Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах ринкової економіки центр економічної діяльності преміщється до основної ланки всієї економіки - підприємства, так як саме на підприємстві створюється продукція, виконуються роботи, надаються послуги.

Підприємство - це господарюючий суб'єкт ринка, що має юридичну, виробничу та фінансову самостійність, основою якої є професійно організований колектив, що має виробничі ресурсами та засобами праці, що дозволяє йому випускати продукцію, надавати послуги та виконувати роботи певного характеру та призначення в необходній кількостіб якості та асортименті. капітал заробітний фонд беззбитковий

Підприємство розпочинає розробку програми з певної сфери діяльності та розраховує на себе обсяг виробництва, заснований на дослідженні та моніторингу ринку даного товара, фінансових можливостей фірми та потужності підприємства.

Виробнича програма - основна складова частина плану підприємства, що визначає обсяг і склад продукції, яка повинна бути вироблена у плановому періоді.

Предметом курсової роботи є розрахунок основних техніко-економічних показників роботи підприємства.

Об'єктом є планові дані роботи підприємства по використанню трудових ресурсів, основних і оборотних коштів з випуску продукції та витратами.

Мета курсової роботи - дослідження та аналіз основних техніко-економічних показників господарської діяльності та фінансових результатів підприємства.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що в даний час для ефективного управління підприємством спеціалісту необхідні глибокі економічні знання, грамотність і компетентність в організації виробництва, вміння визначати потреби ринку, розраховувати, як заплановані обсяги виробництва, витрати і ціни на товар вплинуть на прибутковість підприємства.

Саме тому завданням даної курсової роботи є придбання теоретичних знань щодо основних аспектів розвитку підприємства як господарюючого суб'єкта в умовах ринкової економіки, а саме: складу матеріальних, трудових ресурсів підприємства і показників їх ефективного використання; основних показників діяльності підприємства, а так само закріплення отриманих знань на конкретних прикладах.

У ході роботи передбачається розрахунок програми, партії і штучно-калькуляційного часу, кількість одиниць обладнання і робітників, що працюють на даній ділянці, їх заробітної плати та повного фонду заробітної плати, а крім того, проведення розрахунків витрат на матеріали та основні фонди і безпосередньо, розрахунок техніко-економічних показників роботи дільниці.

Курсовая робота складається з 4 розділів, вступу, висновків, має у тексті 18 таблиць, 2 графічні додатки. Методологічну основу курсової роботи складає научна та учбова література.

1. ОПИСАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ТА РОЗРАХУНОК ЇЇ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ

1.1 Стислий опис об'єкта виробництва

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) [2, с.154].

Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійснюють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення.

Формування ринкової структури економіки України призвело до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціонують у розвинених країнах, їх можна класифікувати за різними критеріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності. Залежно від основних форм власності (приватна, колективна, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств -- одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (акціонерне товариство), державне підприємство [7, c.25].

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали фундамент для формування підприємництва. Важливе місце серед них належить Закону України «Про підприємництво». Згідно з цим Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:

* вільний вибір діяльності на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

* самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

* вільне наймання працівників;

* залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

* вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

* самостійне здійснення підприємцем -- юридичною особою зов? нішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд [16, c.51; 18, c.78].

У курсовій роботі розглядається ділянка підприємства, що займається виготовленням металевих деталей, опис яких наданий у таблиці 1.1:

Таблиця 1.1 Вихідні дані

№	Операції	Обладнання	tшкт,мин.	Разряд
Деталь №1 N = 150000 шт., матеріал 25Х5М m черн = 6,8 кг; m чист = 6,0 кг
1	Фрезерна	ст-к 6Т82Ш	15	4
2	Токарна	п/а 1722ВФ20	20	4
3	Протяжна	ст-к 7Ф523	18	4
4	Зубофрезерна	п/а 53В10ВФ4	12	4
Деталь № 2 N = 170000 шт., матеріал 40Х, m черн = 5,6 кг, m чист = 4,3 кг
1	Фрезерноцентровальна	п/а 2А911	8	4
2	Токарна	п/а 1722ВФ20	5	4
3	Торцефрезерна	ст-к 6Т82Ш	10	4
5	Резьбофрезерна	ст-к 6Т82Ш	14	3
6	Шліфувальна	п/а 3К151ВФ20	20	4

1.2 Розрахунок виробничої програми

Виробнича программа - річний план випуску продукції підприємством; система адресних завдань з виробництва і реалізації продукції в розгорнутій номенклатурі, асортименті відповідної якості, у визначений термін згідно договорів поставок.

Номенклатура - перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент - різновид виробів в межах даної номенклатури [12, c.26-34].

Норма часу - кількість робочого часу, необхідного для виконання одиниці визначеної роботи одним робітником чи групою.

Штучно-калькуляційний час - час затрачений на виготовлення однієї деталі при виконанні визначеного виду операції [9, c.87-96].

Розрахунок оперативного часу по кожній операції (t_оп) проводиться за формулою 1.1:

,(1.1)

де б = 2,5% - відсоток часу на відпочінок і природні потреби;

в = 3% - відсоток часу на обслуговування одного робочого місця;

t_шті - час виконання і-тої операції технологічного процесу, який розглядається, год.

