Особливості функціонування акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Акціонерні товариства, як різновид господарських товариств, являються на сьогоднішній день одними із тих стрижнів, на яких будується національна економіка. В Україні питання створення, функціонування і діяльності акціонерних товариств регламентовані господарським кодексом України. Цивільним кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», та іншими. Все це свідчить про досить велику увагу, яку приділяє держава розвитку акціонерних товариств в Україні.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Називаючи цей вид товариства "товариством з обмеженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду.

Метою даної курсової роботи є детальне вивчення особливостей функціонування акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, їх сутність та основи фінансової діяльності.

Основними завданнями роботи є:

1) Визначити сутність, поняття та ознаки акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю;

2) Розглянути види акціонерних товариств та порядок їх створення;

3) З'ясувати особливості управління акціонерним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю;

4) Розглянути походження та історію розвитку товариства з обмеженою відповідальністю

Предметом дослідження курсової роботи є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, а об'єктом - особливості їх функціонування.

Отже, дана тема є досить актуальною і потребує детального вивчення.



1. СУТНІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття та ознаки акціонерного товариства

Відповідно до визначення, яке пропонує нам економічний словник -довідник, акціонерне товариство - це основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій та інших цінних паперів.

Згідно до ст. 152 Господарського кодексу України, акціонерним визнається товариство, уставний капітал якого розділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);

статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску;

фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;

особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається передусім господарським кодексом України, то діяльність акціонерного товариства у зв'язку з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення небезпечних для суспільства проявів таких рис.

До позитивних рис акціонерного товариства належать:

легкість створення значного за розмірами капіталу;

обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;

стабільність майнової бази акціонерного товариства, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з акціонерного товариства (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

необов'язковість персональної участі акціонерів у діяльності акціонерного товариства, що полегшує участь у ньому і відповідно - залучає нових акціонерів і їх кошти;

можливість залучення до участі у відкритих акціонерних товариствах широких верств населення і відповідно - розподілу прибутку акціонерних товариств між ними;

можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки - державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних акціонерних товариств;

використання форми акціонерного товариства у процесі роздержавлення і приватизації;

можливість здійснення контролю над акціонерним товариством завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

Негативні риси акціонерного товариства:

складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;

значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;

ігнорування інтересів меншості;

можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов'язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління акціонерним товариством;

складність управління акціонерним товариством і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

можливість зловживань з боку засновників у зв'язку з легкістю акумулювання коштів;

тяжіння до монополізму;

можливість здійснення контролю над акціонерним товариством завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду акціонерного товариства та його акціонерам;

значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.



1.2 Види акціонерних товариств та порядок їх створення

У більшості цивілізованих країн акціонерні товариства прийнято класифікувати на два типи: відкриті -- акції яких вільно продаються і купуються всіма бажаючими (в деяких країнах (наприклад, США) такі товариства називають публічними), та закриті -- акції яких не поступають у вільний продаж, а розподіляються серед засновників. Середня кількість акціонерів в акціонерних товариствах США становить близько 60 тисяч, а у наймогутніших публічних товариствах їх чисельність перевищує 3 млн. У закритих акціонерних товариствах їх кількість становить до 300 чол. Власник акції має формальне право брати участь в управлінні акціонерним товариством, оскільки володіння акцією дає йому право голосу при обранні керівних органів, а власник облігації такого права не має. Кількість акціонерів у розвинутих країнах Заходу постійно зростає (за винятком періоду економічних криз). Так, в США їх чисельність з 1929 по 1994 р. зросла з 1 млн. до понад 50 млн. На початку 90-х років середній прибуток найманого працівника на дивіденди становив близько 10 проц. його щорічного заробітку. Зростаюче поширення акцій серед робітників і службовців та збільшення дивідендів частково долають їх відчуженість від засобів виробництва, посилюють матеріальну зацікавленість в діяльності акціонерного товариства.

