Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення ТОВ "Наталка" Ямпільського району

Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення ТОВ "Наталка" Ямпільського району

Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність виробництва і реалізації. Рентабельність та кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.11.2014
Размер файла 62,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ

НА ТЕМУ: «Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення ТОВ «Наталка» Ямпільського району»

Виконав:

Студент групи Б 3/3

Лампіга В.А.

науковий керівник

Христенко О.А.

Миколаїв - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва

1.1 Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва

Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей

2.1 Виробничо-економічна характеристика господарства

2.2 Місце рослинництва в економіці господарства

2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві

2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва

2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції

Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва

3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с.г. угідь

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна. рослинництво економічний валовий рентабельність

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільського господарства та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;

визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Миколаївської області, а саме ВАТ «Інгулецький».

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Миколаївської області, а саме «Інгулецький» Снігурівського району. У процесі дослідження застосовувалися статистичний, економіко-математичний, графічний методи, а також метод порівнянь.

Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:

Ш ф.№ 50-СГ,

Ш ф.№ 24,

Ш ф.№ 11-ОЗ,

Ш ф.№ 29-СГ,

Ш інші матеріали.

Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва

1.1 Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва

Проблема підвищення ефективності агропромислово го виробництва -- визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є ті єю формою, в якій реалізується мета суспільного вироб ництва. Економічна ефективність показує кінцевий ко рисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і еко номічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи ін ших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському ви робництві. Він характеризується збільшенням урожай ності сільськогосподарських культур, приростом продук тивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва -- узагальнююча економічна категорія, якісна характери стика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах ви робництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населен ня. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспіль ного виробництва зі збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особли вості. Зокрема в сукупності факторів досягнення висо коефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринницт ві -- продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосує ться земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви робництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сіль ського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додатко вих затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний по тенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського вироб ництва. Рівень ефективності, що виражається відношен ням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільсько господарського виробництва під впливом науково-тех нічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів госпо дарств, що є основою розширення і вдосконалення ви робництва, підвищення оплати праці і поліпшення куль турно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського вироб ництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб су спільства.

1.2 Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського вироб ництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського ви робництва визначається відповідно як ефективність на родногосподарська, галузей і виробництва окремих про дуктів, а також господарської діяльності сільськогоспо дарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати кри терію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільсь кого господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як об сяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим сти мулюючим фактором прискорення розвитку сільськогос подарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роздрібними цінами на продовольство і товари з сільсько господарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчис лити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої пра ці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; ви трати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому катего рія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Для визначення економічної ефективності виробни цтва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно об числювати в такій послідовності:

вартість валової продукції (грн) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогос подарського виробництва.[6, с. 125]

Показники економічної ефективності сільськогоспо дарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 - 5 років. Вони ха рактеризують ефективність використання землі як основ ного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність ви робничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких галузей

2.1 Виробничо-економічна характеристика господарства

ТОВ “Наталка” знаходиться у с. Цикинівка Вінницькій області, Ямпільського району, вулиця Виноградна,18, телефон 3-10-58.

Віддаленість господарства відносно:

- обласного центру - 120 км;

- найближчої залізничної станції “Вапнярка” - 70 км;

- найближчого елеватора - 65 км;

Нині ТОВ «Наталка» (назване в честь дружини одного із засновників) -використовує понад 2 тисячі гектарів землі, яку віддали в оренду власники паїв у Цекинівці, Дзигівці, Білій, Оксанівці, Улянівці.

Спочатку майже не мали техніки, - пригадує Анатолій Юрійович, - але було велике бажання працювати біля землі, продовжувати кращі традиції господарювання. Нині вже маємо практично весь необхідний набір сільгоспмашин. Тільки протягом двох останніх років за рахунок отриманих прибутків закупили три нових трактори МТЗ, дві дискових борони, інвентар.