Деталь №1

t_оп1=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,237 (н-год)

t_оп2=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,316 (н-год)

t_оп3=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,284 (н-год)

t_оп4=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,189 (н-год)

Деталь №2

t_оп1=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,126 (н-год)

t_оп2=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,079 (н-год)

t_оп3=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,157 (н-год)

t_оп4=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,221 (н-год)

t_оп5=(15/60)/(1+(2.5+3)/100)=0,316 (н-год)

Розрахунок оперативного часу по кожній деталі (t_опер) виконується за формулою 1.2:

,(1.2)

де m - кількість операцій;

і - номер операції.

t_опер1=0,237+0,316+0,284+0,189=0,9668 (н-год)

t_опер2=0,126+0,079+0,158+0,221+0,316=0,8341 (н-год)

Річний обсяг виробництва (N_н-год) визначається за формулою 1.3:

,(1.3)

де N_i - обсяг виробів у натуральному виразі, од.;

m - кількість деталей.

Результати розрахунків зведено в таблиці 1.1:

Таблиця 1.2 Виробнича програма

Найменування виробів	Норма часу на одиницю, н-год	Річний обсяг виробництва, од	Річний обсяг виробництва, н-год
Деталь №1	0,9668	150000	145020
Деталь №2	0,8341	200000	168820
Разом			311840

Висновок: Для виготовлення двох видів продукції кількістю 150 000 і 200 000 екземплярів підприємство розробило виробничу програму, за якою кількість годин потрібних для виробництва такої кількості продукції буде становити 311840 годин.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ

2.1 Визначення чисельності працюючих

Баланс робочого часу представляє собою середню кількість годин, яку може відпрацювати одна людина протягом планового періоду. Він розраховується виходячи з прийнятого режиму роботи, враховуючи плановані втрати робочого часу. В якості планового періоду зазвичай приймається рік. Приклад розрахунку балансу робочого часу приведені в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 Приблизний баланс робочого часу одного робітника на 2010 р.

Номер показника	Найменування показників	Розрахунок
1	Кількість календарних днів	365 днів
2	Вихідні і святкові дні	110 днів
3	Номінальний офнд робочого часу	255 днів
4	Цілоденні невиходи на роботу, з них: - чергові відпустки - у зв'язку з непрацездатністю - виконання державних обов'язків - з дозволу адміністрації - додаткові відпустки - прогули - цілоденні простої - страйки	36 днів 21 день 6 днів 2 дні 1 день 3 дні 1 день 1 день 1 день
5	Явочний робочий час	219 днів
6	Номінальна тривалість робочого часу	8 годин
7	Внутрішньозмінні втрати робочого часу	0,35 годин
8	Фактична тривалість робочого дня	7,65 годин
9	Дійсний (корисний) фонд робочого часу за рік	1675,35 годин

Календарний фонд часу та кількість неробочих (святкових, вихідних) днів встановлюється за календарем.

Розрахунок чисельності робітників основного виробництва можна виконувати двома методами:

- за кількістю робочих місць ;

- за трудомісткістю робіт.

На поточних лініях застосовується перший метод. Якщо верстатник працює на одному верстаті, зайнятість робітника протягом зміни буде відповідати завантаженню робочих місць [10, c.79].

Для ділянок серійного виробництва число робітників визначається за кожною професією та розрядом працюючих виходячи з трудомісткості робіт за формулою 2.1:

,(2.1)

де N_j - програма випуску деталей j-го найменування, од.;

t_опіj - час витрачений на виконання однієї і-ої операції з обробки j-ої деталі, год;

Ф_еф - дійсний (ефективний) фонд робочого часу одного працюючого;

К_вн - коефіцієнт виконання норм.

Феф=1675,35 год

Квн=1,1

Деталь №1

Ч_осн1=90000*0,21/1675,35*0,95=11,8?12 (чол.)

Ч_осн2=90000*0,12/1675,35*0,95=6,7?7 (чол.)

Ч_осн3=90000*0,08/1675,35*0,95=4,5?5 (чол.)

Ч_осн4=90000*0,19/1675,35*0,95=10,7?11 (чол.)

Ч_осн5=90000*0,16/1675,35*0,95=9,05?10 (чол.)

Деталь №2

Ч_осн1=10000*0,38/1675,35*0,95=2,4?3 (чол.)

Ч_осн2=10000*0,32/1675,35*0,95=2,1?3 (чол.)

Ч_осн3=10000*0,32/1675,35*0,95=2,1?3 (чол.)

Ч_осн4=10000*0,24/1675,35*0,95=1,5?2 (чол.)

Ч_осн5=10000*0,32/1675,35*0,95=2,1?3 (чол.)

Ч_осн6=10000*0,32/1675,35*0,95=2,1?3 (чол.)

За рахунок перерозподілу навантаження та з урахуванням економії бюджету підприємства зменшуємо розрахункову кількість робітників 2-ої операції деталі №1 та 1-ої й 5-ої операцій деталі №2.

Ч_осн2?25 чол., Ч_осн1?13 чол., Ч_осн5?33 чол.