Згідно чинного законодавства, в Україні, в залежності від способу створення та порядку відчуження акцій акціонерні товариства традиційно поділяють на два основні види - відкриті акціонерні товариства (ВАТ) та закриті акціонерні товариства (ЗАТ), кожен з яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ відрізняються:

порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ - розміщенням серед засновників);

порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, у ЗАТ - дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);

видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ - лише іменні);

порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних з результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: при створенні ЗАТ між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії акції, а засновники ВАТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;

мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов'язане з результатами підписки на акції ВАТ);

обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми, якщо заснування ВАТ не відбулося).

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію. Засновниками можуть бути фізичні та (або) юридичні особи. Враховуючи договірний характер створення акціонерного товариства, засновників має бути щонайменше двоє, якщо спеціальним законодавством не передбачено інше.

Акціонерні товариства можуть створюватися шляхом заснування і шляхом реорганізації. Процес створення акціонерного товариства - це ряд послідовних стадій, передбачених законом. Розглянемо процес створення ВАТ шляхом заснування.

Перша стадія передбачає заснування фізичними та/або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про сумісну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі.

Змістом договору є розподіл функцій сторін щодо заснування акціонерного товариства, тому в ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і строки здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами.

Другою стадією є реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації про їх емісію і опублікування засновниками акціонерного товариства (емітентами) інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, в інформації мають бути зазначені характеристика емітента; баланс, звіт про фінансові результати та їх використання; дані про членів органів управління АТ; можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента; опис ділової діяльності емітента; дані про емісію цінних паперів; відомості про реєстратора; відомості про депозитарій цінних паперів і т.ін.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яку організують засновники. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення зазначеного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку.

Четвертою стадією є установчі збори, що їх повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до нестворення товариства, і особа, яка підписалася на акції, має право після цього строку вимагати повернення сплаченої нею частини вартості акцій.

Установчі збори визнаються правомочними за присутності осіб, які підписалися більш як на 60 % акцій, на які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

На установчих зборах мають бути вирішені питання щодо створення акціонерного товариства, затвердження його статуту, формування органів товариства.

Установчі збори вирішують також інші, пов'язані із засновництвом питання: приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку; зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні; затверджують оцінки вкладів у натуральній формі; вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства тощо.

П'ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Закритим акціонерним товариствам притаманний більш простий порядок створення, який включає такі етапи:

визначення кола засновників і укладення між ними установчого договору, в якому мають бути обов'язково зазначені частки засновників у статутному фонді і відповідно - кількість акцій, що відповідає частці кожного засновника;

публікація засновниками повідомлення про їх намір створити ЗАТ;

проведення аудиторської перевірки засновників - юридичних осіб щодо їхньої спроможності сплатити вклади до статутного фонду товариства;

відкриття в банку рахунку, на який мають вноситися вклади засновників;

формування майнової бази майбутнього товариства не нижче встановленого законом розміру: до проведення установчих зборів засновники мають сплатити щонайменше 50% своїх вкладів до статутного фонду (номінальної вартості акцій);

проведення установчих зборів, на яких мають бути вирішені те ж питання, що і на установчих зборах ВАТ, крім затвердження привілеїв для засновників, оскільки зазвичай всі майбутні акціонери ЗАТ - це його засновники;

проведення засновниками державної реєстрації товариства.

Створення акціонерних товариств шляхом реорганізації включає такі основні етапи:

визначення господарської організації, у процесі реорганізації якої має виникнути нове акціонерне товариство;

вибір способу реорганізації (поділ, виділення, злиття, приєднання, перетворення) і прийняття про це рішення компетентним органом (органами): власником майна - щодо унітарного підприємства або загальними зборами товариства/кооперативу - щодо організацій корпоративного типу;

виконання підготовчих дій, які розрізняються залежно від способу реорганізації (підписання угоди між учасниками реорганізації у формі злиття або приєднання; затвердження розподільчого балансу у разі реорганізації шляхом виділення або поділу; здійснення розрахунків з учасниками господарських організацій корпоративного типу, що беруть участь у реорганізації, якщо ці учасники голосували проти реорганізації;

затвердження статуту створюваного АТ, обрання його органів;

державна реєстрація новоствореного товариства і відповідно - анулювання державної реєстрації господарських організацій, що припинили своє існування в результаті реорганізації.

