Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та режими здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Поняття, суб'єкти і види зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарської діяльності регулюють в основному такі нормативні акти: розд. VII Господарського кодексу України від 16.01.2003 [14], Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльность» від 16.04.1991 [18], Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 [20], Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 [21], Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 [16], Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998 [17], Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22.12.1998 [15], Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 №567/94, Указ Президента України «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 07.11.1994 №659/94, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993, Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затверджене Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №47, Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджений Наказом Міністерства економіки України від 29.06.2000 №136, Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №514, Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947, Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 [13] (Згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР Україна приєдналась до Конвенції 23.08.1989), Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою 1953 р. (Правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.).

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються Господарським Кодексом України (ГК) [14], Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (Закон) [18] та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 377 ГК зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 ГК, та/або робочою силою [14].

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, ст. 1 Закону визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [18].

Згідно зі ст. 378 ГК суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК [14], а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності також можуть брати участь зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав, а також мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка репрезентує інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належно оформлені відповідні повноваження. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених законом, у тому числі й через видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від установлених, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється [2].

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності в разі порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно зі ст. 37 Закону [18]. Санкції, зазначені в цій статті, застосовуються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (Мінекономіки) за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно перебувають за її межами, та Національного банку України [6].

Разом з тим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1999 №593 «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» під час провадження підприємствами - резидентами України зовнішньоекономічної діяльності для них може встановлюватись режим сприяння.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2) надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5) кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

6) спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7) підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

8) та інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені вищеназваним законом та не заборонені прямо і у виключній формі законами України [7].

Зміст основних принципів ЗЕД

Існує 3 рівні принципів (засад) зовнішньоекономічної діяльності:

1) загальні (загальнонаукові, загальноекономічні);

2) спеціальні (специфічні);

3) національні.

Загальні: науковість (основа - об'єктивні закони економіки), системність (у системі та взаємодії з іншими суб'єктами, інститутами, ін.), взаємовигода.

Комплекс спеціальних принципів міжнародного економічного права можна поділити на 2 групи.

До першої належать спеціальні принципи, що отримали широке визнання та безпосередньо випливають з основних принципів міжнародного права, дотримання яких обов'язкове для усіх або більшості держав.

Друга група - договірні принципи, які діють у взаємовідносинах між державами лише за умов конкретних договірних зобов'язань дотримуватися їх у своїх двосторонніх або багатосторонніх відносинах.

Деякі зі спеціальних принципів. Перша група:

- принцип невід'ємного суверенітету держав у володінні їх багатствами і природними ресурсами;

- принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;

- принцип економічної недискримінації;

- принцип рівності і взаємної вигоди держав у міжнародних економічних відносинах;

- принцип розвитку взаємовигідного співробітництва у сфері торгівлі, економіки, науки і техніки.

Друга група принципів має договірний характер, вони встановлюють правовий режим відносин між державами:

Принцип найбільшого сприяння означає, що одна з держав, що домовляються, надає іншій державі, її юридичним і фізичним особам у тій або іншій погодженій сфері взаємовідносин настільки ж сприятливий режим (права, переваги, привілеї, пільги), як і той (режим), що вона надала або надасть у майбутньому будь-якій третій державі, її юридичним і фізичним особам

Принцип національного режиму полягає в тому, що іноземні юридичні та фізичні особи прирівнюються у правах з юридичними та фізичними особами певної країни та її національною продукцією.

Принцип взаємності полягає в наданні іноземній державі, її фізичним і юридичним особам певних прав, привілеїв або пільг за умови, що держава, яка їх надає, її фізичні і юридичні особи користуються аналогічними правами, пільгами або привілеями у цій іноземній державі. Цей принцип може встановлюватися в односторонньому порядку внутрішнім законодавством або на основі міжнародного договору.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів: добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини; здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом; рівності перед законом.

Згідно з Конституцією України в Україні виключно законами визначаються засади зовнішньоекономічної діяльності [12].

В Україні національні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципами, закріпленими в національних законодавчих актах (ст. 2):

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає:

а) у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, чинними на її території;

б) в обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

в) у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством;

г) в обов'язку додержуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

д) у виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати від зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принцип юридичної рівності й недискримінації, що полягає:

- у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- у забороні будь-яких, крім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких суб'єктів держави, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [18].

4. Принцип верховенства закону, що полягає:

а) у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

б) у забороні застосування підзаконних актів і актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з національним законодавством;

- здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Велике значення має однакова юридична сила принципів, що забезпечує їх однакову важливість для успішного та легітимного проведення зовнішньоекономічних господарських зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності.

Держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, що представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України. Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт або транзит яких через територію України забороняється. У випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до законодавства України [11].

Національний режим

Національний режим - у міжнародному праві режим, у силу якого іноземні громадяни і юридичні особи користуються на території даного держави такими ж правами, як і власні громадяни і юридичні особи. Національний режим може бути обговорений в обопільних умовах держав, у національному законодавстві (із указівкою визначених вилучень з національного режиму) [8].

Національний режим - означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях [5].

Розглянуто досить широкий перелік міжнародно-правових актів у сфері правової охорони об'єктів промислової власності. У переважній більшості цих актів свого часу брав участь СРСР, а нині їх стороною є і Україна. Це означає, що як колишній СРСР, так і Україна сьогодні при розробці законодавства у цій сфері неодмінно враховують власну участь у відповідних міжнародних актах. У міжнародному приватному праві норма міжнародного договору, як відомо, прямо не застосовується, а трансформується у норму національного законодавства. Така трансформація, по суті, може бути автоматичною, оскільки ст. 9 Конституції Ук-раїни встановлено [12], що чинні міжнародні договори, згода на обов'яз-ковість яких надана Верховною Радою України, вважаються частиною національного законодавства України. Отже, патентне законодавство України перебуває під великим впливом матеріально-правових і колізійних норм міжнародних договорів у сфері промислової власності. Наявний класичний взаємозв'язок норм міжнародного публічного і міжнародного приватного права.

Однією з основних у Паризькій конвенції є норма про національний (територіальний) режим. Це означає, що іноземцям (іноземним громадя-нам і юридичним особам, особам без громадянства та з подвійним (потрійним тощо) громадянством) надаються такі самі права, як і націо-нальним фізичним та юридичним особам.

Наприклад, у п. 7 Положення про відкриття, винаходи і раціоналіза-торські пропозиції від 21 серпня 1973 р. було зафіксовано: «Іноземні громадяни - автори винаходів і раціоналізаторських пропозицій, а та-кож їх правонаступники (у тому числі юридичні особи) користуються правами, передбаченими цим Положенням та іншими актами Союзу РСР і союзних республік, нарівні з громадянами (юридичними особами) СРСР».

До речі, патент №1 у дореволюційній Росії було видано у 1812 р. французькому винахіднику. А саме того року цар Олександр І воював з імператором Наполеоном.

У п. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 1 червня 2000 р. зазначається: «Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України» [19].

Наведене положення з національного законодавства є відображенням прагнення України як держави-члена надавати громадянам інших держав - членів Паризької конвенції таку саму охорону, що й власним громадянам. Іншими словами, Конвенція базується на принципі взаємного надання національного режиму.

Правова охорона, що надається Конвенцією, також поширюється і на громадян держав, що не беруть участі у Конвенції. Однак за умови, що вони проживають або мають дійсне (а не фіктивне) промислове або торговельне підприємство на території держави - члена Конвенції [10].

Режим найбільшого сприяння.

Режим найбільшого сприяння - міжнародно-правовий режим, відповідно до якого одна державава надає іншій державі, її фізичним чи юридичним особам у сфері економіки, торгівлі, та інших відносин права, переваги, привілеї та пільги, такі ж сприятливі, які вона надає або надасть у майбутньому будь-якій третій державі або її фізичним чи юридичним особам [3]. Режим найбільшого сприяння та винятки з нього встановлюються тільки міжнародним договором. Фактично даний режим означає звичайні, недискримінац. умови співробітництва на відміну від особливих (обмежувальних або, навпаки, преференційних) умов, які можуть вводитися для окремих країн. Режим найбільшого сприяння є одним з основних принципів дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, закріплений у Принципах міжнародної торгівлі, відносин і торгівлі, політики (ухвалених на І Конференції з торгівлі й розвитку 1964), а також у ст. 26 Хартії економічних прав і обов'язків держав, прийнятій ГА ООН 12.ХІІ 1974.

