Планування діяльності підприємства

- кількість одиниць продукції, що випускається, з моменту проведення заходу до кінця планового періоду.

Зменшення витрат на заробітну плату й відрахувань на соціальні потреби внаслідок зниження трудомісткості одиниці продукції визначається за формулою

,

де - трудомісткість виготовлення одиниці продукції до й після проведення відповідних заходів;

- середньогодинна тарифна ставка до й після проведення відповідних заходів;

- середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;

- відсоток відрахувань на соціальні потреби.

Економія або додаткові витрати при підвищенні якості продукції визначається за формулою

,

де - витрати на одиницю продукції до й після підвищення якості.

Економія, обумовлена зміною спеціалізації виробництва, визначається за формулою

,

де - виробнича собівартість виробу;

- оптова ціна, за якою ці вироби будуть надходити зі спеціалізованих підприємств;

- транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу.

Відносна економія на умовно-постійних витратах у результаті збільшення обсягу виробництва визначається за формулою

,

де - собівартість товарної продукції базового року;

- темп приросту товарної продукції в плановому році порівняно з базовим;

- питома вага умовно-постійних витрат у собівартості товарної продукції базового року.

Відносна економія на амортизаційних відрахуваннях у результаті поліпшення використання основних виробничих фондів визначається за формулою

,

де - сума амортизаційних відрахувань у базовому й плановому роках;

- обсяги товарної продукції в базовому й плановому періодах.

Сумарна економія витрат на виробництво товарної продукції в плановому періоді (Есум) визначається за формулою

.

4 Собівартість товарної продукції за планом в цінах та умовах базового року (Сп_бТП) визначається за формулою

.

5 Враховуючи вплив зовнішніх факторів ( зміну цін на сировину, комплектуючі, енергію, умови оплати праці), розраховується планова собівартість продукції в цінах та умовах планового періоду:

,

де - зміна цін на сировину, комплектуючі в плановому періоді, грн.

6 Зміна обсягу товарної продукції в плановому періоді за рахунок зниження (зростання) цін на продукцію визначається за формулою

,

де - зниження товарної продукції в плановому періоді за рахунок зниження (зростання) цін на продукцію, грн.

7 Планові витрати на 1 грн товарної продукції визначаються за формулою

.

8 Визначається відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції порівняно з базовим періодом за формулою

.

При розрахунку зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами важливо виключити повторний рахунок економії від впливу одних і тих самих факторів.

3.2 Планування фінансових результатів

3.2.1 Зміст і завдання фінансового плану

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямками цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- встановлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку завдяки раціональному використанню матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів;

- планування виплат у бюджет.

Ключовим моментом у фінансовому плануванні підприємства є складання фінансового плану, який у грошовому вираженні характеризує всі боки виробничо-господарської діяльності та узагальнює основні положення, передбачені іншими розділами плану економічного й соціального розвитку підприємства.

При розробленні фінансового плану аналізуються стан наявних грошових коштів і реальних їх потоків, фінансова стійкість підприємства та використання засобів виробництва.

Фінансовий план складається з:

* плану доходів і видатків;

* плану грошових виплат і надходжень;

* балансового плану.

План доходів і видатків складають, як правило, на 2-3 роки, при цьому на перший рік - у місячному розрізі з відображенням таких показників:

- обсягу реалізації;

- собівартості продукції, робіт, послуг;

- прямих та операційних витрат;

- прогнозу чистого прибутку підприємства.

Головним завданням плану грошових надходжень і виплат є перевірка синхронності надходжень та виплат грошових засобів, тобто перевірка майбутньої ліквідності підприємства.

План грошових надходжень і виплат повинен містити:

1) надходження грошей з усіх джерел, зокрема не тільки виручку від реалізації продукції, а й кошти, отримані від продажу акцій та інших цінних паперів, отримані в борг, кошти від продажу активів фірми тощо;

2) сплату відсотків за отриманий кредит;

3) надлишок готівки;

4) витрати на розширення діяльності (складські запаси, заробітна плата та ін.).

План грошових надходжень і виплат дозволяє визначити періоди, коли підприємство відчуватиме дефіцит або надлишок готівки, розміри позички на ці періоди, спрямування та строки повернення коштів.

Балансовий план є третім розділом фінансового плану підприємства. Баланс - фінансовий документ, в якому відображено джерела надходження, склад і розміщення грошових засобів. Баланс дає чітке уявлення про те, що підприємство має у своєму розпорядженні, зобов'язання перед постачальниками і кредиторами, залишок. Різниця (сальдо активів і пасивів) дає оцінку власного капіталу підприємства.

Відповідно обґрунтований фінансовий план є основою для опрацювання детального робочого бюджету підприємства.

При плануванні фінансів підприємств найчастіше застосовують балансовий метод, який передбачає балансування витрат і доходів та визначення джерел покриття потреб для кожної статті витрат. Можуть також застосовуватися нормативний, розрахунково-аналітичний та оптимізаційний методи.

