Основні форми грошового доходу та їх структура в національному доході України

Сутність та форми розподілу доходів в ринковій економіці. Джерела формування доходів державного бюджету України. Вивчення суті, джерел та основних форм виробництва національного доходу. Проблеми та перспективи зростання національного доходу України.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.11.2014
Размер файла 87,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

НД = ФС + ФН,

де ФС -- фонд споживання населення, який у формі особистих доходів надходить трудящим та власникам економічних ресурсів, а також непрацездатним; ФН -- фонд нагромадження, який у формі капіталовкладень (державних та ін.) використовується для розширення виробництва та соціальної інфраструктури.

Національний дохід, використаний на споживання та нагромадження не збігається з показником виробленого національного доходу. Використаний дохід нації зменшується на суму втрат (незібраний або частково зіпсований врожай, втрати від стихійного лиха). Він може зростати чи зменшуватись й залежно від сальдо зовнішньоекономічної діяльності.

Велика увага у макроекономічному аналізі приділяється співвідношенню споживання та нагромадження. З одного боку, фонд нагромадження, його обсяг і структура визначають темпи розширеного відтворення. З другого боку, надмірне збільшення фонду нагромадження стримує зростання споживання, особистих доходів, у результаті чого підриває стимули до розширення виробництва та підвищення його ефективності. Отже залежність між фондом нагромадження та темпами зростання не прямо пропорційне.

Утвердження адміністративно-командної системи ознаменувалося значним підвищенням норми нагромадження (ця норма характеризується часткою національного доходу, яка використовується для нагромадження). У Росії напередодні першої світової війни вона становила 8,5%. Дещо вищим був цей показник напередодні першої п`ятирічки. Але вже на початку другої п`ятирічки норма нагромадження перевищила 30%. Індустріалізація вимагала певного підвищення норми нагромадження, але вона зросла до надмірно високого рівня, який не відповідав можливостям країни. Тому підвищення темпів економічного зростання обернулося невідшкодованими втратами частини ресурсів, зниженням життєвого рівня великих груп населення, порушенням найважливіших пропорцій відтворення.

У сучасних економічних системах похідні доходи реалізуються також через виплати із соціального страхування, стипендії, проценти по вкладах, виграші по облігаціях тощо.

У результаті розподілу та перерозподілу національного доходу в усіх групах населення, підприємствах та установах утворюються кінцеві доходи, з реалізацією яких пов'язана заключна стадія руху національного доходу - його використання. [27] Див. схему 4. Додаток Д.

3.3 Проблеми зростання і перерозподілу національного доходу

Процеси зростання, розподілу та перерозподілу національного доходу відбивають складні умови переходу від командно-адміністративної системи до економічної системи, що базується на законах ринку та підприємництва. Колишня система розподілу передбачала зрівняльний підхід до використання необхідного продукту та жорстку централізацію додаткового продукту через державний бюджет. Це не тільки не створювало стимулів до високопродуктивної праці трудових колективів підприємств та кожного трудівника, а навпаки, породжувало утриманські настрої, апатію, безініціативність і безгосподарність.

Панування технократичних підходів до економічного розвитку вело до постійного обмеження ресурсів, що виділялися на потреби народного споживання, на користь фонду нагромадження та військово-промислового комплексу. В той час, як гучно декларувалося завдання вийти на рівень розвинених країн по споживанню та інших показниках добробуту, наше відставання залишалося дуже великим. За оновленими статистичними даними, ВНП у розрахунку на душу населення в 1985 р. в колишньому СРСР становив лише 37% від рівня США, а частка ВНП, яка використовувалася на споживання населення, становила 54%. Характерно, що споживчі витрати в розрахунку на душу населення становили в колишньому СРСР 26% від рівня США, в той час як валові нагромадження на душу населення -- 102%.

