Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

План

1. Західний економічний макрорайон

2. Східний економічний макрорайон

3. Південний економічний макрорайон

1. Західний економічний макрорайону

Основні риси Західного економічного макрорайону. Західний економічний макрорайон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частини. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого становить 269,4 тис. км (44,6% площі країни). Населення макрорайону - 22,04 млн. осіб (43,3% населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37%, сільського господарства, навпаки, вища - 52%.

Макрорайон включає 4 економічних райони - Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їхньої загальної кількості в Україні.

Основні риси. Район у цілому характеризується:

сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;

потужним і різноманітним природно-ресурсним потенціалом;

великим і розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;

- значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при перевазі областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.

У територіальному поділі праці район відзначається:

різноманітною продукцією АПК, виробництвом цукру, м'яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;

виробництвом різноманітної промислової продукції: приладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.

Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов'язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агломерації, двох єврорегіонів - Буг і Карпати, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумову для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, у тому числі таких форм його територіальної організації, як технопарки і технополіси.

Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район нині є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціально-економічним станом.

Природно-ресурсний потенціал. Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференційована. Основні природні ресурси: мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні й агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий потужний АПК. Більше половини площі - під родючими чорноземами. Досить цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, нафта і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської провінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни у Вінницькій області, цінні кам'яні облицювальні матеріали у Житомирській, Київській та Вінницькій областях тощо.

Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбільші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України.

Тут зосереджено майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.

Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використовуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєвидами Карпат, Поділля, Волині.

Населення району. Населення району становить 43,3% усього населення України, а його густота трохи нижча за середньо-українську і становить 82 особи / км².

Цей показник значно відрізняється у Київській (155 осіб км²) та західних областях, де він перевищує 100 осіб/ км² (і сягає 126 осіб / км ²у Львівській), та в поліських областях, де знижується до 53-59 осіб / км².

Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал -11,7 млн. осіб працездатних (чи 42,7 % усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Зіставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє сумну картину.

Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) при середньому по країні - 11,2 од. у 1997 році сягав у Волинській області 127 од.; у Івано-Франківській - 112,8; Львівській - 43,9; Чернівецькій - 31,6; Чернігівській - 25,7; Рівненській - 32,9. Лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в районі безробіття - велике соціальне лихо нашого часу. Висока забезпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою висококваліфікованими ресурсами мала б сприяти подальшому розвитку тут праце- і науковоємних галузей господарства.

Виробничий комплекс. На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння природних і трудових ресурсів у районі склався великий і розгалужений виробничий комплекс. У ньому майже рівномірно розвиваються промисловість і сільське господарство, у яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв'язкам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничо-хімічний, лісопромисловий, будівельний та інші. Добре розвинене машинобудування, у якому частка прогресивних наукомістких галузей набагато більша, ніж у Східному макрорайоні. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промислового району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів.

Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль відіграє паливно-енергетичний. Він працює на кам'яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаськім та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прикарпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі - торфі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об'єднує великі ДРЕС (Трипільську, Ладижинську, Бурштинську, Добротвірську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку), кілька ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.

Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і поліських областях (в останніх вона значно зменшилася).

Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1 000 жителів значно перевищує середньо-український показник, а в Чернівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській областях та м. Києві - значно нижча. Більш відчутні відмінності у природному прирості населення, який у трьох областях з тринадцяти у 1997 році був позитивним, на відміну від усіх інших областей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській областях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. було трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях завдяки ситуації, що склалася в містах. У 8 областях району природний приріст позитивний саме у міського населення.

Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в цілому, майже на три роки. економічний макрорайон транспортний

Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним переважанням українців - до 92-95% у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Друге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо.

Розселення населення у макрорайоні досить неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття.

Перш за все це стосується збільшення кількості великих і середніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процесами урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у західних областях України.

Сільське населення розселене по території району досить не однорідно. У західних областях і на Поділлі воно становить половину всього населення, а в Київській області - лише ЗО %.

Найбільша густота мережі міських поселень - у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більше ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих і середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто виступають центрами зростання, здебільшого внутрішньорайонного значення - важливими елементами просторового каркасу розвитку України.

Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АІЖ цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, у якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тваринництво. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зони: озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (у Поліссі та Прикарпатті), тютюну (у Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному макрорайоні має переважно молочно-м'ясне спрямування. Крім основної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівництво і меншою мірою - вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір'ях Карпат - конярство.

Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціалізовані АПК: зернопромисловий, бурякоцукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м'ясопромисловий.

Транспортний та науково-технічний потенціал макрорайону. Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв'язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалізації внутрішніх зв'язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх - залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією господарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мінеральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, продукти тваринництва. Значну частину становлять і транзитні вантажі, які йдуть у країни Східної Європи, їхні обсяги останнім часом значно зменшилися, але й нині серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та різноманітне обладнання.

Західний макрорайон має великий науково-технічний потенціал. Тут працює більше 100 вищих і майже 300 середніх навчальних закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена система академічних і галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та інтелектуальний потенціал району зосереджений переважно у містах -Києві, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.

Територіальна структура виробництва. Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів потрібно віднести Київську та Львівську агломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувалися, головним чином, навколо обласних центрів, а також на базі освоєння великих родовищ мінеральних ресурсів (Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватуті-но-Звенигородський, Коростенський тощо).

Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основних її компонентів: води, повітря, фунтів. Звичайно, це не стосується зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрорайоні, - зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує особливої стратеги економічної і соціальної реабілітації території.

Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний щодо природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть історичних і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розміщення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі. До спільних проблем розвитку Західного макрорайону потрібно віднести:

посилення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку;

модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галузях господарства;

3)перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукомістких галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;

розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, соціальної інфраструктури;

технічне переозброєння промисловості, сільського господарства, будівництва;

розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;

інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;

модернізацію транспортної системи району для її інтегрування в загальноєвропейську;

збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;

екологізацію господарства та розвиток екологічної інфраструктури;

пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркаса зростання продуктивних сил району.

2. Східний економічний макрорайон

Макрорайон розташований переважно на Лівобережній Україні. Площа становить 221 тис. км (36,7% площі України). Населення - 21,1 млн. осіб (43,1% населення України). Макрорайон включає 8 областей, які об'єднані в три економічні райони України: Північно-Східний, Донецький і Придніпровський. На макрорайон припадає 65% виробництва промисловості та 33% сільськогосподарської продукції, 51,8% експорту України. Тут проживає 70% міського і лише 30 % сільського населення.

Основні риси макрорайону: сприятливе транспортно-географічне положення; високий рівень господарської освоєності території; велика густота населення; висока питома вага міського населення; могутній природно-ресурсний потенціал (мінеральні і земельні ресурси); потужне і дуже розгалужене за структурою виробництво, у якому провідне місце займають промисловість та сільське господарство; розміщення у двох природних зонах, що зумовило різногалузеву спеціалізацію сільського господарства; розвинена транспортна система з переважанням залізничного вантажообороту; активна роль у територіальному, а також міжнародному поділі праці: напружена екологічна ситуація.

У багатьох відношеннях це район парадоксів:

незважаючи на те, що його територія у своїй центральній і південній частині була освоєна найпізніше в Україні (у XIV ст.), зараз тут найвища освоєність;

район має найбільш потужний виробничий потенціал в Україні. Загальна характеристика Східного економічного макрорайону відзначається консервативною галузевою структурою, недосконалою технологією, низьким технічним рівнем.

Велику роль у економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал. Він значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференційована. Основні його складові - мінеральні, земельні та рекреаційні ресурси. Особливе значення мають мінеральні. Саме завдяки сприятливому поєднанню цінних земельних та агрокліматичних ресурсів у всіх областях склався досить розвинений АПК. Особливо цінні природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району.

Мінеральні ресурси мають велике міжрегіональне значення, їхня різноманітність пов'язана з особливостями геологічної будови. Для мінеральних ресурсів властиві такі ознаки: велика різноманітність, значні запаси, висока якість, велике народногосподарське значення, зручне транспортне положення родовищ, високий рівень територіального зосередження. Саме тут розташовані три з чотирьох мінеральних зон України: Донецька, Криворізька та Дніпровсько-Донецька.

Особливо важливим для району є високе забезпечення всіма видами паливно-енергетичних ресурсів. Саме тут зосереджено близько 98 % запасів кам'яного вугілля і 70% нафти і газу України, а також усі запаси залізної і марганцевої руд у країні. Балансові запаси вугілля у Донбасі становлять приблизно 50 млрд. тонн, з них на частку коксівного припадає майже 20% (країна на 200 років забезпечена вугіллям). І сьогодні, незважаючи на різке погіршення гірничотехнічних умов, Донбас залишається одним із найбільших кам'яновугільних басейнів у Європі.

Нафтогазові родовища в макрорайоні зосереджені в основній у Дніпровсько-Донецькій провінції.

Природно-ресурсні можливості території. У Східному економічному макрорайоні розміщені практично всі необхідні для розвитку чорної металургії ресурси: металеві руди та допоміжна сировина (флюсові вапняки, вогнетривкі глини, доломіти). Саме тут розміщені три з чотирьох основних районів родовищ залізної руди, руди кольорових металів; є великі поклади хімічної сировини: кам'яної солі, солей брому та йоду. У Східному макрорайоні зосереджені всі запаси марганцевих руд, які становлять близько 15 % світових.

Руди кольорових металів представлені родовищами ртуті (Донецька обл.), нікелю (Кіровоградська), титану і бокситів (Дніпропетровська), нефелінових сієнітів, свинцю, цинку, міді (Донецька обл.).

Різноманітні й високоякісні ресурси будівельних матеріалів: цементної, скляної сировини, а також каолінів, мінеральних барвників, вермикуліту, кам'яних будівельних матеріалів та ін.

Забезпечення макрорайону водними ресурсами незначне, а південної його частини - значно нижче. Водні ресурси представлені прісними і морськими водами. Ресурси прісної води - це поверхневий стік, транзитні та підземні води. Поверхневий стік тут невеликий у зв'язку з незначною кількістю опадів (від 500 мм на півночі до 300 мм на півдні) - Запаси підземних вод також малі. Головне джерело водних ресурсів - транзитний стік за рахунок Дніпра і, меншою мірою, Сіверського Дінця. Для регулювання стоку та кращого водозабезпечення маловодних територій у районі побудовані водосховища і канали. Основні водосховища: Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське; канали: Дніпро-Донбас, Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг.

Тут дуже цінні земельні ресурси. В основному вони представлені чорноземами. У поєднанні зі сприятливими на більшості території агрокліматичними ресурсами це створило належні умови для інтенсивного розвитку високотоварного сільського господарства. Лісові ресурси обмежені і, крім крайньої півночі макрорайону, мають природоохоронне значення.

До важливих ресурсів належать рекреаційні. Вони різноманітні, мають переважно місцеве значення. І тільки на Азовському узбережжі по долинах річок, де сформувалися чудові ландшафти, рекреаційні ресурси у майбутньому можуть мати міжнародне значення.

Населення: його чисельність, структура, особливості розселення і зайнятість. За чисельністю населення макрорайон посідає друге місце в Україні; середня густота населення в ньому найвища - до 200 осіб / км² у Донецькій області. Дуже висока і частка міського населення: від 75% у середньому по макрорайону до 90% у Донецькій області.

Національний склад, як і загалом в Україні, дуже строкатий: українців близько 65%, друге місце займають росіяни.

Східний макрорайон має значні трудові ресурси, зокрема тут зосереджено близько половини спеціалістів з вищою і середньою освітою. Відповідно до структури господарства у макрорайоні дуже висока частка зайнятих у виробничому комплексі чоловіків. Тільки в останні десятиріччя, коли в макрорайоні почала більш інтенсивно розвиватися харчова і легка промисловість, підвищилася зайнятість серед жінок. У зв'язку із занепадом вугільної промисловості та високим безробіттям серед чоловіків, яке набуде особливої загрози після закриття багатьох шахт, жіноча зайнятість значно зростає.

