Особливості конкуренції в підприємницькій діяльності. Конкурентна політика в сфері підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНЕСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРІЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Реферат на тему:

«Особливості конкуренції в підприємницькій діяльності. Конкурента політика в сфері підприємства»

Студента 3 курсу 2 групи

ФТТП

Київ-2014

План

Вступ

1.Концепції, види та особливості підприємницької конкуренції

2. Конкурента політика в сфері підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Конкуренція у ринковій економіці і підприємницькій діяльності -- це суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту. Таке визначення конкуренції панувало у класичній та неокласичній теорії. Ці теорії розглядали конкуренцію як незалежну поведінку економічних агентів, які прагнули встановити контроль на ринку. Спочатку тлумачення конкуренції як поведінки було пов'язано з суперництвом серед продавців та покупців за вигідні умови купівлі чи продажу товарів, що відбувалося без зговору. Тобто велика кількість економічних суб'єктів не давала змоги вступати їм у зговір.

Ці умови збігалися з ринком досконалої, тобто необмеженої, конкуренції. Але вже неокласики почали розглядати конкуренцію як раціональну поведінку, що виникає в умовах суперництва та боротьби економічних агентів за обмежені блага (ресурси, товари чи гроші). Обмеженість ресурсів спричиняє раціональну поведінку виробників, які мають вибирати між конкуруючими цілями їх використання. У той же час споживачі мають вибір між конкуруючими напрямами використання грошей, що змушує продавців вступати у конкурентну боротьбу за гроші споживачів.

Визначення конкуренції як поведінки в XX ст. доповнюється структурною концепцією, основний зміст якої пов'язаний не з боротьбою, а з аналізом структури ринку, тобто тих умов, які на ньому панують. У цьому разі конкуренція безпосередньо вже не визначається як боротьба.

Найважливішого значення набуває визначення моделі чи будови ринку, у межах якого відбувається особлива конкурентна поведінка економічних агентів. Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2001) остання визначається як змагання між суб'єктами господарювання, з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку.

1. Концепції, види та особливості підприємницької конкуренції

Існують дві концепції конкуренції які дають можливість розглядати конкуренцію з кількох аспектів. Перш за все з точки зору особливих умов функціонування ринку, тобто так званої структури ринку. Залежно від таких рис, як кількість фірм, що діють на ринку, їх вплив на ціни, характер продукту, що виробляється, доступ до ринкової інформації, особливості вступу та виходу з ринку, своєрідність принципів підприємництва, розрізняють конкуренцію досконалу та недосконалу. По-друге, залежно від сфери суперництва конкуренція буває внутрішньогалузева та міжгалузева. По-третє, конкуренцію слід розглядати залежно від характеру товару, особливостей його використання. Існує предметна конкуренція, яка є суперництвом на ринку конкретних видів продукції та послуг різних фірм-виробників (наприклад, виробництво спортивного взуття, яке не має істотних якісних відмінностей). Видова конкуренція -- це боротьба однорідних видів продукту подібного споживання, але з різними характеристиками (спортивне взуття з різними якісними характеристиками -- шкіряне, штучне, різні види кросівок . Функціональна конкуренція має місце, коли різні товари задовольняють однакову потребу чи мають однакове призначення (наприклад, виробництво товарів для відпочинку, це можуть бути велосипеди, лижі, скайти). Нарешті, конкуренцію слід розрізняти залежно від механізму боротьби чи суперництва -- цінова та нецінова.

Цінова конкуренція визначає активну роль ціни для досягнення кращих економічних умов виробництва, реалізації та завоювання ринку. Використання цінового механізму включає систему різноманітних цінових знижок, різні методи цінової дискримінації.

Нецінова конкуренція передбачає використання технічних переваг, надійності, дизайну та інших характеристик продукту, різноманітних послуг для споживача, надання йому позики для придбання необхідних товарів. У самому механізмі конкуренції слід розрізняти цивілізовані та нецивілізовані методи. Нецивілізована конкуренція (боротьба) побудована на застосуванні жорстоких, руйнівних методів, які націлені на знищення конкурентів (війна цін, вбивства, погрози.

Цивілізована конкуренція буває добросовісною (краща якість продукту, розширення мережі обслуговування споживачів, широке використання реклами і т. ін.).

Недобросовісна конкуренція визначається Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996) як будь-які дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, і передбачає такі методи, як економічне, технологічне та фінансове шпигунство, підробка продукції відомої фірми, використання її торговельної марки, махінації з діловими звітами, підкуп кращих фахівців ,

Усі розглянуті аспекти конкуренції взаємопов'язані й у своїй сукупності формують конкурентне середовище, яке виконує важливі функції у ринковій економіці. Перш за все конкуренція, як зовнішня сила, примушує виробників підвищувати продуктивність праці, розширяти вигідні сфери виробництва, збільшувати накопичення та інше. Водночас конкуренція розподіляє виробництво на певні пропорції (галузеві, міжгалузеві), сприяє переливу капіталу між сферами виробництва. Конкуренція сприяє розподілові виробників на багатих і бідних, розділяє людей за суспільно-економічним статусом. Забезпечуючи нагромадження капіталу, конкуренція поволі сприяє появі монополізму -- особливого економічного явища, яке підриває і руйнує саму конкуренцію.

Конкурентне середовище потребує особливих форм підприємницької діяльності (класичної чи інноваційної, одноособових чи спільних форм), а також різних форм економічної поведінки фірм (їх ставлення до реклами, цінової стратегії, інновацій, конкурентів .

Досконала конкуренція, або ринок чистої конкуренції, виникає, якщо виконуються такі умови:

1) велика кількість малих за розміром фірм, жодна з яких не має значної частки на ринку. Обсяг виробництва чи реалізації не може істотно впливати на весь ринок (на пропозицію товару, на зміни ціни . Продавці діють незалежно один від одного. Кожен має можливість вибрати необхідний обсяг виробництва. Ніхто не може впливати на його вибір. Таке становище на ринку не дає змоги продавцям контролювати ціни, діє принцип "слідуй за ціною", чи "бери існуючу ціну". Велика кількість продавців не дає їм можливості вступати у зговір між собою щодо цін;

2) вироблюваний та продажний товар є однорідним, тобто не має істотної диференціації;

3) вхід та вихід з даної галузі виробництва здійснюється повільно, без будь-яких законодавчих, технологічних та фінансових перешкод. Це дозволяє підприємцю вибрати найефективнішу галузь виробництва, а також здійснювати своєрідний "конкурентний тиск" в обраній галузі;

4) покупці та продавці мають потрібну інформацію про різні сторони підприємницької діяльності (виробничі ресурси, витрати, необхідна технологія виробництва, джерела фінансування, ціпи .

За наявності цих умов в економічному житті пануватиме досконала конкуренція, яка є первинною формою зв'язку в ринковій економіці. Ця економічна ситуація є умовою дії всіх ринкових функцій, без всебічного втручання держави, бо досконала конкуренція забезпечує самоналагодження економічної системи та стан її рівноваги. В умовах досконалої конкуренції широко використовуються різні методи нецивілізованої конкуренції та механізм внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Однак ринок чистої конкуренції с ідеальною або абстрактною моделлю економіки, бо в чистому вигляді нині такі умови ніде не існують. Але окремі риси ринку чистої конкуренції діють у деяких галузях виробництва. Знання цього ринку дає змогу пізнати економічні закономірності реального суспільного життя.

Якщо в економіці не діють деякі умови ринку чистої конкуренції, то починають формуватися ринки недосконалої конкуренції: монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії. Важливою передумовою формування недосконалої конкуренції є поява монополізму

У системі недосконалої конкуренції дуже поширена ринкова структура монополістичної конкуренції. У ній поєднуються риси чистої конкуренції та деякі характеристики монополізму. Основні умови існування монополістичної конкуренції:

1) відносно велика кількість продавців на певному ринку. Виробники мають невеликі за своїми розмірами підприємства. Вони ще не можуть значно впливати на обсяг виробництва і не мають змоги контролювати ціни. Вони також не можуть забезпечити зговори щодо цін;

2) вироблюваний продукт повинен мати певні якісні відмінності, тобто бути диференційованим за такими параметрами, як якісні властивості, різноманітні послуги, особливості розміщення, різні методи стимулювання збуту. Важливу роль у диференціації товару починає відігравати наявність торговельної марки, фірмового знака та захист патентом;

3) відносно легкий вступ до необхідної галузі виробництва та безболісний вихід з неї як для виробника, так і для споживача. Але кожен підприємець повинен знати свій сегмент, свою "нішу" на ринку, закріпити попит своєї групи споживачів на основі диференціації шляхом нецінової конкуренції; 4) інформація про деякі сторони господарсько-фінансової діяльності фірми має обмежений характер.[1]

Підприємницька діяльність на цьому ринку має дуже активні форми, потребує добре розробленої стратегії маркетингу в сфері стимулювання збуту, ціноутворення, реклами.

Прагнення підприємця до максимального прибутку обмежено двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, чим вища диференціація продукту, тим менша еластичність попиту, тим більше змоги збільшувати ціни над середніми витратами та одержати більший прибуток. Але, з другого боку, на ринку панує велика кількість конкурентів, які стримують зростання цін та зводять прибуток до нормального рівня.

Другим різновидом ринку недосконалої конкуренції є ринок олігополії. Його характерні риси:

1) наявність кількох великих фірм, які домінують на ринку конкретного товару внаслідок великої концентрації продукції, яку вони виробляють та доставляють на ринок. Це означає, що кілька великих фірм мають у загальному обсязі продажу велику частку (70--90%). Причиною такого явища є намагання використовувати переваги великомасштабного виробництва (так званий ефект масштабу);

2) існує своєрідний контроль за цінами внаслідок непередбаченої поведінки конкурента, який може несподівано змінити свою цінову стратегію і таким чином спричинити цінову війну, появу нових конкурентів, можливість привласнення монопольного прибутку. Для того щоб запобігти таким явищам, фірми йдуть на зговір у галузі політики цін типу картельних угод, джентльменських погоджень, лідерства цін;

3) продукт на цьому ринку може бути як однорідним, так і диференційованим; конкуренція товар ціновий економічний

4) входження на цей ринок має значні перепони внаслідок ефекту масштабу, великих витрат на рекламу, володіння патентами, контролю за джерелами сировини.[2]

2. Конкурента політика в сфері підприємства

У світі нині найпоширенішими є дві головні концепції конкурентної політики. Перша ґрунтується на пануванні ринку, і згідно з нею підприємцям законом дозволено займати монопольне становище на ринку, але не допускаються зловживання із застосуванням ринкової влади. Законодавства держав на основі цієї концепції більше уваги приділяють створенню здорового конкурентного середовища та контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених правил поведінки на ринку.

Друга концепція конкурентної політики базується на владі над ринком: законодавства держав опираються на визначення частки на ринку підприємницьких структур та структури ринку, вивчення умов виходу на ринок, наявність бар`єрів та товарів-замінників.

У сучасній економічній науці відомі також різновиди державної політики щодо захисту конкуренції: антитрестівська політика, характерним прикладом якої є політика США; конкурентна політика, якої найсуворіше дотримуються законодавства країн Європейської спільноти; антимонопольна політика, яка представлена законодавчою системою, що функціонує в Японії.

У Законі України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.) були закладені основні засади політики, спрямованої на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення.

У сучасних умовах формування основних засад вітчизняної конкурентної політики набули важливого значення і є предметом дискусії серед економістів-науковців.

У концентрованому вигляді її можна представити як вузьке та широке розуміння конкурентної політики: у вузькому розумінні конкурентна політика - діяльність держави та її виконавчих структур різних рівнів з контролю за дотриманням суб'єктами ринку законів і нормативних правових актів, усієї сукупності елементів системи конкурентного права; у широкому розумінні конкурентна політика - сукупність економіко-правових чинників, спрямованих на стабільний, динамічний розвиток економіки, зокрема в напрямах реформування існуючих та створення нових конкурентоспроможних підприємницьких структур.

У чинному Господарському кодексі України визначено, що антимонопольно-конкурентна політика” - це політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед, у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Нині більшість вітчизняних науковців-економістів наполягають на необхідності забезпечення балансу конкурентної політики з промисловою, структурною, інноваційно-інвестиційною, ціновою політикою тощо. Стверджується, що гострою проблемою в Україні є “новий монополізм”, пов'язаний з нерівністю у сфері доступу до державних ресурсів інформації та політичної влади. Саме ці проблеми мають стати пріоритетними напрямами конкурентної політики.

Дієвість конкурентного середовища має забезпечити належна інституційна структура регулювання конкуренції в Україні. Вона передбачає функціонування та вплив міжнародних організацій, органів державної влади, фондового ринку, об'єднань підприємців конкретних галузей господарювання на розвиток конкуренції в Україні.

Важливу і пріоритетну роль в інституційній структурі економіки виконують міжнародні організації (СОТ, ЮНКТАД ООН, СОІВ, ОЕСР, МРАП) та їх співпраця з відповідними органами різних країн, спрямована на гармонізацію національних конкурентних політик та механізмів її реалізації.

Основними документами СОТ у сфері розвитку та регулювання конкуренції є:

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) - стаття 40 “Про інструменти, які можуть застосовувати країни-члени СОТ у відповідь на антиконкурентні зловживання з правами інтелектуальної власності”;

- Генеральна угода про торгівлю послугами (CATS) - стаття 8 “Про неможливість зловживань ринковою владою монополіями та виключними постачальниками послуг”. Стаття 9 -- “Про міждержавні консультації щодо ділової практики, яка стримує конкуренцію”;

- Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (TRIMS ) - стаття 9 “Про Раду з торгівлі товарами як орган, який розглядає необхідність доповнення Угоди положеннями з конкурентної політики” тощо.

Багатостороннє регулювання конкуренції здійснюється також на основі прийнятого в рамках ЮНКТАД ООН Комплексу погоджених на багатосторонній основі принципів та правил для контролю за обмежувальною діловою практикою ( 1980 р.). Цей Комплекс має рекомендаційний характер і включає перелік принципів, найважливішим з яких є принцип розвитку співпраці між урядами на двосторонній та багатосторонній основі з метою полегшення контрою за обмежувальною діловою практикою, а також розробки на міжнародному рівні відповідних механізмів для полегшення обміну інформацією між урядами різних країн.

Наступним елементом інституційної структури регулювання конкуренції є Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), яка розробила певні заходи захисту від несумлінної конкуренції:

- країни даної організації зобов'язані забезпечувати громадян ефективним захистом від несумлінної конкуренції;

- актом несумлінної конкуренції вважається конкурентна поведінка, яка суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах, зокрема ними є усі дії, які можуть якимось чином викликати сумніви щодо підприємства, товарів, промислової чи торговельної діяльності конкурента, а саме надання інформації, використання якої у здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману відносно характеру, способу виготовлення, властивостей тощо.

Ще одним компонентом інституційної структури регулювання конкуренції є Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка 1998 року запропонувала систему основних принципів і процедур конкурентного права. Крім цього, укладаються регіональні та двосторонні міжнародні угоди, які сприяють успішній інтернаціоналізації конкурентної політики. Процеси глобалізації посилюють роль та вплив цих міжнародних організацій на розвиток і регулювання конкуренції. Вже нині конкурентна політика набуває рис глобальної, що і підтверджує важливий вплив таких структур на формування вітчизняного конкурентного середовища.[3]

Висновки

Конкуренція, розуміється як боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться організаціями на зайнятих ними сегментах ринку.

Конкуренція, розглядається як фундаментальна основа всієї соціально -економічної системи ринкового господарства сучасного суспільства, як конфліктне суперництво суб'єктів бізнесу за кращі умови існування та розвитку в навколишньому середовищі.

Якщо в економіці не діють деякі умови ринку чистої конкуренції, то починають формуватися ринки недосконалої конкуренції: монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.

Нині Українській державі для активізації політики формування конкурентного середовища у підприємницькій діяльності необхідно:

1. Розвивати інституційну структуру конкурентного середовища.

2.Удосконалювати правове поле функціонування конкурентного середовища.

3. Реформувати сектор природних монополій за допомогою механізму, який ґрунтується на встановленні цінових обмежувачів та контролюванні витрат.

4.Оптимізувати поєднання та використання інструментів політики лібералізму та протекціонізму в сучасних українських реаліях.

5. Застосовувати дієві інструменти щодо змов учасників ринку з метою підвищення цін.

6. Формувати систему саморегулювання рекламної діяльності.

Список використаних джерел

1. Конкуренція, її суть та основні функції. Інтернетресурс: http://pidruchniki.com/15660212/politekonomiya/konkurentsiya_sut_osnovni_funktsiyi_rinkoviy_ekonomitsi_vidi_konkurentsiyi

2. Особливості політики формування конкурентного середовища у підприємницькій діяльності. Інтернет ресурс: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=135

3. Предпринимательская конкуренция. Інтернет ресурс: http://www.dissercat.com/content/predprinimatelskaya-konkurentsiya-v-rossii-sotsialno-ekonomicheskii-analiz