Як правило, режим найбільшого сприяння є однією з умов міжнародних договорів про торгівельно-економічне співробітництво. Наприклад, звільнення від державного мита і податків, зборів і податків, проведення митних процедур і формальностей тощо [4]. Режим найбільшого сприяння може встановлюватися у міжнародних договорах з питань міжнародних перевезень. Наприклад, у міжнародних двосторонніх договорах щодо морських перевезень може вказуватися норма, відповідно до якої судна під час виходу, входу та перебування у портах можуть користуватися найбільш сприятливими умовами, що їх обидві д-ви нададуть суднам під прапором третіх держав. Україна, як правило, передбачає Режим найбільшого сприяння у міжнародних договорах. Цей режим встановлюється багатосторонніми та двосторонніми міжнародними угодами про торгівельно-економічне співробітництво на умовах взаємності й передбачає одночасне поширення пільг з усіх галузей міжнародного економічного співробітництва - ставок експорт, та імпорт, мита, інвестицій, підприємницької діяльності тощо (Національний режим, Преференції).

Наявність режим найбільшого сприяння характеризує особливий рівень відносин між державами. Про це свідчить досить часте його використання у рамках інтеграції співробітництва, або у зв'язках між прикордонними державами, або у внугрішньорегіональних відносинах (ЄС, СНД). Застосування режим найбільшого сприяння позитивно впливає на розвиток міжнар. торгівлі, про що було визнано у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Всі держави мають право встановлювати винятки з режим найбільшого сприяння (обмеження чи заборони), які мають забезпечувати дотримання державної безпеки, громадського порядку, моральності населення, охорони здоров'я, захисту та охорони рослинного світу, історичних культур, і археологічних цінностей. У міжнародних договорах з питань торгівельно-економічних та інших видів діяльності можуть зазначатися сфери чи регіони торгівельно-економічної діяльності, на які договірні держави не поширюватимуть режим найбільшого сприяння: на пільги та переваги, що надаються з метою спрощення прикордонної торгівлі або випливають з митних союзів, інших форм економічної інтеграції тощо. Винятки з режиму найбільшого сприяння, пов'язані з митними пільгами для країн, що розвиваються (насамперед у тариф, сфері), по суті перетворилися на самостійній договірний принцип міжнародної торгівлі. Можливість винятків з режиму найбільшого сприяння передбачена згаданими Принципами та Хартією [9].

Література

зовнішньоекономічний іноземний капітал експорт

1. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: підручник / М.О. Баймуратов. - Х.: Одіссей, 2008. - 704 с.

2. Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб. - 2-ге вид., змін. та доп. - К.: Правова єдність, 2009. - 766 с.

3. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: навчальний посібник / І.І. Дахно. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 316 с.

4. Іванов Ю.А. Міжнародне право: посібник для підготовки до іспитів / Ю.А. Іванов. - 3-тє вид., стереотип. - К.: Паливода А.В., 2008. - 202 с.

5. Кошеваров В.П. Міжнародне право: навчальний посібник / В.П. Кошеваров. - К.: Істина, 2009. - 208 с.

6. Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: у 2-х частинах. Ч. 1. - Х.: Право, 2008. - 496 с.

7. Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. - Ч. 2. - X.: Право, 2010. - 336 с.

8. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник/ Н.В. Пронюк. - К.: КНТ, 2008. - 344 с.

9. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: підручник / Г.С. Фединяк, Л.С. Фединяк; Г.С. Феденяк, Л.С. Фединяк. - Вид. 4-те, перероб і доп. - К.: Атіка, 2009. - 500 с.

10. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: навчальний посібник / В.Л. Чубарєв. - К: Атіка, 2008. - 608 с.

11. Щербина В.С. Господарське право. Підручник / В.С. Щербина. - 4-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 640 с.

12. Конституція України від 28.06.1996 року (в редакції станом на 15.05.2014 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/конституція.

13. Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: Конвенція Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_003.

14. Господарський кодекс України станом на 24.07.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/господарський кодекс.

15. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998 р. №332-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в україну.

16. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. №330-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту.

17. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. №331-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту.

18. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. №959-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про зовнішньоекономічну діяльність.

19. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р. №3687-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/про охорону прав на винаходи і корисні моделі.

Размещено на Allbest.ru