Виробництво району. Макрорайон характеризується високою територіальною концентрацією промисловості. У ньому сформувався найпотужніший в Україні промисловий комплекс, виробляється більше половини промислової продукції України, майже половина її перебуває під посівами зернових. У районі вирощують озиму пшеницю і кукурудзу. На останню припадає більше 60% збору всієї України. Кукурудза на зерно зосереджена в Придніпров'ї, пшениця вирощується в більшості областей.

13% посівних площ зайняті технічними культурами. Серед них провідне місце займає соняшник (близько 70% урожаю України) та цукровий буряк (30% валового збору). Навколо міст, у складі міських АПК, а також на півдні, у зоні зрошувального землеробства, розміщене плодоовочеве виробництво.

У районі розвинені всі види тваринництва. Однак у зв'язку з недостатністю кормовиробництва рівень його розвитку відстає від місцевих потреб. Тільки м'ясо вивозиться з району. Дуже розвинена харчова промисловість, друга важлива ланка АПК.

Проблеми розвитку Східного мікрорайону. Район відзначається інтенсивними внутрішньо - і зовнішньоекономічними зв'язками. їхня матеріальна основа - це транспортна система, яка досить розгалужена і представлена всіма видами з найвищою щільністю транспортної мережі. Серед видів транспорту провідну роль відіграє залізничний, який забезпечує 65-70% вантажообігу країни. Друге місце займає автомобільний транспорт, який здійснює переважно внутрішньорайонні перевезення. Для міжрайонних зв'язків велике значення має водний, річковий і морський види транспорту. Незначний розвиток авіатранспорту (відсутність великих міжнародних авіапортів) гальмує, певною мірою, процеси міжнародної інтеграції. Основні транспортні вузли: Донецьк, Дебальцеве, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, П'ятихатки.

У Східному макрорайоні склалася складна територіально-галузева структура виробництва. Вона представлена трьома великими агломераціями (Донецько-Макіївською, Дніпропетровсько-Дніпродзержинською та Харківською), галузевими промисловими районами, численними вузлами і приміськими АПК. До вузлів належать Горлівсько-Єнакієвський, Криворізький, Краматорсько-Слов'янський, Полтавський, Луганський, Лисичансько-Рубежанський, Криворізький, Алчевський, Кременчуцький, Нікопольський, Кіровоградський та ін.

Головні проблеми району стосуються основних аспектів його соціально-економічного розвитку: припинення стагнації виробництва; удосконалення галузевої макроструктури промисловості та технологій; поновлення основних фондів, закриття нерентабельних підприємств; ефективне використання колосальних обсягів відходів, покращання умов життя людей та екологічної ситуації.

Тому набагато більший, ніж в інших макрорайонах, обсяг продукції припадає на одну особу і на один кв. км.

Для району характерні такі негативні риси: консервативна структура з абсолютним переважанням менш ефективних галузей важкої промисловості, екоагресивними, застарілими енерго- і ресурсномісткими "відходними" технологіями, високою зношеністю основних фондів і забрудненням природного середовища. Але і сьогодні основні галузі промисловості приваблюють інвесторів (паливно-енергетичний комплекс).

Галузева структура орієнтована, в основному, на місцеві мінеральні ресурси і консервативна, оскільки в ній переважає виробництво засобів виробництва. В окремих областях, особливо в Донецькій, досить однобока галузева структура. Розвиваються найбільш екоагресивні, ресурсо- та енергомісткі виробництва (енергетика, паливна, металургійна, хімічна промисловість).

Провідне місце в структурі промисловості займають машинобудування, енергетика, металургія, хімія, у яких зайнято майже 70% працюючих. У макрорайоні розвиваються потужні, дуже розгалужені міжгалузеві виробничі комплекси (МВК). Більшість з них становить основу відповідних комплексів України.

Тут зосереджено основні виробництва паливно-енергетичного, металургійного, гірничо-хімічного комплексів України. Дуже розвинені агропромисловий та будівельний комплекси. Саме продукція зазначених МВК займає зараз провідне місце в експорті України.

