного розв'язання низки важливих соціальних й економічних проблем і завдань.

Основною метою сертифікації є, насамперед, мінімізація ризиків, яким піддається споживач (саме мінімізація, оскільки нульового ризику не існує). По-друге, сертифікація має допомогти у відстеженні пересування продукції, аби в разі заподіяння шкоди споживачеві або довкіллю можна було б через орган з сертифікації знайти безпосереднього виробника пред'явити йому позов.

Сертифікація та стандартизація основа державного регулювання безпеки товарів та послуг. Основні функції є: захист людей, майна і природного середовища від негативних наслідків сучасного науково-технічного розвитку, від несумлінних виробників і продавців, а також створення умов для чесної конкурентної боротьби. Складовими частинами системи регулювання безпеки і якості товарів і послуг є: система видачі дозволів (ліцензій) на право ведення підприємницької діяльності, нормативи безпеки і якості, стандартизація, метрологія, методи випробування виробів, процедура оцінки і підтвердження відповідності виробу, технології або послуги вимогам нормативних документів.

Отже, в першому розділі було з'ясовано поняття стандартизації та сертифікації продукції на підприємствах, визначено їх об'єкти, мету, основні принципи, обґрунтовано важливість застосування стандартизації та сертифікації продукції.

В другому розділі наведено класифікацію видів стандартів, пояснено значення кожного з них. Дано поняття системи сертифікації, визначено основи проведення робіт з сертифікації, сформульовано поняття знака якості, наведені форми сертифікатів відповідності.

Третій розділ присвячений проблемі впровадження систем управління якістю на підприємствах України, обґрунтовано необхідність їх застосування з метою покращення якості продукції, підвищення її конкурентоспроможності, що особливо актуально для виробників, які виводять свою продукцію на зовнішній ринок, бо національні виробники, котрі вийшли зі своєю продукцією на міжнародні ринки, пересвідчились, що без упровадження систем управління якістю неможливо знайти торгового партнера, а тим більше завоювати міжнародні ринки збуту і бути на них конкурентоспроможними. Саме конкуренція передбачає жорстку боротьбу за споживача і змушує керівників підприємств шукати нові підходи для виробництва продукції найвищої якості, тому так необхідно впроваджувати на підприємствах системи управління якістю.



Список використаної літератури

1. Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підруч. -- Львів: Вид-во Haц. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. -- 500 с.

2. Височанський П. Начерк розвитку Української споживчої кооперації -- Книгоснілка, 1925.

3. Гуржій І. О. Україна в системі всеросійського ринку 60--90 рр. XIX ст. -- К., 1968.

4. Кагал Т. О. Законодавство про захист прав споживачів у сфері якості товарів у системі законодавства України // Право України. -- 1998. -- №8. -- С. 98--101.

5. Кириченко Л. С, Мережко Н. В. Основи стандартизації, метрології та управління якістю: Навч. посіб. -- К.: КНТЕУ, 2001. -- 446 с.

6. Кириченко Л.С, Чуніхіна H.M. Сертифікація та якість продукції в сучасних умовах господарювання. -- К.: КДТЕУ, 1996. -- 50 с.

7. Використання знаків оцінки відповідності...//Інформ. бюл. з міжнар. стандартизації. -- 1998. -- №1. -- С. 130--139.

8. Загальні вимоги до органів, які проводять оцінювання і сертифікацію/реєстрацію систем якості: Настанови ISO/IEC 62 // Інформ. бюл. з міжнар. стандартизації. -- 1997. -- МІ. -- С. 266--283.

9. Загальні вимоги до оцінювання і акредитації органів із сертифікації/реєстрації якості: Настанови ISO/ ІЕС 61 // Інформ. бюл. з міжнар. стандартизації. -- 1997. -- Ml. -- С. 249--265.

10. Кириченко Л. С, Чуніхіна II. М. Сертифікація та якість продукції у сучасних умовах господарювання. -- К.: КДТЕУ. 1996. -- 50 с.

11. Крылова Г. Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии. -- М.: ЮНИТИ, 2000. -- 526 с.

12. Лифнц И. М. Основы стандартизации, метрологии и управление качеством. -- M.: Люкс-арт, 1994. -- 148 с

13. Саранча, Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю : підручник. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 672 с. 14. Стандартизация и контроль качества продукции в сельском хозяйстве / В. С. Хилевич, В. С. Лекарев, И. К. Машкович, А. А.Шашков ; под ред. В. С. Хилевича. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища школа, 1985. - 240 с.

15. Тарасова, В. В. Метрологія, стандартизація, сертифікація / В. В. Тарасова, А. С. Малиновский, М. Ф. Рибак : підручник . - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.16. 16.Чижикова, Т.В. Стандартизация, сертификация и метрология. Основы взаимозаменяемости . - М. : КолосС, 2003. - 240 с.

17. Шаповал, М. І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації : підручник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 174 с.

18. Система управління якістю за міжнародним стандартом ISO 9001:2008 - новий крок компанії "Біо-Тест-Лабораторія" // Ветеринарна медицина України. - 2009. - № 6. - С. 26-32.

19. Набок, В. Новая сертификация - новые надежды // Зерно. - 2009. -№ 11. - С. 92-96.

20. Актуальні аспекти і практичні питання // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2009. - № 2. - С. 47-55.

21. Бубела Т. Методи виявлення фальсифікації харчових добавок / Т. Бубела, О. Воробець // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2010. - № 1. - С. 65-68.

22. Літинська, В. Досвід з контролю якості та безпеки харчових продуктів / В. Літинська, Ю. Дуліна // Cтандартизація, сертифікація, якість. - 2008. - № 4. - С. 59-63.

Размещено на Allbest.ru

...