Організація праці на дільниці складання та зварювання в умовах ТЕЗЦ-2 ВАТ "ХТЗ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Організація праці і проектування робочих місць на дільниці

2.1 Розрахунок чисельності працівників по категоріям та показників

2. Розрахункова частина продуктивності праці

2.1 Організація і планування заробітної плати на дільниці

2.2 Розрахунок технологічної собівартості складально-зварювальних робіт

2.3 Визначення економічної ефективності проекту

2.4 Техніко - економічні показники дільниці

Література

Вступ праця технологічний економічний

В металургійній галузі народного господарства, ПАТ «Харцизький трубний завад» в умовах ринку розвиває свій потенціал виробничих потужностей, використовуючи внутрішній резерв виробництва.

Місце та роль підприємства в національній економіці країни багато в чому залежить від типу господарської системи. Підприємство в ринковому середовищі діє за принципами економічної свободи та конкуренції. Тут господарська діяльність набуває характеру підприємства.

Підприємства утворюють найбільш численні ланки економіки. Підприємства, що випускають однорідну продукцію, групуються в галузі. Завдяки існуючим міцним зв`язкам між галузями, вони об`єднуються у національному економіку, яку вивчає наука макроекономіка.

Хоча підприємства є самостійними ланками економіки, діють вони не ізольовано. Всі вони перебувають у спільному економічному просторі. Між галузями існують тісні зв'язки з поділу праці та обміну продукцією. Такі зв'язки свідчать про те, що галузі утворюють єдиний господарський організм - національну економіку.

На різних підприємствах застосовують різні технології виробництва. Це означає, що дані підприємства технологічно і територіально виокремлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні підприємство можна визначити як технологічне поєднання факторів виробництва.

Підприємства покликані реалізувати основну мету економіки - створення товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції максимально можливий випуск суспільно корисної продукції при найменших витратах.

На цей час в умовах ринкової економіки підприємство розширює ринки збуту для нафтової, газової, будівельної галузей промисловості, комунального господарства України, а також для країн далекого та ближнього зарубіжжя.

Ринкова економіка вимагає від постійних творчих нововведень, інновації виробництва, його оновлення та реконструкції розвиваючі виробничі інвестиції.

1. Загальна частина

1.1 Проектування раціональної організації виробництва та праці на дільниці

Наукова організація праці передбачає проведення робіт за такими напрямками: розподіл праці і розміщення працівників, формування змін і розпорядок їх роботи, багатоверстатне обслуговування і поєднання професій, організація і обслуговування робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці, охорона праці.

Розрізняють три основні форми розподілу праці: функціональну, технологічну, кваліфікаційну.

Функціональний розподіл праці передбачає підрозділ всіх працівників підприємства на окремі групи, залежно від функцій, які вони виконують на виробництві. Такий розподіл праці дає можливість збільшити час корисної роботи основних кваліфікованих працівників. Крім того забезпечується краще використання обладнання, так як основний працівник не відривається на виконання допоміжних і підготовчих робіт.

Технологічний розподіл праці полягає у розбивці всього виробничого процесу на технологічно однорідні операції (розподіл працівників за професіями).

Кваліфікаційний розподіл праці полягає у тому, що залежно від складності роботи, яка виконується, всі роботи і професії працівників різних спеціальностей розподіляються за кваліфікаційними розрядами, що дозволяє позбавити працівника високої кваліфікації від робіт, виконання яких потребує простої праці.

З розподілом праці тісно пов'язане розташування працівників на виробництві. При цьому можливе таке розташування, при якому робота може виконуватись індивідуально або колективно.

При індивідуальній організації праці на кожному робочому місці працює один працівник.

При колективній організації праці застосовують такі, як бригадна праця, поєднання професій, багатоверстатне обслуговування. Бригада становить форму безпосереднього поєднання роботи кількох працівників, які виконують одну загальну виробничу задачу і несуть колективну відповідальність за результати праці. Спеціалізовані бригади створюють з працівників однієї професії. Комплексні бригади організуються з працівників різних професій, що дозволяє організовувати поєднання професій.

Широко застосовується також і багатоверстатне обслуговування, яке становить одночасну роботу працівника на кількох верстатах.

