Пропозиції фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ознаки ринку досконалої конкуренції

Розділ 2. Пропозиція

2.1 Пропозиція досконало конкурентної фірми у короткостроковому періоді

2.2 Пропозиція галузі та рівновага у короткостроковому періоді

2.3 Пропозиція та рівновага у довгостроковому періоді

Розділ 3. Максимізація прибутку

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

В умовах ринкових відносин виникнення конкуренції має як соціально - психологічні, так і економічні причини. Крім того, конкуренція в значній мірі пов'язана з обмеженістю ресурсів, породжує суперництво за право їх використання для швидкого досягнення найвищого рівня власного добробуту. Конкуренція відіграє в економічному житті суспільства позитивну роль, спонукаючи громадян, фірми та країни шукати найбільш раціональні способи отримання та використання обмежених ресурсів усіх видів.

У сучасному національному господарстві бере участь безліч господарюючих суб'єктів. Серед них ті, які прийнято називати фірмою - домашні господарства, держава в цілому і його господарюючі структури, банки, страхові і кредитні товариства, індивідуальні підприємства і товариства, акціонерні товариства. Головною дійовою особою на фірмі виступає підприємець.

Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, тобто перевищення грошової виручки, отриманої від реалізації товару, над витратами на його виробництво і реалізацію. Змістом підприємницької діяльності є пошук таких комбінацій, що є в розпорядженні роботодавця ресурсів (грошей, матеріальних благ, праці тощо), які забезпечують йому досягнення зазначеної мети.

Метою роботи є дослідити пропозицію фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції. Відповідно до поставленої мети в роботі необхідно вирішити ряд завдань:

ѕ Визначити ознаки досконалої конкуренції.

ѕ Розглянути пропозицію фірми у короткостроковому і довгостроковому періоді.

ѕ Розглянути пропозицію галузі.

ѕ Визначити максимізацію прибутку фірми.

Об'єктом дослідження є досконала конкуренція.

Предметом дослідження є фірма і галузь в умовах цієї досконалої конкуренції.



Розділ 1. Ознаки ринку досконалої конкуренції

В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринку, за якої неможливе будь-яке суперництво як між продавцями, так і між покупцями. Таким чином, теоретичне поняття досконалої конкуренції є фактично запереченням звичайного для ділової практики та повсякденного життя розуміння конкуренції як гострого суперництва економічних суб'єктів.

Модель досконалої конкуренції ґрунтується на певних умовах щодо організації ринку.

1. Велика кількість покупців і продавців на ринку. Це означає, що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже незначні відносно масштабів ринку. Тут "дуже незначні" означає, що зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб'єктів в межах короткострокового періоду (тобто за незмінної потужності підприємства та незмінних смаків і переваг споживачів) не впливають на ринкову ціну продукції. Вона визначається лише сукупністю всіх продавців та покупців, є колективним результатом ринкових відносин. [13, c.147]

Велика кількість суб'єктів ринку передбачає відсутність формальних чи неформальних угод (змови) між ними з метою досягнення монопольних переваг на ринку.

2. Однорідність продукції. Однорідність продукції означає, що всі її одиниці абсолютно однакові в уяві покупців і у них немає можливості розпізнавати, ким саме вироблена та чи інша одиниця. Тобто продукти різних підприємств абсолютно взаємозамінні, і їх крива байдужості має для кожного покупця форму прямої.

Сукупність усіх підприємств, що виробляють який-небуль однорідний продукт, утворює галузь. Однорідним продуктом можуть бути, наприклад, звичайні акції певної корпорації, що є в обігу на вторинному фондовому ринку. Кожна із них абсолютно ідентична будь-якій іншій, і покупцеві байдуже, хто саме продає ту чи іншу акцію, якщо її ціна не відрізняється від ринкової. Однорідними с також стандартизовані товари, які продаються на спеціалізованих товарних біржах. Це, як правило, різні види сировинних товарів (бавовна, пшениця, кава, нафта певних сортів) або напівфабрикати (сталь, алюміній. золото тощо).

Однакова продукція не вважається однорідною, якщо її виробники можуть легко розпізнаватися покупцями за торговою маркою, фірмовим знаком або іншими характерними особливостями, якщо, звичайно, покупці надають їм суттєвого значення. Отже, анонімність продавців разом з анонімністю покупців роблять ринок досконалої конкуренції повністю знеособленим.

Абсолютна взаємозамінність однорідної продукції різних підприємств означає, що перехресна еластичність попиту на нього для будь-якої пари підприємств-виробництв наближається до нескінченності:

де і.і - підприємства, що виробляють однорідну продукцію. Це означає, що незначне підвищення ціни одним підприємством понад її ринковий рівень приводить до повного переходу попиту на дану продукцію на інше підприємство.