Сумарна чисельність робітників для виробництва і-ої деталі розраховується по формулі 2.2:

(2.2)

УЧ₁=20+25+23+15=83 (чол.)

УЧ₂=13+9+16+24+33=95 (чол.)

Чисельність робітників допоміжного виробництва дає можливість розрахувати на підставі трудомісткості робіт або норм обслуговування. При виконанні курсової роботи необхідно визначити чисельність робітників наступних професій: наладчиків, контролерів, ремонтників (для виконання планових ремонтів), чергових слюсарів, мастильників обладнання.

Чисельність наладчиків обладнання нормується за кількістю верстатів що обслуговуються, кількістю і складністю наладок. При визначенні чисельності контролерів необхідно враховувати, що багато операцій міжопераційного контролю, а в деяких випадках і остаточний контроль, можуть і повинні виконуватися безпосередньо самими робітниками.

Розрахунок кількості допоміжних робітників ведеться за нормами обслуговування і поданий у таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 Норми обслуговування на одного робітника та кількість робітників у дві зміни

Професія	Розряд	Одиниця обслуговування	Норма обслуговування	Кількість робітників у дві зміни, чол.
Наладчик обладнання за типами верстатів: - токарні - фрезерні, протяжні. - зубофрезерні, фрезерноцентровальні - шліфувальні автомати	5 5 5 6	верстат	16 12 7 4	2 8 2 8
Верстатник по ремонту обладнання	6	одиниця ремонтної складності	1500	2
Слюсар з міжремонтного обслуговування	3	-//-	500	2
Електромонтер з міжремонтного обслуговування	3	-//-	1000	2
Мастильник	3	-//-	1000	2
Контролер-приймальник	3	робітник	40	11
Комірник-роздавальник інструментів і пристосування	2	робітник	50	9
Робітник, який доставляє інструменти і пристосування на робочі місця	2	верстатник	50	7
Стропальник і кранівник	3	верстатник	50	7
Прибиральник виробничих приміщень	2	м2	1500	2

Загальна чисельність допоміжних робітників нараховує 64 чоловіки.

Загальна чисельність робітників нараховує 242 чоловіки.

Кількість керівників, службовців та спеціалістів визначається у відсотках від числа всіх робітників:

- керівники - 6-12%;

- спеціалісти - 1-2%;

- службовці - 1-2%.

Ч_кер=242*6%?14 (чол.)

Ч_спец=242*1%?3 (чол.)

Ч_сл=242*1%?3 (чол.)

Розрахунок кількості робітників зведено у таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 Чисельність основних та допоміжних робітників

Найменування професій	Система оплати	За розрядами	Разом
		1	2	3	4	5	6
Верстатник	відрядно-преміальна	--	--	24	154	--	--	178
Наладчик обладнання	Погодинна	--	--	--	2	10	8	20
Верстатник по ремонту обладнання	-//-	--	--	2	--	--	--	2
Слюсар з міжремонтного обслуговування	-//-	--	--	2	--	--	--	2
Електромонтер з міжремонтного обслуговування	-//-	--	--	2	--	--	--	2
Мастильник	-//-	--	--	2	--	--	--	2
Контролер-приймальник	-//-	--	--	11	--	--	--	11
Комірник-роздавальник інструментів і пристосування	-//-	--	9	--	--	--	--	9
Робітник, який доставляє інструменти і пристосування на робочі місця	-//-	--	7	--	--	--	--	7
Стропальник і кранівник	-//-	--	--	7	--	--	--	7
Прибиральник виробничих приміщень	-//-	--	2	--	--	--	--	2
Керівник	система посадових окладів	--	--	--	--	--	--	14
Спеціаліст	-//-	--	--	--	--	--	--	3
Службовець	-//-	--	--	--	--	--	--	3

Розрахувавши кількість основних, допоміжних та інших категорій працівників, можна зробити висновок, що для виробництва необхідно основних працівників - 178, допоміжних - 64, інших - 20.

2.2 Розрахунок планового фонду заробітньої плати

Заробітна плата - винагорода, виражена, як правило, у грошовому еквіваленті згідно трудового договору, яку власник або уповноважена особа виплачує робітнику за виконану роботу.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу згідно встановленої оплати праці або тарифної ставки.

Додаткова заробітна плата - винагорода за понаднормову працю. [1, c.89; 4, c.95; 7, c.145]

На даний час в промисловості, як і в інших галузях народного господарства, широко упроваджується бригадна форма організації праці. Бригада стає основною первинною ланкою трудового колективу.

В курсовій роботі необхідно встановити кількість і види бригад для обслуговування ділянки серійного виробництва. Розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади. Спеціалізовані бригади утворюються на ділянках з технологічною спеціалізацією, до неї належать робітники однієї або декількох споріднених професій. Комплексні бригади утворюються на ділянках з предметною або по детальною спеціалізацією, тобто там, де потребується узгодження дій робітників різноманітних професій.

В залежності від режиму праці створюються суміжні або крізні бригади. В суміжній бригаді всі її члени працюють в одну зміну, в крізній-дві і більше змін, що дозволяє знизити втрати часу роботи обладнання при перезмінах.