Нормативний спосіб фінансового планування. Нормативний спосіб фінансового планування ґрунтується на встановлених фінансових і техніко-економічних нормативах підприємства, на основі яких розраховують його потреби у фінансових ресурсах та визначають джерела їх надходження. Найважливішими фінансовими нормативами є податкові ставки, тарифи, збори та внески, норми амортизаційних відрахувань і нормативи оборотних коштів. Залежно від масштабів їх поділяють на галузеві, регіональні та індивідуальні.

Розрахунково-аналітичний - це метод експертної оцінки перспектив розвитку підприємства. Ним користуються під час прогнозування прибутків і доходів. При застосуванні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховують, беручи до уваги дані аналізу фінансових показників за минулий рік та прогнозованих індексів їх зміни у плановому році.

Оптимізаційний метод прийняття планових фінансових рішень передбачає розрахунок кількох варіантів планових рішень, з яких до виконання приймається оптимальний. В оптимізаційних моделях можна використовувати такі критерії:

- максимальний прибуток на одиницю вкладеного капіталу;

- мінімум фінансових витрат на виробничі потреби або на реалізацію інноваційного проекту;

- мінімум поточних витрат;

- мінімум вкладеного капіталу та отримання максимального результату;

- максимум абсолютної суми прибутку.

Економіко-математичні моделі будуються за функціональними та кореляційними зв'язками. Вони дозволяють створити модель реального процесу, розрахувати його оптимальні параметри і визначити кількісні взаємозв'язки між фінансовими показниками та факторами, які на них впливають.

3.2.2 Планування прибутку

Одним з важливих показників результативної діяльності підприємства в умовах ринку є прибуток.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Фінансовий результат, відображений у балансі, називається балансовим прибутком.

Балансовий прибуток складається з:

* прибутку від основної діяльності: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

* прибутку від іншої реалізації (основних фондів, сировини, матеріалів та ін.);

* прибутку від позареалізаційних операцій (дохід від здавання майна в оренду, доходи від короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, прибуток минулих років, виявлений у звітному році, та ін.)

Методи планування прибутку:

1) метод прямого розрахунку;

2) за показником витрат на одну гривню продукції;

3) аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку базується на вилученні з чистого доходу підприємства усіх його витрат. Розраховується за окремими видами продукції, що виробляються й реалізуються за формулою

,

де - операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;

- прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрат на його виробництво і збут.

Визначення прибутку методом прямого розрахунку при великому асортименті продукції є трудомісткою справою, до того ж він не дозволяє визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватися по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

,

де - товарна продукція;

- витрати на 1 грн товарної продукції.

Перевагою аналітичного методу є те, що він дозволяє виявити вплив окремих чинників на плановий прибуток. При аналітичному методі прибуток розраховується не за окремим видом продукції, що випускається в плановому періоді, а за всією порівнянною продукцією в цілому. Порівнянна продукція - це продукція, яка вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, яка не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1) визначаються базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за базовий період);

2) порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю базового періоду;

3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції, розраховується прибуток за порівнянною продукцією у плановому періоді;

4) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в плановому періоді.

Плановий прибуток від реалізації непорівнянної продукції розраховується методом прямого розрахунку або з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Послідовність визначення планового прибутку має наступні етапи.

1 Дохід від реалізації продукції (Дрп) визначається за формулою

,

де - обсяг реалізації продукції, од.;

- планово-розрахункова ціна виробу з ПДВ, грн/од.;

- кількість найменувань виробів.

2 Податок на додану вартість (ПДВ) визначається за формулою

,

де - відсоток податку на додану вартість від доходу від реалізації продукції, % ( становить 16,67%).

3 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (Дч) визначається за формулою

.

4 Визначається валовий прибуток (Пв) за формулою

,

де - собівартість реалізованої продукції, грн.

5 Операційний прибуток (По) визначається за формулою

,

де - інші операційні доходи, грн;

- адміністративні витрати, грн;

- витрати на збут, грн.

6 Прибуток до оподаткування (П) визначається за формулою

,

де - дохід від участі в капіталі, грн;

- фінансові витрати, грн.

7 Податок на прибуток (Пп) визначається за формулою

,

де - ставка податку на прибуток, %.

8 Чистий прибуток (Пч) визначається за формулою

.

У плануванні прибутку має велике значення розрахунок точки беззбитковості ("поріг рентабельності") - це такий обсяг реалізації продукції, за якого підприємство не є збитковим, але ще не має й прибутків. В основу даної методики покладено розподіл витрат на змінні й постійні, а механізм управління прибутком дозволяє виявити взаємозв'язок між витратами, обсягом реалізації і прибутком.

Точку беззбитковості визначають таким чином:

, де

- точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

- величина постійних витрат, грн;

- величина змінних витрат на одиницю продукції, грн;

- гуртова ціна продажу, грн.

