Характеристика господарського комплексу Столичного району

На території Столичного економічного району сформувалися такі основні промислові вузли: Київський - один з найбільших в Україні за обсягами промислового виробництва; Білоцерківський - спеціалізується на сільськогосподарському машинобудуванні, нафтохімічній, легкій, харчовій промисловості, виробництві будівельних матеріалів. До його складу входять Біла Церква (215 тис.жителів), Узин, Рокитне, Озерна, Шамраївка та ін.;

Житомирсько-Бердичівський - формується як територіально-виробничий комплекс, розміщений у південно-західній частині району. Провідні галузі промисловості - машинобудування, легка, харчова, будівельних матеріалів та деревообробна. Найбільшими центрами є Житомир (298 тис.жителів) та Бердичів (92 тис.жителів);

Коростенський - сформувався навколо міста Коростеня (65 тис.жителів). Тут розвинені машинобудівна, деревообробна, промисловість будівельних матеріалів, легка, харчова, хімічна. Найбільші промислові пункти - Бехи, Мирний, Поліське, Михайлівка, Щорсівка;

Ніжинський - у східній частині району, сформований промисловими центрами Ніжин (80 тис.жителів) та Носівка, промисловими пунктами Вертіївка, Партизани, Талалаївка. Розвинені машинобудівна, легка, харчова, деревообробна промисловість, будівельна індустрія;

Новоград-Вочинський - формується на заході району. Тут функціонують підприємства машинобудівної, будівельних матеріалів, легкої, харчової промисловості. Промисловий центр - Новоград-Волинський (57 тис. жителів), промислові пункти - Чижівка, Городниця, Бролики і Сусли;

Прилуцький - розміщений у південно-східній частині району. Розвинені машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів, легка, харчова, а також нафтовидобувна галузі промисловості. Вузловим центром є місто Прилуки (72 тис. жителів), до якого тяжіють промислові пункти Дігтярі, Ладан, Гнідинці, Пелюхівка;

Фастівський - входить до Київської промислової агломерації. Тут добре розвивається машинобудування, харчова, будівельних матеріалів, легка промисловість, обслуговування залізничного транспорту. Промисловий центр - Фастів (54 тис.жителів) разом з промисловими пунктами Боровець, Кожанка, Фастівець утворюють промисловий вузол;

Чернігівський - формується як територіально-виробничий комплекс і характеризується багатогалузевістю. Особливого розвитку набули машинобудування, хімічна промисловість, легка, харчова, будівельних матеріалів. Центром вузла є м. Чернігів (310 тис.жителів). Промислові пункти - Ріпки, Михайло-Коцюбинське, Куликівка, Киселівка. Крім перелічених вище центрів промислових вузлів, ними є близько 50 міст і містечок району: Андрушівка, Бахмач, Ірпінь, Кагарлик, Коростишів, Малин, Новгород-Сіверський, Обухів, Овруч, Переяслав-Хмельницький, Радомишль. Яготин та ін. [6]

5. Проблеми розвитку району - соціально-економічні, демографічні, екологічні

Слід провести реструктуризацію господарства району, визначити пріоритетні галузі, для розвитку яких тут є найкращі умови. Для Столичного економічного району такими галузями є харчова й легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна промисловість, науко-і трудомісткі галузі машинобудування, сільське господарство. Нині, в умовах значного послаблення контролю з боку держави, продукція цих галузей не витримує конкуренції із зарубіжною переважно з об'єктивних причин (застарілі технології, високі енергоємкість та собівартість продукції). Зрушення в економіці можливі лише за умови технічного переоснащення виробництв. Для цього треба залучати значні інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні. Хоч у Києві і Київській області осідає значна частина інвестицій, що надходять в Україну з-за кордону, розміри їх незначні порівняно з потребами і спрямовані вони переважно на розвиток посередницької інфраструктури, часом - у сферу обслуговування, тобто в галузі, які забезпечують швидке повернення капіталів. Залученню більших інвестицій повинна сприяти політика держави, спрямована на захист капіталів, зниження податків.