3. Вільний вхід на ринок і вихід з нього. Всі покупці та продавці мають повну свободу входу в галузь (на ринок) і виходу з неї (виходу з ринку). Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи припинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Аналогічно покупці вільно можуть купувати товар у будь-якій кількості, збільшити, скоротити або зовсім припинити його придбання. Немає ніяких легальних чи фінансових перешкод до входження в галузь. Немає, наприклад, патентів чи ліцензій, які забезпечують переважні права на виробництво певної продукції. Вхід у галузь (і вихід з неї) не вимагають суттєвих початкових витрат. Економія від масштабу підприємств, що функціонують у галузі, не настільки велика, щоб обмежити вхід у галузь нових підприємств. [13, c. 148]

З другого боку, ніхто не зобов'язаний залишатися в галузі, якщо це не відповідає його бажанням. Немає державного втручання в організацію ринку (субсидії та податкові пільги, квоти й інші форми впливу на попит і пропозицію).

Свобода входу і виходу передбачає також абсолютну мобільність покупців і продавців всередині ринку, немає яких-небудь форм закріплення покупців до продавців.

Свобода входу і виходу забезпечується мобільністю виробничих ресурсів, вільним їх переливанням з однієї галузі до іншої, туди, де їх альтернативна вартість вища. Це, зокрема, означає, що працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і між професіями. Пропозиція сировини та інших виробничих ресурсів не монополізована.

4. Повна інформованість учасників ринку. Суб'єкти ринку (покупці, продавці, власники факторів виробництва) володіють абсолютним знанням всіх параметрів ринку. Інформація розповсюджується миттєво, і нічого їм не коштує. На цьому припущенні й ґрунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку будь-який товар продається за єдиною ринковою ціною.

Як уже зазначалося, перехресна еластичність попиту за ціною (в межах однорідної продукції) наближається до безмежності для будь-якої пари продавців. І тому той з них, хто намагається підняти ціну вище звичайного ринкового рівня, зразу ж залишається без покупців, які будуть звертатися до інших продавців. Питання в тому, звідки знатимуть покупці про наявність дешевих джерел постачання (продавців) і де вони розташовані. Сутність припущення про абсолютну інформованість полягає в тому, що суб'єкти ринку наперед володіють інформацією про розподіл цін серед продавців і перехід від одного до іншого нічого не варто.

Однак такого апріорного знання не існує. Інформація дефіцитна, її отримання, переробка та використання варті часу, сил і коштів.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією. Зауважимо, що реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконують всі ці умови, не існує. По суті, йдеться про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов досконалої конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.

Фірми, що діють на ринку досконалої конкуренції, називаються конкурентними фірмами. [13, c.149]



Розділ 2. Пропозиція

2.1 Пропозиція досконало конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Пропозиція - це певний обсяг продукції, який підприємство бажає поставляти на ринок за заданою ціною за інших рівних умов. Підприємство за заданою ціною поставлятиме такий обсяг продукції, який забезпечуватиме йому максимальний прибуток. Розглянемо, як змінюватимуться обсяги виробництва продукції в разі зміни ціни (рис. 1).

Рис. 1. Пропозиція підприємства в разі зміни ціни

На рис. 1(а) ціна на ринку задана як P₁. Щоб максимізувати прибуток, підприємство вироблятиме обсяг q₁ (MR (q₁) = SMC (q₁)). За таких умов прибуток буде додатним і дорівнюватиме площі прямокутника C*P₁FM. Припустимо, що ціна зменшилася до P₂ (рис. 1(б)). Тоді підприємство для забезпечення максимального прибутку скоротить обсяг виробництва до

q₂(MR(q₂) = SMC(q₂)).

При цьому ціна дорівнюватиме середнім витратам і підприємство отримуватиме нульовий економічний прибуток. Хай ціна зменшиться до P₃ (рис. 1 (в)). За такою ціною обсяг пропозиції дорівнюватиме q₃. Підприємство в цьому разі буде мати від'ємний прибуток і, на перший погляд, треба припиняти виробництво. Визначимо збитки за умови, що продукція пропонується і якщо не пропонується. У першому випадку підприємство має збитки, що дорівнюють площі прямокутника P₃C*KL, а в другому - площі V*C*KN, що визначає суму постійних витрат підприємства. Нагадаємо, що в короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні та змінні, причому

TC = FC + VC,

а середні загальні витрати дорівнюють сумі середніх постійних та середніх змінних витрат:

SATC = SAFC + SAVC.

Отже, в разі випуску q₃ одиниць продукції середні постійні витрати дорівнюватимуть

SAFC(q₃) = SATC(q₃) - SAVC(q₃),

FC(q₃) = SAFC(q₃)q₃

- постійні витрати, що становить площу прямокутника V*C *KN. [2, c.102]

Якщо за ціною P₃ підприємство не пропонуватиме продукцію, то його збитки дорівнюватимуть сумі постійних витрат, що є більшими, ніж збитки, які матиме фірма, якщо продовжуватиме виробництво (площа P₃C*KL є меншою, ніж площа V*C*KN). На рис. 1(г) показано ситуацію, коли ціна стала дорівнювати середнім змінним витратам. Оскільки при цьому ціна одночасно дорівнює граничним витратам, то це означає, що середні змінні витрати мають мінімальне значення. Обсяг виробництва, який максимізує прибуток, дорівнює q₄, а сума збитків підприємства дорівнює сумі постійних витрат (площа прямокутника P₄C*KN). Якщо ціна й далі зменшуватиметься, то збитки при випуску продукції стануть більшими, ніж сума постійних витрат, отже, продовжувати виробництво немає сенсу.

На рис. 2 (а) демонструються криві граничних та середніх витрат і показано визначення обсягів продукції, що максимізує прибуток за різними цінами. На рис. 2 (б) зображено криву пропозиції підприємства.

Рис. 2. Крива граничних витрат та пропозиція підприємства у короткостроковому періоді

За ціною P₁ пропонуватиметься обсяг q₁, який відповідає умовам максимізації прибутку (P = MC). Це точка А на рис. 2(а), що належить кривій SMC, та А' на рис. 2(б), що належить кривій пропозиції S. За ціни P₂ прибуток буде максимальним при випуску q₂ (точка В на кривій SMC та В' на кривій S). За такої ціни прибуток буде нульовим (P₂ = AR = MR = min SATC). Якщо ціна зменшиться до P₃ < SATC, прибуткомаксимізуючий обсяг виробництва зменшиться до q₃. Прибуток у цьому разі буде від'ємним, оскільки точка C на кривій SMC лежить нижче кривої SATC і відповідно виручка від продажу випуску q₃ не компенсує загальних витрат виробництва, але дасть змогу повністю покрити змінні та частково постійні витрати виробництва. Тому збитки від випуску q₃ одиниць продукції будуть меншими, ніж при нульовому випуску.

У разі ще нижчої ціни P₄ = min SAVC обсяг випуску q₄ задовольняє умови максимізації прибутку, але сума збитків дорівнює сумі постійних витрат. В цих умовах підприємству байдуже - виробляти q₄ одиниць продукції чи закритися. Тому точку Д на кривій SMC часто називають точкою закриття, вона може належати кривій пропозиції, а може не належати.

Нарешті, за ціни P₅ = minSMC випуск q₅ також задовольняє умови максимізації, але ціна не компенсує середніх змінних витрат (P₅ < SAVC) і за будь-якого обсягу випуску збитки перевищуватимуть постійні витрати. Тобто якщо ціна буде меншою, ніж мінімальні середні змінні витрати (P < min SAVC), прибуткомаксимізуюче підприємство не пропонуватиме продукцію. Тому точка E на кривій SMC не належить кривій пропозиції досконало конкурентного підприємства.

Криву пропозиції досконало конкурентного підприємства подано на рис. 2(б). Точки А', В', C', Д' відповідають точкам А, В, C, Д кривої SMC на рис. 2(а). Множина таких точок формує ділянку кривої пропозиції, яка збігається з кривою SMC, що лежить вище точки Д, яка відповідає мінімуму SAVC на рис. 2(а).

Таким чином, крива пропозиції досконало конкурентного підприємства у короткостроковому періоді має вигляд зростаючої ділянки кривої граничних витрат, яка лежить вище мінімуму середніх змінних витрат. При нижчому, ніж minSAVC рівні ринкової ціни крива пропозиції збігається з віссю цін (ділянка OP₄ на рис. 2(б)): q^s = f(P) при P > min SAVC; q^s = 0 при P < min SAVC.

2.2 Пропозиція галузі та рівновага у короткостроковому періоді

Пропозиція галузі є агрегатом індивідуальної пропозиції підприємств галузі. Агрегування - це процес поєднання даних про господарські одиниці з метою визначення механізмів функціонування і тенденцій розвитку більших структурних утворень (галузь, економіка загалом).

