Малий бізнес в структурі ринкової системи. Державна підтримка малого бізнесу в Україні

На Сумщині протягом 2013 року зареєстровано 3 нових бізнес-інкубатора: Сумський обласний бізнес-інкубатор, діяльність якого спрямована на підтримку створення та розвиток власного бізнесу; бізнес-інкубатор «Самар» (м. Суми), метою якого є розвиток молодіжного бізнесу, надання допомоги з економічних та юридичних питань, проведення проектно-експертних оцінок бізнес-ідей, співпраця з інвесторами; бізнес-інкубатор у сфері ЖКГ «Управитель», діяльність якого направлена на підготовку підприємців та студентів області щодо здійснення бізнесу в сфері керування багатоквартирними будинками.

З червня 2013 року на сайті Криворізького ресурсного центру Дніпропетровщині в тестовому режимі розпочав роботу віртуальний бізнес-інкубатор. Завдяки його функціонуванню підприємці матимуть можливість отримати теоретичну та практичну допомогу, втрачаючи при цьому мінімальну кількість часу.

У вересні 2013 року в місті Вінниці стартував проект «Створення і тестування Навчального центру «Бізнес-акселератор» в рамках виконання першого етапу програми Інноваційно-орієнтований дослідно-консультаційний центр міжнародного рівня «Вінницький бізнес-акселератор», метою якого є створення навчального центру практичної підготовки молодих спеціалістів.

У регіонах України функціонують об'єкти інфраструктури підтримки підприємництва комунальної форми власності, діяльність яких спрямована на залучення інвестицій на територію регіонів, надання суб'єктам малого підприємництва послуг з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інформаційно-консультативних, консалтингових послуг тощо.

На Закарпатті у 2013 році відновлено діяльність комунального підприємства «Агенція регіонального розвитку Тячівського району», яким розроблено ряд інвестиційних проектів з метою залучення коштів країн Європейського Союзу.

Станом на 01.01.2014 в України налічувалось 2 149 громадських об'єднань суб'єктів підприємництва. Функціонування таких елементів інфраструктури підтримки підприємництва сприяє забезпеченню захисту прав та інтересів суб'єктів малого підприємництва, спрямуванню підприємницької ініціативи на вирішення першочергових проблем регіонів, а також налагодженню ефективної взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадського суспільства.

У 2013 році в Автономній Республіці Крим (АРК) створено громадську організацію «Кримський республіканський бізнес-інкубатор» та розпочато роботу з відкриття консультаційних пунктів цієї організації у регіонах.

Сприяння розвитку інфраструктури підтримки підприємництва, зокрема надання суб'єктам господарювання фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, науково-технологічної, консультативної, маркетингової, кадрової та освітньої підтримки є одним із основних питань, що потребує вирішення на державному рівні, яке включено до проекту Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку малого і середнього підприємництва на 2014 - 2024 роки», поданого на розгляд Верховної Ради України.

2.3 Оцінка ефективності фінансування малого бізнесу на прикладі ПАТ «УніКредит Банк»

Охарактеризуємо загальні умови кредитування малого бізнесу комерційними банками України.

Результати дослідження ринку кредитування малого бізнесу станом на 31.12.2013 року, проведене компанією «Простобанк Консалтинг» по 25 найбільшим банкам України, зображено в табл. 2.8. Найбільш поширеними видами кредитів даному сегменту клієнтів є: поповнення обігових коштів терміном позики на 1 рік, купівля комерційного автотранспорту та купівля обладнання терміном позики 3 роки.

Таблиця 10 Види кредитів малому бізнесу в Україні станом на 31.12.2013 року

Банки, що кредитують малий бізнес
Вид кредиту	Кількість банків	Ефективні ставки, %	Приклади банків
	Грн.	Дол. США	Євро	Грн.	Дол. США	Євро
Купівля комерційного автотранспорту (термін позики - 3 роки)	13	7	7	16,83	13,45	12,96	ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «ВТББанк»
Купівля комерційної нерухомості (термін позики - 5 років)	9	5	5	24,35	13,92	13,12	ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Південний», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Фінанси таКредит»
Купівля обладнання (термін позики - 3 роки)	12	7	7	23,57	13,77	12,99	ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Форум»
Мікрокредит(термін позики - 3 роки)	9	7	7	24,82	12,65	11,56	ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Ощадбанк Росії», ПАТ «ВТБ, ПАТ «Укрексімбанк»
Поповнення обігових коштів (термін позики - 1р	16	10	10	24,30	14,78	14,10	ПАТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «ВТБ, ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ «Фінанси таКредит»

Проведемо аналіз фінансування малого бізнесу на прикладі ПАТ «УніКредит Банк».

Кредитування малого бізнесу безпосередньо залежить від кредитної політики та структури кредитного портфеля кожного окремого банку.

Розглянемо види кредитів, які пропонує ПАТ «УніКредит Банк» юридичним та фізичним особам (табл. 11).

Таблиця 11 Види кредитів ПАТ «УніКредит Банк»

Категорія позичальника	Мета кредитування	Вид кредитного продукту
Юридичним особам	фінансування обігового капіталу	овердрафт фінансування обігового капіталу факторинг фінансування повернення ПДВ
	торгове фінансування	передекспортне фінансування постекспортне фінансування фінансування товарних запасів структуроване торгове фінансування фінансування імпорту
	інвестиційне фінансування	середньо- та довгострокове фінансування кредит покупця синдиковані кредити бридж фінансування
	проектне фінансування	проектне фінансування фінансування нерухомості фінансування придбання леверіджфінансування
Фізичним особам	кредити на нерухомість
	кредити на авто

Як вже зазначалось, в Україні на сьогоднішній день найбільшим попитом користуються програми кредитування на поточну діяльність. Представлені види кредитів ПАТ «УніКредит Банк» вказують на те, що банк веде активну політику, щодо залучення позичальників малого та середнього підприємництва. Дана політика пояснюється трьома факторами:

Перший - можливість переорієнтації фінансової установи на малий бізнес, як один з найпріорітетніших напрямків розвитку для банка.

