Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра макроекономіки та державного управління

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Макроекономіка»

на тему: «Національні заощадження: аналіз їх динаміки та структури»

Ільченко Дар'я

Київ-2014

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАЦІОНАЛЬНІ ЗАОЩАДЖЕННЯ

1.1 Поняття заощаджень

1.2 Недохідні фактори впливу на заощадження

1.3 Дослідження заощаджень

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІНАМІКИ І СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

У сучасній Україні питання вивчення особливостей і специфіки регулювання доходів і заощаджень населення, його макро- і мікроекономічних аспектів набуває особливої значущості. У системі регулювання соціально-трудових відносин першорядне значення на сучасному етапі набувають методи впливу на фактори, що впливають на стан соціально-трудової сфери, тенденції у зміні величини номінальних і особливо реальних доходів, структури доходів та їх диференціації, а також рівня накопичень і заощаджень та їх залучення для ефективного використання в реальному секторі економіки країни. Аналіз заощаджень населення здійснюється за допомогою специфічних методів - методів узагальнюючих показників, що дають числове вимір кількісних і якісних характеристик об'єкта, зв'язків між ними, тенденцій їх зміни [1].

Питання про актуальність вивчення доходів і заощаджень населення доцільно розглядати в більш загальному вигляді. Як відомо, соціальні проблеми залежать від конкретно-історичних умов, що склалися в даному суспільстві на даному етапі свого розвитку. Чим вище рівень життя населення - тим вище і рівень накопичень і заощаджень. При цьому держава має проводити цілеспрямовану політику щодо залучення та ефективного розміщення грошових коштів населення. Актуальні й такі умови, як наявність прикладу інших країн з іншим рівнем отримання доходів і структурою споживання, швидкість змін соціального життя населення.

Існує ще один важливий аспект. Це зв'язок соціальних проблем з перебудовою політичного життя і зміною політичного ладу. Будь-яка переорієнтація в політичних і економічних питаннях виявляється тісно пов'язаної з соціальними проблемами. Ці складні взаємні зв'язки вкрай важко повністю усвідомити як народу, так і представникам владних структур різного рівня. Тим більше складно передбачити, як складуться ці зв'язки в подальшому, у близькому та віддаленому майбутньому. У цих умовах питання дослідження динаміки доходів і заощаджень населення, їх структури та використання, їх вплив на рівень і якість життя населення та економіки України в цілому набувають найбільшу актуальність [1].

Головною метою пожвавлення ощадного процесу в країні є ресурсне забезпечення інвестиційних потреб розвитку національної економіки. На жаль, ситуація із формуванням заощаджень та їх використанням у реальному секторі економіки України з року в рік погіршується, посилюється проблема структурної розбалансованості національних заощаджень, не подола- но методичні й методологічні труднощі оцінки їх окремих складових. Зазначений комплекс проблем потребує ґрунтовного вивчення і розв'язання, адже національні заощадження визначають спроможність економіки створювати новий капітал та є джерелом збільшення суспільного багатства.

РОЗДІЛ 1. НАЦІОНАЛЬНІ ЗАОЩАДЖЕННЯ

1. Поняття заощаджень

Заощадження - та частина після податкового доходу, яка не використовується на споживання. Або іншими словами неспожита частина особистого безподаткового доходу [4],

Заощадження державні - це чисті податки мінус державні закупівлі.

Заощадження національні - це приватні заощадження плюс державні заощадження. заощадження ресурсний національний макроекономічний

Заощадження приватні (змішана економіка) - це дохід мінус чисті податки та споживання [3],

Споживання - це частина доходу в розпорядженні, яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді.

Заощадження населення займають особливе місце серед економічних явищ, оскільки знаходяться на стику інтересів громадян, держави і організацій, що спеціалізуються на наданні фінансових послуг. З одного боку, заощадження є найважливішим показником рівня життя, безпосередньо пов'язаних зі споживанням, доходами та витратами населення, з іншого боку, заощадження населення є цінним ресурсом економічного розвитку, джерело інвестування і кредитування господарства [8.c. 95].

Частина отриманих доходів суб'єктів ринкової економіки йде на індивідуальне і спільне споживання. Підраховано, що від 2 / 3 до 3 / 4 валового внутрішнього продукту утворює споживчі витрати. Джерелом їх покриття виступає наявний дохід. У суспільстві формується кількісна і якісно-моральна структура споживання. Його величина утворює вихідну основу циклічних коливань ринкової кон'юнктури.

