Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основні відомості про підприємство

2. Продукція підприємства

3. Виробнича структура підприємства

4. Організація, техніка та технологія виробничих процесів

5. Організація та оплата праці

6. Техніка безпеки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виробничо-технологічна практика є суттєвою складовою навчального процесу з вивчення питань технології та загальної організації виробничої діяльності підприємства.

Метою практики є розширення, поглиблення та закріплення теоретичних знань, а також надбання практичних навичок і вмінь, необхідних для майбутньої фахової діяльності за рахунок безпосереднього виконання (або участі у виконанні) одного з виробничих процесів.

Завдання практики -- вивчення складових та технології виробничих процесів, а також їх сукупності та послідовності виконання при виготовленні продукції певного призначення з критичним аналізом щодо відповідності їх сучасному розвитку науки та техніки.

Базою проходження виробничо-технологічної практики було товариство з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Ворскла”. Керівником практики від підприємства був його директор Кривошей О. І. Строки проходження практики -- з 7 до 20 червня 2010 року.

Упродовж практики необхідно вивчити наступні питання: загальні відомості про організацію, призначення й асортимент її продукції, виробничу й організаційну структуру управління, склад та послідовність виробничо-технологічних процесів виготовлення продукції підприємства, оплати праці та охорони праці на підприємстві.

1. Основні відомості про підприємство

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Ворскла» створене у відповідності із Законами України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, шляхом об'єднання майна учасників. Товариство знаходиться за адресою: Україна, 36000, Полтавська область, м. Полтава, Майдан Незалежності, буд.16.

2. Учасником товариства є одна особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррекспо».

Досліджуване підприємство має право:

· вступати у взаємовідносини з юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, на договірних засадах на виробництво продукції та її купівлю-продаж, на виконання робіт та надання послуг, на здійснення спільної господарської діяльності, а також бути посередником між ними у зв'язку з купівлею-продажем товарів, виконанням робіт та наданням послуг, які відносяться до предмету діяльності підприємства;

· самостійно здійснювати господарську діяльність, виходячи з реального попиту та пропозиції на товари, роботи та послуги, у межах повноважень, передбачених статутом;

· продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності;

· самостійно планувати свою діяльність і визначати перспективи розвитку, виходячи з попиту і пропозиції на товари, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів (прибутку);

· наймати працівників за контрактами або в інших формах, самостійно встановлювати форми, системи і розміри оплати праці;

· створювати тимчасові підрядні, в тому числі творчі, колективи з числа працівників підприємства та інших громадян для виконання робіт на основі угод;

· інші права, передбачені чинним законодавством та статутом підприємства.

Товариство створене з метою отримання прибутку, забезпечення та сприяння зростанню рівня аматорського та професійного футболу в Україні на основі консолідації та координації зусиль громадян і організацій в Україні.

Предметом діяльності товариства є:

· здійснення підготовки спортсменів високого класу і досягнення командою високих спортивних результатів;

· проведення підготовки та реалізації програм розвитку футболу в Україні;

· забезпечення дотримання всіма гравцями, тренерами регламентуючих документів ФІФА, УЄФА, ФФУ, ПЛ та регіональної федерації футболу;

· створення футбольної команди європейського рівня;

· забезпечення населення міста і області футбольними видивами високого класу;

· організація, підготовка та проведення дозвільних програм.

Досліджуване підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати і витрати на їх утримання. Організацію очолює директор, який здійснює від імені засновника виконавчі функції по управлінню її діяльністю. Прийняття директора на посаду здійснює засновник підприємства й укладає з ним контракт, де визначаються строки найму, права, обов'язки та відповідальність директора перед засновником та персоналом «ТОВ «ФК Ворскла», умови його матеріального забезпечення та звільнення з посади. ворскла преміальний ремонтний футбольний

Оскільки кількість адміністративного персоналу, що працює постійно, незначна, підприємство має досить просту лінійно-функціональну організаційну структуру управління.