1.3 Майно акціонерного товариства

Акціонерне товариство є суб'єктом права колективної власності. Його майно юридичне відокремлено від майна власників товариства, тобто акціонерів, і є власністю саме товариства як юридичної особи.

По-перше, товариство визнається власником майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Воно називається вкладами засновників та учасників і з економічної точки зору представляє собою фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства.

По-друге, товариство виступає власником іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі, пожертвувань тощо.

Передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення становлять фонди акціонерного товариства.

Статутний фонд -- одна з майнових гарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" встановлено мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення AT. Статутний фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.

Якщо звернутися до природи акцій (від франц. -- цінний папір, від. лат. асііо --розпорядження, дозвіл, претензія) --це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акції підтверджують право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і участь у розподілі майна при його ліквідації. Як предмет постійного продажу і купівлі акції мають свою ціну. Сума, зазначена на акцію, становить її номінальну вартість, а її фактична продажна ціна називається курсом акції, що знаходиться у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій -- від рівня позичкового процента. Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію (в т.ч. про власника і час придбання акцію), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Такі акції, як правило, випускаються крупним номіналом. При реєстрації акцій на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість. Акції на пред'явника випускають малими купюрами. За розміром отримуваного дивіденду акції поділяються на привілейовані та прості. За привілейованими дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого процента, незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення прав власників облігацій дивіденди виплачують за привілейованими акціями, а у випадку ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертаються вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною. За простими акціями виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством.

В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється законом „Про цінні папери і фондову біржу", введеним у дію з 1 січня 1992 року. Шляхом розподілу акцій встановлюється тісний взаємозв'язок між колективними і особистими інтересами робітників і службовців, який виражається в прямому взаємозв'язку між госпрозрахунковим доходом та дивідендом. Крім того, за допомогою випуску акцій поповнюється джерело інвестицій акціонерних товариств.

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій і відбувається шляхом додаткової підписки на акції (випуску і реалізації нових акцій за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів, що здійснюється у тому ж порядку, як і для випуску акцій); збільшення номінальної вартості вже випущених акцій; обміну облігацій на акції.

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів.

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками, товариство створює резервний фонд. Розмір цього фонду встановлює законодавство. Він має бути не менше 25 % статутного фонду товариства. Резервний фонд формується за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 % прибутку до отримання необхідної суми.

Обов'язковим фондом у товаристві є також фонд сплати дивідендів. Цей майновий фонд теж формується з чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства (наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд).

Правовий режим акцій і дивідендів

Згідно зі статтею 4 Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Як вже зазначалось, акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Іменні акції розподіляються між засновниками закритих акціонерних товариств і відкритому продажу на біржі не підлягають, в них вноситься прізвище тієї особи, яка їх передплачує.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою -- суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає вести реєстр шляхом укладення відповідного договору. Реєстрації підлягає і передача (трансферт) іменних акцій іншим особам, тобто перехід прав участі.

Акції на пред'явника на відміну від іменних обертаються вільно, акціонерне товариство фіксує у книзі реєстрації лише загальну кількість пред'явницьких акцій.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Вони можуть випускатись із фіксованим у відсотках до їх номінальної вартості дивідендом, який виплачується незалежно від річного прибутку товариства.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою за 50 грн. Номінальна вартість акції, більша за 50 грн, повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Закон забороняє випускати акції для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди за акціями виплачуються раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та процентів за банківський кредит.

1.4 Управління акціонерним товариством

Акціонерному товариству притаманний корпоративний характер управління, тому воно є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, ланками якої є:

вищий орган - загальні збори акціонерів,

виконавчий орган - правління,

контрольні органи - спостережна рада (контроль за діяльністю правління і захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів) і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю правління).

Залежно від змісту функції загальних зборів можна поділити на організаційні та фінансово-господарські. Організаційні функції -- це:

засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу);

нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів

та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури та інших внутрішніх документів товариства);

"посадові" (обрання та відкликання членів органів управління товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; винесення рішень про їх притягнення до матеріальної відповідальності).