Роздержавлення й демонополізація економіки, створення умов для конкуренції вільних товаровиробників покликані в майбутньому викликати стимули до технічного оновлення виробництва, зростання його ефективності та збільшення на цій основі національного доходу. Зростання добробуту, справедливий розподіл благ мають забезпечуватися шляхом посилення підприємницької й трудової активності та ініціативи. Зростатиме роль особистих трудових доходів у задоволенні потреб населення. Перерозподіл національного доходу зводитиметься до мінімуму. Зокрема, через суспільні фонди споживання забезпечуватиметься мінімально гарантований рівень соціальних благ для всіх верств населення. Щоправда не зовсім ясно як скоро з`являться ці процеси у реальному житті. Поки що, на сьомому році реформ видимих результатів не спостерігається. Поглиблення економічної кризи в Україні призвело до катастрофічного погіршення матеріального становища населення. За цих умов Уряду доводиться перерозподіляти через бюджети всіх рівнів значну частину виробленого національного доходу, набагато більшу, ніж в індустріально розвинених країнах. Але при цьому поступово здійснюється перехід від бюджетної підтримки всіх верств населення до надання цільової допомоги лише найбільш соціально вразливим верствам населення.

Розглянемо трохи докладніше перерозподіл національного доходу через державний бюджет.

Державний бюджет уявляє собою основний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону. Він затверджується законодавчими органами влади -- парламентами. За матеріальним змістом державний бюджет -- централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною сутністю -- основне знаряддя перерозподілу національного доходу.

Економічне значення бюджету полягає перш за все у тому, що він може активно впливати на суспільне виробництво через оподаткування, спрямування мобілізованих ресурсів на розвиток пріоритетних галузей. Тим самим бюджет може впливати на удосконалення структури суспільного виробництва, його розвиток, оптимізацію вартісних пропорцій у розподіленні доходів на загальнодержавні і внутрішньогосподарські потреби, матеріальну і виробничу сфери, на окремі галузі господарства й соціальної сфери. Тож державний бюджет -- це основний фінансовий план держави, який відображає економічні відношення з приводу формування, розподілення і використання централізованого фонду грошових засобів.

Держава використовує бюджет для регулювання ринкової економіки, застосовуючи різні методи в процесі формування і розподілення доходів. До найважливіших з них можна віднести:

1. Податки, що впливають на розвиток виробництва, попит і пропозицію на окремі види послуг, товарів, робіт.

2. Пряме бюджетне фінансування загальнодержавних програм, які забезпечують розширення суспільного відтворення, удосконалення його структури, прогрес суспільства. До них відносяться крупні природоохоронні, інвестиційні програми, приватизація, конверсія, створення робочих місць, фундаментальні наукові дослідження тощо.

3. Субсидування деяких галузей, підприємств, господарств для вирівнювання економічних умов їх господарювання.

4. Створення за рахунок бюджетних ресурсів особливих фондів і резервів для попередження диспропорцій в розвитку економіки, підтримки підприємництва і т. ін.

За таких умов бюджет визначає формування найважливіших вартісних пропорцій: між виробництвом засобів виробництва і споживання; між нагромадженням і споживанням, між матеріальною і невиробничими сферами, галузями господарства. Досягається це перерозподіленням національного доходу за допомогою бюджетного механізму.[12]

Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Коли національного доходу не вистачає для покриття фінансових потреб, держава залучає національне багатство, або вдається до емісії грошей чи випуску держоблігацій. Одержавлення національного доходу здійснюється державою різними методами. Основними методами, що використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу є податки, позики та емісія грошей. Співвідношення між ними різне по країнах і у часі; визначається економічною ситуацією в країні, ступенем гостроти соціальних, економічних та інших протиріч, станом фінансів і фінансовою політикою держави.

Податки є основним джерелом перерозподілу національного доходу. Так, в доходах центрального бюджету багатьох країн вони складають біля 9/10.

Податки, беручи участь у перерозподілі нової вартості -- національного доходу, виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, які формують їх суспільний зміст. Податки є своєрідною фінансовою категорією зі сталими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку і відмінними формами прояву. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, що виявляються в процесі вилучення частини вартості національного доходу на користь загальнодержавних потреб.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і загального обсягу податків майже завжди є посилення інфляційних тенденцій. Збільшення маси податків призводить до підвищення цін, скорочення внаслідок цього платоспроможного попиту, що погіршує фінансовий стан господарюючих суб`єктів, викликає подальше поглиблення кризи, спад виробництва у загальнонаціональному масштабі.

Сучасна податкова система в Україні не є оптимальною. Вона не забезпечує справедливого перерозподілу національного доходу. Високими залишаються ставки податків, а їх сумарний рівень інколи сягає 80--90% прибутку підприємства. Прийняті нещодавно нові податкові закони ситуацію не покращили. Саме тому ми маємо поширену тіньову економіку, відплив коштів з виробничої сфери, “ухід” від оподаткування суб`єктів підприємницької діяльності. Звідси -- низький національний дохід та економічні негаразди. Залежність між величиною оподаткування та обсягами податкових надходжень добре видно на рис. 1. Крива Лафера. Додаток Е

Активність держави в перерозподілені доходів можна оцінити обсягами та динамікою його соціальних витрат, здійснюваних, головним чином, через центральні та місцеві бюджети. Якщо виходити з цього критерію, то в розвинутих країнах вона досить чимала. Так, в США в післявоєнні роки на долю трансфертних платежів (допомоги по безробіттю, виплати по соціальному забезпеченню, державні пенсії і т. ін.) припадало не менш 60% витрат федерального бюджету та 15% валового національного продукту.

Держава має так організувати утворення і перерозподіл доходів, щоб зробити його по-справжньому ефективним, не допускаючи інфляційного знецінення соціальних витрат, утворення хронічного дефіциту заощаджень, зростання безробіття та інфляції, підсилення бюрократизму. Наявний досвід дозволяє стверджувати що бюрократичні структури, які здійснюють й контролюють перерозподілення доходів, мають тут власні інтереси. Подібні негативні наслідки повинні враховуватись й знайти відображення у законодавстві. Заслуговує уваги досвід Російської Федерації, де нещодавно з ініціативи віце-прем`єра Б. Нємцова було запроваджено тендерну практику закупівлі будь-яких товарів чи послуг за бюджетні кошти.[15]

3.4 Шляхи підвищення національного доходу України

Виходячи з того значення, яке має національний доход, суспільство завжди зацікавлене в його зростанні. Від чого ж воно залежить? Визначаючи національний доход як нову вартість, створену в галузях матеріального виробництва, можна вважати, що всі ті фактори, які сприяють підвищенню ефективності виробництва або збільшенню його обсягів, є в той же час і факторами зростання національного доходу. Див. схему 5. Додаток Є

1. Кількість праці, затраченої в сфері матеріального виробництва. Чим більше праці витрачається суспільством впродовж року у виробництві, тим більшим є й національний доход. Причому збільшення кількості праці може бути досягнуто: а)шляхом збільшення кількості працюючих у виробництві; б)шляхом продовження робочого дня; в)шляхом підвищення інтенсивності праці.

Перші два шляхи є характерними для країн слаборозвинутих і постсоціалістичних. У країнах високорозвинутих (посткапіталістичних) кількість праці, зайнятої у сфері матеріального виробництва, зростає переважно за рахунок підвищення інтенсивності праці.

2. Підвищення продуктивності праці. Це найважливіший фактор зростання національного доходу. Хоча підвищення продуктивності праці не збільшує національний доход у вартісному вираженні3", він зростає в натуральному обсязі, тобто, та ж вартість буде втілюватись у більшій масі різноманітних споживних вартостей.

3. Економія на постійному капіталі. Цей фактор, як і попередній, впливає не на вартісний, а на фізичний (натуральний) обсяг національного доходу.

