Вугільна система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

Кафедра фінансів

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни:

"Економічна кібернетика"

Виконав: А.В. Лисиця

Перевірив: к.е.н., доцент М.В. Дубина

Чернігів, 2013

Зміст

Вступ

1. Вугільна система України, її структура та компоненти

2. Зовнішнє середовище системи та його характеристика

3. Фактори, які впливають на розвиток вугільної системи України

4. Центр управління системою, його склад та ефективність дії

5. Сучасний стан системи, основні проблеми її розвитку та заходи щодо вирішення цих проблем

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Вибір основного напряму розвитку будь-якої країни залежить насамперед від наявності та характеру власної матеріально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля.

Проте останнім часом спостерігається суттєва невідповідність між значенням вугільної промисловості для країни і техніко-економічним станом, у якому вона знаходиться. За економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками вугільна промисловість перебуває у кризовому стані, що не дає розвиватися як самій цій галузі, так і галузям, які є споживачами її продукції. Це характеризується падінням видобутку вугілля, фізичним зношення основних фондів, значним відставанням від передбачених проектами реконструкцій та технічного переоснащення термінів введення потужностей. Шахтний фонд сьогодні знаходиться в катастрофічному стані.

Галузь, яка б мала бути джерелом бюджетного наповнення, сама потребує бюджетної підтримки. Тож на сьогодні, найважливішим завданням вугільної промисловості є виведення даної галузі з довгострокової кризи та перетворення її на стратегічну галузь.

Метою даної галузі є здійснення раціонального видобутку, збагачення і брикетування кам'яного та бурого вугілля, задоволення виробничо-технічних потреб та потреб споживачів, експортування сировини закордон, що розвиває зовнішньоекономічні зв'язки та поліпшує економіку країни в цілому.

Об'єктом дослідження вугільної галузі є вугільна система України.

Предметом дослідження даної галузі є системний підхід, який застосовується для розгляду вугільної системи.

Основними завданнями, які будуть досягнуті в процесі дослідження вугільної системи України є:

- застосувати системний підхід для розгляду системи вугільної галузі;

- визначити структуру системи та основні її компоненти;

- дослідити взаємозв'язки між компонентами системи;

- описати зовнішнє середовище та дослідити взаємозв'язки між суб'єктами з якими вона взаємодіє;

- визначити фактори, які впливають на розвиток системи;

- виявити центр управління системи, описати його склад та ефективність дії;

- дослідити сучасний стан системи;

- виявити основні проблеми розвитку системи та запропонувати заходи щодо їх вирішення.

Тому, вирішення основних перерахованих завдань дає можливість дослідити вугільну систему України в цілому та зробити висновок про її сучасний стан і перспективи розвитку.

1. Вугільна система України, її структура та компоненти

Вугільна промисловість України є однією з базових галузей економіки, бо забезпечує своєю продукцією електроенергетику, металургію та інші галузі. Вугілля - це єдина стратегічна сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки Україні.

Вугільна промисловість України є галуззю важкої індустрії, складовою паливно-енергетичного комплексу. На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша проблема - це паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвитку. Значення палива для економіки держави величезне, оскільки без нього неможливий виробничий процес, робота промисловості, сільського господарства й транспорту.

Вугілля є одним із основних власних первинних енергоресурсів України. За останні роки, видобуток вугілля зріс, обсяги реалізації кам'яного та бурого вугілля склали 35055,5 млн. грн., що становить 4,3 % від усієї реалізованої продукції [1]. Проте через його неефективне використання, слабкий попит і низькі ціни, підприємства, які працюють у цій сфері, змушені згортати виробництво, і як наслідок вагомої користі для економіки країни це не приносить. За даними гістограми видно як збільшується обсяг видобутку вугілля за останні роки (рисунок 1), [1].

Рисунок 1 - Видобуток вугілля в Україні за останні роки

Розгляд системи вугільної промисловості України розпочнемо охарактеризувавши входи та виходи системи, а також основні її підсистеми і зв'язки між ними.