2. Продукція підприємства

ТОВ «ФК «Ворскла» спеціалізується на проведенні футбольних матчів. Однак ремонтний відділ даного товариства виконує будівельно-монтажні роботи. Будівельно-монтажні роботи -- роботи, які виконуються на будівельному майданчику в процесі нового будівництва, реконструкції існуючих будівель та споруд, їх капітального ремонту та реставрації, технічного переоснащення виробничих потужностей.

Будівельна продукція відмежовується від продукції промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства. Будівельна продукція -- це економічне поняття, яке означає закінчене виробництвом будівництво, підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію об'єкти виробничого і невиробничого призначення (підприємства, будівлі, споруди).

Будь-який будинок повинен відповідати наступним основним вимогам:

1) функціональної доцільності, тобто будинок повинний цілком відповідати тому процесу, для якого воно призначено (зручність проживання, праці, відпочинку і т д.);

2) технічної доцільності, тобто будинок повинен надійно захищати людей від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру), бути міцним і стійкої, тобто витримувати різні навантаження, і довговічним, зберігаючи нормальні експлуатаційні якості в часі;

3) архітектурно-художньої виразності, тобто будинок повинний бути привабливим по своєму зовнішній (екстер'єрі) і внутрішньому (інтер'єру) виду, сприятливо впливати на психологічний стан і свідомість людей;

4) економічної доцільності, що передбачає найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення. При цьому необхідно також поряд з одноразовими витратами на будівництво враховувати і витрати, зв'язані з експлуатацією будинку;

5) екологічності -- мінімізації та усунення шкідливого впливу на оточуюче середовище, збереження екологічного балансу природних умов.

3. Виробнича структура підприємства

Найпоширенішим способом капітального будівництва є підрядний спосіб, і його можна розглядати як основний спосіб капітального будівництва в нашій країні. Саме він використовується і досліджуваним ВТП „Будсервіс“.

Підрядний спосіб будівництва здійснюється із залученням спеціалізованих, будівельних, монтажних та інших організацій, діяльність яких ліцензована у встановленому порядку, господарський спосіб -- власними силами забудовника, а при змішаному способі частину робіт забудовник проводить власними силами, а частину -- силами спеціалізованих організацій.

Замовник -- це суб'єкт інвестиційної діяльності в галузі капітального будівництва, що замовляє у підрядника виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов'язаних з ними робіт. У ролі замовника може виступати сам інвестор або уповноважена ним особа, в т. ч. консалтингова та/або інжинірингова організація, що спеціалізується на будівництві.

Характерною особливістю договірних зв'язків по здійсненню капітального будівництва є система генерального підряду: замовник укладає договір з однією підрядною будівельною організацією -- генеральним підрядчиком, який для виконання окремих комплексів робіт може залучати інші спеціалізовані організації на підставі договору субпідряду, тобто як субпідрядників. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками -- як замовник.

Замовник перебуває в договірних стосунках тільки з генеральним підрядником, який несе відповідальність перед замовником за виконання всіх робіт, в тому числі робіт, що виконуються субпідрядниками, тобто замовник і субпідрядник не мають права ставити один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним із них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлене договором.

Необхідно зазначити також про право замовника укладати прямі договори (крім договору з генеральним підрядником) по даному будівельному об'єкту з іншими спеціалізованими підрядними організаціями на виконання монтажних та інших спеціальних робіт.

На досліджуваному підприємстві організацію і керівництво будівельними роботами здійснює відділ капітального будівництва, де працюють інженер, інженер з технічного нагляду і начальник відділу.

Начальник вiддiлу капiтального будiвництва забезпечує виконання завдань з капітального будівництва, готує до укладання договори з проектними організаціями щодо розроблення проектно-кошторисної документації на об'єкти власного будівництва, проводить експертизу і затвердження проектно-кошторисної документації. Він також здійснює приймання від підрядних організацій будівельно-монтажних робіт (закінчених об'єктів, етапів, черг) та оформлення відповідної документації і керує працівниками відділу.