У товаристві працює майже шістдесят чоловік. Тут впроваджують найсучасніші технології, використовують найпродуктивніші сорти та гібриди зернових і технічних культур, на вирощуванні яких спеціалізується господарство. Навіть у цьому, не надто сприятливому на погодні умови році, в ТОВ «Наталка» зібрали на круг по 59 центнерів озимої пшениці, 36 центнерів ріпаку, 39 центнерів ячменю. Це один з кращих показників у районі. Торік за урожайність озимої пшениці тут була найбільша в області - близько 70 центнерів з гектара.

Товариство викупило понад 90 відсотків приміщень колишнього хлібоприймального підприємства. На його базі планують створити ліцензований елеватор. Відремонтовано сушарку продуктивністю 32 тонни зерна на годину, реконструйовані 70-тонні ваги, створено побутовий корпус з ванною та душовими кабінами. Відкрито сучасну їдальню, у якій обіди для робітників безкоштовні.

Має «Наталка» сучасну лабораторія з визначення якості зерна, встановлено машину з його очищення. Відремонтовано авторозвантажувач, оновлено дахи семи складів. У планах - ремонт складу на 3 тисячі тонн зерна.

Молодий колектив - середній працівників 25 років - має намір перетворити напівзруйноване ХПП на сучасне підприємство, де в недалекому майбутньому з'являться десятки нових робочих місць.

У цих успіхах - велика частка співпраці з Ямпільським районним центром зайнятості. Його фахівці щорічно підбирають і направляють на підприємство більше сотні чоловік. За чотири роки тут працювало 400 чоловік, а це - майже 10 відсотків від загального працевлаштування в районі. Минулої весни понад 30 безробітних брали участь в розчистці лісосмуг, прилеглих до земельних угідь ТОВ «Наталка». На базі підприємства пройшли профнавчання майже 30 осіб.

Для них організовано курси цільового призначення за напрямом: «Агротехнічні заходи щодо підвищення врожайності маку».

Взагалі місце знаходження господарства вважається вигідним тому, що воно знаходиться неподалік від основних без постачальників та місць збуту продукції. Це дає можливість вчасно надавати якісну продукцію заготівельним організаціям та проводити закупівлю необхідних матеріальних ресурсів.

Переважна більшість показників розміру виробництва в ТОВ «Наталка» Ямпільського району за 2011-2013 роки збільшились. Так, наприклад, вартість валової продукції сільського господарства в порівняних цінах 2010 року збільшилась на 208,66%, кількість працівників сільського господарства 2013 року в порівнянні з 2012 зменшилася на 8,51%.

Підсумовуючи все вище зазначене, слід зауважити, що ми розглядаємо досить велике господарство Вінницької області.

Проаналізувавши розміри господарства, ми маємо до аналізу іншого показника, який значною мірою впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва : рівень спеціалізації господарства, того наскільки воно відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, є структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства. Спеціалізація сільського господарства - об'єктивний, закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва - це переважний розвиток тієї чи іншої галузі чи культури, перетворення її в головну товарну галузь, яка визначає основний виробничий напрям сільського господарства підприємства, району, зони. Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного розподілу праці й вказує, виробництво яких саме видів продукції переважає на даній території. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах та одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

Процес спеціалізації в підприємстві відбувається безперервно. Проте процес спеціалізації сільськогосподарського виробництва істотно різниця рівнем спеціалізації, який визначається часткою всіх товарних галузей і визначається коефіцієнтом спеціалізації.

Розглянемо забезпеченість досліджуваного господарства виробничими ресурсами та ефективність їх використання, оскільки будь-який виробничий процес неможливий без використання засобів та предметів праці, які у вартісному виразі становлять виробничі ресурси.

З розрахунків, що найкраще господарство було забезпечено виробничими ресурсами у 2013 році. Кількість основних виробничих фондів на одного працівника, у 2013 році у порівнянні з 2011, збільшилась на 22,52 %, але прибуток на 100 га с/г угідь зменшився на 602,2% і за рахунок цього зменшилась рентабельність даного господарства на 287,69 % у 2011 році та на 40,12% в 2012 році у порівнянні з 2013.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства в цілому. Рівень урожайності відображує вплив природних та економічних умов. Під урожаєм розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці площі.