До фінансово-господарських функцій належать визначення найважливіших господарських питань (основних напрямів діяльності товариства і порядку покриття його збитків) і затвердження таких господарсько-правових актів, як плани та звіти про їх виконання; звіти правління про річні результати діяльності товариства; звіти і висновки ревізійної комісії; порядок розподілу прибутку; договори (угоди), укладені на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства.

Правління здійснює оперативне управління діяльністю акціонерного товариства. Це орган, підзвітний загальним зборам, яки визначають персональний склад правління, стратегію його діяльності.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту товариства. Голова правління акціонерного товариства має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Статутом може бути надано право представництва без довіреності і членам правління. Голова правління організує ведення протоколів засідання правління. Книга протоколів має бути у будь-який час надана акціонерам.

Спостережна рада акціонерного товариства є органом, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення спостережної ради є обов'язковим.

До складу спостережної ради можуть входити представники засновника, акціонерів (крім членів правління), уповноважені представники обслуговуючих банківських установ, Антимонопольного комітету, а також представники трудових колективів, органів приватизації, якщо товариство створюється в процесі корпоратизації чи приватизації.

Спостережна рада затверджує голову правління, за його поданням -- членів правління; розглядає й аналізує звіти правління і ревізійної комісії; аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики і т. ін. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів, які не є посадовими особами товариства. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджують загальні збори акціонерів згідно зі статутом товариства.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління ревізійна комісія проводить за дорученням загальних зборів, спостережної ради, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи та особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Про результати проведених нею перевірок ревізійна комісія доповідає загальним зборам акціонерного товариства або спостережній раді.



2. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

2.1 Походження й історія розвитку товариства з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з різновидів корпорацій. Корпорація - це правова форма бізнесу, що відрізняється і відділена від конкретних осіб, що ними володіють. Ці визнані урядом "юридичні особи" можуть здобувати ресурси, володіти активами, робити і продавати продукцію, брати в борг, надавати кредити, пред'являти позов і виступати в суді відповідачем. А також виконувати всі ті функції, що виконують підприємства будь-якого іншого типу.

Переваги:

1) Найбільш ефективна форма організації бізнесу в питаннях залучення грошового капіталу. Корпораціям притаманний унікальний спосіб фінансування - через продаж акцій і облігацій, - який дозволяє залучати заощадження численних домогосподарств. Через ринок цінних паперів корпорації можуть поєднувати в загальний фонд фінансові ресурси величезного числа окремих облич. Фінансування шляхом продажу цінних паперів має також визначені переваги. З погляду з покупців. Корпорації мають більш легкий доступ до банківського кредиту в порівнянні іншими формами організації бізнесу. Причина полягає не тільки в більшій надійності корпорації, але також у її здатності забезпечити банкам прибутковість рахунків.

2) Інша істотна перевага корпорацій - це обмежена відповідальність. Власники корпорацій (тобто власники акцій) ризикують тільки тією сумою, що вони заплатили за покупку акцій. Їхні особисті активи не ставляться під погрозу, навіть якщо корпорація збанкрутує. Кредитори можуть пред'явити позов корпорації як юридичній особі, але не власникам корпорації як приватним особам. Право обмеженої відповідальності помітно полегшує задачу корпорації в залученні грошового капіталу.

3) Оскільки корпорація є юридичною особою, вона існує незалежно від її власників і в цьому відношенні - від її власних посадових осіб. Передача власності корпорації через продаж акцій не підриває її цілісності. Одним словом, корпорації мають відому сталість, що бракують іншим формам бізнесу, що відкриває можливість перспективного планування і росту.

Переваги корпорації величезні і звичайно перевищують недоліки. І усе-таки вони існують.

Недоліки

1) Перший недолік корпорації стосується питань, пов'язаних з оподаткуванням прибутку корпорації. Мова йде про проблему подвійного оподатковування: та частина доходу корпорації, що виплачується у вигляді дивидендів власникам акцій, обкладається податком двічі - перший раз як частина прибутку корпорації, другий - як частина особистого доходу власника акцій.