Другий фактор - зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики ( 5 000 - 7 000 дол. США). Невеликий розмір кредитів при їх значній кількості дає банку змогу диверсифікувати кредитні ризики.

Третій фактор - швидкість оформлення кредиту та потреба малих підприємств у «швидких грошах». Перелічені фактори та інші дії керівництва ПАТ «УніКредит Банк» сприяли тому, що кредити надані юридичним особам в 2013 році перевищують кредити надані фізичним особам в 5,4 рази.

Рисунок 13 Кредити та заборгованість клієнтів, станом на 31.12.2013 року, млн. грн

Така тенденція була обумовлена неможливістю продавати кредити через заборону кредитування фізичних осіб в іноземній валюті та небажанням банків кредитувати після буму споживчого кредитування.

Що стосується динаміки зміни обсягу кредитного портфеля ПАТ «УніКредит Банк», то спостерігається негативна тенденція (табл. 12). Кількість виданих кредитів скорочується з кожним роком, що пов'язано з негативними наслідками кризи та політикою Банку, в якій основна увага була зосереджена не на збільшенні кредитного портфеля, а на підтримку ліквідності, як і в інших банках, які дотримувались вимог НБУ.

Таблиця 12 Кредити та заборгованість клієнтів

№	Вид кредиту	Рік	Темп зростання
		2013	2012	2011	2013/2012	2012/ 2011
1	Кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування	-	-	-	-	-
2	Кредити юридичним особам	5 744 239	6 649 242	7 720 921	0,86	0,86
3	Кредити, що надані за операціями РЕПО	-	-	-	-	-
4	Кредити фізичним особам - підприємцям	16 501	25 275	32 614	0,65	0,77
5	Іпотечні кредити фізичних осіб	857 493	934514	973 336	0,92	0,96
6	Споживчі кредити фізичним особам	205 885	364 517	408 132	0,56	0,89
7	Резерв під знецінення кредитів	(764 212)	(642 553)	(260 765)	1,19	2,46
8	Усього кредитів за мінусом резервів	6 059 906	7 330 995	8 874 238	0,83	0,83

З таблиці 2.10 бачимо, що обсяг кредитів юридичним особам зменшився на 86% у 2012 році, порівняно з 2011 роком, та на стільки ж у 2013 році, порівняно з 2012 роком. Кредити фізичним особам-підприємцям зменшились на 65% та 77% відповідно. Іпотечні кредити зменшились на 92% та 96% відповідно. Упродовж трьох років починаючи з 2011 року кредити за операціями РЕПО та кредити органам державної влади та місцевого самоврядування не надавалися.

Розглянемо структуру рейтингу позичальника (табл. 13).

При аналізі використовується шкала кредитного скорінгу австрійського банку «Кредитанштальт» та відповідність внутрішнього рейтингу позичальника та класу позичальника за класифікацією НБУ

Таблиця 13 Рейтинг позичальника ТОВ «Міжнародна мовна школа «Глобус»»

Фактори кредитоспроможності	Рейтинг
Динамічні фактори: Співвідношення грошових потоків і боргів;рентабельність активів;покриття відсотків	1- (А)
Статичні фактори: Співвідношення капіталу та активів; поточна ліквідність; величина компанії	1+ (А)
A. Розрахований Фінансовий рейтинг	1 (А)
Коректування розрахункового Фінансового рейтингу (у разі необхідності)	-
B. Фінансовий рейтинг	1 (А)
Менеджмент/ структура власності	1 (А)
Облік / Планування	1 (А)
Обладнання та технології	1+ (А)
Ринок / Ринкова позиція	2 (А)
C. Якісний рейтинг	1-(А)
Коригування	-
D. Комбінований загальний рейтинг (B + C)	1 (А)
Додаткові фактори (в разі їх наявності)	-
E.Розрахований рейтинг позичальника (D + додаткові фактори)	1 (А)
Зовнішній рейтинг	-
Корекція (у разі необхідності)	-
F. Окремий рейтинг позичальника	-
Рейтинг материнської компанії / групи	-
G. Кінцевий рейтинг позичальника	1 (А)
H. Затверджений рейтинг позичальника	1 (А)

Якісний рейтинг визначається в результаті оцінки уповноваженим менеджером вищевказаних індикативних показників. Якісний рейтинг визначається шляхом присвоєння оцінки від 1 до 5 кожному якісному показникові, причому 1 - позитивна оцінка, 5 - негативна.

Рисунок 14 Фінансовий рейтинг

Розглянемо методику проведення оцінки фінансового стану позичальника Кожен банк має власну методику визначення фінансового стану позичальника. Дана методика являється основною при прийнятті банком рішення щодо кредитування на прикладі ПАТ «УніКредит Банк».

Рейтингова шкала кредитоспроможності позичальників складається з 27 рейтингових категорій (”0” - “10”), що характеризують очікувану частоту дефолту, тобто вірогідність неплатоспроможності компанії на протязі одного року, виражену у відсотках.

Визначимо кредитоспроможність ТОВ «Міжнароднамовна школа «Глобус», що являється малим підприємством.

Вага (тобто процент впливу кожного індивідуального показника на кінцевий рейтинг), притаманна кожному показникові, визначена шляхом багатофакторного статистичного аналізу (табл. 14).

Таблиця 14 Опис та визначення показників, які формують фінансовий рейтинг позичальника

Назва показника	Англійська назва	Вага показника	Опис показника	Розрахунок	Значення
Співвідношення грошових потоків та боргів	DebtCoverage	24%	Грошові потоки до надзвичайних подій/ (	132/(40,8-40)=165	2,4
Рентабельність інвестицій	Returnoninvestments	23%	Прибуток до надзвичайних подій або Чистий прибуток/ Середні загальні активи	144/((185,7+385,8)/2)=0,5	1,15
Покриття відсотків	Interestcoverage	15%	Прибуток до амортизації і відсотків / Витрати по виплаті відсотків	144/12,75=11,29	1,5
Співвідношення капіталу і активів	Equityratio	17%	Капітал/ Загальні активи	291/385,8=0,75	1,7
Поточна ліквідність	Liquidity	17%	Поточні активи (за виключенням запасів)/ Поточні зобов'язання	(295,9-21)/40,8=6,74	1,7
Величина компанії	Size	4%	Чистий доход	985	0,4

Отримане значення складає 8,85, що дорівнює 1 (А).