Щоб охарактеризувати зміну урожайності за рахунок основних факторів: внесення добрив, витрат праці на 1 га посіву тощо, скористаємося таблицею, що відображує динаміку урожайності і посівних площ і валового збору зернових.

Визначимо індекс валового збору:

або 558,82%, де - урожайність відповідно базисного та звітного року, ц з 1 га, а - посівні площі в цих же роках, га.

Індекс урожайності можна знайти за такою формулою:

;

;

;

Індекс посівних площ:

або 201,87%;

;

Індекс структури посівних площ:

або 69,69%;

ц.;

Отже аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що валовий збір врожаю у звітному році у порівнянні з базисним збільшився на 458,52%, що в натуральному виразі складає 38935 ц. Це пов'язано зі значним збільшенням посівних площ на 101,87%. Це відобразилося на урожайності. Вона, у звітному році, збільшилася на 32496 ц.

Собівартість продукції за останні роки сильно змінюється. А тому для її аналізу використаємо данні за останні два роки і фактичні показники звітного року порівняємо з плановими.

Для цього встановимо зміну собівартості 1ц. продукції за період, в тому числі за рахунок факторів - урожайності та затрат коштів на 1 га посіву.

;

;

Зміна собівартості за рахунок урожайності:

;

;

Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:

;

;

Z0; Z1 - собівартість 1 ц; У0; У1 - урожайність; ; - затрати на 1 га посіву.

Зернові:

або 33, 78%

грн

Зміна собівартості за рахунок урожайності:

грн

Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:

;

грн

Соняшник:

або 54,13%

Зміна собівартості за рахунок урожайності:

грн

Зміна собівартості за рахунок затрат коштів на 1 га посіву:

грн

Аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що собівартість 1 ц зернових у 2013 році зменшилась в порівнянні з 2012 роком на 66,22%, що у грошовому виразі становить 62,25 грн. Зменшення собівартості 1 ц зернових у 2013 році в першу чергу зумовлено зростанням урожайності зернових на 49%.

Собівартість 1 ц соняшника у 2008 році знизилася на 45,87% у порівнянні з 2007 роком, що у грошовому виразі становить 49,08 грн. Це спричинено в першу чергу збільшенням урожайності соняшника.

2.2 Місце рослинництва в економіці господарства

Рослинництво - провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації.

Галузь рослинництва має велике соціально-економічне значення:

- забезпечення продуктами харчування суспільство;

- забезпечення кормової бази тваринницьких комплексів;

- великий внесок в виробництво ВВП і ВСП;

- соціально-економічний розвиток.

Аналізуючи дані слід відмітити ,що площа посіву зернових культур в господарстві займає значне місце. Так, площа зернових культур у 2013 році становить 969 га, що в структурі посівних площ складає 72,15%. Валова продукція в порівняльних цінах 2010 року в 2013 році становить 1992,40 тис.грн., що в загальній валовій продукції становить 23,92%.. Виробничі витрати у 2013 році становлять 1554,6 тис.грн., що в загальній масі виробничих витрат складає 35,67%, проти 823,4 тис.грн. та 34,48% у 2012 році.

Валовий дохід від виробництва продукції зернових в 2013 році складає 279 тис.грн., тоді як загалом по господарству 1850,7 тис.грн.

Дані свідчать про те, що структура посівних площ дещо змінилася протягом 3 років. Площа озимих зернових збільшилася у 2013 році в порівнянні з 2011 і 2012 роками і становить 831 га. Що стосується ярих зернових то ми бачимо, що в порівнянні з 2011 роком їх площа посіву в 2012 і 2013 роках зменшилася. З даних видно що головною сільськогосподарською культурою є озима пшениця, площа посіву якої у всіх трьох роках становить більшу половину від площі зернових та зернобобових.

Аналізуючи урожайність зернових культур в розрізі 2011-2013 років можна сказати, що в середньому за цей період найбільшу урожайність мала озима пшениця. Найменшу урожайність за останні 3 роки мав ярий ячмінь. Взагалі 2012 рік виявився неврожайним майже для всіх зернових культур. Урожайність озимої пшениці в 2012 році досягла найнижчої позначки за 3 роки.