При цьому слід зауважити, що пропозицію підприємства ми виводили як функцію обсягу виробництва за будь-якої ціни і обсяг пропозиції цього підприємства не залежав від інших підприємств галузі. Це припущення справедливе для галузей, які не використовують високоспеціалізованих ресурсів. Різке збільшення або падіння виробництва у таких галузях не впливає на ціни на ресурси і відповідно витрати підприємства не залежать від обсягу виробництва інших підприємств галузі. Якщо ж, навпаки, збільшення виробництва іншими підприємствами збільшить попит на ресурси, що спричинить підвищення цін на ці ресурси, то це призведе до збільшення витрат та зміщення кривої витрат вгору. [11, c.101-102]

Припустимо, витрати підприємств галузі є незалежними. Тоді функцію пропозиції галузі можна отримати, якщо просумувати функції пропозиції всіх підприємств галузі. У разі рівності функцій витрат всіх підприємств галузі, а галузь складається з n підприємств, функція ринкової пропозиції матиме вигляд:

Q^s = nq^s,

при P > min SAVC, де Q^s - ринкова пропозиція; q^s - індивідуальна пропозиція. Q^s = 0 при P < min SAVC. На рис. 3. подано графічну інтерпретацію такої ситуації.

Puc.3. Пропозиція галузі у разі однакових витрат в умовах досконалої конкуренції

За ціни P₀ індивідуальна пропозиція типового підприємства становить q₀, а ринковий обсяг пропозиції становитиме nq₀. За кожної наступної ціни ринкова пропозиція буде в n разів більша, ніж індивідуальна.

Якщо витрати підприємств неоднакові, то спочатку на ринку з пропозицією можуть виходити більші за розміром підприємства, які матимуть можливість економити на масштабі виробництва так, що мінімальний рівень середніх змінних витрат відповідатиме нижчому рівню ціни (рис. 4, крива MC₁).

Pиc. 4. Пропозиція галузі у разі різних витрат

Тому крива ринкової пропозиції формуватиметься за рахунок продажу продукції підприємства з граничними витратами на рівні MC₁. Якщо збільшити ціну до рівня Р ₂, на ринок зможуть ввійти менші підприємства, у яких рівень витрат більший. Обсяг продукції, який пропонуватиметься за такою ціною, формуватиметься виходячи із сумарного обсягу випуску всіх підприємств. На рис. 4 це обсяг:

Q₂(P₂) = q₁(P₂) + q₂(P₂) + q₃(P₂).

Обсяг ринкової пропозиції Q₃ також утворюється за рахунок підсумовування індивідуальних обсягів пропозиції за ціни:

Р ₃: Q₃(P₃) = q₁(Р ₃) + q₂(P₃) + q₃(P₃). [11, c.103-104]

Розглянемо формування ринкової пропозиції за умови залежності витрат підприємств. У цьому разі збільшення попиту на ресурси, що їх використовують підприємства цієї галузі, приведе до підвищення цін на них, а це, у свою чергу, - до збільшення витрат підприємства.

На рис. 5 крива SMC₁ - початкова крива пропозиції галузі. Початкова ціна, за якою продається продукція, P₁, обсяг пропозиції за цієї ціни Q₁. Хай внаслідок збільшення попиту на ринку ціна збільшилася до P₂. Внаслідок одночасного збільшення виробництва усіма підприємствами загальний попит на спеціалізовані ресурси збільшиться, ціни на ресурси також підвищуються, а криві пропозиції підприємств та галузі зсунуться вгору і вліво. [12, c. 64]

На рис. 5(а) нова крива займе положення SMC₂. Якби ціни на ресурси не змінилися, то обсяг пропозиції за нової ціни P₂ становив би Q'. Але за новою кривою пропозиції Q(P₂) = Q₂. Відповідно парою точок, що утворюють криву пропозиції галузі за умови збільшення випуску всіх підприємств, будуть точки А та В (за ціни P₁ та P₂). Крива S має вигляд множини таких точок за різних цін на продукцію і має додатний нахил.

Рис. 5. Пропозиція досконало конкурентної галузі у разі залежності витрат підприємства

Зсув SMC може бути таким значним, що обсяг пропозиції за нової, вищої ціни стане меншим, ніж до підвищення ціни (рис. 5(б)). У цьому випадку крива пропозиції S матиме від'ємний нахил. Таким чином, зазвичай криві пропозиції мають додатний нахил, але в разі підвищення цін на ресурси внаслідок збільшення випуску всіма підприємствами галузі крива пропозиції може мати від'ємний нахил.

.

З метою оцінки зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на певну продукцію, використовується поняття еластичності пропозиції. Еластичність пропозиції за ціною характеризує відносну зміну обсягу пропозиції в разі зміни ціни. Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною - це відношення відносної зміни в обсязі пропозиції в разі зміни ціни на один відсоток:

Рівновага досконало конкурентного ринку у короткостроковому періоді досягається тоді, коли обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції (рис. 6(а)).

