Організація виробництва ПАТ "Арселор Мiттал Кривий Рiг"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Економічна сутність та аналіз теорії і практичного досвіду з організації виробництва

1.2 Особливості організації виробництва в просторі та часі на підприємствах ГМК

1.3 Характеристика конкурентного положення підприємства «АрселорМiттал Кривий Рiг» на світовому ринку металопродукції

2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПАТ «АРСЕЛОРМIТТАЛ КРИВИЙ РIГ» ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «АрселорМiттал Кривий Рiг»

2.2 Основні поняття, характеристика виробничої структури ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг» та його основних технологічних процесів

2.3 Організація виробництва в цехах ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг»

3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЦЕХІВ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ТА ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Розрахунок параметрів з організації роботи технологічного транспорту

3.2 Розрахунок параметрів з організації ремонту механічного устаткування

3.3 Розрахунок параметрів з організації потокового виробництва допоміжного цеху з виготовлення запасних частин

4. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЛАНОВА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА

4.1 Основні етапи організаційно-планової підготовки виробництва

4.2 Розрахунок сіткової моделі підготовки випуску нової продукції



1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Економічна сутність та аналіз теорії і практичного досвіду з організації виробництва

Підвищення інтересу до розроблення елементів наукової організації виробництва підтверджується публікаціями.

Уперше застосував формалізовані регламенти до організації праці та управління виробництвом Р. Аркрайт (1732--1793) -- англійський текстильний фабрикант, винахідник ткацького верстата. Він об'єднав під дахом своєї фабрики всі процеси текстильного виробництва і ввів ієрархічний принцип його організації. На основі планування розташування устаткування, поділу праці, координації робіт машин і персоналу, підтримання дисципліни йому вдалося забезпечити безперервність технологічного процесу і тим самим успішно конкурувати на ринку.

Перехід на ринкові відносини суттєво змінює погляд на організацію виробництва, яка створює умови для найефективнішого використання техніки, предметів праці та людей у процесі виробництва і тим самим сприяє підвищенню його результативності [1].

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Організація виробництва -- це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.

Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства [1].

Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає: виробництво економічний конкурентний металопродукція

-- організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;

-- організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв'язку речовинних та особистісних чинників виробництва;

-- організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;

-- організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);

-- організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;

-- організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;

-- організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;

-- організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;

-- організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування.

Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, що реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, всі елементи якої ретельно "підігнані" один під одного за всіма аспектами їх функціонування.

Основні завдання, що розв'язуються організацією виробництва, такі:

- скорочення часу запуску нової продукції у виробництво;

- створення гнучких виробничих систем, що дають змогу в масовому обсязі виробляти і пропонувати послуги за індивідуальними замовленнями споживачів;

- управління глобальними виробничими мережами;

- розробка нових технологічних процесів і впровадження їх в наявні виробничі системи;

-швидке досягнення високої якості продукції та збереження досягнутого - рівня в період, що передує реструктуризації;

- управління різнорідною робочою силою;

- дотримання обмежень, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, етичних норм і державного законодавства [2].

1.2 Особливості організації виробництва в просторі та часі на підприємствах ГМК

Організація виробництва - комплекс міроприємств, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовими предметами виробництва в просторі та часі.

До організації виробництва ставляться наступні вимоги:

1. Досягання безперервності процесів (використання засобів праці з мінімальними втратами часу,безперервне просування предметів праці через усі стадії виробництва)

2. Забезпечення пропорційності (взаємної відповідності, пропускної здатності суміжних дільниць, що дозволяють повністю використовувати їх виробничі потужності ).

3. Досягнення ритмічності (рівномірності випуску продукції за одинакові проміжки часу).

Організація виробництва охоплює всі ланки єдиного процесу виготовлення продукції: основне, допоміжне, обслуговуюче виробництво та процеси управління ними. Конкретні форми організації вказаних загальних вимог визначаються виробничо-технічними особливостями підприємства та його зв'язками з іншими ланками [3].

Організаційні рішення включають розробку структури виробництва і склад цехів і господарств; спеціалізації і кооперування з іншими підприємствами, режимів роботи підприємства і цехів; питань матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції; підбір, розстановку та підвищення кваліфікації кадрів; організації управління підприємством та його службами та підрозділами.

Просторова виробнича структура підприємства відображається в генеральному плані. Генеральним планом називається графічне зображення території підприємства в певному масштабі (від 1: 500 до 1: 2000) в горизонтальному і вертикальному площинах з розташуванням всіх будівель і споруд, складів, доріг, комунікацій, зелених насаджень, огородження.

Це головний план взаємного розташування всіх цехів, агрегатів, споруд і комунікацій, а так само примикання всіх зовнішніх входять і виходять мереж транспорту, енергетики та зв'язку. Раціональний генеральний план повинен забезпечити: розташування всіх об'єктів відповідно до їх виробничими зв'язками і ефективну організацію виробництва; економічне будівництво у встановлені терміни і черговість при доцільному використанні території, створення сприятливих санітарно-побутових умов та охорони навколишнього середовища; можливість подальшого розвитку підприємства [4].

Гірничо-металургійний комплекс розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економіки України в металопродукції як основного конструкційного матеріалу. Основною сировинною ланкою комплексу становлять підприємства гірничовидобувної галузі, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд. На цій базі забезпечується робота підприємств переробних галузей, які зайняті виробництвом чавуну, сталі та прокату, феросплавів, повторним використанням металевої сировини, коксуванням вугілля, виробництвом вогнетривів та допоміжних матеріалів для них (флюсових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці за схемою: чавун -- сталь -- прокат [4].

Таким чином, гірничо-металургійний комплекс являє собою багатовекторне виробництво надзвичайної складності, до якого входять:

* гірничорудна промисловість, що забезпечує потреби металургійних підприємств в сировині, одночасно забезпечує постачання продукції на експорт;

* марганцеворудна промисловість;

* феросплавне виробництво;

* коксохімічне виробництво;

* виробництво флюсів;

* вогнетривке виробництво;

* аглодоменне виробництво;

* сталеплавильне виробництво;

* прокатне виробництво;

* трубне виробництво;

* метизне виробництво;

* кольорова металургія.

Розташування переробних підприємств на території України залежить від багатьох природних та економічних факторів, особлива роль в складі яких належить наявність сировини і палива. Основними територіями видобутку залізних руд стали родовища Криворізько-Кременчуцького та Білозерсько-Конкського залізорудних басейнів, де руда розробляється як підземним, так і відкритим (кар'єрним) способом. Важливе місце у виробничій структурі залізо видобувної промисловості України посідають гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), на яких видобуті залізисті кварцити збагачуються і перетворюються на концентрат з вмістом чистого заліза до 62-65 %. На Криворіжжі спочатку був споруджений Південний ГЗК з відкритим видобутком заліза, а пізніше -- Новокриворізький, Центральний, Північний та Інгулецький ГЗК. Крім того, на інших територіях були введені в дію Дніпровський та Полтавський ГЗК поблизу Кременчука, Запорізький ГЗК -- у Білозерському залізорудному районі, Комиш-Бурунський ГЗК -- на базі Керченського родовища.

Експлуатація підприємств чорної металургії приводить до ускладнення економічної обстановки у великих промислових центрах.

Не вдосконалюється економічні методи стимулювання розвитку гірничо-металургійного комплексу. Протягом тривалого часу не впроваджуються спеціальні пільги щодо фінансування розвитку галузі. Підприємства перебувають в єдиній державній системі оподаткування, виплачують усі види податків до державного бюджету, не заощаджуючи коштів, необхідних для забезпечення модернізації виробництва та розвитку.

Гірничо-металургійний комплекс має добрі перспективи для розвитку, використовуючи власну сировинну базу, високий рівень науково-технічного потенціалу, що може забезпечити передовий технологічний рівень. Підприємства гірничо-металургійного комплексу можуть стати головним експортером значного обсягу металоггоодукції.

Для покращення діяльності підприємств гірничо-металургійного комплексу необхідно здійснити:

* оптимізацію виробничих потужностей підгалузей та підприємств відповідно до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків шляхом вилучення надлишкових потужностей, морально і фізично застарілих агрегатів;

* розробку та реалізацію інноваційних проектів розвитку технологій, створення нового високоефективного обладнання, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та цінами продукції;

* економічні, технологічні та організаційні заходи, щодо мінімізації витрат на виробництво та забезпечення рентабельної роботи підприємств [5].

1.3 Характеристика конкурентного положення підприємства «АрселорМiттал Кривий Рiг» на світовому ринку металопродукції

З моменту здобуття Україною незалежності металургійна галузь була докорінно структурно розбудована як в плані корпоративної власності, так і в техніко-економічному аспекті.

По-перше, галузь небаченими в світовій практиці темпами переорієнтувалася на зовнішні ринки збуту продукції. Сьогодні приблизно 80% виробленої металопродукції експортується. Для цього підприємства галузі виконали величезний обсяг робіт з приведення виробництва у відповідність до вимог зовнішнього ринку. Освоїли випуск продукції відповідно до міжнародних стандартів, здійснили сертифікацію технологічних процесів та якості виготовленої продукції, поліпшили товарний вигляд її окремих видів шляхом вдосконалення маркування, упаковки тощо, налагодили контакти з металотрейдерами і покупцями, створили власні торгові компанії в Україні та за кордоном. При цьому перехід на експортну орієнтацію галузі мав як позитивні, так і негативні результати, особливо в техніко-економічному розвитку держави.

По-друге, більшість підприємств галузі почали проводити реконструкцію і модернізацію виробництва - дехто докорінну (наприклад, Алчевський металургійний комбінат, Єнакіївський металургійний завод), а дехто - косметичну. У будь-якому випадку такі дії давали позитивні результати. Водночас відкритим залишається питання щодо того, наскільки темпи та обсяги модернізації виробництва збігалися з вимогами і можливостями підприємств порівняно, наприклад, з аналогічними зрушеннями на металургійних підприємствах Росії - основних конкурентах ГМК України.

По-третє, вдосконалення обладнання і технології металургійного циклу проводилося для поліпшення виробничих показників, скорочення витрат сировинних і енергетичних ресурсів, підвищення якості продукції. Але докорінних змін, зрушень на рівні галузі в цьому напрямку майже не відбулося. Наміри України здійснити прорив в елітний дивізіон підприємств світової металургії декларувалися лише на папері, носили популістський, рекламний характер, а по суті, навіть не передбачалися.

По-четверте, головним чинником, який зумовив характер і принципи розвитку ГМК в останні десять років, стали корпоративна революція в галузі, перехід прав власності на стратегічні підприємства у приватні руки і втрата державою керівництва не тільки гірничорудними та металургійними гігантами, а й підприємствами середньої ланки. Склалася абсурдна ситуація - реверс влади, коли вже не держава керує, спрямовує діяльність галузі, виходячи виключно з державних інтересів, а навпаки, власники підприємств ГМК почали готувати і забезпечувати прийняття державних рішень на користь власних корпоративних інтересів, які здебільшого не збігалися з національними інтересами. Результатом такої хибної політики стало майже катастрофічне погіршення конкурентної позиції підприємств ГМК України вже з самого початку світової економічної кризи, що автоматично позначилося на фінансовій стабільності держави в цілому.[6]

Світовий лідер металургії та гірничодобувної промисловості компанія ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» досягла показника відвантаження металопродукції обсягом в одну тисячу тонн. Це перший тисячний рубіж по виконанню поставок власної продукції підприємством.

Відвантаження товару здійснювалася зі складу в Криворізькому районі, розташованому в С.Вольное. Найбільший виробник сталі в світі відкрив третю складську майданчик в кінці 2013р.

Новий центр у Криворізькому районі - найбільш великий об'єкт в логістичному комплексі компанії. Його призначення - оптово-роздрібна діяльність з власного складу готової продукції, що вміщує до 15-ти тисяч тонн асортиментного переліку.

Виробник володіє двома складськими комплексами в Одесі та Києві, які спеціалізуються на поставках в межах даних регіонів. Новий склад у С.Вольное орієнтований на відвантаження продукції по всій Україні, буде основною торговою майданчиком.

Складський комплекс був створений ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно плану і стратегії розвитку компанії за своєю дистриб'юторської мережі, починаючи з 2013р. Термінал охоплює територію в 15 тис. Кв. метрів. На ньому розміщено повний асортиментний перелік металопродукції виробника. Об'єкт обладнаний трьома підйомними кранами потужністю в 20 тонн, має залізничні під'їзні шляхи та платформу для обслуговування вантажного автотранспорту.

За словами директора з продажу в Україні та СНД-країнах компанії Анастасії Татарульевой, формування дистриб'юторської мережі підприємства підвищить рівень обслуговування існуючих і потенційних клієнтів у різних куточках країни.

Дана стратегія розвитку найбільшого виробника сталі дозволить вирішити ряд значущих питань щодо скорочення термінів товарних поставок клієнтам, зниженню вартості послуг з перевезення, оптимізації ресурсів підприємства для торгівлі всередині країни.

У програмі на 2014р. коштує робота по вдосконаленню каналів збуту металопродукції підприємства, розробка та поліпшення технічної підтримки клієнтів, випуск нових марок сталі з орієнтирами на попит споживачів. Поєднання відвантажень напрацьованим торговим партнерам з методом прямої реалізацією товару зі складів дозволить підприємству зайняти стійку конкурентну позицію на ринку металургії.

«АрселорМіттал» - один з провідних світових виробників сталі, що володіє великими сировинними запасами, ефективними процесами збуту. Компанія містить складські комплекси в Одесі та Києві площею по 9000 кв. метрів кожен. Обсяг незнижуваного товарного запасу даних складів - 5000 тонн товарів металургійного призначення. Готову продукцію кожний об'єкт здатний вмістити в себе в межах 10 тисяч тонн. У планах компанії відкриття найближчим часом 3-х оптово-роздрібних центрів на території України [7].



2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПАТ «АРСЕЛОРМIТТАЛ КРИВИЙ РIГ» ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Криворізький залізорудний басейн є унікальним по запасам залізної руди, територіальному місцеположенню, розвитку транспортних комунікацій, розміщенню споживачів його продукції.

Унікальність басейну зумовила бурний його розвиток у роки радянської влади. До 1956 року основним видом продукції басейну були природно багаті залізні руди, які добувалися підземним способом. З 1956 року паралельно з видобутком багатих залізних руд почалася розробка копалень бідних руд відкритим способом - магнетитових кварцитів з послідуючим їх збагаченням. Максимальний об'єм виробництва товарної залізної руди був досягнутий у 1975 році і склав 106,9 млн. т. [8].

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» займає лідируючі позиції серед найбільших підприємств гірничо-металургійного комплексу України і є частиною міжнародної корпорації АрселорМіттал - виробника сталі №1 в світі та одного за найбільших іноземних інвесторів країни. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - підприємство з повним металургійним циклом, яке включає коксохімічне виробництво, гірничодобувне виробництво (відкриті розробки та підземне видобування руди) і металургійне виробництво, у складі якого діють аглодоменний, сталеплавильний та прокатний департаменти.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одним з найбільших виробників сталевого прокату в Україні, спеціалізується на виробництві довгомірного прокату, зокрема, арматури і катанки із звичайних і низьколегованих марок сталі, також виробляє агломерат, концентрат, кокс, чавун, сталь, сортовий і фасонний прокат.