У рамках реформування економіки в районі слід здійснити певні зміни в енергетиці. На даному етапі розвитку найбільш ефективними тут є теплові електростанції, хоч коефіцієнт корисної дії їх низький, тому вони потребують технічного переоснащення. Крім закриття Чорнобильської АЕС поступово треба виводити з експлуатації Київську ГЕС. Ці заходи мають проводитись у межах єдиної програми енергозбереження, впровадження енергозберігаючих технологій. У регіоні склалася значна невідповідність між виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою. Район не в змозі переробити на власних підприємствах харчової промисловості цю продукцію повністю. Розвиток галузі має відбуватись шляхом впровадження нових технологій, поглиблення переробки сільськогосподарської сировини, розширення мережі малих підприємств, які здатні швидше пристосуватись до потреб ринку. трудоресурсний економіка столичний

Підвищення ефективності сільського господарства неможливе без здійснення земельної реформи (впровадження приватної власності на землю, зміна форм господарювання тощо). Поряд з цим необхідні оптимізація структури АПК відповідно до кон'юнктури ринку, інтенсифікація городництва у приміських зонах.

Важливий напрямок розвитку господарства - розширення виробництв, що орієнтуються на місцеві природні ресурси, особливо виробництва будівельних матеріалів та легкої промисловості (лляної). Комплексний розвиток району вимагає вдосконалення територіальної організації господарства, зменшення контрастності в розвитку центру й периферії. Цьому сприятиме активізація соціально-економічного розвитку окраїнних територій, особливо північної та північно-західної поліської частин району. Необхідно «оживляти» занепадаючі села з людністю до 200 чол. Оптимізація господарства Києва має бути спрямована на обмеження екстенсивного розвитку промисловості та екологізацію виробництв, розвиток соціальної інфраструктури, яка б відповідала адміністративному центру держави, пріоритетний розвиток наукоємких виробництв та інформаційних технологій. Вирішенню цього сприяли б створення техно-парків. технополісів на основі науково-технічного потенціалу м. Києва та загалом району.

Складна демографічна ситуація в районі може поліпшитися лише за умови підвищення соціально-економічного розвитку регіону. Поліпшення умов життя людей, піднесення рівня їх добробуту, ефективне функціонування охорони здоров'я сприятимуть підвищенню народжуваності та зменшенню смертності.

Надмірне антропогенне навантаження, яке посилилося наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС, вимагає поліпшення екологічної ситуації в районі через реалізацію міжнародних програм «Чорнобиль», «Дніпро», дотримання вимог понад 20 конвенцій і угод з охорони навколишнього середовища, учасницею яких є Україна.

Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів України. Однак аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. погіршила екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й на всій планеті. Через недосконалі технології видобутку та переробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питань комплексного освоєння родовищ у надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти 70%, солей 50%, вугілля 40%, металів 25%.

Нерозв'язаною залишається проблема використання техногенних родовищ корисних копалин - відвалів видобутку та відходів збагачення і переробки мінеральної сировини, які містять цінні корисні копалини і мають промислове значення. Для збереження та відновлення природних комплексів у районі варто розширити заповідні території, національні парки, заказники. Проведення цих заходів вимагає значних коштів. Тому його треба поєднувати із стабілізацією та поліпшенням економічного стану району.

Висновки

З власних спостережень можна зробити висновки: Столичний економічний район знаходиться у північній частині України, в басейні Дніпра. Особливість його місцеположення в тому, що тут розташована столиця України м. Київ. До нього сходяться залізниці, автомагістралі, річкові і повітряні шляхи, що позитивно впливає на соціально-економічний розвиток регіону. Наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю сприяє розширенню взаємозв'язків району з цими країнами.

Столичний район належить до регіонів України з невисоким природно-ресурсним потенціалом. У його структурі переважають земельні (60%), водні та лісові ресурси. Серед мінеральних - нерудні корисні копалини, насамперед - будівельні матеріали. Із паливних ресурсів найважливішою є нафта. Найбільші її родовища (Прилуцьке, Леляківське, Гнідинцівське) знаходяться у південно-східній частині району. Буре вугілля розробляється в західній частині (Коростишівське родовище). На Поліссі залягають найбільші в Україні поклади торфу.

Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. Агрокліматичні ресурси району сприятливі для сільськогосподарського виробництва. За агрокліматичними відмінностями всю територію району можна поділити на дві частини: північну (поліську) - вологу, помірно теплу і південну (лісостепову) - недостатньо зволожену, теплу. Ґрунти в межах району досить різноманітні, з невисоким вмістом гумусу. У структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські угіддя (13% угідь України). Для району характерний дещо нижчий від середнього по Україні рівень розораності сільськогосподарських угідь, що пояснюється значною заболоченістю місцевості. Одне з основних багатств району - ліси. Лісистість території становить 26%. За їх площею та запасами деревини Столичний район посідає перше місце в Україні. У Столичному соціально-економічному районі проживає 14% населення України. Його чисельність в останні роки поступово скорочується внаслідок погіршення демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості: коефіцієнт природного приросту тут найнижчий в Україні. Від'ємними є також показники природного приросту міського населення, хоча вони дещо вищі, ніж в цілому в Україні. На сьогодні рівень зайнятості населення невисокий (65%), існує безробіття.

Господарство району представляє собою індустріально-аграрний комплекс, що спеціалізується в обробній промисловості, зокрема машинобудуванні, легкій, хімічній і харчовій промисловості, у багатогалузевому сільському господарстві. В галузевій структурі промисловості виділяється машинобудування, продукція якого складає понад 1/4 промислової продукції району. Представлені практично всі види машинобудування - від важкого до точного. Найширшою є географія сільськогосподарського машинобудування (Київ, Біла Церква, Ніжин, Прилуки, Житомир, Ірпінь, Овруч та ін.). Верстатобудування розвинене в Києві, Житомирі. У районі працюють одні з найпотужніших в Україні підприємства точного машинобудування, з виробництва радіо- та електроприладів, електроустаткування, радіоелектроніки (Київ, Чернігів, Житомир, Коростишів, Васильків, Біла Церква). Найбільший центр транспортного машинобудування - Київ (суднобудування, авіабудування, автомобілебудування, випуск мотоциклів, велосипедів).

Легка промисловість району виділяється текстильною, швейною, взуттєвою галузями. Лляна промисловість орієнтується на місцеву сировину, тому основні підприємства знаходяться в поліській частині району. Найбільшим підприємством галузі є Житомирський льонокомбінат. У бавовняній промисловості переважають невеликі ткацькі підприємства в Києві, Коростишеві, Острі, Прилуках, Новгороді-Сіверському.

Столичний район посідає перше місце в країні за виробництвом вовняних тканин (80%). Вовняна промисловість представлена камвольно-суконним комбінатом та фабрикою первинної переробки вовни в Чернігові, суконними фабриками в Березані, Богуславі, Коростишеві. Шовкова промисловість зосереджена в місті Києві. Хоча найбільші трикотажні об'єднання знаходяться у столиці, географія трикотажних підприємств в районі досить широка: Біла Церква, Бровари (дитячий трикотаж), Житомир (панчішні вироби), Бердичів (рукавиці), Радомишль та ін. На район припадає близько 40% шкіряно-взуттєвої продукції в Україні, її виробляють у Києві, Прилуках, Бердичеві, Чернігові, Житомирі, Білій Церкві.

Одна з провідних галузей промисловості - харчова. Тут виробляється 16% продовольчих товарів України, в тому числі 18% цукру, 15% консервної продукції. Район посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'ясної та молочної продукції. Хмелефабрика в Житомирі переробляє 75% хмелю України. Для району характерний високий рівень концентрації підприємств харчової промисловості. Значну роль відіграє хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичних волокон (Чернігів, Київ, Житомир). На місцевій сировині працює єдиний в Україні Гнідинцівський завод зі стабілізації нафти та виробництва зріджених газів. Найбільші центри хімічних виробництв у районі - Київ, Чернігів, Біла Церква, Житомир, Ніжин, Коростень.

