Система управління товарними ресурсами підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у розробці й прийнятті управлінських рішень які забезпечують ефективність їх роботи. Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з іншими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.

Оптове торговельне підприємство - це підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій.

Таке підприємство функціонує на принципах:

· самоокупності забезпечення повернення витрат;

· самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів;

· конкурентоспроможності - ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Оптові торговельні підприємства переважно є структурними елементами оптової торгівлі. Проте, все частіше зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств - крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ресурсів і поглиблення асортименту.

Управління товарними ресурсами розглядається через призму досягнення стратегічних цілей підприємств, об'єднань і оптимізації його основних оперативних процесів. Надійність роботи торгового підприємства, його стабільність та перспективність, конкурентоспроможність продукції підприємства напряму залежать від вміння розв'язувати широке коло питань, пов'язаних з організацією управління товарними ресурсами підприємства. Товарні ресурси, запаси товарів складають особливе місце у складі майна та займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств сфери торгівлі є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов'язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства, та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Якісна організація управління товарними ресурсами підприємства надає можливість підвищити прибутковість товарних операцій, оптимізувати структуру оборотних активів, підвищити якість обслуговування клієнтів. Актуальність даної теми полягає у підвищенні ефективності управління товарними запасами за рахунок збільшення їх оборотності, створення оптимальної кількості складів та організація системи доставки товарних запасів, також вдосконалення основних логістичних систем для раціонального управління товарними запасами. Метою даної роботи є аналіз організації системи управління товарними ресурсами підприємства.

Для досягнення мети роботи поставлені наступні завдання:

· розглянути сутність товарних запасів;

· дослідити механізм управління товарними запасами;

· дослідити організацію управління товарними запасами на оптовому підприємстві.

Об`єктом курсової роботи виступає ТзОВ «Тібет».

Предметом є проблеми управління товарними запасами підприємства, підвищення ефективності товарних ресурсів.



1. Розділ

управління товар підприємство

1.1 Поняття, сутність товарних ресурсів оптового підприємства

Товарними ресурсами називають масу промислової та сільськогосподарської продукції, яка надходить у торгові підприємства протягом року, кварталу, місяця від виробника чи з інших джерел (імпорт, резерви) для задоволення різних потреб населення та господарств. Продукцію підприємств чи окремих галузей народного господарства, яка призначена для постачання іншим підприємствам, для споживання населенню, для експорту та інших цілей, називають товарною продукцією. За рахунок товарної продукції промисловості, сільського господарства, а також імпорту товарів формуються товарні ресурси держави. Іншими словами, товарні ресурси -- це товарна продукція промисловості та сільського господарства, а також імпортні товари, що призначені для задоволення різних потреб населення, народного господарства, а також на експорт. Є таке поняття, як реалізована продукція. Це продукція, виготовлена на конкретному підприємстві, оплачена покупцем, фактично відпущена документально і відвантажена, тобто передана в народногосподарський оборот чи кінцеве споживання. Від товарної реалізована продукція відрізняється на суму готових виробів, виготовлених у звітному періоді й відпущених споживачеві, але не оплачених ним, а також на суму готових виробів, відпущених споживачеві у попередні періоди, а оплачена покупцем у звітному періоді, або продукція, що знаходиться на складі. За рахунок товарної пропозиції промисловості, сільського господарства, а також імпорту формуються товарні ресурси держави. Вони формують товарну пропозицію, тісно пов'язану з попитом населення. Розмір товарної пропозиції за відповідний період вимірюється в натуральній, вартісній та відносній формах величини надходження товарів на ринок у вигляді предметів споживання, включно з товарними запасами. Натурально-речовий склад пропозиції залежить від величини товарної та реалізованої продукції, продукції особистих підсобних господарств, садово-городніх товариств, кооперативів. Загалом виробництво визначає обсяг і структуру товарної пропозиції та товарних запасів.

Основна частина товарних ресурсів, скерована для використання в народне господарство в плановому періоді, називається товарними фондами. Ринкові товарні фонди класифікують за споживчими ознаками - ринкові фонди продовольчих та непродовольчих товарів. У свою чергу, кожна з цих груп поділяється на окремі підгрупи і різновиди. За джерелами створення їх поділяють на ринкові фонди, які створюються за рахунок внутрішніх та зовншініх виробничників.

Товарні ресурси в основному формуються промисловістю і сільським господарством. Маючи потужну промисловість, яка виробляє засоби виробництва та предмети споживання, розвинуте сільське господарство, а також окремі галузі, які випускають лише товари народного споживання, є всі можливості для постійного збільшення випуску товарів народного споживання. Збільшення виробництва товарів народного споживання передбачається за рахунок конверсії оборонної промисловості.