Рис. 6. Рівновага досконало конкурентного ринку у короткостроковому періоді

Рівноважна ціна P * визначає горизонтальну лінію попиту (AR = MR) для типового підприємства галузі (рис. 6(б)). Якщо підприємство має криві середніх та граничних витрат SATC₁ і SMC₁, то оптимум визначається точкою А, обсяг випуску при цьому дорівнює q *, а підприємство матиме економічний прибуток, оскільки ціна є більшою, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Якщо криві середніх та граничних витрат SATC₂ і SMC₂, то оптимум визначається точкою В, обсяг випуску при цьому дорівнює q*, а підприємство матиме від'ємний економічний прибуток, оскільки ціна менша, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Нарешті, якщо криві середніх та граничних витрат SATC₃ і SMC₃, то оптимум визначається точкою С, обсяг випуску при цьому дорівнює q*₃, а підприємство матиме нульовий економічний прибуток, оскільки ціна дорівнює середнім витратам при такому обсягу продукції. З огляду на те, що ціни задані ринком, підприємства на ринку досконалої конкуренції можуть лише змінювати індивідуальні обсяги випуску, прагнучі до максимізації прибутку (мінімуму збитків). У короткостроковому періоді одні підприємства мають додатний прибуток, другі - від'ємний, а треті - нульовий і змінити, крім обсягів продукції, ніхто нічого не може.

2.3 Пропозиція та рівновага у довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді всі витрати підприємства є змінними. Тому підприємство може змінювати обсяги факторів виробництва, пристосовуючи їх до обсягу виробництва, який максимізує прибуток. У довгостроковому періоді, по-перше, будь-яке підприємство має можливість вибору виробничих потужностей і, відповідно, має більшу можливість змінювати обсяги випуску. По-друге, завдяки вільному входу в галузь та виходу з неї одні підприємства мають можливість залишити ринок цього товару, якщо вони мають від'ємний прибуток, а інші входитимуть до нього в разі можливості отримати високий прибуток. Тобто зміна кількості підприємств, що прагнуть максимізувати прибуток на цьому ринку, є важливим фактором досягнення рівноваги у довгостроковому періоді на ринку досконалої конкуренції. [16, c.84]

У довгостроковому періоді підприємство може вибирати виробничі потужності та обсяг виробництва, який максимізує прибуток. Процес вибору відображено на рис. 7.

Рис. 7. Вхід нових підприємств у галузь та вибір оптимальної потужності

Початкові попит та пропозиція формують рівноважну ціну P (рис. 7(а)). На рис. 7(б) подано криві середніх та граничних довгострокових витрат LATC, LMC, а також SATC₁, SMC₁, SATC₂, SMC₂, SATC₃, SMC₃ - криві середніх та граничних витрат трьох різних за розмірами заводів (невеликого, середнього та великого). Припустимо, за ціни P підприємство використовує потужності невеликого заводу 1. У цьому випадку обсяг, що максимізує прибуток, а точніше, обсяг, що мінімізує збитки, дорівнює q₁. Такий обсяг є неоптимальним в умовах довгострокового періоду. Припустимо, підприємство збільшує масштаби заводу (виробничі потужності) до рівня 3 й отримує внаслідок цього додатний економічний прибуток при обсягу випуску q₃. Наявність додатного економічного прибутку привертатиме нові підприємства у галузь, що приведе до зсуву кривої пропозиції вправо і нова крива пропозиції буде S₁. Це спричинить зниження рівноважної ціни до P₁. При цьому підприємство перейде до середнього розміру 2 і вироблятиме обсяг:

q₂ (SMC(q₂) = MR = P₁.

Якби ціна зменшилася до рівня меншого, ніж P₁, певна кількість підприємств залишила б галузь, оскільки при цьому економічний прибуток мав би від'ємне значення. Таким чином, за ціни більшої або меншої, ніж P₁, ринок та окреме підприємство не можуть перебувати у стані довгострокової рівноваги, тому що інша ціна викликає вхід у галузь нових підприємств або вихід з нього.

В умовах досконалої конкуренції типові підприємства та галузь перебувають у стані довгострокової рівноваги тільки тоді, коли ціна дорівнює мінімуму середніх витрат довгострокового періоду типового підприємства. При цьому виконується рівняння, яке є умовою рівноваги довгострокового періоду:

SMC(q*) = LMC(q*) = LATC(q*) = SATC(q*) = P = MR.

Довгострокову рівновагу досконало конкурентного підприємства зображено на рис. 8(б), де криві граничних витрат перетинаються у точці дотику кривих середніх загальних витрат Е, ординатою якої є рівноважна ціна P*, а абсцисою - оптимальний обсяг випуску q *.