У разі, коли виготовляється декілька видів продукції, точка беззбитковості розраховується за кожним видом окремо, при цьому постійні витрати розраховуються пропорційно питомій вазі продукції в загальному обсязі реалізації.

3.2.3 Планування розподілу прибутку

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об'єкти й ставки оподаткування, порядок надання податкових пільг);

2) розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.

Механізм розподілу прибутку має бути побудований таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Підприємство повинно мати такі фонди:

· фонд нагромадження;

· фонд споживання;

· резервний фонд.

Фонд нагромадження -- частина доходу, використовувана на приріст виробничих і невиробничих основних фондів, також для створення страхових запасів і резервів.

Фонд нагромадження спрямовується на утворення фонду виробничого нагромадження, який використовується на реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств, модернізацію і відновлення виробничого апарату та на утворення фонду невиробничого призначення нагромадження, який використовується для приросту основних невиробничих фондів (житлові будинки, школи, лікарні, інші об'єкти соціальної інфраструктури).

Фонд споживання підприємства - сукупність прямих і непрямих виплат працівникам підприємства незалежно від його організаційно-правової форми і форми власності.

До нього входять суми, нараховані на оплату праці всім працівникам підприємства (фонд оплати праці), доходи (дивіденди, відсотки) за акціями членів трудового колективу та їх внесків у майно підприємства; сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу.

Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство має прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб ураховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати та заохочувати результати праці робітників підприємства.

В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервування засобів через проведення ризикових операцій і, як наслідок цього, втрат доходів від підприємницької діяльності. Тому, при використанні чистого прибутку доцільним є створення на підприємстві резервного фонду, розмір якого щорічно підлягає поповненню не менше ніж на 5%. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні за призначенням фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду, а для акціонерного товариства - не менше 15%.

3.3 Планування інвестиційної діяльності підприємства

3.3.1 Сутність інвестицій та інвестиційного процесу

Стратегічний план встановлює основні цілі діяльності підприємства й шляхи їх досягнення.

На стадії стратегічного планування складається план інвестицій, в основу якого покладено інноваційний план. Планування інновацій розглядається як проміжний етап між плануванням стратегії й детальним плануванням інвестицій.

Процес прийняття інвестиційних рішень є невід'ємною частиною стратегічного планування, що повинне забезпечити узгодження довгострокових цілей підприємства й використання ресурсів, які спрямовуються на досягнення цілей.

Інвестиції - це ресурси, вкладені в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності для одержання прибутку або соціального ефекту.

Необхідність інвестицій при реалізації стратегії підприємства обумовлена такими причинами:

- відновлення матеріально-технічної бази підприємства;

- збільшення обсягів та масштабів виробничо-господарської діяльності;

- освоєння нових видів діяльності;

- підвищення якості продукції.

Складність прийняття рішень при плануванні інвестицій обумовлена такими факторами:

- різними видами інвестицій і вартістю інвестиційних проектів;

- множинністю альтернативних варіантів інвестиційних проектів;

- обмеженістю ресурсів;

- ризиком, пов'язаним із прийняттям інвестиційних рішень;

- необхідністю якнайшвидшої віддачі від інвестицій і т.п.

Інвестиційна діяльність - це робота підприємства щодо формування й реалізації інвестиційних ресурсів.

Величина інвестицій визначається вартісною оцінкою ресурсів і цінностей, які спрямовуються у підприємницьку діяльність.

Інвестиції можуть бути реалізовані в:

- основні виробничі фонди (довгострокові активи);

- нематеріальні активи (ноу-хау);

- матеріали та оснащення (поточні активи).

Інвестиційна діяльність служить для відтворення капіталу, активи якого використовуються для виробництва товарів і послуг.

Планування інвестицій на підприємстві припускає ухваленням рішень з наступного кола проблем:

- формування стратегії підприємства, орієнтованої на підвищення ефективності діяльності фірми у довгостроковій перспективі;

- оцінка обраної стратегії, виявлення в ній «вузьких місць», розроблення системи заходів;

- складання бізнес-плану;

- ухвалення рішень про джерела фінансування заходів бізнес-плану й вільне планування інвестицій.

3.3.2 Методика оцінки інвестиційних проектів

В основу планування інвестицій та оцінки їх ефективності покладено розрахунок і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх доходів (грошових надходжень).

Показники ефективності інвестицій

1 Показник чистого приведеного ефекту (дисконтованого доходу)

Даний показник базується на зіставленні величини вихідної інвестиції (ІС) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень від цієї інвестиції у плановому періоді.

Критеріями ефективності проекту є загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV), які розраховуються за формулами:

,

,

де - річний дохід від інвестиції у k -му році (k = = 1,2,3,…,n);

- кількість років, коли інвестиція буде генерувати дохід;

- коефіцієнт дисконтування;

- ставка дисконту.