Первинний осередок споживання - сім'я, в якій дохід витрачається на придбання продуктів харчування, купівлю промислових товарів, оплату житла, послуг і т. д. Структура цих витрат визначається багатьма факторами, головними з яких виступають рівень оплати праці, національні та регіональні традиції, кліматичні чинники і т. д.

Частина доходу йде на заощадження. Це ніщо інше, як відстрочене споживання, та частина доходу, яка в даний момент не споживається. За рахунок їх забезпечуються в майбутньому виробничі та споживчі потреби.

Споживання і заощадження, виступаючи частиною ВВП, знаходяться між собою в тісному зв'язку і залежності і формуються під впливом одних і тих же факторів. Взаємозв'язок наявного доходу і споживання утворює функцію споживання. Залежність заощаджень від одержуваного доходу називається функцією заощадження. Обидві ці функції характеризують динаміку співвідношення витрат і відкладеного попиту.

Заощадження виробляються фірмами, домашніми господарствами та населенням. Підприємці зберігають частину накопиченого доходу для того, щоб у подальшому інвестувати його в розширення масштабів виробництва, інноваційного оновлення його для отримання максимального прибутку. Домашні господарства (сім'ї) виробляють заощадження для купівлі землі, нерухомості, предметів тривалого користування, а також забезпечення старості і спадщини дітям. Заощадження виробляють сім'ї, у яких дохід перевищує середній рівень споживчих витрат. Чим бідніша родина, тим менше заощаджень. Кількість сімей, що зберігають дохід, і розмір заощаджень залежать від багатьох обставин і, насамперед, від рівня оплати праці, сформованого рівня життя та ін.

2. Недохідні фактори впливу на заощадження

Крім доходу на обсяги споживання і заощадження впливають такі фактори.

1. Багатство - чим більше розмір вже накопиченого багатства (нерухомого майна і фінансових засобів), тим менше стимули до заощаджень.

2. Податки - чим менший розмір податків, тим більший безподатковий дохід і відповідно збільшується можливості як споживання, так і заощадження.

3. Відрахування на соціальне страхування - збільшення цих відрахувань призводить до скорочення поточного споживання і заощадження, але водночас чим краща система соціального забезпечення, тим менші заощадження населення протягом трудового життя.

4. Рівень цін - зростання цін веде до скорочення споживання і заощадження, та навпаки.

5. Очікування - якщо очікування населення щодо майбутніх змін цін, доходів, виникнення дефіциту несприятливі, домашні господарства змушені створювати резервні запаси, тим самим збільшуючи поточне споживання і зменшуючи заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому також активізує споживчий попит в поточному періоді.

6. Споживча заборгованість - чим більша споживча заборгованість, тим менш обсяги споживання і заощаджень, і навпаки.

7. Відсоткова ставка - при зростанні відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що водночас збільшить майбутнє споживання.

Під впливом недохідних факторів криві споживання і заощаджень зміщуються вниз або вгору [4].

3. Дослідження заощаджень

Значну увагу дослідженню агрегованої величини сукупних заощаджень приділив Дж. Кенс. В своїй головній праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. Кейнс стверджував, що в умовах розвинутого грошового господарства гроші окрім функції розрахункової одиниці і засобу обміну починають виконувати функцію засобу збереження вартості. З'являється, відповідно, попит на гроші - потреба в ліквідності. Досліджуючи нову роль і якість грошей, Дж. М. Кейнс відмічає, що гроші перетворюються в самостійний актив тривалого користування і тому починають відігравати свою особливу самостійну роль та впливати на мотиви поведінки економічних суб'єктів [4].

Попит на гроші, у Дж. Кейнса, складається з трьох складових, однією з яких є попит, пов'язаний з обережністю та прагненням убезпечити себе від непередбаченості майбутньої ситуації. Економічні суб'єкти завжди прагнуть заощаджувати певні грошові резерви - найбільш ліквідні тривалі активи, щоб забезпечити собі можливість покриття майбутніх непередбачених фінансових витрат.

Таким чином, на думку Дж. Кейнса, в суспільстві в умовах розвинутого грошового господарства завжди існує певна схильність до ліквідності. І позичковий процент є платою за відмову від ліквідності.