Як відомо врожайність сільськогосподарських культур суттєво залежить від застосовуючих сівозмін, які на сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва дуже необхідні, і кожне господарство повинне їх дотримуватися.

Важливим фактором підвищення врожайності являються високопродуктивні сорти та якість насіння, правильне застосування добрив та отрутохімікатів, своєчасне збирання врожаю та запобігання втрат при збиранні. Господарство ТОВ «Наталка» ретельно дотримувалось всіх вищезгаданих факторів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Доцільно і необхідно розглянути динаміку валових зборів і обсягів продажу зерна у цілому, та основним зерновим культурам, а також рівень товарності зерновиробництва.

Аналізуючи данни про динаміку виробництва та продажу зерна в ПП «Злагода» необхідно сказати, що валовий збір зерна у 2008 році порівняно з 2006 роком збільшився на 42,85%.

Найбільшу питому вагу в структурі валових зборів зернових протягом трьох останніх років займає озима пшениця і її розмір в середньому по господарству у 2011-2013 роках становить 2096,97 тон.

Найменшу питому вагу в структурі валових зборів зернових культур по ТОВ «Наталка» займає кукурудза, її виробництво в середньому за три останні роки становило 159,13 тон.

Найбільше продано зерна в 2013 році ? 4127,7 тон, що на 1248 тони більше ніж у 2011 році. Рівень товарності зернових по господарству змінювався:

в 2011 році він становив 86,75%, у 2012 році?117,37%, у 2013 році?87,04%.

З аналізу цих даних можна сказати, що рівень товарності по господарству середній

2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві

Для того щоб визначити динаміку та структуру витрат в рослинництві необхідно розглянути склад та структуру собівартості одного центнера зерна за останні два роки, проаналізувати за рахунок яких статей вона змінюється і чому.

Аналізуючи дані можна відмітити, що собівартість 1 ц зернових у 2013 році зменшилися більш ніж в половину в порівнянні з 2012 роком. Так витрати на оплату праці зменшилися на 73,69%, інші витрати на 75,26%, витрати на купівлю нафтопродуктів на 66,2%, насіння та посадковий матеріал на 65,79%. Це позитивно відобразиться на собівартості продукції рослинництва, тому що із зменшенням собівартості продукції її ціна теж зменшуеться.

2.4 Продуктивність праці при виробництві продукції рослинництва

Узагальнюючим показником продуктивності праці в сільгосппідприємстві є виробництво продукції у вартісному виразі на працівника. Нові ціни 2010 р. не порушують співставності при аналізі ряду динаміки, оскільки вони близькі до тих, що застосовувалися раніше -- різниця по всьому складу сільськогосподарської продукції в межах 1%. Після 2001 р. продуктивність праці неухильно знижується.

Більш інформативними і практично цінними є галузеві показники продуктивності праці. Звітність дозволяє вираховувати лише прямі затрати праці на виробництво основних продуктів рослинництва.

Рівень продуктивності праці формуються під дією двох груп факторів -- тих, що впливають на урожайність та таких, які змінюють затрати на одиницю площі.

Аналізуючи динаміку продуктивності праці ми можемо сказати, що витрати праці в цілому по рослинництву значно змінилися і у 2012 році становили 7,19 люд-год на 1ц зерна, в 2013 році цей показник становив 1,14 люд-год на 1 ц зерна. В розрахунку на одного робітника, зайнятого в рослинництві отримано зерна у 2013 році 578,3 тон, що у порівнянні з базисним зросло на 492,88%. У 2013 році отримано найбільший валовий збір, тому на одного робітника приходиться 43,13 тис.грн. валової продукції, у 2013 році збиток на одного робітника складав 7,2 тис. грн..

2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції

Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства у процесі госпрозрахунко вої діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність -- показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який підвищення народногосподарської ефективності сільськогосподарського виробництва, що є основою зростання за безпеченості населення продуктами харчування.