Для визначення якісного рейтингу позичальника аналізуються наступні якісні показники з такою притаманною їм вагою (рис. 15).

Рисунок 15 Якісний рейтинг

В таблиці 15 проаналізована інформація ТОВ «Міжнародна мовна школа «Глобус».



Таблиця 15 Опис та визначення якісних показників

Менеджмент
Освіта/Досвід/Компетенція/Мотивація Як можна оцінити відповідні технічні і бізнесові навички менеджменту?
Оцінка	Дуже добрі	Добрі	Середні	Нижче середніх	Слабкі	Не знаю
1. Менеджмент
Політика позичальника щодо надання інформації Чи бажає компанія-позичальник швидко надавати необхідну інформацію потрібної якості; чи готова компанія відповідати на запити банку?
Оцінка	Дуже бажає	Адекватно реагує на запити	Не зовсім бажає	Не знаю
Облік і Система Інформації
Облік/Планування Чи існує в компанії система планування і прогнозування; чи використовуються такі показники, як прибутковість, ліквідність і плановані затрати, як інструменти для ведення бізнесу?
Оцінка	Так	Так, з деякими обмеженнями	Ні	Не знаю
Якість планування і контролю Як можна оцінити якість планування та контролю; чи відповідають фактично досягнуті позичальником показники запланованим?
Оцінка	Відповідають і навіть перевищують	Практично відповідають	Досить часто відповідають	Часто значно відхиляються	Не відповідають/Не знаю
Обладнання, Технології та Організація
Сучасність обладнання Як можна описати стан обладнання з точки зору його віку, можливостей використання і затрат на ремонт та підтримку у належному стані?
Оцінка	Дуже добрі	Добрі	Середні	Нижче середніх	Слабкі	Не знаю
Ринок і Ринкова позиція
Тенденції розвитку галузі Як можна оцінити основні тенденції розвитку галузі, особливо на місцевому ринку, відносно співвідношення попиту та пропозиції, тенденцій зміни цін, інвестиційної принадності ?
Оцінка	Дуже добрі	Добрі	Середні	Нижче середніх	Слабкі	Не знаю
Ринкова позиція Як можна оцінити позичальника та його продукти на відповідному ринку у порівнянні з конкурентами (конкурентоспроможність, майбутній потенціал, технології)?
Оцінка	Кращий за конкурентів	Рівний з конкурентами	Слабкіший за конкурентів	Не знаю

Отриманий якісний результат - 1 (А)

Комбінований загальний рейтинг є результатом інтеграції Фінансового та Якісного рейтингів позичальника і становить 1 (А). Загальний рейтинг відображає повну картину компанії, тобто в результаті аналізу активів, фінансових умов та прибутковості компанії, а також її якісних показників, створюється повна і адекватна картина фінансового стану та потенціалу позичальника.

Інших додаткових факторів, які б могли вплинути на результат діяльності ТОВ «Міжнародна мовна школа «Глобус» та понизити рейтинг немає.

Таблиця 16 Вага фінансового та якісного рейтингу

Чистий доход в 1000 EURO	Вага Фінансового рейтингу	Вага Якісного рейтингу
700.000 та вище	65%	35%
70000	60%	40%
7.000	55%	45%
1.500	50%	50%

Таким чином, при визначенні кредитоспроможності ТОВ «Міжнародна мовна школа «Глобус» за методикою кредитного скорінгу австрійського банку «Кредитанштальт» отримали затверджений рейтинг позичальника - 1 (А): дуже добра кредитоспроможність, дуже добра платоспроможність в довго- та короткостроковій перспективі навіть у випадку настання непередбачених кризових ситуацій; в довгостроковій перспективі активи є достатніми для забезпечення успішного ведення бізнесу; сплата відсотків та основної частини боргу дуже добра або повністю гарантована.



РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

3.1 Світовий досвід державної політики підтримки малого бізнесу

Як зазначалось раніше, можливості протистояти деструктивним факторам розвитку малого бізнесу об'єктивно обмежені невеликими обсягами виробництва й незначними обсягами ресурсів, які використовуються, та фінансової бази, а також великою залежністю від місцевого ринку. До основних факторів, що визначають нестійкість малого бізнесу відносять наступні (рисунок 16).

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЕСТІЙКІСТЬ МАЛОГО БІЗНЕСА

Обмеженість фінансових ресурсів
Висока підвладність впливу ринкової кон'юнктури
Нестабільність доходів
Слабке сегментування власної частки ринку
Висока вразливість до несприятливих економічних факторів (інфляції, циклічних коливань, податкового тиску тощо)
Швидкість збанкрутування
Конкуренція великих корпорацій
Вузьке коло споживачів та постачальників
Локальність ресурсних та збутових ринків
Великі фізичні та психологічні навантаження
Несхвальна громадська думка
Адміністративні перешкоди
Невизначене ставлення держави і брак дійової підтримки

Рисунок 16 Фактори, що впливають на нестійкість малого підприємництва

Основною суперечністю малого підприємництва є суперечність між об'єктивно високою економічною і соціально-політичною значущістю його стабілізаційної ролі в перехідній економіці й активною інноваційною діяльністю в умовах розвиненої ринкової економіки та слабкою життєздатністю його суб'єктів, їхньою особливою вразливістю щодо економічної кон'юнктури й тиску з боку великих корпорацій, а також адміністративних перешкод (рисунок 17).

Рисунок 17 Основна суперечність малого підприємництва

Головними формами розв'язання основної суперечності малого підприємництва є:

-- державна підтримка, яка включає правове, фінансово-кредитне, матеріально-технічне, інформаційне та кадрове забезпечення тощо;

-- інтеграційна підтримка, яка включає перш за все такі форми інтеграційних зв'язків (підтримки) великих та малих підприємств, як субпідряд, лізинг, франчайзинг, венчурне фінансування тощо;

-- самоорганізація та кооперування малого підприємництва на політичних (громадські об'єднання підприємців, спілки, асоціації) і економічних (підприємницькі мережі, кредитні та збутові кооперативи тощо) засадах;

-- міжнародна фінансова і технічна допомога.