Iнженер здійснює перевірку проектної і розроблення організаційно-технологічної документації, разом з представниками субпідрядних організацій бере участь в узгодженні робочих креслень з проектною організацією і замовником, здійснює натурний огляд будівельних майданчиків і розроблення проектів виконання робіт відповідно до вимог будівельних норм і правил, виконує прив'язування технологічних карт і карт трудових процесів, складає графіки будівництва.

Інженер з технічного нагляду здійснює технічний нагляд за виконанням будівельно-монтажних робіт, контролює відповідність обсягів, строків та якості будівельно-монтажних робіт, а також якості матеріалів, виробів, що застосовуються у будівництві, затвердженій проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правилам, стандартам, технічним умовам, нормам охорони праці, вимогам пожежної безпеки, оперативно вирішує питання щодо заміни матеріалів, виробів, конструкцій (без зниження якості будівельних робіт). Крім того, він здійснює технічне приймання закінчених будівельно-монтажних робіт і об'єктів, оформляє необхідну технічну документацію для пред'явлення об'єкта приймальній комісії; бере участь у роботі приймальної комісії.

Відділу капітального будівництва підпорядковуються начальники дільниць, а їм, у свою чергу -- майстри будівельних і монтажних робіт, які безпосередньо керують робітниками.

Начальник дiльницi здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю дільниці, забезпечує виконання виробничих завдань відповідно до графіків і проектів виконання робіт, організовує виконання робіт на об'єктах, що будуються та реконструюються, згідно з проектною та технологічною документацією, будівельними нормами та правилами, технічними умовами та іншими вимогами. Крім того, координує на будівельному майданчику взаємодію виробничих підрозділів загальнобудівельних і субпідрядних організацій, обслуговуючих і допоміжних служб; контролює їх діяльність, забезпечує відповідно до договору субпідрядні організації, що виконують роботи на об'єктах дільниці, необхідними ресурсами, здійснює контроль за будівництвом об'єктів та якістю робіт.

Майстер будiвельних та монтажних робiт забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до документації, контролює додержання технологічної послідовності виробництва та забезпечує належну якість робіт. У разі потреби він здійснює розбивні роботи, геодезичний контроль під час виконання технологічних операцій, заміри обсягів будівельно-монтажних робіт. Крім того, організовує приймання матеріалів, конструкцій, виробів, їх складування та облік, вносить пропозиції щодо комплектування кількісного та професійно-кваліфікаційного складу бригад, присвоєння розрядів робітникам, здійснює розміщення бригад, ланок, окремих робітників на дільниці, видає виробничі завдання робітникам і контролює їх виконання; проводить виробничий інструктаж, про що робить запис у спеціальному журналі обліку інструктажів. Майстер робіт оформляє наряди, документи обліку робочого часу, простоїв і приймає виконані роботи.

4. Організація, техніка та технологія виробничих процесів

Штукатурні роботи -- це процес покриття конструкцій або їхніх окремих елементів шаром різноманітних за складом будівельних розчинів (мокра штукатурка) або штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).

Виконують штукатурні роботи з метою вирівнювання поверхні конструкцій та надання їй належної макроструктури для наступних оздоблювальних робіт (звичайна штукатурка), вирівнювання поверхні з одноразовим створенням декоративних якостей (декоративна штукатурка), а також утворення спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка).

Остання може бути: гідро-, тепло-, звуко-, гідроізоляційною або рентгенозахисною.

Монолітна штукатурка (мокра) за кількістю та ретельністю виконання технологічних операцій і загальною товщиною поділяється на три категорії: проста -- не більше ніж 12 мм, поліпшена -- 15 мм, високоякісна -- 28 мм. Кількість технологічних операцій залежить від категорії.