Наявність значної кількості будівельної сировини і потужного споживача зумовлює розвиток промисловості будівельних матеріалів (тут виробляються майже всі їх види). Однією з найстаріших у районі і в Україні є порцеляново-фаянсова промисловість. Вона утворює спеціалізований галузевий кущ, до складу якого входять Баранівський, Городницький, Довбиський, Олевський, Коростенський порцелянові заводи, Кам'янодрібський фаянсовий завод, Житомирський завод лабораторного скла та ряд склозаводів. Сільське господарство району характеризується високою продуктивністю. Частка виробленої в сільському господарстві продукції становить 15% від загальноукраїнського показника. Провідна галузь- рослинництво. В його структурі переважають зернові культури - озима пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, зернобобові. З технічних культур - льон і цукровий буряк. Значними є також плантації цикорію і хмелю. Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Найкраще вони розвинені в Київській області, яка посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'яса, в т.ч. м'яса птиці, а також яєць і молока.

Транспортна мережа району має чітку радіально-кільцеву форму з центром у Києві. Провідним за обсягами товаро- і пасажироперевезень в районі є автомобільний транспорт. На нього припадає 2/3 усіх вантажоперевезень. Значну роль відіграє залізничний транспорт. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Великі залізничні вузли - Київ, Фастів, Ніжин, Бердичів, Чернігів, Житомир, Миронівка. Помітне місце у структурі вантажоперевезень належить трубопровідному транспорту. Через територію району проходять нафтопроводи "Дружба" та Гнідинці - Кременчук, газопроводи Шебелинка - Київ, Уренгой - Ужгород та ін. Густою є також мережа внутрішніх газопроводів. Столичний район характеризується нерівномірним розвитком окремих територій. Рівень економічного розвитку Київської області і м.Києва - один із найвищих у країні, а Чернігівської і Житомирської - низький. На Київ припадає біля 4,5% промислового виробництва країни. Це - важливий центр фундаментальних наукових досліджень, освіти і культури. Тут працюють понад 50 науково-дослідних установ, 52 вищих навчальних заклади, 35 театрів, 32 музеї. Київ сплачує до бюджету країни більше, ніж будь-який інший регіон. У Києві знаходяться центральні офіси адміністративних, управлінських, фінансових установ країни. Притягальна сила столиці сприятливо позначається на розвитку всього регіону [14].

Список використаної літератури

1.Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. -- Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2004. -- 107с.

2.Заговора Л. М., Авраменко О. В. Розміщення продуктивних сил України: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. -- Х. : Видавництво ХДЕУ, 2002. -- 211с.

3.Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). -- К.: Видавництво Європейського університету, 2004. -- 216с.

4.Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва: Навч. посібник для студ. екон. та геогр. спец. вищих навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К. : Видавець Паливода А.В., 2002. -- 260с.

5.Качан Є. П., Пушкар М. С. Розміщення продуктивних сил України. -- К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2004. -- 552с.

6.Качан Є. П., Пушкар М. С., Ковтонюк М. О., Петрига М. О., Корж О. В. Розміщення продуктивних сил України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / Євген Петрович Качан (ред.). -- 2 вид., доп. і перероб. -- К.: ВД "Юридична книга", 2002. -- 551с.

7.Ковалевський В. В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. -- К.: Знання, 2004. -- 350с.

8.Ковалевський В. В., Михайлюк О. Л., Семенов В. Ф., Єгоров О. П. Розміщення продуктивних сил України: Підручник для студентів. - 3. вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2001. -- 352 с.

9.Нижник В. М. Розміщення продуктивних сил України: Конспект лекцій для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Технологічний ун-т Поділля. -- 2.вид., випр. -- Хмельницький : ТУП, 2003. -- 94с.

10.Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. -- К.: РВПС України НАН України, 2004. -- 370с.

11.Розміщення продуктивних сил України. -- Луганськ : Альма-Матер, 2002. -- 121с.

12.Стадницький Ю. І., Загородній А. Г., Данилович Т. Б., Товкан О. Е. Розміщення продуктивних сил: (теорія, методи, практика) / Національний ун-т "Львівська політехніка". -- Л. : Центр Європи, 2002. -- 252с.

13.Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. -- 2-ге вид., виправ. і доп. -- К. : Вікар, 2002. -- 374с.

14.Стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / С.І. Дорогунцов (наук.кер.розробки), Б.М. Данилишин (наук.кер.розробки). -- К. : РВПС України НАН України, 2003. -- 284с.

15.Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. -- К.: Університет "Україна", 2004. -- 245с.

Размещено на Allbest.ru