Внутрішні загрози економічній безпеці

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Внутрішні загрози економічній безпеці

Висновок

Використані джерела

Вступ

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів.

Категорія економічної безпеки є атрибутом економічно незалежної держави. Отже, відсутність економічної незалежності робить штучною турботу про економічну безпеку. Саме така ситуація створилася стосовно України. За роки існування самостійною державою рейтинг України опинився серед останніх двадцяти із 155 країн. Економічна політика, яка лишає державу економічної незалежності, робить примарними і вигаданими заклики до забезпечення економічної безпеки. Якщо вважати, що економічна політика і ті заходи, що видавалися за економічну реформу в Україні, проводилися свідомо (а інше важко уявити), то слід оцінити сучасну ситуацію із економічною залежністю і відсутністю економічної безпеки як закономірну і очікувану. Отже, основна загроза економічній безпеці України, перш за все, викликана ендогенними факторами. Безумовно, їх наявність обумовлена певною мірою і впливом екзогенних обставин.

економічний безпека банківський інвестиція

Внутрішні загрози економічній безпеці

Сучасна ситуація в Україні, безумовно, складається під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Однак однією з головних причин, що заважає просуванню ринкових перетворень, є відсутність досвіду ефективних механізмів державного регулювання економічних процесів у ринкових умовах. Незважаючи на зовні ринкову форму, стиль роботи виконавчої влади залишається здебільшого адміністративно - командним за суттю.

Монетарна політика, навіть за умови успішного збереження стабільного валютного коридору та контролю за грошима, не зможе забезпечити макроекономічної стабільності без фіскального врегулювання, що є важливим засобом реформування. Тобто зменшення розмірів бюджету та його загального дефіциту через очищення від недержавних видатків. Без такої реформи зберегти макроекономічну стабільність неможливо.

Дуже важливим є збереження низького рівня інфляції як вирішального компоненту цього процесу. Схоже, що існує певна межа інфляції, зсування нижче якої призводить до ще більшої інфляції, а зростання вище якої також спричинятиме більшу інфляцію, ніж очікувана.

Причини економічних проблем суспільства і банківського сектора криються передусім у сфері економіки. Найбільший вплив на банки справляють такі економічні фактори як зменшення обсягів валового національного продукту (3.2%), промислового(1,8%) та сільськогосподарського виробництва (1.9%), дефіцит державного бюджету (6.2 млрд. грн.- 6.7% ВВП), негативне сальдо торговельного балансу держави($2 млрд.) зростання бартеризації економіки, властивість платіжної дисципліни, масове невиконання договорів про сплату боргових забов'язань, зростання збитковості багатьох підприємств.

У ході трансформації суспільства та економіки України не вдалося уникнути певних прорахунків та втрат, що призвели до небажаних наслідків:

· значно скоротилися обсяги промислового виробництва.

· зросла зовнішня та внутрішня заборгованість держави.

· збільшилися диференціація доходів населення, приховування та вивезення значних обсягів капіталів за кордон.

· розширилася сфера кримінального бізнесу, корупції, злочинності та нелегальної економіки.

Економічна безпека держави не може розглядатися у відриві від економічної і соціальної стабільності. Найбільш небезпечним серед численних факторів економічної стабільності є відірваність фінансової системи і фінансових потоків від сфери реальної економіки. В такій ситуації грошові кошти “тікають” від конкретної економіки у сферу фінансових операцій, які, як правило, зводяться до спекуляції цінними паперами і деякими видами грошових сурогатів (облігації, векселі, боргові зобов'язання). Пануванню грошових сурогатів сприяло вилучення обігових коштів у підприємств через надмірно фіскальний податковий механізм і правову незахищеність суб`єктів господарювання на тлі невиправдано жорсткої монетарної політики. Розрив у нормі прибутковості, швидкості грошового обігу і термінах отримання результатів, а також у ступені ризикованості жорстко визначив напрямок грошових коштів і фінансових ресурсів не на користь реальної економіки. А податковий тиск, адміністративний диктат, відсутність дійового правового захисту прав платника податків, нестабільність і кон`юнктурний характер законодавства спрямували їх взагалі у тінь. Відсутність покарання за порушення валютних операцій створила сприятливі умови для втечі капіталу за кордон. Такий перебіг подій у фінансовій сфері і політиці оподаткування знекровив економіку і пригнітив ділову активність.