Характерною особливістю бригад нового типу є оплата праці ї ї членів за єдиним нарядом, за кінцеві результати праці. В єдиний наряд на ім'я бригадира записуються усі операції, які виконує бригада на ділянці, і наряд закривається за кінцевою операцією. Це дає змогу встановити комплексну розцінку [3, c.89].

В роботі для розрахунку зарплати основних робітників вибрана тарифна система оплати праці.

Відряно-преміальна тарифна система оплати праці розраховує заробітню плату по кількості продукції, випускаємої за певний проміжок часу на основі відрядної розцінки та з урахуванням премій за виконання та перевиконання встановлених якісних та кількісних показників.

Плановий фонд заробітної плати колективу бригади розраховується в наступній послідовності. Спочатку визначається фонд прямої заробітної плати на основі комплексної розцінки і програми випуску деталей за формулою 2.3:

,(2.3)

де q_брі - комплексна розцінка на виготовлення і-ої деталі, грн. (формула 2.4);

N_i - програма випуску і-ої деталі, од.;

m- кількість найменувань деталей, які оброблюються на ділянці, од.

, (2.4)

де С_і - годинна тарифна ставка і-го розряду, грн.

Розряди характеризують рівень кваліфікації робітника та складність роботи. Вони встановлюються на підприємстві згідно з колективним договором [22, c.178].

За формулою 2.5 визначаємо середній розряд для розрахунку середньої годинної тарифної ставки для бригади:

, (2.5)

де Рі - розряд робітників і-ої операції;

m - кількість операцій.

Розраховуємо середній розряд для основних працівників в нормальних та шкідливих умовах:

Тарифна ставка - абсолютний розмір заробітньої плати.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів тарифна ставка кожного розряду перевищує тарифну ставку робітника першого розряду.

Годинні тарифні ставки встановлюються державою згідно мінімального розміру заробітної плати у галузі [19, c.57]. Ставки різних розрядів визначаються за формулою 2.6:

,(2.6)

де С₁ - годинна тарифна ставка 1-го розряду, грн;

К_і - тарифний коефіцієнт.

К₁=1,0С₁=6,5 грн

К₂=1,05С₂=6,5*1,05=6,825 (грн)

К₃=1,1 С₃=6,5*1,1=7,15 (грн)

К₄=1,15С₄=6,5*1,15=7,475 (грн)

К₅=1,2С₅=6,5*1,2=7,8 (грн)

К₆=1,25С₆=6,5*1,25=8,125 (грн)

Визначаємо середні годинні тарифні ставки та комплексні бригадні розцінки для робітників, що працюють у нормальних та шкідливих умовах:

Визначаємо фонд прямої заробітної плати (ФПЗ), для чого розраховуємо прямі заробітні плати робітників, що працюють у нормальних та шкідливих умовах, та додаємо їх:

ЗП_прям=N₁*q₁+ N₂*q₂=150000*7.1737+200000*6.189=2313859,4 (грн)

ЗП_прям=N₂*q_шк=200000*2,7807=556140 (грн)

ФПЗ=2133859,4+556140=2869999,4 (грн)

Після цього визначаємо доплати до прямої заробітної плати. Розмір доплат визначається в процентному співвідношенні до прямої заробітної плати. Сума доплат приймається у розмірі 20% від фонду прямої заробітної плати і складає фонд додаткової заробітної плати (ФДЗ):

ФДЗ=2869999,4*20%=573999,88 (грн)

Загальний фонд заробітної плати (ОФЗ) складається з ФПЗ та ФДЗ:

ОФЗ=2869999,4+573999,88=3443999,28 (грн)

Премії до фонду заробітної плати не включають, тому що вона утворюється з прибутку підприємства. Премії встановлюються у розмірі 10% від загального фонду заробітної плати:

Премії=3443999,28*10%=3443599,928 (грн)

Середньомісячна заробітня плата розраховується за формулою 2.7:

(2.7)

ЗП_сер=(3443999,28+344399,928)/178*12=1773,59 (грн)

Погодинна оплата праці характеризується такими показниками як відпрацьований час та рівень кваліфікації [5, c.78]. У ній виокремлюють два види: пряму погодинну та погодинну преміальну.

Фонд прямої зарплати для погодинників (допоміжних робітників) визначається за формулою 2.8:

,(2.8)

де - середньотарифний коефіцієнт, який знаходять за формулою 2.9:

(2.9)

К=

ЗП =6,5*1,123*1675,35*64=782669,91 (грн)

Подальший розрахунок проводиться аналогічно до розрахунку заробітної плати основних робітників.

ЗП=782669,91*25%=195667,47 (грн)

ОФЗ=782669,91+195667,47=978337,38 (грн)

Премії=978337,38*10%=97833,738 (грн)

ЗП=(978337,38+97833,738)/64*12=1401,26 (грн)

Результати розрахунків зведено до таблиці 2.4:

Таблиця 2.4 Фонд зарплати робітників

Робітники	ФПЗ, грн	ФДЗ, грн	ОФЗ, грн	Премії, грн	ЗПсер, грн
Основні	2869999,4	573999,88	3443999,28	344599,928	1773,59
Допоміжні	782669,91	195667,47	978337,38	97833,738	1401,26
Усі виробничі	3652669,31	769667,35	4422336,66	442233,666	--

Висновок: фонд заробітної плати основних робітників становить - 3443999,28 гривень, а допоміжних - 978337,38 гривень. Середня заробітна платня у основних працівників становить - 1773,59 грн., а у допоміжних - 1401,26 грн.

