Теоретичні основи рентабельності підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи рентабельності підприємства

1.1 Основні положення

1.2 Показники рентабельності

1.2.1 Рентабельність продукції

1.2.2 Рентабельність вкладень підприємства

2. Аналіз рентабельності на підприємстві ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

2.1 Спеціалізація ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

2.2 Дослідження рентабельності підприємства ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

3. Шляхи вдосконалення рентабельності на підприємстві ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

3.1 Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства

3.2 Напрямки зниження витрат підприємства

Висновки

Список використаних джерел

рентабельність дохід прибуток собівартості

Вступ

В даній курсовій роботі буде розглянута тема «Дослідження рентабельності підприємства та шляхи її підвищення».

На даний момент часу світова економіка і, зокрема , економіка України знаходиться у стані кризи. Ці обставини впливають негативно на здійснення господарської діяльності всіх господарюючих суб'єктах. Багато з них, в основному дрібні підприємства, змушені припинити своє існування. Показники тих підприємств, які ще «тримаються на плаву», значно змінились в гіршу сторону, доводиться приймати кардинальні заходи по стабілізації стану шляхом скорочення об'ємів виробництва, засобів виробництва, робочої сили та інше.

В даних умовах питання аналізів методів підвищення рентабельності надто актуальне, так як рівень рентабельності, тобто дохідність підприємств стрімко знижується. Таким чином необхідно розглянути фактори, що впливають на рівень рентабельності, методи підвищення її рівня з точки зору цих факторів.

При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибуток від реалізації та рентабельності(доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі введення досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва тощо. У ринковій економіці фінансові ресурси (капітал) вкладаються у будь-які види діяльності виключно за критерієм максимуму прибутку. Тому рентабельність, тобто ефективність використання капіталу, має велике значення при визначенні фінансових результатів діяльності підприємства.

Адже власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь-які рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком, тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток - це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень і одержання нових прибутків. сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже важливим і складним завданням.

Багато підприємств в Україні працюють нерентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька.

Метою даної курсової роботи є розгляд з усіх боків понять рентабельності, розробка пропозицій по збільшенню показників, у наслідок чого будуть виявлені підприємства ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство» і запропонувати шляхи їх усунення. Також в курсовій роботі необхідно провести комплексний аналіз і оцінку показників рентабельності.

Об'єктом дослідження цієї курсової роботи є публічне акціонерне товариство «Димерське автотранспортне підприємство».

Предметом в даній курсовій роботі є: поняття рентабельності, її показники, види; оцінка рентабельності і шляху її підвищення.

1. Теоретичні основи рентабельності підприємства

1.1 Основні положення

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства. Наприклад, якщо темпи продажів підприємства падають, то чи зменшиться відповідно цьому виробництво товарів або підприємство повинно дотримуватися колишніх темпів розвитку, роблячи запас на майбутнє? Або якщо попит на продукцію сильно і несподівано збільшується, то чи можна з існуючих потужностей зняти більше продукції? Чи повинне підприємство розвивати нові технології, що вимагають значних капіталовкладень, або обмежитися інтенсифікацією праці? Все це зрештою пов'язано з оцінкою використання ресурсів підприємства. Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності. Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.

Показники рентабельності розраховуються на основі звіту про фінансові результати підприємства В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти із таблиці вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Основні показники рентабельності підприємства: рентабельність продажів, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність продукції, темпи приросту власного капіталу.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

· рентабельність продажів;

· рентабельність активів;

· рентабельність власного капіталу;

· рентабельність інвестицій;

· рентабельність діяльності;

· рентабельність продукції.

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період.

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

В умовах ринку від рентабельної роботи залежить життєздатність підприємства, його можливості нагромаджувати фінансові ресурси, забезпечувати інтереси інвесторів, і конкурувати з іншими підприємствами. Рентабельна робота підприємства визначається насамперед прибутком, який воно отримує, а показники рентабельності характеризують відносну доходність і визначаються в процентах до витрат чи капіталу. Виділяють три групи показників: рентабельність майна (всього авансованого капіталу чи вкладень у підприємство); рентабельність виробничих фондів і рентабельність продукції (всієї реалізації чи окремих виробів).

Основним визначником рентабельності майна є рентабельність підприємницької діяльності або норма прибутку на вкладений капітал у сферу виробництва. Таким показником є рентабельність виробничих фондів, яка визначається відношенням балансового прибутку до середньої вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних засобів. Середня вартість матеріальних оборотних засобів визначається так само, як і середня вартість майна (за підсумком другого розділу аналітичного балансу-нетто). Цей показник можна оцінювати і за чистим прибутком.

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунку.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку для більш наглядного розуміння показників, які характеризують рентабельність. Класифікація показників рентабельності.

Рентабельність показує рівень прибутковості від реалізації товарів і є одним із загальних показників діяльності підприємств. Рівень рентабельності розраховується відношенням одержаного прибутку до витрачених коштів на виробництво продукції або як відношення одержаного прибутку до обсягу реалізованої продукції.



1.2 Показники рентабельності

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні дві групи: рентабельність продукції та рентабельність вкладень підприємства.

1.2.1 Рентабельність продукції

Рентабельність продукції показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції.

Зростання даного показника є наслідком росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або зниження витрат на виробництво при постійних цінах, тобто про зниження попиту на продукцію підприємства, а також більш швидким зростанням цін ніж витрат.

Показник рентабельності продукції включає в себе наступні показники:

1. Рентабельність всієї реалізованої продукції, що представляє собою відношення прибутку від реалізації продукції на виручку від її реалізації (без ПДВ).

2. Загальна рентабельність рівня відношення балансового прибутку до виручки від реалізації продукції (без ПДВ).

3. Рентабельність продажів по чистому пробули, що визначається як відношення чистого прибутку до виручки від реалізації (без ПДВ); 4. Рентабельність окремих видів продукції. Відношення прибутку від реалізації даного виду продукту до його продажною ціною.



1.2.2 Рентабельність вкладень підприємства

Рентабельність вкладень підприємства - це наступний показник рентабельності, який показує ефективність використання всього майна підприємства.

Серед показників рентабельності підприємства виділяють 5 основних:

1.Загальна рентабельність вкладень, що показує яка частина балансового прибутку припадає на 1грн. майна підприємства, тобто наскільки ефективно воно використовується.

2.Рентабельность вкладень по чистому прибутку;

3.Рентабельность власних коштів, що дозволяє встановити залежність між величиною інвестуються власних ресурсів і розміром прибутку, отриманого від їх використання.

4.Рентабельность довгострокових фінансових вкладень, що показує ефективність вкладень підприємства в діяльність інших організацій.

5.Рентабельність перманентного капіталу. Показує ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльність даного підприємства на тривалий термін.



2. Аналіз рентабельності на підприємстві ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

2.1 Спеціалізація ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

Підприємство було створене в 1979 році. Здійснює регулярні перевезення пасажирів на 14 приміських та 6 міжміських маршрутах, а також нерегулярні перевезення ( за договорами з підприємствами, та на замовлення населення).

Публічне акціонерне Товариство Димерське автотранспортне підприємство засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області від 31 жовтня 1995 року № 7/55-ВП шляхом перетворення державного підприємства Димерського АТП 13207 у відкрите акціонерне товариство відповідно до Наказу Президента України „ Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів " від 26 листопада1994 р. №699/94.

Назва Товариства - Публічне акціонерне товариство „Димерське автотранспортне підприємство ".Скорочено назва- ПАТ „Димерське АТП".

Місце знаходження Товариства: інд. 07330, Київська область, Вишгородський р- н, смт. Димер , вул. Шевченка , 89 .

Види діяльності за КВЕД 60.21.1. Діяльність регулярного автомобільноготранспорту, 60.23.0. Діяльність нерегулярного пасажирського транспорту.

ПАТ «Димерьське АТП» має власну територію 1 га, на якій забудований типовий автобусний парк з повним технологічним циклом, згідно законодавству України. На підприємстві є служби: перевезень, технічна, безпеки руху та охорони праці, фінансово-бухгалтерська. У ПАТ «Димерське АТП» цілодобово працюють відділ технічного контролю на дві поточні канави, диспетчерська служба та медична служба.

Підприємство володіє працівниками необхідної класифікації, обладнанням та приладами, які необхідні для виконання ТО та ТР автобусів усіх марок.

2.2 Дослідження рентабельності підприємства ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

Для дослідження рентабельності підприємства ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство» я вирішила взяти такі показники, як: дохід від реалізації послуг, чистий дохід, собівартість реалізації послуг і валовий прибуток, до якого входять прибуток та інші операційні доходи. Дані взяті з фінансової звітності підприємства за 2010, 2011, 2012 роки. По даним наведених в таблицях проводимо горизонтальний і вертикальній аналіз.

Таблиця 2.1 Аналіз за доходом, чистим доходом та собівартістю

Показники	Роки
	2010	2011	2012
Дохід від реалізації послуг	11945	13058	15254
Чистий дохід	9954	10867	11631
Собівартість реалізації послуг	8614	11194	11559

За даними наведеними в таблиці 2.1 я провожу тільки горизонтальний аналіз, тобто порівнюю звітній період з попереднім періодом. Але , щоб порівняти 2010 рік з попереднім мені потрібні дані за 209рік.Отже, в 2009 році дохід від реалізації послуг становить - 11570тис.грн , чистий дохід - 9642тис.грн, собівартість реалізації послуг - 7431тис.грн, а валовий прибуток, в тому числі прибуток - 2211тис.грн, інші операційні доходи - 54тис.грн. Спочатку проводимо аналіз по доходам від реалізації послуг порівнюємо 2009/2010, дохід зріс на 375тис.грн; 2010/2011 дохід зріс на 1113тис.грн; 2011/2012 дохід зріс на 2196тис.грн.

Зробимо висновок, що з кожним наступним роком дохід від реалізації послуг зростав.

Рисунок 2.1 Зміна доходів від реалізації послуг

Тепер зробимо порівняльний аналіз по чистому доходу, який отримало підприємство. Порівнюємо 2009/2010 чистий дохід зменшився на 1028тис.грн; 2010/2011 чистий дохід збільшився на 908тис.грн; 2011/2012 чистий дохід збільшився на 759тис.грн. Зробимо висновок, що чистий дохід зменшився лише у 2010 році порівняно з 2009,а в 2011 і 2012 був збільшений.

Рисунок 2.2. Зміна чистого доходу



Проводимо горизонтальний аналіз по собівартості реалізації послуг. Порівнюємо 2009/2010 роки собівартість збільшилась на 1183тис.грн; 2010/2011 собівартість зросла на 2580тисгрн; 2011/2012 собівартість збільшилась на 365тис.грн. Зробимо висновок, що собівартість реалізації послуг протягом цих років постійно зростала.

Рисунок 2.3 Зміна собівартості реалізації послуг

По даним в таблиці 2.2 проводимо горизонтальний и вертикальний аналіз.

Таблиця 2.2 Аналіз за валовим прибутком

Валовий прибуток	Роки
	2010	2011	2012
В т.ч. - прибуток	1340	0	72
Інші операційні доходи	37	125	34

Горизонтальний аналіз проводимо порівнюючи звітний рік з попереднім роком по прибутку. Порівнюємо 2009/2010 роки прибуток зменшився на 871тис.грн; 2010/2011 прибутку не було зовсім, так як прибуток за 2011 рік становив 0тис.грн; 2011/2012 роки прибуток різко зріс на 72тис.грн. Зробимо висновок, що прибуток в 2010 порівняно з 2009 зменшився, прибуток в 2011 році взагалі становив 0тис.грн, але в 2012 році ситуація покращилась и прибуток різко збільшився.

Рисунок 2.4 Зміна прибутку

Тепер проводимо горизонтальний аналіз по іншим операційним доходам. В порівняні 2009/2010 інші операційні доходи зменшились на 17тис.грн; 2010/2011 ці доходи збільшились на 88тис.грн; 2011/2012 інші операційні доходи зменшились на 91тис.грн. Зробимо висновок, що інші операційні доходи були низькими лише в 2011 році воно становили 125тис.грн.

Рисунок 2.5 Зміна інших операційних доходів



Проводимо вертикальний аналіз по даним із таблиці 2.2.

Вертикальний аналіз - це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів та зобов'язань, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому активів і зобов'язань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, які відбуваються в їх структурі.

Дані наведемо у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Вертикальний аналіз валового прибутку

Валовий прибуток	Роки
	2010	2011	2012
В т.ч. - прибуток	1340(97,3%)	0(0%)	72(67,9%)
Інші операційні доходи	37(2,7%)	125(100%)	34(32,1%)
Загалом	1377(100%)	125(100%)	106(100%)

За даними таблиці 2.3 ми можемо зробити висновок, що протягом 2010 року валовий прибуток в тому числі - прибуток становив 1340тис.грн(97,3%), а інші операційні доходи лише 37тис.грн(2,7%), але в 2011 році ситуація різко змінилася і прибуток склав 0тис.грн(0%), інші операційні доходи 125тис.грн(100%); протягом 2012 року прибуток складав - 76тис.грн(67,9%), а інші операційні доходи 34тис.грн(32,1%).

Отже, можемо зробити висновок, що фінансова ситуація протягом цих років, якщо брати загалом, на підприємстві є не зовсім поганою. Кожен показник з кожним роком зростав.



3. Шляхи вдосконалення рентабельності на підприємстві ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство»

3.1 Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства

Оскільки своєчасне і повне надходження виручки від реалізації є предметом особливої і постійної уваги підприємств, то фінансові служби у взаємодії зі збутовими та виробничими підрозділами домагаються суворого додержання договірної дисципліни поставок щодо асортименту, якості продукції, ритмічності відвантаження продукції споживачам, пильно стежать за своєчасністю розрахунків за продукцію.

Затримка надходження виручки від реалізації паралізує роботу підприємства: воно не може своєчасно розраховуватися з постачальниками, затримує виплату заробітної плати робітникам і службовцям, розрахунки з бюджетом; в кінцевому рахунку це призводить до зменшення обсягу виробництва. На жаль, у перехідний для ринкових відносин період все це у великих масштабах відбувається в Україні, оскільки не відрегульовані питання, пов'язані з формуванням фонду оборотних коштів, які мають обслуговувати сферу розрахунків, є збої у банківському механізмі організації розрахунків, підприємства не можуть пристосуватися до порядку розрахунків у вигляді попередньої оплати товарів і послуг

Виручка від реалізації надходить підприємству здебільшого за оптовими цінами, тому на поточний рахунок у банку або готівкою надходять кошти, що покривають насамперед усі операційні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Це, по-перше, матеріальні витрати на виробництво продукції, по-друге, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, нематеріальних активів, по-третє, інші витрати, які для підприємства мають такий самий характер, як і матеріальні витрати (мова йде, наприклад, про відрахування за рахунок собівартості продукції на соціальне страхування, на створення цільових бюджетних та позабюджетних фондів тощо), по-четверте, витрати ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство», у складі собівартості продукції на оплату праці (трудові витрати), по-п'яте, адміністративні витрати й витрати на збут, які, хоч і не є елементами виробничої собівартості, прилучаються до складу операційних витрат і формують повну собівартість реалізованої продукції.

Крім покриття всіх елементів операційних витрат (повної собівартості реалізованої продукції), виручка від реалізації містить прибуток, а також податок на додану вартість, які мають у повному обсязі перераховуватися до державного бюджету, бо це накопичення, які централізуються державою.

Дохід (виручка) від реалізації продукції є основним джерелом доходів ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство», тому фінансова служба зобов'язана забезпечити повне й рівномірне надходження її від клієнтів. Це потребує встановлення фінансового контролю за ритмічністю виробництва, дотриманням графіка відправлення автобусів.

Дослідники виділяють наступні складові економічної стійкості підприємств: виробничу, технологічну, організаційну, фінансову, ресурсну, інвестиційну, ринкову, інтерфейсну, соціальну та екологічну. З огляду на специфіку функціонування підприємств, вважається за доцільне виділити такі складові економічної стійкості, як виробнича, фінансова, ресурсна, соціальна та екологічна,кожна із складових економічної стійкості детермінується рядом внутрішніх і зовнішніх чинників. Так, виробнича стійкість підприємства відображає ступінь використання та захищеності його виробничого потенціалу. Вона визначається рівнем технічної, технологічної й організаційної стійкості підприємства і характеризується рівнем прогресивності технологій та продукції, що виробляється, ступенем адекватності організаційної й виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі.