До входів вугільної системи України можна віднести фінансування (капітал), інформацію, сировину та трудові ресурси. Під капіталом розуміють фінансові ресурси, які вкладають у виробництво з метою отримання прибутку; до інформації можна віднести інформацію щодо ціни вугілля на ринку, конкурентів, оподаткування та трансфертних платежів, щодо прибутковості подібних підприємств тощо; сировиною для вугільної промисловості виступає видобувне вугілля, а саме буре, кам'яне та антрацити; до трудових ресурсів відносять людей, які безпосередньо працюють у вугільній галузі, зі спеціальною освітою та навичками роботи.

До виходів вугільної системи відносять фінансування (прибуток), інформацію, готову продукцію, сировину та відходи. Під прибутком розуміють фінансові ресурси підприємства та фонди грошових коштів; інформація на виході із системи - це інформація про технологічні процеси підприємства, витрати, доходи, різні платіжні операції тощо; під готовою продукцією у даній системі розуміють рядове вугілля та продукти збагачення (буре вугілля, довгополуменеве, газове, газове-жирне, жирне, коксівне, опіснене спікливе, пісне та антрацити); в якості сировини для інших галузей, кам'яне вугілля використовується як технологічна, енерготехнологічна і енергетична сировина при виробництві коксу і напівкоксу, до речі один з найперспективніших напрямів використання кам'яного вугілля - скраплення (зрідження) - гідрогенізація вугілля з отриманням рідкого палива; що відходів, то до них відносять залишкові продукти збагачення та інші видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви тощо).

Наступним етапом розгляду системи є її основні підсистемами. До підсистем вугільної галузі відносять вуглевидобувні підприємства, вуглезбагачувальні підприємства, переробні та обслуговуючі (допоміжні) підприємства.

Щодо вуглевидобувних підприємств, це підприємства, що займаються видобутком різних видів вугілля, до них відносять шахти та кар'єри. Станом на 01.10.2011 діяло 500 суб'єктів видобувної промисловості [2]. Основними діючими шахтами по видобутку вугілля в Україні є "Ювілейна", "імені Юрія Гагаріна", "Єнакіївська", "Новодзержинська", "Центральна", "Харківська", "Донбаський антрацит" та багато інших.

Щодо вуглезбагачувальних підприємств, то це підприємства для переробки твердих корисних копалин з метою отримання технічно цінних продуктів, придатних для споживання. Основними вуглезбагачувальними фабриками України є "Збагачувальна фабрика Авдіївського коксохімічного заводу", "Центральна збагачувальна фабрика "Стахановська" та багато інших.

Щодо переробних підприємств вугільної промисловості, це підприємства, які переробляють вугілля на іншу готову продукцію, наприклад з кам'яного вугілля виготовляють кокс та напівкокс, мазут, мастила та масла, дизельне паливо. Станом на 01.10.2011 в Україні діяло 21801 переробних підприємств [2]. Одним із представників таких підприємств є "Моспинське вуглепереробне підприємство".

І нарешті, щодо обслуговуючих підприємств даної галузі, до них відносять підприємства, що надають послуги по транспортуванню, підприємства по ремонтно-механічним роботам, підприємства, які надають сервісні послуги, та підприємства по управлінні об'єктами соціальної сфери. Представниками таких підприємств є "Першотравневий ремонтно-механічний завод", ООО "ДТЄК Сервис", ООО "Соціс".

За допомогою зв'язків, підсистеми вугільної галузі взаємодіють між собою. У даній системі, зв'язки між підсистемами є прямими, адже кожне підприємство виконує певну функцію по обробці вугілля, і кожне підприємство поставляє вугілля на ринок, у якості готової продукції або ж сировини для інших підприємств. А остання підсистема "Обслуговуючі (допоміжні) підприємства" має зв'язки з усіма іншими підсистемами, адже виконує ремонтні роботи на будь-яких підприємствах галузі, надає сервісні послуги та займається соціальним управління.

