Методи оцінки інвестиційної кредитоспроможності підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Сутність і методи оцінки кредитоспроможності

1.1 Кредитоспроможність позичальника як економічне поняття

1.2 Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника

1.3 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Розділ ІІ. Аналіз аспектів оцінки кредитоспроможності позичальника

2.1 ПриватБанк як найбільший банк на банківському ринку України

2.2 Етапи процесу кредитування

2.3 Аналіз забезпечення кредиту

Розділ ІІІ. Вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності

3.1 Рекомендації щодо покращення методики оцінки кредитоспроможності ПриватБанку

3.2 Оптимізація роботи з проблемними кредитами

Висновки

Вступ

Необхідність забезпечення фінансової стабільності підприємств в умовах економічної кризи вимагає кредитної підтримки і удосконалення кредитних відносин між підприємствами і банками. Особливе значення відводиться грошово-кредитній політиці держави, яка спрямована, з одного боку, на забезпечення фінансування стабільного розвитку підприємств, а, з іншого боку, на стійкість кредитної системи і регулювання грошового обігу в економіці. Нині банківські установи розробляють різні підходи до оцінки кредитоспроможності клієнтів, причому кожен конкретний банк розробляє власну систему оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, виходячи з конкретних умов договору, пріоритетів у роботі банку, його спеціалізації, стану взаємовідносин з клієнтурою, рівня економічної і політичної стабільності в державі тощо. Проте в більшості вітчизняних методик оцінки кредитоспроможності не приділено належної уваги можливостям врахування галузевих особливостей функціонування позичальника. Неадекватна оцінка банками кредитного ризику може спричинити з одного боку виникнення кризових явищ у діяльності банку і банківської системи, а з іншого - значно зменшити розміри кредитування, що приведе згодом до зниження темпів розвитку галузей економіки, у тому числі, і торгівлі.

Економічний аналіз діяльності клієнта повинен здійснюватися банком постійно, починаючи з першого етапу - підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.

Значний внесок у розробку питань оцінки кредитоспроможності позичальників зробили сучасні економісти Заходу Е. Брігем, Л. Гапенські, П.С. Роуз, Дж. Ф. Сінкі. Ця проблема набула широкого висвітлення у працях В.В. Вітлінського та О. Пернарівського, О.В. Дзюблюка, А.М. Мороза та ін. Однак проблему не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії та на практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, що комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників-торговельних підприємств.

Актуальність дослідження - наявність великої кількості нерозв'язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються методів оцінки кредитоспроможності позичальника, яке найповніше відповідало б конкретним потребам комерційних банків України на сучасному етапі побудови ринкових відносин.

Мета даної курсової роботи - розкриття поняття кредитоспроможність, розгляд методик оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу.

Виходячи з мети даної роботи основними її задачами є наступні:

- вибір найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальника;

- виробити глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформулювати висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника;

- вивчення зарубіжного досвіду .

Об'єктом дослідження є сфера економічних відносин, що виникають між банком (кредитором) та його клієнтом (позичальником) з приводу перерозподілу вільних грошових засобів.

Предметом дослідження є теоретико - методичне забезпечення управління методикою оцінки кредитоспроможності позичальника банку.

В процесі написання роботи використані наступні методи дослідження: теоретичний, статистичний, табличний, аналітичний, метод розрахунку економічних показників..

Розділ І. Сутність і методи оцінки кредитоспроможності

1.1 Кредитоспроможність позичальника як економічне поняття

Кредитоспроможність клієнта (позичальника) - одне з тих нових понять, яке буквально внесла в наше життя нова економічна епоха. Не дивлячись на це, сьогодні, вже можна з упевненістю сказати, що воно зайняло в ній своє місце міцно і назавжди.

Існує безліч визначень кредитоспроможності клієнта (позичальника). Найпоширенішим з них є наступне: здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну - “платоспроможність”.

У зв'язку з цим, розглянемо відмінності понять кредитоспроможності і платоспроможності:

Кредитоспроможність

Поняття вужче у відмінності від платоспроможності

Прогнозує платоспроможність підприємства на термін кредиту [11,с.144]

Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, а саме позикової заборгованості.

Джерела погашення: виручка від реалізації продукції, виручка від реалізації майна, прийнятого банком в заставу по позиці, гарантія іншого банку або підприємства, страхове відшкодування.

Платоспроможність

Поняття, що вміщає в себе поняття кредитоспроможності;

Фіксує неплатежі за минулий період або яку-небудь іншу дату.

Характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості.

Джерела погашення - виручка від реалізації продукції, - виручка від реалізації майна підприємства.

Існує безліч доповнень та уточнень до поняття кредитоспроможності, які можна стисло звести до наступних визначень:

- необхідна передумова або умова отримання кредиту;

- готовність і здатність повернути борг;

- можливість правильно використовувати кредит;

- можливість своєчасно погасити позику (реальне повернення кредиту).

У працях економістів 20-х років, де проблеми кредитування завжди були актуальні і широко освітлені, кредитоспроможність розуміли як:

- з погляду позичальника: здібність до здійснення кредитної операції і можливості своєчасно повернути позику;

- з погляду банку: правильне визначення розміру допустимості кредиту [17, с. 49].

Найзмістовніше визначення кредитоспроможності було запропоноване М.О. Сахаровою, яка вважає, що кредитоспроможність банківських клієнтів є “таким фінансово-господарським станом підприємства або організації, який дає упевненість в ефективності використовуванні позикових засобів, здатності н готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору” [32, с. 20].

Інші дослідники заперечують з приводу ухвалення за основу такого визначення при розгляді методики оцінки кредитоспроможності ,стверджуючи, що якщо під ефективністю використовування позикових засобів розуміти отримання доходу від заходу, що кредитується, то банк не має права пред'являти такі вимоги до позичальника. Крім того, визначення кредитоспроможності, що приводяться, не враховують найважливішу умову кредитної операції, як правоздатність позичальника.

На думку цих авторів, суттю категорії "кредитоспроможність" є “ правове і господарське положення позичальника, що реально склалося, і, виходячи з оцінки якого банк ухвалює рішення про початок (розвитку) або припинення кредитних відносин з позичальником ” (23. -с. 32).

При визначенні банком кредитоспроможності, як правило, беруться до уваги наступні чинники:

- діє- і правоздатність позичальника для здійснення кредитної операції;

- його моральний вигляд, репутація;

- наявність забезпечувального матеріалу позики;

- здатність позичальника одержувати дохід.

Правоздатність - це визнана державою здатність юридичних осіб мати права і нести обов'язки, що передбачені і допускаються законом (23.-с. 33).

Дієздатність - це правомочність позичальника до отримання кредиту. Мається на увазі не тільки наявність Статуту, Свідоцтва про реєстрацію підприємства, ліцензії на той або інший вид діяльності, згода членів партнерства або засновницький договір, і інші документи, але і характеризується відсутністю яких-небудь обмежень і заборон на самостійність підприємства як юридичної особи (30.-с. 236).

До числа найважливіших аспектів кредитоспроможності відносилася наявність матеріального забезпечення позики. Окремі фахівці навіть надавали цьому чиннику вирішальне значення. Н. Бунге пов'язував вищу кредитоспроможність з найбільшою нерухомістю капіталу, вкладеного в нерухоме майно. Він писав, що "майно нерухоме розглядається як найкраща гарантія" .

Найважливішим чинником більшість економістів при розгляді питання про видачу кредиту вважала можливість отримання позичальником доходу. Той же І. Ададуров зв'язував можливість кредитування конкретного господарства " з його вищою доцільністю, стійкістю і прибутковістю" [13, c. 59]. Здатність позичальника погасити позикову заборгованість має значення для кредитора лише в тому випадку, якщо вона відноситься до майбутнього періоду (є прогнозом такої здатності, причому прогнозом достатньо обґрунтованим і правдоподібним). Тим часом всі показники кредитоспроможності, вживані на практиці, обернуто в минуле, оскільки розраховуються за даними за минулий період або періоди, до того ж звично дані про залишки ("запасах") на звітну дату, а не точніші дані про обороти ("потоках") за певний період. Тут - обмежувальне значення показників кредитоспроможності. Складнощі, породжувані інфляцією, спотворюють показники, що характеризують можливість погашення позикової заборгованості (це відноситься, наприклад, до показників оборотності капіталу і окремих його частин (активів, основного капіталу, запасів), і неоднаковою динамікою об'єму обороту через випереджаюче зростання цін на реалізовувану продукцію) і оцінкою залишків (основних засобів, запасів).

В сучасних умовах пов'язувати кредитоспроможність з одним з вище перелічених чинників не доводиться, також, як одержати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника з узагальненням цифрових і нецифрових даних.

По-перше, тому що, розглядаючи будь-який чинник, стикаєшся з проблемою його визначення.

По-друге, свій внесок в об'єктивні труднощі вносить суб'єктивний чинник - кризові українські умови, які не дозволяють говорити про загальну високу кредитоспроможність суб'єктів економіки, і будь-який з чинників при їх комплексному розгляді може виявитися вирішальним. Це означає, що для обґрунтованої оцінки кредитоспроможності крім інформації в цифрових величинах потрібна експертна оцінка кваліфікованих аналітиків.

1.2 Порівняльний аналіз визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника

Процес кредитування пов'язаний з дією численних і багатоманітних чинників ризику, здатних спричинити за собою непогашення позики в обумовлений термін. Зміни в споживацькому попиті або в технології виробництва можуть вирішальним чином вплинути на справи фірми і перетворити колись процвітаючого Позичальника на збиткове підприємство. Тривалий страйк, різке зниження цін в результаті конкуренції або відхід з роботи провідних фахівців - все це здатний відобразитися на погашенні боргу позичальником. Надаючи позики, комерційний банк повинен вивчати чинники, які можуть спричинити за собою їх непогашення. Таке вивчення іменують аналізом кредитоспроможності (credit analysis).

Основна мета такого аналізу визначити здатність і готовність позичальника повернути запрошувану позику відповідно до умов кредитного договору. Банк повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий узяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий в даних обставинах.

Розглядаючи кредитну заявку, службовці банку враховують багато чинників. Впродовж багатьох років службовці банку, відповідальні за видачу позик виходили з наступних моментів: дієздатності позичальника, його репутації, здібності одержувати дохід, володіння активами, стани економічної кон'юнктури.

Банки розвинених капіталістичних країн застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована залежно від характеру Позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнтів.

1.3 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.

Широкого застосування як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці набув метод коефіцієнтів, який дає змогу діставати важливі показники діяльності клієнта.

1. Метод коефіцієнтів зводиться до розрахунку співвідношень між окремими показниками чи групами показників (статей балансу), які характеризують фінансовий стан підприємства, і порівняння результатів з нормативними чи середніми даними.

Наприклад, НБУ рекомендує комерційним банкам у процесі аналізу кредитоспроможності позичальника -- юридичної особи використовувати такі коефіцієнти (теоретичні значення коефіцієнтів орієнтовні) [10].

1. Коефіцієнт загальної ліквідності КЛ1 характеризує наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів:

. (1.1)

Теоретичне значення КЛ1 не менше за 2,0 -- 2,5%.

2. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності КЛ2 показує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені за рахунок грошових коштів та ліквідних цінних паперів:

. (1.2)

кредитоспроможність позичальник проблемний економічний

Теоретичне значення КЛ2 не менш як 0,2 -- 0,25%.

Зауважимо, що дуже високі значення коефіцієнтів ліквідності оцінюються негативно, як і занадто низькі, оскільки це свідчить про нераціональне використання коштів або високий рівень дебіторської заборгованості, що в майбутньому може призвести до погіршення фінансових показників діяльності.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів К3 (коефіцієнт автономності), що характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів:

. (1.3)

Теоретичне значення -- не більш як 1,0.

4. Коефіцієнт маневреності власних коштів КМ показує ступінь мобільності використання власних коштів:

. (1.4)

Теоретичне значення -- не менш як 0,5.

Теоретичні значення показників розглядаються як середні для будь-яких підприємств, незалежно від розмірів, галузі та специфіки діяльності, і це знижує ефективність застосування методу коефіцієнтів. Зрозуміло, що коефіцієнт абсолютної ліквідності не може бути однаковим для підприємств торгівлі і сільського господарства.

Для отримання точнішої картини необхідно використовувати галузеві значення коефіцієнтів, які б ураховували особливості технологічних процесів та тривалість ділового циклу підприємств. Розрахунок середньогалузевих коефіцієнтів потребує обробки значної кількості статистичних даних, а тому для кожного окремого банку становить значні труднощі. У розвинених країнах такі розрахунки здійснюються централізовано на рівні держави або великих спеціалізованих статистичних агенцій. В Україні система сереньогалузевих коефіцієнтів відсутня, тому можна рекомендувати банкам порівнювати два чи більше підприємств, які працюють в одній і тій самій галузі. Навіть порівняльний аналіз двох клієнтів дасть змогу вибрати надійнішого позичальника.

У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють "логіку звіту", правильність розрахованих коефіцієнтів.

2. Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів

На відміну від попереднього даний метод орієнтує банк розглядати не процес здійснення діяльності, а лише фінансовий результат, бо зрештою важливе реальне повернення кредиту.

Орієнтуючись на те, щоб побачити результат фінансово-господарської діяльності позичальника, банк тим самим стимулює його на зростання таких показників як валовий комерційний дохід або чистий прибуток. Не можна не побачити, що абсолютні показники є інформацією не тільки про масштаби прибутку, але і про розмір основних невиробничих фондів (амортизація нерухомості), кількість акціонерів (прибуток розподілюваний між працівниками), розмір ризику (відрахування до фонду ризику), загальної величини позикових засобів (сплата відсотків за кредит), а розрахунок відносних показників здатний навіть поглибити даний аналіз і здійснити міжгосподарські порівняння.

3. Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків.

Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.

Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).

Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість - кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.

На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:

I клас -0,75;

II клас -0,30;

III клас -0,25;

IV,V клас -0,2;

VI клас - 0,15.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.

Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.

Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації). Описаний метод аналізу грошового потоку називається непрямим. Разом з тим існує і прямий метод, зміст якого може бути зведене до наступного:

Збільшення (зменшення) грош. коштів ЗГП= в результаті виробництв. господарств. діяльності	Збільшення (зменшення) +грошових коштів - результат інвестиційної	Збільшення (зменшення) + грош. коштів в результаті - фінансової діяльності

Розрахунок доданків здійснюється таким чином:

Перше: Виручка від реалізації - Платежі постачальникам і персоналу + Відсотки одержані - Відсотки сплачені - Податки.

Друге: Надходження від продажу основних активів - Кап. вкладення.

Третє: Кредити одержані - Погашення боргових зобов'язань + Емісія облігацій + Емісія акцій - Виплата дивідендів.

4. Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.

Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.

Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:

1. Надійність постачальників.

2. Диверсифікованість постачальників.

3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).

4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.

5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).

6. Чинники екології.

7. Мода на сировину і матеріали.

8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).

9. Відповідність транспортування характеру вантажу.

10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.

Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д. Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.

Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:

Вірогідність ризику	Бали	Клас кредитоспроможності
1.Неризикова операція 2.Мінімальний ризик 3.Середній ризик 4.Високий ризик 5.Повний ризик	більше 100 80-100 50-79 30-49 0-29	I II III IV V

Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.

Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.

Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:

- розрахунок індексу кредитоспроможності;

- використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

- прогнозування показників платоспроможності. Розглянемо їх докладніше.

Запропонований ще в 1968 році індекс кредитоспроможності відомим західним економістом Е. Альтманом був побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінатного аналізу, що дозволяє йому в першому наближенні розділити всі господарюючі суб'єкти на потенційних не- або банкротів (21.-с.138-139). У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд:

Z = 1,03X1 + 3,07X2 + 0,66X3 + 0,4X4,

де X1 - ;

X2 - ;

X3 - ;

X4 - .

Якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. Модель Спрінгейта більш об'єктивно відображає фінансовий стан. Це пояснюється тим, що Альтман виводив дискримінантну функцію за показниками підприємств 50-60-х років, до того ж вона орієнтована на використання для великих компаній і корпорацій, а модель Спрінгейта не накладає таких обмежень, і розроблена вона трохи пізніше з урахуванням та усуненням певних недоліків моделі Альтмана. Умовам діяльності українських підприємств більше відповідає універсальна дискримінантна модель. Ця модель була побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства:

Z = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6,

де X1 - ;

X2 - ;

X3 - ;

X4 - ;

X5 - ;

X6 - .

Для обчислення коефіцієнта X1 використовується показник Cash Flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді.

Отримані результати після обрахунків можна інтерпретувати так:

- Z>2 - підприємство вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

- 1<Z<2 - фінансова рівновага порушена, але за умови переходу підприємства на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

- 0<Z<1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

- Z<0 - підприємство є напівбанкрутом.

В Україні використання зарубіжних дискримінант них моделей ускладнюється такими чинниками:

1. Моделі побудовані за даними зарубіжних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку.

2. Критерій Z побудований у минулі десятиріччя; за останні роки економічна ситуація у світі значно змінилася і тому абсолютно очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних не залишило б структурний склад моделей без змін.

3. Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

4. Значно впливає інфляція на формування деяких показників.

5. Балансова вартість окремих активів не відповідає їх ринковій ціні.

Незважаючи на названі недоліки, дані моделі мають високу ймовірність оцінки і досить дієві на практиці. Ці моделі можна використовувати з певною корекцією як окремо, так і в сукупності для підтвердження результатів. Найбільш помітна залежність між моделями в динаміці, бо одномоментний аналіз може і не дати вірних результатів. Окрім самих методів оцінки кредитоспроможності у величезній кількості пропонуються різними авторами модифіковані коефіцієнти, які також повніше або вже здатні охарактеризувати окремі сторони фінансового або господарського стану підприємства. Наприклад, показник "стану здоров'я" підприємства - його рентабельність, ROE (Return on equity: не невідомий показник) розраховується як відношення Чистого прибутку до Середнього власного капіталу за період. Указуючи на ступінь відшкодування основного капіталу, він відображає здатність підприємства відшкодовувати по підсумках, окрім всіх інших виробничих чинників, також чинник капіталу [25, с.13]. Таким чином, стисло розглянувши деякі з існуючих методів оцінки кредитоспроможності відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з них є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то, як правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень і т п.

Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.

Розділ ІІ. Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ «Укрсоцбанк»

2.1 Економічна характеристика АКБ «Укрсоцбанк»

АКБ «Укрсоцбанк», заснований в вересні 1990 року на базі колишнього державного «Жилсоцбанка» СРСР, сьогодні є одним з крупніших системних банків в Україні. За роки свого існування банк витримав декілька криз банківської та економічної систем України, вистояв та закріпив свої позиції, завоював стійкий авторитет надійної та стабільної фінансової установи, яка стрімко розвивається і оперативно реагує на зміни ринку.

Місія банку - виконувати роль системного фінансового інтегратора, об'єднувати інтереси виробників, торговців та покупців, надаючи кожному клієнту необхідний спектр продуктів та послуг. В системі банка зайнято близько 9 тисяч кваліфікованих спеціалістів. Філіальна мережа банка обслуговує майже 120 тис. корпоративних та більше 600 тис. приватних клієнтів. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» згідно організаційно-правовій формі є відкритим акціонерним товариством (ВАТ).

В 2003 році у відповідності зі стратегічним планом розвитку прийнята внутрішня структура банка, яка складається з трьох бізнес-орієнтованих напрямів:

Корпоративний бізнес -- обслуговування юридичних осіб.

Індивідуальний бізнес -- обслуговування фізичних осіб.

Фінансово-інституційний бізнес -- надання послуг комерційним банкам і компаніям, які емітують власні фінансові інструменти, в основному корпоративні облігації.

Ділення на бізнес-напрями, а також підрозділи їх підтримки, проведено по всій системі АКБ «Укрсоцбанк». Система банка складається з головного офісу в Києві, 27 регіональних (обласних) та прирівняних до них філіалів, а також філіалів та без балансових відділень, підлеглих регіональним філіалам. Всього в системі банка нараховується більше 500 операційних крапок, розташованих в усіх регіонах України. Фактично прийнята дворівнева система управління: головний офіс -- регіональний (обласний) філіал -- підлеглі філіали та без балансові відділення.

Органи управління АКБ «Укрсоцбанк» -- загальне зібрання акціонерів, наглядова рада та правління. Наглядова рада та правління керують діяльністю банка в межах повноважень, наданих їм загальним зібранням акціонерів. Вищим органом банка є загальне зібрання акціонерів, яке ззивається не ріже одного разу на рік.

Наглядова рада банку -- колегіальний орган управління, який представляє інтереси акціонерів в період між проведенням загального зібрання акціонерів. Голова наглядової ради здійснює керівництво діяльністю ради, забезпечує контроль за виконанням наглядовою радою та правлінням рішень загального зібрання акціонерів, представляє інтереси банка в усіх організаціях як на території України, так і за її межами.

Виконавчим органом банку є правління, яке керую поточною діяльністю, формуванням фондів, необхідних для уставної діяльності, та несе відповідальність за ефективність роботи банка. Голова правління без довіреності представляє банк в усіх підприємствах, заключає договори та угоди в межах своїх повноважень.

АКБ «Укрсоцбанк»- принциповий член міжнародних платіжних систем Europay International, Visa International та MasterCard International. В банку діє власний процесинговий центр, який обслуговує всі карткові програми.

Клієнтами Банка є лідери різних сфер економіки в усіх регіонах України: НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», «Укрморпорт», «Укртелеком», «Інтерпайп», «Мотор Січ», «Житло-Інвест», Госкомрезерв України, «Познякижилбуд», «Консоль», ПП «Баядера», завод им. Малишева, завод «Титан», «ЛАЗ», «Союз Віктан», «Залк», «Міжнародні Авіалінії України», Полтавський ГЗК, «Дніпроенерго», группа компаний «ДЦ», «Верес», «Галактон», ЗАО «Чумак», ФК «Дарниця», «Сандора», компанія «Автокапітал» и корпорация «Укравто», ДП «Меркс-Меблі» та ще 120 тис. інших підприємств.

«Укрсоцбанк» є членом Асоціації українських банків, Української міжбанківскої валютної біржи, Української фондової біржи, Першої фондової торгової систеи (ПФТС). Голова Правління банка Борис Тимонькин вибраний головою Ради ПФТС.

Банк є членом Суспільства всемірних міжбанківських фінансових комунікацій (SWIFT) та входить в трійку лідерів зі здійснення грошових переводів за системою Western Union.

Власна високошвидкісна система грошових переводів «СОФТ дозволяє протягом 10 хвилин переслати гроші практично в будь-яку крапку України без відкриття банківського рахунку.

Членство банка в Фонде гарантування вкладів фізичних осіб є додатковою гарантією для його вкладників. За станом на 01.01.2005 року обсяг коштів фізичних осіб складає 2 028 млн. грн. На сьогодняшній день АКБ «Укрсоцбанк» охвачує 7% ринку кредитування фізичних осіб, за цим показником Банк зайняв 3 місце серед вітчизняних банків. Кредитний портфель фізичних осіб в АКБ «Укрсоцбанк» збільшився за 2003 рік майже в 4 рази з 122,7 млн. грн. до 560 млн. грн. В 2003 році значно збільшилася кількість кредитів, які були видані на строк більш 1 року, їх доля в кредитному портфелі банка складає більше половини.

АКБ «Укрсоцбанк» приймає участь в міжнародних програмах, в часності в Програмі спийняття торгівлі для банків в Центральній, Восточній Європі та СНД, приймає участь в обслуговуванні кредитної лінії МСП-2 за кредитованням малих та середніх підприємств за програмою Європейського банку реконструкції та розвитку. Виконуючи уставні задачі, банк головну увагу приділяє розвитку економічного та фінансового потенціалу держави в цілому, підтримуючи загальнонаціональні програми.

В рейтингу «ТОП - 100 Фінанси» за 2003 р. АКБ «Укрсоцбанк» присутній в чотирьох з шести можливих : в рейтингу банків з величини чистих активів на 1 січня 2003 года Банк зайняв 6-е місце; в рейтингу зберігачів - 3-е місце; в рейтингу регістраторів за кількістю клієнтів, які користувалися послугами - 3-е місце; в рейтингу інвесткомпаній за обсягами торгівлі цінними паперами - 6-е місце.

Кредитні операції банку посідають значне місце в активах банку і протягом останніх трьох років обсяг кредитного портфеля банку постійно зростає. Динаміка обсягу виданих кредитів та динамка обсягу активів банку наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів активів та кредитів, виданих АКБ “Укрсоцбанк” за період 2002-2004рр.

За даними Національного банку України, на 1 жовтня 2003 року АКБ «Укрсоцбанк» займає 5-е місце за основними показниками українських банків (рейтинг за величиною загальних активів).

За даними Асоціації українських банків, станом на 01.12.2003 г. АКБ «Укрсоцбанк» займає першу позицію серед українських банків за фінансовим результатом.

АКБ «Укрсоцбанк» увійшов в п'ятірку найбільш відомих українських банків, які жителі України «називають без підказки» (за версією компанії ~ing]DIVISION).

За даними ЕМА, в рейтингу роботи з платіжними системами Visa и MasterCard АКБ «Укрсоцбанк» займає 6-е місце.

В 2003 році банк отримав рейтинг «В2» з прогнозом «стабільний» від агентства Мооdу's.

За версією щорічної загальнонаціональної програми «Людина року» председатель Правління АКБ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькин названий «Фінансистом року 2003».

Європейський банк реконструкції та розвитку виділив АКБ «Укрсоцбанк» кредит в розмірі 10 млн. доларів США на ціли кредитування вітчизняних товаровиробників.

В 2003 році Банк досяг суттєвого росту обсягів залучення коштів юридичних та фізичних осіб, виходячи на рівень залучення близько 300 млн. грн.

В минулому році АКБ «Укрсоцбанк» отримав більше 60 млн. грн. прибутку, подвоїв цей показник у порівняні з 2002 роком. Це дає підстави констатувати вихід Банка на стабільний, нормальний рівень прибутковості.

АКБ «Укрсоцбанк» активізував співробітництво з закордонними фінансовими організаціями. В 2003 році першим після кризису 1998 рока АКБ «Укрсоцбанк» задіяв кошти синдицированого кредиту іноземних банків в розмірі 13 млн. доларів США. Банк стоїть на шляху динамічного розвитку, впевненно дивиться в майбутнє, розуміючи результати своєї діяльності, місце та роль, яку він відіграє в економіці держави. Головним пріоритетом в його роботі завжди були та будуть інтереси клієнтів.

Внутрішній зріст здійснюється за рахунок створення нових або змінення існуючих продуктів та завоювання нових ринків. Зовнішній -- за рахунок злиття та поглинання, а також за рахунок організації ефективного партнерства.

«Укрсоцбанк» є одним з найкрупніших банків України. Загальна сума активів на 01.01.04. складає 5157914 тис.грн., зобов'язання 4 610 757 тис.грн., власний капітал - 547156 тис.грн., чистий прибуток складає 60107 тыс. грн.

2.2 Характеристика методики оцінки кредитоспроможності АКБ „Укрсоцбанк”

Кредитна діяльність здійснюється на підставі законодавчих та нормативних актів , основних напрямків кредитної політики банку “Укрсоцбанк”.

Відділ кредитування забезпечує оформлення кредитів, ведення статистичної звітності з питань кредитної діяльності у відповідності з вимогами НБУ, Правління банку “Укрсоцбанк” та керівництва. За результатами аналізу спільно з відділом безпеки та юрвідділом опрацьовуються рекомендації з загальних питань кредитної діяльності , які після затвердження їх керівництвом або кредитним комітетом є обов'язковими до виконання.

Відділ безпеки здійснює накопичення , аналіз та використання інформації про загрози кредитній діяльності , репутацію позичальників , їх гарантів та поручителів, підтримує ділові контакти з структурами безпеки інших банків та клієнтів, правоохоронними органами.

Юридичний відділ забезпечує контроль за дотриманням законодавства, юридичне супроводження стосунків між банком і клієнтом на усіх стадіях здійснення кредитної діяльності, представляють інтереси банку при вирішенні спорів з позичальниками у судовому та позасудовому порядку. Узагальнюють юридичну практику кредитної діяльності та опрацьовують відповідні рекомендації.

До основних задач відділу кредитування входять:

- залучення кредитних ресурсів для своєчасного виконання обов'язків перед клієнтами банку, виконуючи банківські операції ;

- ефективне та раціональне розміщення кредитних ресурсів з ціллю отримання прибутку банку , в умовах ринкової економіки, забезпечення фінансової стабільності банку, його платоспроможності та ліквідності ;

- кредитування юридичних та фізичних осіб ;

До основних функцій відділу можна віднести

- купівля та продаж кредитних ресурсів ;

- аналіз документів позичальника на видачу кредиту , прийняття рішення про видачу кредиту на засіданні кредитного комітету ;

- підготовка документів позичальника на видачу кредиту для кредитного комітету Головного банку , який приймає рішення про видачу кредиту в сумі, яка перевищує ліміт кредитування ;

- формування резерву ( страхового фонду )на можливі збитки по всім виданим кредитам ОПЕРВ ;

- видача кредитів підприємствам та організаціям на основі заключених кредитних договорів ( договорів про відкриття кредитної лінії ) ;

- контроль за виконанням клієнтами банку умов кредитного договору ;

Для одержання кредиту клієнт безпосередньо звертається у відділ кредитування, де оформляє заяву встановленого зразку , з обов'язковою відміткою дати та розписом посадової особи банку, яка її отримала. Заява протягом робочого дня розглядається начальником кредитного відділу , повідомляється у відділ безпеки для попередньої перевірки та доповідається керівництву. Попередня перевірка передбачає з'ясування наявності відомостей на клієнта у інформаційній системі відділу безпеки. При наявності негативних даних на клієнта вони негайно повідомляються керівництву.

Керівництво , виходячи з попередніх відомостей про клієнта , характеру заходу, яке планується до кредитування , а при необхідності , після особистої бесіди з клієнтом та уточнення наявних відомостей про його репутацію і кредитну історію, приймає рішення про можливість оформлення необхідних документів для отримання кредиту.

Особиста бесіда з клієнтом може проводитись також начальником відділу безпеки, або за його вказівкою працівниками відділу безпеки. Рішення по заяві керівник викладає письмово у вигляді резолюції на заяві з зазначенням доцільних умов кредитування ( строку, відсоткової ставки та форми забезпечення ), а в негативному випадку - причини відмови.

Заява з позитивним рішенням керівника повертається до кредитного відділу та передається для доповіді керівництву та отримання дозволу на використання кредитних ресурсів.

Заяви, по яких керівництвом прийняте негативне рішення у обов'язковому порядку залучаються до кредитної справи клієнта або, якщо клієнт раніше не кредитувався у банку- до окремої номенклатурної справи кредитного відділу “Незадоволені кредитні заяви”.

На підставі кредитної заяви з позитивним рішенням про надання кредиту відповідальний виконавець ( кредитний інспектор) знайомить клієнта з переліком документів, які потрібно надати в банк для оформлення кредиту, а по мірі надання таких документів здійснює відмітки у переліку про дату їх отримання з розписом клієнта. У залежності від репутації клієнта , його кредитної історії, економічного стану , характеру заходу, що кредитується, забезпечення кредиту та інших факторів ризиковості, перелік документів, які повинен надати клієнт, може бути розширеним або звуженим з дозволу начальника комерційного відділу або по рекомендації відділу безпеки.