Важливе місце у формуванні товарних ресурсів посідає аграрно-промисловий комплекс. Йому відведено значне місце у здійсненні радикальної програми розвитку виробництва товарів продовольчої групи. Агропромисловому комплексу належить вирішальна роль у постачанні населення продовольчою продукцією у свіжому і переробленому вигляді. Наступним джерелом створення товарних ресурсів є підприємства місцевої промисловості та побутового обслуговування. Основним завданням підприємств місцевої промисловості є максимальне використання для виробництва товарів народного споживання місцевої сировини, а також відходів великих промислових підприємств. Товари, виготовлені підприємствами місцевої промисловості, передусім мають задовольняти попит місцевого ринку. Ці товари, як правило, реалізуються в місцях виробництва товарів для того, щоб меншою мірою завантажувати транспорт далекими перевезеннями і скоротити витрати, пов'язані з пересуванням товарів від виробника до споживача. Ось чому підприємства місцевої промисловості повинні налагоджувати тісні зв'язки з торговими організаціями, узгоджуючи з ними виробничий асортимент товарів, наближений до запитів місцевого ринку. Зараз слід більше уваги приділяти розвитку місцевої промисловості як важливому резерву отримання додаткових товарних ресурсів для задоволення потреб населення. У забезпеченні населення основними продовольчими товарами значне місце належить підсобним господарствам, які організовуються при промислових, будівельних, транспортних підприємствах і організаціях. Вони збільшують свої товарні ресурси через відгодівлю худоби, розведення і вилов риби, вирощування городніх культур у відкритому і закритому ґрунті.

Окремим напрямком збільшення товарних ресурсів є випуск споживчою кооперацією непродовольчих товарів. Великі резерви розвитку має виробництво будівельних матеріалів, виробництво з овечо-шубної та хутрової сировини. Споживча кооперація переробляє нестандартну сировину цього профілю. Повніше використання можливостей кооперативних організацій і підприємств сприяє своєчасному розв'язанню проблеми товарного забезпечення. Додатковим джерелом створення товарних ресурсів є також широке залучення продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах громадян, членів колективного садівництва та городництва. На деякі види сільськогосподарських культур і виробництво в особистих підсобних господарствах припадає від 20 до 25 % загального виробництва. Таке поповнення товарних ресурсів через відсутність мережі приймальних пунктів та організації доставки у місця переробки чи безпосередньої реалізації цієї продукції використовується ще недостатньо. Останнім часом важливим джерелом збільшення товарних ресурсів стали фермерські господарства. Характеризуючи джерела створення товарних ресурсів, слід також виділити надходження товарної маси з імпорту, яке сприяє поліпшенню товарного асортименту внутрішнього ринку.

Поповнення товарних ресурсів за рахунок імпорту здійснюється державними зовнішньоекономічними організаціями та підприємствами, споживчою кооперацією і приватними підприємствами. Основні статті імпорту--автомобілі, обладнання, інші транспортні засоби. Значна частина припадає на харчосмакові товари, сировину для їх виготовлення. Характерною рисою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є укладання угод як на грошовій (валютній), так і на бартерній (товарній) основі. Такі взаємовідносини будуються на різні періоди часу. Споживчою кооперацією України вже нагромаджено відповідний досвід у справі товарообмінних операцій. Це дозволяє налагоджувати тісні контакти з окремими виробниками, обмінюватися інформацією про асортимент, якість товару, залучати до виробництва нові технології. Ефективною формою товаропостачання з-за кордону стали прикордонні зв'язки між окремими адміністративно-територіальними районами. У процесі цих зв'язків кооперативи самі вступають у прямі контакти з товарообмінних операцій.

1.2 Планування оптових закупівель на оптовому підприємстві

Оптові закупівлі товарів є основою комерційної діяльності оптових торгових підприємств. Їхня мета полягає в забезпеченні планомірного і безперебійного забезпечення товарами роздрібної торговельної мережі. Оптові закупівлі -- це придбання товарів великими партіями з метою їх дальшого перепродажу. Оптова закупівля забезпечує реалізацію різноманітних цілей оптового підприємства, які наведені на рис. 1.

Рис. 1. Цілі закупівельної діяльності

Організація оптових закупівель -- це комплекс взаємозв'язаних управлінських і комерційних рішень та торгових операцій, виконанням яких забезпечується виявлення і вивчення попиту споживачів відповідно до потреб суспільства, надання й узгодження з постачальниками замовлень на виробництво і постачання товарів, укладання договорів постачання з метою визначення порядку і механізму виконання замовлень та контроль за надходженням товарів і додержанням сторонами умов договору. В організації оптових закупівель виокремлюють шість етапів, які наведені в таблиці 1.

Вихідним етапом оптових закупівель є вивчення попиту споживачів. Придбання товарів без урахування попиту споживачів призводить до сповільнення товарообігу, збільшення витрат обігу на їх доведення до кінцевих споживачів, а в результаті -- до погіршання фінансового стану підприємств. Тому на даному етапі підприємства здійснюють діагностику ринку з метою уточнення своєї маркетингової стратегії та інформаційного забезпечення закупівельної діяльності. Вивчення ринку товарів передбачає систематичний збір, обробку, аналіз і оцінку інформації про розвиток потреб, попиту і товарної пропозиції, можливості конкурентів тощо.