Робоче місце - це частина виробничої площі, яка закріплена за працівником, оснащена обладнанням, пристроями й інструментом для виконання дорученої роботи при дотриманні правил техніки безпеки. Організація робочого місця передбачає раціональне його планування, доцільне оснащення, ефективні форми обслуговування, забезпечення здорової безпечної роботи і створення умов для високопродуктивної і якісної праці.

Таким чином, наукова організація праці на робочих місцях сприяє рішенню як виробничо-економічної, так і соціальної задачі. Виробничо-економічна задача має мету раціонально використовувати матеріальні і трудові ресурси. Соціальна задача передбачає створення сприятливих умов праці і перетворення її в першу життєву потребу.

1.2 Визначення чисельності працівників та показників продуктивності праці

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору.

Промисловий виробничий персонал включає у себе такі категорії працюючих: робітники; службовці; інженерно-технічні працівники (ІТП);службовці; молодший обслуговуючий персонал (МОП); учні.

Від правильного визначення кількості виробничих робітників значною мірою залежить організація всього технічного процесу. Планування кількості робітників виконується шляхом складання штатного розкладу, в якому визначається професійний та кваліфікаційний склад робітників Основою розрахунку є розстановочний штат, який становить кількість робітників, зайнятих в одну зміну виконанням планового завдання зміни.

Використовуються такі методи розрахунку розстановчого штату: за нормами обслуговування обладнання; за обсягом виробництва та нормами виробітки; за обсягом обслуговування.

Для розрахунку кількості робітників використовуються заводські норми обслуговування зварювального устаткування ТЕЗЦ-2. Дані занесені до таблиці 1.1

Таблиця1.1- Розрахунок чисельності працівників

Тип устаткування	Кількість уст. одиниць	Професія	Розряд	Норма обслугов, чол./один.	Кількість змін за графіком	Разом працівників за нормою. чол.
						за зміну	за добу
Склад-звар.стенд Усього	9 9	зварник	4	1/1	2	9 9	18 18

Показником, яким визначають чисельність робітників у плані по праці, є списочний штат. Він складається з розстановчого та підмінного штату, необхідного для заміни тимчасово відсутніх робітників через поважну причину :відпускників, хворих, зайнятих виконанням державних та громадських завдань.

При визначенні списочного штату робітників складаємо плановий баланс використання робочого часу на рік.

При цьому, виходять з 365 календарних днів на рік, тривалість зміни тарифної відпустки приймають згідно з колективним договором, дані про невиходи у зв'язку з хворобою, а також час на виконання державних та громадських завдань беруть на основі аналізу відомостей за звітний період, таблиця 1.2.

Таблиця 1.2- Баланс робочого часу на 2014 рік

Склад фонду робочого часу	Одиниці виміру	Показники
1 Календарний час	діб	365
2.Неробочий час Свята Вихідні	діб діб діб	10 104
3.Номінальний час	діб годин	251 2058
4.Цілоденні невиходи Відпустка основна Відпустка додаткова Виконання державних та громадських обов'язків Через хворобу	діб діб діб діб діб	36 20 10 1 5
5.Фактичний час роботи	діб діб	215 1760

Визначаємо коефіцієнт списковості, який становить відношення номінального часу до фактичного і э показником переходу від розтановчого штату до спискового.

Кспис=Вном/Вфак. (1.1)

де: Вном-номінальний фонд часу роботи,год;

Вфак-фактичний фонд робочого часу, год.

Кспис=2058/1763=1,17

Списочна чисельність робітників по основним професіям складає

Чспис.= Чшт х Коб, ( 1.2 )

Зварники Чспис.зв.. = 18Ч1,17=34.8 = 21 чол.

Технологію складально-зварювальних робіт в цеху забезпечують встановлені на виробничих дільницях підйомні крани в кількості 1одиниці. Чисельність кранівників розраховуємо за нормою обслуговування: 1 чол/од. за зміну при 2-х зміному графіку роботи на дільницях складально-зварювальних робіт .

Чспис..кр. = nкр. х Нобсл. х nзм. х пкр., чол., ( 1.3 )

Де, nкр. - кількість установлених кранів на дільницях,од.;

Нобсл. - норма обслуговування за зміну;

nзм. - кількість змін за графіком виходів.

Кількість кранівників визначаємо по робочих місцях.

Чспис.кр. = 2 Ч 1 Ч 1,17 = 2.34 =3 чол.

Чисельність списочна виробничих працівників складає

Чc=21+3=24чол.

Для забезпечення нормальної роботи цеху потрібно визначити чисельність допоміжних працівників,які займаються роботами по утриманню і технічному ремонту устаткування. Кількість допоміжних та зайнятих робітників по утриманню та поточному ремонту обладнання можна визначити у відсотковому співвідношенні до кількості виробничих робітників у межах 25% від чисельності виробничих працівників.

Чc. доп.= 24 * 25/100 = 6чол

Загальна кількість виробничих робітників складає : 21 + 3 +6 =30 чол

Розрахунок необхідної чисельності інженерно-технічних працывникыв (ІТП) і службовців проводять керуючись структурою, схемою керування трубоелектрозварювальним цехом (ТЕЗЦ-2) в умовах ВАТ «ХТЗ», штатним розкладом. Для зварювальних цехів характерний такий розподіл необхідної чисельності інженерно-технічних працівників (ІТР) і службовців, які виконують управлінські функції, відповідно 10% і 2,5% від кількості виробничих робітників, а також плануємо 2% чисельності молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) і 0,5% - учнів.

робітників

Визначаємо чисельність:

ІТП 30*10/100 = 3

Службовці 30* 25/100 = 1

МОП 30 * 2/100 = 1

Учні 30 * 05/100 = 1

Чисельність промислово-виробничого персоналу складає:

1.Виробничі працівники-24чол.

2.Працівники щодо утримання обладнання-6чол.

3.ІТП - 3чол.

4.Службовці - 1чол.

5.МОП -1чол

6 Учні - 1

Всього - 24 + 6 + 3 + 1 +1 = 35чол.

Штатний розклад робітників цеху наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 1.3- Штатний розклад працівників дільниці

Найменування дільниць та професій	Тар. розряд	Годин. тариф. Ставка	Система оплати праці	Тривалість відпустки	Кількість штатних одиниць по плану,чол.	Разом за добу	Підміна. вихідны чол.	Резерв	Разом списк. штат
					1зм	2зм	3зм
Виробничі працівники Зварник кранівник Усього Допоміжні працівники слюсар ел.слюсар Усього Разом	4 3 5 6	9,8 7,9 11,6 13,1	ВП ПП ПП ПП	30 30 30 30	9 1 10 1 1 2 12	9 1 10 1 1 2 12	- - - - - - -	18 2 20 2 2 4 24	- - - - - - -	3 1 4 1 1 2 6	21 3 24 3 3 6 30

Визначаємо показники продуктивності праці 1 робітника.

Продуктивність праці 1 робітника визначається по формулі:

П=N/Ч (1.4)

де: N-річна програма, шт.;

- чисельність основних робітників.

П=200000/24=8333шт/чол..

Продуктивність праці 1 робітника визначається по формулі:

П=N/Р1 (1.5)

де: Р1- чис5ельність всіх робітників і службовців

П=200000/35=5714шт/чол.

2. Розрахункова частина

2.1 Організація і проектування заробітної плати на дільниці

Заробітна плата - це частина національного прибутку, який надходить у розпорядження працівників і службовців відповідно до кількості і якості їх роботи.

Кількість праці - це кількість виготовленої продукції або кількість відпрацьованого часу.

Якість праці характеризується кваліфікацією працівника (чим вище розряд-вище заробітна плата).

Заробітна плата на підприємствах організується на таких принципах: оплата відповідно до кількості і якості роботи; випереджаюче зростання продуктивності роботи у порівнянні із зростанням заробітної плати; регулювання заробітної плати для різних груп і категорій працюючих.

Заробітна плата поділяється на: основну: плата за відпрацьований час, виготовлену продукцію, поєднання професій, бригадирство, роботу в нічний і вечірній час, роботу у свята і додаткову: премії, за високопродуктивну праця, економію матеріальних ресурсів, виконання особо важливих завдань..

Розрахунок фонду заробітної плати проводимо за елементами:

Заробітна плата за тарифом, грн., визначається за формулою:

Зт=Ч·Вном·Чшт (2.1.1.)

де: Ч-годинна тарифна ставка,грн;

Вном-номінальний фонд часу роботи,год;

Чшт-штатна чисельність працівників,чол..

Зт.зв4=9,8·2058·18=363031грн.

Зт.кр3=7,9·2058·2=32516грн.

Зт.сл5=11,6·2058·2=47746грн.

Зт.ел.сл6=13,1·2058·2=53920грн.

Приробіток за виконання норм на 110%, грн., визначається за формулою:

Зприр=Зт·п/100 (2. 1.2.)

де: п-відсоток перевиконання норм виробки

п=10%

Зприр.зв4=363031·10/100=36303грн.

3.Доплата за роботу в нічний час, грн., визначається за формулою:

Зніч=0,4·Вніч·Чшт·Ч (2.1. 3.)

де: Вніч - час роботи вночі, год.

Розрахунок не ведемо, тому що графік роботи двозмінний

4.Доплата за роботу у вечірній час, грн., визначається за формулою:

Звеч=0,2·Ч·Ввеч·Чшт (2. 1. 4.)

де: Ввеч-час роботи ввечері, год, визначається за формулою:

Ввеч=Вном/16 (2.1. 5.)

Ввеч=2058/16=128год.

Звеч.зв4=0,2·9,8·128·18= грн.

Звеч.кр3=0,2·7,9·128·2= грн.

Звеч.сл5=0,2·11,6·128·2= грн.

Звеч.ел.сл6=0,2·13,1·128·2= грн

5.Заробітна плата преміальна, грн., визначається за формулою:

Зпрем=(Зт+Зприр+Зніч+Звеч)/100·%прем (2. 1. 6.)

де: %прем-відсоток премії працівникам (зварник-40%, слюсар-20-25%)

Зпрем.зв4 = ( + + )·40/100= грн.

Зпрем.кр3 = ( + + )·40/100= грн.

Зпрем.сл5 = ( + + )·30/100= грн.

Зпрем.ел.сл6 =( + + )·30/100= грн.

6.Заробітна плата основна, грн., визначається за формулою:

Зосн=Зт+Зприр+Зніч+Звеч+Зпрем (2.1. 7.)

Зосн.зв4 = + + + = грн.

Зосн.кр3 = + + + = грн

Зосн.сл5. = + + + = грн

Зосн.ел.сл6. = + + + = грн

7.Заробітна плата додаткова, грн., визначається за формулою:

Здод=Зосн· %Здод/100 (2.1.8. )

де: %Здод-відсоток заробітної плати додаткової, який складає 10.

Здод.зв4 = ·10/100 = грн.

Здод.кр3 = ·10/100 = грн.

Здод.сл5 = ·10/100 = грн

Здод.ел.сл6 ·10/10 0= грн.

8.Заробітна плата загальна, грн., визначається за формулою:

Ззаг=Зосн+Здод (2.1. 9.)

Ззаг.зв4 = + = грн.

Ззаг.кр3 = + = грн.

Ззаг.сл 5 = + = грн.

Ззаг.ел.сл6 = + = грн.

9.Заробітна плата середньомісячна, грн/чол., визначається за формулою:

Зсередн=Ззаг/12·Чшт (2.1.10.)

Зсеред.зв4= /12·18 = грн/чол

Зсеред.кр3 = /12·2 = грн/чол

Зсеред.сл5 = /12·2 = грн/чол

Зсеред.ел.сл6 = /12·2 =грн/чол

Результати розрахунку приведено в таблиці (табл.2.1)

Перевірка розрахунку фонду заробітної плати проводиться на комп'ютері (дод.А).

2.2 Розрахунок технологічної вартості складально-зварювальних робіт

Одним з найважливіших показників, які визначають результати виробничої господарської діяльності підприємства є собівартість продукції.

Технологічна собівартість включає такі витрати, пов'язані із здійсненням технологічного процесу: на зварювальні матеріали, на електроенергію для технологічних цілей, заробітна плата виробничим працівникам, витрати на експлуатацію і утримання устаткування.

Виконуємо розрахунок витрат на зварювальні матеріали (табл..

Витрати на зварювальні матеріали включають вартість електродного дроту і флюсу.

Витрати зварювального дроту під час газоелектричного зварювання під флюсом визначаються за формулою:

Сел.=Снм·Км ( 2.2.1. )

де: Снм-вага наплавленого металу на одиницю виробу, кг, визначається за формулою:

Снм=Fн·L·G/1000 (2. 2. 2. )

де: Fнм- площа поперечного перерізу наплавленого металу шва, см;

G-питома вага сталі, г/см3, дорівнює 7,85

L-довжина зварного шва, см,

Снм=0,175·240·7,85/1000=0,33кг.

Км-коефіцієнт витрат зварювального дроту, який враховує втрати на угар і розбрискування. Для напіавтоматичного зварювання Км=1,04

Сел.=0,33·1,1=0,363кг.

Витрати захисного газу

Сзг=Тосн·Кг (2.2. 3.)

де: Тосн-основний час зварювання одиниці виробу, хв

Кг-витрати захисного газу за одиницю часу, л/хв

Сзг=12·2,4·2,2/545=0.116кг.

Таблиця 2.2 - Розрахунок витрат на зварювальні матеріали.

Найменування матеріалів	Одиниі виміру	Профіль, розмір	Витрати, кг на один. на річ.прог	Ціна за 1кг	Витрати, грн.
					на один	на річну прогр.
Зварювальний дріт Захисний газ Разом	Кг кг	СВ08Г2с СО2	0,363 0,116	72600 23251	5,05 2,45	1,83 0,28 2,11	336630 56966 423596
Транспортно - заготівельні витрати-25%						0,53	105899
Разом, враховуючи транспортно - заготовчі витрати						2,64	529495

Виконаємо розрахунок витрат на технологічну електроенергію.

Розрахунок технологічної електроенергії при збільшених розрахунках може бути визначено за формулою:

Зелектр=Ае·Снм (2.2.4.)

Де: Ае - питомі витрати технологічної електроенергії на 1кг наплавленого металу, при напівавтоматичному зварюванні Ае=5-6кВт.год/кг

Зелектр=5·0,33=1,65кВТ·год.

Таблиця 4.2- Відомість витрат на технологічну електроенергію

Вид зварювання	Витрати електроенергії	Ціна за кВТ/год,грн	Витрати, грн
	на одиницю	на річну програму		на одиницю	на річну програму
Газоелектричне Разом	1,65 1,65	330000 330000	0,72 -	1,19 1,19	237600 237600

Виконуємо розрахунок витрат на заробітну плату виробничим працівникам.

Витрати по заробітній платі в технологічній собівартості включають витрати на основну, додаткову заробітну плату і рахування по соціальному страхуванню. Витрати на основну і додаткову заробітну плату на одиницю виробу визначаються, виходячи з розрахунку річного фонду заробітної плати основним працівникам:

Сз.пл=Ч·Тшт·Q (2.2. 5.)

де: Q-коефіцієнт доплат, який враховує всі доплати до заробітної плати, 1,95

Сз.пл=9,8·0,2·1,95=3,82грн.

Відрахування в соцстрах, грн., визначаються за формулою:

Осоц.стр=Сз.пл/100·%Осоц.стр. (2.2. 6.)

де: %Осоц.стр.- відсоток відрахувань у соцстрах, який складає 2,9

Осоц.стр=3,82·2,9/100=0,11грн.

Відрахування в пенсійний фонд, грн., визначаються за формулою:

Опен.ф=Сз.пл/100·%Опен.ф (2.2. 7.)

де: %Опен.ф- відсоток відрахувань у пенсійний фонд, який складає 31,8%

Опен.ф=3,82·31,8/100=1,21грн.

Відрахування у фонд зайнятості, грн., визначаються за формулою:

Оф.зайн=Сз.пл/100·%Оф.зайн (2.2. 8)

де: %Оф.зайн-відсоток відрахувань у фонд зайнятості, який складає 1,9

Оф.зайн=3,82·1,9/100=0,07грн.

4.Розрахунок витрат на експлуатацію і утримання обладнання.

Витрати на експлуатацію, грн., визначаються за формулою:

Зекспл=Сз.пл/100·%Зекспл (2.2.9.)

де: %Зекспл- відсоток витрат на експлуатацію, який складає 80%

Зекспл=3,82·80/100=3,06грн.

