Аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ ЦЗФ "Селидівська"

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Розділ 1. Загальнотеоретичні та методологічні засади здійснення аналізу господарської діяльності підприємства

1.1 Поняття, предмет і метод економічного аналізу

1.2 Завдання, принципи та види аналізу

1.3 Традиційні прийоми і методи економічного аналізу

Розділ 2. Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства, фінансових результатів діяльності ТОВ ЦЗФ “Селидівська”

2.1 Трудові відносини

2.2 Заробітна плата

2.3 Забезпечення зайнятості

Розділ 3. Шляхи вдосконалення діяльності підприємства на основі проведеного аналізу

Висновки

Список використаних джерел



Розділ 1. Загальнотеоретичні та методологічні засади здійснення аналізу господарської діяльності підприємства

1.1 Поняття, предмет і метод економічного аналізу

Аналіз (у перекладі з грец. «Analyzis» - розділяти, розчленовувати) - спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовування цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Таким чином, аналіз полягає у визначенні сутності процесу або явища на основі вивчення всіх його складових частин і виявлення закономірностей його розвитку.

Економічний аналіз як наука є результатом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. В умовах розширення масштабів виробництва і створення складних виробничих систем постійно підвищується роль економічного аналізу в процесі прийняття управлінського рішення.

Розрізняють загальнотеоретичний економічний аналіз (макроекономічний), який вивчає економічні явища і процеси на рівні світової та національної економіки, та економічний аналіз на рівні господарюючого суб'єкта (мікроекономічний) для вивчення економіки окремих підприємств.

Як і всі інші економічні науки, аналіз господарської діяльності вивчає господарську діяльність підприємства, економічні явища і процеси, що протікають на підприємстві.

Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів на підприємстві (тобто до балансової планки). Об'єктами аналізу є економічні результати господарської діяльності, такі як виробництво і реалізація продукції, собівартість, використання різних факторів виробництва, фінансовий стан і результати, прибуток і т.д.

Метод економічного аналізу - системне, комплексне вивчення, вимірювання та узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.

Характерні риси методу аналізу господарської діяльності - необхідність постійного порівняння; необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, процесу; облік всіх взаємозв'язків; кількісна оцінка причинно -наслідкових зв'язків; системний підхід, розробка та використання системи показників .

В якості додаткового джерела інформації використовується господарський облік - оперативний, бухгалтерський і статистичний. Важливе значення для поглиблення аналізу має залучення первинної облікової документації.

Комп'ютерний облік дозволяє оперативно зводити дані поточного контролю і отримувати щоденні зведення, що характеризують окремі сторони роботи підприємства (виконання норм виробітку, витрата матеріалів, випуск продукції тощо). Це значно розширює інформаційну базу аналізу. Широко використовується при економічному аналізі планова інформація: дані перспективного, річного плану підприємства і його оперативних планів.

При проведенні аналізу використовується і нормативна інформація, тобто норми витрати основних і допоміжних матеріалів, палива та електроенергії, норми часу і норми виробітку, норми амортизаційних відрахувань, нормативи відрахувань від прибутку, податку з доданої вартості, нормативи оборотних коштів, нормативи тривалості виробничого циклу. Важливим джерелом служить технічна і технологічна інформація: технічні паспорти на окремі машини, технологічні інструкції, державні стандарти, технічні умови та ін

Використовуються також дані позаоблікового характеру: акти обстежень, ревізій, матеріали перевірок, проведених різними організаціями (фінансовими, кредитними, вищестоящими і ін), протоколи виробничих нарад , договори з замовниками та постачальниками, рекламації, матеріали преси та ін. У тих випадках, коли для виявлення характеру та розміру впливу окремих факторів не потрібно систематична інформація, використовується вибіркове вивчення (наприклад, при аналізі якості продукції).

1.2 Завдання, принципи та види аналізу

Зміст і завдання будь-якої науки випливають з її функцій в системі інших наук . Основні функції економічного аналізу:

- Вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства ;

- Наукове обгрунтування поточних і перспективних планів;

- Контроль за виконанням планів і управлінських рішень;

- Оцінка ефективності використання економічних ресурсів;

-Пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики;

- Оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки і використання наявних можливостей;

- Розробка заходів щодо використання виявлених в ході аналізу резервів і т.д.

Аналіз і його результати повинні відповідати певним вимогам.

Основні принципи:

- Відповідність результатів і методик аналізу державної економічної, соціальної, економічної, міжнародній політиці та законодавству;

- Науковий характер досліджень;

- Комплексність аналізу;

- Системний підхід у вивченні об'єктів аналізу;

- Аналіз повинен бути об'єктивним, конкретним і точним, тобто базуватися на достовірній, перевіреної інформації та реально відображати результати діяльності підприємства;

- Аналіз повинен бути ефективним і впливати на господарську діяльність підприємства;

- Аналіз повинен бути оперативним і проводитися за планом;

- Широкий коло працівників має брати участь в аналізі та ознайомленні його результатів для підвищення ефективності виробництва.

Класифікація аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань і проводиться по ряду ознак:

а ) за галузевою ознакою:

- Галузевий (методика враховує специфіку окремих галузей економіки, тому що промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля тощо);

- Міжгалузевий (представляє собою методичну та методологічну основу економічного аналізу).

б) за ознакою часу:

- Попередній (перспективний) - проводиться до здійснення господарських операцій, для обгрунтування управлінських рішень, планових завдань, прогнозу очікуваних результатів;

- Подальший (ретроспективний) - проводиться після завершення господарських операцій, для контролю виконання плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Ретроспективний аналіз ділиться на оперативний (поточний), який проводиться відразу після завершення господарських операцій або змін за короткі проміжки часу (зміна, доба і т.д.) і підсумковий (заключний) - проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік).

в) по просторовому ознакою:

- Внутрішньогосподарський (вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства);

- Міжгосподарський (застосовується для порівняння результатів діяльності двох або більше підприємств).

г) по об'єктах управління:

- Техніко-економічний аналіз, який вивчає взаємодію технічних і економічних процесів та їх вплив на результати діяльності;

- Фінансово-економічний, основна увага якого зосереджена на фінансових аспектах і результати;

- Аудиторський (бухгалтерський) аналіз - експертна оцінка та діагностика фінансового стану і стійкості;

- Соціально-економічний аналіз, який вивчає взаємозв'язок соціальних економічних процесів, їх вплив на результативність діяльності підприємства;

- Економіко- статистичний аналіз - застосовується для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях;

- Економіко-екологічний аналіз;

- Маркетинговий аналіз.

д) за методикою вивчення:

- Порівняльний ;

- Діагностичний (експрес- аналіз);

- Факторний ;

- Маргінальний (заснований на причинно -наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості і прибутку , а також розподілі витрат на постійні та змінні ) ;

- Економіко -математичний аналіз ( оптимізаційні методи);

- Стохастичний ( дисперсійний , кореляційний , компонентний ) ;

- Функціонально -вартісний аналіз ( метод виявлення резервів ) і т.д.

е) за охопленням досліджуваного об'єкта :

- Суцільний, вибірковий .

ж) за змістом програми :

- Комплексний, тематичний.

1.3 Традиційні прийоми і методи економічного аналізу

Метод порівняння. Порівняння - науковий метод пізнання, коли невідоме (досліджуване) явище, показник зіставляються з уже відомими (вивченими раніше) для виявлення спільних рис або відмінностей між ними.

В аналізі використовуються наступні види порівнянь:

- Фактичних показників з плановими;

- Фактичних показників з нормативними;

- Фактичних показників з показниками минулих років;

- Фактичних показників з кращими по галузі;

- Фактичних показників із середніми;

Розрізняють такі види порівняльного аналізу:

- Горизонтальний - для визначення відхилень від базового рівня (план, минулий рік, середній і т.д.);

- Вертикальний - для вивчення структури економічних явищ або процесів;

- Трендовий - для вивчення відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базового року , тобто при дослідженні рядів динаміки.

Метод відносних і середніх величин. В аналізі господарської діяльності використовуються такі види відносних величин:

- Планового завдання - відношення планового рівня показника поточного року до його рівня торік чи до середнього за 3-5 попередніх років;

- Виконання плану - відношення між фактичним і плановим рівнем показника;

- Динаміки - поділ величин показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (темпи зростання або приросту), які бувають засадничими і ланцюговими;

- Структури - відносна частка ( питома вага) частини в загальному;

Середні величини обчислюються на основі масових даних про якісно однорідних явищах. Вони допомагають визначати загальні закономірності й тенденції в розвитку економічних процесів .

Балансовий метод. Балансовий метод служить для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний спосіб полягає в порівнянні, соизмерении двох комплексів показників, які прагнуть до певного рівноваги. Він дозволяє виявити в результаті новий аналітичний (балансуючий) показник. Використовується при аналізі забезпеченості підприємства різними видами ресурсів та повноти їх використання (баланс робочого часу, платіжний баланс) і т.д. Наприклад, при аналізі забезпеченості підприємства сировиною порівнюють потреба в сировині, джерела покриття потреби і визначають балансуючий показник - дефіцит або надлишок сировини.

Балансовий метод використовується для перевірки результатів розрахунків впливу факторів на результативний сукупний показник. Якщо сума впливу факторів на результативний показник дорівнює його відхиленню від базового значення, то, отже, розрахунки проведені правильно .

Метод угруповання. Метод угруповання - розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи за відповідними ознаками. Угруповання використовуються для дослідження залежності в складних явищах, характеристика яких відбивається однорідними показниками і різними значеннями (характеристика парку устаткування за термінами введення в експлуатацію, за місцем експлуатації, за коефіцієнтом змінності і т.д.)

Розділ 2. Аналіз основних техніко-економічних показників підприємства, фінансових результатів діяльності ТОВ ЦЗФ «Селидівська»

Основна діяльність ТОВ ЦЗФ «Селидівська», як ми вже зазначали - це переробка рядового вугілля та його збагачення.

Основними показниками діяльності даного підприємства є обсяги переробки рядового вугілля та отриманий від цього прибуток. Проаналізуємо дані показники. Дані для аналізу представлені в таблиці 2.1 «Показники діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 - 2012 роки».

Таблиця 2.1. -

Показники діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 - 2012 роки

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Обсяги переробки рядового вугілля, тис. т	1213	1187	766
Продукти збагачення вуглезбагачувальними підприємствами, тис. т	650	687	469
Концентрат з вугілля кам'яного, тис. т	650	687	469
Виручка від реалізації, тис.грн.	20956	28051	24941

З таблиці 2.1 бачимо, що з 2010 року відбувається зменшення обсягів переробки вугілля, у 2012 році він сягає 766 тис. т, що на 447 тис. т менше ніж у 2010 році. Об'єм виручки від реалізації збільшився на 7095 тис. грн. у 2011 році, а у 2012 - зменшився на 3110 тис. грн. Для більш наглядного прикладу побудуємо графік зміни об'ємів переробки протягом трьох років.

Отже, з графіку бачимо, що у 2010 році підприємство мало найбільший обсяг переробки, який складав 1213 тис. тон. У 2012 році він був найменшим і становив 766 тис. тон. Це зменшення обсягів виробництва пов?язане в першу чергу з поставкою сировини.



Рис. 2.1 - Графік зміни обсягів переробки вугілля на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 - 2012 роки.

Для більш детального аналізу діяльності на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» проаналізуємо його основні техніко-економічні показники.

До основних техніко - економічних показників треба віднести обсяги переробки рядового вугілля, виручка від реалізації, собівартість переробленого вугілля, доходи від операційної та звичайної діяльності, а також чистий прибуток чи збиток.

Всі ці показники представлені в таблиці 2.2. «Основні техніко-економічні показники діяльності».

Таблиця 2.2. -

Основні техніко-економічні показники діяльності

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення, тис.грн.
				2011 рік від 2010	2012 рік від 2011
Виручка від реалізації, тис. грн.	20956	28051	24941	7095	-3110
Вирахування з доходу, тис. грн.	3493	4675	4157	1182	-518
Чистий доход, тис. грн.	17463	23376	20784	5913	-2592
Собівартість, тис. грн.	25737	28210	36632	2473	8422
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	-8274	-4834	-15848	3440	-11014
Інші операційні доходи, тис. грн.	6380	7085	5462	705	-1623
Фінансові результати від операційної діяльності (прибуток, збиток), тис. грн.	-12855	-12454	-22298	401	-9844
Інші доходи, тис. грн.	14609	14112	14698	-497	586
Фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток, збиток), тис. грн.	7	9	-8424	2	-8433

У 2011 році ТОВ ЦЗФ «Селидівська» отримало найбільшу виручку від реалізації, що на 7095 тис грн. більше ніж у 2010 році та на 3110 тис грн. більше ніж у 2012 році. Це стосується відповідно і чистого доходу, який у 2010 році склав 17463 тис. грн., у 2011 році - 23376 тис грн. , у 2012 році - 20784 тис. грн.

Собівартість продукції підприємства також змінювалася протягом трьох років. З кожним наступним роком вона збільшується. Так, у 2011 році вона склала 28210 тис. грн., що на 2473 тис. грн. більше ніж у 2010 році, у 2012 році вона склала 36632 тис. грн., що на 8422 тис грн. більше ніж у 2011 році. Отже, за період з 2010 по 2012 роки ТОВ ЦЗФ «Селидівська» отримало валовий збиток. Таке становище спричинило те, що собівартість продукції була більшою ніж отриманий чистий доход від реалізації.

Протягом трьох років підприємство отримувало інші операційні доходи, які складали у 2012 році - 5462 тис. грн., у 2011 році - 7085 тис. грн., у 2010 році - 6380 тис грн.

З таблиці 2.2 бачимо, що з 2010 по 2012 роки підприємство отримувало збиток від операційної діяльності, який був максимальним у 2012 році і склав 22298 тис. грн. Збагачувальна фабрика отримувала також інші доходи, розмір яких став максимальним у 2012 році і склав 14698 тис. грн.

Підприємство отримало фінансові результати від звичайної діяльності: у 2012 році - збитки в розмірі 8424 тис. грн., у 2011 році - прибуток 9 тис. грн., у 2010 році - прибуток, який склав 7 тис. грн.

Надзвичайних доходів чи витрат ТОВ ЦЗФ «Селидівська» протягом трьох років не отримувало.

Для більш детального аналізу необхідно розрахувати такі показники як фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність праці, рентабельність основних фондів, коефіцієнт введення основних виробничих фондів, коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.

Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Фвід= П/Ф ,

де: П - обсяг товарної, валової чи реалізованої продукції, грн; Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

Фондомісткість продукції - величина, обернена фондовіддачі. Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається:

Фміс = Ф/П

Фондоозброєність характеризує ступінь технічної оснащеності праці. Фондоозброєність визначають як співвідношення вартості основних фондів до чисельності працівників:

Фо = Вф/ Чзм

Результати розрахунків показників використання основних фондів підприємства

Показник	2010	2011	2012
Фондовіддача, тис. грн	0,95	0,99	0,62
Фондомісткість, тис. грн	1,05	1,01	1,61
Фондоозброєність тис. грн/чол	55,15	71,13	100,98



З отриманих результатів видно, що фондовіддача зростала до 2011 року, а у 2012 році - зменшилась, що пов'язано з отриманням великих збитків. Позитивним фактором є постійне збільшення показника фондоозброєності.

На нашу думку, поліпшити використання основних фондів та виробничих потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання виробничих потужностей і основних фондів у інтенсивності та підвищенню їх навантаження у екстенсивності, дотриманню пропорційності і змінності у роботі основних фондів (обладнання), активно виконаному процесу контролювання.

Таким чином, з 2010 по 2012 рік центральна збагачувальна фабрика отримувала збитки, валовий обсяг яких найбільшим був у 2012 році.

Для більш наглядного аналізу побудуємо графік зміни обсягів отриманої виручки від реалізації на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010 - 2012 роки.

Рисунок 2.2.2. - Графік зміни обсягів отриманої виручки від реалізації на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2009 - 2011 роки.



З графіку бачимо, що у 2009 році виручка від реалізації склала 20956 тис. грн. та була найменшою протягом трьох років.

Фінансова діяльність підприємства - організація поповнення, руху та використання коштів за цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів та контролю за їх використанням. Вона складає одну із сторін господарської діяльності.

Фінансовий стан підприємства - це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження.

Проаналізуємо баланс підприємства по основних розділах та визначимо його загальний напрямок руху. Дані для аналізу представлені в таблиці 3.1. «Аналіз бухгалтерського балансу ТОВ ЦЗФ «Селидівська».

Таблиця 2.3. -

Аналіз бухгалтерського балансу ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010-2012 роки

№	Показник	2010	2011	2012
Актив
1	Необоротні активи, тис. грн.	22007	28169	39991
2	Оборотні активи, тис. грн.	8490	14471	21421
3	Витрати майбутніх періодів, тис. грн.	24	24	23
Пасив
1	Власний капітал, тис. грн.	1847	1856	6817
2	Поточні зобов'язання, тис. грн.	28674	40808	68252
	Баланс, тис. грн.	30521	42664	61435

Для більшої наочності динаміки наведених даних, а також задля зручності аналізу розрахуємо абсолютні та відносні показники.

економічний фінансовий бухгалтерський



Таблиця 2.4.

Абсолютні та відносні показники зміни бухгалтерського балансу ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010-2012 роки

Показники	2011 рік (у порівнянні з 2010 роком)	2012 рік (у порівнянні з 2011 роком)
	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
Актив
1	Необоротні активи	6162	28,00	11822	41,97
2	Оборотні активи	5981	70,45	6950	48,03
3	Витрати майбутніх періодів	0	0,00	-1	-4,17
Пасив
1	Власний капітал	9	0,49	4961	267,30
2	Поточні зобов'язання	12134	42,32	27444	67,25
	Баланс	12143	39,79	18771	44,00

Необоротні активи підприємства в 2011 році порівнянні з 2010 збільшились на 6162 тис. грн. або на 28%. У 2012 році необоротні активи зросли на 11822 тис. грн.

Оборотні активи також збільшувались, а саме: на 5982 - у 2011 році, та на 6950 - у 2012. В свою чергу, витрати майбутніх періодів у 2011 році не зазнали змін, а у 2012 - зменшились на 4,17 %.

Власний капітал підприємства у 2011 році майже не змінився (відбулось збільшення на 9 тис. грн.), а у 2012 році він збільшився більше ніж у 2,5 рази, а саме на 4961 тис. грн.

Поточні зобов'язання на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» збільшились на 42,32% у 2011 році, та на 67,25% - у 2012.

Позитивною тенденцією є те, що баланс протягом трьох років зазнавав збільшення: на 12143 тис.грн - у 2011 році, та на 18771 тис. грн. - у 2012.

Проаналізуємо більш детальніше актив підприємства за три роки. Дані для аналізу представлені в таблиці 2.5. «Аналіз складу та структури майна на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010-2012 роки».

Таблиця 2.5.

«Аналіз складу та структури майна на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» за 2010-2012 роки»

	Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
		Тис. грн.	частка, %	Тис. грн.	частка, %	Тис. грн.	частка, %
1	Необоротні активи	22007	72,1	28169	66	39991	65
2	Оборотні активи	8490	27,8	14471	33,9	21421	34,9
3	Витрати майбутніх періодів	24	0,1	24	0,1	23	0,1
	Кошти підприємства, всього	30521	100	42664	100	61435	100

Необоротні активи підприємства протягом трьох років збільшувалися в абсолютному вираженні: з 22007 тис.грн до 39991 тис. грн. , але їх питома вага зменшилась з 72,1% до 65%.

Оборотні активи підприємства також збільшувались як в абсолютному так і відносному значенні. Питома вага у 2012 році склала 34,9 % до всіх активів підприємства.

Витрати майбутніх періодів у 2012 році в порівнянні з минулими роками зменшилися і складали 23 тис. грн.

Для аналізу фінансового стану підприємства проаналізуємо витрати ЦЗФ «Селидівська».

Таблиця 2.6.

Елементи операційних витрат ЦЗФ «Селидівська»

Найменування показника	2010	2011	2012
Матеріальні витрати	12184	14841	15727
Витрати на оплату праці	9341	10587	13436
Відрахування на соціальні заходи	3745	4225	5034
Амортизація	2539	3392	4587
Інші операційні витрати	8889	9870	9760
Разом	36698	42915	48544

З таблиці 3.4. видно, що з 2010 по 2012 роки витрати підприємства збільшувались по всім статтям.

Загальні витрати збільшились на 32,3%.

Проаналізуємо рентабельність діяльності підприємства.

Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом) - являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу):

де ВП - валовий прибуток (маржинальний дохід); ЧД (ВР) - чиста виручка від реалізації (чистий дохід).

Рентабельність активів - відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства:

де А - середня величина активів підприємства.

Рентабельність продукції -- економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.



Показники рентабельності підприємства

Показник	2010	2011	2012
Рентабельність продукції, тис. грн	0,68	0,82	0,56
Рентабельність активів, тис. грн	0,79	0,83	0,52
Рентабельність за валовим прибутком, тис. грн	-0,47	-0,2	-0,76

2.1 Трудові відносини

Власник зобов'язується:

- Здійснювати прийом на роботу нових працівників лише у випадках забезпечення повної продуктивної зайнятості працюючих і якщо не прогнозується їх вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Трудові відносини між власником і працівником наступають з дня укладення трудового договору, який оформляється наказом про прийом на роботу. Працівник повинен бути ознайомлений з Колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства під розписку в особистій картці. При припиненні трудового договору внаслідок порушення законодавства про працю, колективного або трудового договору, виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому ст. 44 КЗпП України.

- Не звільняти працівників за ініціативою власника без попереднього узгодження з профспілковим комітетом.

- Повідомляти працівників підприємства про понаднормової роботі по можливості не менш ніж за добу до її початку, така робота узгоджується з профспілковим комітетом і оплачується у подвійному розмірі.

- Змінювати чи запроваджувати новий режим роботи на підприємстві, в окремих підрозділах, для категорій або окремих працівників тільки після узгодження цих питань з профкомом.

- У разі запровадження чергування на виробництві, завчасно узгоджувати з профспілковим комітетом графіки, порядок і розміри компенсації.

- Встановити гарантовану тривалість оплачуваної відпустки для всіх категорій працівників 24 календарних днів.

- Не зменшувати щорічні відпустки на періоди страйків, зупинок виробництва, викликані невиплатою заробітної плати та невиконанням власником норм прийнятого Колективного договору і угод.

Робочий час і час відпочинку: Для працівників фабрики встановлюється облік робочого часу - згідно затвердженого виробничого графіка-сумарне за рік. Конкретний час початку, закінчення робіт і перерва для кожної категорії працівників встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку є невід'ємною частиною договору.

Таблиця 2.7

З таблиці 2.7. видно, що річний баланс робочого часу не дуже сильно змінився за останні 3 роки: у 2012 році відбулось зменшення на 0,004% в порівнянні з 2010 роком.

Негативною тенденцією є те, що кількість відпрацьованого часу зменшується (з 2010 року по 2012 відбулось зменшення на 4,2%), і як наслідок, кількість втраченого часу збільшується.

Перед святковими і неробочими днями, для всіх працівників фабрики, за винятком працюючих по змінному графіку, тривалість роботи скорочується на 1 годину.

Понаднормові роботи, як правило, не допускаються, за винятком випадків, передбачених законодавством, і не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин за рік.

У разі виробничої необхідності працівник може бути притягнутий до роботи в свій вихідний день з його згоди, за погодженням з профспілковим комітетом і на підставі наказу по підприємству. Робота у святкові дні та неробочі дні вважається та, яка виконується в період з 0 годин відповідного святкового або неробочого дня до 0 годин ранку наступного дня.

Тривалість додаткової відпустки за шкідливі умови праці встановлюється на підставі атестації робочих місць. Графік відпусток складається адміністрацією з урахуванням виробничої необхідності, побажань і узгоджується з профспілковим комітетом до 5.01 поточного року.

При визначенні черговості відпусток враховуються сімейні й інші особисті обставини кожного працівника. Перелік категорій працівників, які мають право на надання відпустки у зручний час визначені ст. 10 Закону України «Про відпустки».

За сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникам за їх заявами можуть бути надані короткочасні відпустки без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником підприємства.

Відпускні виплачуються працівникам не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки, у разі порушення цієї умови працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший час. Працівникам, що працюють у змінному режимі, встановлюється додаткова оплачувана відпустка за багатозмінний режим роботи в кількості 2 днів. При цьому чергову відпустку не повинен перевищувати 30 календарних днів. Основний і додатковий відпуск виплачується за рахунок ФОП

2.2 Заробітна плата

На підприємстві встановлені почасово-преміальна та відрядно-преміальна системи оплати праці.

Тарифні ставки (оклади) робітників, схеми посадових окладів керівників, фахівців і службовців встановлюються згідно міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів), посадових окладів (див. Додаток Г) .

Доплату за роботу в нічний час проводити в розмірі 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи з 22. 00 до 6. 00 годин. Доплата за роботу у вечірній час проводиться в розмірі 20% від тарифної ставки за кожну годину роботи з 18-00 до 22-00.

Оплата за роботу у святковий день проводиться в подвійному розмірі:

- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;-почасових, робота яких оплачується за годинними ставками, в розмірі подвійної тарифної ставки;

- окладникам - в розмірі одинарної годинної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної ставки понад оклад, якщо робота проводилась понад місячну норму. Оплата у подвійному розмірі проводиться за час, фактично відпрацьований у святковий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Преміювання працівників підприємства здійснюється відповідно до Положення про преміювання. Нарахування працівникам винагороди за вислугу років провадиться щомісяця відповідно до Положення про порядок виплати працівникам винагороди за вислугу років у вугільній промисловості, згідно Генерального галузевої угоди.

Виплата заробітної плати проводиться щомісячно в повному обсязі до 20 числа і авансування до 30 числа, відповідно до «Закону про оплату праці» Ст. 24. Особливо важливі роботи, що проводяться понаднормово, оплачувати згідно з чинним законодавством, за попередньою домовленістю з трудящими і профкомом.

- За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, коли відповідно до чинного законодавства за основним працівником зберігається робоче місце (посада) і не проводиться виплат з ФОП;

- За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, коли загальна чисельність за відповідною професією чи посадою знижується в порівнянні з плановою, передбаченої на роботі;

- За ненормований робочий день водіям легкових автомобілів 25% тарифної ставки;

- За керівництво бригадою бригадиру не звільненому від основної роботи: при плановій чисельності до 10 чол. - 7% тарифної ставки, при плановій чисельності понад 10 чол. - 10% тарифної ставки;

- За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобуса:

за 2 клас - 10% тарифної ставки за 1 клас - 25% тарифної ставки;

- За високу профмайстерність робочим в залежності від фінансових можливостей підприємства за клопотанням начальника ділянки. Виробляти доплати за непривабливий працю в розмірі 10% тарифної ставки прибиральникам, що використовують дезінфікуючі засоби, а також при прибиранні громадських туалетів:

- Вантажникам за вивантаження ж.д. вагонів з заварними люками при розвантаженні по ділянці 500 т 10% від обсягу і розцінки вивантаження згідно з нормами виробітку 1000 т 20% від обсягу і розцінки вивантаження згідно з нормами виробітку 1500 т і більше 30% обсягу і розцінки вивантаження згідно з нормами виробітку за наявності акта

Власник підприємства не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені Колдоговором і КЗпП України.

Присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам і тарифікацію робіт проводити згідно ЕТКС, клопотання колективу та укладення начальника ділянки.

За вимушені простої, що сталися не з вини працівників (через відсутність фронту робіт, постачання матеріально-технічними ресурсами і т. п.) оплата проводиться з розрахунку не нижче тарифної ставки (окладу) встановленої працівникові з віднесенням витрат на основну діяльність підприємства.

У період такого простою працівник може бути використаний для виробництва робіт не за своєю спеціальністю та кваліфікації (якщо це не суперечить законодавству ТБ і його здоров'ю). Виплачувати компенсаційні виплати працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів та виплати згідно із законодавством.

Виробляти індексацію оплати праці у зв'язку із зростанням споживчих цін згідно з правилами. Виплачувати зарплату за згодою працівника і за його заявою через ощадні банки. При кожній виплаті зарплати повідомляти працівникам про загальну суму зарплати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави утримань, суму витрат, що підлягає виплаті.

Власник зобов'язується погоджувати з профкомом підприємства умови оплати праці, порядку виплати доплат, надбавок, положень про преміювання, виплати винагород, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, всі питання формування і регулювання зарплати.

Робітникам, зайнятим некваліфікованою працею, проводити доплату до мінімальної зарплати встановленої державою за умови виконання норм часу. Впровадження, зміна, перегляд норм праці проводити за погодженням з профкомом.

Забезпечити гласність всіх заходів щодо нормування праці, роз'яснення працівникам причин перегляду норм праці та умов застосування нових норм.

Формування фонду оплати праці на підприємстві здійснюється відповідно до Додатку Д.

Розміри фонду заробітної плати з 2010 по 2012 рік наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 2.8.

Як видно з таблиці 4.1. фонд заробітної плати з 2010 року по 2012 рік зріс на 3579,2 тис. грн., або на 38%.

У разі законодавчого підвищення розміру мінімальної зарплати розміри тарифних ставок (окладів) і соціальних гарантій, передбачених галузевою угодою підлягають підвищенню в установленому законодавством порядку. Матеріальну допомогу ТОВ ЦЗФ «Селидівська» надає грошима і товарно-матеріальними цінностями в межах середньомісячного заробітку (разова). Оплата праці працівників може встановлюватися персонально (контрактом або наказом по фабриці) незалежно від шкали тарифної угоди.

2.3 Забезпечення зайнятості

Обов'язкове письмове повідомлення профкому власника про майбутнє скорочення робочих місць не пізніше, ніж за три місяці, з наданням економічних розрахунків, що підтверджують неможливість забезпечити завантаженням всі робочі місця на підприємстві.

В таблиці 4.3. наведено дані про рух трудових ресурсів на підприємстві.

Таблиця 2.9.

Як видно з таблиці чисельність працівників з 2010 року зменшилась на 3 чоловіки. Більш детально розстановка штату наведена в Додатку Е.

Власник підприємства, перш ніж зробити скорочення штатів, а також змінити режим робочого часу, зобов'язаний вжити таких заходів за погодженням з профспілками:

- Переглянути структуру виробництва і управління;

- Переглянути обсяг робіт і працівників між підрозділами;

- Зробити повернення обсягів робіт, переданих стороннім організаціям;

- Ліквідувати відпустки без збереження зарплати.

Власник підприємства перш ніж провести скорочення зобов'язаний за 2 місяці до скорочення попередити під розпис осіб, які підлягають скороченню і списки скорочених передати в міський центр зайнятості.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення діяльності підприємства на основі проведеного аналізу

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції, робіт, послуг, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства його платоспроможності.

Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги. Основними шляхами їх отримання є такі:

- стати кращим самому через вживання заходів щодо удосконалення власної діяльності та підвищення її ефективності;

- безпосередньо послабити конкурентів;

- змінити ринкове середовище.

Оскільки реалізація останніх двох напрямків потребує значних зусиль, основним засобом отримання конкурентних переваг залишається підвищення ефективності власної діяльності.

Пошук резервів зростання ефективності роботи підприємства проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності.

Підприємство працює в певному економічному середовищі, яке впливає на його діяльність.

Досконалість податкової та амортизаційної систем, кредитна і фінансова політика держави, стабільність і прогресивність норм чинного законодавства, рівень регулювання цін у національній економіці, система ліцензування - ці та інші, незалежні від підприємства, чинники безперечно впливають на ефективність його діяльності. Це зумовлює виділення серед чинників підвищення ефективності діяльності групи неконтрольованих підприємством чинників. Удосконалення механізму економічного впливу на підприємства - основна функція держави на шляху підвищення ефективності роботи суб'єктів національної економіки.

Використання ресурсних чинників дасть змогу підприємству розробити програму заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності за рахунок власних можливостей, у таких напрямах.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

- удосконалення структури основних засобів підприємства;

- технічне переозброєння підприємства;

- механізація й автоматизація виробництва;

- оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);

- Удосконалення технологічних процесів;

- ліквідації проблемних етапів у виробничому процесі;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- комплексне використання і покращання якості сировини;

- застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

- забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

- підвищення професійно-кваліфікаційного рівня персоналу, який обслуговує об'єкти основних засобів, та ін.

Екстенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

- скорочення простоїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- зменшення кількості непрацюючого устаткування та ін.

Рис. 3.1 Класифікація чинників підвищення ефективності діяльності підприємства

Напрямки прискорення обертання оборотних коштів.

На етапі формування виробничих запасів:

- створення оптимальних обсягів виробничих запасів;

- застосування при формуванні виробничих запасів принципу оптимального співвідношення ціни та якості;

- використання раціональних схем постачання матеріальних ресурсів.

У сфері виробництва:

- скорочення тривалості виробничого процесу;

- упровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій;

- зниження матеріало- і енергомісткості продукції;

- економне використання матеріальних ресурсів; комплексна переробка сировини та використання відходів; організація використання вторинних ресурсів;

- модернізація виробничої інфраструктури підприємства;

- формування системи мотивації за раціональне використання матеріальних ресурсів.

У сфері обігу:

- удосконалення маркетингової діяльності підприємства;

- прискорення процесу реалізації готової продукції;

- стимулювання збуту продукції;

- удосконалення системи розрахунків за відвантажену продукцію;

- ефективне управління дебіторською заборгованістю;

- пошук оптимальних схем взаємодії з банківськими установами з приводу залучення коштів і здійснення розрахунків.

Напрямки підвищення ефективності роботи персоналу:

- формування оптимального складу персоналу;

- механізація й автоматизація виробництва;

- заміна діючих технічних засобів на прогресивніші;

- модернізація устаткування;

- впровадження прогресивних технологічних процесів;

- удосконалення управління та організації виробництва і праці;

- поглиблення спеціалізації виробництва;

- збільшення реального фонду робочого часу;

- створення раціональних структур управління;

- створення відповідного морально-психологічного клімату в колективі;

- моральне заохочення працівників;

- поліпшення системи підготовки і перепідготовки персоналу;

- удосконалення систем оплати праці;

- застосування системи участі робітників у прибутках.

Кожен із зазначених напрямків на ефективність діяльності підприємства впливає різною мірою. На кожному етапі діяльності підприємства менеджери мають звертатися до найбільш актуальних і суттєвих за результативністю з них. Проте стратегічний план розвитку підприємства повинен передбачати застосування всіх можливих напрямків підвищення ефективності.

Проаналізувавши загальний фінансовий стан ТОВ ЦЗФ «Селидівська», можна розробити деякі напрямки та пропозиції по покращенню фінансового стануданогопідприємства:

1) Зниження собівартості продукції та проведення робіт дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій більш раціональне використання як матеріальних, так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

2) Підприємство повинно робити підготовку висококваліфікованих кадрів задля подальшого зниження собівартості послуг та їх оптимізації, розробити і ввести ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економієюресурсів.

3) ТОВ повинно реалізувати частину продукції, що застоюється на складах. Реалізацією і просуванням продукції на ринок на підприємстві займається спеціаліст з маркетингу. Саме цей спеціаліст повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, а, можливо, і за кордон.

4) Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

5) Робота з закордонними інвесторами задля залучення нових коштів на розвиток підприємства, паралельно покращувати фінансову стійкість, бо висока фінансова стійкість підприємства - об'єкта інвестування чи не найважливіший чинник, що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором.

6) Впровадження системи управління якістю, що дасть змогу упорядкувати, формалізувати всі бізнес-процеси компанії, налагодити роботу структурнихпідрозділівназначновищомурівні.

7) Зниження витрат. Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці.

Тому актуальною є задача зниження трудоємності продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Це можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищитьфондовіддачу.

8) Поповнення власного капіталу. Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди. Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення.

Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату. Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.



Висновки

Практика проходила в ТОВ ЦЗФ «Селидівська» у планово-економічному відділі з 01.07.2013 по 14.07.2013. За час практики було ознайомлення з діяльністю економіста, з основними документами, з професійними і посадовими обов'язками фахівців відділу.

ЦЗФ “Селидівська” спроектована Інститутом “Днепрогіпрошахт”. Введена в експлуатацію у грудні в 1961 році з проектною потужністю по переробці вугілля марки “Г” - 1200 тис. тонн/рік. В подальшому річна потужність була встановлена 2млн. тонн на рік без істотних капітальних вкладень. Після реконструкції, проведеної у 1993 році, фабрика припинила прийом на переробку рядового вугілля марки “Г” шахти ім. Д. С. Коротченко і перейшла на збагачення вугілля, що коксується.

В даний час споживачами концентрату ТОВ ЦЗФ “Селидівська” є Криворізький КХЗ, Дніпропетровський КХЗ, Дніпродзержинський КЗХ, Баглейський КХЗ, Запорізький КЗХ, Авдєєвській КЗХ, Енакиевській КХЗ, Алчевській КЗХ і інші, а також Запорізька ТЕС і інші ТЕС України.

З 2010 року відбувається зменшення обсягів переробки вугілля, у 2012 році він сягає 766 тис. т, що на 447 тис. т менше ніж у 2010 році. Об'єм виручки від реалізації збільшився на 7095 тис. грн. у 2011 році, а у 2012 - зменшився на 3110 тис. грн.

Собівартість продукції підприємства також змінювалася протягом трьох років. З кожним наступним роком вона збільшується. Так, у 2011 році вона склала 28210 тис. грн., що на 2473 тис. грн. більше ніж у 2010 році, у 2012 році вона склала 36632 тис. грн., що на 8422 тис грн. більше ніж у 2011 році. Через це, центральна збагачувальна фабрика отримувала збитки, валовий обсяг яких найбільшим був у 2012 році.

Необоротні активи підприємства в 2011 році порівнянні з 2010 збільшились на 6162 тис. грн. або на 28%. У 2012 році необоротні активи зросли на 11822 тис. грн. Оборотні активи також збільшувались, а саме: на 5982 - у 2011 році, та на 6950 - у 2012. В свою чергу, витрати майбутніх періодів у 2011 році не зазнали змін, а у 2012 - зменшились на 4,17 %.

Власний капітал підприємства у 2011 році майже не змінився (відбулось збільшення на 9 тис. грн.), а у 2012 році він збільшився більше ніж у 2,5 рази, а саме на 4961 тис. грн. Поточні зобов'язання на ТОВ ЦЗФ «Селидівська» збільшились на 42,32% у 2011 році, та на 67,25% - у 2012.

Позитивною тенденцією є те, що баланс протягом трьох років зазнавав збільшення: на 12143 тис.грн - у 2011 році, та на 18771 тис. грн. - у 2012.

Річний баланс робочого часу не дуже сильно змінився за останні роки: у 2012 році відбулось зменшення на 0,004% в порівнянні з 2010 роком. Негативною тенденцією є те, що кількість відпрацьованого часу зменшується (з 2010 року по 2012 відбулось зменшення на 4,2%), і як наслідок, кількість втраченого часу збільшується.

На підприємстві встановлені почасово-преміальна та відрядно-преміальна системи оплати праці. Тарифні ставки (оклади) робітників, схеми посадових окладів керівників, фахівців і службовців встановлюються згідно міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів), посадових окладів. Фонд заробітної плати з 2010 року по 2012 рік зріс на 3579,2 тис. грн., або на 38%, а чисельність працівників з 2010 року зменшилась на 3 чоловіки.



Список використаних джерел

1. Баканов М.Й., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 3-е изд. перераб. - М.: Финансы статистика, 2008р. - 416 с.

2. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ. - М.: Финансы статистика, 2007р. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru

...