Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами.

У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, - приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної систем. Ось чому ця тема актуальна сьогодні, коли все більша кількість підприємств залучається у ЗЕД і на їхньому шляху виникають безліч проблем.

Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення [3, c. 141]

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [7], еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності субґєктів господарювання сприяє включенню національної економіки в світові господарські процеси, підвищенню її конкурентоспроможності на світових ринках, підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню всіх ресурсів, ліквідації дефіциту, підвищенню рівня життя населення, розвґязанню багатьох соціальних та екологічних проблем [6, c. 96].

Державне регулювання ЗЕД - це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах [2, с. 36].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є об'єктивною необхідністю у всіх країнах. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулювання ЗЕД в Україні здійснюється згідно з причинами, визначеними у ст. 2 цього Закону[9], з метою:

- сприянні забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

- стимулюванні прогресивних структурних змін в економіці;

- створенні найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

- захисті економічних інтересів субґєктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створенні рівних можливостей для всіх субґєктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

- заохоченні до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері.

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє президент України, які встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед полягають у тому, що президент України визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої політики, зокрема, економічної, впливає на розстановку кадрів, створення управлінських структур у даній сфері [8].

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України належать: прийняття законів з питань ЗЕД; визначення засад зовнішньої політики; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсація (ст. 85 Конституції України). Виключно законами України визначаються, зокрема: статус іноземців; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної та іноземних валют на території України; порядок утворення та функціонування вільних та інших спеціальних зон (ст. 92 Конституції України).

Також органом державного регулювання ЗЕД є Кабінет Міністрів України, який: забезпечує здійснення зовнішньої політики держави; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; організовує і забезпечує здійснення ЗЕД України, митної справи; спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади в галузі ЗЕД (ст. 117 Конституції України); укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД у випадках, передбачених Законом України «Про міжнародні договори України»; приймає рішення про введення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під такти режим, і строків дії такого режиму та ін.

Важливі функції регулювання виконує також Національний банк України: представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках; здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій та ін. [8].

До центральних органів державного регулювання ЗЕД належить також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке: забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики; здійснює контроль за додержанням усіма субґєктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування.

Відповідні повноваження мають Державна митна служба України, яка здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України, який контролює додержання субґєктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, до компетенції якої належить оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України.

Крім центральних органів, діють також органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю, до яких належать: місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи та територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Основними обґєктами зовнішньоекономічної діяльності є:

- Зовнішня торгівля (експорт, імпорт товарів, послуг).

- Наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субґєктами господарської діяльності.

- Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

- Кредитні та розрахункові операції між субґєктами зовнішньоекономічної діяльності.

- Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном.

- Підприємницька діяльність, повґязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних обґєктів власності.

- Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, які здійснюються на комерційній основі;

- Товарообмінні (бартерні) операції.

- Орендні операції.

- Операції з придбання, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку.

- Роботи на контрактній основі фізичних осіб.

- Інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонены чиним законодавством [4, c. 265]

Залежно від зовнішньоекономічної доктрини, цілей і участі держави в регулюванні зовнішньоекономічних відносин, розрізняють два основні види зовнішньоекономічної політики:

- фритредерство - політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо;

- протекціонізм - політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції [2, с. 39].

Існують також методи та заходи державного регулювання ЗЕД до яких відносяться: нетарифне та тарифне регулювання ЗЕД. До основних нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту, являються традиційними методами, до них відносяться квотування і ліцензування.

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.).

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

3. «Добровільні» обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про «добровільне» обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче «нормальних» цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам [5, c. 94].

5. Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог.

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться: прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону; платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості; інші платежі.

7. Політика державних закупівель. Це один із методів прихованого протекціонізму, або нетарифного обмеження ЗЕД, який базується на тезі «купівля тільки вітчизняних товарів». Тобто державні органи та підприємства можуть купувати лише товари національних виробників, навіть якщо вони дорожчі, ніж імпортні.

Окрім нетарифних методів обмеження імпорту сюди також слід віднести заходи спрямовані на стимулювання експорту з країни. До таких методів державного регулювання зовнішньо-торговельної діяльності відносять: надання субсидій виробникам експортних товарів, пільгове експортне кредитування, застосування індикативних цін, та ін.

До тарифних:

Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів.

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок, які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції - протекціоністську та фіксальну (поповнення державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Підводячи підсумок можна сказати, що один з найбільш потенційних шляхів «порятунку і процвітання» національної економіки - це інтеграція національної економіки у світове господарство і зовнішню торгівлю.

Тому для ефективного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, необхідні подальші кроки в області експортної, митної, податкової політики і організаційного сприяння зовнішньоторговельним операціям. Тільки в цьому випадку зовнішньоекономічна діяльність стане могутнім каталізатором росту народного добробуту, підйому економіки, стимулом науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури

зовнішньоекономічний законодавство державний міжнародний

1. Зінь Е.А., Дука Н.С. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. для сутд. вищ. навч. закладів. - За ред. Е.А. Зіня. - К.: Кондор, 2009. - 432 с

2. Дідківський М.І. Зовнішньоекнонмічна діяльність підприємства: Навч.посібник / К.: Знання, 2006. - 462 с.

3. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємств: Навчальний посібник / К.: ЦНЛ, 2004. - 389 с.

4. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2004. - 480 с.

5. Саніахметова Н.О. Господарське право України: Підручни. - К. ТОВ «Одісей»., 2005

6. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки Навчальний посібник / К.: Знання, 2006. - 435 c.

7. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Зб. нормат. док. - К.: МЗЕторг, 1992

8. Конституція України 28.06.1996 №254к/96-ВР

9. Сайт Верховної Ради України - http: // www.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru