Формування та аналіз показників виробничої діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство науки і освіти України

Державний вищий навчальний заклад

«Національний гірничий університет»

Інститут заочної освіти

Кафедра прикладної економіки

Контрольна робота

з дисципліни «Економічне забезпечення управлінської діяльності»

Варіант №3 «Формування та аналіз показників виробничої діяльності підприємства»

Виконав: студент гр. М-АМ-13-1

Перевірив: доц. Тимошенко Л.В.

Дніпропетровськ

2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні показники ефективної виробничої діяльності підприємства

2. Оцінні показники рівня ефективності виробництва підприємства

3. Матеріальні витрати і показник матеріаломісткості продукції

4. Показники фінансової діяльності підприємств

Висновки

Перелік використаних джерел

ВСТУП

Управління слід розглядати як цілеспрямований процес впливу або як об'єднання зусиль персоналу для досягнення певних цілей.

Провідну роль в управлінні виробництвом відіграє прийняття рішень, ефективність яких є неодмінною умовою успішного функціонування підприємства.Тому не дивно, що прийняття рішень займає центральне місце в теорії управління.Потреба у прийнятті управлінського рішення виникла тоді, коли є декілька альтернатив.Звідси прийняття рішення -- це вибір курсу дій із великої кількості можливо здійснених альтернатив. Вибір оптимального курсу дій зв'язаний з переробкою значної кількості інформації відносно проблеми, що вирішується.

Враховуючи, що рішення завжди повинно привести до конкретний дій, особа, що приймає рішення, повинна бути впевнена в обґрунтованості своїх дій.

Слід пам'ятати, що рішення в управлінні виробництвом приймається, зазвичай, в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Втілення будь яких рішень у реальність супроводжується різними непередбачуваними обставинами, насамперед, зовнішніми факторами.

Тому прийняття управлінських рішень та їх втілення завжди пов'язані з ризиком. Ризик не тільки притаманний господарській діяльності, але і стає невід'ємною частиною будь-якої виробничо-комерційної діяльності. Усунути ризик не є метою управлінської діяльності, тому що здійснити це неможливо.

Метою управління є гарантія того, що взятий на себе ризик повинен бути обґрунтованим ризиком, що врешті-решт повинно забезпечити максимальну віддачу від затрачених ресурсів.

Звідси стає зрозумілим прагнення кожного керівника отримати в своє розпорядження якомога більше інформації, щоб максимально гарантувати себе від можливих невдач. Якість рішення значною мірою залежить від повноти і якості інформації.

1. Основні показники ефективної виробничої діяльності підприємства

Поняття ефективності -- одне з центральних в економічній теорії та практиці. На будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна -- на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі тощо, економічна -- на підвищення прибутковості всієї господарської діяльності, суспільна -- на подолання нерівності в розподілі доходів і підтримання соціальної справедливості, виробнича -- на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов'язані між собою, взаємозалежні і разом визначають ефективність економічної системи країни загалом.

Результати роботи підприємства аналізують за показниками, що характеризують сторони його діяльності, їх вибір залежить від мети аналізу. Визначення стратегічних цілей потребує порівняння результатів діяльності конкретного підприємства з підприємствами-конкурентами. Для такого аналізу вибирають узагальнюючі показники, що відображають діяльність окремих напрямів або структурних підрозділів. Визначення тактичних цілей потребує контролю діяльності підприємства, тобто розрахунку показників ефективності функціонування окремих підрозділів або виробництва окремого виду продукції.

Планування як розробка завдань підприємства на перспективний і поточний періоди передбачає співставлення вигоди використання різних видів ресурсів або їх поєднання у певному періоді та можливості їх зміни в майбутньому. Кожна з цілей, що стоять перед підприємством, потребує аналізу низки показників, що дає змогу прийняти конкретні рішення щодо поведінки підприємства. Джерелом інформації є звітність підприємства: річний бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух капіталу, звіт про рух коштів та ін. На основі даних звітності визначається кінцевий результат роботи підприємства у вигляді нарощування власного капіталу за звітний період. Діяльність підприємства можна проаналізувати за економічними показниками, об'єднаними у групи, кожна з яких характеризує економічний потенціал підприємства, економічну ефективність, конкурентоспроможність і фінансову стійкість.

Економічний потенціал підприємства характеризують: активи фірми, обсяг продажів, прибуток чистий і валовий, основний і оборотний капітал, власний і позичковий капітал, виробничі потужності, науково-дослідні роботи та ін.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін.

Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки економічної ефективності суспільного виробництва і в загальному вигляді вимірюється як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва. В окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією і визначається її кількістю, виробленою в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. На рівні підприємства основними показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість. Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на виробництво одиниці продукції. Вони розраховуються за формулами

де W -- виробіток; t -- трудомісткість виробленої продукції; Q -- обсяг виробленої продукції; Т -- витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Як уже зазначалось вище, основними показниками ефективного використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни. Фінансове становище підприємства можна проаналізувати за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів і власних коштів. Платоспроможність -- це показник, що характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов'язання. Коефіцієнт платоспроможності дорівнює

Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький -- навпаки.

Ліквідність -- це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Коефіцієнт ліквідності дорівнює

Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми.

В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інформації про результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі необ'єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать від вивчення фінансового становища майбутнього партнера.

В управлінні підприємством або організацією, що здійснюють будь-які види господарської діяльності в ринковому економічному середовищі, застосовуються різні показники. їх використання має відображати особливості діяльності підприємства або організації, давати змогу вести певну аналітичну роботу, на основі якої ухвалюються управлінські рішення відповідно до обраної стратегії.

Показники - це кількісна і якісна оцінка становища і результатів господарської діяльності, виражена у певних одиницях виміру.

Для відображення господарських процесів використовують кількісні і якісні, натуральні й вартісні показники. До кількісних показників належать, наприклад, показники кількості найманих працівників, кількості безробітних, перевезення вантажів, кількості малих підприємств, заготівля деревини, валовий збір зернових культур, розмір посівних площ тощо. Кількісні показники використовують для характеристики розміру, абсолютного рівня аналізованого явища. Якісні показники застосовуються для характеристики особливостей процесу відтворення, виражають співвідношення між різними елементами цього процесу. Якісними показниками є, наприклад, показники продуктивності праці, собівартості одиниці продукції, використання основних фондів тощо. Вони характеризують ефективність господарської діяльності. Натуральні показники застосовуються для визначення величини явища (об'єкта) у певних фізичних одиницях - кілограмах, тоннах, метрах, кілометрах, літрах, гектарах, тонно-кілометрах тощо. Вони визначають матеріально-уречевлені пропорції економічного виробництва, зв'язки між постачальниками та споживачами. Вартісні показники є універсальними. Вони відображають у грошовій формі кількість праці, витраченої на виробництво товарів та послуг, і використовуються для вимірювання всіх господарських операцій і явищ, а також узагальнення результатів господарської діяльності підприємства за певний період. Вартісні показники використовують для визначення валових витрат і валових доходів підприємницьких структур, здійснення розрахункових операцій, оплати праці працівників, обчислення податків до бюджету тощо. При цьому варто враховувати ту важливу обставину, що на будь-який вартісний показник істотно впливає динаміка цін.

Показники господарської діяльності підприємств класифікуються також за групами: норми, показники часу роботи (затраченого на виконання робіт або виробництво продукції*), показники трудових ресурсів, показники виробництва, фінансові показники тощо.

Показники господарської діяльності підприємницьких структур можуть бути об'єднані в певну систему (рис. 1).

Рис. 1. Структура системи показників

Застосування у підприємницькій діяльності різних показників господарських операцій і процесів дає змогу всебічно відображати особливості діяльності підприємницьких структур, контролювати її та визначити реальні результати цієї діяльності.

2. Оцінні показники рівня ефективності виробництва підприємства

показник ефективність економічний фінансовий

У господарській практиці використовують систему оцінних показ­ників. Система оціночних показників ефективності роботи підприємства в умовах ринку може бути побудована у такій послідовності:

1) показник ефективності використання основних фондів - фондовіддача;

2) сировини і матеріалів - матеріаломісткість;

3) живої праці - продуктивність праці;

4) узагальнюючий показник оцінки ефективності - прибуток (рентабельність).

Кожен оцінний показник має об'єктивну основу й економічний зміст, відображає процес розширеного відтворення і його основні елементи: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Схему найважливіших чинників, що визначають ефективність виробництва, показано на рисунку 2.1.

Кожен показник системи оцінки, узятий окремо, крім узагальнюючого показника, є односторонньою (частковою) характеристикою ефективності.

Рис. 2.1. Найважливіші чинники, що визначають ефективність виробництва

У науково-навчальній літературі і методичних рекомендаціях для оцінки рівня ефективності виробництва пропонується також набір інших показників, що, на наш погляд, надмірно ускладнює оцінку. Тому доцільно застосовувати класичний підхід, що обмежує кількість економічних показників.

Необхідно враховувати, що застосовувані нині оцінні показники через відсутність розвинених ринкових відносин, недосконалість системи ціноутворення, монопольне становище багатьох підприємств, не завжди об'єктивно характеризують ефективність їхньої господарської діяльності. В умовах перехідної економіки за нестабільності цін, інфляції динаміку показників ефективності виробництва доцільно узгоджувати з динамікою натуральних показників.

Взаємозв'язок основних груп показників визначає послідовність проведення їхньої комплексної економічної оцінки як сукупності окремих аналізів.

Для вибору критеріїв оцінки об'єктивності виробництва рекоменду­ється використовувати таку послідовність. На першому етапі визначається безліч окремих критеріїв для вирішення економічного завдання; на другому - особа, що приймає рішення, повинна розглянути безліч критеріїв і одержати сукупний критерій оцінки різних варіантів вирішення завдання.

Комплексне вивчення господарської діяльності підприємства починають з вивчення обсягу, асортименту і якості виробленої продукції.

У вивченні економіки підприємства важливе значення має вимірювання обсягу продукції в натуральних і грошових одиницях.

На результати виробничої діяльності підприємства впливають різні чинники. Вони діють не ізольовано один від одного, а у взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Показниками обсягу виробництва продукції є товарна продукція в порівняльних цінах підприємств, обсяг реалізації продукції в діючих цінах підприємств. Показники обсягів товарної і реалізованої продукції тісно взаємозалежать. Поряд з вартісними показниками широко використовуються і натуральні (у тоннах, метрах, штуках та ін.).

В умовах ринкової економіки важливого значення набуває якість продукції.

Асортимент характеризує певну сукупність вироблених підприємством товарів, що відрізняються споживчими властивостями, призначенням і якістю.

Основними чинниками, що впливають на рівень і динаміку виробництва продукції, є праця і її продуктивність; основні фонди, їх постійне відновлення і реконструкція на базі сучасних технологій; ступінь використання виробничих потужностей підприємства; предмети праці, що беруть участь у створенні продукту, і ступінь їх використання у виробництві.

У сучасній українській економіці народногосподарського планування в його старому директивному розумінні уже немає. Застосовується так зване стратегічне планування на рівні корпорацій і підприємств. Тепер кожне підприємство самостійно планує свій обсяг продукції, її структуру, асортимент і якість. Прогнозні показники цих параметрів є результатом глибоких маркетингових досліджень.

Для характеристики динаміки вартісних показників використовується товарна продукція, вимірювана в порівняльних цінах. Для вивчення динаміки обсягів виробництва використовують як абсолютні, так і відносні дані (величина приросту, темпів зростання).