Діяльність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» охоплює виробничий ланцюг від видобутку залізної руди до виготовлення готової металопродукції. В 2013 р. підприємство виробило 5,6 млн. т чавуну, 6,4 млн. т сталі і 5,7 млн. т прокату.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - один з найбільших платників податків в країні. В 2013р. підприємство сплатило до бюджету та державних цільових фондів податків та зборів на загальну суму 2 635 млн. грн. З цієї суми 643 млн. грн. були перераховані до місцевих бюджетів, майже 452 млн. грн. - до державного бюджету, 912 млн. грн. - у державні цільові фонди, та 628 млн. грн. - сплачено податку на додану вартість при імпорті сировини та матеріалів.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одним з небагатьох в Україні металургійних підприємств повного циклу, що випускають одночасно чавун, сталь і прокат. В цілому в 2013 р. видобуток руди ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» склала 25,5 млн. т. У 2013 р. підприємство виробило 5,6 млн. т чавуну, 6,4 млн. т сталі і 5,7 млн. т прокату. Підприємство з повним металургійним циклом включає коксохімічне, гірничо-збагачувальне виробництва, шахтоуправління з підземного видобутку руди і металургійне виробництво, яке складається з аглодоменного, сталеплавильного і прокатного переділів.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виробляє арматурну сталь і катанку зі звичайних і низьколегованих марок сталі, агломерат, концентрат, кокс, чавун, сталь, сортовий і фасонний прокат, доменний шлак. Металопрокат, вироблений в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», використовують у всіх кліматичних зонах планети [9].



2.2 Основні поняття, характеристика виробничої структури ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг» та його основних технологічних процесів

Основним напрямком розвитку комбінату є орієнтація на інтенсивний шлях розвитку за рахунок вкладання коштів у науково-дослідницьку та дослідно-конструкторську роботу, впровадження нової техніки, використання передових технологій видобутку руди. Також комбінат впроваджує сучасну енергозберігаючу технологію на усіх етапах видобутку та переробки залізної руди (обігрів стволів, робота підйомних машин, потужних компресорів стислого повітря, вентиляторів, водяних насосів).

У зв'язку із зростаючими вимогами до якості товарної руди, розвиток підприємства залежить значною мірою від вміння підвищувати в ній вміст заліза.

Протягом багатьох років споживачами аглоруди є металургійні комбінати Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Австрії, Румунії і Болгарії .

В Україні споживачами аглоруди є найбільші металургійні підприємства:

- металургійний комбінат ім. Ілліча в м. Маріуполь;

- Алчевський металургійний комбінат;

- Єнакіївський металургійний завод; [10]

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Товариство здійснює свою діяльність самостійно, а також у співробітництві з державними, комерційними, міжнародними, закордонними та іншими організаціями, об'єднаннями, установами та підприємствами.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс і є власником свого відокремленого майна, виконує права власника у відповідності із цілями своєї діяльності та призначенням майна, має рахунки в банках, в тому числі і валютний рахунок, круглу печатку з означенням своєї назви, штампи, бланки, фірмовий і торговий знаки, емблему та інші реквізити юридичної особи.

В товаристві створений виконавчий орган - дирекція. Дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих що входять до виключної компетенції зборів учасників. Вона підзвітна зборам учасників і організовує виконання їх рішень, та керує поточною діяльністю товариства. Директор має право виконувати дії від імені товариства без довіреності, але в межах, встановлених загальними зборами учасників товариства. Контроль за діяльністю дирекції здійснюється ревізійною комісією, що створюється зборами учасників товариства з їх числа, але не менше трьох осіб.

Майно товариства формується з майнових та немайнових прав, коштів та прибутків товариства отриманих в результаті його діяльності, надходжень спонсорів добровільних пожертвувань, вкладів його учасників.

Товариство є власником:

- майна переданого йому учасниками у власність;

-продукції виробленої в результаті його господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншго майна набутого на підставах не заборонених законодавством

України.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» самостійно здійснює свою господарську діяльність на підставі самоокупності та самофінансування, виходячи з кон'юнктури ринку та підписаних угод.

Також самостійно визначає потреби у ресурсах, сировині, матеріалах і купує їх у юридичних осіб та громадян як за готівку так і по безготівковому розрахунку без обмеження виплат.

Товариство веде облік і звітність своєї господарської діяльності у відповідності з чинним законодавством України.

Головним показником результатів господарської діяльності товариства є чистий прибуток, утворений у встановленому законом порядку, з відрахуванням встановлених законом податків [9].



2.3 Організація виробництва в цехах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Організаційна структура і структура управління, яка склалася в останні роки, характеризується наступними ознаками:

наявність основних виробничих підрозділів - шахт, які виробляють монопродукцію;

наявність розвинутої інфраструктури підрозділів, обслуговуючих основне виробництво;

централізація функцій управління по плануванню виробництва, фінансовому забезпеченню, обслуговуванні основного виробництва, проведенні єдиної технічної політики по розв'язанню задач загальних для усіх шахт.