Фінансова стійкість залежить від забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами. Вона відображає збалансованість засобів і джерел їх формування, доходів та витрат, грошових і товарних потоків, оцінюється на підставі співвідношення власного й залученого капіталів підприємства, темпів нагромадження власних засобів у результаті (господарської діяльності, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, забезпеченість матеріальних оборотних засобів власними джерелами. Про її послабленім свідчать зниження ліквідності, зростання кредиторської та дебіторської заборгованості.

3.2 Напрямки зниження витрат підприємства

Перехід економіки на інтенсивний шлях розвитку, орієнтація господарського механізму на економію і бережливість викликають необхідність створення нових організаційних форм пошуку найбільш ефективних напрямків планомірного зниження матеріаломісткості виробництва і раціонального використання матеріальних ресурсів.

Заключним етапом аналізу собівартості є загальний підрахунок невикористаних резервів, зменшення витрат і можливості підвищення рентабельності діяльності підприємства за рахунок мобілізації цих резервів.

Особливістю резервів зниження собівартості є їх комплексний характер, оскільки в них відбиваються використання всіх ресурсів підприємства - трудових, матеріальних і грошових.

Резервами зниження собівартості є лише ті, які створюють реальну економію засобів. До них відносять:

- скорочення затрат матеріалів;

- випередження темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати;

- впровадження використання передової техніки і технології;

- покращання використання обладнання, скорочення затрат на його утримання і експлуатацію.

- економне використання предметів праці

- зниження внутрішньо - виробничих витрат.

Резерви зниження собівартості аналізі потрібно розглядати в двох взаємозв'язаних аспектах: за видами затрат і характером їх використання.

По фактору використання резерви, пов'язані з удосконаленням технології виробництва, оснований модернізацією обладнання, покращання організації виробництва, праці і управління.

В числі найважливіших напрямків роботи по економії матеріальних ресурсів можна виділити наступні:

- зниження матеріаломісткості продукції;

- збільшення випуску послуг

- зменшення і ліквідація витрат;

Напрямки економії матеріальних ресурсів показують за рахунок яких заходів можна реалізувати ту чи іншу економію ресурсів.

Таким чином, джерела економії - це потенційні матеріальні ресурси, обсяг котрих потрібно і можна кількісно оцінити.

По початковій класифікації джерел економії матеріальних ресурсів виділяють два диви економії: пряма і побічна.

Пряма економія матеріальних ресурсів - це скорочення затрат на одиницю продукції. Утворюється безпосередньо в виробничому процесі.

Побічна може бути отримана як в сфері виробництва, так і в сфері обігу. Вона утворюється поза виробничим процесом за рахунок раціонального розміщення і зберігання виробничих і товарних запасів, використання ресурсів вторинної сировини.

Основні групи джерел прямої економії:

- цільове використання технології виробництва, направлене на економію матеріальних ресурсів (розробка раціональних способів розкрою листового металу, впровадження економічних профілів прокату, широке застосування зварних конструкцій);

- зменшення витрат і відходів.

- групи джерел побічної економії:

- заготовка і раціональне використання вторинних ресурсів та штучних;

- зменшення витрат матеріальних ресурсів та їх транспортування.

Основне значення в оцінці можливих резервів економії матеріальних ресурсів відіграє аналіз їх використання, так як лише на його основі можна зробити висновки про можливі резерви економії матеріальних ресурсів на даному підприємстві за аналізований період.

Розрахунок можливих факторів зниження собівартості

- ліквідація перевищення прямих матеріальних витрат на виготовлення продукції

- ліквідація непродуктивних виплат заробітної плати основним виробничим робітникам

- доведення до планових розмірів витрат на утримання й експлуатацію устаткування

- ліквідація понадпланових і непродуктивних виплат у складі загальногосподарських витрат

- те саме у складі загальновиробничих витрат

Мобілізація резервів зниження собівартості продукції що, як показує аналіз, є у розпорядження підприємства, забезпечує:

а) зниження рівня витрат на 1 гривню товарної продукції;

б) підвищення рентабельності продукції ;

Для більш точного розрахунку економії електроенергії потрібно встановлювати лічильники в кожному цеху і в кожному підрозділі.