Якщо > 0, то проект ефективний; < 0, проект неефективний; = 0, то проект неприбутковий, але й незбитковий.

Якщо проект припускає не разове, а здійснюване на протягом т років інвестування, то формула, наведена вище, набере такого вигляду:

,

де і - планований рівень інфляції;

- розмір інвестицій в j-му році.

2 Рентабельність інвестицій визначається за формулою

.

Якщо PІ > 1, проект ефективний; PІ < 1 - проект неефективний; PІ = 1 - проект неприбутковий, але й незбитковий.

На відміну від чистого наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником, що робить його зручним у плануванні при виборі одного проекту з декількох альтернативних.

3 Норма рентабельності інвестицій

Під нормою рентабельності інвестицій (IRR) розуміють значення норми дисконту, при якій величина NPV проекту дорівнює 0.

, при якому

.

Даний показник показує максимально припустимий відносний рівень витрат, які можуть бути інвестовані у конкретний проект ( наприклад, у разі банківського кредиту значення IRR показує верхню границю припустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якої робить інвестиційний проект збитковим).

4 Строк окупності інвестицій - це кількість років, протягом яких інвестиції повернуться інвесторові у вигляді чистого доходу. Алгоритм розрахунку строку окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу планованих доходів і, одержуваних від реалізації інвестицій.

У разі, коли дохід розподіляється по роках рівномірно, строк окупності розраховується за формулою

.

У тому разі, якщо дохід від інвестицій за роками окупності розподіляється нерівномірно, строк окупності розраховується прямим підрахунком кількості років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом:

, при якому

.

Недоліком даного показника є те, що він не враховує надходження доходів після строку окупності.

3.4 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства

3.4.1 План організаційно-технічного розвитку підприємства

Планування організаційно-технічного розвитку - це комплекс заходів щодо підвищення технічного рівня, організації управління виробництвом й працею, поліпшення використання діючого парку устаткування, створенню нових видів продукції й проведення науково-дослідних робіт. План організаційно-технічного розвитку (ОТР) може складатися на тривалу перспективу (у вигляді стратегічних напрямків, а також на короткі відрізки часу). План організаційно-технічного розвитку, що складений на один рік, включається як самостійний розділ у зведений тактичний план підприємства.

Заходи, що включені в тактичний план організаційно-технічного розвитку, оцінюються з позиції їх економічної або соціальної ефективності. Економічна ефективність цих заходів є основою для розроблення плану з праці й собівартості продукції. Фінансування заходів плану організаційно-технічного розвитку здійснюється за рахунок прибутку (фонду накопичення, амортизаційних відрахувань та кредитів банку). При значних капітальних витратах потрібне економічне обґрунтування у вигляді бізнес-планів або інвестиційних проектів.

План ОТР -- це перелік проектів чи заходів (із зазначенням назви й керівника проекту, строків початку та закінчення, бюджету, місця впровадження й очікуваних результатів), згрупованих у такі основні розділи:

1 Науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи. У цьому розділі подають перелік дослідницьких і конструкторських проектів, які виконуються в рамках інноваційної діяльності підприємства.

2 Підвищення якості продукції, сервісного обслуговування клієнтів. Цей розділ відображає довгострокові та поточні заходи підприємства щодо підвищення ступеня задоволення клієнтів якістю продукції та послуг, що надаються.

3 Підвищення техніко-технологічного потенціалу. У цьому розділі зводять усі технічні й технологічні новації, що підлягають впровадженню, разом із рутинними заходами з ремонту, модернізації, заміни устаткування й оснащення.

4 Заходи з охорони й оздоровлення навколишнього середовища. Передбачають заходи щодо скорочення шкідливих викидів в атмосферу, зменшення рівня забруднення землі та стічних вод, застосування екологічно безпечних технологій та устаткування і впровадження стандартів серії ISO.

5 Впровадження заходів з наукової організації праці. Розділ містить перелік заходів щодо впровадження сучасних методів організації робочих місць, удосконалення розподілу та кооперації праці, скорочення рівня ручної праці, шкідливих умов праці, удосконалення нормування й оплати праці, у тому числі впровадження обґрунтованих норм і нормативів праці, поліпшення умов праці, у тому числі заходів з охорони праці та техніки безпеки.

6 Удосконалення планування й організації виробництва, функціональних та загальнокорпоративних систем управління підприємством. Розділ охоплює напрями, пов'язані з удосконаленням форм і методів організації виробництва, його спеціалізацією, кооперацією, впровадженням сучасних інструментів управління функціональними сферами.

7 Впровадження сучасних інформаційних технологій. Відображає застосування програмного забезпечення та інформаційних технологій в операційній і управлінській діяльності.

За окремими напрямками плану організаційно-технічного розвитку можуть складатися цільові комплексні програми. Фактори, що забезпечують економічний ефект від впровадження різних напрямків плану організаційно-технічного розвитку:

- створення, освоєння нової й підвищення якості продукції, що випускається;

- впровадження прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів;

- вдосконалення організації управління й виробництва;

- вдосконалення організації праці;

- поліпшення експлуатації устаткування.