В умовах кризового стану економіки країни виробни цтво основних продуктів сільського господарства скоро тилось. При оцінці економічної ефективності сільськогоспо дарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показни ків, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як на туральні, так і вартісні показники. Доцільно застосову вати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського вироб ництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єк тивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сіль ськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті са мі рівні врожайності і продуктивності досягаю ться при різних витратах або різні показники продук тивності одержують при рівновеликих витратах вироб ництва.

Для одержання порівнянних величин витрат і резуль татів обсяг виробленої однорідної і різнойменної про дукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливіши ми показниками, що характеризують обсяг сільськогос подарського виробництва (результат), є вартість вало вої і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

В умовах свободи підприємницької діяльності і рин кових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових від носин і сприяють зміцненню товарної форми економіч них зв'язків та господарського розрахунку.

Аналізуючи економічну ефективність виробництва зерна в ТОВ «Наталка» Ямпільського району Вінницької області, використовуємо систему натуральних і вартісних показників.

Найбільша урожайність була у 2013 році, вона становила 48,94 ц/га. Виробнича собівартість одного центнера зерна найменшою була у 2013 році і становила 32,78 грн, а собівартість реалізованої продукції найменшою була у 2013 році, і становила 37,66 грн. Ціна реалізації 1ц зерна за 2011-2013 роки змінювалася по різному: у 2006 році?47,55 грн, в 2007 році?75,72 грн, а в 2008 році?76,36 грн за 1ц зерна.

Прибуток на 1ц зерна був найвищим у 2011 році, а найнижчим у 2012році.

Рівень рентабельності галузі становив: у 2011 році 16,42%, у 2012 році -15,51%, а у 2013 році рівень рентабельності галузі сягнув відмітки -1,72%.

Найбільша урожайність була у 2013 році, вона становила 17,54 ц/га. Виробнича собівартість одного центнера соняшника найменшою була у 2013 році і становила 57,98 грн, собівартість реалізованої продукції найменшою була у 2013 році, і становила 59,76 грн. Найменша ціна реалізації спостерігалася у 2011 році, і становила 98,71 грн за 1 ц соняшнику.

Рівень рентабельності галузі становив: у 2011 році 11,32%, у 2012 році -38,96%, а у 2013 році рівень рентабельності галузі сягнув відмітки -15,68%.

Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва

3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с.г. угідь

Процес розвитку, руху соціально-економічних явищ у часі в статистиці прийнято називати динамікою. Для відображення динаміки будують ряди динаміки, які являють собою ряди значень, що змінюються в часі, статистичного показника, розташованих у хронологічному порядку.

Складовими елементами ряду динаміки є показники рівнів ряду й періоди часу (роки, квартали, місяці, доба) або моменти (дати) часу.

Одним з найважливіших показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової продукції. Валова продукція може розраховуватись на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою продукцією розуміють кількість виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду.

Так як вихід валової продукції здатний до коливань, тому його треба аналізувати за 6 - 7 років. Для цього існують такі показники:

ь абсолютний приріст, ц з 1 га;

ь темп зростання, %;

ь темп приросту, %;

ь абсолютне значення 1% приросту,

які розраховуються базисним або ланцюговим методами.

Визначимо рівень ряду:

тис. грн

Середній темп зростання:

;

Визначимо середній темп приросту:

;

Аналізуючи результати проведених розрахунків ми можемо зробити висновок, що середній виробіток валової продукції на 100 га с.г. угідь за період з 2007 по 2013 роки становить 130,07 тис. грн. Встановлено, що максимальний показник валової продукції на 100 га с.г. угідь був у 2013 році і він складав 190,8 тис. грн., мінімальний у 2007 році - 93,7 тис. грн.

У 2013 році абсолютне значення 1 % приросту склало 1,03 тис. грн.

Рівняння прямої:

;

Знаходимо та

, ,

а1= 11,98

Рівняння параболи 2-го порядку:

0,01=0,38а2

а2=0,026

Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в в ТОВ «Наталка» Ямпільського району за 2007 - 2013 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша.

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енергозабеспеченості та фондозабезпеченості в ТОВ «Наталка» Ямпільського району

Кореляційною називається залежність при якій кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв'язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв'язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.

