Роль інвестиційної політики в економічному зростанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна податкова служба України

Національний університет державної податкової служби України

Факультет фінансів та банківської справи

Кафедра фінансових ринків

Курсова робота

На тему: "Роль інвестиційної політики в економічному зростанні"

Студентки Мусійчук Анастасії Юріївни

Науковий керівник Унинець Олександр Миколайович

Ірпінь - 2013

Зміст

Вступ

1. Суть та загальні засади інвестиційної політики

2. Аналіз інвестиційної діяльності України

3. Проблеми інвестиційної політики та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів.

Інвестиційна діяльність - це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.

Предмет дослідження - стан та перспективи розвитку інвестиційної політики в Україні.

Об'єктом дослідження виступають основні засади та фактори розвитку інвестиційної політики в Україні.

Мета роботи: визначити сутність та роль інвестиційної політики. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

1) розкрити етапи інвестиційної політики в умовах ринкової економіки та ролі держави в інвестиційному середовищі;

2) виявити проблеми та перспективи розвитку інвестиційної політики в Україні;

3) визначити роль інвестицій.

На сучасному етапі розвитку економіки ефективність інвестиційної діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне віднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.

В Україні триває економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. інвестиційний фінансовий економіка

Отже, дана курсова робота розкриває суть інвестицій, інвестиційну політику, основні шляхи залучення іноземного капіталу, основні заходи стимулювання іноземного інвестування.

1. Суть та загальні засади інвестиційної політики

Інвестиційна політика - комплекс урядових рішень, які визначають основні напрями джерела та обсяги використання капітальних вкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, головними завданнями у виробництві, науково-технічному й соціальному розвитку країни. Особливість інвестиційної політики у розвинутих країнах світу на сучасному етапі - здійснення технічного переозброєння та реконструкції діючих підприємств, скорочення масштабів нового будівництва.

Для України найближчими цілями інвестиційної політики є збільшення обсягу капіталовкладень для прискореного виходу з економічної кризи. На перспективу в основі інвестиційної політики повинно бути здійснення структурних реформ, перерозподіл інвестицій на користь наукомістких галузей, які визначають науково-технічний прогрес електроніки, машино- і кораблебудування, створення космічної техніки тощо, економічної конверсії виробництва. Важливий напрям інвестиційної політики в Україні - зменшення питомої ваги державних капіталовкладень і збільшення інвестицій підприємствами за рахунок власних коштів, що залежатиме від ступеня роздержавлення і приватизації. У 90-ті XX ст. внаслідок високих податків на виробника, галопуючої інфляції, високих відсоткових ставок тощо майже повністю було загальмовано процес інвестування на підприємствах. Так, у 1993-94, а певною мірою і в наступні роки, навіть 25% амортизаційних відрахувань підприємства змушені були спрямовувати до державного бюджету. Переважна більшість підприємств не тільки не здійснювала капіталовкладень, а й неспроможна була на просте відтворення основних виробничих фондів.

Дослідженням теоретично - прикладних аспектів інвестиційної політики присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: Л.М. Борщ, Л.С. Головко, Л.І. Дідківської, Є.Н. Забарної, С.В. Мочерного, А.А. Пересади, А.В. Черепа, Дж. М. Кейнса, Ю.А. Корчагина, У. Шарпа та інші. І хоча теоретична база інвестиційної політики вивчена досить докладно, але на теоретичному і практичному рівні проблеми формування та реалізації ефективної інвестиційної політики в умовах глобалізації економік та посткризового розвитку світової економіки ще недостатньо дослідженні, оскільки явище такого масштабу є новим для національної економіки України Г.В. Шульга, С.А. Свірідова // Економіка. Проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць]. --Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Випуск 237. - Т. ІV. - с. 888..

В науковій літературі поняття "інвестиційна політика" та "регулювання інвестиційної діяльності" нерідко використовують як тотожні. Так Л.І. Дідківська під "державною інвестиційною політикою розуміє діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики; комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки". А за визначення С.В. Мочерного "Інвестиційна політика - це комплекс урядових рішень, які визначають основні напрямки капітальних вкладень в економіку, в різні її сфери і галузі". Схоже тлумачення наводять А.Г. Завгородній, Г.Л. Вознюк, Г.О. Партин: "Політика інвестиційна - 1) загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрями використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки з метою забезпечення ефективності та пропорційності її розвитку, усунення міжгалузевих і внутрішньогалузевих диспропорцій, досягнення оптимальних співвідношень між розвитком матеріального виробництва і невиробничої сфери тощо". Для розуміння сутності та уточнення визначення цих понять необхідно розглянути їх генезис.

Термін "політика" походить від грецького "рплйфйкЮ", та означає майстерність самоуправління полісом (містом) або майстерність управління державою. У вужчому розумінні політика це напрямок діяльності або цілеспрямовані дії для досягнення певної мети (політика корпорації, холдингу і т.п.) у конкретному середовищі. Під інвестиційною діяльністю розуміють "сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність охоплює:

- інвестування, яке здійснюють громадяни, недержавні підприємства, господарські асоціації, товариства і спілки, а також громадські та релігійні організації, інші юридичні особи;

- державне інвестування, що його здійснюють органи влади і управління держави. області та інші адміністративно-територіальні утворення за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних й позикових коштів;

- чужоземне інвестування, що його здійснюють чужоземні громадяни, юридичні особи і держави;

- спільне інвестування, що здійснюють українські та чужоземні громадяни, юридичні особи і держави".

Категорію "державна інвестиційна політика", в такому разі, можна трактувати як майстерність самоуправління або управління інвестиційною діяльністю. З другого боку, термін "регулювати" [лат. regularis] означає підкоряти визначеному порядку, правилу, упорядковувати; а отже і поняття "регулювання інвестиційної діяльності" в такому разі буде трактуватися, як активне втручання з боку держави в протікання інвестиційного процесу, визначення чітких меж і правил здійснення інвестиційної діяльності тоді, як "інвестиційна політика" може бути пасивною і означати невтручання держави в регулювання інвестиційного процесу, а опиратися тільки на ринкові механізми саморегуляції. Тому, на нашу думку, поняття "державна інвестиційна політика" та "регулювання інвестиційною діяльністю" є поняттями різними і ототожнення їх помилково, про що говорять й інші факти: по перше, при ліберальній моделі економіки, основним принципом якої є laissez faire - най все йде, як йде, державне втручання в ринковий механізм саморегуляції економічних процесів, в тому числі й інвестиційних, є мінімальним, отже і інвестиційна політика держав з цією моделлю економіки передбачає не регулювання інвестиційної діяльності, а опосередкований вплив з боку держави для створення сприятливого інвестиційного клімату та умов щодо підвищення ефективності інвестиційного процесу, збереження умов вільної конкуренції, запобігання проявам монополізму тощо. Другим аргументом слугує те, що частка державних інвестицій зменшується, а мотивація приватних та іноземних інвесторів до здійснення інвестицій залежить в більшій мірі від умов інвестиційного середовища (інвестиційного клімату, інвестиційних ризиків, від прибутковості та термінів окупності інвестиційних проектів), а не від урядових рішень. Держава через застосування пільгового режиму оподаткування, амортизаційної політики чи інших заходів може створити більш сприятливі умови для спрямування інвестицій в пріоритетні галузі або в розвиток окремих територій (спеціальних економічних зонах (ВЕЗ), на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) і т.п.), але при цьому рішення про розміщення інвестицій лишається за інвесторами. Так практичний досвід дії ВЕЗ на території України показав, що фактичний обсяг інвестицій, які надішли у ВЕЗ, значно менший від очікуваного урядом Романинець Р.М. Інвестиційна діяльність в Україні на шляху до євроінтеграції -2011р..

Більш точне і органічне тлумачення цього поняття, яке поєднує в собі не тільки мету інвестиційної політики, але окреслює і коло першочергових завдань інвестиційної політики України приводить Борщ Л.М. "Інвестиційна політика держави - це комплекс заходів, що забезпечують формування сприятливого національного інвестиційного клімату і підприємницького середовища в країні, які спрямовані на:

- досягнення максимально високого ефекту від вкладення державою ресурсів у будь-якій формі;

- створення умов пріоритету розвитку галузей і сфер господарського комплексу, що забезпечують рівноправну, конкурентну основу для співробітництва на світових інвестиційних ринках;

- створення умов збалансованого розвитку регіонів і галузевих господарських комплексів та збереження балансу інтересів усіх соціально-суспільних груп у країні".

Створення привабливого підприємницького середовища є передумовою активізації внутрішніх інвестиційних процесів. Негативні наслідки світової економічної кризи, які позначились різким скороченням іноземних інвестицій та зниженням світового попиту на продукцію експортно-орієнтованих галузей вимагають зміни поглядів щодо пріоритетних напрямків державної економічної та інвестиційної політики. Зусилля держави мають спрямовуватися на розширення внутрішнього ринку за рахунок стимулювання споживчого попиту, як це обґрунтовано Дж. М. Кейнсом, а основою структурних перетворень економіки, модернізації виробництва, розвитку транспортної інфраструктури та джерелом розширеного відтворення мають стати внутрішні інвестиції. Перевагу необхідно віддавати міжрегіональним інвестиційним проектам, які передбачають міжрегіональну взаємодію регіонів з різним рівнем економічного розвитку та за допомогою правильного формування інвестиційного пакету, з врахуванням регіональних переваг та особливостей протікання інвестиційного процесу, що підвищують його ефективність та стійкість до кризових явищ Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента: в 2 т. / И.А. Бланк. - К. : Эльга-Н,. Ника-Центр, 2009. - Т. 1. - 536 с. - (Серия " Библиотека финансового менеджера" ; Вып. 7).