Ці форми розв'язання основної суперечності малого бізнесу означають не її відміну, а лише пом'якшення її дії завдяки системі заходів, спрямованих на внутрішнє і зовнішнє середовище малого підприємництва, створення необхідних інститутів його підтримки, які суттєво сприяють реалізації основних соціально-економічних функцій малого бізнесу.

Рисунок 18 Форми розв'язання основної суперечності малого бізнесу

Поряд із центральними органами місцеві органи влади (штатів, земель, муніципалітетів) надають всебічну підтримку малим підприємствам.

Центральні органи влади виконують, як правило, загальні стратегічні та координаційні функції:

-- розробка загальної концепції та принципів відносин держави і малого підприємництва;

-- формування певних засад діяльності, що сприяють адаптації малого підприємництва до умов жорсткої конкурентної боротьби;

-- розробка цільових програм підтримки малого підприємництва, які спрямовані на певний сектор економіки або відповідний регіон.

Для здійснення державної політики діє спеціальне законодавство, яке врегульовує комплекс питань підтримки малого підприємництва. Реалізується також система державних програм фінансового, технологічного, зовнішньоекономічного, консультаційного, кадрового сприяння малим підприємствам.

Розглянемо детальніше досвід державної підтримки малого підприємництва в Німеччині, США та Франції,

Головний принцип, який закладено в основу системи державної підтримки малого та середнього підприємництва у ФРН, -- надання допомоги, що стимулює розвиток "самодопомоги". Загальна мета державної підтримки -- підвищення ефективності та конкурентоспроможності цього сектору економіки. Нині на передній план вийшли проблеми стимулювання цих підприємств у нових землях ФРН.

Так, активно використовуються в нових землях ФРН податкові пільги,які мають три головні види:

-- спеціальні норми амортизаційних відрахувань;

-- створення резервів прибутку, який не оподатковується;

-- інвестиційні надбавки, що надаються податковими відомствами. Спеціальні норми амортизаційних відрахувань поширювалися на всі інвестиції і спрямовані на створення нових робочих місць, випуск технічно передової продукції, експортні поставки. Вкладені кошти списувалися за 3 роки, причому за перший рік амортизувалося 50% вкладеного капіталу, за другий -- 30 % і за третій -- 20%.

Фінансова допомога малим та середнім підприємствам надається за такими напрямами:

-- надання позик на розширення, реконструкцію, придбання і створення підприємств;

-- фінансування участі в капіталі великих підприємств;

-- довгострокове інвестування або збереження робочих місць;

-- поручительство перед кредитними товариствами;

-- інвестиційна допомога у проведенні енергозберігаючих заходів;

-- стимулювання впровадження передової технології, підвищення кваліфікації кадрів, охорони навколишнього середовища;

-- субсидіювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

-- регулювання доходів підприємств, капітальних вкладень за допомогою реалізації спеціальних програм кредитування, а також прибутку -- за допомогою встановлення диференційованих податкових ставок.

Малим та середнім підприємствам надається допомога в інноваційній сфері, навчанні підприємців і менеджерів, різноманітні консультаційні послуги тощо.

Найбільшу роль у регулюванні американського малого бізнесу відіграють Міністерство торгівлі та Адміністрація у справах малого бізнесу. Міністерство торгівлі створило спеціальну систему обслуговування малого підприємництва, забезпечуючи його необхідною інформацією і технічною допомогою за такими основними напрямами:

-- надання матеріалів щодо нової технології у США та за кордоном з архівів національної служби технічної інформації (2 млн документів), що діє в рамках міністерства (75% її споживачів -- дрібні фірми);

-- керівництво програмою видачі ліцензій щодо динаміки технологічних винаходів, здійснених у державних лабораторіях через міністерства; уряд США надає приватним компаніям ліцензії та дозвіл на їхнє використання (65% ліцензій надається дрібним фірмам);

-- допомога малим фірмам у розвитку досліджень у галузі енергетики; надання рекомендацій щодо використання найкращих результатів Міністерством енергетики;

-- надання інформації з питань продуктивності праці та якості продукції;

-- забезпечення з боку бюро стандартів міністерства технічними даними про стандарти, інформацією про матеріали, що застосовуються, методи контролю та вимірювань [21].

Унікальне явище являє собою Адміністрація малого бізнесу (АМБ). Жодна інша країна світу не має аналогічного незалежного органу, призначення якого -- захист інтересів малих підприємств. АМБ -- це федеральне агентство США, яке перебуває під загальним керівництвом і наглядом президента.

Функціями АМБ є: 1) визначення сфер ефективного функціонування малих фірм; 2) налагодження контактів і механізму передачі розробок між малими та великими фірмами; 3) допомога малим фірмам в отриманні федеральних контрактів і пошуку замовників серед військових установ та компаній за конкурентоспроможними цінами; 4) реалізація програми термінової допомоги фірмам, що потерпіли від стихійного лиха; 5) розробка і надання кредитних програм -- прямих і гарантованих позик.

Саме через АМБ держава дає гарантії комерційним банкам та іншим фінансовим установам при наданні кредитів малим фірмам, які самі не в змозі отримати кредити. Вони спрямовуються, в першу чергу, на будівництво нових підприємств, розширення та модернізацію їх, придбання сировини та устаткування, для виконання державних замовлень. У разі несплати державна гарантія може становити 90 % суми кредиту [21].

Певний досвід державної підтримки малого підприємництва має Франція. Враховуючи наявні проблеми розвитку підприємництва, передусім дефіцит фінансових ресурсів, держава намагається всіляко допомогти суб'єктам підприємницької діяльності. При цьому допомога держави не обмежується окремими ініціативами, а є системою заходів, які охоплюють практично всі аспекти життєдіяльності підприємницьких структур (створення, виробництво, комерційна діяльність, фінанси, інвестиції, інновації тощо). При всій складності ця система -- одна з найрозвинутіших серед країн Заходу (за винятком США).