2. Зовнішнє середовище системи та його характеристика

Зовнішнє середовище функціонування системи складається з багатьох суб'єктів, з якими вона взаємодіє. До суб'єктів зовнішнього середовища вугільної промисловості України відносять таких як банківська система України, Міністерство доходів та зборів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство екології та природних ресурсів, електростанції, постачальники обладнання, міжнародні організації, споживачі та інвестори.

Розглянемо кожний суб'єкт зовнішнього середовища більш детально.

Банківська система України по відношенню впливу на систему (зв'язок 1), здійснює заходи з підготовки до співпраці з міжнародними організаціями; надає кредитні та фінансові послуги; здійснюють ведення рахунків [3]. В свою чергу вугільна система впливає на банківську систему Україну (зв'язок 2) в процесі їхньої взаємодії, тобто при вкладенні коштів на депозити, банківська система отримує кошти за користування рахунком або за інші операції, проведені над цим рахунком; при наданні вугільній системі кредитів, банківська система отримує відсотки при погашенні кредитів, а також, так як вугільна система України є однією з найбільших галузей України, при співпраці з певним банком, система створює репутацію даному банку.

Міністерство доходів та зборів України впливає на вугільну систему України (зв'язок 3) через надання ліцензії, надання торгового патенту, видає свідоцтво платника єдиного податку, видає довідки про подану декларацію про майновий стан та доходи [4]. Система вугільної галузі в свою чергу впливає на Міністерство доходів та зборів України (зв'язок 4) через оподаткування, до них відносять загальнодержавні податки, загальнодержавні збори, митні платежі, місцеві збори, місцеві податки [4].

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центром управління даної системи. Впливає дане Міністерство на вугільну систему України (зв'язок 5) в процесі формування та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному та вугільно-промисловому комплексах.

Система вугільної промисловості в свою чергу впливає на Міністерство (зв'язок 6) в процесі подання статистичної інформації про діяльність окремих підприємств та про галузь в цілому.

Міністерство праці та соціальної політики впливає на вугільну галузь України (зв'язок 7) в процесі захисту прав представників на підприємстві та можливості, що їм надаються, надання пільг, державної підтримки молодих працівників, наданні дозволу на стажування піл час навчання, надання додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню [5]. В свою чергу система вугільної промисловості впливає на Міністерство (зв'язок 8) в процесі стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та працевлаштування на них громадян, недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці, зокрема молоді, жінок, осіб віком понад 50 років та інших вразливих категорій громадян, шляхом виплати компенсації роботодавцю в розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу[5].

Міністерство екології та природних ресурсів має вплив на дану систему (зв'язок 9) при наданні ліцензій про умови провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, - здійснення операцій у сфері поводження з відходами, веденні реєстрів місць видалення відходів та об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, наданні документів дозвільного характеру у цій сфері, контролі за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією, веденні паспорта відходу, контролю екологічної безпеки під час перевезення небезпечних вантажів і ліквідації наслідків аварій, що відбуваються при їх перевезенні, переліку небезпечних властивостей відходів, встановлення лімітів викиду відходів. В свою чергу система вугільної промисловості впливає на дане Міністерство (зв'язок 10) у процесі надання звітності щодо екологічних показників про діяльність окремого підприємства або галузі в цілому.

Електростанції впливають на дану систему (зв'язок 11) купуючи сировину у підприємств вугільної галузі, для виробничого процесу. Система вугільної промисловості впливає на електростанції (зв'язок 12) в процесі отримання прибутку від продажу продукції, яку електростанції використовують для виробничого процесу.

Постачальники обладнання впливають на систему (зв'язок 13) поставляючи необхідне обладнання та отримують прибуток від продажу. Система в свою чергу (зв'язок 14) приносить прибуток постачальникам, купуючи у них продукцію, та створює репутацію.