Інвестиційна політика має здійснюватися цілеспрямовано та послідовно відповідно до мети, завдань, принципів та напрямів економічної політики, з врахуванням реальної ситуації, яка склалася в українській економіці сьогодні.

Основною метою державної інвестиційної політики є встановлення оптимальних параметрів інвестиційного процесу для досягнення його максимальної ефективності, прозорості та можливості управління на всіх рівнях господарювання, досягнення динамічної макроекономічної рівноваги.

В сучасних умовах перед державною інвестиційною політикою України постає ряд завдань Фатхудинов Р.А. Инновационный менеджмент: учеб. для экон. вузов / Р.А. Фатхудинов. - [4-е изд., перераб. и доп.]. - СПб. : Питер, 2011. - 400 с.:

1) гнучке поєднання державних інструментів регулювання інвестиційної діяльності з ринковими механізмами саморегуляції;

2) активізація інвестиційного процесу за умов посткризового розвитку економіки, коли значно скоротилися обсяги інвестування, а промисловість країни потребує значного технологічного оновлення;

3) розробка адаптивних механізмів інвестиційного процесу з метою підвищення його стійкості до негативних наслідків світової економічної кризи;

4) розробка та розвиток ефективних взаємозв'язків між всіма учасниками інвестиційного процесу: державою, регіонами та бізнесом, що значно підвищить стійкість, керованість та результативність інвестиційного процесу;

5) забезпечення інноваційної спрямованості інвестиційного процесу;

6) створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні для залучення інвестицій, у тому числі приватних, власних коштів підприємств, інвестиційних фондів, іноземних інвестицій.

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:

1) об'єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;

2) взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно- господарських циклів інвестиційної активності;

3) формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;

4) логічність і цілісність інвестиційного циклу;

5) спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.

Основні напрями інвестиційної політики в Україні:

1. Зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери.

2. Скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств та ін.

3. Скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно. Перехід до нових принципів централізованого фінансування інвестиційної діяльності.

4. Створення ринку підрядних робіт. Зацікавленість будівельників у виконанні замовлень.

5. Прискорення темпів розвитку промисловості групи Б.

6. Прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання.

7. Перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення.

8. Залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, які визначають науково-технічний прогрес.

9. Створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.

10. Розвиток паливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК, забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва, розвиток медицини і фармацевтичної промисловості.

Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах формування ринкового механізму. Тому трансформація інвестиційного механізму на мікрорівні, наприклад у промисловості, повинно проводитися в межах макроекономічної стабілізації Царев В.В. Оценка экономической эффективности инвестиций / В.В. Царев. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - СПб. : Питер, 2009. - 464 с.

Інвестиційний ринок як економічна категорія являє собою збалансованість попиту і пропозиції на інвестиції та випереджаючих можливостей підрядників в їх матеріалізації. Це означає, що, з одного боку, потрібні економічні заходи зі стримання попиту на інвестиції та зменшення маси безготівкових грошей, які неадекватні обсягу та якості продукції, а з іншого, - антимонопольні заходи, які б сприяли розвитку ринку будівельних послуг.

Умови розвитку ринкових відносин:

1) роздержавлення власності;

2) приватизація державної власності;

3) конституційний захист прав власності;

4) вільна конкуренція;

5) введення вільних ринкових цін;

6) відпрацювання механізму соціального захисту;

7) відміна всіх заходів, які стримують ринкову саморегуляцію;

8) розробка правової бази ринкової економіки;

9) підготовка фахівців-експертів і керівників усіх рангів, перекваліфікація кадрів на засадах роботи в умовах ринкової економіки.

Таким чином, під державною інвестиційною політикою розуміємо комплекс послідовних економічних, організаційних та правових заходів держави з метою встановлення оптимальних параметрів інвестиційного процесу та досягнення його максимальної ефективності, необхідної для успішної реалізації економічної, науково-технічної та соціальної програми розвитку держави. Склад та характер цих заходів буде залежати від моделі економіки, розвитку ринкового середовища та визначеного кола завдань, розв'язання яких вимагає конкретна економічна ситуація.

Розв'язання сформульованих завдань дозволить розробити і реалізувати ефективну державну інвестиційну політику, що, в свою чергу, позитивно вплине на стан економіки України і скоротить період подолання наслідків світової фінансової кризи.

Основні напрями цієї політики мають полягати не в жорсткому регулюванні інвестиційних потоків, а у створенні сприятливих умов для ефективної діяльності, лібералізації інвестиційного режиму та ґрунтуватися на ретельному врахуванні мотивів і пріоритетів приватних інвесторів Инвестиции: учеб. / [Андрианов, С.В. Валдайцев, П.В. Воробьев и др.] ; отв. ред. В.В, Ковалев, В.И. Иванов, В.А. Лялин. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. - 584 с..