Фонд заробітної плати керівників, службовців та спеціалістів визначають, виходячи з прийнятої кількості працівників за кожною з цих категорій та встановленими посадовими місячними окладами. За матеріалами статистичних електронних довідників визначаємо середньомісячні оклади керівників, спеціалістів, службовців [29].

Річний фонд розраховується за формулою 2.10:

РФЗ=Ч*ЗП*12місяців,(2.10)

де Ч - чисельність працівників, чол.;

ЗП- середньомісячний оклад.

РФЗ_кер=14*3256,82*12=547145,76 (грн)

РФЗ_служ=3*1522,16*12=54797,76 (грн)

РФЗ_спец=3*1634,19*12=58830,84 (грн)

Розмір премії приймається 35-40% від річного фонду заробітної плати для керівників та спеціалістів та 20-25% - для службовців.

Премії_кер=547145,76*35%=191501,01 (грн)

Премії_спец=58830,84*20%=10959,55 (грн)

Премії_служ=54797,76*20%=20590,79 (грн)

ЗП=(547145,76+191501,01)/14*12=4396,7 (грн)

ЗП=(58830,84+20590,79)/3*12=2206,16 (грн)

ЗП=(54797,76+10959,55)/14*12=1826,59 (грн)

Результати розрахунків відображають у таблиці 2.6:

Таблиця 2.5 Фонд заробітної плати інших категорій робітників

Категорії робітників	Чисельність робітників	Середній місячний оклад, грн	Річний фонд зарплати, грн	Премії з ФМП, грн	Середньомісячна зарплата, грн
Керівники	14	3256,82	547145,76	191501,01	4396,7
Спеціалісти	3	1634,19	58830,84	20590,79	2206,16
Службовці	3	1522,16	54797,76	10959,55	1826,59
Разом	20	--	660774,36	223051,35	--

Висновок: загальний фонд заробітної праці складає 660774,36 грн та 223051,35 грн премії для 20 працівників.

2.3 Визначення потреби в основних матеріалах та напівфабрикатах

До основних відносяться матеріали, з яких виготовляються деталі, складальні одиниці. Потреба в основних матеріалах розраховується на основі виробничої програми випуску виробів та норм витрат на один виріб.

Норма витрат матеріалу включає корисні (чисті) витрати, технологічні відходи та інші втрати. Корисні витрати визначаються масою виробу або деталі.

Доля технологічних відходів залежить від особливостей технологічного процесу виробництва продукції. Їх прийнято ділити на дві групи: ті які використовуються й ті які не використовуються. Інші витрати не пов'язані з технологічним процесом виробництва, наприклад відходи матеріалів через не кратність. В окремих випадках, коли організаційно-технологічні умови не дають змоги повністю усунути їх, в допущених розмірах вони включаються в норму.

Для оцінки рівня прогресивності норм витрат використовується ряд показників. Основним є коефіцієнт використання матеріалів, який представляє собою відношення маси деталі до встановленої норми витрат та виражається у відсотках або числом, меншим або рівним одиниці.

В курсовій роботі за норму витрат приймається маса матеріалу, який витрачається на деталь, або маса заготовки. Розрахунок потреби в основних матеріалах на заданий обсяг виробництва ведеться за кожним видом матеріалу та продукції за формулою (2.11):

, (2.11)

де Р_ом.і. - витрати даного виду основного матеріалу на річну програму випуску і -го типорозміру, кг;

Н_м.і. - норма витрат основного матеріалу на виготовлення і -го типорозміру, кг;

N_в.і. - річний випуск деталей і -го типорозміру, од.

Р_ом1=6,8*150000=1020000 (кг) =1020 т

Р_ом2=4,8*200000=960000 (кг) = 960 т

Річний обсяг відходів що реалізуються розраховуються наступним чином:

УОтх₁=(6,8-6,0)*150000=120000 (кг) = 120 т

УОтх₂=(4,8-4,0)*200000=160000 (кг) = 160 т

Таблиця 2.6 Розрахунок потреби в основних матеріалах і напівфабрикатах

Номер деталі	Найменування матеріалу	Марка	Розмір	Ціна, грн./т	Норма витрат, т
				матеріали	відходи
1	Сталь теплостійка	25Х5М	Ш34	13595,5	1359,55	1020
2	Сталь нержавіюча	30Х13	Ш32	10581,35	1058,13	960
Програма випуску	Потреба на програму, тис. грн	Відходи, тис.грн	Вартість матеріалу з відрахуванням відходів, тис. грн
150000	13867,410	163,146	13704,264
200000	10158,096	169,3008	9988,7952
У	24025,506	332,4468	23693,0592

Ціни та розміри матеріалу - [28].