Приклад. При заданій кількості засобів виробництва (С) на суму 50 млрд.грн. заплановано виробити 100 тис. одиниць суспільного продукту. Припустимо, що в процесі виробництва в результаті більш раціонального використання сировини й матеріалів, інтенси-внішого використання виробничих потужностей витрати постійного капіталу на одиницю продукції були зменшені на 25%. У такому випадку, при заданій кількості постійного капіталу, буде вироблено не 100 тис. одиниць суспільного продукту, а 133,3 тис., отже, більшим буде й національний доход. [23]

Висновки

Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий) доход, або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата - ціна, що виплачується за використання праці. Перехід до ринкової економіки зумовлює появу ринку праці, а отже, купівлю-продаж товару робоча сила. Вихідним положенням при з'ясуванні суті заробітної плати слід брати потреби працівника. З урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил вони можуть бути зведені до так званого споживчого кошика, тобто до певного набору життєвих засобів. Законом України "Про оплату праці" визначені джерела коштів на оплату праці. Для госпрозрахункових підприємств таким джерелом є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Є доходи, які реалізують власність на землю, капітал, майно. Власник промислового, тобто зайнятого у сфері суспільного виробництва, та торгового капіталу отримує прибуток, власник землі - ренту, власник позикового капіталу - відсоток. Прибуток і відсоток є доходами функціонуючих підприємців (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, банківській справі тощо).

Показники реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту народу через сімейні доходи.

Є досить різноманітні джерела сімейних доходів. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства, доходи від індивідуальної трудової діяльності. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

Частину доходів сім'я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді безплатних послуг, грошових виплат і натуральної оплати. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки в санаторії, будинки відпочинку, дитячі табори відпочинку, на утримання дітей в дошкільних закладах. Цим джерелом переважно користуються ті сім'ї, де більше дітей. У його формуванні закладена праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена сім'ї.

Розвиток виробництва, зростання багатства суспільства і його членів зумовлюють збільшення заощаджень і нагромаджень, які використовуються для поліпшення добробуту і подальшого розвитку виробництва.

Державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій. Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Отже, національний дохід як економічна категорія -- це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу відтворення новостворених товарів і послуг, тобто їх виробництва, розподілу, обміну та споживання. Створений протягом певного часу національний дохід -- це по суті економічний ефект, який досягається суспільним виробництвом. Із збільшенням національного доходу зростають як економічні, так і соціальні можливості суспільства.

Утворення та розподіл національного доходу виступають як сукупність відносин, що виникають з приводу новоствореної вартості між учасниками виробництва. На рівні мікроекономіки (господарських ланок, підприємств, об`єднань) у зв`язку з розподілом національного доходу утворюються такі специфічні форми доходів, як заробітна платня, прибуток, процент, дивіденд, орендна плата, рента. Основними каналами перерозподілу національного доходу на рівні держави є система ціноутворення, фінансово-кредитна система, насамперед її центральна ланка -- державний бюджет, внески до суспільних, доброчинних, релігійних фондів та організацій тощо.

Суспільство завжди зацікавлене в зростанні національного доходу. Визначаючи національний доход як нову вартість, створену в галузях матеріального виробництва, можна вважати, що всі ті фактори, які сприяють підвищенню ефективності виробництва або збільшенню його обсягів, є в той же час і факторами зростання національного доходу.

Використана література

1. Василик О.Д.Теорія фінансів: Підручник. К.: НІОС. 2007. 416 с.

2. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. Тернопіль, 2002. 304 с.

3. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.

4. ДідківськаЛ.І., ГоловкоЛ.С. Державне регулювання економіки/ Навч. посібник. 5-те вид., стер. К.: Знання, 2006. 213 с.

5. Економічний аналіз: навчальний посібник / М.Г. Чумаченко. К.: КНЕУ, 2003, 538 с.