До складу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» входять:

структура підприємства

Шахтоуправління

Гірничо-збагачувальне виробництво

коксохімічне виробництво

аглодоменного департамент

сталеплавильний департамент

прокатний департамент

Механоремонтний комплекс

енергетичний департамент

Департамент капітальних ремонтів

Коксохімічне виробництво ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (КХП) є одним з найбільших виробників коксу в Україні та Східній Європі. Воно було засноване на базі виробничих потужностей Криворізького коксохімічного заводу шляхом приєднання його до складу Криворізького державного металургійного комбінату "Криворіжсталь" в січні 1997 року.

Завданням КХП є переробка кам'яного вугілля із отриманням з них якісної продукції - коксу, коксового газу та хімічних продуктів коксування.

Коксохімічне виробництво запроектовано на 10 коксових батарей. В даний час експлуатуються 6 коксових батарей із загальною проектною потужністю 3304 тис. Т на рік коксу валового 6% -ної вологості.

До складу КХП входять такі основні цехи, що забезпечують випуск продукції:

- Вуглепідготовчий цех (УПЦ): продукція - вугільна шихта для коксових цехів з обсягом виробництва в 2010 році: 3339940 т вугільної шихти в сухій вазі.

- Коксовий цех № 1 (КЦ № 1): продукція - кокс доменний (?25 мм), горішок коксовий (10-25 мм), дрібниця дріб'язок (0-10 мм) з обсягом виробництва в 2010 році: 2697,372 тис. т коксу валового 6% -ної вологості, 2329 тис. т коксу доменного, 28,899 тис. т горішка коксового, 177,631 тис. т дрібниці коксової.

- Цех уловлювання (ЦУ): продукція - смола кам'яновугільна, амонію сульфат, бензол сирий кам'яновугільний, смола важка уловлювання для дорожнього будів-ництва (СТУ), полімери бензольних відділень з об'ємом виробниц-ства в 2010 році: смоли кам'яновугільної - 106898 т, амонію сульфату - 40375 т, бензолу сирого кам'яновугільного - 25598 т, СТУ - 1545 т; полімери - 1493,146 т.

- Цех сіркоочищення (ЦСО): продукція - сірчана кислота, очищений коксовий газ з об'ємом вироб-ництва в 2010 році: сірчаної кислоти 16531,7 т, коксового газу - 1123498 тис. М3

Практично весь вироблений кокс, сірчана кислота і очищений коксовий газ використовуються у виробництві підприємства. Сульфат амонію реалізовується відповідно до укладених договорів для потреб сільського господарства, промисловості та на експорт. Кам'яновугільна смола реалізовується відповідно до укладених договорів Смолопереробний і коксохімічним підприємствам для подальшої переробки, дорожнім організаціям для будівництва доріг, а також на експорт. Сирої бензол відповідно до укладених договорів відвантажується коксохімічним підприємствам з метою подальшої очистки і на експорт [11].

Управління комбінатом побудовано на принципі повного господарського розрахунку згідно статуту підприємства, управління структурними підрозділами - на принципах внутрішньогосподарського розрахунку.

Система управління передбачає чітке розмежування управлінських функцій апарату управління комбінату й структурних підрозділів.

Основними функціями апарату управління є:

- планування діяльності комбінату;

- визначення стратегії та основних напрямків розвитку згідно з науково-технічними прогнозами, кон'юнктурою ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації;

- реалізація продукції та формування цін на неї;

- удосконалення структури управління;

- оперативна діяльність по забезпеченню основного виробництва послугами обслуговуючих підрозділів;

- концентрація коштів для забезпечення будування, реконструкції, капітального ремонту основних фондів;

- тимчасова сплата податків згідно чинного законодавства.

Для виконання своїх управлінських функцій підрозділи наділені основними фондами та обіговими коштами; мають право відкривати у банку поточний рахунок; заключати договори від свого імені; розпоряджатися фінансовими ресурсами, виділеними комбінатом в порядку перерозподілу прибутку та амортизаційних відрахувань.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - великий виробник металопродукції в Україні, який здійснює поставки продукції не тільки в усі регіони країни, але і за її межі. Металопрокат, вироблений в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», використовують у всіх кліматичних зонах планети. Широка географія поставок металопрокату вимагає високої якості продукції та належного рівня обслуговування клієнтів. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виробляє 8 основних видів продукції, відвантаження якої в 2013 р. склало 5,7 млн. т.

Продукція:

- Прокат арматурний;

- Катанка;

- Прокат квадратний;

- Прокат круглий;

- Смуга;

- Прокат кутовий;

- Заготовка гарячекатана;

- Чавун;

- Інша продукція [11].



3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЦЕХІВ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ТА ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Розрахунок параметрів з організації роботи технологічного транспорту

Транспортне господарство на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - це комплекс засобів підприємства, призначених для перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та ін вантажів на території підприємства та за його межами. За призначенням транспорт на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» класифікується на зовнішній, міжцеховий, внутрішньоцехової і внутрискладской. На підприємстві існує безрейковий транспорт, за способом дії - перериваний (автомобілі, електрокари, автотягачі тощо) і безперервний (конвеєри і т.д.).

