Підвищення ефективності роботи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Політичне та економічне становище в Україні сьогодні - важке, скрутне та кризове. Відбувається багато реформ, заходів, що спрямовані на порятунок економіки та державної цілісності. Суспільство реформуючись знаходиться в перехідному стані прямуючи до більш демократичного, високо морального та активного. Країна провадить активну політику, що до членства в Європейському союзі і намагається відповідати Європейським стандартам, запроваджуючи реформи.

В умовах сьогоднішньої економічної кризи в Україні, яка дуже сильно вдарила по приватному секторі - підприємствам важко пристосовуватись до ряду змін, що відбуваються і в державі і в суспільстві і в економіці - вони в своїй сукупності формують ряд факторів, що по-новому впливають на організації і бізнес як зовні так і в середині. В таких змінах є авжеж і позитивні, такі як, боротьба з корупцією, судові реформи, податкові реформи, законодавчі, але безумовно це реформи які тільки в перспективі зможуть дати позитивний ефект приватним підприємствам та великому бізнесу. Тож багато підприємств зараз провадить антикризову політику - скорочує свої філії, перепрофільовується, пристосовується до змінених умов на ринку конкуренції, на споживчому ринку, на ринку праці та до змінених потреб суспільства таким чином намагаючись втриматись на плаву.

Економіка України розвивається за законами ринку. Ринок - це сфера, в якій проявляються взаємовідносини між виробниками і споживачами товарів, це найвища стадія розвитку товарно-грошових відносин. Функціонування ринку веде до становлення ринкової економіки, характерною рисою якої виступає конкуренція та ефективність діяльності.

Велике значення для забезпечення ефективності діяльності підприємства мають вплив багато факторів. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежить кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.

Підвищення ефективності під­приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Встановлення ринкових умов зумовлює потребу підвищення ефективності діяльності підприємства.

Саме тому тема дипломної роботи “Обґрунтування напрямків підвищення ефективності діяльності підприємства ” є досить актуальною.

Метою даної дипломної роботи є розробка напрямків щодо підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

розкрити економічну сутність теоретичних основ підвищення ефективності підприємницької діяльності підприємства;

провести аналіз стану ефективності діяльності базового підприємства;

розглянути шляхи підвищення ефективності від підприємницької діяльності базового підприємства;

розглянути технологічні процеси щодо підвищення ефективності діяльності підприємства,

розглянути напрямки підвищення ефективності заходів з охорони праці,

узагальнити результати роботи, розробити пропозиції щодо виявлення резервів підвищення ефективності діяльності засобів базового підприємства.

Предметом дослідження є результати діяльності базового підприємства.

В якості базового було обрано підприємство дирекція “Торговий центр”. В роботі використані дані його фінансової звітності за 2002-2003 рр.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як Добровський В.Н., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І., Лахтіонова Л. А., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С., Савицька Г.П., Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших.

господарський торговий центр ринок



1.Теоретичні основи підвищення ефективності підприємства в умовах ринку

1.1 Загальна характеристика ефективності

В даний час перспективні проблеми підвищення ефективності мають особливе значення для України, де відбуваються великомасштабні і глибинні процеси подолання економічної й управлінської криз, перехід до системи ринкових відносин. З урахуванням нових умов господарювання в нашій країні можна говорити про нову роль організації невиробничої сфери, що стає відкритою системою, відповідає і контролює всі сфери своєї діяльності.

В даний час використовуються різні терміни, що по-своєму характеризують співвідношення результату з визначеними цільовими настановами: результативність, доцільність, економічність, продуктивність, дієвість -- лише деякі з них.

Під ефективністю розуміють [37, c. 450]:

- визначений конкретний результат (ефективність дії чого-небудь);

- відповідність результату чи процесу максимально можливому, ідеальному чи плановому;

- функціональна розмаїтість систем;

- числову характеристику задовільності функціонування;

- імовірність виконання цільових настанов і функцій;

- відношення реального ефекту до необхідного (нормативному) ефекту.

У вітчизняній науці і практиці можна виділити матеріал [20, с. 74], присвячений ефективності виробництву трьох видів:

- апробований, що міститься в нормативних актах (методиках, інструкціях і т.п.);

- освітлюючий дискусійні питання, відбиті в спеціальній літературі:

- а також стосовний питань, до кінця поки не вирішених, серед яких комплексна оцінка діяльності організацій невиробничої сфери.

Можна виділити, принаймні, два результати теоретичних розробок проблем ефективності організації, виконаних ще до початку реформування економіки, але активно використовувані і в даний час :

1) визначення сутності і змісту основних видів ефективності:

- економічна, соціальна і соціально-економічна;

- народногосподарська і госпрозрахункова;

- узагальнююча (відтворення господарства в цілому), локальна (окремих регіонів і господарських ланок), приватна (окремих факторів виробництва) і окремих фаз (сфер) відтворення.

2) обґрунтування критеріїв і показників ефективності. Критерії відбивають сутність ефективності, показники служать засобом виміру і зіставлення ефективності відповідно до її критеріїв.

Ефективність організацій у дореформений період розглядалася в двох аспектах: як макроекономічна категорія (у політекономії) і як розрахункова одиниця (що складається з безлічі показників) у плановій і бухгалтерській звітності підприємств, галузей.

Ефективність характеризує в широкому розумінні якісну сторону розвитку суспільства. Її специфіка полягає в тому, що вона показує, за допомогою комбінації яких ресурсів отриманий кінцевий результат.

Стосовно до проблеми виміру ефективності господарювання будь-якої організації її корисно розглядати по складових оцінки:

1) критерію ефективності господарювання;

2) ключовому принципу оцінки ефективності;

3) показнику (системі показників) ефективності;

4) методиці розрахунку ефективності господарювання;

5) організаційно-екологічним заходам щодо введення нової системи оцінки в практику.

У загальному вигляді ефективність виражається через співвідношення між результатами, отриманими в процесі діяльності організації, і витратами праці, зв'язаними з досягненням цих результатів, вона є основою побудови кількісних критеріїв цінності прийнятих рішень формування матеріально-ресурсної, функціональної і системної характеристик господарської діяльності.

На даний час найбільш повне і послідовне дослідження економічної ефективності господарської діяльності дається в теорії комплексного економічного аналізу, де ефективності присвячені розділи перспективного, поточного й оперативного аналізу, на базі якого оцінюється досягнута ефективність господарської діяльності, виявляються фактори її зміни, невикористані можливості і резерви підвищення. Аналіз загальної ефективності господарської діяльності підприємства є прерогативою вищої ланки прийняття управлінських рішень, зв'язаних з визначенням ціни послуги (продукту), масштабів і напрямку діяльності, заміни устаткування чи використання нової інформаційної технології. Інші рішення також повинні пройти оцінку з погляду загального успіху фірми, характеру її економічного росту й ефективності.

Основними задачами аналізу ефективності є:

- оцінка господарської ситуації,

- виявлення факторів і причин досягнутого стану;

- підготовка й обґрунтування прийнятих управлінських рішень,

- виявлення і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Розрахунок економічної ефективності рекомендується робити шляхом порівняння витрат з економічним ефектом як грошовим вираженням результату. Позитивний економічний ефект -- це економія, негативний -- збиток. Одним з видів економічного ефекту (при підвищенні якості і надійності наданих послуг) є відвернений збиток, тобто не виниклий негативний економічний ефект (цей ефект іноді помилково називають економією).

Ефективність може досліджуватися з різних сторін з погляду формування витрат, планування обсягу послуг, прибутку, реалізації інвестиційних проектів та ін.

Одна з характерних рис ринкових відносин -- прагматизм учасників. Тобто будь-яка цінність матеріального чи нематеріального характеру становить інтерес лише в тому випадку, якщо володіння нею сприяє досягненню якихось цілей, насамперед економічних. Діяльність будь-якої організації як обов'язкові компоненти включає мотив, що спонукує до дії, мету -- уявлення про майбутній результат діяльності і засіб досягнення мети.

Цілі організації формуються розпорядниками ключових ресурсів відповідно до їхньої системи цінностей. У науковій літературі виділяють наступні узагальнені системи цілей організацій [36, c. 58]:

- виживання в умовах конкурентної боротьби;

- запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;

- лідерство в боротьбі з конкурентами;

- максимізація «ціни» чи створення іміджу;

- зростання економічного потенціалу;

- зростання обсягів виробництва і реалізації;

- максимізація прибутку;

- мінімізація витрат;

- рентабельність;

Досить суттєвою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневреності, який показує яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати даними коштами. Високе значення коефіцієнту маневреності позитивно характеризує фінансовий стан. Іноді в спеціальній літературі як приклад оптимальної величини коефіцієнта рекомендується його значення 0,5. Аналіз динаміки коефіцієнтів автономії та маневреності за декілька звітних періодів дозволяє виявити тенденцію зміни фінансової стійкості підприємства. Та кількість фінансових показників, що пропонується в літературі, є надмірною. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному ви­падку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства. Для повної характеристики фінансового стану і тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої їх кількості. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відображав суттєві сторони фінансового стану підприємства та їх відповідність вищевикладеним вимогам.

1.2 Система та особливості показників, що визначають ефективність діяльності підприємства

господарський торговий центр ринок

Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства

У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у виборі того, яку і скільки випускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати усі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного обліку кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.

Будь-яке підприємство прагне до підвищення ефективності своєї діяльності, однак тільки розуміння того, від чого залежить ця ефективність, може привести до позитивних результатів. В економічному змісті під ефективністю розуміється максимально оптимальне використання всіх ресурсів підприємства. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, нарешті, жорстко визначається загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Світовий досвід економічного і соціального розвитку держав, подолання кризових явищ в економіці та її реформування в перехідний до ринку період, а також ситуація в економіці України в цілому і з точки зору стану продуктивності дають всі підстави для того, щоб почати активну роботу щодо організації загальнонаціонального руху за продуктивність. Це викликає необхідністю розвитку України, досягнення нею більш високого життєвого рівня. Люди, які живуть в неефективних країнах, давно відчувають на собі наслідки затримки економічного розвитку. Але подальша затримка з реформами може представляти велику загрозу для держави: політична і соціальна нестабільність і в окремих випадках дезінтеграція наносять величезної шкоди стабільності, виробничим можливостям і навіть життю людей. Наслідки кризи майже завжди лягають на плечі простих людей, а це ще раз показує, що ефективна і гнучка швидкореагуюча держава є основою довгострокового благополуччя і процвітання суспільства.

Отже, потрібно в подальших розділах роботи розглянути проблему підвищення ефективності підприємства в умовах ринку.



2. Аналіз ефективності підприємства в умовах ринку

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

В даний час в Україні представляють свої держави 64 посольства, діють 15 представництв міжнародних організацій, 19 почесних консульств, Почесне Генеральне консульство, торгові представництва та понад 3000 представництв іноземних фірм. Дипломатичні місії та представництва потребують постійної уваги і піклування керівництва столиці. Тому з 29 квітня 1992 року згідно з розпорядженням Представника Президента в місті Києві була створена Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (ГДІП), головне завдання якої полягає в облаштуванні та забезпеченні належних умов для діяльності держав і представників міжнародних організацій в Україні.

У перші роки незалежності нашої держави цю роботу довелося починати фактично з чистої сторінки. Більш 100 країн світу визнали суверенітет України, одразу ж приймалися рішення про обмін посольствами. Уряд, Міністерство закордонних справ при активній співучасті ГДІП провели, без перебільшення, колосальну роботу і знайшли можливості для того, щоб розмістити і облаштувати в столиці нової держави іноземні посольства і представництва. Значно зросли також вимоги до сервісу, організації відпочинку та дозвілля.

При аналізі діяльності дирекції “Торговий центр” необхідно враховувати ряд особливостей господарювання даного підприємства. Вони перш за все пов'язані з тим, що дирекція є структурним підрозділом ГДІП і серед іншого обслуговує іноземні представництва і персонал ГДІП, що об'єктивно потребує суттєвих додаткових витрат, які покриваються через внутрішні розрахунки з інших фінансових джерел Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. Саме тому в фінансовій звітності підприємства відображені результати господарської діяльності без врахування і з врахуванням позареалізаційних надходжень і витрат підприємства.

Виходячи з цього, слід зазначити, що загальні витрати дирекції в 2003 році склали 200,3 тис. грн., що на 368,5 тис. грн. (65%) менш ніж в 2002 році, що слід вважати позитивною тенденцією. Таким чином якщо на 1грн. доходу (виручки) підприємства витрачало в 2002 році 1грн. 48 коп., то в 2003 році на 1 грн. виручки припадало вже 59 коп.

Така ситуація дала змогу значно скоротити обсяг додаткових фінансових надходжень з 541,0 тис. грн. у 2003 році до 132,3 тис. грн. в 2003 році, тобто більше ніж в 4 рази. Зменшенню обсягів дотацій сприяло і отримання дивідендів по акціях на суму 13,3 тис. грн.

2.2 Дослідження ефективності діяльності дирекції “Торговий центр”

В дирекції “Торговий центр” ефективність діяльності визначають на основі балансу та звіту про фінансові результати.

Ефективність діяльності можна характеризувати рентабельністю реалізації послуг в 2002 та 2003 роках (табл. 2.2).

В 2002 підприємство отримало прибутку 55,2 тис. грн., рентабельність реалізації при цьому складала відповідно 17,21%. В 2003 році за рахунок зменшення виручки від реалізації на 697,8 тис. грн. вдалося отримати чистого прибутку 9,2 тис. грн. При цьому рентабельність реалізації зменшилася на 13,93% і становить 3,28%.

Рівень прибутковості загального капіталу зменшився в 2003 році 0,37 порівняно з 2002 роком. Також зменшилися показники прибутковості власного та оборотного капіталу в 2003 році в порівнянні з 2002 роком відповідно на 0,48 та 1,68. Зменшення рівня прибутковості відбулося за рахунок отримання в 2003 році меншого чистого прибутку порівняно з 2002 роком.

Позитивний вплив на зменшення рівня прибутковості загального капіталу відбувся за рахунок зменшення прибутковості реалізованої продукції (0,41) та за рахунок збільшення обертання загального капіталу (0,0303). Сумарний вплив складає - 0,37.

В 2003 році прибуток зменшився порівняно з 2002 на 45,6 тис. грн., за рахунок збільшення обсягу продаж зріс на 9,38 тис. грн., за рахунок зміни питомої ваги послуг зменшився на 31,88 тис. грн., за рахунок збільшення повної собівартості зменшився на 2,5 тис. грн. та за рахунок зменшення виручки від реалізації послуг зменшився на 20,6 тис. грн..



3. Пропозиції по підвищенню ефективності діяльності дирекції “Торговий центр”

3.1 Шляхи підвищення ефективності діяльності дирекції “Торговий центр”

Оцінка діяльності дирекції “Торговий центр” повинна проводитися на основі комплексного аналізу кінцевих підсумків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат домогтися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона виміряється зіставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої й упредметненої праці на його досягнення.

Результати аналізу економічної діяльності можна використати як базу для вироблення планових рішень наступного розвитку. При оцінці діяльності дирекції “Торговий центр” варто враховувати не тільки економічні, але і соціальні результати. Їхньою особливістю є те, що вони, як правило, не піддаються кількісному виміру.

Вимір економічної ефективності підприємства вимагає її якісної і кількісної оцінки, тобто визначення критерію і показників ефективності суспільного виробництва. Правильно обраний критерій повинен найбільше повно виражати сутність економічної ефективності і бути єдиним для всіх ланок виробництва.

Оцінюючи критерій ефективності дирекції “Торговий центр” особливу увагу варто приділяти приросту прибутку не тільки за рахунок росту обсягів рентабельних послуг, довільного збільшення цін на послуги без відповідного підвищення якості і т.п., але і її приросту за рахунок кращої роботи, росту обсягу додаткових послуг і зниження собівартості.

Отже, в 2004 році дирекція “Торговий центр” планує збільшити чистий дохід від реалізації послуг на 47,74 тис. грн. (17%), та збільшити собівартість послуг на 35,26 тис. грн. (13%). При цьому чистий прибуток від реалізації послуг зросте з 9,6 тис. грн. до 22,08 тис. грн. на 12,48 тис. грн. (130%). Дирекція “Торговий центр” для підвищенння ефективності підприємства планує закупити додаткове обладнання для обслуговування на суму 200 тис. грн. Протягом чотирьох років проект має окупитися, дирекція “Торговий центр” планує отримувати грошовий потік від нових послуг в сумі 75 тис. грн. щорічно. Проект окупиться за 3,37 роки, що менше ніж планувалося, тому проект варто реалізовувати.

3.3 Розрахунок економічної ефективності з використанням комп'ютерної технології

Задача “Визначення показників для оцінки економічної ефективності підприємства” призначена для забезпечення проведення дирекцією “Торговий центр” оцінки фінансового стану та визначення ефективності діяльності.

Розв»язання задачі автоматизованим способом забезпечить мо­жливість оперативної обробки інформації для обліку, контролю, аналізу, аудиту та управління за відповідний проміжок часу, спри­ятиме підвищенню точності й достовірності облікових даних.

Показники ефективності заходів з покращання умов і охорони праці повинні використовуватися для економічного аналізу, оцінки, планування і контролю працеохоронної діяльності на підприємстві, у галузі.

Економічний аналіз стану охорони праці використовується з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства та на визначення напрямів поліпшення працеохорон­ної діяльності.

Річна економія підприємства від поліпшення умов та безпеки праці складається з:

- економії коштів від зниження професійної захворюваності;

- економії коштів від зменшення випадків травматизму;

- економія коштів від зниження плинності кадрів;

- економія коштів від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.



Висновки

Отже, суть проблеми підвищення ефективності підприємства полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) -- трудових, матеріальних і фінансових -- досягати максимально мож­ливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходя­чи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності підприємства стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці.

Аналізуючи систему показників ефективності у вітчизняній науці і практиці, можна виділити наступні групи:

1. Узагальнюючі показники ефективності;

2. Показники ефективності живої праці (трудових ресурсів);

3. Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень;

4. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів;

5. Показники економічної ефективності нової техніки (відображення економічної ефективності нової техніки в планових і звітних показниках).

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведе­ними основними варто використовувати також і специфічні показ­ники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріаль­них ресурсів тощо.

Будь-яке підприємство прагне до підвищення ефективності своєї діяльності, однак тільки розуміння того, від чого залежить ця ефективність, може привести до позитивних результатів. В економічному змісті під ефективністю розуміється максимально оптимальне використання всіх ресурсів підприємства. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, нарешті, жорстко визначається загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Характерні особливості діяльності дирекції “Торговий центр” - висока професійна майстерність персоналу, інтелектуальний капітал, багаторічний досвід та ефективний менеджмент.

В цілому впродовж 2003 року спостерігались зменшення обсягів діяльності підприємства. Так виручка від реалізації в 2003 році в порівнянні з 2002 роком зменшилась на 12,4% і склала 337 тис. грн. Аналізуючи структуру доходу, можна зробити висновок що таке зменшення було обумовлене зменшенням находження від оренди та інших доходів. В той час товарообіг продукції за цей період навпаки збільшився і склав 306,9 тис. грн., що на 4 тис. грн.(1,3%) більше ніж в 2002 році. Відповідно збільшилася і питома вага виручки від надання послуг з організації харчування з 78,7% у 2002 році до 91,1% у 2003 році. Незважаючи на це чистий доход від реалізації за 2003 рік склав 280,8 тис. грн. і зменшився на 40,0 тис. грн. по зрівнянню з 2002 роком. Собівартість продукції підприємства теж зменшилась на 22,9 тис. грн. і склала в 2003 році 182 тис. грн.

При аналізі діяльності дирекції “Торговий центр” необхідно враховувати ряд особливостей господарювання даного підприємства. Вони перш за все пов'язані з тим, що дирекція є структурним підрозділом ГДІП і серед іншого обслуговує іноземні представництва і персонал ГДІП, що об'єктивно потребує суттєвих додаткових витрат, які покриваються через внутрішні розрахунки з інших фінансових джерел Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. Саме тому в фінансовій звітності підприємства відображені результати господарської діяльності без врахування і з врахуванням позареалізаційних надходжень і витрат підприємства.Виходячи з цього, слід зазначити, що загальні витрати дирекції в 2003 році склали 200,3 тис. грн., що на 368,5 тис. грн. (65%) менш ніж в 2002 році, що слід вважати позитивною тенденцією. Таким чином якщо на 1грн. доходу (виручки) підприємства витрачало в 2002 році 1грн. 48 коп., то в 2003 році на 1 грн. виручки припадало вже 59 коп.

В 2002 підприємство отримало прибутку 55,2 тис. грн., рентабельність реалізації при цьому складала відповідно 17,21%. В 2003 році за рахунок зменшення виручки від реалізації на 697,8 тис. грн. вдалося отримати чистого прибутку 9,2 тис. грн. При цьому рентабельність реалізації зменшилася на 13,93% і становить 3,28%.

Прибутковість реалізації в 2003 році зменшилася, також зменшились прибутковості загального капіталу, оборотного капіталу та власного капіталу за рахунок зменшення чистого прибутку підприємства. Рівень прибутковості загального капіталу зменшився в 2003 році 0,37 порівняно з 2002 роком. Також зменшилися показники прибутковості власного та оборотного капіталу в 2003 році в порівнянні з 2002 роком відповідно на 0,48 та 1,68. Зменшення рівня прибутковості відбулося за рахунок отримання в 2003 році меншого чистого прибутку порівняно з 2002 роком.

Для забезпечення ефективності діяльності дирекції “Торговий центр” необхідно, щоб собівартість зростала в меншій мірі ніж виручка (дохід) від реалізації послуг. В 2004 році дирекція “Торговий центр” планує збільшити чистий дохід від реалізації послуг на 47,74 тис. грн. (17%), та збільшити собівартість послуг на 35,26 тис. грн. (13%). При цьому чистий прибуток від реалізації послуг зросте з 9,6 тис. грн. до 22,08 тис. грн. на 12,48 тис. грн. (130%). Дирекція “Торговий центр” для підвищенння ефективності підприємства планує закупити додаткове обладнання для обслуговування на суму 200 тис. грн. Протягом чотирьох років проект має окупитися, дирекція “Торговий центр” планує отримувати грошовий потік від нових послуг в сумі 75 тис. грн. щорічно. Проект окупиться за 3,37 роки, що менше ніж планувалося, тому проект варто реалізовувати.

Задача “Визначення показників для оцінки економічної ефективності підприємства” призначена для забезпечення проведення дирекцією “Торговий центр” оцінки фінансового стану та визначення ефективності діяльності. Розв»язання задачі автоматизованим способом забезпечить мо­жливість оперативної обробки інформації для обліку, контролю, аналізу, аудиту та управління за відповідний проміжок часу, спри­ятиме підвищенню точності й достовірності облікових даних.

Для збільшення товарообороту дирекції “Торговий центр” потрібно розширювати випуск продукції власного виробництва. Важливим напрямком збільшення товарообороту є розробка прогресивних технологій виробництва продукції на базі нової техніки.

Для збільшення товарообороту меню дирекції “Торговий центр” повинномістити не менш 15 найменувань холодних закусок, 3 -- гарячих, 5 -- супів, 30 -- других гарячих блюд, 6 -- солодких блюд. Усього в дирекції “Торговий центр” протягом дня повинно реалізуватися 49 найменувань блюд і закусок, 8 найменувань напоїв, 10 найменувань хлібобулочних і кондитерських виробів.

Найважливішою функцією механізму забезпечення конкурентоспроможності дирекції “Торговий центр” є захист від несприятливих умов ринкового середо­вища. Реалізація цієї функції передбачає визначення особливостей впливу ринкового середовища на механізм забезпечення конкурентоспроможності, розробку комплексу заходів щодо обмеження економічного ризику в діяльності товариства.

Для дирекції “Торговий центр” можна запропонувати заходи по забезпеченню конкурентоспроможності на основі маркетингових досліджень ринкового середовища. Маркетинг розглядається як організаційна система розробки, виробництва і збуту продукції, конкурентоспроможність якої ви­значається в процесі її реалізації на ринку.

Управління охороною праці на підприємстві є складовою підсистемою загальної системи управління підприємством, оскільки лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечено ефективне виконання завдань, які поставлені на підприємстві та досягнення найкращих економічних результатів.

Ефективність заходів з поліпшення умов і охорони праці оці­нюється, в першу чергу, за такими показниками соціальної ефек­тивності:

- зменшення кількості виробничих травм, загальної і профе­сійної захворюваності;

- вивільнення працюючих з важких і небезпечних робіт;

- скорочення чисельності працівників, що працюють в умо­вах, які не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм;

- збільшення кількості машин, механізмів і виробничих при­міщень, приведених у відповідність до вимог нормативних актів;

- зменшення коефіцієнтів частоти травматизму, професійної захворюваності та їх тяжкості;

- зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслі­док травматизму чи професійної захворюваності;

- скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.

Економічний аналіз стану охорони праці використовується з метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства та на визначення напрямів поліпшення працеохорон­ної діяльності.



Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України, м. Київ 16 січня 2003 року № 436-IV.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87// Бухгалтерський облік і аудит -- 1999. -- №6.- С.17-20.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.// Бухгалтерський облік і аудит -- 1999. -- №6. -- С.21-26.

4. Балабанов И.Т. «Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом?». -- М.: Финансы и Статистика, 1994. - 428 с.

5. Бирман Л. Экономика фирмы. Учебное пособие. М.:М/н ун-т бизн. и управл., 2001-104с.

6. Бланк И.А. Управление денежными потоками. К.: Ника-Центр Эльга, 2001. -- 528 с.

7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. К.: Ника-Центр Эльга, 2004. -- 528 с.

8. Бойчик Н. Економіка підприємства. Навч.посібник.К.Атіка,2001-298с.

9. Волков О. Экономика предприятия. Курс лекций. М: Инфра-М,2001-280с.

10.Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. -- М.: Высш.шк.,1994-272с.

11.Гаєвська Л. Економіка, підприємства. Навч.-метод.пос. Ірпінь: Акад.ДПС, 2001-145с.

12.Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы.- 1999. -№2.

13.Грузинов В. Экономика предприятий. -- Финансы и статистика,2001-218с.

14.Економіка виробничого підприємства. Навч. пос. К.: Знання,2001- 405с.

15.Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. За ред. З. Ватаманюка. - К.: Альтернативи, 2001. - 606с.

16.Жданов С. А. Методы и рыночная технология экономического управления. - М.: Дело и Сервис, 1999. - 382с.

17.Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємства в Україні та за кордоном //Економіка. Фінанси, право. - 1999. -- №5.

18.Жиделева В. Экономика предприятия. Учебное пособие. М.: Инфра-М, 2000-133с.

19.Жмалев В.Г., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності.-- К.: Україна, 2000.-- 454 с.

20.Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. М.: инфра-М, 2000-358с.

21. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб.- К.: МАУП, 2001. С 40-42.

22.Карпов В.Н. Управление маркетингом //Маркетинг. 1993. №2. С. 29-42.

23.Карпова Т. П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 350 с.

24.Кейлер В. Экономика предприятия. Курс лекций. М.:Инфра-М, 2000-132с.

25.Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1999, С. 59.

26.Ковбасюк М.Р. Анализ финансового положения предприятия //Бухгалтерский учет. -- 1991.- №2.

27.Ковбасюк М.Р., Дерен М.В. Аудит партнерских отношений коммерческих банков и предприятий // Бухгалтерский учет. -- 1994.-№4.

28.Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

29.Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. - 1993. -- №10.

30.Литвин М.И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. - 1995. -- №3, с. 45.

31.Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. - 1998. -- №9, с. 78-92.

32.Методика інтегральної оцінки інвестаційної привабливості підприємств та організацій: Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 № 22 // Держ. інформ. бюл. про приватизацію.-1998.-№7.

33.Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. Наказом агентства з питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997 р.//Держ. інформ. бюл. про приватизацію.-1997.-№12.

34.Мотиваційні основи ефективної праці в умовах ринкової трансформації економіки: 36. наук. пр. -- К., 1996. - 178 с.

35.Носова С. С. Экономический контроль: сущность и формы проявления. - М.: Экономика, 1991.

36.Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2003, С. 312.

37.Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2001- 456с.

38.Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. - Тернопіль, 1998.

39. Примак Т. Економіка підприємств. Навч.пос. К.:3нання,2001- 178с.

40.Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. -- Минск: ООО «Новое знание», 2001. - 668 с.

41. Слав'юк О. П. Фінанси підприємств. Підручник. К.:КНЕУ, 2002-456с.

42.Ткаченко Н. М. Економіко-правовий характер власного капіталу: функції і формування // Підприємство, господарство, право. Науково-практичний журнал. - 2001. -- №5. - С. 109-111.

43.Ткаченко Н. М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. - К. : А. С. К., 2001. - 348 с.

44.Ткаченко Н. М. Формування і облік залученого капіталу // Регіональні перспективи. Науково-практичний журнал. - Полтава, 2001. - № 2-3 / 15-16/. - С. 28-32.

45.Ткаченко Н., Родіонова О. Сучасна платіжна система України та основні проблеми її функціонування // Підприємство, господарство і право. - 1996. -- №1. - С. 14-18.

46. Тян Р. Б. Планування діяльності підприємства. - К.: МАУП, 1998. - С124-126.

47.Финансовый менеджмент: теория и практика/ Под ред. Стояновой Е.С.- М.: Перспектива, 1999 - 348 с.

48.Чечетов М., Мендрул О. -- Корпоративне управління в умовах економічної трансформації // Економіка України. - 2001. -- №4. - С. 10-19.

49.Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 2000, С. 98.

50.Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

51. Экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для экон. вузов / Под ред. А. Д. Шеремета. - М.: Экономика, 1979. - 376 с.



Додатки

Додаток А

Ефективність управління, як фактор підвищення ефективності діяльності підприємства.

Поняття ефективності управління багато в чому збігається з поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте управління виробництвом має свої специфічні економічні характеристики. В якості головного критерію результативності управління виступає рівень ефективності керованого об'єкта. Проблема ефективності управління - складова частина економіки управління, яка включає розгляд:

Управлінського потенціалу, тобто сукупності всіх ресурсів, якими володіє і які використовує система управління. Управлінський потенціал виступає вматеріальній та інтелектуальної формах;

Витрат і витрат на управління, які визначаються змістом, організацією, технологією та обсягом робіт по реалізації відповідних функцій управління;

Характеру управлінської праці;

Ефективності управління, тобто ефективності дій людей у ??процесі діяльності організації, в процесі реалізації інтересів, у досягненні певних цілей.

Ефективність - це результативність функціонування системи та процесу управління як взаємодії керованої і керуючої систем, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління[14]. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган реалізує цілі, досягає запланованих результатів. Ефективність управління проявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва. Результати дії, співвіднесені з метою та витратами, - це і є зміст ефективності як управлінської категорії.

На ефективність діяльності менеджера впливає низка чинників: потенціал співробітника, його здатність виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти діяльності персоналу і колективу в цілому; культура організації. Всі ці фактори діють спільно, в інтеграційному єдності.

Таким чином, ефективність управління - один з основних показників вдосконалення управління, що визначається зіставленням результатів управління і ресурсів, витрачених на їх досягнення. Оцінити ефективність управління можна шляхом порівняння одержаного прибутку і витрат на управління. Але така спрощена оцінкане завжди коректна, тому що:

1) результат управління не завжди полягає у прибутку;

2) така оцінка призводить до безпосереднього і опосередкованого результату, який приховує роль управління в його досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат;

3) результат управління може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним;

4) витрати на управління не завжди можна досить чітко виділити.

Принципове значення для оцінки ефективності системи управління має вибір бази для порівняння або визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Один з підходів диференціювання зводиться до порівняння з показниками, які характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанту систем управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з використанням всіх наявних методів і засобів проектування систем управління. Характеристики такого варіанту приймаються як нормативних[7]. Може застосовуватися також порівняння з показниками ефективності та характеристиками системи управління, обраної як еталон, що визначає допустимий або достатній рівень ефективності організаційної структури.

Якщо управлінська діяльність повністю або частково вирішує поставлене завдання, втілюється в очікуваному результаті, причому забезпечує його досягнення на основі оптимального використання наявних ресурсів, то вона вважається ефективною. У першому випадку мова йде про зовнішню ефективності, у другому - про внутрішню. Зовнішня ефективність інакше називається вигідністю, а внутрішня - економічністю, що показує ціну, яку довелося заплатити за отриманий результат (для цього він співвідноситься з величиною витрат). Чим результат більшою мірою перевищує витрати, тим економічніше діяльність.

Однак часто головним буває не те, у скільки разів результат більше витрат, а чи є він більш цінним. Ефективність управління буває тактичної і стратегічної, причому вони суперечать один одному. Наприклад, орієнтація керівництва фірми на отримання сьогохвилинних вигод не залишає ресурсів для розвитку її в майбутньому.

Про ефективність управління можна також говорити, як про потенційну або реальною. Потенційна ефективність оцінюється попередньо, реальна ж визначається ступенем досягнення самих цілей, отриманими на практиці результатами. Оскільки в управлінні застосовуються різні методи, правомірно оцінювати також і їх ефективність. Потрібно відзначити, що між економічністю і вигідністю немає однозначної відповідності.

Високоекономічне управління може бути малорезультативним з точки зору досягнення самої мети, відводити від неї у бік, а результативне - неекономічним, якщо мета буде досягатися занадто дорогою ціною. Тому на практиці між двома цими підходами завжди повинен досягатися певний компроміс, враховує вимоги конкретної ситуації. Зміна в більш сприятливу сторону співвідношення між отриманими результатами і пов'язаними з ними витратами називається економізацію діяльності. На практиці вона можлива далеко не завжди, і нерідко має місце її стабілізація і навіть зворотний процес.

Сама економізація управління досягається кількома способами:

1) зниження витрат при тих же результати;

2) збільшення результату при меншому зростанні витрат;

3) збільшення результату при скороченні витрат (найсприятливіший варіант);

4) зменшення результату при ще більшому зменшенні витрат.

Таким чином, економізація управління далеко не завжди пов'язана зі збільшенням вигідності, оскільки абсолютний результат може навіть скорочуватися. Тому критерій вигідності приймається до уваги тільки при оцінці досягнення конкретної управлінської мети поза зв'язку з іншими завданнями[21].

Ефективність управління можна визначити в загальному вигляді або у відносних величинах, наприклад як співвідношення мети і отриманого результату (ступінь реалізації мети), отриманого результату і ресурсів, що використовувалися для його отримання, економічного ефекту і витрат, потреби і її задоволення, або в абсолютних величинах, скажімо, в масі прибутку.

На практиці ефективність управління можна виміряти як загальними показниками, що характеризують роботу фірми (продуктивність праці, прибутковість, зростання обсягів виробництва та ін.), Так і специфічними (економія витрат за рахунок упорядкування потоків інформації, зниження частки менеджерів у складі персоналу, зменшення числа рівнів управління і т.п.). Ефективне управління відповідає меті і стратегії організації.

Ефективна управлінська діяльність повинна бути своєчасною, що вимагає вибору найбільш вдалого моменту для її початку, оптимальної послідовності окремих етапів, виключення невиправданих перерв і втрат часу.Важливість врахування цих обставин в умовах постійного ускладнення господарських процесів важко переоцінити.

Найважливішими умовами ефективності управління сьогодні є використання новітніх інформаційних і управлінських технологій, максимальна автоматизація та комп'ютеризація ділових процесів. Вони дозволяють звільнити людину не тільки від важкої роботи, але і від виконання рутинних операцій, що сковували його творчі можливості. Значне зростання ефективності управлінської діяльності досягається в тому випадку, коли члени організації ототожнюють її цілі з власними, активно беруть участь в управлінні, а це можливо лише на вищому щаблі зрілості як кожного окремо, так і колективу в цілому.

Ефективне управління вимагає також формування надійних комунікацій, дозволяють своєчасно забезпечувати всіх учасників управлінського процесу необхідноюінформацією, підтримувати належний рівень обміну нею, сприятливий морально-психологічний клімат. Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідно чисельності складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури.

Критерії і показники ефективності управління

Аналіз категорії ефективності, факторів, її визначальних, змісту та результатів управлінської праці дозволяє зробити висновок, що адекватними змістом і формами прояву ефективності є групи показників, які можуть виступати в якості вимірника, критерію ефективності в залежності від призначення організації та умов її функціонування. Кожному варіанту системи управління відповідає певне значення критерію ефективності, і завдання управління полягає в тому, щоб знайти такий варіант управління, при якому відповідний критерій приймає найвигідніше значення[25].

Показники прибутку і рентабельності найбільш повно характеризують кінцеві результати діяльності, відповідно і ефективність управління. При цьому слід виключити вплив на прибуток факторів, не пов'язаних з діяльністю даного господарського ланки. Узагальнюючі показники відображають результат господарської діяльності та управління в цілому, але не в повній мірі характеризують ефективність і якість управління трудовими процесами, виробничими фондами, матеріальними ресурсами. Для цього використовуються приватні показники[16]. Так, для оцінки підвищення ефективності використання трудових ресурсів застосовується показник темпу зростання продуктивності праці, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів характеризується показниками матеріаломісткості продукції, а ефективність використання основних фондів - показником фондовіддачі. При оцінці ефективності управління необхідно комплексне застосування всієї системи узагальнюючих і приватних показників. Ефективність управлінської діяльності стосовно до суб'єкта управління може характеризуватися кількісними (економічний ефект) і якісними показниками (соціальна ефективність). Кількісні показники ефективності

Кількісні показники діяльності системи управління включають:

· Комплекс трудових показників - економія живої праці в сфері управління (чисельність, скорочення трудомісткості процесів управління) та ін;

· Фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління тощо);

· Показники економії часу (скорочення тривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, організаційних процедур).

Якісні показники ефективності

Особливо важливе значення мають показники соціальної ефективності управління (якісні):

Підвищення науково-технічного рівня управління;

Рівень інтеграції процесів управління;

Підвищення кваліфікації менеджерів;

Підвищення рівня обгрунтованості прийнятих рішень;

Формування організаційної культури;

Керованість системи; задоволеність працею;

Завоювання суспільної довіри;

Посилення соціальної відповідальності організації;

Екологічні наслідки.

Якщо в результаті раціоналізації управління вдається досягти високого рівня зазначених вище показників, то відбувається позитивне зрушення в організації системи управління та досягається економічний ефект[19].

У зв'язку з тим, що вдосконалення управління організацією, впровадження комп'ютерних інформаційних технологій вимагають певних капіталовкладень, інвестицій, то економічну ефективність проектів вдосконалення управління (оцінку ефективності) при оцінці ефективності інвестиційних проектів застосовуються: комерційна (фінансова) ефективність, що визначає фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; бюджетна ефективність, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального та місцевого бюджетів; економічна ефективність, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять замежі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту й допускають вартісне вимірювання.

Основу оцінки ефективності проектів становлять визначення і співвіднесення витрат і результатів від їх здійснення. При оцінці ефективності інвестиційних проектів необхідно приведення показників до вартості моменту порівняння, так як грошові надходження і витрати в різні часові періоди нерівнозначні.

Розвиваються й інші підходи до оцінки ефективності менеджменту, зокрема, ресурсно-потенційний підхід до оцінки ефективності системи управління. У ньому абсолютна ефективність управління представляється співвідношенням потенційних можливостей виробництва з фактичним значенням його використання. Відносна ефективність визначається як відношення повного ефекту управління до витрат.

Вплив культури на організаційну ефективність

Важливе значення для ефективної діяльності підприємства має організаційна культура. Під культурою організації зазвичай розуміють атмосферу або соціальний клімат в організації. У поняття «культура» організації входять ідеї, переконання, традиції та цінності, які виражаються в домінуючому стилі управління, у методах мотиваціїспівробітників, іміджі організації і т.д. [22]. Відомо, що організації розрізняються атмосферою, методами виконання робіт, ступенем активності, індивідуальними цілями - і всі ці чинники залежать від історії організації, її традицій, її сьогодення положення, технології виробництва і т.д. У цьому сенсі культура заводу відрізняється від культури банку і культури торгової фірми. Про користь визначення культури організації говорить той факт, що люди можуть краще уживатися в організації або навіть передбачати поведінку її членів, якщо вони розуміють її культуру. Не завжди просто усвідомити культуру власної організації.

Один із підходів до розуміння культури організації полягає в розгляді: її походження, що може пояснити її теперішній стан; типу власності; технологій, які визначають виробничу та управлінську структуру підприємства і різні характеристики фахівців («сині комірці» / «білі комірці», кваліфіковані, некваліфіковані робітники); яскравих подій з життя організації, які стають її фольклором. В останні роки інтерес до культури організації різко посилився. Це пов'язано з тим, що зросло розуміння того впливу, який феномен культури робить на успіхи та ефективність організації. Численні дослідження показують, що процвітаючі компанії відрізняються високим рівнем культури, яка формується в результаті продуманих зусиль, спрямованих на розвиток духу корпорації, на благо всіх зацікавлених в її діяльності сторін. Економічна організація - це складний організм, основою життєвого потенціалу, якого є організаційна культура: те, заради чого люди стали членами організації; те, як будуються відносини між ними; які стійкі норми і принципи життя та діяльності організації вони поділяють; що, на їхню думку , добре, а що погано, і багато іншого з того, що відноситься до цінностей і норм [24]. Все це не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але й істотно визначає успіх функціонування і виживання організації в довгостроковій перспективі. Носіями організаційної культури є люди.

...