Наявність схильності до ліквідності впливає на бажання членів суспільства заощаджувати частину свого доходу. Тому не весь отриманий дохід іде на споживання і отже витрачається. Принципова відмінність кейнсіанської теорії від неокласичної полягає в тому, що отриманий дохід складається з двох частин: з тієї, що йде на особисте споживання - витрачається, і тієї, що заощаджується (в трактуванні неокласиків дохід повністю йде на витрати). Це положення можна відобразити формулою:

(1.1)

де: Y - національний дохід;

C - частина доходу, що йде на споживання;

S - частина доходу, що заощаджується.

Також, на думку Дж. М. Кейнса, в суспільстві діє так званий „головний психологічний закон”. Суть цього закону полягає в тому, що із збільшенням доходу частка, що йде на споживання, також зростає, але в значно меншій мірі ніж зростає дохід. Тому співвідношення між споживанням і нагромадженням змінюються на користь останнього. Зростає гранична схильність до заощаджень, а гранична схильність до споживання зменшується.

(1.2)

(1.3)

де: MPC - гранична схильність до споживання; MPS - гранична схильність до заощаджень; ДС - приріст споживання; ДS - приріст заощаджень; ДY - приріст доходу.

Оскільки,

(1.4)

(1.5)

Та частка або виражена у відсотках доля сукупного доходу, яка споживається повністю зветься середньою схильністю до споживання. А та частка сукупного доходу, яка йде на заощадження, називаэться середньою схильністю до заощадження [4].

Гранична (додаткова) схильність до споживання показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додатковє споживання. Гранична (додаткова) схильність до заощадження показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткові заощадження.

Дія „основного психологічного закону”, зростання граничної схильності до заощаджень роблять актуальною проблему ефективного сукупного попиту - доходу, що використовується. Він складається із споживчих витрат населення і інвестиційних витрат бізнесу.

(1.6)

де: Y - національний дохід; C - споживі витрати; І- приватні інвестиції.

Ще в ранній праці „Трактат про гроші” Дж. Кейнс розглядає проблему співвідношення інвестицій і заощаджень та приходить до висновку, що найоптимальнішою для економіки в цілому є ситуація, коли сукупні інвестиції дорівнюють сукупним заощадженням. Якщо інвестиції менші заощаджень темпи економічного розвитку поступово спадають. Якщо ж більші - відбувається перегрів економіки з неминучим наближенням економічної кризи.

Ідеї Дж. Кейнса розвинули неокейнсіанці Р.Ф. Харрод та О.Д. Домар.

Модель Р. Харрода доводить, що темпи економічного зростання залежать від частки нагромадження (заощадження) в національному доході і відповідно - величини капіталовкладень (інвестицій), а також виходить із рівності інвестицій і заощаджень (приватних і корпоративних), а також з наявності ефекту акселератора (прискорювача).

У О.Домара загальне рівняння макроекономічної рівноваги має вигляд:

(1.7)

де I - обсяг інвестицій; у - середня продуктивність інвестицій, а - середня схильність до заощаджень, обернена величина якої визначає величину мультиплікатора.

Отже, забезпечується рівність між приростом доходу і приростом виробництва.

О. Домар в своїй моделі динамічної рівноваги, на відміну від Р. Харрода, прагне врахувати постійні зміни ємності ринку. Але так само як і Р. Харрод підкреслює, що динамічна рівновага є нестійкою і тому необхідним є державне регулювання економічного зростання [5].

Не залишались без уваги питання співвідношення споживання і заощадження в працях інших вчених і науковців.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІНАМІКИ І СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ УКРАЇНИ

Усвідовивши основні положення взаємозв`язку доходу, споживання та заощаджень на макроекономічному рівні, перейдемо до аналізу структури і динаміки національних заощаджень в Україні, а також обчислимо середню схильність до заощаджень в Україні.

На офіційному сайті Держкомстатом України є данні по доходах та витратах населення України, а також по заощадженнях. Використовуючі ці данні побудуємо таблицю.

Рис. 1. Доходи, витрати та заощадження населення.

Рис. 2. Гранична схильність до заощаджень населення України у 2003 - 2010 роках

Отже, в досліджуваний період в різні роки поведінка населення при зміні використовуваного доходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощаджень населення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарств перевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростання абсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень була позитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще частку доходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, в цінних паперах та т.і.).