2. Аналіз інвестиційної діяльності України

Інвестиції являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, яка відіграє ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій Лабенко О.М. До питання сутності ефективності інвестиційної діяльності / О.М. Лабенко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. - 2010. - випуск №64. - С. 332-337..

Трактувань категорії "інвестиції" достатньо багато. Так Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів з метою одержання прибутку в майбутньому Про інвестиційну діяльність: закон України від 18 вересня 1991 р.№ 1560-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646..

В словнику І. А. Бланка інвестиції визначаються як вкладення капіталу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання поточного доходу або забезпечення підвищення його вартості в майбутньому періоді.

О.В. Мертенс припускає трактування інвестицій з погляду трьох різних розділів економічної науки та різних сфер практичної діяльності, а саме:

- з позиції макроекономіки, інвестиції є частиною сукупних витрат, які складаються з витрат на нові засоби виробництва (виробничі або фіксовані інвестиції), інвестиції в нове житло і приріст матеріальних запасів. Тобто, інвестиції - це частина валового внутрішнього продукту, не спожита в поточному періоді, і забезпечує приріст капіталу в економіці;

- в теорії виробництва, зокрема, і в цілому мікроекономіці, інвестиції - є процес створення нового капіталу (включаючи як засоби виробництва, так і людський капітал);

- в фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто, це сьогоднішні затрати, метою яких є отримання майбутньої вигоди Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. / А.В. Мертенс. - К. : Киевское инвестиционное агентство, 1997. - XVI, 416 с..

Слід звернути увагу, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу. Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси.

Джерелом чистих інвестицій (ЧІ) є фонд відновлення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Вони менше валових на величину коштів, що спрямовуються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань. Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладанням коштів у знову можливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а) ЧІ < 0, або А > ВІ, що призводить до зниження виробничого потенціалу, зменшення обсягів продукції і послуг, погіршення стану економіки;

б) ЧІ = 0, або ВІ = А, що засвідчує відсутність економічного зростання;

в) ЧІ > 0, або ВІ < А, що забезпечує розширене відтворення, економічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій Інвестування / ред. А.В. Чупіса. - Суми: Довкілля, 2004. - 248 с..

У 2010 році в Україні за оцінкою Держкомстату відбулося зростання ВВП на 4,2 відсотка порівняно з 2009 роком (падіння у 2009 році становило 14,8 відсотка). Проводячи міжнародні порівняння сезонно скоригованого ВВП слід зазначити, що Україна потрапила до групи країн світу, в яких поступово відбувалося відновлення економічного зростання.

Поступове відновлення вітчизняного промислового виробництва та покращення ситуації на ринку праці, поступове поліпшення ситуації у зовнішній торгівлі демонструє міжнародним експертам та іноземним інвесторам здатність України вже найближчим часом закріпити позитивну динаміку економічного зростання. Активізація виробничої діяльності, яка спостерігалася в Україні упродовж 2010 року, відобразилася на позитивній динаміці фінансових результатів. За підсумками 2010 року чисельність прибуткових підприємств перевищувала чисельність збиткових (56,4 відсотка проти 43,6 відсотка загальної кількості підприємств).

Разом з тим у січні-вересні 2010 року було зафіксовано зниження інвестиційної активності у 16 регіонах країни (у січні-вересні 2009 року - у 26). Найбільше скорочення інвестицій в основний капітал у розвиток економіки спостерігалося в 5 регіонах: Чернівецькому (де їх обсяги зменшилися проти відповідного періоду 2009 року на 40 відсотків), Херсонському (на 31,2 відсотка), Волинському (на 31,1 відсотка), Миколаївському (на 30,8 відсотка) та Черкаському (на 27,6 відсотка).

Основним фактором негативної динаміки стало зменшення у 20 регіонах (по Україні - на 13,9 відсотка) інвестиційних надходжень за рахунок власних коштів підприємств та організацій, на які припадає понад половина загального обсягу капіталовкладень. Зокрема, за рахунок власних коштів найбільше скоротили обсяги інвестування підприємства Рівненської (на 50,7 відсотка), Черкаської (на 41,1 відсотка), Миколаївської (на 36,9 відсотка) та Житомирської (на 35,1 відсотка) областей.

За перші три квартали 2010 року у розвиток регіонів було інвестовано 4,4 млрд. гривень за рахунок коштів державного бюджету, що на 18,5 відсотка більше, ніж за січень-вересень 2009 року Офіційний сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua.

Провідними сферами за обсягами залучення інвестицій в основний капітал залишаються: промисловість - 35,5 млрд. грн., діяльність транспорту і зв'язку - 16,1 млрд. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 20,8 млрд. гривень. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2010 року освоєно 57,4 відсотка капіталовкладень. Частка залучених і запозичених коштів, у тому числі кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів у загальних обсягах капіталовкладень становила 16,2 відсотка. За рахунок державного та місцевих бюджетів зроблено 7 відсотків інвестицій в основний капітал. Частка коштів населення на будівництво власного житла становила 14,8 відсотка усіх капіталовкладень.