Особливу увагу держава приділяє малим та середнім підприємствам, які складають 99,9 % загальної кількості фірм, виробляють майже 50% ВНП та концентрують майже 2/3 зайнятого населення. Малі та середні підприємства (МСП) у Франції отримують близько 1500 видів допомоги з боку держави. Ефективність державної підтримки, її відповідність реальним потребам МСП при становленні та розвитку можна показати на прикладі заходів фінансового характеру.

Цим підприємствам гостро не вистачає як власних коштів (норма самофінансування становить у середньому близько 14%), так і позичкових. Крім цього, відносини МСП з банківськими установами досить напружені. При всій розвиненості банківської мережі (у Франції близько 634 різних фінансово-кредитних установ і 42 тис. відділень банків) знайти кредитора МСП дуже важко, а без поручительства практично неможливо [24].

Держава несе подвійне навантаження -- не тільки бере участь у формуванні фондів підприємств, а й виступає для них як гарант і головний поручитель перед банками. Держава підтримує МСП, як правило, в таких сферах, як інвестиції, зайнятість, нововведення, експорт, регіональне розміщення. При цьому арсенал фінансових заходів досить різноманітний.

Конкретні заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей МСП можна поділити на три групи -- прямі, непрямі та фінансування через товариства ризикового капіталу.

І. Механізм прямих заходів охоплює такі процедури.

1. Субсидії -- це вид безоплатної допомоги, що стосується в основному великих фірм. Субсидії для МСП мають переважно регіональний характер. Найпоширеніші з них такі: регіональна премія для створення підприємства; --регіональна премія при створенні робочих місць; допомога при найманні безробітного.

2.Позики, що повертаються в разі успіху. Найпоширеніша допомога на інновації, яка покриває до 50% витрат підприємства, пов'язаних з основними стадіями цього процесу. Розподіл цієї позики відбувається централізовано через спеціально створену на національному рівні інституціональну організацію "Anvar" і 24 регіональні відділення.

3.Позики з пільговими відсотками надаються більш як на 20 років. Виступаючи активним посередником між підприємством та фінансовим закладом, держава бере на себе значну частку виплат за відсотки.

4.Гарантійні державні фонди. Держава виступає для МСП найважливішим гарантом перед фінансово-кредитними установами. З цією метою створюються спеціальні заклади -- товариства взаємного поручительства, діяльність яких управляється та координується через єдиний центр -- SOFARIS. Це спеціалізована фінансова установа, яка перебуває під контролем держави. Вона є акціонерним товариством, у якому державі належить до 45 % капіталу. Інша частина -- банки, страхові та інвестиційні фінансові компанії.

5. Допомога, що надається спеціалізованими фінансовими установами. Держава безпосередньо контролює діяльність спеціалізованих фінансових закладів.

II. До непрямих заходів належать численні податкові знижки та пільги, які полегшують умови діяльності підприємницьких структур на важливих етапах їхнього розвитку (створення, формування основних та оборотних фондів, інвестицій, НДЦКР, професійна підготовка кадрів, експорт тощо).

Серед заходів податкового характеру слід зазначити такі:

-- повне звільнення нових підприємств від податків на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75% -- на третьому році, на 50% -- на четвертому і 25% -- на п'ятому;

-- звільнення протягом перших двох років роботи від сплати податку на забудовану територію, професійного податку тощо;

-- знижки для підприємств, які мають намір укоренитися на іноземному ринку;

-- знижка на науково-дослідні витрати;

-- режим прискореної амортизації для устаткування;

-- знижка на витрати, пов'язані з професійною підготовкою кадрів тощо.

IIІ. Усе більшого розвитку набуває і така форма підтримки, як фінансування через товариства ризикового капіталу або венчурний капітал.

У Франції нараховується понад 100 таких товариств. На частку венчурного капіталу може припадати до 40% фінансових активів підприємства.

Досвід більшості зарубіжних країн підтверджує, що державна політика щодо малого підприємництва формується за принципом створення сприятливого середовища щодо розвитку малого бізнесу, особливо в тих напрямах діяльності, які дають максимальний соціально-економічний ефект у країні або в регіоні. Водночас слід враховувати при формуванні системи підтримки та розвитку малого бізнесу такі риси:

-- наявність спеціальних правових актів, що визначають мету і комплекс питань державної підтримки підприємницької діяльності;

-- наявність розвинутої системи спеціалізованих урядових закладів та організацій із державним або змішаним капіталом, які забезпечують скоординовану підтримку бізнесу, зокрема малого;

-- регіональне розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами державної влади з делегуванням широких повноважень адміністративно-територіальним одиницям при збереженні за центральними органами загальних координаційних функцій;

-- розробка й реалізація системи державних програм фінансового, технологічного, інформаційного, консультаційного, зовнішньоекономічного, кадрового сприяння малому підприємництву;

-- асигнування програм підтримки малого бізнесу з бюджетів різних рівнів, створення стимулюючих податкових інструментів, використання різноманітних форм і методів фінансування, створення спеціалізованих фінансових, кредитних, страхових та інвестиційних інститутів, заохочення приватних кредитів та інвестицій у сферу малого бізнесу шляхом державних гарантій, страхування тощо;

-- орієнтація на непрямі форми підтримки малого підприємництва;

-- взаємодія органів державної влади різних рівнів із спілками та об'єднаннями підприємців з метою врахування їхніх пропозицій при розробці та прийнятті відповідних рішень, нормативно-правових актів тощо.

Світовий досвід свідчить про те, що особливо велику роль відіграє державна підтримка малого бізнесу у кризових умовах, коли економіка потребує докорінної структурної перебудови і вкрай необхідне зниження соціальної напруги. Прикладом цього можуть бути післявоєнні Японія і Німеччина, Англія кінця 70-х років, країни Східної Азії в останні 10--15 років. Досвід зарубіжних країн становить певний інтерес для України, і загальні риси, властиві багатьом країнам, мають враховуватися при формуванні державної політики підтримки малого бізнесу в Україні[32].