Простою штукатуркою опоряджують приміщення складського та допоміжного призначення; поліпшеною -- житлових, адміністративних, навчальних, промислових, сільськогосподарських будинків і споруд; високоякісною -- громадських будівель культурного призначення, адміністративних будівель першого класу, а також фасадів.

Основні елементи штукатурного шару:

* набризк -- для надійного зчеплення штукатурки з основою (конструкцією);

* ґрунт -- для вирівнювання поверхні; в спеціальних штукатурках ґрунт виконує, крім того, ще й функцію спеціального призначення;

* накривний шар -- для надання поверхні властивостей, необхідних для фарбування або наклеювання шпалер, декоративних якостей (декоративна штукатурка) або спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка).

Для нанесення і розрівнювання розчину використовують такі інструменти: штукатурні кельми і лопатки (невеликі кельми), для порядкування штукатурки -- терки, гладилки, для контролю рівності поверхні -- будівельні рівні.

Малярні роботи -- це процес нанесення на поверхні будинків (споруд) чи будівельних конструкцій фарб або лаків. Фарба є основним матеріалом у малярних роботах.

Залежно від складу фарби поділяють на водні та безводні. До водних належать клейові, вапняні, водоемульсійні, силікатні. До безводних -- олійні, лакові, синтетичні. Вибір фарби залежить насамперед від призначення приміщення, а й колір -- від орієнтації приміщення (південь, південний схід чи південний захід -- холодні тони; північ, північний схід чи північний захід -- теплі тони).

Залежно від призначення будинків і споруд, а також нормативних вимог до фарбованої поверхні виділяють такі категорії фарбування:

* просте -- фарбування поверхонь приміщень складського та допоміжного призначення, а також окремих промислових та сільськогосподарських будівель і споруд;

* поліпшене -- житлових промислових, адміністративних, навчальних та сільськогосподарських будівель і споруд;

* високоякісне -- громадських будівель культурного призначення та адміністративних першого класу.

Чим вища категорія фарбування, тим більша кількість операцій.

Крім фарб та лаків у малярних роботах використовують такі матеріали: в'яжучі (вапно, цемент, клей, оліфа, рідке скло, полімерні смоли); ґрунтовки (миловар, полівінілацетатна емульсія, трав'янка, масляний ґрунт); шпаклівки (клейові та масляні); розчинники (уайт-спірит, ацетон, скипидар); сикативи (для прискорення процесу висихання масляних фарб та лаків); пігменти (мінеральні та органічні); розріджувачі (вода, оліфа, лаковий гас, ацетон); наповнювачі (тальк, слюда, азбест, трепел, важкий шпат).

Для виконання малярних робіт використовуть шпателі, щітки -- рогожні, махові й плоскі різних розмірів, валики з короткими й довгими ручками.

Малярні роботи починають тільки тоді, коли закінчено всі попередні роботи: санітарно-технічні, електромонтажні, штукатурні, облицювальні. Температура повітря в приміщеннях має бути не нижче ніж 8 ^оС, вологість повітря -- не більше ніж 70 %, вологість оштукатуреної або бетонної поверхні -- не вище ніж 8 %, а дерев'яної -- 12%.

Зараз у житлових будинках найчастіше стіни оклеюють шпалерами через їх високі естетичні якості. Умовно шпалери можна розділити на наступні види:

-- вінілові,

-- текстовинилові,

-- паперові,

-- склошпалери,

-- рідкі шпалери.

Найпоширеніші одношарові паперові шпалери. Їх виготовляють із паперу з кольоровою обробкою на поверхні, з малюнком, видрукуваним звичайно клейовими, а також дисперсними й олійними фарбами. Такі шпалери недорогі, але рельєфний малюнок на одношарових шпалерах після зволоження й висихання на стіні в більшості випадків порушується.

Шпалери випускають із трьома варіантами обробки країв:

-- обрізаними з двох сторін,

-- з одним обрізаним краєм,

-- з необрізаними.