Станом на 01.10.2010 обсяги залучення інвестицій в основний капітал підприємств України складали 83,9 млрд. гривень (97,1 відсотка до відповідного періоду попереднього року) Офіційний сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua.

За результатами щорічного рейтингового дослідження Міжнародної фінансової корпорації група Світового банку "Ведення бізнесу - 2011" Україна покращила своє місце на 2 позиції з 147 на 145 місце за рахунок збільшення рейтингу по категоріях: "ведення бізнесу", "реєстрація підприємств" та "отримання дозволів на будівництво", водночас відбулося зменшення рейтингів по категоріях: "реєстрація власності", "доступ до кредитів", "захист прав інвесторів" та "ліквідація підприємств" (табл. 1).

Потенційно про користь залучення іноземних інвестицій в економіку України вказують такі факти:

- багаті природні ресурси та можливості їх експлуатації;

- кваліфікована й дешева робоча сила;

- потенційно місткий ринок Демчук Н. І. Ефективність механізму створення інвестиційного середовища в Україні / Н. І. Демчук // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 6. - С. 3-6..

До позитивних індикаторів стабілізації, а також до стримуючих інфляцію факторів слід також слід віднести:

- зростання пропозиції на споживчому ринку (збільшення внутрішнього виробництва, квотування Україною власного експорту, збільшення обсягу імпорту споживчих товарів);

- притік депозитів фізичних осіб (депозити фізичних осіб з початку року зросли на 28,5 відсотка, або на 60,3 млрд. гривень);

- відносну стабільність на валютному ринку.

Таблиця 1 Результати рейтингового дослідження Міжнародної фінансової корпорації група Світового банку "Ведення бізнесу - 2011 "

Рейтинг по категоріях	2009	2010	Зміна рейтингу
Ведення бізнесу	145	147	+2
Реєстрація підприємств	118	136	+ 18
Отримання дозволів на будівництво	179	181	+2
Реєстрація власності	164	160	-4
Доступ до кредитів	32	30	-2
Захист прав інвесторів	109	108	-1
Система оподаткування	181	181	Без змін
Міжнародна торгівля	139	139	Без змін
Забезпечення виконання контрактів	43	43	Без змін
Ліквідація підприємств	150	145	-5

Все це позитивно вплинуло на інвестиційний клімат в країні, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, вона може стати одним із провідних реципієнтів інвестицій.

За даними Держкомстату у 2010 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5,99 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що становить 106 відсотків від обсягу надходжень за попередній рік (на 351,4 млн. грн. більше, ніж 2009 році). Приріст прямих іноземних інвестицій у IV кварталі 2010 року з урахуванням зменшення капіталу склав 2,3 млрд. дол. США, що у 1,5 рази більше показника за відповідний період 2009 року (табл. 2).

Таблиця 2 Обсяги іноземних інвестицій за 2009-2010 рр

Показник	2009 рік	2010 рік
	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	IV кв.	І кв.	ІІ кв.	ІІІ кв.	IV кв.
Вкладено ПІІ в Україну за період, млн. дол. США	1175,5	1524,2	1248,6	1686,3	717,1	1065,7	1640,4	2562,8
Зменшення обсягу ПІІ за період, млн. дол. США	70,1	343,4	431,9	95,6	296,1	237,9	94,1	181,6
Обсяг ПІІ з урахуванням вилученого капіталу, млн. дол. США	1105,4	1180,8	816,7	1590,7	421	827,8	1546,3	2381,2

Станом на 1 січня 2011 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 44,7 млрд. дол. США (і у розрахунку на одну особу становить 978,5 дол. США) (рис. 1).

Рис. 1. Прямі іноземні інвестиції в економіку України

На підприємствах промисловості зосереджено 31,4 відсотка загального обсягу прямих інвестицій, у фінансових установах - 33,7 відсотка (рис. 2) Офіційний сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua.

Рис. 2. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності

Приріст іноземного капіталу у 2010 році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 2,6 млрд. дол. США, промисловості - 0,8 млрд. дол. США, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, - 0,5 млрд. дол. США, а також на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - 0,4 млрд. дол. США.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 82 відсотки загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови та Сполучені Штати Америки.

Подальшому збільшенню обсягів залучення в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства в країні. На сьогодні іноземні інвестори, які наважуються інвестувати кошти у підприємство, вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації цих гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн.

Важливою умовою для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних) також є постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватися до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному.

Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотної сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.

Гроші завжди йдуть туди, де найсприятливіші умови для їх вкладення, де вони дають найбільший прибуток. Важкий стан економіки нашої держави в поєднанні з неадекватним законодавством є основними причинами, які пояснюють той факт, що обсяги іноземних інвестицій у підприємства України залишаються низькими в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами Східної та Центральної Європи.

