Характеристика, причини виникнення та методи регулювання бюджетного дефіциту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасному часі стан державного бюджету є дуже актуальною темою, так як державний бюджет є найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших його функцій є регулювання економіки. Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його показники визначають фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту. Стан бюджету може характеризуватись трьома показниками: рівновагою доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом. Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. Окрім ВВП джерелом основного централізованого фонду є національне багатство, а також зовнішні надходження.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету). Розуміння дефіциту бюджету як перевищення видатків бюджету над його доходами є загальноприйнятим у науці і практиці. В новій редакції Кодексу враховується величина, що впливає на розмір дефіциту, - це різниця між кредитами, наданими з бюджету та поверненими в бюджет. Таке уточнення доречне, бо надання кредитів із бюджету не належить до видатків бюджету, а класифікується як витрати бюджету. Тому позитивне сальдо між наданням кредитів та їх поверненням до бюджету збільшує дефіцит бюджету, а від'ємне, навпаки, зменшує його. Бюджетний дефіцит має різні причини та прояви. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Дефіцит бюджету (з урахуванням різниці між наданням кредитів із бюджету та поверненням кредитів до бюджету) дозволяється приймати в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. У ч. 3 ст. 95 Конституції України визначено, що держава прагне до збалансованості бюджету України.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

· надзвичайними подіями, що потребують використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

· необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економічну могутність держави, підвищити матеріальний та культурний рівень життя населення;

· кризовими явищами в економіці, її розвалом;

· неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

· нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

· недосконалістю фінансового законодавства;

· зменшення приросту національного доходу;

· збільшення бюджетних витрат;

· зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

· інфляційними процесами.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит -- затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит -- фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит -- різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит -- офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит -- прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний -- підкоряється законам інфляції.

Наслідки дефіциту складні та різноманітні. Він впливає на функціонування усіх сфер діяльності суспільства. Зростання дефіциту перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва, обумовлює економічну та соціальну напруженість у суспільстві.

Існують різні оцінки граничного розміру рівня бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір серед інших умов потенційним учасникам валютного союзу ставить таку, як межа дефіциту держбюджету 3 % від ВВП. Згідно з даними міжнародної статистики допустимою є величина бюджетного дефіциту, яка коливається у межах 3 - 4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. В Україні відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік» граничний обсяг дефіциту Державного бюджету складає у сумі 68.564.275,4 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 62.565.692,7 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 5.998.582,7 тис. гривень, згідно з додатком № 2 до цього Закону.

Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Це пов'язане з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Отже, питання бюджетного дефіциту і удосконалення пiдходiв до його фінансування, зокрема, в Україні особливо актуальні. Дефіцит державного бюджету та його особливості розглядались у працях: Колеснікова Р., Білоусової Н., Федосова С, Опаріна С, Омельянович Л., Сафонової Л., Гордєєвої Л., Рєдіної Н., Павлової Л., Болдирєва Б., Романенка О. та ін. Проте дана проблема потребує подальших досліджень.

Дефіцит виступаючи не найважливішим чинником в системі загроз не лише бюджетній, а й фінансовій безпеці держави. Після вступу України до МВФ та Міжнародного банку реконструкції та розвитку дефіцит Державного бюджету офіційно фіксується, причому в такій формі, як це заведено в більшості країн, і встановлюються джерела його покриття.

Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових питань. При її обговоренні нерідко розглядають досвід інших країн, економіка яких функціонує нормально і при рівні бюджетного дефіциту в 5-10% від ВВП. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, фінансових ресурсів як на рівні держави, так і суб'єктів господарювання.

Причинами бюджетного дефіциту в Україні є: низький рівень життя більшої частини населення; зниження ефективності виробництва; скорочення об'ємів валового внутрішнього продукту; скорочення доходів в умовах кризисного стану економіки; значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат; наявність значного тіньового сектора в економіці; недосконале законодавство і податкова система.

Основними шляхами фінансування бюджету є (ст. 15 БКУ):

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Хоча в нашій країні емісійний метод фінансування заборонений законодавством, органи влади інколи використовують ці заходи для фінансування дефіциту. Однак такий метод є не зовсім доцільним, оскільки він негативно впливає на економічну ситуацію у державі. бюджетний економічний дефіцит

На мою думку, Україна зобов'язана вести свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення державного дефіциту. До таких заходів можна віднести:

- перегляд напрямків використання бюджетних коштів і спрямування їх на розвиток провідних галузей;

- створення сприятливих економічних умов для суб'єктів господарювання шляхом застосування пільг, субсидій та інших складових бюджетного механізму;

- широке залучення в Україну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується одразу декілька задач, скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а отже, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з'являються нові платники податків (отже, збільшуються надходження в бюджет);

- скорочення видатків на управління;

- скорочення обсягів державного сектору і, відповідно бюджетного фінансування.

В останні роки в Україні прийнято курс на стабільне збільшення як доходів, так і видатків державного бюджету. Було затверджено також програми зростання обсягів державного кредитування. У свою чергу, для забезпечення таких операцій нарощувались обсяги фінансування дефіциту державного бюджету. Прийняті планові показники відповідають такій політиці. Проте в ході їх практичної реалізації затверджені законодавством показники фінансування бюджетного дефіциту не досягаються.

Таким чином, з моєї точки зору, основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету в Україні.

В сучасних умовах уряд повинен постійно контролювати розмір бюджетного дефіциту, інакше він здійснюватиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Дефіцитне фінансування для України вкрай важливе і необхідне. Його слід не скорочувати, а переорієнтувати на вирішення основної проблеми нашої економіки -- пожвавлення інвестиційної діяльності.

Размещено на Allbest.ru