3. Матеріальні витрати і показник матеріаломісткості продукції

В умовах ринкової економіки аналіз використання матеріальних ресурсів дедалі більше стає справою самого підприємства, що в умовах конкуренції і необхідності зниження витрат виробництва сприяє виявленню резервів економії матеріальних ресурсів у повному обсязі. Оцінюючи матеріальні витрати і показник матеріаломісткості продукції, потрібно враховувати два аспекти: дослідження факторів, що впливають на формування показника матеріаломісткості; використання матеріаломісткості як фактора, під впливом якого формуються інші показники господарської діяльності підприємств.

На зміну витрат матеріальних ресурсів впливає вдосконалювання організації виробництва, його технічної (технологічної) підготовки і власне процесу виробництва. Удосконалювання організації виробництва - це впровадження передових форм організації праці, розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування, поліпшення матеріально-технічного постачання тощо. Оцінка матеріаломісткості повинна показати використані резерви зниження матеріальних витрат.

Продуктивність праці - кількість виробленої продукції за одиницю робочого часу (виробіток) або витрати праці на одиницю продукції (трудомісткість).

У промисловості розвинутих країн (СШ А, ФРН,Франція)застосовуються різні показники продуктивності праці. Найбільш поширений і універсальний з них - виробіток. Залежно від того, в яких одиницях вимірюється обсяг продукції, розрізняють три методи визначення виробітку:

- натуральний метод (у тоннах, метрах, штуках) широко вико­ристовується на підприємствах, коли випускається однорідна продукція;

- вартісний метод - застосовується для визначення продуктивності праці на підприємствах, що випускають різнорідну продукцію. В умовах інфляції і підвищення цін на продукцію вартісний метод невиправданий. У західних країнах для оцінки ефективності роботи підприємства розглядаються реальні, тобто очищені від підвищення цін показники, наприклад, співвідношення основного капіталу і випущеної продукції. Однак підприємці у своїй господарській політиці орієнтуються на поточні ціни;

- трудовий метод (метод нормованого робочого часу), при якому виробіток визначається в годинах. Застосовується переважно на окремих робочих місцях, у бригадах, на ділянках у разі випуску різнорідної і незавершеної виробництвом продукції, яку не можна виміряти ані в натуральних одиницях, ані у грошовому вираженні.

Трудомісткість продукції - кількість робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції або надання одиниці обсягу роботи (послуг).

Вона вимірюється витратами робочого часу в годинах. Чим менша трудомісткість, тим більша продуктивність праці, тобто показник трудомісткості і показник продуктивності праці обернено пропорційні.

Використовуються різні методи вимірювання трудомісткості. За складом витрат розрізняють такі види трудомісткості: технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість керування виробництвом, повну трудомісткість.

На практиці визначаються показники повної і цехової трудомісткості. Повна трудомісткість може вимірюватися за виробами методом прямого розрахунку на основі чинних нормативів.

При оцінці роботи підприємства продуктивність праці є проміжним показником. Продуктивність праці може підвищуватися,тоді як ефективність виробництва падатиме за рахунок збільшення собівартості, незадовільного використання основних фондів і оборотних коштів, погіршення якості продукції. Підвищення продуктивності праці без різкого поліпшення фондовіддачі не сприятиме підвищенню ефективності загалом.

Вирішальне значення для підвищення продуктивності праці має виявлення і використання резервів зменшення трудомісткості продукції. Найважливіші з них - механізація й автоматизація трудомістких робіт, заміна фізично зношеного устаткування, впровадження досконалої технології, поліпшення організації виробництва й умов праці, посилення матеріальної зацікавленості працівників. З цих питань наукою і практикою розроблено різні рекомендації.

Прибуток є базою для оподатковування, він також є джерелом коштів для сплати податку. Прибуток-абсолютний показник. Відносна характеристика прибутку - рентабельність.