Висновок: виготовлення деталі №1 коштує 13704,264 при виробничій програмі 150000 од., виготовлення деталі №2 - 9988,7952 при виробничій програмі 200000 од. Це пов'язано з якістю сталі, з якої виготовляються деталі.

2.4 Розрахунок вартості виробничих фондів

Виробничі фонди - сукупність засобів праці, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час не змінюючи при цьому фізичної форми та властивостей, а також переносять свою вартість на вартість виробленої продукції частково по мірі зносу [20].

У виробничих фондах виділяють:

1) будівлі і споруди;

2) робочі машини і устаткування;

3) транспортні засоби;

4) інструменти;

5) виробничий і господарський інвентар.

Не відносяться до виробничих фондів:

а) швидкозношувані предмети, терміном використання менш одного року, незалежно від їх вартості;

б) малоцінні предмети (незалежно від їх терміну використання);

в) спецодяг і спецвзуття (незалежно від їх вартості і терміну використання).

Необхідну кількість обладнання, визначають виходячи з виробничої програми, за формулою 2.12:

, (2.12)

де С_i - кількість обладнання;

t_оп.і - час проведення і-тої операції;

N_і - потрібна кількість деталей;

К_вн - коефіцієнт виконання норм = 1,1

Ф_еф*2 - дійсний фонд робочого часу станків за дві зміни, н-год.

Деталь №1

С₁=150000*0,237/1675,35*1,1*2=9,767?10 (од.)

С₂=150000*0,316/1675,35*1,1*2=12,616?13 (од.)

С₃=150000*0,284/1675,35*1,1*2=11,395?12 (од.)

С₄=150000*0,189/1675,35*1,1*2=7,732?8 (од.)

Деталь №2

С₁=150000*0,126/1675,35*1,1*2=6,5115?7 (од.)

С₂=150000*0,079/1675,35*1,1*2=4,341?5 (од.)

С₃=150000*0,158/1675,35*1,1*2=8,1394?8 (од.)

С₄=150000*0,221/1675,35*1,1*2=11,9378?12 (од.)

С₅=150000*0,316/1675,35*1,1*2=16,8214?17 (од.)

За рахунок перерозподілу навантаження та з урахуванням економії бюджету підприємства зменшуємо розрахункову кількість обладнання 2-ої операції деталі №1. С₂?12 од.

Дані про габарити та вартість для таблиці взяті з додатку Б.

Коефіцієнт завантаження (К_з) обладнання розраховується як відношення розрахункової кількості обладння до прийнятої.

Таблиця 2.7 Розрахунок потреби в обладнанні

№ п/п	Операція	Обладнання	Кількість обладнання	Кз
		Габаритні розміри, м2	Ціна за од, тис. грн	Вартість необхідної кількості, тис. грн.	Розрах, од.	Прийнято, од.
1	Фрезерна ст-к 6Т82Ш	4,48	424,532	12735,96	29,844	30	0,99
2	Токарна п/а 1722ВФ20	9,74	477,360	8115,12	16,957	17	0,99
3	Протяжна ст-к 7Ф523	11,64	66,300	795,6	11,395	12	0,95
4	Зубофрезерна п/а 53В10ВФ4	2,99	305,589	2444,712	7,732	8	0,96
5	Фрезерноцентровальна п/а 2А911	2,68	175,172	1226,204	6,5115	7	0,93
6	Шліфувальна п/а 3К151ВФ20	15,02	145,860	2479,62	16,821	17	0,99
Разом	27797,216	89,26	91	--

Загальний коефіцієнт завантаження обладнання розраховується з формулою 2.13:

,(2.13)

де С_прі - прийнята кількість обладнання і-го виду.

УК_з=0,97

Висновок: провівши розрахунки потреби в обладнання, визначаємо що підприємству для виробництва двох видів деталей, які проходять різні етапи виготовлення потрібно 91 станок різних видів і вартість яких становить 27797216 гривень. При цьому К_з становитиме 97%.

Вартість будівлі визначається в тій частці, який займає проектовану ділянку. Розрахунок проводиться укрупнено за формулою 2.14:

,(2.14)

де К_буд - капіталовкладення в будівлю, грн.;

F - виробнича площа ділянки, ,(формула 2.15);

S_буд - вартість виробничої площі, грн./.

Вартість виробничої площі приймається по нормах проектування. Площу дільниці розраховують виходячи з кількості обладнання та його габаритних розмірів, а також з урахуванням додаткових допоміжних площ за формулою 2.15:

, (2.15)

де б - коефіцієнт, який враховує допоміжну площу, визначають відповідно з даними таблиці у додатку А.

F=4,48*4,5*30+9,74*3,5*17+11,64*3,5*12+2,99*4,5*8+2,68*4,5*7+15,02*3*17=2631,29 (м²)

Загальна площа дільниці визначається у розмірі на 1,25-1,32 більшому від виробничої площі.