Заходи і забезпечуваний ними економічний ефект залежать від особливості зовнішнього й внутрішнього середовищ підприємства на момент розроблення плану організаційно-технічного розвитку. Оскільки тактичний план організаційно-технічного розвитку реалізує напрямок технічної стратегії підприємства, окремі заходи включають у план як (продовження або завершення) почату в попередні роки реконструкцію або технічне переозброєння.

Реконструкція охоплює всі підрозділи підприємства. До неї відносять здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переустаткування підприємства або перебудову виробництва (при цьому спорудження нових і розширення основних цехів не передбачається, але можливо у разі необхідності розширення і будівництво нових об'єктів допоміжного й обслуговуючого призначення).

При реконструкції замінюється морально й фізично зношене устаткування.

Головна мета реконструкції - зміна профілю підприємства й налагодження випуску нової продукції на існуючих площах.

Технічне переозброєння - це комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробничих цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки, технології, заміни фізично й морально зношеного устаткування.

Метою технічного переозброєння є інтенсифікація виробництва.

Інтенсифікація виробництва - це досягнення більш високих техніко-економічних результатів на діючих площах.

Реконструкція й технічне переозброєння зв'язані, як правило, з більшими капіталовкладеннями, та їх ефективність обґрунтовується бізнес-планом підприємства.

Кожен захід плану організаційно-технічного розвитку підтверджується розрахунками його економічної доцільності. У зв'язку із цим у спеціальних формах цього плану передбачається графа із зазначенням конкретних економічних результатів від реалізації заходів: економія кількості, матеріальних витрат, собівартості продукції. Ці розрахунки є основою при розробленні плану із зростання продуктивності праці й зниження собівартості продукції за рахунок основних техніко-економічних факторів підвищення ефективності виробництва.

3.4.2 Планування реалізації заходів організаційно-технічного розвитку та показники оцінки їх ефективності

Планування організаційно-технічного розвитку підприємства проводиться в декілька етапів:

- визначаються головні завдання на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організаційного рівня виробництва й економічних показників, уточнюються ресурси, які характеризують технічний розвиток;

- виявляються можливості розширення, впровадження основних напрямів науково-технічного прогресу: вдосконалення технології та продукції, яка випускається, застосування нових технологічних процесів і прогресивних матеріалів, механізація й автоматизація виробництва. Визначаються кількісні завдання підрозділами підприємства щодо технічного й організаційного розвитку;

- проводяться економічні розрахунки, організуються конкурси та розгляд пропозицій працівників підприємства, проводяться відбір і техніко-економічна оцінка заходів;

- плани підприємства та його підрозділів взаємоузгоджуються, документально оформляються, затверджуються й доводяться до виконання.

Основні показники технологічного рівня підприємства групуються за такими ознаками:

- ступінь технічної оснащеності праці (фондоозброєність праці, енергоозброєність праці);

- рівень прогресивності технології (структура технологічних процесів за трудомісткістю, частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції, середній вік застосованих технологічних процесів, коефіцієнт використання сировини і матеріалів);

- технічний рівень устаткування (продуктивність, потужність, надійність, довговічність, питома металомісткість, середній строк експлуатації, частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості, частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку);

- рівень механізації та автоматизації виробництва (ступінь охоплення робіт механізованою працею, частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці).

Оцінювання організаційно-технічного рівня виробництва, його підвищення після реалізації плану ОТР з урахуванням впливу на параметри діяльності підприємства в цілому проводять за системою показників, які можна поділити на такі групи:

Показники, що характеризують науково-технічний рівень підприємства:

- напрями інноваційних розробок;

- наявність науково-технічних ресурсів;

- питома вага продукції, що відповідає сучасним техніко-технологічним рішенням;

- ступінь оновлення продукції;

- рівень скорочення життєвого циклу виробів;

- рівень якості продукції;

- частка застарілих видів продукції.

Показники, що визначають техніко-технологічний рівень виробництва:

- рівень автоматизації та механізації виробництва;

- коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

- середній вік технологічного устаткування;

- рівень прогресивності технологічних процесів;

- середній вік технологічних процесів;

- коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;

- фондоозброєність праці;

- енергоозброєність праці;

- механоозброєність праці;

- коефіцієнт використання сировини й матеріалів;

- рівень утилізації відходів виробництва;

- рівень забруднення навколишнього середовища;

- питома вага екологічно чистої продукції.

