Причини виникнення, розвиток та шляхи подолання фінансової кризи в Україні (2007-2009 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра банківської справи

Реферат

Причини виникнення, розвиток та шляхи подолання фінансової кризи в Україні (2007-2009 роки)

Виконав:

студент групи Ф-23

Лук'яниця А.О.

Перевірила:

ас. Павленко Л.Д.

Суми 2014

Зміст

економіка собівартість імпорт девальвація

Вступ

1. Аналіз кризових явищ в Україні

2. Вплив фінансової кризи на розвиток економіки України

3. Шляхи та перспективи виходу з фінансової кризи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Протягом 2007-2009 рр. більша частина провідних країн світу перебуває в стані фінансово-економічної кризи. Україна в даному випадку не є винятком. Про те, що Україна перебуває в стані фінансової кризи свідчать основні її макроекономічні показники, такі як: ВВП, рівень інфляції, торгівельне сальдо, рівень безробітних, стан гривні, політична роздробленість уряду і соціальна нерівність населення. Проте найбільшої уваги зосереджено саме на зменшенні виробництва, адже цей фактор є ключовим при вирішенні проблем, отриманих внаслідок кризи.

Криза при широкому на неї погляді, так само потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Кризу треба розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає простір новому витку економічних змін.

Криза - це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає в тому, що вона загрожує руйнацією системи (частково або повністю). Найбільше кризових явищ і ситуацій спостерігається на мікрорівні. За статистичними даними щорічно 10-20 % малих підприємств потрапляють у кризові ситуації, близько 10 % цих підприємств припиняють діяльність.

Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином її оновлює. Тому очисна сила кризи потрібна системі не менше, ніж спокійне безтурботне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого, це свого роду закон єдності і боротьби протилежностей.

Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.

Тож розглянемо, як саме криза проявляла себе в Україні в період 2007-2009 рр., проаналізуємо її розвиток та сформулюємо шляхи подолання.

1. Аналіз кризових явищ в Україні

Фінансова криза в Україні має не тільки глибоке історичне коріння, залишене суспільству у спадок від тоталітаризму, а й грубі прорахунки та помилки, припущені в ході трансформаційних процесів.

Стан економіки України на початку 2009 року характеризується посиленням негативних тенденцій падіння обсягів виробництва та доходів населення, зростанням рівня інфляції та безробіття, скороченням заощаджень в банківській системі, що призвело до поглиблення макроекономічних структурних диспропорцій та подальшої ескалації нестабільності.

Подальше погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури, істотне зменшення внутрішнього попиту виступили основними чинниками негативних тенденцій розвитку української економіки.

Скорочення фінансування майже по всіх джерелах (зниження бюджетної підтримки, обмеження кредитування, встановлення жорсткіших умов отримання кредитів, підвищення процентних ставок по кредитах в результаті погіршення ліквідності банківських установ) призвело до різкого звуження внутрішнього ринку, що негативно відобразилося на динаміці видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, харчова промисловість) і, відповідно, зменшило попит суміжних галузей.

Істотна девальвація гривни призвела до зростання собівартості виробництва, яке використовує в проміжному споживанні матеріальні ресурси імпортного походження (питома вага імпортованої продукції в проміжному споживанні складає 26,5%).

До проблем кредитування і втрати зовнішніх ринків додалися проблеми з газопостачанням вітчизняних підприємств. Внаслідок цього, на початку 2009 року значна кількість хімічних і металургійних підприємств не працювали, або працювали з мінімальним навантаженням. Особливо постраждали підприємства - виробники добрив, які використовують газ як сировину.

Більш того, поглиблення кризових явищ у всіх сферах національної економіки спонукало Уряд вдатись до часткового приховування реальних тенденцій шляхом звуження переліку статистичних показників, що в багатьох країнах світу підлягають щомісячному моніторингу. Внаслідок чого перші офіційні дані по ВВП з початку 2008 року з'являться лише в кінці травня.