При організації транспортного господарства на підприємстві вирішуються такі питання:

- Визначається вантажообіг і вантажні потоки;

- Здійснюється організація перевезень вантажів, вибір типу транспорту і розрахунок потреби транспортних засобів;

- Організація вантажно-розвантажувальних робіт.

Складання обгрунтованого плану перевезень на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» забезпечує найбільш раціональний розподіл і використання транспортних засобів у суворій відповідності до потреб виробництва. Для здійснення оперативно-календарного планування і регулювання перевезень складаються робочі плани на більш короткі періоди (місяць, добу, зміну).

Організація транспортних робіт включає організацію зовнішніх і внутрішньозаводських перевезень вантажів. Зовнішні перевезення (завезенняматеріальних ресурсів і вивезення готової продукції) здійснюються залізничним, автомобільним і водним транспортом і регулюються положеннямивідповідних відомств. На ЗАТ «Молодечномебель» міжцеховий транспорт працює за графіком, тобто за кожної транспортної одиницею закріплюється певний маршрут і встановлюється для неї розклад руху. Це так звані маршрутні системи перевезення, вони бувають маятниковими і кільцевими.

Маятниковими називаються маршрути, при яких рух транспортних засобів між двома постійними пунктами або з одного в кілька пунктів (променева система) багаторазово повторюються. Вони можуть бути односторонніми, коли транспорт в одну сторону йде завантаженим, а назад - порожняком, двосторонніми - транспорт завантажений в обох напрямках, змішаними - при русі з вантажем або без вантажу в обох напрямках.Одностороння маятникова система неекономічна, так як включає зворотний холостий пробіг.

Кільцева система передбачає послідовно здійснювану регулярний зв'язок між низкою пунктів. Вона буває развозочной (з одного пункту вантаж розвозиться по ряду цехів), складальної - з різних цехів вантаж збирається і перевозиться в одне місце, змішаною.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» також внутріцехові перевезення здійснюються транспортом, закріпленим за ділянками-постачальниками, а міжопераційний транспортування виконується конвеєрами різних видів. Оперативне керівництво роботою транспорту здійснює диспетчерська служба. Диспетчирування транспортних робіт полягає у складанні, оперативному регулюванні і контролі виконання графіків і змінно-добових планів перевезень шляхом усунення виникаючих відхилень у роботі транспорту.

Вантажообігом називається кількість вантажів, що надходять на підприємство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» а також перевезених за межі та в межах самого підприємства за певний період часу. На підприємстві існує зовнішній і внутрішній вантажообороти.

Обсяг транспортних робіт по заводу (вантажообіг) визначається на підставі даних про кількість вступників та відправляються вантажів з урахуванням їх номенклатури і внутрішньозаводських переміщень в процесі використання. Перевезення основних матеріалів - палива, сировини, готової продукції - становлять 70-95% загального вантажообігу.

Вантажообігом називається загальна маса вантажів, що транспортуються на заводі за певний період (доба, місяць, рік). Обсяг вантажів, що переміщуються в певному напрямку між пунктом навантаження і вивантаження або через даний пункт за окремий період часу, називається вантажопотоком. Вантажообіг дорівнює сумі усіх вантажопотоків по заводу. Розміри (потужність) вантажопотоків визначаються на основі обсягів виробництва та норм витрат матеріалів з урахуванням умов виробництва. Розрізняють зовнішні (відправлення і прибуття) і внутрішні (міжцехових, внутріцехові) вантажопотоки і вантажообороти [12].

3.2 Розрахунок параметрів з організації ремонту механічного устаткування

Ремонтні служби та інструментальне господарство галузі призначені для забезпечення надійної безаварійної роботи основного і допоміжного устаткування, забезпечення ремонтів запасними частинами, основного виробництва - змінним обладнанням, у тому числі інструментом.

Технічний прогрес в чорній металургії пов'язаний з оснащенням підприємств галузі все більш складним і ремонтоёмкім обладнанням. Цим обумовлюється подальше зростання частки витрат на ремонтне обслуговування у собівартості металургійної продукції. Тому одна з основних завдань вдосконалення ремонтних служб - підвищення якості ремонтних послуг, вироблених запасних частин і змінного устаткування, всебічна економія трудових і матеріальних ресурсів. До 70% сумарних витрат в ремонтних службах припадає на виробництво запасних частин і змінного устаткування. Якість запасних частин і змінного устаткування поряд з повним забезпеченням потреби в них є визначальним для підвищення надійності устаткування і суттєво впливає як на собівартість, так і на якість металургійної продукції. У зв'язку з цим при вдосконаленні ремонтних служб галузі першорядне увага повинна приділятися виробництву запасних частин і змінного устаткування [12].

Однією з умов ефективної організації роботи будь-якого підприємства є наявність налагодженого механізму виконання ремонтних робіт. Чим нижче питома вага витрат на ремонт, обслуговування та утримання обладнання в собівартості продукції, тим вища ефективність виробництва і самого ремонтного господарства. Для попередження нераціональних втрат у виробництві і скорочення витрат на ремонт служить система планово-попереджувального ремонту.