Показники, що визначають організаційний рівень виробництва:

- рівень спеціалізації виробництва;

- рівень кооперації виробництва;

- коефіцієнт змінності роботи технологічного устаткування;

- час на виконання замовлення;

- працемісткість продукції;

- час на розроблення та запуск у виробництво нового виду продукції;

- укомплектованість штатного розпису фірми, %;

- питома вага основних виробничих робочих у загальній кількості всіх працівників підприємства, %;

- плинність кадрів за один рік, %;

- втрати робочого часу, %;

- показник травматизму;

- коефіцієнт (показник) пропорційності часткових виробничих процесів за потужністю;

- коефіцієнт безперервності виробничих процесів;

- коефіцієнт паралельності виробничих процесів;

- коефіцієнт прямотечійності виробничих процесів;

- коефіцієнт ритмічності виробничих процесів;

- рівень підготовки виробництва, його обслуговування та оперативне управління;

- прогресивність застосованих технічних засобів та інформаційних технологій в управлінні підприємством.

3.5 Планування оновлення продукції

3.5.1 Завдання та зміст планування оновлення продукції

Розроблення нових товарів, оновлення та модернізація існуючих мають важливе значення для стабільного становища підприємства у майбутньому, утримання його конкурентоспроможності й позицій на ринку. Основними підставами для планування оновлення продукції для підприємства є більш повне задоволення потреб споживачів та зниження собівартості нової продукції за рахунок нових технологій.

Світові тенденції щодо прискорення темпу розроблення нових товарів пояснюються розвитком технології, міжнародною конкуренцією, мінливістю потреб споживачів та коротким життєвим циклом товарів. Саме науково-технічний розвиток і є причиною швидкого старіння продукції.

Під впливом зовнішнього середовища, а саме: науково-технічного прогресу, зростання конкуренції, підприємство повинно постійно запроваджувати інновації.

Інновації - це новостворені або вдосконалені конкурентоспроможності технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери.

Інноваційна діяльність тісно пов'язана з інвестиційною. Планування інновацій - це проміжний етап між стратегічним плануванням та плануванням інвестицій. План інновацій повинен містити інформацію, необхідну для планування інвестицій.

Планування оновлення продукції включає технічне розроблення виробів і комплекс організаційно-економічних заходів, що спрямовані на задоволення потреб споживачів і збільшення рентабельності продукції.

Метою планування оновлення продукції є визначення комплексу взаємозв'язаних заходів, що забезпечують створення нових та оновлення вже існуючих видів продукції, впровадження передової технології й ефективних методів організації виробництва щодо забезпечення конкуренто-спроможності підприємства та його рентабельності.

План оновлення продукції має містити такі розділи:

- якісні та структурні зміни «портфеля» продукції підприємства;

- економічну ефективність виробництва нової продукції;

- норми і нормативи;

- виробництво та реалізацію продукції;

- матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;

- персонал та оплату праці;

- витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

При плануванні оновлення продукції враховують:

- тип виробництва;

- програму і складність виробу;

- забезпечення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, оснащенням, інструментом;

- рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних і управлінських робіт.

У процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції виокремлюють такі основні види планових робіт:

1 Науково-дослідні роботи. Ці роботи виконуються на стадії генерування, відбору ідей та маркетингових досліджень. При технологічній підготовці виробництва й освоєння серійного випуску нової продукції науково-дослідні роботи сприяють удосконаленню технологічних процесів, впровадженню прогресивного обладнання, технологічного оснащення й засобів контролю, підвищення рівня механізації та автоматизації робіт тощо.

2 Конструкторські й технологічні роботи виконують на всіх стадіях створення та освоєння нової продукції, але найбільш розгорнутий характер вони мають у процесі конструкторської й технологічної підготовки виробництва.

3 Організаційно-планові роботи -- сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, обліку й контролю на всіх стадіях і етапах підготовки виробництва, які забезпечують готовність підприємств до створення й виготовлення нових виробів. Вони спрямовані на більш повне дотримання на всіх стадіях підготовки виробництва таких принципів, як спеціалізація, паралельність, неперервність, пропорційність, прямотечійність, автоматичність і ритмічність.

Організаційно-планові роботи охоплюють: розроблення перспективних і оперативних графіків здійснення підготовки виробництва нової продукції в цілому, а також окремих її стадій та етапів; планування проведення маркетингових досліджень потреб споживачів, дослідження з позиціювання нового товару, що дасть змогу визначити можливу конкурентну стратегію; організацію робіт зі створення нормативної бази для різних стадій підготовки виробництва; встановлення типових структур і функцій підрозділів підприємств, які здійснюють створення нової продукції; оперативне управління підготовкою виробництва; організацію робіт щодо забезпечення готовності підприємств та їх підрозділів до випуску нового виробу, розроблення організаційних проектів, що моделюють процес підготовки виробництва від науково-дослідних робіт до використання виробів споживачами, визначення прогнозного рівня конкурентоспроможності нової продукції, планування виведення продукту з ринку.

4 Роботи матеріально-технічного характеру включають забезпечення матеріально-технічної готовності підприємств до створення й випуску нової продукції. На рівні промислового підприємства -- це забезпечення своєчасної та комплектної поставки основних і допоміжних матеріалів, обладнання, запасних частин тощо, необхідних для випуску нової продукції.