Антикризові заходи в Україні продовжують носити хаотичний характер, що певною мірою, пов'язано з вимогами МВФ щодо отримання Україною другого траншу кредиту «stand-by».

Виконання низки поставлених МВФ вимог, в деяких випадках призвело до повної зміни попередньої економічної політики та загострила сумніви у здатності подолати наслідки економічної кризи на внутрішньому ринку.

Девальвація гривні розбалансувала економіку і бюджетну систему. Слабка гривня недозволяє реалізувати потрібні соціальні програми, найбільш помітні - проблеми комунальної сфери. Попри покращення поточного рахунку платіжного балансу, залишились проблеми рахунку фінансового - при фактичному призупиненні кредитування на відкритих ринках, залишились зобов'язання за раніше отриманими кредитами.

Кредитна політика, направлена на стимулювання споживчого імпорту за відсутності структурних реформ в економіці і інфляційному тиску, привела до істотного погіршення зовнішньоторговельного балансу.

Придушення інфляції у І півріччі 2008 року монетарними методами призвело до скорочення вільних залишків коштів на рахунках банків. Падіння долара ударило по громадянах і суб'єктах господарювання, які одержували доходи і зберігали заощадження в долларах США. В результаті зміцнення національної валюти серйозних втрат зазнали національні експортери, які за продані за кордон товари отримували менше коштів в гривневому еквіваленті. Проблеми експортерів позначилися на вартості їх продукції і платежах до бюджету. Проте, зниження внутрішніх цін не відбулося.

Подальше знецінення курсу національної валюти у IV кварталі 2008 року стало не тільки найбільшими серед країн, що розвиваються, але призвело до величезних втрат, як для населення, так і для економіки України. В результаті цього відбувався масовий відтік грошей з банківського сектора та новее дихання одержав тіньовий ринок «валютних мінял», який процвітав в 90-х роках.

Посилення спекулятивних валютних операцій комерційних банків і ажіотажного попиту на наявну валюту, прискорило падіння реального сектору економіки, девальвацію гривни, скорочення рівня добробуту населення і зниження його довіри до влади і банківської системи.

Знецінення національної валюти також призвело до зростання кредитного навантаження на юридичних і фізичних осіб виданих в іноземній валюті.

Наслідком непрофесійних дій Уряду та НБУ також стало призупинення видачі депозитів вкладникам, скорочення експорту та промислового виробництва, обмеження обігових коштів підприємств та інші кризові явища в економіці. Відсутність відповідних регулятивних механізмів зовнішніх запозичень та власних стратегій у банків на зовнішніх ринках призвела до неможливості банків у повному обсязі виконувати свої зобов'язання.

Суттєво посилились інфляційні процеси: рівень споживчих цін за підсумками січня-березня 2009 р. становив 120,4% у річному обчисленні. У січні-березні - до грудня споживча інфляція досягла 5,9%. За три місяці поточного року вже досягнуто майже 2/3 річного прогнозного рівня інфляції (9,5%) закладеного до бюджету 2009 року.

Як і в попередніх періодах, на рівень життя громадян найістотніше вплинуло здорожчання продуктів харчування, які в споживчій корзині наших громадян складають більше 50%.

Високі темпи зростання споживчих цін знецінюють зарплати і трудові заощадження громадян, і як наслідок, знижують їх рівень життя. В той час як нинішні показники мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму і визначених на їх основі соціальних виплат вже давно не відповідають реальній ситуації. Вони істотно занижені.