Висновки з проведеного дослідження. Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої. Активізація виробничої діяльності, яка спостерігалася в Україні упродовж 2010 року, відобразилася на позитивній динаміці фінансових результатів, що позитивно вплинуло на інвестиційний клімат в країні.?

Проте залученню в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще одна дуже важлива причина - корупція. Саме через корупцію у світі склалася негативна думка про нашу державу, додамо до цього недосконалу систему оподаткування і ось ми маємо результат - Україна належить до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

Статистичні дані та міжнародна інвестиційна позиція України свідчать, що Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

Розглянемо основні аспекти проведення чемпіонату Європи в Україні, спрогнозуємо його вплив на економіку.

В 2008 році країна стала готуватися до чемпіонату з футболу Євро-2012, багато хто вважав, що ця подія залучить великі інвестиції в економіку.

Всього на підготовку Євро-2012 витратили близько 6,6 млрд. дол. з державної скарбниці. Приватні інвестиції склали близько 13,4 млрд. дол. - Україна будувала готелі, покращувала дороги і центральні вулиці міст, завершила будівництво стадіонів (в Києві лише за кілька днів до початку чемпіонату).

Більшість українців вважали, що наближається золота лихоманка і мільярди хлинуть в країну з кишень багатих європейських вболівальників. Деякі готелі в таких містах, як Донецьк, Харків, Київ та Львів, підвищили свої ціни на 1000%, а окремі установи умудрилися підвищити тарифи на 8000%. Незважаючи на кампанію зі зниження цін, дані про них відгукнулися в Європі, відлякуючи потенційних гостей чемпіонату.

Зрештою Євро-2012 пройшло успішно, в червні чемпіонат відвідали загалом один мільйон людей зі всіх куточків світу. Українцям вдалося заробити близько 1,5 млрд. дол. Деякі скептично ставилися до цієї цифри, говорили, що виручка склала 800 млн. дол. і вболівальників було менше, вказуючи на порожні місця на стадіоні навіть під час фінального матчу. Частина людей вважає, що цифри могли б бути більшими, якби не жадібність, через яку постраждала вся підготовка до Євро-2012. Наприклад, англійська команда, яка користується традиційно найбільшою підтримкою вболівальників, повернула УЄФА більше половини з 7800 розподілених на них квитків.

Ділова репутація, яку намагалася створити Україна, щоб у майбутньому залучити більше відвідувачів у країну, була підірвана тим, що багато хто хотів, так би мовити, нагріти руки на розміщенні іноземців. "Меню для іноземців з помноженими на два цінами" перетворилося з міського міфу на реальність. Справа Тимошенко ще більше ускладнила ситуацію, багато іноземних лідерів бойкотували подію, і увагу було звернуто на ув'язнення колишнього прем'єр-міністра, яке, як вважають багато хто, є політично мотивованим.

2012-ий повинен був стати складним роком для України. У червні країна повинна була віддати 2-мільярдний борг російській групі VTB Capital і 500 млн. дол. в обіг єврооблігацій. Україна взяла ще 1 млрд євробондів, щоб частково погасити заборгованість перед VTB, відсуваючи на червень 2014 р. платіж на суму 1 млрд. дол. і при цьому погоджуючись на вищі ставки за кредитом.

Економічна ситуація в Україні стає очевидною, якщо просто пройтися по вулицях. Київ, як і раніше, наповнений недобудовами. Будівництво багатьох елітних будинків почалося ще до кризи. Україна пропонує будівельним інвесторам більш розслаблений клімат, ніж в більшості країн Західної Європи. Щоб почати тут будівництво, не потрібно показати суму грошей як запоруку того, що робота буде завершена. Під час економічного розквіту багато хто вкладав гроші в будівництво, і тепер Київ виглядає так, ніби він активно розбудовується, хоча це не так.

3. Проблеми інвестиційної політики та шляхи їх вирішення

Українська економіка, як і більшість світових економік, перебуває під впливом негативних проявів фінансово-економічної кризи. Держава почала втрачати надійні як внутрішні, так зовнішні джерела необхідного інвестування, що спричинило падіння виробництва, а відтак скорочення інвестиційних ресурсів держави та власних джерел інвестування у суб'єктів господарювання. Державна інвестиційна політика в будь-яких умовах залишається в руках держави основним інструментом регулювання відтворювального процесу і створення матеріальної бази розвитку економіки. Вона повинна враховувати загальний стан економіки на даному етапі розвитку та на перспективу, включати оцінку можливих джерел формування інвестиційних ресурсів на всіх рівнях господарювання, визначати пріоритети в інвестиційній сфері й передбачати методи їх реалізації.