На другому етапі розробляється оперативний план оптових закупівель з урахуванням виявленої потреби в асортименті, кількості і якості товарів. При цьому виходять з того, що обсяг і асортимент товарів, що підлягають закупівлі, мають відповідати обсягу, асортиментові і динаміці споживання з урахуванням необхідності нормалізації товарних запасів і бути орієнтованими на постійне оновлення асортименту з урахуванням найновіших досягнень науки і виробництва та розвитку людських потреб.

В умовах наявності на ринку значної кількості постачальників важливе значення має третій етап -- обґрунтування вибору конкретного, найбільш придатного постачальника. Раціонально закупити товари -- значить придбати їх у необхідній кількості, потрібної якості, у необхідний час, у надійного постачальника і за прийнятною ціною. При обґрунтуванні вибору конкретних постачальників велике значення має інформація про стан портфеля замовлень постачальника. Портфель замовлень, наявний в окремої фірми, визначається вартістю всіх замовлень на визначений час. Інформація про зниження портфеля замовлень у постачальника може бути використана покупцем для одержання пільгових умов постачання, розрахунків і одержання додаткових знижок.

Прийняття рішення щодо закупівлі і постачання товарів приймається на четвертому етапі. Даний етап включає розробку проектів текстів договорів з постачальниками, укладення договорів і контрактів з ними, розробку специфікацій до договорів, підготовку та подання постачальникам рознарядок на відвантаження товарів. При розробці проектів текстів договорів і їх укладанні виходять з того, що оптові закупівлі товарів мають забезпечувати нормальні умови для регулювання товаропостачання роздрібної торговельної мережі в оптимальному для неї режимі.



Таблиця 1. Організація оптових закупівель товарів

Перший етап	Виявлення попиту покупців передбачає вивчення ринку товарів.
Другий етап	Оперативне планування закупівель здійснюється з урахуванням виявленої потреби в асортименті, кількості і якості товарів.
Третій етап	Вибір постачальників товарів здійснюється на основі вивчення ринку закупівель за критеріями реальних та потенційних можливостей постачальників.
Четвертий етап	Організація укладання договорів постачання здійснюється на основі інформації 2-го та 3-го етапів
П'ятий етап	Організація виконання договорів контроль за виконанням договорів, приймання, складування, підтримання товарних запасів, забезпечення збереження споживчих властивостей, переміщення товарів до місць продажу.
Шостий етап	Економічна ефективність установлюється на основі витрат обігу та прибутку від продажу товарів

Важливе значення в організації оптових закупівель відіграє п'ятий етап -- налагодження оперативного контролю за виконанням укладених договорів, який передбачає одержання товарів, їх приймання та оплату, організацію складської переробки товарів. Особливу увагу при цьому звертають на виконання постачальниками своїх зобов'язань за договорами в повному обсязі, застосування заходів впливу до недбайливих постачальників. Економічна ефективність оптових закупівель установлюється на шостому етапі і служить підставою для вдосконалення організації закупівель товарів у майбутньому. Вона визначається зіставленням доходів від реалізації товарів і витрат обігу. Детальний аналіз витрат обігу, пов'язаних із закупівлями товарів, дозволяє підвищити рівень прибутковості торговельної діяльності.

1.3 Організація та методологія управлінського обліку товарних ресурсів

Необхідність обліку товарних запасів полягає в тому, що керівництву підприємства необхідно мати оперативну інформацію за короткий період часу про стан товарних запасів. На базовому підприємстві управлінський облік товарних запасів здійснюється не систематично. Ведення обліку зводиться до контролю та аналізу обсягу товарних запасів по результатам звіту матеріально-відповідальних осіб, та бухгалтерської облікової інформації за місяць. Це не дає змоги своєчасно приймати управлінські рішення. В таблиці 1. приведені задачі управлінського обліку товарних запасів, методика управлінського обліку та необхідні форми управлінського обліку для користування ними в управлінні товарними ресурсами.

Таблиця 2. Методика управлінського обліку товарними ресурсами

Задачі управління товарними ресурсами	Методика управлінського обліку	Форми управлінського обліку товарних ресурсів
1	2	3
Забезпечення необх. розміру товарних ресурсів та постійний контроль дотрим. встановлених норм та нормативів, як в цілому так і по окремим товарним групам.	Отримання оперативної інформації про наявність товарних ресурсів на складах підприємства в розрізі товарів та товарних груп. Порівняння цих даних з нормативними.	"Звіт про залишки товарів на склад і підприємства"
1. Постійн ий контроль за дотриманням запланованої структури товарних ресурсів.	1. Отримання оперативної інформації про наявність та структуру товарних ресурсів. 2. Порівняння структури товарних ресурсів з планом. 3. Проведення аналізу причин відхілення від планових показників. 4. Прийняття управлінського рішення.	"Звіт про залишки товарів на складі підприємства" (потижнево)
3. Формування системи постійного контролю за станом збереження товарних ресурсів, своечасне виявлення залежалих товарів, які не користуються попитом.	1. Проведення планових та позапланових інвентаризацій на складах підприємства. 2. Аналіз результатів проведених інвентаризацій стосовно стану збереження товарів. 3. Прийняття управлінських рішень.	Акт інвентаризації товарів. (згідно плану чи наказу керівника підприємства)