Шпалери з обрізаними краями накладають встик, полотнище до полотнища. Краю приганяють точно й щільно, зазорів між ними залишатися не повинно. Шпалери з одним обрізаним краєм: укладають так, щоб сусіднє полотнище перекривало крайку попереднього.

Шпалери завжди починають клеїти від вікна, щоб непомітно було стики. При нарізці шпалер довжину роблять трохи більше необхідної. Надлишки обрізаються прямо на стіні після поклейки. При нарізці смуг стежать за збігом малюнка.

Нарізані шпалери складають лицьовими сторонами вниз на чистому підлогу. Якщо шпалери тонкі, промазують їх холодним клейстером один раз, щільні -- теплим клейстером двічі. Полотнища прикладають до стіни, що наперед намазала клеєм, і починають прогладжувати чистими ганчірками, починаючи зверху уздовж стіни, а потім приклеюють краї. Під час робіт руки і ганчірки повинні бути чистими сухими, щоб не забруднити шпалери. Роботи проводяться в приміщенні без протягів, зайвої вогкості і сонячних променів.

5. Організація та оплата праці

Виробничі та соціальні відносини між ТОВ «ФК «Ворскла» та його персоналом, у тому числі питання найму та звільнення, режиму праці та відпочинку, організації та оплати праці, пільг та компенсацій регулюються чинним законодавством, колективним договором та індивідуальними трудовими договорами (контрактами) й угодами. Умови колективного та індивідуальних договорів і угод не повинні погіршувати положення працівників підприємства порівняно з умовами, передбаченими законодавством України.

Оплата праці працівників підприємства проводиться відповідно до чинного законодавства, положень, які приймаються у передбаченому статутом порядку, умовами колективного та індивідуальних трудових договорів, договорів колективного та орендного підряду і, як правило, визначається кінцевим результатом, особистим трудовим вкладом і граничним розміром не обмежується.

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, -- відрядна та почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршання якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

На ТОВ «ФК «Ворскла»використовується почасова, а саме погодинна форма оплати праці. За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо). Сучасна техніка пред'являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

За простої почасової оплати заробіток працівника (Dпп) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих годин (t). Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника цю систему застосовують досить рідко.

У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s * t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Dпрем) визначається сумою тарифного заробітку і премії.

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;

2) додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;

3) премії за зниження трудомісткості виробів або робіт. Різновидом почасово-преміальної є система оплати за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники та ін.).

6. Техніка безпеки

ТОВ «ФК «Ворскла» має у своєму складі відділ охорони праці на будівництві, який здійснює контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; забезпечує працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; забезпечує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, веде пропаганду безпечних методів праці; забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих; слідкує за професійним добором виконавців для визначених видів робіт.

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -- навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки. Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж, тобто короткочасне навчання, адміністрація будівельної організації повинна організувати для всіх категорій працівників, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю, посади. Вступний інструктаж провадиться у кабінеті з охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і затвердженою програмою. Після перевірки знань у спеціальному журналі позначкою і власноручним підписом робітника підтверджується проходження ним інструктажу.

Первинний інструктаж проводять безпосередньо на робочому місці працюючих, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього їх допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж вони проходять не пізніше ніж через 6 міс.

Будівельний майданчик -- це територія, на якій споруджується будинок, розташовано тимчасові споруди (склади, розчинні вузли, прохідні тощо), під'їзні дороги, а також місця для складання різних будівельних матеріалів.

Охорона праці робітників і забезпечення умов додержання правил техніки безпеки на кожному будівельному майданчику -- обов'язок керівників будівельних організацій і осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт. За загальний стан техніки безпеки в будівельній організації відповідають начальник (керуючий) та головний інженер. Контроль за додержанням правил техніки безпеки і здійсненням організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо запобігання травматизму і професійним захворюванням покладено на осіб, призначених адміністрацією будівництва з числа інженерно-технічного персоналу, а також громадських інспекторів. Ці працівники мають контролювати виконання наказів, інструкцій і розпоряджень з питань техніки безпеки, проводити інструктажі робітників, брати участь у періодичних випробуваннях машин, механізмів, риштувань, колисок, а також працювати в комісіях, що розслідують причини аварій і випадки травматизму на будівельному майданчику.