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. До числа факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері, в якій процеси економічного оновлення та зростання визначаються розмірами, структурою інвестицій і швидкістю їх здійснення У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладання майбутнього економіки країни, тому чим більші обсяги інвестицій у поточному році, тим більший може бути обсяг валового внутрішнього продукту країни в майбутньому періоді. Динаміка ВВП значною мірою визначається якісною структурою використання національного доходу на споживання та нагромадження та обсягом реальних інвестицій Концепція розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.in.gov.ua..

Зміст інвестиційної політики багатогранний і охоплює не тільки послідовність етапів її розробки, але й детальну розробку її функціонального і тимчасового аспекту. Будучи частиною фінансової політики держави, інвестиційна політика також виступає як засіб здійснення економічної й соціальної політики держави.

Державна інвестиційна політика реалізується у двох основних формах - прямому й непрямому регулюванні інвестиційної діяльності. Державне регулювання розвитку виробництва й соціальної сфери, що реалізується через фінансування капітальних витрат бюджетом, розглядається і як інвестиційна діяльність держави, що забезпечує йому поступальний розвиток. Завданням будь-якої держави є розвиток своєї інвестиційної та інноваційної діяльності, що забезпечує, в першу чергу, зростання промислового виробництва, що перетворює державу із сировинного придатка світової економіки в країну з конкурентоспроможним експортом. Розробка інвестиційної політики повинна починатися з визначення концептуальних основ розвитку суспільства і держави, встановлення її ролі в суспільному відтворювальному процесі на відповідному часовому етапі. Потім формулюються мета і завдання інвестиційної політики, які відповідають основним напрямам соціально-економічного розвитку країни й використання інвестиційних ресурсів в інтересах громадян та суспільства Г.О. Особливості державної інвестиційної політики України / Г.О. Мазур // Економіка ринкових відносин. - 2008. № 2..

Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні відбувається у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і з певною низкою внутрішніх чинників. Незважаючи на це, активність інвестиційної діяльності в Україні поволі зростає, про що свідчать дані табл. 1, з якої слідує наступне - обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну зростає і на 01.04.2010 року становить 40,00 млрд. дол. проти 29,5 млрд. дол. у 2008 році, така ж позитивна динаміка спостерігається і в обрахунку обсягу прямих іноземних інвестицій на одну особу, і зараз вона становить 872,1 дол., на таке покращення зокрема вплинуло і зменшення чисельності населення України з 46,37 млн. осіб у 2008 році до 45,87 млн. осіб у 2010 році. Ситуація повільними темпами покращуються про що свідчать розміри номінальної заробітної плати, яка у 2010 році порівняно з 2009 роком збільшилась на 13,76%, а мінімальна заробітна плата збільшилась у 2010 році проти 2009 року на 46,78%. Однак, за досліджуваний період відзначається поступове збільшення обмінного курсу гривні до долара, що означає, що кожний вкладений долар в економіку країни буде мати більш вагомий економічний ефект і сфера використання цих грошей буде ширшою Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua..

Формуючи та запроваджуючи інвестиційну політику, яка є частиною економічної політики, визначаючи обсяг, структуру та напрями вкладення інвестицій, зростання основного капіталу та їхнє відновлення на основі досягнень науки і техніки, держава реалізує свої функції щодо регулювання інвестиційного процесу у сфері інвестування через правове, організаційне та інформаційне забезпечення й моніторинг. Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіталу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів та об'єктів інвестування. Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері. Воно також містить у собі організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування й забезпечення страхування інвестицій. Успіх інвестиційної політики визначається певним правовим забезпеченням.

№	Показник	Досліджуваний період, роки	Абсолютне відхилення,(+,-)	Відносне відхилення, %
		2008	2009	2010	2009	2010	2009	2010
11	ВВП у фактичних цінах, млн. грн.	720731	950503	218125 01.04.10	229772	-732378	31,88,	-77,05
22	Кількість наявного населення, млн. осіб	46,37	46,16	45,87 01.06.10	-0,21	-0,29	-0,45	-0,63
23	Прямі іноземні інвестиції в Україну, млрд. дол.	29,5	35,7	40,00 01.04.10	6,2	4,3	21,02	12,04
24	Прямі іноземні інвестиції на одну особу, дол.	636,5	775,3	872,1	138,8	96,8	21,81	12,49
25	Прямі іноземні інвестиції з України, млрд. дол.	6,1966	6,1986	6,8 01.04.10	0,002	0,6014	0,03	9,70
26	Прямі інвестиції в Україну, за даними платіжного балансу, млрд. дол.	38,5	48,4	52,0 01.01.10	12,6	3,6	25,71	7,44
27	Номінальна заробітна плата середня, грн.	1351	1809	2058 сер. за січень - травень 2010р	458	249	33,90	13,76
28	Мінімальна заробітна плата за місяць, грн.	515	605	888 з 01.07.10	90	283	17,48	46,78
29	Обмінний курс НБУ (грн. / 100 дол.)	505,00	798,5	789,03 20.08.10	293,5	-9,47	58,12	-1,19
110	Обмінний курс НБУ (грн. /100 Євро)	741,95	1144,88	1012,8 20.08.10	402,93	-132,08	54,31	-11,54
111	Облікова ставка НБУ, %	10	12	7,75 20.08.10	2	-4,25	20	-35,42

Таблиця 1. Основні економічні показники

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", "Про підприємництво", "Про господарські товариства" тощо. Крім того, діють низка указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які формують політику державного регулювання інвестиційної діяльності в нашій країні.