Висновки

Найважливішим для підприємства є фінансово - економічний аналіз, який включає аналіз рентабельності продукції підприємства.

Рентабельність - прибутковість, підприємства; показник економічної ефективності виробництва промислового підприємства, який відображає кінцеві результати господарської діяльності. У підвищенні рівня рентабельності величезну роль грають трудові ресурси. В першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівника, уміння його працювати з колективом, відношення до тієї роботи, яку він виконує.

Потрібно удосконалити роботу відділу кадрів при прийомі людей на підприємство, щоб в майбутньому не виникали труднощі з персоналом. Тим самим ввести конкурс на заміщення тієї або іншої посади, можливість впровадження різного виду тестування, за наслідками якого можна надати робоче місце досвідченішій і перспективнішій людині.

Для дослідження рентабельності підприємства ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство» я вирішила взяти такі показники, як: дохід від реалізації послуг, чистий дохід, собівартість реалізації послуг і валовий прибуток, до якого входять прибуток та інші операційні доходи. Дані взяті з фінансової звітності підприємства за 2010, 2011, 2012 роки . По цим даним я зробила діаграми і показала як змінюються показники , які я взяла.

Можна зробити висновки, що майже всі показники протягом 2010-2012 років зростали.

Також в даній курсовій роботі наведені головні внутрішні і зовнішні чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:

1.Технологія. Технологічні нововведення,сучасні форми автоматизації та інше.

2.Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності.

3.Вироби. Самі продукти праці, їхні якість і зовнішній вигляд.

4.Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники.

5.Організація і системи. Єдність трудового колективу, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства.

6.Державна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Взявши до уваги в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації по поліпшенню діяльності підприємства:

· необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства;

· звернути увагу на організацію виробничого циклу, на рентабельність продукції, її конкурентоспроможність;

· удосконалити структуру управління;

· удосконалювати кадрову політику;

· продумувати і ретельно планувати політику ціноутворення;

· оновити підприємство новим обладнанням по ремонту автомобілів та закупити нові автобуси;

Своєчасно скориставшись заходами, щодо підвищення прибутку та напрямками зниження витрат, ПАТ «Димерське автотранспортне підприємство» може збільшити прибуток, поповнити власний оборотний капітал і досягти оптимальної фінансової структури балансу і поліпшити показники рентабельності.

Список використаних джерел

1. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. - К.: МАУП, 2005 - 80 с.

2. Економіка виробничого підприємства: Навч. посібник / За ред. И. М. Петровича. -- 2-гс вид., пер. та доп. -- К., 2002.

3. Барногльц С.Б. Економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку [Текст]/С.Б. Барногльц - М.: Логос, 2005.

4. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності: Теорія, практика та інтерпретація [Тек

5. Економіка підприємства: Підручник / за аг. Ред.. С.Ф. Покропивного - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528 с.

6. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -- К.: Атіка, 2004.--480 с.

7. Грищенко О.В. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства [Текст]/О.В. Грищенко - М.: Фінанси, 2007. - 202 с.

8. Донцова А.В. Аналіз фінансової звітності [Текст]/А.В. Донцова, Н.А. Нікіфорова - М.: Фінансовий менеджмент, 2008. - 54 с

9. Зайцев Н.Л. Економіка організації [Текст]/Н.Л. Зайцев: - М.: Видавництво "Іспит", 2008 р. - 768 с.

10. Ковальов В.В. Аналіз господарської діяльності підприємства [Текст]/В.В. Ковальов, О.Н. Волкова - М.: Проспект, 2007р. - С.42

11. Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві. -- Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. -- 329 с.

12. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // zakon1.rаda.gov.ua

13. Kиnepман Г. Экономика предприятия: Словарь. -- М.: Юристъ, 2000. -- 272 с.

Размещено на Allbest.ru

...