Територію будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду і виїзду транспорту. Висота його повинна бути не менше 2 м, а відстань до будинку, що споруджується, не менше 10 м. Якщо будинок розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче, на ньому має бути захисний піддашок завширшки не менше 1 м, закріплений з нахилом у бік будівельного майданчика під кутом 20° до горизонту.

По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на межі якої встановлюють попереджувальні знаки або написи. На території будівельного майданчика обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях в'їзду і виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи ("Бережись автомобіля!" тощо). Вночі такі написи слід добре освітлювати. Для переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні містки з поруччям заввишки не менше 1,1м. Проходи на укосах з нахилом більше 20° обладнують драбинами або східцями з однобічним поруччям.

Електрокабелі в місцях проходів і проїздів транспорту прокладають під землею або перекривають містками. Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток тощо) повинні бути справні і укладені на міцну основу.
В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи, наприклад: «Не стій під вантажем», «Не перевантажуй риштувань» тощо.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних утрамбованих майданчиках, взимку вони мають бути очищені від снігу і льоду. Складають будівельні матеріали за видами у штабелі так, щоб між ними залишилися проходи і проїзди для транспорту (ширина проходу -- не менше 1 м, проїзду -- не менше 3 м). Ящики зі склом ставлять вертикально в один ряд. Сипкі матеріали (цемент, гіпс тощо) зберігають у засіках, бункерах або закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати будівельні матеріали та вироби, розкидати їх по території будівельного майданчика.

Висновки

Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК “Ворскла” може виступати як генеральним підрядником, так і, частіше, субпідрядником. Роботи можуть передаватися підприємством за договорами підряду іншим організаціям або фізичним особам, або виконуватися найманими працівниками. Координує роботи відділ капітального будівництва. Досліджуване підприємство використовує систему погодинної оплати праці. Техніка безпеки в організації знаходиться на належному рівні, вона має необхідний дозвіл Держгірпромнагляду на ведення робіт згідно профілю діяльності.

ТОВ «ФК «Ворскла» використовує сучасні будівельні матеріали і технології ведення робіт, однак на цьому не слід зупинятися, а постійно слідкувати за розвитком техніки й технологій. На думку автора, у зв'язку із значним зменшенням обсягів реалізації товарів і послуг спеціалістам підприємства слід провести детальний аналіз можливостей організації та її навколишнього середовища -- конкурентів, стану ринку і потреб споживачів. Це допоможе знайти шляхи покращення показників діяльності підприємства і його стану в цілому.

Таким чином, мета виробничо-технологічної практики, а саме розширення та закріплення теоретичних знань та надбання практичних навичок і вмінь за рахунок участі у виконанні виробничих процесів, була досягнута.

Список використаної літератури

1. Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури „Про підсумки конкурсу на кращі будинки і споруди, збудовані та прийняті в експлуатацію у 2002 році в Україні“ N 122, 28.07.2003 http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.1409.0

2. Вінник О. М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін, та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 766 с.

3. Економіка підприємства: Підручник/За заг. Ред. С. Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2001.-528с.,іл.

4. Жидецький В.Ц. Джигирей В.С. Основи охорони праці: Підручник. - Львів, Афіша, 2001. - 352 с.

5. Технологія будівельного виробництва: Підручник/В. К. Черненко, М. Г. Ярмоленко, Г. М. Батура та ін., За ред. В. К. Черненка, М. Г. Ярмоленка. - К.: Вища школа, 2002.

6. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників http://posada.com.ua/useful/employer/5/

Размещено на Allbest.ru

...