3.2 Перспективи та напрямки ефективного розвитку малого бізнесу в Україні

Оцінюючи проблеми, що перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні, слід зазначити, що однією з основних проблем є недостатність фінансування. Ця проблема є актуальною не тільки в Україні, а й у решті країн світу, зокрема й в економічно розвинених. Для її розв'язання держави забезпечують сприятливі законодавчі умови щодо створення відповідної фінансової інфраструктури, але на жаль, в Україні рівень її розвитку є невисоким (це стосується як організаційного, так і функціонального аспектів її роботи).

Міжнародною фінансовою корпорацією було проведено опитування підприємців, які визначили головні фактори активізації та розвитку діяльності підприємств малого бізнесу в Україні, з них:

-- високі ставки податку (на думку 83% опитаних);

-- велика кількість податків (68%);

-- низький попит на продукцію (46%);

-- часті зміни у формах звітності (39%);

-- велика кількість ліцензованих видів діяльності (38%);

-- перевірки державними органами (38%);

-- складність отримання кредиту (36%).

Аналіз результатів опитування дозволяє дійти висновку, що основними проблемами, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні, є проблеми високих податків, їх великої кількості та складність отримання банківських позичок. Отримані відповіді підприємців можна розподілити на дві групи: фіскальні та фінансово-кредитні. Фіскальні - пов'язані із податковим навантаженням. Фінансово-кредитні - із залученням зовнішніх фінансових ресурсів для розвитку. Розв'язання і першої, і другої групи перерахованих проблем є принципово важливими для подальшого розвитку малого бізнесу в Україні.

Враховуючи досвід зарубіжних країн, один із чинників зростання масштабів мікрокредитування в Україні можливий також при підвищенні рівня пропозиції мікрокредитних послуг.

Сьогодні для вітчизняної банківської системи характерний ще надто обмежений асортимент банківських кредитних послуг. Він значно менший, ніж у розвинених ринкових країнах. Пропозиція послуг мікрокредитування може бути істотно збільшена при взаємодії банків у сфері кредитування суб'єктів малого бізнесу з небанківськими фінансовими організаціями. Привабливість такого альянсу для банку обумовлена можливостями невисоких витрат на створення спеціальної інфраструктури для фінансових операцій і невисоких ризиків для репутації банків.

Крім того, світовий досвід свідчить, що банківський сектор,що складається з двох ланок - центрального банку і банків, не в змозі забезпечити середньострокового і довгострокового кредитування малих і середніх клієнтів. Для цього необхідно між цими двома рівнями побудувати певний буфер-банк другого рівня, спеціальну кредитну установу, яка за рахунок державних коштів здійснюватиме режим кредитування з метою сприяння розвитку, а не отримання комерційного прибутку. І робитиме це шляхом рефінансування комерційних банків, не створюючи їм конкуренції, а навпаки, підтримуючи їх фінансову базу.

На жаль, в Україні дуже слабо розвинене таке джерело залучення малим бізнесом ресурсів для розвитку, як фондовий ринок. Саме це джерело стало основою розвитку невеликих високотехнологічних компаній у Сполучених штатах та ЄС. На противагу, підприємства малого та середнього бізнесу широко використовують таке джерело фінансових ресурсів, як приватні запозичення. Воно не вимагає додаткових витрат на оформлення зобов'язань, характеризується низьким рівнем трансакційних витрат, зважаючи на особисте знайомство кредитора та позичальника. Його ж недоліками є висока вартість (до 50% на рік), правова незахищеність позичальника. Відтак для фінансування інноваційно-інвестиційних проектів підприємств малого бізнесу зазначене джерело ресурсів фактично не підходить.

Використовуючи зарубіжний досвід мікрокредитування малого і середнього бізнесу в Україні слід здійснювати такі заходи:

-- створювати в Україні окремі неприбуткові мікрофінансові установи, які б були наділені правами кредитування підприємств малого бізнесу;

-- створювати в банківських установах відповідні структурні підрозділи або невеликі сектори, які б займалися лише вивченням попиту на мікрокредити та вивчали б історію діяльності малих підприємств;

-- більш активно фінансувати підприємства малого бізнесу,які застосовують енергозберігаючі технології;

-- запроваджувати систему гарантування мікрокредитів з боку місцевої влади або ж різного роду фондів;

-- сприяти більш ефективному кредитуванню малих підприємницьких структур, які експортують продукцію або ж випускають таку, яка зменшує обсяги імпорту;

-- розробляти загальнодержавні та регіональні програми щодо мікрокредитування малого бізнесу небанківською системою;

-- поширити систему підготовки та підвищення кваліфікації підприємців, особливо в питаннях мікрокредитування малих підприємств.

Сучасний стан джерел фінансування розвитку підприємств малого бізнесу в Україні не дає змоги їм активно розвиватися. Основними причинами цього є недостатнє фінансування банківською системою, нерозвиненість фондового ринку та відсутність цілеспрямованої державної регуляторної політики у цій сфері.

Для більш активного розвитку участі банків в фінансуванні діяльності малих підприємств доцільно визначити такі заходи:

по-перше, на державному рівні потрібно стимулювати створення спеціалізованих банків; цьому може сприяти: використання диференціації ставки податку на прибуток банків при кредитуванні високотехнологічних проектів, залежно від напрямів використання останніми ресурсів, з надання привілеїв і заохочення банків купувати акції підприємств шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутків банків, що інвестуються в акції зазначених підприємств; можливо також встановлення для банків, які здійснюють кредитування проектів зниженої норми обов'язкового резервування;

по-друге, на рівні вітчизняних банків необхідно більшу увагу приділяти освоєнню та впровадженню нових кредитних технологій інноваційних проектів, розвитку венчурних відділів в їх структурі або окремих фондів за участю банків, розробці нових банківських продуктів для малих підприємств;

по-третє, створити умови щодо концентрації ресурсів у провідних банках для кредитування вагомих інвестиційних проектів, запровадити систему управління грошовими потоками на державному рівні в інтересах виробництва.