Кредитна заява, перелік документів з відмітками про їх отримання , документи надані клієнтом, документи банку ,що стосуються даного кредиту, формуються у кредитну справу, в якій накопичуються всі матеріали по кредитам , що надавались у поточному році. Матеріали у межах справи групуються по відношенню до конкретних кредитних заяв.

Кредитна справа, яка велась у поточному році припиняється і здається в архів тільки після погашення усіх кредитів , які надавались клієнту у поточному році. На кожен наступний рік заводиться окрема кредитна справа.

Кредитна справа є комерційною таємницею банку і зберігається відповідно з вимогами до таких матеріалів. Знайомити сторонніх осіб з матеріалами кредитної справи забороняється.

По мірі надання позичальником необхідних для видачі кредиту матеріалів кредитний відділ :

- проводить аналіз економічного стану позичальника, його поручителів та гарантів у відповідності з методиками, прийнятими у банку “Укрсоцбанк”;

- перевіряє техніко-економічне обгрунтування заходу, що кредитується, розрахунки ефективності використання кредиту , джерел та строків його погашення ;

- проводить експертизу заставленого майна, перевіряє місцезнаходження, право власності заставодавця або майнового поручителя на предмет застави, визначає його ліквідність, доцільні заходи щодо його збереження , з'ясовує чи не є майно предметом застави по іншим зобов'язанням;

- готує проекти кредитного договору та інших документів, які визначають правові відносини між банком і позичальником.

- вивчення установчих документів, що регламентують діяльність клієнта ( установчий договір, склад засновників, їх репутацію та стабільність, строк функціонування підприємства та форму власності, ступінь відповідальності по зобов'язанням, наявність дозволу на діяльність, що кредитується ).

За результатами розгляду кредитної справи кредитним, юридичним відділами, експертом ( при видачі кредиту під заставу ) та відділом безпеки надаються письмові заключення щодо можливості видачі кредиту та ступені його ризиковості.

Після розгляду у відділах кредитна справа доповідається кредитному комітету, який у межах встановлених граничних розмірів приймає рішення про видачу кредиту.

Якщо розмір кредиту перевищує граничний розмір відділення , то відповідні документи , разом з рішенням направляються на розгляд кредитного комітету Дирекції. Виписка з протоколу засідання кредитного комітету та підписаний сторонами кредитний договір залучається до кредитної справи.

Після прийняття рішення про видачу кредиту спеціаліст кредитного відділу укладає кредитний договір між банком та позичальником. Кредитний договір укладається в трьох екземплярах( перший екземпляр залучається до кредитної справи та візується начальником юридичного відділу та начальником відділу безпеки , другий екземпляр отримує позичальник , третій - передається на зберігання у юридичний відділ ) .

Методика оцінки кредитоспроможності позичальника розроблена у відповідності з вимогами «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банка» ( Затверджене Постановою Правління НБУ №279 від 06.07.2000г., зареєстроване Міністерством юстиції України 03.08.2000 №747/4695 ). Вона визначає порядок здійснення аналізу фінансового стану позичальника (поручителя, гаранта, іншої особи) - юридичної особи та надання його результатів для прийняття кредитних рішень, здійснення кредитного моніторинга, проведення класифікації кредитних операцій за рівнем ризику у відповідності з положенням про порядок резервування.

Згідно даній методиці її метою є аналіз фінансового стану позичальника (поручителя, гаранта, іншої особи) для визначення спроможності своєчасного виконання своїх зобов'язань перед банком.

Методика містить такі основні розділи:

Загальні положення.

Джерела інформації для здійснення аналізу фінансового стану. (Вимоги, які пред'являються до документів, які надаються відповідають рекомендаціям НБУ та теоретичним аспектам оцінки кредитоспроможності. Дані джерела дають можливість всебічно розглянути та проаналізувати діяльність позичальника та основні показники кредитоспроможності.

Етапи аналізу фінансового стану. Включає в себе рекомендації з формування інформаційної бази, проведенню підготовчого етапу, проведенню аналіза (з зазначенням всіх необхідних коефіцієнтів та методик їх розрахунку), а також рекомендації з підготовки на підставі проведеного аналізу висновків про фінансовий стан та наданні їх в кредитній оцінці.

З попередніх розділів видно, що в світовій банківській практиці використовуються різні коефіцієнти для оцінки кредитоспроможності позичальника. Їх вибір визначається особливостями клієнтури банка, можливими причинами фінансових труднощей, кредитною політикою банка. Всі коефіцієнти які використовуються можна розбити на 5 груп:

1. - коефіцієнти ліквідності;

2. - коефіцієнти ефективності або обіговості;

3. - коефіцієнти фінансового левережу;

4. - коефіцієнти прибутковості;

5. - коефіцієнти обслуговування боргу.

Показники кредитоспроможності, які входять в кожну з названих груп, можуть відрізнятися великим різноманіттям. В якості приклада можна навести наступну систему (табл. 2.1.)[14]

- Показники платоспроможності позичальника;

- Показники фінансової стійкості;

- Показники „солідності” позичальника;

Таблиця 2.1 - Показники фінансового стану позичальника - юридичної особи

ПОКАЗНИКИ	Теоретичне значення	Вагове значення
Показники платоспроможності
1. Коефіцієнт загальної ліквідності	>2	5
2. Коефіцієнт поточної ліквідності	>0.5	4
3. Коефіцієнт миттєвої ліквідності	>0.2	4
Показники фінансової стійкості
1. Коефіцієнт фінансової стійкості	>0.3	5
2. Коефіцієнт незалежності	_<1	4
3. Коефіцієнт ділової активності	>1.2	3
4. Коефіцієнт маневреності власних коштів	>0.5	3
5. Коефіцієнт співвідношення власного капіталу позичальника до суми кредиту.	>0.25	3
Показники „солідності” позичальника.
1. Коефіцієнт забезпечення кредитної операції	>1.5від суми	10
2. Коефіцієнт рентабельності активі	>0.03	3
3. Коефіцієнт рентабельності продаж	>0.03	3
4. Коефіцієнт співвідношення чистих надходжень до суми боргу.	>1.5	10
5. Закриття кредитних договорів (Зд)	0 -1	10
6. Сплата відсотків за кредит (Вк)	0 - 1	10
7. Клас позичальника в минулому (Кп)	0.3-1	8
8. Наявність бізнес-плану(Нб)	0-1	8
9. Період функціонування підприємства (Пф)	Не < 0,5 року	4
10. Наявність аудиторських висновків за останній рік діяльності (На)	0-1	5

В українських посібниках розрахунок та оцінка показників фінансової дільності позичальника відносять до першого етапу (аналіз фінансового стану) механізма оцінки кредитоспроможності. На практиці ж, наприклад в методиці проведення оцінки фінансового стану позичальника банка «Укрсоцбанк» , при оцінці фінансового стану позичальника - юридичної особи, розраховуються такі показники його діяльності:

1.- Показники платоспроможності позичальника;

2.- Показники фінансової стійкості;

3. Показники „солідності” позичальника.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) - характеризує наскільки обсяг поточних (короткострокових) зобов'язань можна погасити за рахунок обігових активів. Рзраовується коефіцієнт загальної ліквідності за формулою 2.1.

Кзл = Оборотні активи/ Поточні зобов'язання (короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами)

Теоретичне значення повинне бути не нижче 2

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) - характеризує можливість погашення поточних (короткострокових) зобов'язань у встановлені строки:

Кпл = Ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані)/ Поточні зобов'язання

Теоретичне значення - > 0,5

3. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Кмл) - характеризує, наскільки поточні (короткострокові) зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними обіговими активами:

Кмл = Високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні інвестиції)/ Поточні зобов'язання

Теоретичне значення - >0,2

4. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) - характеризує питому вагу всіх джерел власних та привернених коштів на тривалий час, які можна використати в своїй поточній діяльності без витрат для кредиторів до загальної суми коштів підприємства(валюта баланса),

Кфс = Джерела власних коштів + довгострокові позичкові кошти + наступні виплати/ Валюта балансу

Теоретичне значення - >0,3

5. Коефіцієнт незалежності (Кнз) - характеризує ступінь фінансового ризику:

Кнз = Залучені кошти/ Власний капітал



Теоретичне значення - менше або дорівнює 1

6. Коэффициент ділової активності (Ка) - характеризує обсяг реалізованої продукції в загальній сумі коштів підприємства (валюті баланса)

Ка = Виручка від реалізації/ Валюта балансу

7. Коефіцієнт маневреності власних коштів (Км) - характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

Км = (Власний капітал - необоротні активи)/ Власний капітал

Теоретичне значення >0,5(2.7)

8. Коефіцієнт співвідношення власного капиталу позичальника досуми кредиту (Кск) - характеризує частину власного капиталу в сумі позичкових коштів:

Кск = Власний капітал/ Сума кредитної операції

Теоретичне значення - > 0,25

9. Коефіцієнт забезпечення кредитної операції (Кз) - характеризує наявність та обсяг забезпечення повернення кредиту:

Кз= Сума забезпечення/ Сумма кредитної операції

Теоретичне значення - більше 1,5 від суми наданої позики.

10. Коефіцієнт рентабельності активів (Кра) - характеризує рівень ефективності використання підприємством всіх наявних активів:

Кра = Чистий прибуток/ Активи



Теоретичне значення - > 0,03

11. Коефіцієнт рентабельності продаж (Крп) - характеризує рівень ефективності витрат підприємства в процесі виробництва та реалізації продукції:

Крп = Чистий прибуток/ Обсяг реалізації

Теоретичне значення - > 0,03

12. Коефіціент співвідношення чистих надходжень до суми борга Кчп - характеризує співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (в тому числі відкриття в інших банках ) до суми основного борга за кредитною операцією та відсоткам за нею с урахуванням строка дії кредитної згоди (для короткострокових кредитів):

Кчн = (Нсм * n) - (Зм * n) - Зі/ Ск

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом 3-х останніх місяців(за виключенням кредитних коштів),

Ск - сума кредиту та відсотки за ним,

n - кількість місяців дії договору кредита,

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати),

Зі - сума інших зобов'язань (податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, які повинні з рахунку позичальника, окрім сум зобов'язань строк яких перевищує строк дії кредитного договору).

Теоретичне значення > 1,5

Взагалі на практиці фінансовий стан оцінюють в три етапи:

- складання загальної характеристики клієнта з урахуванням оцінки ділових якостей керівника;

- визначення показників фінансового стану;

- віднесення позичальника згідно з рейтинговою шкалою до відповідного класу надійності.

На практиці показники фінансового стану позичальника розраховуються на основі даних балансу та форми 2.(див. Додаток Е.) та містяться в спеціальну таблицю (див. Додаток Л).

...