Системою планово-попереджувального ремонту називається сукупність різного виду робіт з технічного догляду та ремонту обладнання, що проводяться за заздалегідь складеним планом з метою забезпечення найбільш ефективної експлуатації обладнання.

Таким чином, роботи з догляду, нагляду, обслуговування та ремонту обладнання з метою запобігання наростаючого зносу, попередження аварійних ситуацій і, як наслідок, підтримки обладнання в постійній готовності до роботи є сутністю системи планово-попереджувального ремонту. В її основі закладені роботи з технічного обслуговування обладнання і з виконання планових ремонтів - поточних, середніх і капітальних.

Технічне обслуговування включає роботи з огляду устаткування, перевірці на точність, промивці, мастилі і т.д. Ці види робіт виконуються за заздалегідь складеним графіком і носять апериодический характер з чітко вираженою повторюваністю.

Планові ремонти за змістом виконуваних робіт, трудомісткості та періодичності підрозділяються на поточний, середній і капітальний.

Поточний ремонт здійснюється в процесі експлуатації обладнання шляхом заміни окремих деталей, частин з подальшою перевіркою на точність, центровкой і т.п.

Середній ремонт носить більш розширений і поглиблений характер, оскільки пов'язаний із заміною основних деталей, вузлів, труться.

Капітальний ремонт являє собою самий трудомісткий, тривалий і дорогий процес, пов'язаний з повною заміною основних деталей, вузлів, розбиранням двигунів, трансформаторів. Капітальний ремонт, як правило, супроводжується зняттям обладнання з фундаменту, з наступною збіркою і випробування м-

Система планово-попереджувального ремонту має профілактичну сутність. Однак у практиці експлуатації обладнання виникають аварійні ситуації, пов'язані з відмовою техніки, неполадками. Витрати, пов'язані з усуненням наслідків аварій, відносяться до позапланових витрат і позначаються на результативності роботи підприємства негативним чином.

Система планово-попереджувального ремонту будується на використанні наступних нормативів:

* ремонтні цикли та їх структура;

* тривалість міжремонтних періодів і періодичність технічного обслуговування;

* категорії складності ремонту;

* нормативи трудомісткості;

* норми запасу деталей і оборотних вузлів.

При складанні ремонтного циклу необхідно враховувати різні фактори: тип виробництва, вид і властивості оброблюваних матеріалів, експлуатаційні умови, кваліфікація персоналу, ступінь завантаження устаткування.

Міжремонтний період, періодичність виконання ремонтних робіт, а також їх трудомісткість і матеріаломісткість залежать від конструктивних особливостей обладнання. Виходячи з цього, все обладнання на підприємстві групується за категоріями ремонтної складності. Кожній групі відповідає певне число одиниць складності ремонту, які встановлюються за довідником, і в кінцевому підсумку формується категорія складності ремонту. Причому окремо оцінюється категорія складності ремонту електричної і механічної частин обладнання, а їх підсумок дає шукану величину - категорію складності ремонту конкретного обладнання [13].

3.3 Розрахунок параметрів з організації потокового виробництва допоміжного цеху з виготовлення запасних частин

Потоковий метод виробництва є найбільш досконалим за своєю чіткістю і завершеністю, за якого предмет праці в процесі обробки переміщується за встановленим найкоротшим маршрутом у заздалегідь фіксованому темпі. При цьому максимально втілюються основні принципи раціональної організації виробничого процесу: спеціалізації, прямоточності, паралельності, безперервності, пропорційності та ритмічності. У результаті досягається висока продуктивність праці й забезпечується належна якість виготовлення продукції за істотної економії затрат праці, матеріальних та енергетичних ресурсів порівняно з непотоковим виробництвом.

У цілому потоковий метод характеризується: глибоким розчленовуванням виробничого процесу на операції; чіткою спеціалізацією робочих місць на виконанні визначених операцій; пропорційністю виконання операцій на всіх робочих місцях; розташуванням устаткування за ходом технологічного процесу; наявністю спеціального міжопераційного транспорту для переміщення предметів праці з операції на операцію; високим рівнем безперервності виробничого процесу, що досягається забезпеченням рівності або кратності тривалості операцій такту потоку (такт -- період між двома черговими виробами, що сходять з останньої операції потокової лінії; величина, обернена такту, називається ритмом потокової лінії).

При використанні потокового методу організації виробництва підвищення продуктивності праці відбувається за рахунок скорочення перерв у виготовленні продукції, механізації виробничого процесу, спеціалізації робочих місць і т. д.; завдяки скороченню циклу обробки прискорюється оборотність оборотних коштів; сукупність цих та інших чинників веде до істотного зниження собівартості продукції. Найважливішою умовою потокової організації виробництва є стійка концентрація в одній виробничій ланці значних масштабів випуску однорідної або конструктивно і технологічно подібної продукції.

У масовому виробництві, що характеризується стійким випуском однорідної продукції, потік є основним методом його організації. Застосовується він також під час велико- і середньосерійного випуску продукції, особливо на дільницях, де випускаються вузли і деталі широкого призначення. В одиничному виробництві використовуються елементи потокового виробництва для виготовлення уніфікованих деталей і вузлів.