Розроблена Програма "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", сприятиме прийняттю ряду законів, які охоплюють удосконалення митного режиму, розвиток державно-приватного партнерства, підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів тощо, що сприятиме вдосконаленню існуючої інвестиційної політики.

Відповідно до Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015, оптимальним варіантом розвитку та активізації інвестиційної діяльності в Україні є проведення активної державної політики у цій сфері.

Розбудова системи державного інвестування має здійснюватися за напрямами, які включають в себе удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів для надання першочергово державної фінансової підтримки, забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій та прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів Концепція розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.in.gov.ua..

Фінансова криза значно звузила внутрішні джерела для інвестицій, міжнародні фінансові ресурси стали практично недоступними, багато міжнародних інвесторів вимушені обережніше ставитися до країн з несприятливим бізнес-кліматом, що є основним чинником, стримуючим інвестиції.

Макроекономічна нестабільність, неефективна регуляторна й податкова політика, високий рівень корупції, нерозвиненість механізмів державно-приватного партнерства, відсутність ефективних механізмів із залучення інвестицій і захисту прав інвесторів робить Україну менш привабливою для міжнародного капіталу в посткризовий період.

Тому, розробка адекватного українським реаліям інвестиційного механізму, дозволила б забезпечити достатній рівень інвестиційної привабливості.

Одним із головних чинників прискорення розвитку економіки є приплив прямих іноземних інвестицій, використання яких сприяє забезпеченню потреб національної економіки в необхідній сировині та продукції, стимулює розвиток економічно-ефективних і конкурентоспроможних експортерів, що надає можливість Україні потрапити в систему міжнародного поділу праці і капіталу. Акумулюючи капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але і роблять динамічними інші чинники в розвитку ринків товарів і послуг. Крім того, іноземні інвестиції є заходами макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати багато соціальних проблем.

З допомогою іноземних інвестицій виникає можливість:

- оновлення і модернізації виробництва;

- задоволення потреб як внутрішнього так і зовнішнього ринку;

- передавання управлінських навичок, передових технологій;

- створення додаткових робочих місць;

- збільшення податкових надходжень;

- ефективне використання місцевих ресурсів;

- сприяння структурній перебудові економіки;

- позитивний вплив на зміну місця країни у міжнародному розподілі праці Марцин В.С. Значення іноземного інвестування для інтегрування України в світовий економічний простір в умовах глобалізації / В.С. Марцин // Регіональна економіка. - 2009. - № 1 (51)..

Використання прямих іноземних інвестицій надає можливість Україні потрапити в систему міжнародного поділу праці і капіталу. Державна стратегія залучення іноземних інвестицій має враховувати класифікацію галузей промисловості залежно від наявності потенційних джерел фінансування. Для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій необхідна реалізація певних організаційних заходів зі створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б приваблювала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, узгоджувала діяльність із міжнародними організаціями, проводила експертизи найважливіших проектів і їхній конкурсний відбір. Для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій необхідна реалізація певних організаційних заходів зі створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б приваблювала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, узгоджувала діяльність із міжнародними організаціями, проводила експертизи найважливіших проектів і їхній конкурсний відбір Борщевский В.В. Іноземні інвестиції як чинник регіонального розвитку / В.В. Борщевський // Фінанси України. - 2003. - №10..

У сучасних умовах розраховувати тільки на іноземні інвестиції в економічному розвитку не варто, головне сьогодні - це пошук власних ресурсів, відкриття яких дасть змогу покращити стан вітчизняної економіки. Тому потрібно створювати сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних.

Держава повинна бути найбільшим підприємцем в Україні через використання бюджету. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання інвестицій взагалі та їхньої міжгалузевої структури зокрема. Тут варто виділити також систему соціальних бюджетних проблем, оскільки вони мають вплив на структуру попиту, бо ж соціальні виплати з бюджету отримують люди, які витрачають їх на ринку споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи / Л.М. Борщ - К. : Знання, КОО, 2002..

Для забезпечення розвитку інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури необхідно створити умови для ефективного функціонування інноваційних фінансово-кредитних установ та інвестиційних підприємств, забезпечити становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу, створити умови для залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу, а також забезпечити розвиток ринку цінних паперів.

Висновки

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

...