6. Економічна політика: Навч. посіб. (О. О. Бєляєв (кер. кол. авт), А. С. Бебело, М. I. Диба та ін. Вид. 3-тє, без змін. К.: КНЕУ, 2007. 288 с.

7. Економічна теорія: Курс лекцій / відп. ред. І. Ф. Комарницький. Чернівці: Рута, 2006. 334 с.

8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред З. Ватаманюка, С. Панчишина, Навч.пос. К., “Альтернативи”. 2007. 606с.

9. Економічна теорія: Політекономія. Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. 7-ме вид., випр. і перероб. К.: Знання-Прес, 2008. 719 с.

10. Кириленко В.В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 193 с.

11. Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. К. : Знання, 2008. 564 с.

12. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002р. 352 с.

13. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. 3-тє вид. Київ: ЦУЛ, 2003. 540 с.

14. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. 5-те вид., випр. К.: Знання-Прес, 2004. 615 с.

15. Основи економічної теорії: навч. посібник / С.В. Мочерний, О.А. Устенко. 3-тє вид. К. : Академія, 2009. 504 с.

16. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. 2-ге видання. К.: Знання, 2008. 535 с.

17. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. Київ: НІОС. 2000. 400 с.

18. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. Тернопіль: ТАНГ, 2000. 416 с.

19. http://5ka.at.ua/load/makroekonomika/nacionalnij_dokhid_referat/34-1-0-3814.

20. http://5ka.su/ref/economy/1_object13561.html.

21. http://books.br.com.ua/23472.

22. http://books.br.com.ua/23586.

23. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,254/id,11177/.

24. http://in1.com.ua/book/13699/11989/.

25. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/bank/19879/.

26. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/25/44/.

27. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=3117.

28. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ST001969.html#.

29. http://tourlib.net/books_others/klymko.htm.

30. http://www.bookz.com.ua/9/17.htm.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Сутність і джерела виробництва національного доходу, особливості його розподілу та використання. Порівняння національного доходу України, країн-сусідів та країн з найбільшим розвитком економіки. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.12.2013

  • Вивчення особливостей формування різного виду доходів державного бюджету. Аналіз фактологічного матеріалу Держкомстату України про стан доходів України. Економічні відносини, що виступають з приводу формування централізованих фондів грошових коштів.

    курсовая работа [588,4 K], добавлен 17.12.2014

  • Державний бюджет, його соціальна та єкономічна сутність. Розподільна та контрольна фунцції бюджету. Перерозподіл національного доходу. Бюджетні інвестиції та їх види. Бюджетний устрій країн ринкової економіки. Стадії, з яких складається бюджетний процес.

    реферат [26,1 K], добавлен 16.11.2008

  • Сутність доходів підприємства, їх призначення, склад та джерела утворення. Розгляд світового досвіду зростання ефективності організації. Аналіз та оцінка практичного формування доходів та розробка заходів, щодо виявлення резервів зростання дохідності.

    курсовая работа [235,6 K], добавлен 12.02.2011

  • Суть та джерела виробництва національного доходу, його розподіл, перерозподіл, споживання, методи вимірювання, нагромадження. Тенденція рівня виробництва та споживання на сучаному етапі. Виробничі ресурси країни у формуванні національного доходу.

    курсовая работа [148,1 K], добавлен 23.11.2009

  • Обґрунтування механізму формування державної політики в Україні. Сутність бюджету та бюджетної політики, розгляд основних її форм. Аналіз бюджетної системи України. Структура державного бюджету, причини виникнення його дефіциту та форми його фінансування.

    курсовая работа [68,6 K], добавлен 19.02.2011

  • Джерела отримання доходів. Суспільні фонди споживання. Сутність і механізм розподілу доходів. Проблеми, що пов’язані з розподілом доходів. Аналіз розподілу доходів в Україні. Особливості політики держави у галузі регулювання і перерозподілу доходів.