Рівень виконання дохідної частини загального фонду державного бюджету за підсумками січня-лютого 2009 року становив 95%. Недовиконання плану склало 1 млрд. 147 млн. грн. За перші два місяці 2009 роки до загального фонду держбюджету надійшло на 3 млрд. 794 млн.грн. менше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому податкові надходження впали на 8% відносно аналогічного періоду минулого року, в т.ч. податку на прибуток - на 13%, ПДВ - на 6%). Разом з тим відмічається неприпустиме посилення податкового тиску на реальний сектор економіки, унаслідок накопичення переплат, відмови від оформлення податкових векселів і накопичення невідшкодованих сум ПДВ, а також адміністративного регулювання цін з боку виконавчої влади, що в ситуації фінансово-економічної кризи призведе до ще більшого поглиблення проблем в економіці. Крім того, Уряд намагається профінансувати дефіцит бюджету за рахунок емісійних джерел. Так, ще в грудні 2008 року Національний банк України перерахував 3,5 млрд. грн. понад заплановані суми як перевищення доходів над витратами, в січні 2009 року було перераховано ще 1 млрд. грн.

Уряд також продовжує використовувати ОВДП, як інструмент покриття провальної фінансово-економічної і бюджетної політики. Нацбанк здійснює неконтрольоване фінансування дефіциту держбюджету через покупку цінних паперів, емітованих Урядом. Зокрема в березні 2009 року Мінфін розмістив ОВГЗ на суму 1,5 млрд. грн., які в повному обсязі були викуплені НБУ. Більш того Нацбанк опосередковано через викуп облігацій, які знаходилися у власності банків (переважно державних) додатково профінансував дефіцит на 5,6 млрд. грн. Надзвичайно низький рівень наповнення місцевих бюджетів. Згідно з даними Державного казначейства на 1 березня 2009 року до загального фонду місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) надійшло лише на 6,3% більше (+500 млн. грн.), ніж в січні-лютому 2008 року. При тому, що річна інфляція складає більше 22,3%. Це стало причиною накопичення боргів із заробітної плати. На 1 березня 2009 року видатки 1 загального фонду держбюджету склали 23,6 млрд. грн., що на 1,7 млрд. грн. менше, ніж у січні-лютому 2008 року (25,3 млрд. грн.). Планові показники видатків бюджету на січень-лютий 2009 р. виконані на 91% (-2,3 млрд. грн.), а річний план, затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - на 12,2%.

Також незадовільна ситуація в місцевих бюджетах з надходженням дотації вирівнювання, яка фінансується за рахунок щоденних відрахувань від надходжень загальнодержавних платежів, що входять в дотаційну корзину. Оскільки рівень фактичного виконання по цих платежах істотно відстає від запланованих на січень-лютий 4,8 млрд. грн., по щоденних нормативах на територіях зараховано тільки 2,2 млрд. грн., або 46%.

За даними Державного казначейства гривневі кошти на Єдиному казначейському рахунку зменшилися з 7,7 млрд. грн. - на початок 2009 рокудо 6 млрд. грн. - на 1 березня 2009 року. У попередні роки на цю дату у розпорядженні було близько 14 млрд. грн. За оперативними даними залишки загального фонду держбюджету склали «-470 млн. грн.».

Фактично це означає, що для фінансування програм загального фонду держбюджету використані кошти, які мають інше призначення і інших розпорядників (кошти спецфонду держбюджету, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів і т.п.).

Невирішені в минулому році проблеми у фінансово-економічному секторі, продовжили негативний вплив. Серед них: звуження депозитної бази, скорочення кредитування економіки, зниження довіри до гривні і відновлення спекулятивних валютних операцій.

Надзвичайно високий рівень недовіри до банків та девальваційні очікування населення та бізнесу знаходить свій прояв у продовженні відтоку вкладів з банківської системи та періодичних ажіотажних хвилях на валютному ринку. У поточному році продовжився відтік депозитних внесків юридичних і фізичних осіб, які довгий час служили основою для кредитування. За січень-березень вони зменшилися на 12,3%, або на 43,8 млрд. грн., з них 24,2 млрд. грн. - депозити громадян.

Зменшення обсягів депозитів, пов'язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й зі зменшенням доходів населення. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов'язань (у т.ч. за кредитами).