Міжнародні організації впливають на вугільну систему (зв'язок 15) при імпортуванні сировини, укладанні угод, сприяють розвитку даної галузі та розвитку країни в цілому, надають привілею при співпраці з іншими організаціями, забезпечують зовнішньоекономічні зв'язки. Система вугільної галузі впливає на Міжнародні організації (зв'язок 16) при експортуванні сировини, прокладенні транзитних шляхів.

Споживачі мають вплив на вугільну систему України (зв'язок 17) формуючи попит на продукцію. Система впливає на споживачів (зв'язок 18) задовольняючи цей попит.

Інвестори впливають на вугільну систему (зв'язок 19) при здійсненні капіталовкладень в дану галузь з метою отримання прибутку, здійснюють оновлення виробництва (модернізацію) та створюють ринкову інфраструктуру. Система вугільної промисловості впливає на інвесторі (зв'язок 20) надаючи змогу капіталовкладникам отримати прибуток.

Отже, зовнішнє середовище вугільної системи України є не від'ємною частиною системи, адже за допомогою нього здійснюються зв'язки системи з іншими суб'єктами зовнішнього середовища.

3. Фактори, які впливають на розвиток вугільної системи України

Розвиток вугільної системи України залежить від багатьох факторів, які впливають на її діяльність:

- зниження обсягу транзитних шляхів;

- зростання залежності від імпортної сировини;

- збільшення безробіття;

- стагнація видобутку вугілля;

- відсутність модернізації обладнання;

- відсутність дієвої державної політики;

- стагнація енергетичних відносин з міжнародними партнерами;

- зростання ролі альтернативної енергетики у світі, зокрема вітрової, сонячної та енергії із біомаси;

- цінова політика;

- екологічна ситуація в країні;

- соціально-демографічна ситуація;

- економічний стан країни;

- історичні засади залягання порід;

- економічна можливість споживачів;

- ресурсозабезпеченість країни;

- сприятливі умови для збереження великих запасів вугільної сировини, як для виробників, так і для споживачів.

4. Центр управління системою, його склад та ефективність дії

Центром управління вугільної системи України є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, головною метою якого є реалізація державної політики у вугільній промисловості. Основними завданнями Міністерства енергетики та вугільної промисловості України є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості;

- здійснення структурної перебудови вугільної промисловості та підвищення ефективності управління нею;

- створення сприятливих умов для приватизації підприємств вугільної промисловості;

- формування балансів вугілля та вугільної продукції;

- розроблення комплексних наукових програм, спрямованих на поліпшення стану довкілля у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення, впровадження на підприємствах вугільної промисловості безвідходних технологій;

- сприяння розвитку та вдосконаленню ринку вугільної продукції.

Розглянемо сучасну структуру Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, тобто структуру центра управління даної системи [6]:

- Керівництво Міністерства (входять Міністр, перший заступник Міністра, заступник Міністра - керівник апарату, заступник Міністра);

- Департамент організаційного забезпечення діяльності Міністра (організація Міністерства у сфері ЗМІ, роботи з громадськістю, питань економічних реформ);

- Департамент електроенергетики (координація електростанцій, теплових мереж, екологічних питань);

- Департамент стратегічної політики та ядерно-енергетичного комплексу (розробка стратегій розвитку, координація будівництва та об'єктів ПЕК);

- Департамент з питань традиційних та альтернативних видів палива (координація перспективи розвитку нафтопереробної, нафтогазоносної, координації діяльності та функціонування торфовидобувних підприємств);

- Департамент реструктуризації вугільної промисловості (реформування вугільної промисловості, регулювання будівництва, збагачення вугілля, контроль якості вугілля);

- Департамент економіки і фінансів (фінансово-економічна політика у нафтовій, газовій та вугільній промисловостях);

- Юридичний департамент (правова робота, представництво в судових та правоохоронних органах);

- Управління роботи з персоналом (робота з персоналом, облік кадрів);