Ланцюговою реакцією таких подій стало практичне припинення інвестиційної і інноваційної діяльності. Нестійка економічна ситуація, непередбачувані і часто суперечливі закони щодо діяльності іноземних інвесторів зробили непривабливим і ризикованим інвестування в українську економіку. В економіці загальмувалися відтворювальні процеси, зупинилася заміна застарілої та зношеної техніки. До економічної нестабільності додалося зростання імовірності техногенних катастроф.

Значною мірою економічна нестабільність і загроза економічній безпеці України пояснюються вибірковою дією покарання за порушення чинного законодавства, або нанесення збитку державі. Як приклад відсутності відповідальності за безперечні прорахунки і порушення національних інтересів знову таки можна навести стан в українському автомобілебудуванні. Створюється враження, що відповідальність і покарання з'являються із прокурорських лабіринтів на зразок казкового Аладіна: не за ознакою порушення, а за бажанням певних персоналій. Це породжує кризу довіри до влади.

При розв'язанні питань економічної безпеки держави не можна недооцінювати роль соціальної політики. На перше місце слід поставити відповідальність держави за декларовані соціальні гарантії, за своєчасне і повне виконання нею своїх обов'язків перед громадянами, особливо в частині погашення своїх боргів і гарантування основних прав та свобод. Рівень фактичного безробіття, співвідношення пенсій і зарплати до прожиткового мінімуму, фактичне замороження погашення державних боргів перед населенням дає повну характеристику ситуації в цій сфері. Однозначно негативну.

До внутрішніх загроз в економічній безпеці слід віднести:

1. Недосконалість і незавершеність законодавства у фінансово-кредитній сфері.

Фінансово-кредитна система України перебуває в стадії формування і тому ще не набула комплексу характеристик, які притаманні ринковій економіці. Комплексне формування фінансово-кредитної системи багато в чому стримується незавершеністю законодавчої бази, а за тими складовими фінансово-кредитної сфери, де вона є, її недосконалістю, нерегульованістю, а то й помилковістю. Такий стан із законодавством стосується як фінансово-кредитної сфери в цілому, так і окремих її складових: бюджетної, грошової, кредитної, валютної, інвестиційної, банківської, фондової, страхової, зовнішньоекономічної. Удосконалення чинного законодавства у фінансово-кредитній сфері ведеться дуже повільно і не встигає за змінами, які відбуваються в ній. Усе це стримує необхідні зміни у фінансово-кредитній сфері, не надає їй можливості відповідати сьогоднішнім потребам економіки країни і тому являє собою загрозу фінансовій безпеці держави.

2. Відсутність достатнього золотовалютного запасу і алмазного фонду держави.

Позбавлення України належної їй частки золотого запасу і алмазного фонду СРСР, відсутність алмазних покладів, украй незадовільна розробка існуючих родовищ золота суттєво впливають на зниження рівня фінансової безпеки. По суті у держави залишається лише один чинник - створення валютних резервів.

3. Низький рівень інвестиційної діяльності.

Економіка країни майже досягла критичної межі зниження інвестиційної активності. Подальше падіння обсягів інвестицій призведе до зруйнування економічних засад держави. Залишення державою інвестиційного процесу не компенсується посиленням у ньому ролі банківського і власного капіталів вітчизняних підприємств, а також іноземних інвесторів і являє собою суттєву загрозу фінансовій і економічній безпеці держави. Проте говорячи про захист української економіки у зв'язку із залученням іноземних інвестицій, слід мати на увазі не її захист від іноземних інвестицій, які конче необхідні, а доцільно вести розмову про нейтралізацію негативних ефектів неминучого процесу, про забезпечення інвестиційного механізму системою безпеки.

4. Неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків.

Відсутність Податкового кодексу, невідпрацьованість, складність, неефективність і суто фіскальний характер законодавчих і нормативних актів щодо податкової системи визначають процес масового ухилення від сплати податків і таким чином - ще одну загрозу фінансовій безпеці.