F_заг=2631,29*1,32%=3473,3 (м²)

К_буд=3473,3*1500=5209954,2 (грн)

Вартість решти груп основних фондів приймають за наступними нормативними даними:

- вартість транспортних засобів складає 2,2-2,5% від вартості технологічного обладнання

27797,216*2,2%=611,538 (тис.грн)

- вартість інструменту, що дорого коштує і довго служить - 1-2% від вартості технологічного обладнання

27797,216*1%=277,972 (тис.грн)

- вартість виробничого та господарського інвентарю - 0,5-1% від вартості технологічно обладнання

27797,216*0,5%=138,986 (тис.грн)

Розрахунок зводиться у таблиці 2.9:

Таблиця 2.8 Вартість основних фондів

Група основних фондів	Кількість	Ціна одиниці, грн.	Сума, тис грн.
Будівлі та споруди,	3473,3	1500	5209,9542
Робочі машини та обладнання, од.	--	--	27797,216
Транспортні засоби	--	--	611,538
Інструменти, од.	--	--	277,972
Виробничий і господарський інвентар, од.	--	--	138,986
Разом:	--	--	34035,6662

2.5 Розрахунок величини амортизаційних відрахувань

Амортизація - це грошове відшкодування зносу основних фондів. Сума щорічних амортизаційних відрахувань визначаються за нормою амортизації.

Норма амортизації - частка амортизаційних відрахувань, яка повинна бути перерахована на вартість річної продукції на протязі року. Норма амортизації встановлюється централізовано, по кожній групі основних фондів окремо. Норма амортизації залежить від початкової вартості основних фондів, терміну служби, ступеня експлуатації, видів зносу [15, c.45-68].

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на податковий рік). Група 1 - 8%, група 2 - 40%, група 3 - 24%, група 4 - 60%.

Згідно з законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» основні фонди поділяються на наступні групи:

- Група1: Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування), вартість капітального покращення землі

- Група 2: Автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та прилади до них

- Група 3: Будь-які інші основні фонди, які не включені до груп 1, 2 і 4

- Група 4: Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування та друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Амортизаційні відрахування включаються до собівартість продукції. Після реалізації продукції амортизаційні відрахування повертаються підприємство і утворюють амортизаційний фонд, який використовується на реновацію (повне відновлення) основних фондів. Витрати на поточний ремонт обладнання визначаються за нормою, яка визначається по кожній моделі обладнання [10, c.178-181].

Сума амортизації визначається як добуток первісної балансової вартості об'єкта основних фондів та норми амортизації за формулою 2.16:

, (2.16)

де В_бал - первісної балансової вартості об'єкта основних фондів, тис.грн;

Н_а - норми амортизації, %.

Отримані дані зводимо до таблиці 2.9:

Таблиця 2.9 Основні фонди та їх амортизація

Групи основних фондів	Балансова вартість, тис. грн.	Структура, %	Норма амортизації, %	Річна амортизація, тис. грн.
Будівлі та споруди	5209,9542	15,3	8	416,796
Робочі машини та обладнання	27797,216	81,7	24	6671,33
Транспортні засоби	611,538	1,8	40	244,615
Інструменти	277,972	0,8	60	166,783
Виробничий та господарський інвентар	138,986	0,4	60	83,391
Разом	34035,6662	100	--	7582,915

Висновок: балансова вартість цих фондів становить 34035666,2 грн., а річна амортизація - 7582915 грн, з яких понал 81% припадає на робочі машини та обладнання.

2.6 Складання планів калькуляції собівартості виробів та кошторису витрат на виробництво

Розрахунок починають з визначення непрямих витрат. До непрямих витрат відносять ті, які не можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості певного виду продукції, їх визначають опосередковано за методом кошторисних ставок.

Для визначення планових непрямих витрат на виробничу програму планового періоду складають кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання і кошторис цехових витрат.

Номенклатура і методика розрахунку кошторису витрат на утримання та експлуатацію обладнання наведені у таблиці 2.10:

Таблиця 2.10 Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

№	Стаття витрат	Методика розрахунку
1	Амортизація обладнання та транспортних засобів	За даними з таблиці 2.9: 6671,33+244,615+166,783=7082,728 ( тис.грн)
2	Експлуатація обладнання	?пунктів 2.1-2.3=3844,29 тис.грн
2.1	Допоміжні матеріали	Приймають за 1% від балансової вартості робочих машин та обладнання (за даними з таблиці 2.9): 0,01*27797,216=2779,7216 (тис.грн)
2.2	Основна та додаткова заробітна плата допоміжних робітників, обслуговуючих обладнання, та відрахування на соціальні потреби	Вірахування на соц.страх= 39% від загального фонду заробітної платні допоміжних робітників (таблиця 2.4): - до пенсійного фонду - 33,2%; - до фонду соціального страхування - 1,5%; - до фонду з безробіття - 1,3%; - до фонду страхування нещасного випадку - 3%. У=(978337,38+0,39%)/1000=1359,889 (тис. грн)
2.3	Електроенергія силова	Розраховується за формулою: Елс=Це.с.*W* Феф*Кз*Кп, де Елс - вартість електроенергії силової, грн.; Це.с. - вартість 1 кВт силової електроенергії, грн.; W - сумарна потужність електродвигунів усіх верстатів дільниці, кВт, (додатку Б) Феф - річний фонд часу роботи обладнання, год. Кз- коефіцієнт завантаження обладнання Кп - прийняти 0,7…0,8. Феф =1675,35*2 (год); Кп = 0,7; Кз= 0,97 Це.с.=1,02 грн? кВт Ел.с.=1,02*950,972*1675,35*2*0,97*0,7= =2206434,35(грн)=2206,434 (тис.грн)
3	Поточний ремонт обладнання, коштовних інструментів та транспортних засобів	За даними з таблиці 2.9: приймають 2,5-3% від балансової вартості обладнання та транспортних засобів та 10-20% від балансової вартості коштовних інструментів: 0,025*(27797,216+ 611,538)+0,15*277,972=751,9148 (тис. грн)
4	Знос мало коштовних та швидкозношувальних інструментів і приладів та витрати на їх відновлення	За даними з таблиці 2.9. Норма - 50% від вартості інструментів і приладів: 138,896*50%= 69,448(тис. грн)
5	Інші витрати	Приймають у розмірі 3-5% від суми витрат усіх попередніх статей: 3%*(7082,728 +3844,29 +751,9148+69,448)= =352,452 (тис. грн)
Усього витрат на утримання та експлуатацію обладнання	?пунктів1-5=12100,837 (тис. грн.)

Цехові витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням цеху. До кошторису цехових витрат включаються такі витрати:

* амортизація будівлі;

* витрати на поточний ремонт будівлі;

* витрати на освітлювальну електроенергію;

* витрати на воду;

* інші витрати.

Цехові витрати є непрямими витратами і розподіляються на собівартість одиниці продукції непрямим шляхом пропорційно заробітній платі основних виробничих робітників. Номенклатура і методика розрахунку кошторису цехових витрат наведені у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Цехові витрати

№	Стаття витрат	Методика розрахунку
1	Утримання апарату управління	До цієї статті включають заробітну платню апарату управління включно з відрахуваннями на соціальні потреби (за даними табл.2.5): 660774,36+39%=918476,36 (грн) = 918,476 (тис.грн)
2	Амортизація будівель та споруд	За даними з таблиці 2.9: 5209,9542 тис.грн
3	Утримання будівель та споруд	?пунктів 3.1-3.3=254,12977(тис. грн)
3.1	Витрати на електроенергію та освітлення	Розраховується за формулою: Елосв=(15*Sзаг*2500*1,05? 1000)*Це.с, де Елосв - витрати на електроенергію та освітлення, грн.; 15- середня витрата електроенергії за годину на 1 м2 площі, Вт; 2500- число годин освітлення у рік при двозмінній праці; 1,05-коефіцієнт,що враховує чергове освітлення. Елосв =(15*3473,3*2500*1,05? 1000)*1,02=139496(грн)= 139,496 (тис.грн)
3.2	Витрати на опалення цехів	Воп. = 0.2 * V*Цп., де 0,2 - коефіцієнт, який враховує середні витрати тепла на 1м приміщення, що опалюється; V - розмір будівлі, Цп - ціна за 1 т. пару, грн. V = Sзаг*h ; де h- вистота стелі приміщення, м. V =3473.3*3=10419 (м3) Цп = 275 грн? т Воп=0,2*573.094*250=31520,17 (грн)= 31,52017 (тис.грн)
3.3	Витрати на воду для побутових потреб	Вв=(25*Ч+40*Чосн)*Цв, де Ч - чисельність робітників,що працюють за одну зміну,чол; Чосн - чисельність основних робітників,чол; Цв -вартість 1 води ,грн; Цв=6,08 грн; Вв=(25*262+40*178)*6,08=83,1136 (тис.грн)
4	Поточний ремонт споруд та будівель	Приймають 7,5% від вартості будівель та спорд (таблиця 2.9): 0,075*5209,9542=390,746(тис.грн)
5	Випробування, досліди та дослідження, раціоналізація та винахідництво	Приймають у розмірі 10…50$ на одного працівника в рік: Ч*15$=262*119,85 грн=31,4 (тис.грн)
6	Охорона праці	Приймають з розрахунку 1..11$ на рік на одного виробничого працівника: Чосн*6$=178*47.94=8.533 (тис.грн)
7	Інші витрати	Приймають у розмірі 1-2% від суми витрат за пл. 1-6. 0,01*?пунктів 1-6= 0,01*6813,2389=68,132 (тис.грн)
Усього ЦВ	?пунктів 1-7=6881,371 (тис.грн)

Калькуляція - процес обчислення собівартості окремих виробів по статтях витрат. Об'єкт калькуляції - це продукція, вироби, роботи, послуги, собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця - грошовий показник гривня. В основі калькуляції собівартості - норми окремих видів витрат на одиницю продукції, а непрямі розраховують по дільниці в цілому, а потім розподіляють між окремими видами продукції.

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію продукції. Для розрахунку повної собівартості товарної продукції на підприємстві здійснюється угруповання витрат по статтях калькуляції. Калькуляція собівартості необхідна для визначення ціни одиниці продукції, порівняння витрат підприємства з результатами його виробничо - господарської діяльності, визначення рівня ефективності роботи підприємства та інших цілей [6, c.202; 15, c.57].

Розрізняють такі основні види собівартості:

- Цехова собівартість визначається як сума витрат на сировину та матеріали, покупні вироби, напівфабрикати...