Виходячи із зазначеного рівняння рівноваги можна зробити висновок, що в ситуації довгострокової рівноваги підприємство отримує нульовий економічний прибуток

Р* = SATC(q*).

Крива пропозиції галузі у довгостроковому періоді характеризується співвідношенням ціна - обсяг пропозиції, після того як виробничі потужності та кількість підприємств будуть приведені у відповідність до змін умов попиту. Крива пропозиції довгострокового періоду підприємства відповідає ділянці кривої LMC, що лежить вище кривої LATC. Але криву пропозиції галузі не можна отримати шляхом додавання кривих пропозиції підприємств галузі, через те що їхня кількість змінюється. Конфігурація кривої пропозиції галузі залежить від зміни витрат внаслідок зміни галузевого випуску.

Рис. 8. Рівновага досконало конкурентної галузі у довгостроковому періоді

Розрізняють три типи галузей: з незмінними, зростаючими та спадними витратами. Основним фактором, що визначає характер поведінки витрат, є зміна цін виробничих ресурсів.

Довгострокову рівновагу галузі з незмінними витратами наведено на рис. 9. D₁ та S₁ - початкові криві попиту та пропозиції, P₁ - ціна рівноваги. Рівноважним обсягом пропозиції кожного окремого підприємства галузі є обсяг:

q₁ (P₁ = AR₁ = MR₁ = SMC).

Припустимо, попит на товар збільшився і нова крива попиту має вигляд D₂. Новою точкою рівноваги стане E₂, а новою ціною рівноваги буде P₂. Рівноважним обсягом виробництва для підприємства за цієї ціни буде:

q₂(P₂ = AR₂ = MR₂ = SMC).

У цьому разі підприємства матимуть додатний економічний прибуток, що привертатиме нові фірми до входження у галузь. У галузі з незмінними витратами збільшення кількості підприємств та загального обсягу випуску галузі не вплине на витрати підприємств, що вже працюють, оскільки ціни на ресурси залишаться незмінними. Новою кривою пропозиції галузі в цьому разі стане S₂, а ціна рівноваги з рівня P₂ зменшиться до початкового рівня P₁.

Рис. 9. Довгострокова рівновага та крива пропозиції за незмінних витрат

Припустимо, попит на товар збільшився і нова крива попиту має вигляд D₂. Новою точкою рівноваги стане E₂, а новою ціною рівноваги буде P₂. Рівноважним обсягом виробництва для підприємства за цієї ціни буде

q₂(P₂ = AR₂ = MR₂ = SMC).

У цьому разі підприємства матимуть додатний економічний прибуток, що привертатиме нові фірми до входження у галузь. У галузі з незмінними витратами збільшення кількості підприємств та загального обсягу випуску галузі не вплине на витрати підприємств, що вже працюють, оскільки ціни на ресурси залишаться незмінними. Новою кривою пропозиції галузі в цьому разі стане S₂, а ціна рівноваги з рівня P₂ зменшиться до початкового рівня P₁.

Таким чином, крива пропозиції галузі у довгостроковому періоді за незмінних витрат має вигляд горизонтальної прямої. Галузь у цьому разі має незмінну ціну пропозиції.

На рис. 10 відображено довгострокову рівновагу галузі, коли витрати збільшуються. Підвищення попиту із стану D₁ до положення D₂ приводить до утворення додатного прибутку у підприємств галузі, що привертає нові фірми до входження у галузь. Але збільшення кількості зайнятих у цій галузі підприємств супроводжується збільшенням цін на ресурси і відповідно призводить до збільшення витрат кожного підприємства. Криві витрат зсуваються вгору. Цей процес триватиме доти, поки економічний прибуток залишатиметься додатним. Внаслідок підвищення цін на ресурси пропозиція галузі збільшиться меншою мірою, ніж це було у галузях із незмінними витратами. Новим станом рівноваги при цьому стане точка E₂, ціною рівноваги - P₂. У цьому разі кожна фірма при вже збільшених витратах вироблятиме обсяг q₂, при якому P₂ = SMC₂ = SATC₂ = LATC₂. Галузева крива пропозиції проходитиме через точки E₁ та E₂.

Рис. 10. Довгострокова рівновага та крива пропозиції галузі у разі збільшення витрат

Крива пропозиції галузі, витрати виробництва якої у довгостроковому періоді збільшуються, має додатний нахил. Збільшення обсягу галузевого випуску супроводжується підвищенням цін на продукцію галузі. У галузях із спадними витратами підвищення попиту приводить до отримання додатного економічного прибутку, що стимулює входження нових фірм у галузь. При цьому збільшення кількості фірм та підвищення попиту на ресурси приводить до збільшення пропозиції ресурсів, зменшення витрат у галузях, що поставляють ресурси, і все це зумовлює зменшення цін на ресурси. У цьому разі кажуть про зовнішню (щодо фірми, яка споживає ресурси) економію. Зменшення цін на ресурси призводить до зсуву кривих витрат донизу. Крива пропозиції галузі зі спадними витратами виробництва у довгостроковому періоді має від'ємний нахил. Зростання обсягу галузевого випуску супроводжується зменшенням цін на продукцію галузі.



Розділ 3. Максимізація прибутку

Фірма внаслідок продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку (дохід). Розглянемо показники доходу, які використовуються для детального аналізу економічної діяльності фірми.

Загальний дохід (ТR)- сума грошей, яку отримає фірма від продажу певної кількості блага:

ТR = R(Q) = Р*Q, (1)

де TR - загальний дохід; Р (ргісе) - ціна; Q (quantily) - кількість блага.

Оскільки ціна в цьому виразі є сталою, то RT є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q. досконала конкуренція пропозиція рівновага

Середній дохід (АR) - це дохід від реалізації одиниці продукції:

AR = TR/Q = (P*Q)/Q = P (2)

Граничний дохід (MR) - це зміна загального доходу внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

MR = ДTR/ДQ (3)

AR = MR = P,

тобто лінія попиту є одночасно лінією ціни, середнього та граничного доходу.

Прибуток будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами на її виробництво і реалізацію:

р =ТК - ТС (4)

Розглянемо обсяг виробництва, який би максимізував прибуток будь-якої фірми, незалежно від того, чи діє вона на ринку з конкуренцією і чи може вона впливати на ціну. Зазначимо лише, що в мікроекономіці називають максимумом прибутку як максимум позитивної різниці між доходом і витратами на виробництво продукції, так і мінімум від'ємної різниці між тими самими величинами. Тому мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатній прибуток неможливо. Якщо маємо графічну форму - криві TR і ТС (рис. 11), тоді прибуток для будь-якого значення Q графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку отримаємо криву прибутку р. При обсягах виробництва до Q₁ фірма матиме збитки, при обсягах виробництва від Q₁ до Q₃ - прибуток. Максима- льний прибуток досягається при Q₂, а при обсягах виробництва понад Q₃ фірма знову матиме збиток. Отже, обсяг виробництва, при якому досягається максимальний прибуток, визначається максимальною різницею між ТR і ТС.

Рис. 11. Графічне визначення прибутку фірми

Інший підхід полягає в тому, що при обсягах Q₂ кути нахилу кривих ТR і ТС однакові, а їх абсолютне значення дорівнює, відповідно, МR і МС. Таким чином, максимальний прибуток досягається при такому обсягові виробництва, коли МR = МС. За такої умови граничний прибуток дорівнює 0:

Мр = МR - МС = 0.

Правило максимізація прибутку МR = МС діє у всіх типах ринкових структур і називається правилом граничного випуску. [13, c.152]

Аналітичний пошук максимізації прибутку полягає в максимізації функцій однієї змінної:

р(Q) = R(Q) - C(Q).

Згідно з необхідною умовою максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції р(Q) дорівнює 0:

М р = d р(Q)/dQ = dR(Q)/dQ - dC(Q) = MR - MC = 0

Виходячи з умови максимізації прибутку, слід зауважити, якщо МR > МС, то слід розширювати обсяг виробництва, бо кожна додатково вироблена одиниця продукції ще приноситиме прибуток, доки МR не буде дорівнювати МС. Якщо ж фірма виробляє обсяг, при якому МR < МС, то вона від кожної додаткової одиниці отримує збиток. Тому їй треба скоротити обсяг виробництва до рівня, коли МR = МС.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції Р = АR = МR, то умова максимізації прибутку конкурентної фірми набуває вигляду Р = МС.

Максимізацію прибутку з використання граничних величин показано графічно (рис. 12(а)).

Криві МR і МС перетинаються в точці А. Р_A і Q_A - це ціна та обсяг, які визначають максимальний прибуток. Загальний дохід,

ТR = Р_А*Q_А,

графічно визначається як площа прямокутника Р_AАQ_A0. При обсязі Q_A середні витрати дорівнюють довжині відрізка BQ_A. Тоді загальні витрати дорівнюють площі прямокутника CBQ_A0. Прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника ABCP_A.