Прибуток-об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин. Він внутрішньо притаманний ринковій конкуренції. Так, К. Маркс писав, що "конкуренція є змаганням заради прибутку, конкуренція є торговельним, а не промисловим змаганням, тому що при капіталізмі промислове змагання існує лише заради торговельної мети". Формування цивілізованих ринків товарів, фінансових ресурсів, цінних паперів супроводжується підвищенням ролі прибутку в системі статистичних показників.

Для колективу підприємства зміст комерційного розрахунку повинен полягати не в тому, аби нести менші витрати, а щоби більше одержати прибутку, і не тільки сьогодні, а й у майбутньому. А для цього повинні бути ефективними витрати на розвиток і удосконалювання виробництва, упровадження нових технологій. Через це важливо дати оцінку роботи підприємства з погляду того, як у нього співвідносяться поточні потреби з перспективними, споживання - з нагромадженням.

Якщо ціни стабільні, динаміка прибутку характеризує зміну ефективності роботи підприємства. Так, якщо не змінилися обсяги використовуваних підприємством ресурсів (та сама кількість працівників, ті самі виробничі фонди) і ціни, то прибуток збільшується пропорційно до підвищення ефективності виробництва.

Характеристику узагальнюючих (оцінних) показників ефективності роботи підприємств наведено в таблиці 4.6.

За показниками, наведеними у таблиці 4.6. здійснюється оцінка економічного розвитку підприємства, тобто оцінка ефективності його виробництва.

Таблиця 4.6. Характеристика узагальнюючих (оцінних) показників ефективності роботи підприємств

Методи вивчення динаміки прибутку можна звести до оцінювання впливу на неї фізичного обсягу продукції, рівня цін і собівартості продукції. Різні варіанти оцінки зумовлені тим, що в кожному з випадків розглядається специфічна комбінація інших рівних умов, що не дає змоги порівнювати одержувані результати між собою безпосередньо.

До найсуттєвіших резервів збільшення прибутку варто зарахувати підвищення якості продукції, що випускається, і зниження повної собівартості. Результати факторного аналізу прибутку показують шляхи і напрями роботи (з менеджменту і маркетингу) у розрізі окремих номенклатурних груп продукції.

Для збільшення прибутку потрібно знижувати собівартість продукції, що забезпечується як за рахунок ощадливої витрати матеріальних ресурсів і зменшення питомої ваги матеріаломісткості продукції, так і шляхом повнішого й ефективнішого використання основних виробничих фондів і робочої сили.

Використання виробничого потенціалу оцінюють шляхом визначення рентабельності. Прибутковість (рентабельність) можна вимірювати по-різному. У практиці США такі вимірники називаються фінансовими коефіцієнтами (потрібно зазначити, що статистична база в американського підприємця значно більша, ніж у нашого). Так, коефіцієнт виробничих ресурсів (Р) визначається за формулою

де П - прибуток; Ф0 + Фов + Оп- виробничі ресурси.

Узагальнюючий коефіцієнт ефективності умовно чистої продукції 1 визначається за формулою:

де А +Оп+ П-умовно чиста продукція. Розглянемо на умовному прикладі розрахунок рівня ефективності підприємства через наведений узагальнений коефіцієнт ефективності. Його динаміку показано в таблиці 4.10; показники, крім коефіцієнта ефективності, обраховуються в тис. грн.

Оцінка поданих у таблиці 4.10 показників виявляє тенденцію до підвищення ефективності діяльності підприємства. Так, за розглянутий період прибуток збільшиться удвічі. У цьому зв'язку виникає необхідність подальшого - чинникового аналізу - зростання прибутку.

Менеджери несуть відповідальність за ефективність використання усіх виробничих ресурсів, за стабільність поточних і довгострокових доходів підприємства від його основної діяльності.

4. Показники фінансової діяльності підприємств

Ринкові відносини створюють підприємствам можливість самостійно спрямувати необхідні фінансові ресурси на вирішення завдань технічного й економічного розвитку, формування різних фондів. Тому необхідно вивчати й аналізувати фінансовий стан підприємства. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства дає змогу охарактеризувати його економічний потенціал, якість діяльності. Систему найважливіших показ­ників фінансового стану підприємства наведено на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Показники фінансового стану підприємства.