5 Роботи економічного характеру -- сукупність взаємозв'язаних процесів, які забезпечують економічне обґрунтування створення, виробництва й експлуатації нової продукції. Вони охоплюють: визначення (на другій стадії) економічної доцільності створення, виробництва й експлуатації нового виробу; розрахунок граничних цін на нові вироби; встановлення термінів і джерел фінансування робіт зі створення й освоєння нових виробів; проведення ряду економічних розрахунків, пов'язаних зі створенням, освоєнням серійного виробництва й експлуатацією нових виробів. На рівні промислового підприємства до економічних аспектів підготовки нових виробів належать також перегляд планово-економічної інформації, нормативів, форм документації, діючої системи планування, обліку й оцінювання діяльності підрозділів підприємства з урахуванням специфіки нової продукції; розроблення нормативів трудових витрат за періодами освоєння виробу і т. ін.

Роботи, які виконують у процесі розроблення й постановлення продукції на виробництво, спрямовані на вирішення таких основних завдань:

забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт цієї продукції;

створення і виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;

скорочення термінів розроблення й освоєння виробництва нової продукції;

забезпечення стабільності (і поліпшення відповідно до умов ринку) показників якості продукції та її ефективної експлуатації;

забезпечення та підвищення конкурентоспро-можності підприємства, що випускає дану продукцію;

вихід на нові ринки чи ринкові ніші;

завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення позитивного іміджу.

3.5.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

На етапах розроблення нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов'язані з цим, визначають як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції, до яких належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Згідно з методом питомих витрат собівартість нової продукції обчислюють як добуток питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєний виробництвом, і параметра нового виробу. Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів).

За баловим методом кожен параметр нового та базового виробу оцінюють певною кількістю балів (експертним шляхом) його відносного впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів виробу й таким способом знаходять собівартість одного бала (Сб). Тоді собівартість нового виробу визначають за формулою

де n -- кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;

-- кількість балів за і-м параметром нового виробу.

За допомогою кореляційного методу встановлюють залежність (лінійну, ступеневу) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.

Обчислюючи собівартість нового виробу агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих частин даного виробу (агрегатів), а потім -- їх суму -- собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод визначення собівартості нової продукції використовують для складних виробів.

Кошторис витрат на підготовку виробництва складають за економічними елементами. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Кошторис витрат на підготовку виробництва, узагальнюючи поелементні витрати, показує їх ресурсну структуру, що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування й зниження собівартості продукції.

Склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлює підприємство.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

В окремих галузях економіки номенклатура калькуляційних статей відхиляється від наведеної з урахуванням специфіки підготовки виробництва нової продукції.

Характерною закономірністю періоду освоєння випуску нової продукції є наявність підвищених витрат початкового виробництва. Це пояснюється високою трудомісткістю виготовлення нових виробів на етапі впровадження в виробництво. Процес освоєння виробництва можна вважати закінченим, коли трудомісткість чи собівартість стануть відповідати плановим.

3.5.3 Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками: строком окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, обернений строку окупності.

Показник абсолютної ефективності знаходять за формулою

,

де - приріст чистої продукції внаслідок впровадження нововведення;

- витрати на нововведення.

При цьому ефективними вважаються такі нові товари, абсолютна ефективність яких не нижче нормативної та базової.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат.

Приріст прибутку в результаті впровадження нової (оновленої) продукції розраховується за формулою

,

де - оптова ціна одиниці продукції після і до проведення нововведення;

- собівартість одиниці продукції після та до нововведення;

- виробництво продукції до та після нововведення.

Також встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень забезпечує приріст прибутку за рахунок двох факторів - зниження собівартості та підвищення якості продукції.

При плануванні витрат, пов'язаних з оновленням продукції, необхідно порівняти витрати на виробництво альтернативних видів виробів. Для цього використовують розрахунок технологічної собівартості різних варіантів.

Загальна формула визначення величини технологічної собівартості має вигляд

,

де -- змінні витрати на одиницю продукції;

-- умовно-постійні витрати за один рік;

-- обсяг виробництва продукції, шт.

Порівняння двох варіантів технологічних процесів можна здійснити, виходячи зі співвідношень:

,

,

де і -- технологічна собівартість у першому та другому варіантах.

Точка перетину двох прямих (рис. 3.5.1), що відповідає рівності витрат за обома варіантами, характеризує критичний обсяг виробництва (Nкр). Для цього

.

Тоді

.

Розрахований за наведеною вище формулою чи шляхом побудови графіка (рис. 3.5.1) обсяг випуску Nкр порівнюють із плановим випуском Nвир. Варіант із меншими постійними і більшими змінними витратами вигідніший за Nвир < Nкр (рис. 3.5.1, варіант 1). За Nпл > Nкр вигідніший варіант із більшими постійними й меншими змінними витратами (варіант 2).