Для господарства України особливе значення має вугільна промисловість і електроенергетика району. Саме тут зосереджено 70 % її виробництва. Це, перш за все, потужні ДРЕС: Вуглегірська, Луганська, Старобешівська, Слов'янська, Зуївська-2, Зміївська та багато інших. Тут працюють і основні ГЕС країни. У районі розвивається і нафтопереробка: у містах Кременчук та Лисичанськ (на базі російської нафти).

Досить різноманітна продукція металургійного комплексу району. Це залізна руда, кокс, сталь, прокат, феросплави та труби (у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську).

На основі коксівного та природного газу, іншої хімічної сировини розвивається хімічна промисловість, випускається більше 100 видів її продукції: фенол, сульфат амонію, хлористий кальцій, азотна та фосфорна кислота, стирол і полістирол. Особливе місце серед них займає кальцинована сода, яка навіть в умовах різкого падіння її виробництва йде на експорт.

Основу АПК становить високотоварне багатогалузеве сільське господарство. Провідне місце в ньому займає землеробство, з усієї площі сільськогосподарських угідь основна частина зайнята ріллею (14 млн. га).

3. Південний економічний район

Основні риси Південного економічного макрорайону. Південний макрорайон розташований на півдні і південному заході України, переважно на території Причорноморської низовини та Кримського півострова. Площа становить 113 тис. км (близько 19% території України), населення складає 7,7 млн. осіб (15%), валовий національний дохід - 13%. У ньому виробляється 8% промислової та 14% сільськогосподарської продукції країни, близько 10,8% її експорту. Це єдиний район, де питома вага міського і сільського населення в його загальноукраїнській кількості майже однакова: міського близько - 15%, сільського - 15,5%.

До його складу входить два економічних райони: Причорноморський (що складається з трьох областей: Одеської, Миколаївської і Херсонської) та Автономна Республіка Крим.

Основні риси:

винятково сприятливе геополітичне положення; значно нижчий, ніж в інших районах країни, рівень господарського освоєння території, крім прибережної зони;

високий рівень сільськогосподарського освоєння; досить потужний, але однобокий природно-ресурсний потенціал; невисоке забезпечення трудовими ресурсами; розріджена система поселень;

густота транспортної мережі нижча за середню; досить розгалужена структура виробництва; розвинені промисловість і сільське господарство, нерівномірне розміщення продуктивних сил з високою концентрацією у прибережній зоні; складна екологічна ситуація, особливо в районі великих міст та у Чорному морі.

У територіальному поділі праці економічний макрорайон представлений промисловою продукцією (машинобудування - судна, верстати, обладнання для АПК, кіноапаратура; хімія - бром, кальцинована сода, двоокис титану, лаки, фарби; промисловість будівельних матеріалів). Провідне місце в ланці спеціалізації займає високотоварний АПК, який постачає на зовнішній ринок зерно, соняшник, плодоовочеконсервну та рибну продукцію, виноград, ефірну олію, тютюнові вироби, коньяк тощо.

Розгалужені зовнішні зв'язки району, як міжнародні, так і внутрішньодержавні, склалися, перш за все, завдяки сприятливому геополітичному, транспортно-географічному положенню. Район належить до басейну Чорного моря, межує з промислово розвиненими Донбасом і Придніпров'ям. Річка Дунай з'єднує із країнами Центральної Європи, а Чорне море - із країнами Середземномор'я. Приморське положення макрорайону визначає своєрідність його функцій у державному та міжнародному поділі праці. Це перш за все:

транспортно-посередницькі функції, бо район виступає морськими воротами України, саме в ньому розташовані всі її чорноморські порти;

розвиток морегосподарського комплексу, у якому провідну роль відіграє і морське суднобудування;

пов'язані з приморським положенням та унікальні рекреаційні ресурси, які лягли в основу розвитку потужного рекреаційного комплексу регіону.

Природно-ресурсні передумови розвитку. Поряд із рекреаційними, провідну роль у природно-ресурсному потенціалі району відіграють земельні ресурси. Цінні чорноземи займають більшість площі району. Інші ресурси досить обмежені і суттєво не впливають на формування спеціалізації господарства. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Пів денноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родовища, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені численними, поширеними по території родовищами сировини будівельних матеріалів. Досить обмежені ресурси прісних вод. І опади, і поверхневий стік тут незначні, тому основну роль у прісних водних ресурсах відіграє транзитний стік Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Особливо напружений водний баланс у Криму.

Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Тут здійснюється промислова ловля риби. За останні роки зменшилася кількість та видова різноманітність рибних ресурсів.

Лісові ресурси зосереджені у Криму, у балках та ярах Північної і Центральної частини Причорномор'я. У Причорномор'ї, Південному районі в цілому лісистість низька і становить приблизно 5%, майже всі ліси мають природоохоронне і рекреаційне значення.

Загальна характеристика населення. Населення в макрорайоні багатонаціональне, українці становлять 52%, росіяни - 37%, далі йдуть болгари, молдовани, євреї, білоруси, татари, гагаузи.

Населення в макрорайоні зростало більш повільно, ніж в інших районах України. Тут дуже низька його густота - 68 осіб/км² (по країні - 85 осіб/км²). Особливо це відчувається в сільській місцевості -у степовій периферійній частині вона становить 20 осіб/км².

Трудові ресурси по території району розміщені нерівномірно, особливо в Криму. Проте частка зайнятих тут вища, ніж в інших регіонах. Частка міського населення наближається до середньо-республіканської і становить 66%. Тут розташовано 5 великих міст та майже 140 поселень міського типу.

Провідні галузі спеціалізації виробничого комплексу. У Південному макрорайоні розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарське виробництво. Провідну роль відіграють машинобудування, харчова, легка промисловість. Ос нову виробництва складають потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машинобудівний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс незначний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енергосистему. Комплекс працює на привізній сировині.

Машинобудування досить розгалужене за структурою. Провідне місце займає судно - та верстатобудування, сільськогосподарське, точне машинобудування.

Досить розвинена хімічна промисловість району, яка працює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині.

Традиційною для району є й третя провідна галузь - легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва.

Особливо інтенсивно розвинена тут, у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільському господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне місце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м'ясне, тютюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає майже половина промислової продукції району. Відновлюється виноградна промисловість після завданих їй великих збитків.

На сільське господарство припадає більше ніж 45 % усієї продукції району. Воно має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством.

Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці. Ще на початку минулого століття тут сформувалась одна з основних у царській Росії зона зернового господарства, перш за все озимої пшениці. Сьогодні є всі можливості не тільки забезпечити країну своїм зерном, але й вивозити його за кордон, як і раніше, у великих обсягах. На жаль, ці можливості зараз не реалізовуються. Виробляється тут також соняшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виноград і баштанні культури.

Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку відіграють Крим та Одеська область.

Транспорт досить розвинений. Але густота мережі незначна. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний.

Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосереджено приблизно 70% усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особливо в Криму.

У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рекреаційного, машинобудівного комплексів.

Шляхи вдосконалення розміщення продуктивних сил. Важливим для Південного макрорайону є вдосконалення розміщення його продуктивних сил. Сьогодні воно досить нерівномірне. За великої концентрації господарської діяльності у прибережній частині і Криму рівень господарського освоєння північної частини території найнижчий в Україні (40-45% від середнього). Це стосується густоти населення, поселень, промислових центрів. Територіальна структура промисловості взагалі мало розвинена. До її основних елементів необхідно віднести п'ять великих вузлів, які склалися навколо основних центрів та міста Севастополь. Крім загальнодержавних, є й специфічні проблеми розвитку продуктивних сил регіону. Вони пов'язані з необхідністю більш ефективного розвитку міжгалузевих виробничих комплексів, удосконаленням технологій, економічного і соціального розвитку північних областей Причорномор'я, більш раціональним використанням рекреаційних ресурсів, створенням сучасної банківської, транспортної інфраструктури, вирішенням проблем водопостачання, особливо в Криму. Бар'єри зростання для економічного розвитку - напружений водний та паливно-енергетичний баланс, екологічна ситуація, особливо Чорного і Азовського морів, південного берега Криму та прибережної зони Причорномор'я і, як у країні в цілому, фінансова незабезпеченість необхідних для економічної розбудови краю трансформаційних процесів.

Размещено на Allbest.ru