Потрібно оцінити активи підприємства; основні виробничі фонди; кількість і вартість виготовленої продукції; розмір коштів, внесених до статутного капіталу; забезпеченість власною сировинною базою і джерелами енергії; показники загальних витрат і доходів підприємства за окремими статтями господарської діяльності, у тому числі маркетингової (наприклад, за витрачанням коштів, виділених на маркетингову і рекламну діяльність на початок кожного року, науково-дослідні роботи з випуску нової продукції та ін.).

Враховуються доходи і надходження коштів: чистий прибуток, амортизаційні відрахування, дотації, довгострокові і короткострокові кредити, надходження від випуску акцій. Оцінюються показники використання коштів у вигляді організаційних витрат на емісію акцій, виплат дивідендів за акціями, надходжень на рахунки в банку.

Важливе значення має оцінка ефективності роботи підприємства в цілому і насамперед величина прибутку: валовий і чистий (залишок валового прибутку після сплати податків, процентів за кредити, відрахувань у фонди нагромаджування і споживання).

За прибутком можна розрахувати такі відносні показники:

- відношення прибутку до обсягу продажів з урахуванням підвищення цін;.

- відношення прибутку до активів підприємства;

- відношення прибутку до основних виробничих фондів;

- відношення прибутку до власних і довгострокових позикових коштів;

- відношення прибутку до капітальних вкладень.

Наприклад, показник норми прибутку на капіталовкладення можна визначити за формулою:

де Вп - валовий прибуток до відрахування податків і процентів за кредити (вартість продажу за винятком витрат на виробництво і процентів);

К - капіталовкладення в основні й оборотні фонди мінус заборгованість за капіталовкладеннями.

Ефективність роботи підприємства характеризує також відношення загальної вартості реалізованої продукції до вартості матеріально-виробничих запасів.

Особливе місце в оцінці фінансово-економічного становища підприємства займає характеристика його залежності від зовнішніх джерел фінансування. Фінансові можливості підприємства оцінюють за його кредитоспроможністю, здатністю здійснювати зовнішньоекономічні й інші угоди за власний рахунок, спроможності нарощувати основні фонди як за допомогою власних коштів, так і кредитів.

Фінансово-економічну діяльність підприємства рекомендується оцінювати за кілька років і подавати у вигляді розгорнутих таблиць, які потім використовуються для складання прогнозів і стратегічних планів розвитку підприємства, а також для маркетингових цілей.

Висновки

В умовах ринкової економіки важливого значення набуває якість продукції.

Асортимент характеризує певну сукупність вироблених підприємством товарів, що відрізняються споживчими властивостями, призначенням і якістю.

Основними чинниками, що впливають на рівень і динаміку виробництва продукції, є праця і її продуктивність; основні фонди, їх постійне відновлення і реконструкція на базі сучасних технологій; ступінь використання виробничих потужностей підприємства; предмети праці, що беруть участь у створенні продукту, і ступінь їх використання у виробництві.

У сучасній українській економіці народногосподарського планування в його старому директивному розумінні уже немає. Застосовується так зване стратегічне планування на рівні корпорацій і підприємств. Тепер кожне підприємство самостійно планує свій обсяг продукції, її структуру, асортимент і якість. Прогнозні показники цих параметрів є результатом глибоких маркетингових досліджень.

Перелік використаних джерел

1. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп.- М: Финансы и статистика, 2001. - 416 с

2. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник - Тернопіль: Економічна думка, 2001.- 365с

3. Зудилин А. П. Анализ хозяйственной деятельности предприятий развитых капиталистических стран: Учеб. - пособие. - М.: Из-во УДН, 1986.

4. Барнгольц С.Е. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. -- М.: Финансы и татистика, 1984.

5. Економічний аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Уклад. Г.І. Андрєєва. -Суми: УАБС 2007. - 230 с.

Размещено на Allbest.ru