5. Недосконала бюджетна система, низький рівень бюджетної дисципліни і надмірний дефіцит державного бюджету.

Ця загроза є результатом дії таких чинників: неякісного бюджетного планування, повільного переходу до системи бюджетних витрат через державне казначейство, відсутності незалежної звітності органів виконавчої влади всіх рівнів за використання бюджетних коштів і пов'язаної з цим поширеної практики нецільового або незаконного їх витрачання, наявності великої заборгованості підприємств бюджету, неефективної системи міжбюджетних відносин, поширеної практики використання поза бюджетом платежів, що йому належать.

6. Високий рівень інфляції.

Підвищення привабливості імпорту по відношенню до вітчизняних товарів замкнуло макроекономічний ланцюжок у вигляді контуру “підвищення привабливості імпорту - збільшення попиту на іноземну валюту - перетік грошей на валютний ринок - зниження обмінного курсу гривні - зростання цін”. До того ж політика стримування курсу гривні в умовах відсутності економічного зростання є штучною.

7. Зростання “тіньової” економіки, посилення її криміналізації, нелегальний перетік валютних коштів за кордон.

Як відомо, “тіньова” економіка - це частка економічної сфери держави. Умовно вона поділяється на:

- легальну, яка користується недосконалістю чинного законодавства;

- напівлегальну, доходи від якої хоча й формуються за рахунок узаконеної діяльності, але шляхом приховування частини виробленої продукції, наданих послуг або одержаного прибутку;

- неформальну, яка передбачає різні форми незареєстрованого підприємництва (“човникова” торгівля, репетиторство, посередницька діяльність, праця в домашніх умовах тощо);

- кримінальну, пов'язану із веденням забороненої законом діяльності (контрабанда, рекет, проституція, виготовлення і торгівля наркотиками та іншими незаконними товарами, відмивання “тіньових” капіталів, здирство, розбійництво тощо).

Нелегальний вивіз за кордон вітчизняних капіталів також набув масового, некерованого, а тому загрозливого характеру. За експертними оцінками щорічно такий вивіз становить 3-5 млрд дол. США. Основними джерелами “тіньових” капіталів є перерозподіл державної власності в процесі приватизації, неповернення виручки за експортовану продукцію, спекулятивні фінансові операції, ухилення від сплати податків і соціальних внесків. З доходів, що отримуються в “тіньовому” секторі, не сплачуються податки і внески з соціального страхування. Їх сума, що не отримується бюджетом, сягає 12-14 % офіційного ВВП. Основні причини загрозливого стану щодо зростання “тіньової” економіки: високе податкове навантаження і часті зміни в податковому законодавстві; державна нерегульованість підприємництва; висока інфляція і нестійкість гривні; криза платежів і нестача обігових коштів у підприємств; неефективна цінова політика; великі розміри економічної злочинності, корупція серед державних чиновників, пов'язана з високим рівнем адміністративного регулювання, що надає їм непотрібну свободу в прийнятті рішень на власний розсуд; відсутність глибокого аналізу форм і методів “тіньової” економіки, властивих їй автономних механізмів внутрішнього регулювання, кількісного і якісного моніторингу основних напрямків “тіньової” економіки і джерел її існування та збільшення.

8. Штучність курсу національної грошової одиниці.

Світовий досвід свідчить про те, що тільки методами монетарної політики утримувати курс будь-якої грошової одиниці протягом довгого часу неефективно, бо це веде до зростання державного боргу, збільшення дефіциту бюджету. Крім того, практичне ігнорування в Україні таких реальностей, як перетік грошей з виробничої сфери до сфери обігу і збільшення попиту виробничої сфери на гроші, робило цю політику невідповідною реальному стану економіки. Макроекономічна політика орієнтується зараз в основному на монетарну складову, без достатнього врахування необхідності одночасної фінансової і економічної стабілізації, а монетарна складова в свою чергу зводиться до антиінфляційного контролю за величиною грошової бази і виключення використання грошової емісії для фінансування дефіциту бюджету. Такий підхід автоматично веде до обмеження об'єкта макроекономічної політики сферою грошового обігу, оскільки монетарне регулювання на практиці обмежується контуром “емісія грошей - зростання їх пропозиції на ринку грошового обігу - збільшення попиту на іноземну валюту - зниження обмінного курсу гривні - підвищення цін”.