Спроби банків стимулювати повернення вкладів у банківську систему через збільшення процентних ставок за депозитами та проведення різноманітних акцій поки що не приносять очікуваних результатів, оскільки причиною такої ситуації є як власне кризові явища, так і політичний тиск, що зменшує довіру до банківської системи. Ситуація підігрівається і власне банками, які, перестраховуючись від можливих проблем, припиняють повертати вкладникам кошти. Це тільки збільшує ажіотаж та провокує соціальну напругу.

Вилучені з банківської системи кошти направляються або на споживання, або на валютний ринок, що тільки розкручує інфляційні тенденції.

У березні 2009 року, через вплив кризових явищ, відбулось зниження доходів населення, що в результаті призвело до того, що ажіотажний попит на іноземну валюту знизився в 2,6 рази, до 567 млн. дол., а обсяг продажу валюти НБУ з резервів скоротився більш ніж на третину. Проте стабілізація ситуації може бути тимчасовою через необхідність банків повертати зовнішні борги. Це може повернути на ринок панічні настрої.

Національний банк України з метою підтримки ліквідності банків у січні-березні провів операції з рефінансування банків на загальну суму 34,4 млрд. грн. В січні 2009 року інструмент рефінансування майже не застосовувався через затримку погодження між Урядом та НБУ відповідного положення. У лютому Нацбанк здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2 млрд. грн. У березні - на 14,5 млрд. грн. Тривала відсутність рефінансування вплинула на значне зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку протягом січня-березня до 70%. Разом з тим, вільні власні кошти, кошти клієнтів та навіть ресурси отримані від рефінансування в основному направлялися банками на валютні операції.

Відсутність необхідних пасивів (депозитів) і достатнього обсягу ліквідності призвела до скорочення кредитів в економіку у І кварталі 2009 року на 2,4% або 17,3 млрд. грн. Крім того, суттєво зросла вартість кредитів (середньозважена ставка кредитування у національній валюті за І квартал 2009 року зросла з 21,6% до 26,7%).

Відсутність кредитування реального сектора економіки відчутно впливає на обсяги виробництва, що тільки посилює кризові явища в економіці. При цьому високі показники інфляції вимивають обігові кошти підприємств, а обсяг наданих кредитів не покриває інфляцію.

Міжнародні резерви НБУ за І квартал 2009 року скоротились на 19,5% (на 6,2 млрд. дол. США), і на 1 квітня складали 25 млрд. 392,2 млн. дол. США.

Через падіння платоспроможності підприємств та населення, зростання безробіття та курсову нестабільність прискорюються темпи зростання проблемних активів у банках. Наростання нестабільності в банківській системі призвела до зростання кількості банківських установ, які ввели тимчасові адміністрації, затримки у здійсненні платежів, що стимулює підприємства використовувати бартерні схеми. Банки в свою чергу скорегували власні бізнес-моделі та бізнес-стратегії у напрямі відмови від малоприбуткових кредитних продуктів і обмеження кредитування фізичних осіб, скоротили програми кредитування найбільш ризикових категорій позичальників та автокредитування, переглянули кредитну політику в корпоративному сегменті стосовно позичальників з таких галузей як металургія, будівництво, хімічна промисловість, сільське господарство, комерційна та житлова нерухомість.

2. Вплив фінансової кризи на розвиток економіки України

Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007 році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу. В тому числі наслідки кризи були відчутні і в Україні.

Світовій фінансовій кризі присвячені статті багатьох економістів та фінансистів України. Це статті В. Пинзеника, С. Тигіпка, П. Гайдуцького. Проте кожен з них розглядає лише вплив кризи на окремий сектор економіки України. Загального ж аналізу впливу кризи на всю економіки ще здійснено не було.