В залежності від обсягів доходів рівень схильності до заощаджень був різним: найбільшою гранична схильність до заощаджень проявилася у населення в 2010 році.

Рис. 3. Середня схильність до заощадження населення України у 2002 - 2010 роках.

З графику видно, що на протязі 2002,2004 та 2005 роках середня схильність до заощаджень у населення зростала 0,12 у 2002 році, 0,15 у 2004 і 2005 роках, тобто із кожної 1 гривні отриманого доходу для використання в середньому в 2002 році 12 копійок йшло в заощадження (не використовувалось для поточних потреб), в 2004 та 2005 роках - це було 15 копійок. В наступні роки середня схильність до заощаджень знижувалась: з 12 копійок з 1 гривні доходу в 2005 році до 8 копійок в 2008 році. У 2009 та 2010 роках почалось зростання до 0,12 у 2009 році, а у 2010 році середня схильність до заощаджень зросла до 19 копійок з 1 гривні доходу. За три квартали 2011 року бачимо що зростання продовжується: якщо у першому кварталі середня схильність до заощадження була 0,09, то вже у третьому вона зросла до 15 копійок.

Отже, українські реалії засвідчили, що в досліджуваний період, не зважаючи на постійний приріст використовуваного доходу та заощаджень, середня схильність до заощаджень мала періоди зростання в 2004 - 2005 і у 2009 - 2010 роках, тобто тенденція розвитку показника не відповідала теоретичним поглядам науковців. Можливо, це було пов`язано з періодом нестабільності в політиці України (президентські вибори, невизначеність після них), хоча в цей час був період деякої стабілізації економіки країни.

Наскільки важливі впливи інших чинників, крім поточного доходу, на споживання? Безсумнівно, що постійний дохід, багатство, соціальні фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року в рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний використовуваний дохід.

ВИСНОВКИ

Заощадження населення мають великий вплив на економічне зростання, паралельна динаміка цих показників вказує на високий ступінь зв'язку між ними. Обсяг капіталу, заощаджень є одним з центральних факторів для забезпечення розширеного економічного зростання, в тому числі безпосередньо залежить від бажання і обсягів вкладень тимчасово вільних коштів населення в грошовий ринок в цілому і в банківський сектор зокрема.

В Укаїні не зважаючі на приріст використоного доходу та заощаджень, середня схильність до заощаджень то підвищується, то зменьшується, тобто тенденція розвитку показника не відповідає теоретичним поглядам науковців. Можливо, це пов`язано з періодом нестабільності в політиці України, президентські вибори,міжнародний конфлікт. Можливо наслідки світової економічної кризи.

Безсумнівно, що постійний дохід, багатство, соціальні фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року в рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний використовуваний дохід.

Національні заощадження рівні сумі державних та приватних заощаджень. Дефіціт державного бюджету, відображуючий перевищення видатків держави над її доходами, зменьшує національні заощадження, а також пропозицію позикових засобів, які можуть бути спрямовані на інвестування.

Підсумовуючи аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні, можна зробити висновок, що на рівень заощаджень домогосподарств та населення, впливають не тільки економічні, але і політичні чинники. На мою думку, завдання влади як раз і полягає в зведенні до мінімуму вплив на заощадження та споживання факторів, що схильні до невизначенності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник / Університет економіки та права "КРОК". -- К. : Таксон, 2004. -- 346с.

2. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". -- 2.вид., доп. та перероб. -- Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. -- 300с.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб.. -- 2.вид., доп. -- К. : Атіка, 2006. -- 368с

4. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Економікс принципи, проблемі і політика: Пер. з 13-го.вид. - М.: ИНФРА-М, 1999. - XXXIV, 974 с.

5. Менкью Н.Г. Принципи економікс. СПб: Питер Ком, 1999. -784с., ил.

6. Экономика: Учебник /Под ред. доц.А.С.Булатова, 2-е изд.,-М.: Издательство БЕК, 2010 - 816с. [4]

7. Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріали науково-практичній конференції 19 лютого 2007 року // Наук. ред.. А.М. Мороз. - К:КНЕУ, 2012.

8. Экономика: Учебник /Под ред. доц.А.С.Булатова, 2-е изд.,-М.: Издательство БЕК, 2012. - 816с.

ДОДАТОК

Таблиця 2. Розрахунок середньої та граничної схильності до заощаджень населення України в 2002 - 2011 роках.

Размещено на Allbest.ru