    реферат [117,0 K], добавлен 18.12.2013

  • Національне багатство – це сукупність благ, якими володіє нація. Визначення основних показників національного багатства. Національний дохід - сукупність усіх доходів в економіці, домогосподарств і підприємців. Класична модель сукупної пропозиції.

    реферат [57,9 K], добавлен 03.07.2008

  • Види та методи державного регулювання економіки. Основні поняття та показники зайнятості. Форми безробіття в Україні. Активна і адаптивна антиінфляційна політика. Фінанси, їх структура та рівні. Податки як інструмент перерозподілу національного доходу.

    шпаргалка [113,2 K], добавлен 21.01.2011

  • Місце доходів населення у національній економіці. Аналіз структури доходів домогосподарств, їх розподіл. Вплив світової кризи на формування доходів. Державна політика сприяння підвищення рівня доходів населення та напрями її вдосконалення в Україні.

    курсовая работа [47,7 K], добавлен 14.09.2016

  • Основні економічні школи про розподіл доходів. Сутність, види і джерела доходів. Сутність і механізм розподілу доходів, шляхи його вдосконалення. Нерівність в розподілі доходів. Аналіз розподілення та державне регулювання доходів в Україні.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 02.12.2011

  • Засади діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, система формування доходів та видатків. Аналіз виконання бюджету. Удосконалення системи формування доходів та системи розподілу видатків Фонду.

    дипломная работа [707,9 K], добавлен 20.06.2012

  • Доходи населення як політико-економічна категорія. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині. Джерела, функції та структура доходів населення. Основні показники рівня життя населення в Україні. Основні зміни структури доходів населення України, їх причини.

    курсовая работа [1000,5 K], добавлен 05.06.2009

  • Сутність кредиту та його форми, за допомогою яких він функціонує у суспільстві і сприяє розвитку економіки. Аналіз діяльності банку і банківського кредитування. Проблеми та пропозиції щодо удосконалення кредитної політики комерційних банків України.

    курсовая работа [256,6 K], добавлен 02.10.2011

  • Характеристика впливу зміни у доході на споживання. Розрахунок даних для побудов кривих Енгеля. Поняття дисконтної величини та дисконтування - операції приведення доходу (результату) до моменту вкладення капіталу. Розрахунок чистого дисконтного доходу.

    контрольная работа [23,9 K], добавлен 17.04.2010

  • Значення іноземного капіталу в сучасній економіці. Форми здійснення іноземного інвестування. Вплив іноземного капіталу на розвиток національної економіки. Роль іноземного капіталу в економіці України: стан, динаміка, тенденції та перспективи залучення.

    курсовая работа [772,0 K], добавлен 01.04.2013

  • Структура доходів населення і джерела їх формування, причини нерівності в доходах. Аналіз нерівності доходів в Україні, наслідки їх нерівномірного розподілу. Бідність як одна з найважливіших соціальних проблем, оцінка її стану в країні та шляхи подолання.

    курсовая работа [1,5 M], добавлен 01.05.2014

  • Сутність доходів та витрат населення України. Системи узагальнюючих показників для статистичного вивчення. Динаміка доходів та витрат населення України. Розпроділ населення за рівнем середньодушових витрат. Середньорічне споживання продуктів харчування.

    курсовая работа [141,4 K], добавлен 15.01.2011

  • Вивчення головних проблем сучасної макроекономіки. Поняття безробіття, його види та причини виникнення. Взаємозв'язок інфляції та безробіття. Проблеми обсягу національного виробництва. Дві міри національного продукту: потік товарів і потік доходів.

    курсовая работа [47,1 K], добавлен 27.11.2010

  • Фіскальна політика теж тісно пов'язана з держбюджетом, але у неї при цьому свій особливий (податковий)"акцент". Податково-бюджетна політика. Фіскальною можна назвати політику держави в області податків як головного джерела доходів державного бюджету.

    реферат [117,0 K], добавлен 24.12.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.