9. Криза платежів.

Параметри платіжної кризи характеризуються розмірами дебіторської та кредиторської заборгованості, у тому числі бюджету, обсягами обігових коштів підприємств усіх форм власності і бартерної торгівлі.
Основними чинниками, які негативно впливають на стан розрахунків у народному господарстві, є: дуже повільне здійснення економічних реформ; відсутність достатнього платоспроможного попиту на вітчизняну продукцію; низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції та пов'язана з цим її невисока ліквідність; великий податковий тиск на товаровиробника; низький рівень кредитоспроможності банківської системи України; невисокі темпи приватизації та реструктуризації підприємств; недостатність обігових коштів у підприємств.

10. Неповноцінність фондового ринку.

Розвиненість фондового ринку, який є серцевиною ринкових відносин і забезпечує переміщення капіталів між різними секторами економіки, щонайбільше сприяє її реструктуризації і тим самим зростанню економічної безпеки країни. Повноцінний фондовий ринок стимулює збереження населення і господарюючих суб'єктів, впливає на стабілізацію фінансово-кредитної сфери, а при правильній організації може бути важливим фактором відновлення економічного зростання. Проте сьогодні в Україні фондового ринку у загальновизнаному в світі значенні не існує, він перебуває у стадії становлення. Сучасному стану фондового ринку характерні такі негативні риси: розпорошеність та подрібнення; вкрай незначні обсяги продажу цінних паперів на фондових і валютних біржах; переважна більшість угод з продажу-купівлі цінних паперів в Україні здійснюється на позабіржовому неоформленому ринку, що сприяє розвитку криміногенної ситуації на фондовому ринку і практично є продовженням “тіньової” економіки; український ринок поки що залишається поза межами нових ринків Центральної та Східної Європи, країн СНД; професійні та інші учасники ринку цінних паперів розташовані по регіонах України вкрай нерівномірно; більшості працівників суб'єктів фондового ринку бракує професійних знань та підготовки.

11. Нерозвиненість страхового ринку.

Створення ефективної системи захисту майнових прав і інтересів окремих громадян, підприємців і підприємств, підтримання соціальної стабільності у суспільстві й економічної безпеки держави неможливе без функціонування потужного ринку страхових послуг. Крім цього, страхування є також важливим джерелом акумулювання коштів для подальшого інвестування в реструктуризацію економіки. У 1997 р. в країні функціонувало 220-230 страхових організацій з загальним обсягом статутних фондів 60-70 млн грн. Такі розміри страхового ринку не надають йому можливості відігравати суттєву роль у забезпеченні страхового захисту суб'єктів господарювання та населення, серйозно впливати на зростання економіки. Стан страхового ринку України є результатом дії наступних чинників: недостатніх розмірів статутних фондів; низького рівня діяльності із страхування життя; відпливу страхових платежів за кордон; низького платоспроможного попиту населення та підприємств на страхові послуги; повільного поповнення нормативно-правової бази страхової діяльності. У країні практично відсутні колективне страхування співробітників підприємств на випадок смерті, страхування банківських кредитів та депозитів населення і підприємств, система взаємного страхування.

12. Нерозвиненість системи довірчого управління майном.

У розвитку ринкової інфраструктури особливе місце належить довірчим товариствам, що здійснюють довірче управління майном насамперед в інтересах громадян України. За створення оптимальних умов довірчі товариства спроможні стати ефективним інструментом національного фондового ринку, підвищувати економічну безпеку і примножувати добробут населення.

13. Слабкість банківської системи.

Повноцінна і надійна банківська система відіграє в ринковій економіці визначну роль. Ринковій економіці відповідає двоярусна багатосуб'єктна банківська система, яка за формою вже існує в Україні. Зараз у ній проходить етап комп'ютеризації, оснащення сучасними засобами зв'язку, опанування нових банківських технологій, непрямого регулювання банківської діяльності на основі економічних нормативів. Але цього замало. Надійність і потужність банківської системи України ще недостатні для того, щоб забезпечувати повною мірою фінансову безпеку держави.