- Департамент промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, трудової та соціальної політики (управління промислової безпеки та охорони праці);

- Департамент майна, управління корпоративними правами та реформування власності (майнові питання, питання реформування, банкрутства та ліквідації);

- Департамент міжнародного співробітництва та інвестицій (міжнародне співробітництво);

- Департамент бухгалтерського обліку (бюджетне фінансування та звітність);

- Адміністративно-господарське управління (господарське обслуговування, матеріально-технічне забезпечення);

- Контрольно-ревізійне управління;

- Управління з реструктуризації та закриття вугільних підприємств;

- Спеціальний відділ;

- Відділ конкурсних процедур;

- Сектор з питань запобігання та протидії корупції.

Ефективність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України визначається тим, на скільки повністю воно забезпечує управлінську діяльність та розвиток даної промисловості. Міністерство координує роботу щодо проектування будівництва та удосконалення технологій видобутку і переробки вугілля, розробляє стратегії подальшого розвитку промисловості, подає пропозиції щодо укладання міжнародних угод, вживає заходи щодо зростання експортного потенціалу, створює умови щодо забезпечення вугільної галузі матеріально-технічними ресурсами, виступає замовником комплексних наукових досліджень з технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку вугільної галузі та інші.

Проте, з вище перелічених обов'язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, не виконується навіть п'ятдесяти відсотків, так як вже протягом багатьох років, гостро постає проблема фінансування, проблема технологічного прогресу, проблема експорту та проблеми удосконалення шахт. Але, винуватцем кризового становища вугільної промисловості є не лише Міністерство вугільної промисловості, але й розвиток держави в цілому, а так як економіка нашої країни теж перебуває у надто кризовому становищі, то і розвиток більшості галузей занепадає.

Отже можна зробити висновок, що найпотужніша галузь України, яка б могла забезпечувати паливом як Україну, так і експортувати паливо за кордон, повністю "згасає" завдяки неефективному управлінню державного сектора економіки. вугільний енергетичний стратегічний сировина

5. Сучасний стан системи, основні проблеми її розвитку та заходи щодо вирішення цих проблем

Сучасний стан вугільної системи України

Вугілля - основний органічний енергоносій України, запаси якого дозволяють сповна забезпечити потреби України у цьому виді органічного палива.

Для України видобуток вугілля є стратегічно важливим напрямком розвитку економіки країни. Від стабільності функціонування вугільної промисловості залежить стан суміжних галузей - металургії та електроенергетики. Більше чверті працівників промисловості Донбасу зайнято у вугільній галузі, тому розвиток міст та збереження людського потенціалу у цих областях безпосередньо залежить від стану та перспектив розвитку вугільної галузі.

На сьогодні запаси вугілля зосереджені в основному у трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Найбільші запаси вугілля зосереджені у Донецькому басейні - майже 90%, у Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно 2,0% та 3,5%, решта запасів - 4,5% розташовані у родовищах Харківської, Полтавської та Закарпатської областей [6]. Україна має шахтний фонд, який за будь-яких критеріїв є найгіршим серед усіх відомих вуглевидобувних країн, насамперед, він є одним із найстаріших (майже 50 % шахт мають більш ніж 50-річний термін роботи), а його прискорене старіння призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей, обсяг яких постійно знижується. З кожним роком зростає відсоток ліквідації шахт, що в майбутньому може призвести до зникнення їх взагалі.

Розглянемо як змінилась кількість діючих шахт в Україні за 2010-2012 рр. (рис. 3) [6].

Рисунок 3 - Шахтний фонд України за 2010-2012 рр.

Родовища галузі, і насамперед, Українського Донбасу, характеризуються складними гірничо-геологічними умовами розробки: малою потужністю вугільних пластів, великою глибиною розробки, високою газоносністю, схильністю багатьох пластів до газодинамічних проявів - раптових викидів вугілля і газу, гірничих ударів. Для подальшого розвитку вугільної промисловості необхідне фінансування держави, в противному разі відсутність фінансування ставить під загрозу подальше існування вугільної промисловості України.

Видобуток вугілля в Україні має нестабільний характер, адже протягом декількох років видобуток зменшувався, проте зараз знову збільшується. Вище вже розглядалася гістограма видобутку вугілля за останні 3 роки (рис.1), і хоча видобуток все ж таки зростає, проте через його неефективність використання, вугільна галузь не приносить передбачуваних результатів для економіки України, а лише навпаки заохочує інвестиційну діяльність до зменшення свої вкладів у дану галузь. Значення палива для економіки будь-якої країни дуже важливе, адже від результатів діяльності паливної промисловості залежить діяльність виробничого процесу, самої же паливної промисловості, сільськогосподарського комплексу, транспортного комплексу та інші.

На наступній гістограмі (рис. 3) видно кількість запланованого до вивозу вугілля та забезпеченість вугіллям юридичних та фізичних осіб станом на 15.11.2013р. [6].



Рисунок 3 - Забезпеченість фізичних та юридичних осіб вугіллям станом на 15.11.2013р.

Так, з гістограми видно, що запланована забезпеченість значно перевищує реальну вуглезабезпеченість.

Отже, на сьогодні стан вугільної галузі знаходиться в кризовому становищі, для того, щоб галузь протягом наступних років взагалі не "загинула", потрібно приймати рішення щодо реформування даної промисловості, а особливу увагу необхідно приділити модернізації шахт та шахтного обладнання.

Проблеми розвитку даної системи

На сучасному етапі, вугільна промисловість України має достатньо багато проблем, які негативно пливають на розвиток вугільної галузі.

Розглянемо проблеми розвитку вугільної галузі України:

- відсутність оновлення шахт;

- відсутність модернізації технічного обладнання;

- не достатнє фінансування з боки державного сектору;

- не стабільна цінова політика;

- незадовільний стан промислової безпеки та охорони праці шахтарів;

- зростання кредиторської заборгованості;

- зростання збитковості підприємств;

- небезпечний стан вугільних шахт (газоносність ділянок, підтоплення, просідання);

- неефективне управління державної політики;

- відсутність недержавних інвестицій для розвитку вугільної промисловості;

- не вдосконалення існуючих механізмів фінансової санації збиткових підприємств;

- помітно низький контроль за екологічним станом територій, на яких знаходяться ліквідовані шахти;

- застій багатьох виробничих потужностей;

- складність гірничо-геологічних умов;

- відсутність конкурентного середовища;

- постійне зменшення попиту;

- наявність нелегальних підприємств;

- переважання імпорту над експортом;

- недостатня чисельність кваліфікованих працівників.

Вище перелічені проблеми розвитку вугільної промисловості потребують якомога скорішого вирішення, адже застарілість шахтного фонду, відсутність фінансування та кризовий стан галузі, можуть призвести до необоротних наслідків, таких як зникнення вугільної промисловості взагалі.

Заходи щодо вирішення проблем розвитку вугільної системи

Розвиток вітчизняної вугільної промисловості має бути спрямований на підвищення конкурентоспроможних обсягів видобутку вугілля для забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави, експортного потенціалу металургійної промисловості, а також - потреб комунально-побутових споживачів і населення. Для цього у програмі розвитку галузі необхідно передбачити [7]:

- прискорення реструктуризації та кардинальне підвищення технічного рівня і розвитку шахтного фонду на базі реконструкції гірничого господарства шахт, будівництва нових виробничих потужностей, інноваційної модернізації, технічного переоснащення вугледобувних підприємств, що забезпечують перехід на новий техніко-технологічний рівень виробництва;

- підвищення рівня використання виробничих потужностей;

- приведення якості вугільної продукції до конкуренто-спроможного рівня;

- подальше ефективне роздержавлення вугледобувних підприємств (приватизація, передача в оренду чи концесію, державно-приватне партнерство);