Термін «світова фінансова система» досить легко ввійшов у науковий обіг, однак юридично поняття «світова фінансова система» у широкому розумінні ніколи, ніким і ніде не було визначено. У зв'язку з цим доцільно згадати справедливе зауваження професора В. Андрущенка, що «якщо фінансова практика має справу з фактами, тобто платежами, фондами, грошовими операціями, зумовленими існуванням і діяльністю держави, то фінансова думка віддзеркалює певний тип ментальності та оперує науково-теоретичними уявленнями про фінанси».

В українській економіці фінансова криза мала кілька проявів.

По-перше, світова фінансова криза призвела до кризи ліквідності у банківському секторі. Останні кілька років банки активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених з-за кордону коштів.

З 2006 року значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. Так у 2008 році іпотечні кредити складали значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів (їхня частка склала 36,1%).До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися - на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, в умовах коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це були змушені зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), українські банки опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. В результаті, ставки на іпотечні кредити зросли на 5-7%, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів.

Отже, наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси із закордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів, згідно якої серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.

Крім банківського сектору, світова фінансова криза вплинула і на будівельну галузь України. В першу чергу, через значні зміни в умовах іпотечного кредитування (підвищення ставок та посилення вимог) багато потенційних покупців не змогли отримати іпотечний кредит. Також значна їх частина зайняла вичікувальну позицію, очікуючи іпотечну кризу в Україні і відповідне зниження цін на житло. Це є наслідком інформаційної війни, яка фактично розгорілась між ріелторами і будівельниками з однієї сторони, і експертами та потенційними покупцями з іншої, і яка ще більш негативно впливає на даний ринок. Ключовим фактором, що впливає на скорочення обсягів ринку житлової нерухомості, є штучне зменшення попиту шляхом згортання іпотечних програм і збільшення процентних ставок по кредитах під впливом наростаючих інфляційних процесів. У той же час сам попит не зменшується, оскільки в Україні і зокрема в Києві, усе ще будують дуже мало і рівень забезпеченості нерухомістю мешканців України залишається в порівнянні з європейськими державами вкрай низьким.

Світова фінансова криза розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки - всі ці події є взаємопов'язані і відбулися за період менше 1 року. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов'язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки.

Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої держави, насправді криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

3. Шляхи та перспективи виходу з фінансової кризи

Вплив фінансової кризи відчувається в усіх сегментах економіки України. Головною причиною виникнення кризи в нашій державі є розрив господарських зв'язків між соціалістичними країнами, на яких ґрунтувалося близько 25% промислового виробництва України. Іншими причинами є розвал внутрішнього ринку, порушення рівноваги між платоспроможним попитом і товарною пропозицією, внаслідок емісії грошей та їх знецінення, високого рівня інфляції.

Наслідками виникнення кризи в Україні є ріст цін на 2,9%, (січень 2009 року), а в річному розрахунку на 22,3%. Зниження промислового виробництва в порівнянні із січнем 2008 року сягнув 34,1%, будівництва - на 57,6%, вантажообігу - на 32,3%, роздрібної торгівлі - на 7,1%. За цей період заборгованість заробітної плати зросла на 168%. Окрім того Україна, яка ще до жовтня 2008 року вважалася макроекономічним «раєм» із рівнем безробіття 6%, може наблизитися до порогу 8-9%. Адже тільки в січні 2009 року порівняно із груднем 2008-го чисельність безробітних в Україні збільшилася до 135,9%.

Світовий досвід розв'язання системних, банківських та фінансових криз показує, що їх основними причинами є низька якість управління в банках і недоліки інституційного середовища функціонування банків.

Тому, в період 2008-2010 років фахівці почали активно розробляти плани дій та антикризових заходів.

Висвітлимо основні з них:

1) визначити перелік пріоритетних галузей реального сектору економіки. Базовим критерієм відбору повинна стати спрямованість діяльності підприємств цих галузей на стимулювання внутрішнього попиту;

2) розроблення узгодженого механізму забезпечення фінансування реального сектору економіки, в основу якого повинні бути покладені принципи прозорості та взаємної відповідальності;

3) узгодження переліку інструментів впливу, пріоритет серед яких повинен належати ринковим, а не адміністративним заходам;

4)моніторинг ефективності запроваджених заходів із допомогою відповідної системи показників та індикаторів.