Розрізняють форми зв'язку прямі та зворотні. Прямий зв'язок - це такий зв'язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв'язок - це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується.

Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.

- залежна змінна; Х1 - енергозабезпеченість, к.с.

Х - незалежна змінна; факторна ознака; Х2 - фондозабезпеченість, тис.грн.

а0 - вільний член; У - Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.

а1 - коефіцієнт регресії.

;

;

;

0,42=-0,003а2;

а2 = -140;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв'язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

;

;

R2=0,09 або 9%

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

Важливим напрямом зростання ефективності сіль ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за безпеченості господарств основними і оборотними фон дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид не значення раціонального використання машинно-трак торного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан ня його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль ськогосподарської продукції має велике економічне і со ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре зервів поліпшення якості та збереження виробленої про дукції можна на 20--30 % підвищити рівень її спожи вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь когосподарського виробництва є раціональне викори стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга нізації та відповідних методів матеріального і мораль ного заохочення працівників у досягненні високих кін цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підроз ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Підвищення економічної ефективності сільського гос подарства передбачає збільшення виробництва і підви щення якості сільськогосподарської продукції при одно часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар ського виробництва, які забезпечують дальше збільшен ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно логій та індустріальних методів виробництва; підвищен ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви робництва на основі різноманітних форм власності і ви дів господарювання і створення для них рівних еконо мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек тивності сільськогосподарського виробництва найважли вішим є поліпшення використання землі на основі під вищення її родючості і зростання врожайності сільсько господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико ристанням досягнень науки, передової практики і забез печенням високої якості праці. У передових господар ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних зем лях--100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сор тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост рення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грун тів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефектив ності сільського господарства -- впровадження комплекс ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефек тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле ментів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре су, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо дарського виробництва відбувається в умовах поглиб лення спеціалізації і посилення концентрації виробни цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб ництва, який забезпечує переведення господарств на пов не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно ниж чому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.

Висновки

На основі проведеного дослідження по в ТОВ «Наталка» можна зробити такі висновки.

Отже в ТОВ «Наталка» є великим за розмірами господарством з широкою спеціалізацією, у виробництві сільськогосподарської продукції займається рослинництвом.

Господарство збільшує вихід валової продукції за рахунок збільшення посівних площ, валового збору зернових та зернобобових культур. Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство застосовувало оптимізацію сівозмін, що поліпшило використання земельних ресурсів, і дає змогу уникнути виснаження земель. На мою думку для підприємства було б непогано налагодити систему зрошування, що значно покращило урожайність зернових культур, впроваджувати більше нових технологій, техніки, обладнання, щоб в майбутньому зменшити затрати праці і збільшити прибуток. Докорінне перетворення економічних відносин в агро промисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічно го прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед за лежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського вироб ництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на про дукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створюва ла умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахун ку і самофінансування.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 574 с.

2. Андрійчук В. П. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і переробл./ В. П. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2004. - 624 с.

3. Болюх М. А. Економічний аналіз: Навч. Посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; За ряд. акад. НАНУ, проф. М. П. Чумаченька. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

4. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. Посібник / В. Г. Васильков - К.: КНЕУ, 2003 - 524 с.

5. Гончаренко О.В. Закон про зерно: погляд у майбутнє // Економіка АПК.-2004.-№ 1.-С.108-102.

6. Економіка підприємства: Структурно - логічний навч. посібник/За ред. Д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного. - К.: КЕНУ, 2001. - 457 с.

7. Економіка сільського господарства: Підручник / П. П. Руснак, В. В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий; За ред. П. П. Руснак. - К.: Урожай, 1998. - 320 с.

8. Топіха І. Н. Економіка аграрних підприємств. Курс лекцій / Топіха І. Н. - Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2005. - 317 с.

9. Зайцев О., Сергієнко О. Посіємо озимину високоврожайними сортами / О. Зайцев, О. Сергієнко // Пропозиція. - 2001. - № 7. - С.46-47.

10. Куліш М.Ю., Іванов Ф.А. Підвищувати економіки виробництва зерна на Півдні України // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2004. - № 1. - С. 21-28.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены