"Штандарт промисловості" А. Вебера

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра економіки та підприємства

РЕФЕРАТ

на тему: « «Штандарт промисловості» А. Вебера»

Виконала: студентка групи ОБА-13-1

Жданюк Аліна Георгіївна

Перевірив:

Будник Григорій Васильович

Ірпінь-2014

Зміст

1. Теорія " штандортов " А. Вебера

2. Розміщення промислового виробництва

3. Аналіз факторів розміщення і їхня класифікація

4. Орієнтація на трудові ресурси

5. Агломерація

Висновок

Список використаних джерел

1. Теорія " штандортов " А. Вебера

Проблема промислового штандорта являє собою частину загальної проблеми географічного розміщення господарської діяльності людини взагалі. Фактором розміщення (” штандортним ” фактором) Вебер називає ту економічну вигоду, що виявляється для господарської діяльності залежно від місця, де здійснюється ця діяльність. Ця вигода полягає в скороченні витрат по виробництву й збуту певного промислового продукту, що означає можливість виготовляти даний продукт в одному якому-небудь місці з меншими витратами, чим в іншому. Фактори розміщення загальні, а не спеціальні, стосовні до окремих галузей промисловості. Існують фактори регіональні й агломераційні:

Регіональні фактори - ті, котрими створюється регіональне розміщення промисловості, тобто розміщення по географічним, конкретно даним, індивідуально-визначеним пунктам земної поверхні. Агломераційними ж є такі, які в рамках основної мережі, уже створеної регіональними факторами, викликають зосередження виробництва в більшому або меншому числі пунктів, визначаючи в такий спосіб ступінь виробничої концентрації його незалежно від того, де утвориться географічна основна мережа промислової орієнтації.

2. Розміщення промислового виробництва

Практичні завдання розміщення промисловості стимулювали теоретичні пошуки. Відповіддю науки стала робота Альфреда Вебера (молодшого брата найбільшого соціолога Макса Вебера, що вважало “протестантську етику” важливим фактором розвитку капіталізму). Уже в назві книги “Про штандорте промисловості” (1909) А. Вебер увів у науковий зворот нове поняття ” штандорт “, що описувало не реальне, а пропоноване оптимальне розміщення виробництва.

В 1926 р. за редакцією й з передмовою Н.Н. Баранского вийшов повний виклад книги Вебера з додатком роботи його учня 0.Шліру “Промисловість Німеччини з 1860 р.”

У своїй передмові Н. Н. Баранский зокрема писав: “Можна вважати безперечним, що всяке просування вперед в області питань просторового розміщення промисловості можливо й мислимо тільки через теорію Вебера, а в жодному разі не крім цієї теорії”.

Методологічні передумови теорії відразу підкреслюють її дедуктивний характер і ідейну близькість до теорії Тюнена . Об'єкт дослідження - “господарсько-відособлена територіальна область”, подібно “Ізольованій державі” не має яких-небудь зв'язків з іншими територіями. Крім того, дана область позбавлена успадкованих рис господарства, що зложилися в ході тривалого періоду соціально-економічного розвитку й колишніх докапіталістичних форм господарства.

Заздалегідь задається розміщення сировинної, у широкому змісті цього поняття, бази. Це ставиться до добувної промисловості й сільського господарства; стосовно місць видобутку енергетичної, рудної й будівельної сировини ? це не занадто відхиляється від реальності, оскільки їхнє розміщення в основному визначається геологічними факторами, але сільське господарство випробовує сильний зворотний вплив концентрації промисловості на розміри й розміщення виробництва споживчих і промислових видів продукції.

При аналізі трудових ресурсів і їхнього розміщення передбачається, що рівні заробітної плати й інтенсивності праці, що розрізняються для різних місць області, фіксуються й залишаються постійними для кожного місця. Це приводить до сталості витрат на оплату праці не одиницю продукції в кожному місці. У той же час трудові ресурси не мобільні (виключається міграція між місцями області), але необмежені. Це значить, що будь-яке виробництво не залежить від резервів робочої сили при своєму розширенні й не змушено збільшувати витрати на працю.

Поряд із цими в теорії використовується кілька явних і неявних допущень. Знову спеціально не обмовляються умови загальної економічної рівноваги; виробництво якого-небудь виду промислової продукції мислиться в спрощеному виді, як єдиний технологічний процес, що не розпадається на окремі стадії; розглядається єдиний вид транспорту - залізничний, замість гужової вихідної схеми в теорії Тюнена .

Основне завдання теорії: визначення провідних факторів розміщення промисловості й установлення закономірностей, по яких діють ці фактори.

3. Аналіз факторів розміщення і їхня класифікація

Фактор розміщення по Веберові - це економічна вигода від розміщення виробництва в даному місці. Дана вигода є результатом скорочення відносних витрат по виробництву даного продукту, його збуту й забезпечення основними фондами.

Очевидно, що закономірності розміщення промисловості можуть ґрунтуватися тільки на факторах, загальних для всіх, без винятку галузей промисловості. штандарт вебер промисловий агломерація

Крім того, можливий поділ факторів на “природно-технічні” і ” культурно- громадські”. Перші пов'язані з розходженнями в географічному положенні, кліматі й інших природних умовах; вони міняються прогресом техніки. Другі визначають широкий спектр розходжень у соціальних і культурних умовах, обумовлених історичними, етнічними, конфесіональними й іншими причинами.

Для побудови загальної теорії розміщення, по Веберу, необхідно й досить знання лише загальних факторів регіонального характеру. Це вимагає детального аналізу тих виробничих витрат, які впливають на розміщення промисловості в просторі. Тому особливо увага була приділена 7 видам виробничих витрат:

1. Витрати на земельну ренту (оренда, покупка);

2. Витрати на основний капітал (будинку, машини, устаткування);

3. Витрати на сировину й енергоресурси;

4. Витрати на робочу силу;

5. Транспортні витрати;

6. Відсоток на позиковий капітал;

7. Амортизаційні відрахування на основний капітал

Аналіз кожного виду витрат показав, що ставки земельної ренти не пояснюють первинного розміщення промисловості в певних місцях відособленої області, хоча надалі впливають на процеси агломеризації виробництва. Витрати на основний капітал, що витрачаються на будинки, машини й устаткування в початковій і допоміжній стадіях промислового виробництва, не являють собою принципових нових витрат і не можуть виступати як особливі фактори розміщення.

Отже, загальними регіональними факторами є наступні витрати: сировина й паливо, робоча сила й транспорт. Шляхом ряду викладень Вебер показав, що витрати на сировину й паливо можна ввести в транспортні витрати: більш висока оплата одиниці сировини або палива підвищує транспортні витрати, а більше низька скорочує їх. Тому можна зупинитися на аналізі тільки двох видів витрат, що визначають два основних штандортних фактори:

1. Транспортні витрати - транспортна орієнтація

2. Витрати на робочу силу - орієнтація на трудові ресурси

На перше місце поставлена транспортна орієнтація, оскільки вона визначає формування вихідної схеми оптимального розміщення виробництва. Тоді розходження у витратах на робочу силу будуть представляти перше відхилення від оптимального по транспортних витратах розміщення.

Транспортні витрати визначаються тільки двома факторами: вагою перевезених вантажів і відстанню перевезення. При розрахунку транспортних витрат ураховуються витрати по перевезенню матеріалів до місць перевезення, а потім готової продукції до місць її споживання.

У методологічних передумовах місця видобутку сировини й споживання готової продукції були фіксовані заздалегідь. Тепер уведемо припущення: штандорт даного виробництва перебуває або в якому-небудь із фіксованих місць, або на прямій між ними. Тоді постійною величиною стане один із двох елементів транспортних витрат - відстань, змінною величиною, що диференціює загальну величину транспортних витрат від місця до місця залишиться тільки вага вантажів, що транспортуються,

Це вимагає більше детального аналізу розподілу сировини й палива по території й характеру їхнього виробничого використання. Тому в теорії виділяється два основні види подібних матеріалів:

I) “Убіквітети ”, або матеріали повсюдного розміщення

2) Локалізовані матеріали

До першого ставляться сировинні матеріали, більш-менш однаково розміщені по всій території досліджуваної області - вода, глина, дерево й т.п. До локалізованого ставляться ті види сировини й палива, які по геологічним або економічним причинам можуть бути залучені в господарський зворот тільки в певних місцях.

Для розуміння методики розрахунку витрат у теорію уведені поняття “склад” і “штандортна фігура”. “Складом” позначаються місця видобутку (одержання, збору) вихідних матеріалів - усіляких видів промислової сировини й енергоресурсів. Тоді для кожного місця споживання по кожному виді продукції можна побудувати геометричну фігуру, утворену взаєморозташуванням n-складів і споживчим місцем. Це сполучення назване Вебером “штандортною фігурою”.

Для пошуку оптимального по транспортних витратах штандорта варто врахувати співвідношення витрат на споживані локалізовані матеріали й на готові продукти, що відправляються до місця споживання. Співвідношення ваги локалізованих матеріалів до ваги продукту називається матеріальним індексом. Загальна вага вантажів, перевезених від “матеріальних складів” до місця виробництва й від цього місця до місць споживання товарів називається штандортною вагою.

Якщо для виробництва 100 т. якого-небудь продукту буде потрібно 300 т. одного локалізованого матеріалу й 200 т. іншого локалізованого матеріалу, то матеріальний індекс даного виробництва (галузі) буде дорівнює: (300 + 200) : 100 = 5

4. Орієнтація на трудові ресурси

У ринковому господарстві економічним вираженням “витрат на працю” служить заробітна плата; реальні розміри цих витрат у просторі міняються залежно від рівня ставок заробітної плати й продуктивності праці (у тій складовій, що залежить не від технічного рівня підприємства, а від особистих якостей робітників), трудові навички, що зложилися в результаті попередніх етапів соціально-економічного розвитку. Місця, де за рівнем заробітної плати й продуктивності праці, є найнижчі витрати на робочу силу, Вебер називає “робочими пунктами”.

Загальний висновок - робочі пункти будуть перетягати до себе штандорти промисловості від пунктів з мінімальними транспортними витратами, установленими вище, тільки в тих випадках, коли економія витрат на робочу силу перевищить перевитрату в транспортних витратах, викликаний переміщенням виробництва.

У графічній формі це виражено за допомогою ” ізодопан ” - замкнутих кривих ліній, що з'єднують крапки з однаковими відхиленнями від мінімальних транспортних витрат. Ту ізодопану , що з'єднує крапки, де відхилення від мінімальних транспортних витрат рівні економії на витратах на робочу силу, Вебер назвав “критичною ізодопаною”. Величина економії на робочих витратах залежить від двох величин: 1) абсолютної величини витрат на робочу силу на одиницю продукції; 2) частки скорочення цих витрат у робочому пункті в порівнянні з пунктами мінімальних транспортних витрат

Таким чином, чим вище робочий коефіцієнт даної галузі промисловості або виробництва даного виду товару, тим сильніше концетрується ця галузь у невеликому числі робочих пунктів.

5. Агломерація

Транспортна орієнтація й орієнтація на трудові ресурси служать основними і єдиними, на думку Вебера, факторами регіонального розміщення промисловості. “Але не можна не зрозуміти, не пояснити дійсного розміщення без обліку впливу третього фактора, принципово відмінного по своїй природі від перших двох, але граючи колосальну роль саме для сучасного розміщення великої машинної індустрії ,” - писав Вебер.

Під дією перших факторів складається мережа вузлів, що виділяються або мінімізацією транспортних витрат, або оптимальним наближенням до трудових ресурсів. Однак розміри цих промислових вузлів і їхня виробнича потужність значною мірою визначається агломераційними процесами, не зв'язаними конкретно з жодним з географічних пунктів розміщенні виробництва. У цій незалежності й укладена корінна відмінність фактора агломерації від регіональних факторів, що мають чітку географічну прив'язку.

Процесам агломерації, що знижує витрати виробництва, звичайно починають протидіяти деагломераційні фактори, що виражаються у формі підвищення цін на земельні ділянки, росту заробітної плати й вартості життя.

Вплив індексу економії від агломерації на переміщення штандорта від пунктів транспортного мінімуму враховується так само, як і при орієнтації на робочу силу. Основне розходження тут тільки в тім, що робочі пункти задані заздалегідь, а центри агломерації, у які вигідно було б перемістити промисловість із декількох інших пунктів повинні бути знайдені в ході дослідження.

Графічно це завдання при вивченні агломерації в умовах транспортної орієнтації вирішуються шляхом проведення ізодопан навколо заданих пунктів мінімальних транспортних витрат.

Однак ця тільки перша, але ще недостатня умова агломерації. Другою умовою служать показники числа виробництв на досліджуваній площі сегмента (їхньої густоти, або щільності) і розміру загального випуску (вагарня щільність). Обидва показники дозволяють розрахувати загальну виробничу масу пункту, що при даному сполученні виробництв і їхнього випуску достатня для економії витрат від агломерації.

Висновок

Високі показники функції економії від агломерації й щільності випуску, низькі показники штандортної ваги й тарифних ставок на перевезення форсують агломераційні процеси, а зворотні умови придушують їх.

Загалом теорія штандортов зазнавала критики, уточненню, трансформації з використанням нового математичного апарата векторного аналізу й лінійного програмування. Уже сам Вебер у розділі “Загальна орієнтація” указав, що при переході від теоретичних побудов до реальності необхідно переглянути багато допущень теорії, починаючи з відокремлення цього виробництва повного циклу - від сировинної до готової продукції.

Список використаних джерел

1. Штандарт промисловості А. Вебера: [Електронний ресурс].Ї Режим доступу:

http://ebooktime.net/book_337_glava_13_1.3.2._%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4.html

2. Теорія «штандортов» А. Вебера: [Електронний ресурс].Ї Режим доступу:

http://lessons.com.ua/teoriya-quot-shtandortov-quot-a-vebera/

3. Альфред Вебер про розміщення: [Електронний ресурс].Ї Режим доступу:

http://referaty.net.ua/referaty/referat_46234.html

Размещено на Allbest.ru