Залежно від рівня спеціалізації виробництва, обсягу і характеру продукції, що випускається, використання техніки і технології застосовуються різні види потокових ліній, які можуть бути розподілені за класифікаційними групами:

1. За ступенем спеціалізації (номенклатурою виробів, що виготовляються) потокові лінії розрізняють на однопредметні і багатопредметні.

2. За методом обробки та чергування виробів багатопредметні лінії підрозділяються на змінно-потокові та групові.

3. За ступенем безперервності технологічного процесу розрізняють безперервні та перервні (прямоточні) лінії.

4. За способом підтримки ритму розрізняють лінії з регламентованим та вільним ритмом.

5. За способом транспортування предметів між операціями розрізняють поточні лінії з засобами безперервної дії (конвеєри), з транспортними засобами дискретної дії (неконвеєрні лінії) та лінії без транспортних засобів.

6. Залежно від функцій, що виконуються транспортними засобами безперервної дії, розрізняють лінії з: транспортним, робочим та розподільчим конвеєрами.

7. За місцем виконання операцій розрізняють потокові лінії з робочими конвеєрами та зі зняттям предметів.

8. За характером переміщення розрізняють конвеєрні лінії з безперервним та пульсуючим рухом.

9. За рівнем механізації процесів розрізняють автоматичні і напівавтоматичні потокові лінії.

10. За рівнем охоплення виробництва виділяють: дільничні, цехові, міжцехові, наскрізні потокові лінії [14].



4. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЛАНОВА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА

4.1 Основні етапи організаційно-планової підготовки виробництва

Організаційно-планова підготовка виробництва - це сукупність процесів організації, планування, обліку, контролю на всіх стадіях комплексної підготовки виробництва, що забезпечують готовність підприємства до створення і освоєння нових виробів.

Організаційно-планова підготовка включає наступні етапи:

1. Здійснення виробничих планових розрахунків : створення нормативної бази, розрахунок календарно-планових нормативів майбутнього виробництва.

2. Формування і вдосконалення виробничої структури підприємства, цехів, ділянок.

3. Вдосконалення структур підрозділів апарату управління, що займаються комплексною підготовкою виробництва.

4. Забезпечення готовності підприємства до випуску нових виробів : проектування, виготовлення або придбання засобів транспорту, складування, оргтехніки і ін.; організація кооперації і складання планів матеріально-технічного постачання; підготовка і комплектування кадрів.

5. Перспективне і оперативне планування, оперативний контроль створення і освоєння нових виробів.

6. Організація переходу на випуск нових виробів : вибір методу переходу на випуск нового виробу; виготовлення виробничо-пробної партії; згортання випуску старої продукції; розгортання випуску нової продукції.

7. Організація ефективного використання виробу у споживача: участь споживача у формуванні техніко-економічних показників нового виробу; участь творців нового виробу в процесі його експлуатації [14].



4.2 Розрахунок сіткової моделі підготовки випуску нової продукції

Сіткова модель - множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів. Основним плановим документом системи сіткового планування є сітковий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв'язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети планування. Календарне планування -- це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов'язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Сітьове планування та управління (СПУ) - система специфічних методів планування та управління процесами розробки (реалізації) проектів шляхом застосування сітьових графіків. Під проектом розуміють комплекс взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети протягом заданого періоду часу і при встановленому бюджеті витрат. СПУ базується на моделюванні процесу за допомогою сітьового графіку і являє собою сукупність розрахункових методів, організаційних і контрольних засобів по плануванню і управлінню комплексом робіт. Система СПУ дозволяє: формувати календарний план реалізації комплексу робіт (проекту); виявляти і мобілізувати резерви часу, трудові, матеріальні та грошові ресурси; здійснювати управління комплексом робіт за принципом "провідної ланки" з прогнозуванням та попередженням можливих зривів в ході робіт; підвищувати ефективність управління в цілому при чіткому розподілі відповідальності між керівниками різних рівнів та виконавцями робіт. Сітьова модель являє собою план виконання комплексу взаємопов'язаних робіт (операцій), що задається в специфічній формі сітки (мережі), графічне зображення якої зветься сітьовим графіком. Особливістю сітьової моделі є чітке визначення часових взаємозв'язків всіх необхідних робіт. Існує два основних варіанти сітьових графіків: сітьовий графік "події-роботи"; сітьовий графік "роботи-зв'язки". Варіант графіку "роботи-зв'язки" є простішим у побудові, але більш складним та менш ефективним з точки зору управління комплексом робіт. Тому частіше перевагу віддають першому варіанту графіків, тобто графіку "події-роботи". Головними елементами сітьової моделі є події, роботи та шляхи. Подія - це момент закінчення будь-якого процесу, що відображає окремий етап виконання проекту. Робота являє собою певний процес в складі комплексу робіт (проекту). Різновиди робіт: Дійсна робота, фіктивна робота. Шлях - будь-яка послідовність робіт, в якій кінцева подія кожної роботи співпадає з початковою подією наступної роботи. Повний шлях - будь-який шлях, початок якого співпадає з початковою подією, а кінець - з кінцевою подією. Критичний шлях - найбільший тривалий повний шлях сітьового графіку [15].

Размещено на Allbest.ru

...