2) При одноособовому підприємництві і партнерстві власники нерухомості і фінансових активів самі безпосередньо керують цими активами і їх контролюють. Але у великих корпораціях, акції яких широко розподілені серед сотень тисяч власників, з'являється значна розбіжність між функціями власності і контролю.

Даний вид корпорацій - це винахід німецьких юристів, зроблений наприкінці XІ століття і викликане самостійними вимогами практики, що показав недостатню еластичність акціонерних компаній, з одного боку, і обмежені можливості повних товариств, що перешкоджають їхньому широкому поширенню, з іншої. У 1892 році Рейхстаг прийняв Закон "Про товариства з обмеженою відповідальністю". Запозичила цей інститут і Австрія, зберігши всі істотні риси німецького закону. Трохи пізніше товариства одержали поширення й у Росії (мається на увазі дореволюційна і післяреволюційна Росія, яка включала в себе на той час більшість країн сьогоднішнього СНД). Цікаво, що в США, Англії, Голландії, Бельгії товариств з обмеженою відповідальністю не існувало. Там уже давно укоренилися акціонерні товариства, яких ставало більше. Німеччина і Росія стали виключенням. Німеччина і Росія в силу своїх географічних особливостей спізнилися в територіальному переділі світу. Вони практично не мали колоній, що дозволили б нагромадити багатство (хоча Росія, усе-таки, як визнають сучасні політологи, колонізувала територію за Уралом). Концентрація капіталу в цих країнах поступалася зосередженню матеріального капіталу в Англії і подібних їй країнах. От чому акціонерні товариства, придатні для використання досить великої маси капіталу, у країнах континентальної Європи виникли пізніше, та й, виникнувши, вони спочатку були екзотичним явищем. Та й зараз у Німеччині, Франції число товариств з обмеженою відповідальністю значно перевищує число акціонерних товариств.

Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, яка не потребує особистої участі своїх членів у справах товариства.

Характерними ознаками цієї комерційної організації є розподіл її статутного капіталу на частки учасників і відсутність відповідальності останніх по боргах товариства. Майно товариства, включаючи статутний капітал, належить на правах власності йому самому як юридичній особі і не утворює об'єкта часткової власності учасників. Оскільки внески учасників стають власністю товариства, не можна сказати, що його учасники відповідають по боргах товариства в межах внесених ними внесків. У дійсності вони взагалі не відповідають по боргах товариства, а несуть лише ризик збитків (утрати внесків). Навіть ті з учасників, хто не уніс свій внесок цілком, відповідають по зобов'язаннях товариства лише тією частиною свого особистого майна, що відповідає вартості неоплаченої частини внеску.

Оскільки засновники товариства не зобов'язані особисто брати участь у його діяльності, товариство повинне мати органи, що виражають його волю як юридичної особи.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство (товариство), що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків. У передбачених установчими документами випадках учасники, що не цілком внесли внески, відповідають по зобов'язаннях товариства також у межах невнесеної частини внеску (ст. 50 Закону України "Про господарчі товариства").

Установчими документами товариством з обмеженою відповідальністю є статут і установчий договір. Вони повинні містити такі дані: вид товариства, предмет і мета діяльності, склад засновників і учасників; найменування і місцезнаходження.

Переваги товариств:

1) Подібно одноособовому (частці) володінню, партнерство легко організувати. Майже у всіх випадках є письмова угода, причому бюрократичні процедури необтяжливі.

2) Оскільки в партнерство (товариство) поєднується багато людей, початковий капітал може бути більшим, ніж в одноособовому приватному підприємстві.

Керування фірмою може бути спеціалізовано. Кожний з партнерів може прийняти на себе відповідальність за конкретну ділянку роботи. Наприклад, за керування виробництва і т.п.

Недоліки товариств:

1) Коли кілька людей беруть участь у керуванні, подібний поділ влади може привести до несумісності інтересів, до неузгодженої політики чи політики бездіяльності, коли вимагаються рішучі дії. Ще гірше, коли партнери розходяться по головних питаннях. Через усі ці причини керування партнерством може бути неповоротким і важким.