У рамках запропонованого плану заходів і в межах власної компетенції Національний банк України повинен забезпечити доступність ресурсів як дія підприємств пріоритетних галузей, так і для всіх інших суб'єктів господарювання, а також достатній рівень вільної ліквідності банківської системи для задоволення відповідного попиту на гроші.

Одним із важливих чинників подолання фінансової кризи стала відмова від фактичної прив'язки обмінного курсу гривні до долара СІЛА, що спричинило суттєві трансформації в монетарному трансмісійному механізмі. Так_, у першу чергу необхідно звернути увагу на підвищення ролі таких його традиційних каналів, як кредитний і процентний, що надає НБУ можливість суттєво підвищити ефективність свого впливу на стан грошового ринку.

Отже, для зменшення гостроти фінансової кризи необхідно вжити таких заходів:

- НБУ повинен застосовувати різноманітні механізми "кредитування надзвичайного стану" і виконувати для банків роль кредитора "останньої інстанції" що компенсуватиме їм відплив внутрішніх депозитів і припинення зовнішнього фінансування;

- у рамках системи рефінансування зовнішніх корпоративних позик основним кредитором підприємств і банків України має стати ВАТ "Укрексімбанк" який надаватиме позики за рахунок коштів НБУ обсягом до 10 млрд. дол. СІЛА розміщених на його депозит; гарантування зовнішньої платоспроможності суб'єкта економіки України перешкоджатиме наростанню системних наслідків фінансової кризи;

- у міру поглиблення кризових явиш, коли рефінансування НБУ не матиме стабілізуючого ефекту, а вилучення депозитів із банківської системи триватиме, виникне потреба у наданні урядом спеціальних гарантій кредиторам і вкладникам (банків - бланкових гарантій, які матимуть обмежений період дії та поширюватимуться на операції життєздатних банків;

-*зобов'язання уряду щодо гарантування майнових прав вкладників і кредиторів банків повинні бути зафіксовані законодавчо, що сприятиме відновленню довіри громадськості до банківської системи і (стабілізації фінансування банків у процесі їх реструктуризації;

- у випадку розгортання повномасштабної фінансової кризи уряд за підтримки урядів основних міжнародних кредиторів України має ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників шляхом їх пролонгації на 3-4 роки за ставками, під які було надано первісні позики; підписання відповідних угод з кредиторами відверне загрозу масових дефолтів підприємств та банків України і сприятиме стабілізації платіжного балансу;

- основними завданнями управління державним боргом України на 2009 рік має стати активізація співробітництва з МФО та відродження внутрішнього ринку державних цінних паперів; залучення позик МФО і збільшення у обсягу внутрішніх запозичень створять умови для збалансування бюджету, оптимізації валютно-фінансових потоків і пожвавлення інвестиційної діяльності в країні.

Таким чином, можна стверджувати, що для подолання наслідків фінансово-економічної кризи, яка вразила економіку нашої країни, необхідна розробка комплексу взаємопов'язаних заходів щодо взаємодії фінансового та нефінансового секторів економіки, а також узгодженість дій усіх органів державної влади та суб'єктів господарювання з метою їх виконання. При цьому ключова роль повинна належати розробці та реалізації державної стратегії соціально-економічного розвитку, яка б містила стимулюючі заходи щодо розвитку економіки, зважену експортно-імпортну енергетичну політику, а реалізація завдань грошово-кредитної політики повинна здійснюватися Національним банком України на основі інструментів точного настроювання та реальної незалежності.

Висновок

Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі, що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.

Причини криз можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні, що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні. Причини криз можуть носити також природний характер, що відбивають явища клімату, землетрусу, повені й інші катаклізми природної властивості. А можуть носити і техногенний відбиток, пов'язаний з діяльністю людини.