Рисунок3.5.1 - Графік порівняльної оцінки двох варіантів технологічного процесу

Крім цього, визначаючи варіант технологічного процесу, необхідно враховувати ще й величину очікуваного доходу від реалізації нової продукції (рис. 3.5.2).

Рисунок 3.5.2 - Графік беззбитковості

При цьому за конкретної величини постійних витрат і збільшення обсягу виробництва продукції до певного рівня її виробництво є збитковим (), а після його досягнення -- прибутковим (). Тому у процесі розроблення проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначити точку беззбитковості чи критичний обсяг виробництва даної продукції Nкр:

,

де -- умовно-постійні витрати на виробництво продукції в розрахунковому році;

-- ціна одиниці продукції;

-- змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Визначення критичної точки виробництва є завершальним етапом техніко-економічних розрахунків щодо найдоцільнішого застосування кожного з порівнюваних варіантів технологічних процесів.

СПИСОК ЛітературИ

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учеб.-метод. пособ. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 248 с.

2. Бойчик I.М., Xapiв П.С., Хопчан М.I., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. i доп. -- К.: Каравела; Л.: Новий Cвiт-2000, 2001. - 298 с.

3. Болховитинова И.С. Планирование на предприятии: Учеб. пособ. / И.С. Болховитинова, С.Н. Каруна, Л.В. Щупак. - Воронеж: Воронеж. гос. техн. ун-т, 2002. - 153 с.

4. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. - М.: ИНФРА - М, 2003. - 400 с.

5. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планиро-вание на предприятии. - М.: Инф.-изд. Дом “Филинъ”, 1999.

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Зінь Е.А. Турченук М.О. Планування діяльності підпри-ємства: Підручник. - К.: Професіонал, 2004. -320 с.

8. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 472 с.

9. Ильин А.И. Планирование на предприятии: Учебник. - Минск: Новое знание, 2004. - 635 с.

10. Любанова Т.П., Мясоедова Л.В., Олейникова Ю.А. Стратеги-ческое планирование на предприятии: Учеб. пособ. - М.: ИКЦ «Март»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2005. - 400 с.

11. Маховикова Г.А. Планирование на предприятии: конспект лекций / Г.А. Маховикова, Е.Л. Кантор, И.И. Дрогомирецкий. - М.: Эксмо, 2007. - 144 с.

12. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / А.В. Антонец, Н.А. Белов, С.М. Бухало и др.; Под ред. С.М. Бухало. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища школа, 1989. - 472 с.

13. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

14. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підпри-ємства: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 256 с.

15. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За заг. ред. В. Є. Москалюка. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 384 с.

16. Планирование на предприятии : практ. пособ. / Под ред. Лапыгина. - М.: Изд-во «Омега-Л», 2007. - 304 с.

17. Планування та прогнозування в умовах ринку. - Навч. посіб./ За ред. В.Г. Воронкової. - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 608 с.

18. Платонова Н.А., Харитонова Т.В. Планирование деятель-ности предприятия: Учеб. пособ. - М.: Издательство «Дело и сервис», 2005. - 432 с.

19. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пулькина. - М.: ЮНИТИ - ДИАНА, 1999. - 318 с.

20. Свіницька О.М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 232 с.

21. Стратегическое планирование / Под ред. Э.А. Уткина. - М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”; Изд-во “ЭКМОС”, 1998. - 440 с.

22. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підпри-ємства: Навч. пociб. - К.: Каравела, 2003. - 432 с.

23. Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент: Учебник. -- 4-е изд., перераб. и доп. -- М.: Дело, 2001. -- 448 с.

24. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент: Учебник. -- 5-е изд. -- СПб.: Питер, 2007. -- 496 с.

25. Чаюн І.О., Бондар І.Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсного обґрунтування: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2000. - 127 с.

26. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - Л.: Магнолія Плюс, 2004. - 268 с.

Навчальне видання

Планування діяльності підприємства

Конспект лекцій

для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання

Відповідальний за випуск зав. кафедри управління

доктор екон.наук., проф. О.М. Теліженко

Редактор С.М.Симоненко

• Комп'ютерне верстання О.Ю.Древаль
• Підп. до друку 9.05.2008.
• Формат 60х84 1/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.
• Ум. друк. арк. 8,60. Обл.-вид. арк. 9,31.
• Наклад 250 пр. Собівартість вид.
• Зам. №
• Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті
• 40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2
• Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру
• ДК №3062 від 17.12.2007.
• Надруковано у друкарні СумДУ
• 40007, м. Суми, вул. Р.-Корсакова, 2.

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Конспект лекцій

для студентів економічних спеціальностей

всіх форм навчання

Затверджено

на засіданні кафедри управління як конспект лекцій з дисципліни «Планування діяльності підприємств».

Протокол № 22 від 01.04.2008

Суми

Вид-во СумДУ

2008

Размещено на Allbest.ru

...