2) Фінанси компанії усе ще обмежені, хоча значно перевершують можливості приватного володіння. Фінансових ресурсів трьох чи чотирьох партнерів може не вистачити, чи вони можуть бути такі, що все-таки будуть сильно обмежувати потенційний ріст прибуткового підприємства.

3) Безпосередньо в товаристві з обмеженою відповідальністю, компаньйон відповідає по боргах підприємства в розмірі тих засобів, що він у нього вклав. Однак компаньйони в товаристві такого роду не можуть приймати участі у веденні бізнесу - принаймні один з них усе-таки повинний прийняти на себе повноту відповідальності.

2.2 Сутність та порядок створення товариства з обмеженою відповідальністю

Відповідно до Цивільного кодексу України, товариства відносяться до категорії комерційних організацій, тобто таких, основною метою діяльності яких є отримання прибутку. Згідно з цим положенням такі організації (за винятком унітарних підприємств і інших передбачених законом) володіють загальної (універсальної) правоздатністю. Такі юридичні особи можуть здійснювати будь-як види діяльності, не заборонені законом. Окремі види діяльності, перелік яких установлюється законом, юридична особа може здійснювати тільки на підставі дозволу (ліцензії).

Універсальна правоздатність може трансформуватися в спеціальну (предметну), що регламентується ГК України і законодавством, де говориться, що універсальна правоздатність може бути "виразно обмежена" Статутом товариства, затвердженого засновниками при створенні товариства. Цікаво, що, якщо дозволена законом універсальна правоздатність може перейти в спеціальну, то встановлена законом для деяких категорій юридичних осіб спеціальна правоздатність не може за рішенням засновників трансформуватися в загальну.

Одним з обов'язкових ознак юридичної особи є наявність відособленого майна і самостійна відповідальність за своїми обов'язками цим майном. Усі юридичні особи прийнято розділяти на тих, котрі мають право власності на відособлене майно і на тих, котрі володіють іншими речовими правами на закріплене за ними майно. Товариство з моменту реєстрації здобуває право власності на майно, передане йому засновниками як внески, товариство несе відповідальність за своїми обов'язками всім належним йому майном. У випадку неспроможності (банкрутства) товариства з вини його учасників чи з вини інших осіб, що мають право давати обов'язкові для товариства вказівки або іншим способом мають можливість визначати його дії, на цих учасників або інших осіб у випадку недостатності майна товариства може бути покладена субсидіарна відповідальність по його зобов'язаннях.

Товариство повинне мати повне фірмове найменування і вправі мати скорочене фірмове найменування російською мовою і на інших мовах. Повне фірмове найменування товариства російською мовою повинне містити повне найменування товариства і слова "з обмеженою відповідальністю". Скорочене фірмове найменування товариства російською мовою повинне містити повне чи скорочене найменування товариства і слова "з обмеженою відповідальністю" чи абревіатуру ТОВ.

Фірмове найменування товариства українською мовою не може містити інші терміни й абревіатури, що означають його організаційно - правову форму, у тому числі запозичені з іноземних мов, якщо інше не передбачено державними законами й іншими правовими актами України.

Фірмове найменування є також одним з ознак юридичної особи і виконує ідентифікаційну функцію. Юридична особа має виключне право на використання свого фірмового найменування і вправі жадати від третіх осіб, що неправомірно його використовують, припинення даних дій і відшкодування збитків.

Відповідно до Закону, товариство може створювати філії і відкривати представництва за рішенням загальних зборів учасників товариства, прийнятому більшістю не менш двох третин голосів від загального числа голосів учасників товариства, якщо необхідність більшого числа голосів для прийняття такого рішення не передбачена статутом товариства.

Створення товариством філій і відкриття представництв на території України здійснюються з дотриманням вимог законодавства, а за межами території України також відповідно до законодавства іноземної держави, на території якого створюються філії чи відкриваються представництва, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Товариство може мати дочірні і залежні господарчі товариства з правами юридичної особи, створені на території України відповідно до дійсного законодавства, а за межами території України також відповідно до законодавства іноземної держави, на території якого створене дочірнє чи залежне господарче товариство, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Взаємна відповідальність основного і дочірнього товариств також визначається у відповідності ГК України, тобто діє принцип роздільної відповідальності даних юридичних осіб за своїми обов'язками. Виключення складають випадки солідарної відповідальності основного товариства по боргах дочірнього при висновку останнім угод у виконання вказівок основного товариства, а також випадки субсидіарної відповідальності основного товариства при банкрутстві дочірнього, якщо арбітражний суд установить у цьому провину основного товариства. Цікавим є положення Закону про те, що учасникам дочірнього товариства надається самостійне право вимагати відшкодування основним товариством збитків, заподіяних по його провині дочірньому товариству. Здається, що вірніше було б говорити про право самого товариства як юридичної особи вимагати відшкодування збитків іншим особам, з вини якого йому були заподіяні збитки. Крім того, неясно, як учасник товариства може самостійно подавати такий позов у юрисдикційний орган.

Цивільний кодекс України, будучи нормативно-правовим актом загального характеру, називає зразковий перелік вимог до установчих документів товариства. Конкретизується він у Законі. Як і для інших товариств, установчими документами для ТОВ є установчий договір і статут. В установчому договорі засновники товариства зобов'язуються створити товариство і визначають порядок спільної діяльності по його створенню. Установчим договором визначаються також склад засновників (учасників) товариства, розмір статутного капіталу товариства і розмір частки кожного з засновників (учасників) товариства, розмір і склад внесків, порядок і терміни їхнього внесення в статутний капітал товариства, відповідальність засновників (учасників) товариства за порушення обов'язку по внесенню внесків, умови і порядок розподілу між засновниками (учасниками) товариства прибутку, склад органів товариства і порядок виходу учасників із товариства. Якщо товариство засновується однією особою, то установчий договір не заключається, і товариство діє тільки на підставі статуту, затвердженого цим засновником. У випадку збільшення числа учасників товариства (у процесі його створення) до двох і більш між ними повинен бути укладений установчий договір.

Статут товариства є своєрідною Конституцією, актом вищої юридичної чинності в ієрархії локальних нормативних актів. Відповідно до ГК України і Закону статут повинен містити необхідний набір положень, що дозволяє з регулювати внутрішньофірмову діяльність. Засновники по взаємній згоді можуть передбачити додаткові положення, що не суперечать законодавству, але статут кожного товариства повинний обов'язково містити:

повне і скорочене фірмове найменування товариства (у випадку, якщо засновники вирішили, що товариство буде мати скорочену назву);

інформація про місце перебування товариства;

інформація про склад і компетенцію органів товариства, у тому числі про питання, що складають виняткову компетенцію загальних зборів учасників товариства, про порядок прийняття органами товариства рішень, у тому числі про питання, рішення по який приймаються чи одноголосно кваліфікованою більшістю голосів;

інформація про розмір статутного капіталу товариства;

інформація про розмір і номінальну вартість частки кожного учасника товариства; права й обов'язки учасників товариства;

інформація про порядок і наслідки виходу учасника із товариства;

інформація про порядок переходу частки (частини частки) у статутному капіталі товариства до іншої особи; зведення про порядок збереження документів товариства і про порядок надання товариством інформації учасникам товариства й інших осіб;

іншу інформацію, передбачену Законом.

2.3 Аудиторська перевірка і реорганізація товариства

Товариство, як і всі суб'єкти, що хазяюють, представляє бухгалтерську і статистичну звітність у встановлені органи й у визначений термін. Відповідно до державного закону, бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером (бухгалтером) організації.

Всі організації, за винятком бюджетних, представляють річну бухгалтерську звітність відповідно до установчих документів засновникам, учасникам чи власникам її майна, а також територіальним органам державної статистики за місцем їхньої реєстрації.