14. Зростання внутрішнього боргу країни.

Темпи і обсяги зростання внутрішнього боргу країни вже стали серйозною загрозою.

Також загрозою економічній безпеці України у зовнішньоекономічній сфері є катастрофічне швидке зростання зовнішнього боргу. За 1991 - 1998 роки він зріс з 400млн. до 10,2 млрд. і в розрахунку на одного жителя країни вже досяг майже 170 дол. За даними Статистичного Бюро Європейської Комісії, індекс купівельної спроможності громадян України є одним з найнижчих у Європі, становлячи 17% від прийнятого за європейську норму. Опитування служби “Соціс - Геллап ” свідчать, що сьогодні 93% населення України ледь - ледь вдається “зводити кінці з кінцями”, а це приблизно на 20% більше, ніж у попередні роки. Тому зараз відбувається масовий відплив робочої сили за кордон, що, в свою чергу, негативно впливає і впливатимете в майбутньому на розвиток усієї економічної системи країни.

Проте в Україні здійснюється не народна, а мафіозна - номенклатурна приватизація - суто символічне перетворення працівників на власників (через отримання приватизаційних майнових сертифікатів), а далі відбувається широкомасштабне розкрадання державної власності. Серйозною загрозою для безпеки держави постають “тінізація” та криміналізація економіки ( тіньовий сектор складає до 60% економіки, приблизно 40% населення одержують офіційно переєстровані доходи ), які набули великого розмаху, що, по-перше, спричиняє значні збитки вилучення коштів з виробництва та їх направлення на некритичне споживання, а також відплив грошей за межи національного господарського простору України (згідно з оцінками, відповідний показник за роки незалежності сягає 20млрд. дол.), а по - друге, позбавляє Уряд можливості легально впливати більш як на половину економічної діяльності в державі, ефективно контролювати перебіг подій в її економічному житті.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати: в Україні не вдалося створити національну економічну систему, яка б забезпечувала прогресивний розвиток держави, її незалежність у формуванні й здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, у будові громадського суспільства, яке б відповідало сучасним світовим стандартам.

Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезінтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародні арени. Отже на сучасному етапі Україні потрібно своєчасно виявити фактори, які підривають стійкість, соціально-економічну безпеку держави.

Висновок

Отже підсумовуючи все перелічене вище можна зробити висновок, що загрозу економічній безпеці становлять, насамперед, рекомендації та пропозиції щодо, по- перше, недоцільності державного регулювання макроекономічних процесів навіть за допомогою ринкових підойм - ціноутворення, капіталоутворення, валютного режиму, кредитно-інвестиційної політики зовнішньоекономічної діяльності та соціальних пріоритетів; по-друге, форсованих темпів роздержавлення та приватизації, незважаючи на відсутність відповідних умов; по-третє, жорстко ортодоксальної монетарної політики, що позбавляє Уряд можливості здійснювати ефективне регулювання співвідношення між прибутком і собівартістю (і в тому числі - таких складових останньої, як матеріальні затрати, заробітна плата, амортизація тощо) та послужила вагомою причиною руйнування макроекономічних пропорцій процесу відтворення, отже - і поглиблення економічної кризи.

Список використаних джерел

1. Белоусова І.А. Економічна безпека як складова національної безпеки України / І.А. Белоусова // Економічний часопис-ХХІ. - 2010. - № 5-6. - С.14- 17.

2. Кириченко О.А. Організаційно-правове забезпечення функціонування системи економічної безпеки України / О.А. Кириченко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. - 2010. - № 1. - С.54-59.

3. Скорук О.В. Національна економічна безпека держави та її елементи / О.В. Скорук // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2009. - № 7. - С.84-88.

4. Тропіна В.Б. Економічна безпека: теоретичні аспекти дослідження / В.Б. Тропіна, І. В. Губенко // Науковий вісник ЧДІЕУ. - 2011. - № 2. - С. 16-22.

Размещено на Allbest.ru