Надходження і реалізація товарів здійснюється на підставі договорів, контрактів, що обумовлюють конкретні умови приймання товарів і їх відвантаження, складання відповідних супроводжувальних документів і порядку розрахунків. Порядок документального оформлення визначається відповідними нормативними документами - інструкціями, положеннями, наказами. Міністерства фінансів. Національного банку України та інших. Порядок приймання товарів і документальне оформлення залежить від місця приймання на складі постачальника, від транспортних підприємств, на складі покупця її характеру /по кількості, якості і комплектності, ступеню відповідності вимогам договору про поставку і супроводжувальним документам. В теперішній час, все частіше, використовують нову термінологію умов постачання продукції (терміни “Інкотермс^*”), які використовують в міжнародній практиці. Постачальник при відвантажені, направляє оптовому підприємству супроводжувальні товарні документи накладні, рахунки-фактури, INVOICE, специфікації та розрахункові документи - платіжні вимоги.

Надходження товарів залізницею оформляється накладною, що є супроводжувальним документом. Документ складається постачальником і видається одержувачу вантажу на станції призначення. Квитанція на прийнятий вантаж залізницею, відправляється покупцю разом з розрахунковими документами. Оптове підприємство для приймання вантажу на станції залізниці видає матеріально-відповідній особі помічнику, експедитору доручення, розпорядження на одержання вантажу та вантажну квитанцію. Експедитор одержує товар на підставі паспорту, доручення, вантажної квитанції. Перевіряє одержаний вантаж на відповідність накладної залізниці і робить в ній відмітку про вантаж, при порушеннях упаковки або нестачі товарів експедитор перевіряє кожне товарне місце і складає комерційний акт в трьох примірниках разом з представником залізниці, за підписом начальника станції. В акті показують найменування товару, його кількість, масу відповідно документам постачальника і фактичну, розмір списаної нестачі. Акт є підставою для пред'явлення претензії транспортному підприємству. При нестачі товарів в межах норм природного збитку комерційний акт не складається.

Перевезення товарів автомобільним транспортом оформлюється випискою товарно-транспортної накладної (наведена в Додатку Е). Вона виписується в чотирьох примірниках і є документом. Якщо сума витрат відокремлена по перевезенню вантажів, тоді ТТН^* одночасно слугує і супроводжувальним документом на перевезення вантажу і підставою для оприбуткування товарів,

підставою для списання товарів у постачальника, підставою для розрахунків з автотранспортним підприємством.

Для оформлення надходжень товарів застосовуються різні документи, які складаються як постачальниками так і покупцями. Контроль за збереженням товарів досягається виконанням правил прийому товарів, правильним документальним оформленням, точним обліком операцій, пов`язаних з надходженням товарів, і розрахунків по ним. Постачальник при відвантаженні товарів в адресу торгового підприємства направляє супроводжуючі товарні документи рис. 1.1.

Рис. 1.1 Документальне оформлення надходження товарів від постачальника

Перераховані документи можуть бути доповнені платіжною вимогою, в якій постачальник зобов'язаний вказати на дату і номер угоди, дату відвантаження товару, номера товарних та інших прийомо-передаточних документів, вид транспорту. Окремою стрічкою в платіжний вимозі виділяється сума ПДВ, яка повинна бути сплачена покупцем. При доставці товарів залізницею постачальник оформляє накладну спеціальної типової форми, яка являється супроводжуючим документом і видається вантажоодержувачу на станції призначення. Для отримання вантажу торговельні підприємства виділяють матеріально-відповідальних осіб і видають їм довіреність встановленої форми і вантажну квитанцію. Як правило, термін дії довіреності 10 днів. Після отримання ТМЦ і оприходування їх на склад, матеріально-відповідальна особа повинна відчитатися перед бухгалтерією про використання довіреності, пред'явивши документи постачальника та приходну накладну (прибутковий ордер), підтверджуюча надходження товарно-матеріальних цінностей на склад підприємства. В таблиці 3. відображена оперограма^* товарного звіту.

Таблиця 3. Оперограма товарного звіту

№	Зміст операцій	Виконавці
		Бригадир	Члени бригади	Бухгалтер	Головний бухгалтер
1	2	3	4	5	6
1.	Складання товарного звіту
2.	Ознайомлення із змістом товарного звіту, оформлення, підписи
3.	Передача товарного звіту на перевірку та опрацювання
4.	Приймання товарного звіту і оформлення підпису бухгалтера на 2-му примірнику
5.	Внесення виправлень до товарного звіту при необхідності
6.	Інформування МВО про внесені зміни до тов. звіту
7.	Складання облікового регістру по рахунку 41
8.	Передача облікового регістру по рахунку 41 для складання головної книги



1.4 Управління товарними ресурсами

Найсучасніший підхід до управління товарними ресурсами -- застосування логістики. За даними досліджень у галузі маркетингу й логістики, проведеними В. Стюартом, застосування концепції комерційної логістики на промисловому підприємстві дає:

· зміцнення й закріплення зв'язків постачальника зі споживачем;

· економія витрат;

· можливість більше уваги приділяти попиту;

· більш ефективно і прибутково конкурувати на окремих ринках.

Для підприємств, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою, характерна увага до підрозділів, які обслуговують основне виробництво, в тому числі й тих, шо пов'язані з рухом матеріалів. Причиною цього є той факт, що управління операційною системою неодмінно пов'язане з організацією та управлінням, забезпеченням кадрами, сировиною, матеріалами, енергетичними ресурсами, збутом продукції, внутрішніми розміщеннями й переміщеннями матеріальних та інших ресурсів, обміном інформацією.

З посиленням процесу становлення ринкових відносин в Україні основним завданням промислових підприємств стає забезпечення своєчасного постачання та обробки необхідної кількості ресурсів, що відповідають усім вимогам за якістю, з мінімальними витратами часу й засобів. Спроби мінімізувати витрати якогось окремого виду діяльності без урахування цього взаємного впливу можуть призвести до підвищення загальних витрат під час організації матеріалопотоку. Тому необхідним є проведення аналізу діяльності виробничої системи з урахуванням загальних витрат.

Логістика виступає основною функціональною сферою управління й контролю матеріалів як усередині підприємства, так і лоза його межами, найважливішим науково-практичним напрямом удосконалення інфраструктури суспільного виробництва. Класичну схему комерційної логістичної системи наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Схема комерційної логістичної системи

Для забезпечення організаційно-економічної стійкості підприємства необхідно комплексно розглянути всі підрозділи, які беруть участь у здійсненні логістичного циклу підприємства. Логістичний цикл -- це інтервал часу між оформленням замовлення на постачання товару та доставкою замовлення споживачеві.

Під час розробки моделі логістичної системи варто керуватися такими настановленнями:

· розміщення й кількість виробничих одиниць необхідно здійснювати з урахуванням постачальників продукції, транспортних витрат, кількості продукції, що виробляється;

· розмір запасів має бути оптимальним для всієї операційної системи;

· на підприємстві слід мати складський центр накопичення та обробки вантажів, проміжний склад для тимчасового зберігання продукції;

· усі підрозділи, які входять до логістичної системи, мають бути пов'язані інформацією, контрольною і транспортною мережею;

· необхідно налагодити чіткий інформаційний зв'язок.

Товари є основною статтею оборотних активів торговельного підприємства, за посередництвом яких через товарообіг підприємство отримує переважну частину свого прибутку. На Рис. 1.3. Приведено основний зміст системи управління товарообігом.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Характеристика системи управління товарообігом торгів. підприємств

Як слідує з вищенаведеної системи управління товарообігом, виділяють 4 етапи управління, які повинні виконуватись в приведеній послідовності. Перший етап - оцінка та прогнозування кон'юнктури споживчого ринку, в основному базується на вивченні кон'юнктури ринку, попиту та пропозицій. Другий етап системи управління товарообігом можна розглянути на рис. 1.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Послід. окремих етапів планування об'єму та структури реаліз. товарів на торгов. підприємстві

Третій етап системи управління товарообігом включає в себе основні етапи нормування та планування товарн. ресурсів на підприємстві, зобр. на рис. 1.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5 Послідовність окремих етапів нормування та планування товарних ресурсів на торговельному підприємстві

І на кінець, четвертий етап - етап планування надходження товарів на підприємстві:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6 Послідовність окремих етапів планування надходжень товарів на торговельному підприємстві

Таким чином, можна сформулювати основні етапи планування товарних ресурсів :

1. Цільова установка для планування товарних ресурсів.

2. Аналіз розміру, складу (структури) та обороту товарних ресурсів в перед плановому періоді.

3. Розробка нормативів товарних ресурсів на плановий період.

4. На основі третього етапу, розробляється сума товарних ресурсів на плановий період.

5. Контроль за правильністю використання запланованої суми товарних ресурсів.

Основною задачею аналізу стану товарних ресурсів є знаходження рівня забезпечення товарообігу відповідними розмірами товарних ресурсів за перед плановий період. Таким чином, для забезпечення управління товарними ресурсами підприємства виникає необхідність в цілому ряду економічних та аналітичних показників, які характеризують рух товарів та ефективність їх використання.

Оцінюючи ступінь координації діяльності підрозділів у процесі управління матеріальними та інформаційними потоками підприємств у межах логістичної концепції можна виокремити два напрями її вдосконалення, які взаємно доповнюють один одного.

· Перший -- пов'язаний з посиленням міри взаємодії між різними функціональними дільницями завдяки поліпшенню планових і контрольних процедур, економічних механізмів.

· Другий -- полягає в досягненні необхідного рівня координації через організаційну перебудову в структурі управління або підприємства в цілому.

З досвіду зарубіжних країн відомі різні підходи до формування організаційних структур та органів управління ресурсами підприємств. Найдоцільнішим для застосування в практиці вітчизняних великих промислових підприємств може стати так званий інше-граційний підхід, коли в межах підсистеми управління матеріальними потоками об'єднуються всі види діяльності, пов'язані з управлінням матеріальними ресурсами й запасами підприємства. При цьому створюється підрозділ, що відповідає за всі етапи просування матеріалопотоку через підприємство. Саме цей підхід зорієнтований на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів у всьому ланцюзі "постачання -- виробництво -- збут".

Основними недоліками застосування даної схеми є високий рівень ризику дублювання функцій і складність виконуваних новоствореним підрозділом завдань, що потребує застосування потужної обчислювальної техніки й висококваліфікованих спеціалістів. Перевага полягає в тому, що оптимізуються обсяги запасів матеріальних ресурсів на всіх етапах просування матеріалопотоку. Тому саме цей підхід є найприйнятнішим для великих промислових підприємств і виробничих об'єднань, що випускають матеріаломістку складну продукцію на технологічно тісно пов'язаних між собою підприємствах з розгалуженими внутрішніми зв'язками, великою кількістю постачальників та складною системою збуту. Значною часткою аналізу наявної та створюваної нової системи логістики є дослідження системи управління матеріальними потоками з погляду її спроможності ефективно здійснювати збір, опрацювання та поширення управлінської інформації. Необхідність і доречність застосування логістики обґрунтовується аналізом витрат системи управління нею (розглядається як взаємозв'язок між логістикою й витратами виробництва).



2. Розділ

2.1 Характеристика комерційної діяльності ТзОВ «Тібет»

Дане товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації за законодавством України. ТзОВ має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку та штампи зі своїм найменуванням. Товариство має право від свого імені здійснювати правочини в країні та за кордоном, здійснювати інші юридичні дії з вітчизняними та іноземними юридичними та фізичними особами, відкривати в банках поточні та інші рахунки в національній та іноземній валюті і здійснювати по них відповідні операції, створювати на території країни і за кордоном дочірні підприємства, відкривати філії, також може виступати засновником та учасником інших господарських структур, набувати майнові та немайнові права та нести зобов'язання, згідно статуту.

Товариство створене з метою надання послуг населенню, здійснення підприємницької діяльності, направленої на отримання прибутку, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його учасників та працівників, вирішення соціальних питань та забезпечення зайнятості населення. Учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному чинним законодавством; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку, пропорційну частці у статутному фонді; вийти з товариства у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу; вносити на розгляд загальних зборів учасників та інших органів товариства, у відповідності до їх компетенції, пропозиції по питаннях діяльності товариства. Кожен з учасників товариства може продати чи уступити свою частку одному чи кільком учасникам, третім особам або безпосередньо товариству. При цьому учасники товариства користуються переважним правом придбання цієї частки у погодженим між ними розмірах.

Предметом діяльності ТзОВ є:

· гуртова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, посередницька, закупівельна та торгівельна діяльність у вигляді комісійної, комерційної, фірмової, виїзної торгівлі, створення власних магазинів і інших торгівельних точок, реалізація власної продукції та товарів;

· індивідуальне моделювання, виготовлення, пошиття і реалізація трикотажних, шкіряних, хутрових та інших швейних виробів, головних уборів, аксесуарів, взуття та комплектуючих до нього, утримання салонів та ательє з пошиття одягу і взуття;

· надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні, транспортно-експедиторська діяльність та сервісне обслуговування перевезень, надання агентських послуг на транспорті;

· будівництво та експлуатація авторинків, станцій та майстерень з ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів, фототехніки, тракторної та іншої самохідної техніки;

· розробка, виробництво, закупівля, реалізація, установка та обслуговування спеціальних пристроїв та систем для запобігання угонів автотранспортних засобів, організація заходів безпеки при автоперевезеннях, у тому числі супроводження та охорона вантажів при автоперевезеннях;

· виробництво, заготівля, переробка та реалізація продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, сільськогосподарської продукції, продукції тваринництва і рослинництва та іншої сировини;

· розробка кошторисної документації, проектування, будівництво та експлуатація житлових будинків і споруд нежитлового, виробничого призначення, об'єктів соціально-культурного призначення, складів та надання послуг у цій сфері фізичним та юридичним особам, ремонтні, декораційні, оздоблювальні, будівельно-монтажні роботи та послуги;

· виробництво і торгівля кабельно-провідниковою продукцією, виготовлення та продаж металоконструкцій і виробів з металу на замовлення для підприємств, установ, організацій і населення;

· виробництво, переробка і торгівля полімерними матеріалами ПВХ, поліетилену, поліпропілену;

· виробництво віконного профілю, вікон, дверей, віконних систем, підвіконників та фурнітури з полімерних матеріалів ПВХ, алюмінію та інших матеріалів;

· організація проведення атракціонів, конкурсів, змагань;

· закупівля та продаж нафти та нафтопродуктів, тощо.

Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність на основі валютної самоокупності та самофінансування. ТзОВ «Тібет» проводить зовнішньоекономічну діяльність в межах свого предмету діяльності, передбаченого статутом, керуючись при цьому Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Може здійснювати операції з експорту та імпорту продукції (робіт та послуг) на договірних засадах як самостійно, так і через відповідні зовнішньоторговельні організації. Виручка в іноземній валюті, одержана товариством в результаті експорту товарів після необхідних відрахувань в бюджет за встановленими нормативами, залишається в розпорядження, вилученню не підлягає і нагромаджується на рахунках для наступного використання. Товариство має право здійснювати імпортні операції за рахунок коштів, одержаних в іноземній валюті від експортної діяльності, одержаних кредитів, а також інших коштів, набутих товариством в порядку, не забороненому чинним законодавством.

Товариство імпортує устаткування, сировину, матеріали та інші товари, в тому числі комп'ютерну, відео - та аудіотехніку, товари широкого вжитку, продукцію виробничо-технічного призначення, роботи, послуги, які необхідні йому для розвитку виробництва або для реалізації їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. Може реалізувати своє право зовнішньоекономічної діяльності як через створення підприємств з іноземними інвестиціями, так і шляхом встановлення прямих зв'язків з іноземними юридичними та фізичними особами.

ТзОВ «Тібет» має право:

· брати кредити в іноземній валюті для здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

· встановлювати ділові контакти з іноземними фірмами та їх представниками, а також з іноземними фізичними особами;

· направляти своїх спеціалістів на стажування або на тимчасову роботу по контракту в іноземні фірми;

· набувати патенти та ліцензії як у межах країни, так і за кордоном з метою організації навчального процесу, виробництва продукції та здійснення науково-дослідних розробок;

Майно товариства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість, яких відображається в самостійному балансі товариства. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Джерелами формування майна є:

· грошові та майнові внески учасників товариства;

· доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, інших видів діяльності;

· доходи від цінних паперів;

· майно придбане в інших суб'єктах господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

· кредити банку, кредитних спілок, позики інших підприємств.

ТзОВ «Тібет» самостійно розподіляє свої прибутки, що залишились в його розпорядженні після розрахунків з бюджетом, кредиторами, сплати відсотків за банківські кредити та виплати по інших зобов'язаннях товариства, самостійно формує фонди та визначає розміри відрахувань до них. Для забезпечення виробничого ризику та виконання своїх завдань, покриття непередбачених витрат та втрат, погашення заборгованості у випадку його ліквідації. Товариство формує резервний фонд у розмірі 25% від статутного капіталу. Формування резервного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань до нього в розмірі 5% чистого прибутку за рік. Використання засобів резервного фонду проводиться лише за рішенням загальних зборів учасників при умові відновлення його розміру в наступних періодах.

ТзОВ «Тібет» займається виробництвом підошви для виготовлення чоловічого, жіночого та дитячого взуття. Продукція виготовляється з TR, PCV та PU на сучасному обладнані з використанням високоякісних матеріалів провідних італійських виробників. Асортимент продукції постійно оновлюється з врахуванням нових віянь моди. Фірма виготовляє підошви за індивідуальними замовленнями клієнтів. Вся продукція проходить контроль у відповідності з державними стандартами.

Згідно звіту про фінансові результати (наведений в Додатку В) ТзОВ «Тібет» в 2008-му році сума чистих доходів складала 3314,6 тис. грн., а сума витрат складала 3477,2 тис. грн. З вищесказаних даних, можна зробити висновок, що сума чистого прибутку (збиток) дорівнює 3314,6 - 3477,2 = - 162,6 тис. грн., тобто товариство в 2008-му році було збиткове. А за 2009рік, бачимо, що згідно звіту про фінансові результати, сума чистих доходів складала 5159,9 тис. грн., а сума витрат 4856,2 тис. грн. Отже, у 2009-му році сума чистого прибутку (збитку) складала 5159,9 - 4856,2 = 303,7 тис. грн., тобто товариство за даний рік було прибутковим.

2.2 Аналіз товарних ресурсів

Головною задачею аналiзу є пошук невикористаних внутрiшнiх резервiв пiдвищення економічної ефективностi господарської дiяльностi підприємств торгiвлi i обгрунтування на цiй основi оптимальних управлiнських рiшень.

Обгрунтувати правильнiсть управлiнських рiшень в умовах численних i рiзнобiчних господарських ситуацiй можна тiльки за допомогою аналiзу.

Постановка задач аналiзу товарних запасiв:

· Постановка або математичне формування задачi є визначення взаємозв'язків мiж розрахунковими i фактичними показниками.

· Використання в процесi аналiзу математичних моделей дозволяє абстрактно вiдбити умовний образ результативного показника, який існує в господарськiй дiяльностi.

