Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Реферат

на тему: Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

Хмельницький 2014

1. Поняття, види та чинники формування

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг ) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва. Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику -- натуральні показники за видами продукції; у знаменнику -- загальний вартісний (грошовий) показник.

На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання

устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості

виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

2. Види виробничої потужності

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки:електроенергетиці і газовій промисловості -- для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт;

харчовій індустрії -- для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки;

на транспорті -- для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці;

в машинобудуванні та інших галузях -- для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

виробничий потужність поточний резервний

3. Методичні принципи розрахунку виробничої потужності

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих по­тужностей діючих підприємств.

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою пробільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого ко­оперування.До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають ви­рішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки -- механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості -- печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії -- прядильне і ткацьке виробництво. За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе чинне і нечинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

4. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами про­дуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням засто­сування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні роз­рахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

6. У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул

Ni = ai Tp m

Ni = Tp m|ti

Ni -- потужність i-го виробничого підрозділу підприємства;

аi -- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру i-ої продукції за годину;

Тp -- річний фонд часу роботи устаткування;

m-- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

ti -- трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

7. Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання по слуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

8. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність № вих). Для цього використовується формула:

Nвих = Nвх + Nотз + Nр ± Nна

де Nвх -- вхідна потужність підприємства;

Nотз -- збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

Nр -- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

Nна -- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

Nв -- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

9. Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10--15%, а для підготовки та освоєння ви­робництва нових виробів -- 3--5% загальної потужності. При цьому треба враховувати, що резерв виробничої потужності передба­чається, головне, для підприємств, що вже досягай рівня використання поточної потужності не нижче за 95% і випускають понад 25% нової продукції.

Використання виробничої потужності. У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промис­ловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

4. Динамічні показники виробничої потужності. Баланс виробничої потужності підприємства

У процесі аналізу ефективності використання виробничого устаткування насамперед необхідно мати чіткі дані про величину виробничої потужності на протязі певного періоду. Розрахунок виробничої потужності у часі проводять за допомогою основних динамічних показників. Основні динамічні показники ВП :

Вхідна ВП

Вихідна ВП

Середньорічна ВП

Різниця між вхідною і вихідною потужністю може бути досить суттєвою. На її зміну впливають численні фактори, основні з яких перераховані нижче.

Фактори приросту виробничої потужності за рахунок:

· впровадження заходів по усуненню вузьких місць;

· підвищення продуктивності обладнання за рахунок модернізації;

· збільшення кількості обладнання, що знаходиться на складах;

· перерозподілу робіт між окремими видами і групами обладнання;

· підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання;

· реконструкції підприємства;

· введення потужностей за рахунок розширення підприємства і нового будівництва та ін.

Фактори вибуття виробничої потужності за рахунок:

· ліквідації основних засобів за рахунок фізичного зносу обладнання;

· ліквідації основних засобів за рахунок морального зносу обладнання;

· продажу виробничого устаткування на сторону;

· передачі виробничого устаткування в оренду (лізинг);

· ліквідації виробничого устаткування в силу форс-мажорних обставин та ін.

Для розрахунку середньорічної виробничої потужності на підприємствах складають баланс виробничої потужності.

Розрахунок балансу виробничої потужності:

1. Розрахунок вхідної потужності на початок планового періоду (ВПп.р.);

2. Розрахунок вихідної потужності на кінець планового періоду (ВПк.р.):

ВПк.р.= ВПп.р. + Пб + Пр + По + Пз - Пв - Пін. ,

де Пб - потужність, що введена за рахунок нового будівництва;

Пр - потужність, що введена за рахунок реконструкції підприємств

По - збільшення потужності за рахунок організаційно-технічних заходів та технічного переозброєння;

Пз - збільшення потужності за рахунок змін в номенклатурі продукції;

Пв - зменшення потужності через вибуття виробничого устаткування;

Пін. - зменшення потужності з інших причин.

3. Розрахунок середньорічної виробничої потужності (ВПс):

ВП=ВПп.р.+ВПнс - ВПвс .

На підставі розрахованого балансу виробничої потужності проводять розрахунок балансу завантаження обладнання. Його розрахунок є необхідним для визначення повноти завантаження обладнання і визначення вузьких місць виробництва.

Розрахунок балансу завантаження обладнання:

Для агрегатів з технологічною спеціалізацією (більшість металообробного і деревообробного обладнання) розрахунок ВП зводиться до визначення пропускної можливості обладнання і розрахунку коефіцієнту його завантаження, тобто до складання балансу завантаження обладнання.

Основні етапи розрахунку балансу завантаження обладнання:

1. Раціональний розподіл видів робіт за групами взаємозамінюваного обладнання.

2. Розрахунок норм витрат (t) на одиницю кожного виду виробів по групах обладнання і робочих місцях.

3. Визначення завантаження обладнання виробничою програмою (П) (потрібний фонд у станко-годинах):

4. Розрахунок пропускної спроможності обладнання (ПС) (наявний фонд у станко-годинах).

ПС = Фпл? п,

де Фпл - плановий (ефективний) час роботи обладнанння

п - кількість верстатів у групі обладнання.

5. Розраховується надлишок або нестача станко-годин по групах обладнання шляхом співставлення завантаження обладнання (П) з пропускною спроможністю (ПС).

6. Визначається коефіцієнт завантаження обладнання (Кз.об.):

Кз.об. = П/ПС

Якщо баланс завантаження обладнання виявить надлишки станко-годин по групах обладнання (ПС - П ? 0), а Кз.об. ? 1, то величина виробничої програми має бути збільшена; якщо ж ПС - П ? 0, а Кз.об.? 1, то це свідчить про недостатню кількість станко-годин по даній групі обладнання.Поняття виробничої потужності і пропускної спроможності є дуже близькими але між ними все ж існує низка відмінностей, що і дозволяє їх розрізняти. Основні відмінності між цими поняттями наведені у таблиці.

5. Ефективність використання виробничої потужності

Ступінь ефективності використання виробничої потужності залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів.

До основних зовнішніх факторів слід віднести наступні:

- ринковий попит на продукцію підприємства - визначається обсягом угод постачання, що укладені підприємством;

- ступінь доступності до матеріально-технічних ресурсів - зростання цієї доступності суттєво впливає на підвищення ефективності використання виробничої потужності;

- наявність і кваліфікація трудових ресурсів - кваліфіковані трудові ресурси здатні до більш високопродуктивної роботи;

- введення у дію нових виробничих потужностей - нові потужності базуються, як правило, на новій високопродуктивній техніко-технологічній базі;

- якість матеріально-технічних ресурсів, що отримуються підприємством зі сторони - низька якість сировини і матеріалів завжди приводить до зниження ефективності використання виробничої потужності.

Основні внутрішні фактори впливу на ефективність використання виробничої потужності можна звести до наступних:

- організація виробництва;

- організація праці;

- організація управління.

Кожний з наведених факторів містить багато складових, кожна з яких у тій чи іншій мірі може вплинути на рівень виробничої потужності і ступінь її використання.

Список використаної літератури

1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. -- Донецьк: Донбас, 2004.

2. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. -К.: КНЕУ, 2001. -528 с.

3. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. -К.: Скарби, 2002. -336 с

4. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.: "Каравела", 2003. -432 с.

5. Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -З 88 с.

Размещено на Allbest.ru