Подолання кризи - керований процес. Успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її настання. Ознаки кризи диференціюються, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь розвитку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи.

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємозв'язку проблем. Існування і характер такого взаємозв'язку може багато чого сказати і про небезпеку кризи і її характер. В управлінні соціально-економічною системою повинен функціонувати так званий моніторинг антикризового розвитку. Це контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями антикризового управління. Але для такого передбачення необхідний чіткий набір ознак і показників кризового розвитку, методологія їхнього розрахунку і використання в аналізі. Передбачення криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі в розпізнаванні криз беруть участь усі показники оцінювання стану соціально-економічної системи.

Стан економіки України на початку 2009 року характеризується посиленням негативних тенденцій падіння обсягів виробництва та доходів населення, зростанням рівня інфляції та безробіття, скороченням заощаджень в банківській системі, що призвело до поглиблення макроекономічних структурних диспропорцій та подальшої ескалації нестабільності.

Подальше погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури, істотне зменшення внутрішнього попиту виступили основними чинниками негативних тенденцій розвитку української економіки.

Антикризові заходи зі стабілізації економічної ситуації в Україні повинні спрямовуватись на:

рекапіталізацію банківських установ за участю держави, норми якої повинні регулюватися на законодавчому рівні;

зменшення вартості кредитних коштів, зокрема через зниження облікової ставки НБУ, зменшення вартості рефінансування та за рахунок залучення бюджетних коштів;

підвищення ліквідності банків шляхом рефінансування із одночасним запровадженням контролю за використанням ресурсів;

розблокування доступу реального сектору економіки до кредитних ресурсів, в т.ч. через запровадження правових норм, що стимулюватимуть направлення коштів рефінансування НБУ та власних коштів банків на фінансування реального сектору економіки, зокрема інфраструктурних, інвестиційних та інноваційних проектів загальнодержавного значення, кредитування підприємств, що освоюють перспективні виробництва, нові технології;

посилення ролі державних банків в процесі кредитування реального сектору економіки;

підвищення захисту населення, яке зазнало втрат внаслідок нестабільності валютного курсу;

підвищення захисту населення від необгрунтованого підвищення процентних ставок за користування кредитами;

забезпечення права населення вільно отримати свої кошти, розміщені в банківській системі на депозитах;

забезпечення захисту позичальників, які зазнали фінансових труднощів при сплаті відсотків та / або основної суми боргу за іпотечними кредитами та активізації іпотечного кредитування.

Отже, можна зробити висновок, що фінансова криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Вона оголили існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про державний бюджет України на 2009 рік” // Відомості Верховної Ради України. - 2009.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002.

3. Барановський О.І. Предтечі фінансових криз // ФінансиУкраїни. - 2009. - № 3.

4. Білорус О.Г. Сучасний погляд на глобалізацію в контексті економічного розвитку України // Фінанси України. - 2008. - № 1.

5. Біляцький С. Державне регулювання економіки в Україні - ключ до її стабілізації й відродження // Розбудова держави - 2007 - № 12.

6. Бобров Є.А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України // Фінанси України. - 2008. - № 12.

7. Буковинський А.А., Гриценко А.А., Унковська Т.Є. Зростання корпоративного зовнішнього бору України: макроекономічні наслідки та ризики для економіки // Фінанси України. - 2007. - № 10.

8. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа, 1999.

9. Василик О.Д., Буковинський С.А., Павлюк К.В. Фінансова стабілізація: суть, заходи, проблеми // Фінанси України - 2008 - № 3.

10. Василишин Р. Взаємозв'язок бюджетного дефіциту і державного боргу України // Вісник УАДУ. - 2006. - № 4.

11. Васкіс О.П. Банківська система України: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2008. - № 2.

12. Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України. - 2008. - № 10.

Размещено на Allbest.ru