Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Інститут філології та журналістики

Кафедра соціальних комунікацій

Реферат

з макроекономіки на тему

«Людський капітал в Україні»

Виконала: студентка

Інституту філології та журналістики

Демчук Аліна Олегівна

Перевірив:

к.е.н., доцент кафедри економічної теорії

Єлісєєва Людмила Володимирівна

Луцьк -2013

ВСТУП

Ні для кого не є секретом, що Україна в контексті світової кризи знаходиться на роздоріжжі щодо подальших шляхів розвитку : значна частина науковців вбачає у цій кризі початок нового етапу соціально-економічного устрою. Водночас в експертних та ділових колах поширюються погляди на високу ймовірність появи найближчим часом масштабних технологічних проривів. На теренах України до цієї невизначеності додається політична,тому дуже важко спрогнозувати подальше становище України на світовому ринку. Необхідно розуміти, що у сучасних підприємців виникають цілком доцільні запитання про те, яку роль у світовому розподілі праці грає Україна, яку кількість людських ресурсів потребуватиме бізнес у майбутньому. Тому значення людського капіталу досить вагоме : його якість визначає вектор і темп розвитку країни загалом, це один із ключових факторів економічного успіху.

Поняття людського капіталу зазнало значних змін за останні десятиліття, але при цьому воно не змінювало своєї суті, а переважно лише ускладнювалося через додавання в опис людського капіталу щоразу більшої кількості факторів, які визначають його розвиток. Можна припустити, що співвідношення економічного добробуту та людського капіталу прямо пропорційне, кожна держава піклується про те, щоб її трудові ресурси були на високому рівні. Тому піклування про людський капітал - це безпосередня відповідальність підприємців, які зацікавлені у досягненні значних економічних висот.

1. Поняття людського капіталу

1.1 Загальна дефініція людського капіталу в економіці

Науковець Пол Самуельсон трактує теорію капіталу як один із найскладніших розділів економічної теорії. І не дарма, адже капітал - це багатогранна структура, яка має багато відгалужень та понять. Капітал (від лат. сарitalis - головний) - складна динамічна субстанція, яка постійно змінює свої форми. Відтак розуміння капіталу постійно розширюється, виходячи за межі свого початкового змісту. Згідно з висловом основоположника теорії людського капіталу Г. Беккера: “Людський капітал формується за рахунок інвестицій у людину,серед яких можна назвати навчання, підготовку на виробництві, витрати на охорону здоров'я, міграцію та пошук інформації про ціни і доходи” (3). В економічній енциклопедії людський капітал визначається як особливий вид капіталовкладень, сукупність витрат на розвиток виробничого потенціалу людини, підвищення якості і поліпшення функціонування робочої сили. До складу об'єктів людського капіталу зазвичай включають знання загальноосвітнього і спеціального характеру, навички, накопичений досвід. Капітал характеризується такими властивостями :

- обмеженість;

- здатність до нагромадження;

- ліквідність;

- здатність до конвертації (постійної зміни форм) та самозростання.

У сучасній економічній літературі набули поширення такі категорії за напрямами інвестування :

І. Людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професійна підготовка, здоров'я, природні здібності і творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а і як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які більш прибуткові, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва. Інвестиціями в людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку працівників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюються потенційним доходом, який він може приносити власнику.

II. Інтелектуальний капітал - нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

Ш. Соціальний капітал - капітал, втілений у якості соціальних зв'язків та відносин, заснованих на довірі як концентрацій очікувань та зобов'язань, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей. На відміну від матеріалізованого фізичного капіталу та невіддільного від індивіда людського капіталу, соціальний капітал існує лише у відносинах між людьми. Його об'єктивною основою є мережі соціальних зв'язків, які використовуються для інформації, навчання, формування правил поведінки та репутації, заснованих на порядності, надійності, послідовності, лояльності, чесності, відкритості, дотриманні загальновизнаних морально-етичних цінностей (1).

Слід зазначити, що з-поміж вищезазначених категорій, людський капітал є найважливішою сферою, адже утворення інтелектуального та соціального капіталів неможливе без наявності самого суб'єкта - людини. Щоб підтвердити цю думку, наводимо цитату дослідника М. Тугана-Барановського про трудовий потенціал : «Джерелом всякого доходу може бути тільки одна людська праця, що виробляє різнородні продукти».

Вперше поняття «людський капітал» використав американський економіст Теодор Шульц, який на початку 60-х років ХХ ст. опублікував статті, присвячені цій проблемі. Практично в той же час Г. Беккер написав статтю, а потім і роботу, що стала класичною: «Людський капітал: теоретичний і емпіричний аналіз». Надалі значний внесок в теорію людського капіталу внесли М. Блауг, Дж. Мінцер, Ф. Уелч, Б. Чизвик та ін. Формування і розвиток теорії людського капіталу відбувалося головним чином в рамках неокласичного напряму. Теоретики даної концепції виходять з принципу раціональності людської поведінки, максимізації корисності, граничних величин в аналізі економічних і соціальних явищ. Використовуючи інструментарій теорії людського капіталу, її прихильники прагнуть розглянути і вирішити проблеми заробітної плати, продуктивності праці, нерівності на ринку праці, питання, пов'язані з інвестиціями в систему освіти, охорони здоров'я як на макро-, так і на мікрорівні. Істотний внесок у створення теорії людського капіталу зробив і виходець з України Саймон (Семен) Кузнець, який отримав Нобелівську премію з економіки за 1971 рік. Спочатку під людським капіталом розумілася лише сукупність інвестицій в людину, що підвищує його здатність до праці - освіта і професійні навички. Надалі поняття людського капіталу істотно розширилося. Економічна категорія «людський капітал» формувалася поступово, і на першому етапі обмежувалося знаннями і здатністю людини до праці. Вважалося, що інвестиції у виховання, в освіту є непродуктивними, витратними. У другій половині XX століття ставлення до людського капіталу і утворення поступово кардинально змінилося (7).Останні розрахунки, зроблені експертами Світового банку, включають у нього споживчі витрати - витрати сімей на харчування, одяг, житла, освіту, охорону здоров'я, культуру, а також витрати держави на ці цілі (8). Хочеться виокремити те, що людський капітал є похідним від категорії робочої сили, і загалом його можна розглядати як економічну категорію, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів.

1.2 Класифікація людського капіталу

Людський капітал являється складним та інтенсивним фактором розвитку економіки. Коротко кажучи, людський капітал - це інтелект, знання, виробнича праця та якість життя. Сьогодні, коли економіки розвинутих країн посилаються на знання, необхідно визнати, що саме люди стали основним джерелом прибутку, а майно підприємства є всього лише пасивним ресурсом, який потребує втручання людини (6). Науковці, визначаючи необхідність оцінки людського капіталу, зосереджують увагу на двох аспектах: економічному та духовному. Тільки люди створюють вартість шляхом застосування своїх природних якостей задля отримання прибутку. Класифікацію людського капіталу можна здійснити за різними критеріями, а саме: - за напрямом використання : загальний, спеціальний; - за елементами витрат: капітал освіти, капітал здоров'я, капітал культури, капітал мобільності, капітал розвитку , капітал підростаюче покоління, капітал підготовки. - за ступенем впливу на економічні процеси: споживчий, продуктивний (див. рис. 1).

Рис. 1

1.3 Види інвестицій в людський капітал та їх ефективність

На наш погляд задля сприяння розвитку людського капіталу державі потрібно вкладати щось у капітал, щоб отримати результат.Тобто, йдеться про інвестиції. Інвестуванню в людський капітал притаманні специфічні особливості тому, що воно пов'язане із процесом вкладень в особистість людини, в розвиток його здібностей і навичок аби покращити працездатність особи. Цікавою особливістю є амбівалентність інвестування, а саме : воно здійснюється не лише державою, а й самою людиною, яка самовдосконалюється, також не потрібно забувати про сім'ю, яка виконує виховну функцію, тим самим формуючи навички та світогляд людини. «Інвестиції в людський капітал, - пишуть дослідники К. Макконелл і С. Брюс,- це будь яка дія, яка підвищує кваліфікацію і здібності і тим самим, продуктивність праці робітників». (5) Можна простежити логічний зв'язок - якщо людина підвищує кваліфікацію, тобто свою продуктивність, це в будь-якому разі можна розглядати як інвестиції, адже підвищення кваліфікації здійснюється з розрахунком на те,що витрати часу (коштів, можливостей) компенсуються певним доходом у майбутньому. Прихильники теорій людського капіталу по-різному характеризують структуру інвестицій в людський капітал. На думку одного з основоположників теорії, Г.Беккера, інвестиції в людський капітал припускають витрати на:

- отримання освіти;

- підтримка здоров'я, медичні послуги;

- мобільність, пошук роботи;

- виховання дітей;

- пошук інформації про ціни, доходи, заробітну плату.

На противагу інший дослідник Дж. Кендрик пропонує класифікацію, яка б поділяла інвестиції на речові та нематеріальні. До речових він відносив витрати, пов'язані із фізичним формуванням і розвитком людини.

До нематеріальних - витрати на загальну освіту, спеціальну підготовку, витрати на медичні послуги, переміщення робочої сили. Також він зазначав, що незважаючи на їх «невідчутний характер ці витрати, примножують знання і досвід людей, сприяють підвищенню продуктивності інвестицій та капіталу, втілених в людях».(6)

В цілому ж, інвестиції в людський капітал розділяються на:

- капіталовкладення в освіту та підвищення кваліфікації, перепідготовку;

- вкладення в підтримку здоров'я, працездатності, медичне обслуговування;

- вкладення, пов'язані з пошуком інформації та працевлаштуванням, територіальним переміщенням робочої сили.

Окрім освіти, медицини та виховання на людський капітал істотно впливають інші інтеркультурні чинники : мистецтво, наука, засоби інформування суспільства (ЗМІ); тобто джерела, які можуть робити вклад в розвиток особистості людини, мають широке розмаїття, не обмежуючись однією лише просвітянською функцією. (Див.рис. 2.).

Рис. 2

2. Людський капітал в Україні

2.1 Розвиток людського капіталу в Україні

В наш час в економіці немає заперечень, що людина повинна знаходитись в центрі суспільно-економічного розвитку держави, а всі дії органів влади - підпорядковуватися максимально повному задоволенню всього спектра її потреб, включаючи потребу самореалізації. При цьому вона має постійно знаходитися в стані свого розвитку. Адже в умовах підвищення рівня інтелектуальної праці все більше вимог висувається не лише до професійних навичок людини, але й до її особистісних характеристик.

Все це обумовлює гостроту даної в Україні проблеми та необхідність визначення системи заходів щодо попередження загрозливих тенденцій, які викликані дією цілого ряду внутрішніх і зовнішніх факторів. Не зупиняючись на їх суті, слід зазначити, що з 1993 року до теперішнього часу (станом на 01.04.2008р.) його суб'єкти - населення України - зменшилося з 52,3 до 46,3 мільйона, тобто за 14 років його кількість зменшилась на 6 млн. чол., а середній вік зріс із 26,5 до 39,2 років (7). До того ж дуже актуальною є проблема не лише демографічної кризи, коли чисельність померлих перевищує кількість народжуваних, а й у виїзді людських ресурсів за кордон через недосконалість політичного механізму України. Інноваційно-технологічні зрушення в економіці України обумовлюють необхідність реалізації нового підходу до проблеми людського капіталу, забезпечення такої збалансованості між його якісними характеристиками і робочими місцями, за якої досягається найвищий рівень продуктивності праці, поступальний соціально-економічний розвиток країни та її регіонів, а звідси - і зростання доходів. Численні дослідження, які здійснюються науковцями РВПС України НАН України, свідчать, що в контексті вимог переведення вітчизняної економіки на інноваційну модель розвитку, її інтеграції у світовий науково-технічний та геополітичний простори, людські ресурси регіонів України є неконкурентоспроможними.

2.2 Причини неповної реалізації людського капіталу

Шкільна освіта, навчання на робочому місці, зміцнення здоров'я, збільшення обсягу інформації про економіку є інвестиційною діяльністю, розвиваючи людський капітал в Україні. Проте,цього недостатньо аби вивести Україну на світовий конкуретноспроможний рівень. Чому ж держава не реалізує капітал? Необхідно відзначити, що в Україні склалися обставини, які обмежують повне використання людського потенціалу. Серед них:

- диспропорції у розвитку сучасної системи освіти;

- відставання у забезпеченні економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання;

- зниження кількісних параметрів використання кадрового потенціалу науки;

- низька частка інноваційноактивних підприємств, що унеможливлює повне використання інтелектуального потенціалу суспільства,

- відсутність належного рівня інвестування економіки, що спричинило заміщення дешевою робочою силою технічні та технологічні нововведення.

Отже, ефективне реалізація людського капіталу визначається інноваційним розвитком економіки України та суб'єктів господарювання. Виходячи з зазначеного, необхідно відновлення організаційно-економічних взаємозв'язків науки і виробництва; підвищення фінансування наукових розробок і заробітної плати науковцям. (9) Проблема загострюється ще тим, що при її вирішенні не приділяється належної уваги соціальним наслідкам структурної модернізації економіки та вступу України до наднаціональних економічних структур.

Так, необхідно забезпечити високий рівень конкурентоспроможності економіки. Але ж досягти цього можна лише на новітній технологічній основі, а не дешевизні робочої сили, як це часто робиться вітчизняними роботодавцями, не докладаючи особливих зусиль для створення нових, технічно оснащених робочих місць. Рано чи пізно підприємства будуть вимушені ліквідовувати застарілі робочі місця і створювати нові, які б відповідали світовим стандартам якості.

Варто акцентувати увагу на тому, що українські підприємства забезпечені кваліфікованими робітниками менше ніж наполовину. І це має місце при вкрай низькій інноваційній їх активності. В той же час професійно-технічні заклади ведуть підготовку кадрів, з одного боку, без врахування очікуваних змін в економіці, а з іншого, - в набагато менших обсягах, ніж вищі навчальні заклади. Тобто ми маємо ситуацію, коли професійне навчання кадрів, ринок праці і економіка розвиваються самі по собі, без належної узгодженості між собою. (7)

Нажаль, зазначені напрямки дуже складно реалізувати під час економічної кризи, яка пронизує усі галузі економіки України і негативно впливає на формування та реалізацію людського потенціалу. Проте, інноваційне підприємництво та людський капітал можуть стати провідними ендогенними чинниками економічного зростання. Тому навіть в тяжкі для економіки України часи не можна забувати про підготовку управлінських кадрів, здатних організовувати інноваційний процес, комерціалізувати результати науково-технічної діяльності.

2.3 Аналіз людського капіталу України та його ефективності

Для того, щоб побачити повну картину сучасного становища людського капіталу в Україні, потрібно проаналізувати в першу чергу демографічні показники задля визначення кількості людей, які безпосередньо належать до людського капіталу. Ми вирішили звернутись до джерел інформації, яку презентує Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Середня чисельність населення за січень-серпень 2013 року становить 45507337 осіб серед яких 45326982 постійного населення, кількість населення за січень- липень минулого року становить 45596955 осіб, з яких 45416600 постійного населення. Тобто порівнянно із минулорічними показниками, постійне населення України зменшується, а тому відповідно і людський потенціал також.

А якщо брати до уваги ще й показники міграційного руху населення, то за січень-серпень 2012 року кількість прибулих становить 35368 осіб, тоді як людей, які виїжджають з країни всього 9183 осіб. У часовому проміжку січня-серпня 2013 року міграційний рух населення : кількість прибулих - 33216 осіб, кількість вибулих - 14745 осіб. Тобто, можна спрогнозувати подальші показники міграційного руху. Міграційний рух минулого року - 18471 осіб, 2013 року міграційний приріст становить 26185 осіб. Кількість емігрантів зростає, міграційний приріст зменшується, звичайно, що це впливає на кількість постійного населення, а тому і людський потенціал зменшується.

Варто зауважити і про природний рух населення : смертність та народжуваність України. Показники у січні-серпні 2013 року показують, що кількість померлих осіб (439755) перевищує кількість народжених (329864), і ці показники помітно зросли у порівнянні із минулорічними показниками : кількість народжених - 346926, а кількість смертних - 447690. Якщо скласти показники природного руху населення та міграційного руху населення, за природними показниками населення України зменшується, так само як і зовнішній рух населення не сприяє покращенню демографічної ситуації в країні.

Неможливо заперечити той факт, що людський потенціал залежить і від освіченості населення, адже якщо людина має вищу освіту, то вона має великий шанс стати кваліфікованим працівником, професіоналом своєї справи. Тому проаналізуємо наявність вищої освіти у населення України за період з 2002 року до 2012 року.

За показниками ресурсу Державної служби статистики України на початок навчального року кількість студентів у закладах III-IV рівня акредитації становила (тис.):

2002 - 1686,9

2003 - 1843,8

2004 - 2026,7

2005 - 2203,8

2006 - 2318,6

2007 - 2372,5

2008 - 2364,5

2009 - 2245,2

2010 - 2129,8

2011 - 1954,8

2012 - 1824,9

Аналізуючи вищенаведені факти, можна говорити про зменшення кількості населення, яке має вищу освіту. Показник почав падати з 2010 року, і це впливало на людський потенціал. Додатковим фактором, який повпливав на якість освіти, на нашу думку, це - розмір капітальних інвестицій в галузь освіти. За 2010 рік в освіту інвестували - 1920, 0 млн. грн., за 2011 рік - 2185, 5 млн. грн., а за 2013 поточний рік - взагалі 1492,2 млн. грн., тому і не дивно, що людський капітал низький, адже щоб отримати гарний результат , потрібно інвестувати певні кошти, затратити зусилля. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал - найефективніші, адже зумовлюють нову якість економічного зростання. В цілому інвестиції у людський капітал містять у собі наступні види вкладень: освіта, підготовка на виробництві, охорона здоров'я, моральне і матеріальне стимулювання праці, культура і дозвілля, а також весь комплекс витрат, пов'язаних з підготовкою людини до виробництва (пошук інформації і міграція, екологія і здоровий спосіб життя, фундаментальні наукові розробки тощо), кожна з яких приноситиме його власнику та інвестору відповідні як матеріальні, так і моральні втрати та вигоди. (9)

Об'єктивний погляд на стан людського капіталу України не викликає позитивних емоцій. Населення скорочується, народжуваність знаходиться значно нижче рівня смертності населення. Значна трудова міграція також вносить свій внесок до скорочення населення, причому ті, що виїжджають, є носіями кращого людського капіталу, ніж ті, що натомість прибувають в Україну. Значне зниження якості освіти призводить до нестачі кваліфікованих кадрів у всіх галузях економіки. Зменшення пропозиції робочої сили призводить до її подорожчання. Відповідно, Україна починає втрачати конкурентоспроможність за показником низької вартості робочої сили.

людський капітал інвестиція економіка

Висновки

В умовах постійного розвитку інформаційного суспільства темпи економічного зростання та рівень добробуту залежать усе більшою мірою від інтелектуальних ресурсів, головним носієм і творцем яких є людина. Тому передові підприємці все частіше звертають увагу на наявність високого людського капіталу, який забезпечить відповідно високу продуктивність праці. Важливим механізмом капіталізації людського капіталу є перехід від споживацького до продуктивного способу життя. Інвестувати потрібно не пільги і привілеї, а насамперед високопродуктивну працю, яка робить значний внесок у формуванні ВВП України. На формування людського капіталу України впливає низка внутрішніх загроз і ризиків, які підривають основи національної безпеки. При цьому найбільшої уваги заслуговують ті, що є критичними, а саме:

1. Поглиблення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї; ментальна неготовність до нестабільності і рухливості.

2. Погіршення ситуації із формуванням людського капіталу через те, що цей процес підривається не лише погіршенням демографічної ситуації та якісних характеристик людського капіталу, а й неопрацьованістю механізму регулярного відтворення трудових навичок і знань, підпорядкованих, з одного боку, гармонійному розвитку особистості, а з іншого, - розбудові громадянського суспільства, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

3. Заміщення національних емігрантів іммігрантами - носіями інших моделей трудової поведінки. Неконтрольована міграція формує ризики оголення вікових та професійних відтворювальних контурів системи підтримки трудових компетенцій, на базі яких сформована поточна структура господарства України. Навіть за умови її неповної відповідності потребам постіндустріального розвитку, не варто розраховувати, що імміграція зможе вирішити ці проблеми. За умови відсутності чіткої орієнтації господарського комплексу України іммігранти впливатимуть не тільки на рівень безробіття і рівень оплати місцевого населення, а й на формування мережі організаційних структур, що відображатимуть архаїчні моделі господарювання.

4. Поляризація трудової нерівності. В Україні під окремі види праці і трудової активності формуються власні соціальні групи. Це посилює соціальну напругу і зменшує продуктивність праці. (7)

Аналіз окремих показників що кількісно відображають фактори формування та використання людського капіталу в Україні, свідчить про відносно низький рівень людського капіталу та неефективне його використання. До факторів, які ми аналізували слід віднести: соціально-демографічні (демографічні показники (кількість населення, його структура з урахуванням різних ознак, народжуваність, смертність), а також галузь освіти. Економічний механізм сформований недосконало, наслідком чого є те, що значний людський капітал використовується для відтворення і розширення низькопродуктивних та непрогресивних секторів господарства, натомість галузі, які потребують високої ментальної активності не мають достатньої кількості працівників.

Отже, результат нашого аналізу свідчить про необхідність не тільки комплексного впливу на стимулювання факторів формування та використання людського капіталу, а й про забезпечення інноваційних технологій в галузях освіти, науки задля розробки різних механізмів, які б не лише зупинили міграцію постійного населення з високим розумовим індексом за кордон, а й сприяли ефективному розвитку економіки країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандур С.І., Цимбал О.І. Формування людського капіталу України в парадигмі розвитку загрозливих тенденцій та шляхи їх подолання.

2. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Г.С. Беккер. - М. : ГУ ВШЭ, 2003. - 458 с.

3. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 254 с.

4. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. - М.: Прогресс, 1978. - с.63

5. Климко С.Г. Потенціал і використання людського капіталу в умовах трансформаційних змін: методологічний аспект // Науковий журнал “Економіка і управління”. - К., 2002, №4, с.17-21.

6. Клочков В. В. Человеческий капитал и его развитие. В книге: Экономическая теория. Трансформирующая экономика. / Под ред. Николаевой И. П. -- М.: Юнити, 2004. -- С.: 417.

7. Кошулько О. П. Інновації в управлінні людським й інтелектуальним капіталами // Проблеми науки. - 2007. - № 5. - C. 45 - 48.

8. Макконнелл К., Брюс. Экономикс. - М.: Республика, 1992. - с. 171.

Размещено на Allbest.ur