Для перевірки і підтвердження правильності річних звітів і бухгалтерських балансів товариства, а також для перевірки стану поточних справ товариства воно вправі за рішенням загальних зборів учасників товариства залучати професійного аудитора, не зв'язаного майновими інтересами із товариством, членами Ради директорів (наглядацької ради) товариства, особою, що здійснює функції одноособового виконавчого органа товариства, членами колегіального виконавчого органу товариства й учасниками товариства. акціонерний фінансовий товариство

За вимогою будь-якого учасника товариства аудиторська перевірка може бути проведена професійним аудитором. У випадку проведення такої перевірки оплата послуг аудитора здійснюється за рахунок учасника товариства, за вимогою якого вона проводиться. Витрати учасника товариства на оплату послуг аудитора можуть бути йому відшкодовані за рішенням загальних зборів учасників товариства за рахунок засобів товариства.

Залучення аудитора для перевірки і підтвердження правильності річних звітів і бухгалтерських балансів товариства обов'язково у випадках, передбачених державними законами й іншими правовими актами України.

Товариство може бути добровільно реорганізоване у визначеним Цивільним кодексом України й інших державних законів.

Реорганізація товариства може бути здійснена у формі злиття, приєднання, поділу, виділення і перетворення.

Товариство вважається реорганізованим, за винятком випадків реорганізації у формі приєднання, з моменту державної реєстрації юридичних осіб, створюваних у результаті реорганізації.

При реорганізації товариства у формі приєднання до нього іншого товариства перше з них вважається реорганізованим з моменту внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про припинення діяльності приєднаного товариства.

Державна реєстрація суспільств, створених у результаті реорганізації, і внесення записів про припинення діяльності реорганізованих товариств, а також державна реєстрація змін у статуті здійснюється в порядку, установленому федеральними законами.

Не пізніше тридцяти днів з дати ухвалення рішення про реорганізацію товариства, а при реорганізації товариства у формі злиття чи приєднання з дати ухвалення рішення останнім із товариств, що беруть участь у злитті чи приєднанні, товариство зобов'язане письмово повідомити про це усіх відомих йому кредиторів товариства й опублікувати в органі печатки, у якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення. При цьому кредитори товариства протягом тридцяти днів з дати направлення їм повідомлень протягом тридцяти днів з дати опублікування вправі письмово зажадати дострокового припинення чи виконання відповідних зобов'язань товариства і відшкодування їм збитків.

Державна реєстрація товариств, створених у результаті реорганізації, і внесення записів про припинення діяльності реорганізованих товариств здійснюються тільки при представленні доказів повідомлення кредиторів у порядку, установленому законодавством.

Якщо розділений баланс не дає можливості визначити правонаступника реорганізованого товариства, юридичні особи, створені в результаті реорганізації, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями реорганізованого товариства перед його кредиторами.

ВИСНОВКИ

За сучасних умов цивільні правовідносини і підприємницька діяльність потребують детального законодавчого регулювання, що покликане сприяти подальшому розвитку як різних форм підприємництва, так і економіки України в цілому. Ефективність господарювання значною мірою залежить саме від опрацювання, засвоєння та реалізації на практиці тих правових норм, які визначають права та обов'язки всіх без винятку суб'єктів господарювання з огляду на специфіку кожного з них, зумовлену різноманіттям форм власності, сфер діяльності та іншими численними чинниками.

Детально розглянувши дану тему, можна зробити наступні висновки:

Акціонерне товариство - організація, створена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку. Акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в той час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників.

Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонерна форма підприємств використовується в процесі трансформації існуючої в Україні економічної системи, при роздержавленні економіки і власності, при формуванні різних форм власності у промисловості та сільському господарстві. З її допомогою значно розширюється джерело нагромаджень, демократизується управління підприємствами, стає вагомішою участь робітників і службовців в управлінні виробництвом, зростає їхня матеріальна зацікавленість у використанні речових факторів виробництва, робочого часу, у пробудженні та розвитку їх творчої ініціативи.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За своїми правовими характеристиками ТзОВ належить до об'єднань капіталів, але має деякі елементи особових (персональних) відносин між учасниками. ТзОВ може складатися з двох і більше учасників. Закон не обмежує максимальну кількість його учасників, але практика діяльності подібних товариств свідчить, що число їх учасників не повинно перевищувати 50 осіб. В середньому ж кількість членів ТзОВ коливається від 2 до 5 осіб. ТзОВ діє на підставі установчого договору і статуту.

...