Витрати на спрацювання інструмента і пристроїв цільового призначення, грн., визначаються за формулою:

Зспр=Сз.пл/100·%Зспр (2.2 .10.)

де: %Зспр- відсоток витрат на спрацювання інструмента, який складає 2,5%

Зспр=3,82·2,5/100=0,1грн.

Цехові витрати, грн., визначаються за формулою:

Рцех=Сз.пл/100·%Рцех (2.2. 11.)

де: %Рцех- відсоток цехових витрат, який складає 110%

Рцех=3,82·110/100=4,2грн.

Собівартість цехова (технологічна), грн, визначається за формулою:

Стехн=Смат+Зелектр+Сз.пл+Осоц.стр+Опен.ф+Оф.зайн+Зекспл+

+Зспр+Рцех, грн. (2.2. 12.)

Стехн=2,64+1,19+3,82+0,11+1,21+0.07+3,06+0,1+4,2=16,4грн.

Результати розрахунків приведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3- Технологічна собівартість одиниці виробу

Статті витрат	Одиниці виробу	Сума, грн	Відхилення, грн..
		По проекту	По заводу	економія	перевитрати
1.Матеріали 2.Технологічна електроенергія 3.Заробітна плата 4.Відрахування в соцстрах 5.Відрахування в пенсійний фонд 6.Відрахування в фонд зайнятості 7.Витрати на експлуатацію і утримання обладнання 8.Спрацювання інструмента 9.Цехові витрати Технологічна собівартість	Грн. Грн. Грн. Грн. Грн. Грн. Грн. Грн. Грн. Грн.	2,64 1.19 3,82 0.11 1,21 0.07 3,06 0,1 4,2 16,4	3,04 1,66 4,39 0,13 1,4 0.08 2,6 0,11 4,83 18,24	0,4 0,47 0,57 0.02 0,19 0,01 - 0,01 0,63 2,3	- - - - - - 0,46 - - 0,46

2.3 Визначення економічної ефективності проекту

Економія - це величина зниження загальних текучих витрат на виробництво продукції або загальних капітальних витрат. Так, коли капітальні вкладення не змінюються при здійсненні заходів, то економія розраховується за формулою:

Е=(С1-С2)·N (2. 2. 13.)

де: С1-собівартість одиниці продукції до внесення заходів;

С2-собівартість одиниці продукції після внесення заходів;

N-річна програма, шт.

Таким чином:

Е=(18,24-16,4)·200000=368000грн.

Економії досягнуто за рахунок зварювального дроту, зменшились витрати на зварювальні матеріали, електроенергію, заробітну плату.

2.4 Основні техніко-економічні показники

Таблиця 2.4 - Техніко-економічні показники роботи дільниці

Найменування показників	Одиниці виміру	Величина показників
1.Річний випуск продукції 2.Вага річного випуску 3.У т.ч. наплавленого металу 4.Відсоток наплавленого металу 5.Собівартість одиниці продукції 6.Собівартість річного випуску продукції 7.Чисельність робітників 8.У т.ч. виробничих працівників 9.Середній розряд виробничих працівників 10.Річний фонд заробітної плати виробничих працівників 11.Середньомісячна заробітна плата одного працівника 12.Продуктивність праці на одного працівника в натуральному вираженні 13.Продуктивність праці на одного працівника в грошовому вираженні 14.Зростання продуктивності праці 15.Зменшення собівартості продукції 16.Річний економічний ефект	шт. т т % грн. грн. чол. чол. - грн. грн./чол. шт./чол. грн./чол. % % грн.	200000 34000 66 1,19 16,4 3280000 35 24 4 722029 2847 5714 93710 13,0 10,1 368000

Список літератури

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред..С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге , перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528 с., іл..

2. Продиус Ю.И. « Экономика предприятия»: Учебное пособие . - Харьков: ООО „ Одиссей „ . - 2005. - 416 с.

3. Шебеко Л.П.»Экономика, организация и планирование сварочного производства». М., Машиностроение, 1986 ,416 с.

4. Лебедь Н.В. «Методические указания по курсовому проектированию»,Днепропетровск, 1986.

Размещено на Allbest.ru

...