а) Економічний прибуток

Рис. 12. Можливі випадки прибутковості фірми в короткостроковому періоді

б) Нормальний прибуток



в) Економічний збиток

Рис. 12(а) відповідає випадкові, коли фірма має економічний прибуток. Тобто при оптимальному обсязі виробництва Q_А ціна перевищує середні витрати.

На рис. 12(б) економічний прибуток дорівнює нулеві. Тут при обсязі виробництва Q_A (коли P_A = МС) середні витрати дорівнюють ціні.

За таких умов фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток. У ситуації на рис. 12(в) фірма вибирає такий обсяг виробництва, при якому вона мінімізує збиток. Адже при обсязі виробництва, коли Р_А = МС, середні витрати перевищують ринкову ціну. [13, c.153]

Умова незбитковосгі фірми досягається, якщо:

Р ? min AC

Ця умова виконується на рис. 12(б) у точці А мінімуму кривої АС-в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

У короткостроковому періоді фірма може залишатися в галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FС (постійні виграти), а припиняє витрачати кошти лише на придбання змінних факторів VС (змінні витрати). Адже при Q = 0 змінні витрати VС також дорівнюють нулеві.

Тому фірма в короткостроковому періоді буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують постійних витрат FС.

Якщо дохід ТR не може відшкодувати навіть змінних витрат VС в короткостроковому періоді, то настає умова закриття фірми. Тому фірмі слід виходити з галузі при цінах:

Р < min AVС.

Точка закриття досягається за умови:

Р = min АVС.



Висновок

Таким чином, досконала конкуренція являє собою вид галузевого ринку, на якому багато фірм продають стандартизований продукт і ні одна фірма не має контролю над такою часткою ринку, яка дозволила б впливати на ціну продукту.

Основною рисою конкурентного ринку є наявність великого числа незалежно діючих продавців, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Конкуруючі фірми виробляють однорідну продукцію. При даній ціні споживачу байдуже, у якого продавця купується продукт. Внаслідок стандартизації продукції відсутня підстава для нецінової конкуренції, тобто конкуренції на базі розходжень в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції як при більшому, так і при меншому об'ємі виробництва.

Пропозиція - це певний обсяг продукції, який підприємство бажає поставляти на ринок за заданою ціною за інших рівних умов. Підприємство за заданою ціною поставлятиме такий обсяг продукції, який забезпечуватиме йому максимальний прибуток. Пропозиція галузі є агрегатом індивідуальної пропозиції підприємств галузі.

Досконала конкуренція не завжди здатна забезпечити конкуренцію ресурсів, потрібну для прискорення науково-технічного прогресу. Це насамперед стосується фундаментальних досліджень, наукомістких і капіталомістких галузей.

Досконала конкуренція сприяє уніфікації та стандартизації продукції. Вона не враховує у повній мірі широкого спектра споживчого вибору, а в сучасному суспільстві, що досягло високого рівня споживання, розвиваються різноманітні смаки. Споживачі все більше не лише враховують утилітарне призначення речі, але й звертають увагу на їх оформлення, дизайн, можливість пристосувати її до індивідуальних особливостей людини. Все це можливе лише в умовах диференціації продуктів та послуг, що пов'язано з підвищенням витрат на їх виробництво.



Список використаної літератури

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.:. За ред. О.Я. Базілінської. Видання 2-ге, перероб. та доп. - К.: "Центр навчальної літератури", 2005.

2. Веріан Г.Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід. - К.: Видавництво Лібра, 2006. - 632 с.

3. Вініченко І.І., Корецько С.О. Мікроекономіка. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

4. Гончарова Н.О., Ігнатюк А.І., Малиш Н.А. Мікроекономіка. - К.: МАУП, 2005. - 304 с.

5. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.; Центр навчальної літератури, 2004, - 272 с.

6. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. 3-тє вид. випр. - К: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 211с.

7. Косік А.Ф., Гронтовська Г.Е. Мікроекономіка. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

8. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум. Навч. посіб. 2ге видання стереотипне. - Львів: "Магнолія плюс", 2005.

9. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. А.П. Наливайка. - К: КНЕУ, 1999.

10. Нарижна Л.Д., Пономарьова Л.Н. Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів. - К: Центр навчальної літератури, 2007. - 160 с.

11. Павленко І.М. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 288 с.

12. Прищепа Н.П. Мікроекономіка. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 146 с.

13. Рудий М.М., Жебка В.В. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008.

14. Савченко А.Г., Пухтасвич Г.О. Макроекономiка: пiдручник - Київ.: Центр навчальної літератури, 1995.

15. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

16. Стасюк І.В. Мікроекономіка. - Л.: Афіша, 2004. - 230 с.

17. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К: Товариство "Знання", КОО, 1998.

Размещено на Allbest.ru

...