В ході аналізу товарних запасів як ретроспективного так і оперативного пропонується ввести оперативну автоматизовану інформаційну систему забезпечення аналізу та управлінського обліку рис. 2.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Автоматизована інформаційна система забезпечення аналізу та управлінського обліку товарних запасів

Суть її полягає в тому, що на складах підприємства та в його структурні підрозділи забезпечені комп'ютерними засобами. Для автоматизації пропонується використання СУБД Fox Pro 2.0. Суть полягає в тому, що на склад надходять первинні документи відображаючі рух товарів. Працівник складу веде облік за допомогою комп'ютерної техніки. Заносить в комп'ютерну базу даних всі відомості згідно первинних документів. Після цього в комп'ютері формуються записи в картці складського обліку. За допомогою програмних засобів СУБД Fox Pro 2.0 формуються звіти: оборотна відомість руху товарів на складі, звіти управлінського обліку товарних запасів та автоматично складається інформаційна база для аналізу товарних запасів по товарним групам або по окремим товарам. На комп'ютері керівництва, відділів та бухгалтерії поступають з комп'ютерів складу файли бази даних, в яких міститься вся інформація про рух товарів та товарні залишки. На робочих місцях управлінців за допомогою тих же засобів СУБД Fox Pro 2.0 формуються звіти та аналіз в вигляді машинограм за бажанням користувача. Передачу інформації про стан товарних запасів пропонується здійснювати засобами модемного зв'язку або через засоби накопичення на магнітних дисках.

Для обліку та аналізу запасів потрібно дослідити та розрахувати основні показники фінансової діяльності ТзОВ «Тібет», які наведені в таблиці 4. Також згідно фінансового звіту, можна сказати, що дане товариство володіє власним капіталом на кінець звітного періоду 2008 року, який сягає 504,0 тис. грн., а на кінець звітного періоду 2010 року сягає 2004,3 тис. грн., звідси видно, що сума власного капіталу зростає, це свідчить про позитивну тенденцію підприємства.

Таблиця 4. Характеристика основних показників фінансової діяльності ТзОВ «Тібет»

	Одиниця виміру	2008 рік	2010 рік	2011	Відхилення
Показники				план	факт	абсол. 2010/2008 відн.
1.	Товарообіг	грн.	81000,8	461596,85	290000	300000	380596,05	469,9
2.	Валовий дохід з ПДВ	грн.	2115	4420,08	6000	6600	2305,08	109,0
3.	Рівень валового доходу	%	2,59	1,56	1,72	1,83	- 1,03	- 39,8
4.	ПДВ	грн.	3825	7366,8	10000	11000	3541,8	95,6
5.	Витрати обігу	грн.	3477,2	6185,9	7000	6900	2708,7	77,9
6.	Рівень ВО	%	4,25	2,19	2,41	2,3	- 2,06	- 48,5
7.	Прибуток від реаліз.	грн.	1716,6	3533,4	3000	3100	1816,8	105,8
8.	Рентабельність реалізації	%	2,098	1,25	1,03	1,03	- 085	- 40,5
9.	Позареаліз. Результат	грн.	______	8,3	______	_____	_____	_____
10.	Балансовий прибуток	грн.	3314,6	6090,1	6000	5800	2775,5	83,7
11.	Загальна рентабельність	%	4,05	1,32	2,069	1,93	- 2,73	- 67,41
12.	Чистий прибуток	грн.	- 162,6	- 95,8	200	250	- 258,4	158,92
13.	Рівень чистого прибутку	%	- 0,198	- 0,034	0,069	0,083	- 232	1171,72



3. Розділ

3.1 Підвищення ефективності управління та контролю товарними запасами

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів. Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами - це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів.

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

· реальної оцінки поточного стану запасів;

· встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

· визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

· визначення необхідного обсягу страхових запасів;

· оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану. Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів. Одним із розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах - робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора вичерпані, включаються два процесу - поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення. Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп -

· А - До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень.

· В - До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання.

· С - Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, - біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання.

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time («просто вчасно»). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження у всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію. Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно.

Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер. В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів, створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку. Немає меж досконалому. Навіть найкраще підготовлені стратегії та тактики управління товарами потребують постійних вдосконалень, які пов'язані із змінами, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі.



Висновок

Управління товарними запасами -- це складний комплекс заходів, спрямований на забезпечення максимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточних витрат, пов'язаних зі утримуванням запасів. Товарні запаси - це придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

В економічній літературі розглядаються різні проблеми управління товарними запасами на підприємствах торгівлі. Визначені показники, що характеризують стан товарних запасів; фактори, що обумовлюють розмір і швидкість обороту товарних запасів; стратегії управління товарними запасами; методика аналізу товарних запасів; методика оцінки ефективності управління товарними запасами і планування товарних запасів. Для аналізу ефективності управління товарними запасами підприємства використовують різні методики аналізу. Часто використовуються методи АВС-аналізу т а XYZ-аналізу.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік - це необхідний елемент управління підприємства. Управління - це перш за все передбачати: хід виконання виробничої програми, відхилення від плану і завданих параметрів, відхилення у використанні виробничих ресурсів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

...