Стимулювання розвитку підприємництва є одним з визначальних пріоритетів державної політики в умовах протидії ризикам загострення економічної депресії. У даному напрямі прийняті і реалізуються закони України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо спрощення реєстрації осіб як платників податків», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з виконання у 2013 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки», «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва», регіональні та місцеві програми підтримки малого і середнього підприємництва тощо.

Крім означених проблем в Україні спостерігаються негативні тенденції, що пов'язані з:

-- демотивацією до підприємницької діяльності через високий рівень трансакційних витрат відкриття/закриття підприємств, купівлі/продажу бізнесу, отримання дозволів, погоджень, ліцензій, державного (комунального) майна, землі, державного замовлення в умовах все ще високого податкового навантаження, недостатнього рівня захисту права власності, недосконалого конкурентного середовища, високої вартості фінансово-кредитних ресурсів;

-- обмеженою чисельністю практик формування інтегрованих торговельно-виробничих систем та коопераційних відносин, у яких беруть спільну участь суб'єкти малого, середнього та великого підприємництва;

-- недостатністю умов для розвитку та ефективного функціонування суб'єктів інституційної підприємницької інфраструктури (бізнес-інкубатори, інвестиційно-інноваційні центри, технологічні парки, кластери тощо).

Негативні тенденції розвитку підприємництва в Україні передусім обумовлені такими чинниками і причинами:

-- зниження мотивації до підприємницької діяльності через невисокі фінансові результати господарювання та значну частку суб'єктів господарювання, які збиткові або припинили діяльність;

-- низький рівень захищеності майна та права власності суб'єктів підприємництва, у т. ч. через наявність дій, пов'язаних з протиправним захопленням підприємств, недосконалість чинного корпоративного і кримінального законодавства і судової системи щодо протидії рейдерству, відсутність практики впровадження міжнародних стандартів боротьби з протиправними поглинаннями;

-- складність та обмеженість доступу діючих і новостворюваних суб'єктів підприємництва до ресурсів та ринків, прав діяльності. Це проявляється через приховану монополізацію більшості сегментів ринку споживчих товарів і послуг, використання адміністративного ресурсу при отриманні конкурентних переваг чи створенні штучних обмежень для конкурентів, тиск на бізнес (створення організаційно-бюрократичних перешкод) при проходженні адміністративних послуг та державних процедур;

-- проблеми фінансування комерційної господарської діяльності, ресурсного, фінансового та інвестиційного забезпечення розвитку бізнесу. Вітчизняні суб'єкти підприємництва характеризуються недостатньою забезпеченістю власними фінансовими ресурсами та робочим оборотним капіталом. Це обмежує їх можливості з розвитку бізнесу та модернізації бізнес-процесів.

В умовах браку власних коштів низькою залишається дієвість вітчизняних фінансово-інвестиційних фондів та вкрай обмежені можливості суб'єктів МСП відносно залучення недорогих фінансово-інвестиційних ресурсів з приватних фондів інвестиційного та інноваційного розвитку, адже вартість обслуговування таких коштів сягає від 24% річних та вище, що унеможливлює прийнятну ефективність довгострокових ризикових інноваційних проектів.

-- низький рівень життєздатності вітчизняного підприємницького сектору через низьку інвестиційно-інноваційну активність його суб'єктів, украй низький рівень і малу кількість реалізованих проектів і програм співробітництва з великим бізнесом та державою (в межах державно-приватного партнерства). До цього значною мірою призвела недосконалість законодавчої бази щодо регулювання відносин у сфері міжсекторального та міжгалузевого співробітництва, державно-приватного партнерства, зокрема низький рівень захищеності інвестицій приватних партнерів в рамках державно-приватного партнерства та інших форм співпраці;

-- нерівномірність податкового навантаження на малий та великий бізнес;

-- низький рівень дієвості та ефективності національної, регіональних і місцевих стратегій та програм підтримки підприємництва, їх орієнтованість на реалізацію невеликої кількості заходів як правило обслуговуючого, а не інвестиційно-інноваційного характеру, причому переважно в столиці та обласних центрах.

З огляду на визначені проблеми та перешкоди, цільовими орієнтирами удосконалення державної політики розвитку підприємництва мають стати:

-- збільшення кількості діючих суб'єктів малого підприємництва, підвищення рівня ділової активності, стимулювання розвитку та поширення місцевих підприємницьких ініціатив;

-- покращення ресурсного та матеріального-технічного забезпечення суб'єктів підприємництва та підвищення рівня ефективності їх фінансово-господарської діяльності;

-- створення умов для активізації інтеграційних та кооперативних процесів між суб'єктами малого підприємництва та іншими секторами економіки;

-- розвиток інституційного забезпечення суб'єктів підприємництва;

-- посилення мотивації населення до підприємницької діяльності;

-- дієва та агресивна протидія рейдерству і протиправному захопленню майна, активів, власності;

-- зниження трансакційних витрат суб'єктів комерційної господарської діяльності, формування дієвих умов для розвитку конкуренції.

З метою удосконалення державної політики регулювання розвитку підприємництва в Україні доцільно реалізувати такі напрями:

-- підвищення ефективності державної політики протидії рейдерству та забезпечення належного рівня захисту права приватної власності. Для цього необхідно істотно посилити відповідальність за вчинення такого роду злочинів та їх приховування чи сприяння з боку державних посадових осіб; розширити компетенції громадських дорадчих структур при обласних державних адміністраціях та органів ДПС, МВС, прокуратури, митної служби, до яких входять представники бізнесу та бізнес-асоціацій; покращити взаємодію органів державної влади, бізнес-асоціацій та організацій громадянського суспільства у сфері інформування громадськості, правоохоронних структур та протидії рейдерству; удосконалити чинні нормативно-правові акти, зокрема в питаннях процедурного та судового захисту прав міноритарних власників компаній, у тому числі щодо оперативного управління корпоративним майном підприємств; залучати провідних міжнародних фахівців до захисту суб'єктів підприємництва від неправомірного захоплення бізнесу та започаткувати практику впровадження міжнародних стандартів боротьби з протиправними поглинаннями;