- впровадження ринкових механізмів фінансового забезпечення поточного функціонування і розвитку шахт з метою стимулювання залучення недержавних інвестицій у галузь і досягнення сучасних параметрів ефективності відпрацювання вугільних родовищ;

- лібералізацію ринку вугілля зі створенням системи цінових індикаторів;

- приведення якості трудового потенціалу у відповідність до нового техніко-технологічного рівня виробництва шляхом цільової підготовки та перепідготовки робітників і спеціалістів потрібного фаху та менеджерів;

- реформування системи управління державним сектором вугільної промисловості через розмежування функцій державного регулювання і господарського управління;

- посилення регуляторної ролі держави у функціонуванні підприємств в галузі незалежно від форми власності.

Отже, вирішення цих завдань дасть змогу відновити стан вугільної промисловості України, забезпечити її подальший стабільний розвиток, налагодити міжнародні відносини та забезпечити повністю енергетичну базу України.

Закордонний досвід функціонування системи

Розглянемо функціонування вугільної системи в Росії. Запаси вугілля в Росії в декілька тисяч разів більші порівняно з Україною, так як на території Росії знаходиться 22 вугільних басейни. Розвиток даної галузі знаходиться у задовільному стані, здебільшого завдяки експортування вугілля. Так як, багато країн Європи є залежними від російського вугілля, розвиток даної галузі зростає швидкими темпами. Порівняно з Україною, вугільна промисловість Росії забезпечена вугіллям в декілька тисяч разів більше, і по суті є конкурентом на ринку вугільної промисловості.

Розглянемо функціонування вугільної системи в Китаї. Вугільні запаси Китаю становлять значно меншу частину, ніж в Україні (76,20 млн. тонн) [6], і становлять 23 млн. тонн. Першочергова увага приділяється розвитку вітчизняної вугільної промисловості, її реформуванню і адаптації до ринкової економіки на всіх рівнях. Китай постійно оновлює та розвиває дану галузь, так само, як і в Росії, значну частину розвитку вугільної промисловості становить експорт (виробляє близько 1 млн. рідкого палива, що здатне стати замінником нафти).

Отже, порівнявши вугільну промисловість України з вугільною промисловістю Росії та Китаю, можна зробити висновок, що Україні для подальшого розвитку даної галузі потрібно здебільшого орієнтуватися на експорт вугілля, налагоджувати зв'язки з іншими країнами-споживачами та основним завданням є забезпечення своєї енергетичної бази.

Висновки

У процесі дослідження вугільної системи України був застосований системний підхід для розгляду системи, було визначено структуру системи вугільної галузі та досліджено основні її компоненти, було розглянуте зовнішнє середовище та його вплив на дану систему, також мною були визначені фактори, які впливають на розвиток вугільної промисловості, було розглянуто центр управління системою, його склад та ефективність дії, особливу увагу у дослідженні даної системи було приділено сучасному її стану та проблемам розвитку, заходам щодо вирішення цих проблем, а також функціонуванню даної системи закордоном.

Вугільна промисловість є однією з базових галузей народного господарства і від її ефективної роботи залежить стала робота паливно-енергетичного комплексу, металургійної промисловості, підприємств комунального господарства, а так як становище вугільної галузі перебуває у кризовому, то потрібне швидше її відновлення та поліпшення, для ефективного функціонування як самої галузі, так і для функціонування економіки України в цілому.

Список використаної літератури

1. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт державної служби статистики. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України в м. Києві [Електронний ресурс]// Офіційний сайт державної служби статистики в м. Києві - Режим доступу: http://www.gorstat.kiev.ua/.

3. Офіційна дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Національного Банку України - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

4. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України - Режим доступу: http://minrd.gov.ua.

5. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України - Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua

6. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Міністерства енергетики та вугільної промисловості України- Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua

7. Офіційні дані щодо вугільної промисловості України [Електронний ресурс]// Офіційний сайт Законодавства України - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...