-- посилення стимулів суб'єктів підприємництва до інвестиційно-інноваційної активності шляхом збільшення обсягів держзамовлення у інноваційно активних МСП та законодавчого закріплення такої квоти; введення статистичного спостереження та моніторингу інноваційної активності в МСП на центральному, регіональному та місцевому рівнях; запровадження механізму скерування частки надходжень від суб'єктів МСП на фінансування грантів з розробки та запровадження виробництва інноваційної продукції (товарів, послуг), створення об'єктів інтелектуальної власності суб'єктами МСП або залученими науковцями;

-- критичне зниження рівня трансакційних витрат суб'єктів бізнесу. Для цього державна політика має спрямовуватися на подолання витрат, пов'язаних з доступом суб'єктів малого підприємництва до ринків, прав діяльності, господарських ресурсів, ринкової інфраструктури, інформації, управлінських технологій, інвестицій та інновацій;

-- продовження роботи з підвищення рівня прозорості і ефективності дозвільної системи шляхом посилення контролю та відповідальності посадових осіб дозвільних органів, удосконалення роботи місцевих дозвільних органів (посилення їх спеціалізації за видами дозволів, диференціації дозвільних заявок щодо спрощення процедур і термінів погодження документів дозвільного характеру для невеликих об'єктів, впровадження принципу затвердження дозвільних заявок за замовчуванням, внесення до порядку проходження дозвільних документів вимоги щодо попередньої письмової оцінки адміністратором дозвільного офісу пакету документів, який подається підприємцем), створення органу з контролю та моніторингу дозвільної системи, популяризація досвіду проходження дозвільних процедур та підвищення рівня обізнаності підприємців щодо прав і обов'язків дозвільних адміністраторів та посадових осіб дозвільних органів;

-- формування та розбудова дієвої інституційної інфраструктури фінансово-ресурсного та інвестиційного забезпечення підприємництва. Для цього доцільними є державна підтримка та фінансування створення і розвитку регіональних та місцевих інвестиційно-інноваційних кластерів за участю суб'єктів МСП у базових видах економічної діяльності та пріоритетних сферах економіки; зростання капіталізації системи фінансово-кредитного та інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності; розвиток інформаційного та консалтингового супроводу інвестиційно-інноваційної активності, державно-приватного партнерства у сфері розвитку організаційно-інституційної інфраструктури інвестиційно-інноваційної діяльності суб'єктів МСП та поширення її практик у міжгалузевому, міжрегіональному та міжнародному співробітництві;

-- формування системи ефективної міжгалузевої та міжсекторної кооперації (кластерів) для забезпечення ресурсоощадних виробничих циклів, фінансово-економічне стимулювання запровадження суб'єктами малого підприємництва інноваційних технологій, створення та поширення знань між науково-дослідними інституціями та суб'єктами підприємницької діяльності, підвищення якості роботи регіональних органів державного управління у напрямі моніторингу та планування інноваційного розвитку сектору малого бізнесу;

-- забезпечити формування економічних стимулів для створення локальних інтегрованих виробничих систем, проведення горизонтальної та вертикальної кооперації малих підприємств шляхом створення кооперативів у різних видах економічної діяльності, організації та проведення періодичних навчань для керівників малих підприємств стосовно ведення кооперативної діяльності (реєстрації, управління, ведення обліку, оподаткування тощо);

-- збільшення частки продуктивних витрат, спрямованих на формування мережі інституцій та програм фінансово-кредитного сприяння, залучення страхової сфери до зниження рівня ризику та забезпечення фінансування підприємств, створення мережі муніципальних бізнес-інкубаторів і венчурних фондів, покращення інституційно-правового забезпечення розширення можливостей малих підприємств до реалізації інвестиційних проектів і інноваційних програм, розширення можливостей функціонування мережі суб'єктів фінансово-інвестиційної підтримки, а також їх мотивації до покращення доступу підприємств до інновацій та інвестицій;

-- надання інформаційно-консультаційної підтримки населення щодо започаткування власного бізнесу, покращення соціально-психологічного та організаційно-професійного середовища підприємницької діяльності через існуючу мережу обласних та районних центрів зайнятості, місцевого дорадництва, агенції регіонального розвитку, навчання і тренінги для населення, надання фінансової та організаційної підтримки організацій, що реалізують навчально-просвітницькі заходи у сфері підприємництва.

В Україні також відсутні чітко сформульовані напрями (пріоритети) державної підтримки малого бізнесу на регіональному рівні (з урахуванням особливостей кожної області).

З огляду на це, можна надати наступні рекомендації щодо першочергових заходів ефективної підтримки та визначення головних перспектив розвитку малого бізнесу на регіональному та місцевому рівнях.

1. Сприяти формуванню сприятливого підприємницького клімату:

а) привести чинні нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у відповідність до принципів державної регуляторної політики;

б) розробити механізм часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб'єктами малого підприємництва для реалізації інвестиційних проектів;

в) сформувати регіональні бази даних щодо інвестиційних пропозицій малих підприємств (особливу увагу слід звернути на розповсюдження інформації серед іноземних інвесторів).

2. Для створення нових робочих місць та скорочення безробіття та стимулювання розвитку підприємництва місцевій владі необхідно:

а) сприяти самозайнятості безробітних шляхом надання їм одноразової грошової допомоги для започаткування власної підприємницької діяльності;

б) при перепідготовці та підвищенні кваліфікації безробітних особливу увагу слід приділяти професіям, що не тільки користуються попитом на ринку праці, але й дають змогу започаткувати власну справу;

в) проводити семінари та курси підвищення кваліфікації для всіх бажаючих розпочати підприємницьку діяльність.

3. Вжити заходів щодо розвитку малого підприємництва у сільській місцевості:

а) розробити механізми надання матеріальної допомоги малим підприємствам, що виробляють екологічно чисту продукцію сільського господарства, займаються її переробкою та експ...