Економічний аналіз проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний аналіз



Зміст

1. Економічні аспекти проектного аналізу та їх характеристика

2. Оцінка економічної привабливості та ефективності проекту

3. Особливості формування вигод і витрат в економічному аналізі

4. Методичні підходи до визначення економічної вартості проекту

5. Оцінка впливу проекту на економіку країни

проект економічний ефективність витрати



1. Економічні аспекти проектного аналізу та їх характеристика

Економічний аналіз, на відміну від фінансового, що максимізує прибуток інвестора, цікавиться повними суспільними витратами проекту. Проект у ньому розглядається не з позицій інвесторів, а з позицій суспільства в цілому.

Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект здійсненню цілей розвитку національної економіки, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигід меншими витратами. Економічний аналіз має на меті оцінити відповідність проекту його економічному середовищу, що регламентує розподіл доходів, обмеження або стимулювання виробництва й торгівлі тощо, і безпосередньо впливає на фінансову здійснюваність проекту.

Цілі економічного аналізу вимагають абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу є концепція альтернативної вартості, яка засвідчує, що, оскільки всі ресурси суспільства обмежені і можуть мати різне застосування, їх вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, які вимагають використання тих самих ресурсів.

Метою економічного аналізу проекту є встановлення його національної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.

Завдання економічного аналізу:

Визначення цілей проекту.

Визначення схеми аналізу проекту.

Вимір вигод і витрат.

Оцінка показників рентабельності.

Проведення аналізу ризику.

Фактори, які впливають на економічну цінність проекту: ефективність використання національних ресурсів; вплив проекту на розвиток національної економіки; опосередкований вплив проекту на національний добробут; безпосередній вплив проекту на економіку країни.

Визначення цілей проекту, як правило, не формулюється однозначно. На фазі ідентифікації встановлюють можливі об'єкти приросту капіталу. Визначення цілей необхідно для одержання критерію оцінки економічної ефективності і віднесення змін або до вигід, або до витрат. Підхід тут такий: усе, що сприяє досягненню цілей, - це вигоди, все, що уповільнює процес,- витрати. Різниця між ними - це чисті вигоди.

Економічний аналіз припускає виявлення усіх вигод і витрат, зв'язаних із реалізацією проекту. Саме в цьому його відмінність від фінансового аналізу, що, як відзначалося раніше, враховує тільки фінансові наслідки для підприємства, що реалізує проект.

2. Оцінка економічної привабливості та ефективності проекту

Економічний аналіз оцінює проект з погляду відповідності результатів даного проекту стратегії розвитку та економічним цілям країни. Наприклад, проекти, пов'язані з масштабними інвестиціями в автоматизацію виробничих процесів, можуть суперечити таким національним економічним цілям, як скорочення витрат по імпорту (оскільки автоматизація здійснюється за рахунок поставок технологічних ліній з-за кордону) та створення нових робочих місць. Здійсненню національної політики підвищення рівня життя населення, зайнятого в сільському господарстві, сприятимуть проекти створення соціальної інфраструктури районів, будівництва нових транспортних магістралей, у тому числі автомобільних шляхів.

Визначення економічних цілей країни є прерогативою її керівництва, уряду. Водночас при кредитуванні деяких програм фінансові інститути (наприклад, Світовий банк) можуть брати участь у розробці цілей соціального розвитку країн і регіонів.

Досвід проведення економічного аналізу показав, що при відборі проектів найпоширенішими економічними цілями національного розвитку є: створення у країні доданої вартості; надходження або економія іноземної валюти; розвиток інфраструктури; створення нових робочих місць; підготовка кваліфікованих кадрів; залучення і використання місцевих ресурсів. Потенційна ефективність проекту визначається з огляду на можливість досягнення поставлених цілей у результаті здійснення проекту.

Таким чином, відсів проектів відбувається за критерієм невідповідності проекту тим завданням, які вирішуються державою на заданому етапі її розвитку. Тому оцінка економічної привабливості проекту є для аналітика не менш важливою, ніж оцінка економічної ефективності проекту.

На практиці аналітики досить часто користуються методом позиціювання проектів за критеріями економічної привабливості й ефективності, для чого відносять проект до одного з квадратів матриці (рис. 16.1), яка відображає позицію уряду щодо підтримки тих чи інших проектів [14].

Висока економічна привабливість	Необхідність підтримки приватних інвесторів, іноземних донорів з метою підвищення ефективності. Проекти в соціальній сфері, проекти інфраструктурного розвитку	Підтримка приватних ініціатив, можливі суспільні інвестиції. Проекти пошуку нових можливостей та зміцненняконкурентних позицій
Низька економічна привабливість	Відсутня громадська підтримка	Інвестиції приватного сектору, відсутність громадської підтримки. Проекти пошуку експортних можливостей „знімання вершків” суспільного виробництва
	Низька економічна ефективність	висока економічна ефективність

Рис. 16.1 Матриця економічної ефективності та привабливості

Найпривабливішим у цій матриці є верхній правий квадрат, в якому і привабливість, і ефективність проектів є вищими. Це - проекти з розвитку нових ринків, поліпшення конкурентних позицій країни, випуску нових продуктів. Як правило, вони реалізуються в приватному секторі, оскільки економічно ефективні проекти практично завжди привабливі і з фінансового погляду.

Економічно привабливі проекти (лівий верхній квадрат), які не є економічно ефективними, потребують підтримки уряду для підвищення своєї ефективності. Тому активна роль держави при ідентифікації проектів, просуванні кращих з них, їх частковому фінансуванні надає можливості для реалізації даних проектів. Це - проекти, які забезпечують розвиток інфраструктури регіонів і країни в цілому (транспортні комунікації, зв'язок, морські порти та аеропорти тощо), а також проекти, спрямовані на соціальний розвиток. Характерною особливістю таких проектів є необхідність їх державної фінансової підтримки. Для підвищення ефективності проекту держава може підтримати ініціативу приватних інвесторів і донорів.

Непривабливі з погляду вигід для суспільства проекти (нижній правий квадрат) мають здійснюватися виключно за рахунок приватних інвестицій. Участь суспільних коштів у таких проектах може бути виправдана лише в разі можливості одержання солідних фінансових вигід.

Оцінку економічної привабливості проекту наведемо у вигляді послідовних етапів.

На першому етапі встановлюються цілі розвитку і встановлюється їх пріоритетність. Вони, безперечно, є індивідуальними для кожної країни і визначаються керівництвом конкретної держави та національними агентствами з розвитку. Як критерії порівняння проектів аналітики можуть використати такі:

необхідна величина інвестицій для створення робочих місць;

значення доданої вартості, створюваної в результаті проекту;

зменшення (заощадження) використовуваних валютних ресурсів;

платежі за використання місцевих ресурсів тощо.

Після виділення пріоритетних критеріїв слід їх прораюкирувати, визначивши величину питомої ваги кожного критерію у величині загальної економічної привабливості.

Другим етапом оцінки є розрахунок кількісного значення встановлених раніше критеріїв, що дає змогу вимірювати ступінь сприяння проекту досягненню поставлених економічних цілей розвитку. Необхідні для визначення цих показників дані беруться з фінансових звітів, поданих після проведення фінансового аналізу проекту. Рейтингові ряди значень критеріїв за комплексним проектом показують відповідність результатів проекту поставленим цілям. Відтак за кожним критерієм визначається найпривабливіший проект і розраховується індекс критерію для кожного проекту шляхом ділення величини критерію за конкретним проектом на значення кращого рейтингу в даній категорії. Індексація за критеріями дає змогу зіставляти різні, часто важко порівняні між собою проекти, визначаючи найпривабливіші з погляду загального добробуту.

На заключному, третьому етапі оцінка загальної привабливості кожного проекту розраховується як середньозважена величина індексів проекту. Найвище середньозважене значення свідчить про економічну привабливість проекту.

3. Особливості формування вигод і витрат в економічному аналізі

Визначення вигод і витрат стосовно до підприємства, в основному, не складне, тому що його мета зводиться до одержання максимального прибутку. Оцінка з позиції підприємства може проводитися за допомогою цін, що платить саме підприємство за ресурси, і цін, що покупець платить за його продукцію. А з погляду суспільства дійсні ціни на ресурси та вироблену продукцію не можуть служити прийнятною мірою витрат і вигод, тобто вони не відбивають альтернативної вартості. Найчастіше повна кількісна оцінка вигод і витрат не уявляється можливою. Труднощі обумовлені відсутністю ринкової інформації про те, скільки одержувачі вигод від проекту добровільно захочуть заплатити за продукцію проекту.

У випадку проектів підприємств суспільного користування типовою проблемою є відсутність даних для визначення додаткового, так званого споживчого надлишку, одержуваного завдяки реалізованому проекту. Наприклад, результатом багатьох інвестиційних проектів є зниження цін для споживачів товарів і послуг.

Споживчий надлишок дорівнює різниці між тією ціною, що споживач був би готовий заплатити за товар, послугу і сумою, яка була витрачена фактично. Вигоди, одержані споживачем при зниженні цін, складають приріст його споживчого надлишку. Така ситуація можлива за умови зниження цін на продукцію, а також характерна для регульованих ринків (наприклад, для водопостачання).

Незважаючи на складність оцінки споживчого надлишку, його розміром не можна зневажати, тому що він може складати важливу частину економічних вигод, і відсутність його обліку може спотворити і занизити загальну віддачу проекту. Споживчий надлишок зростає кожний раз, коли проект знижує ціну в порівнянні з тією, що існувала до реалізації проекту.

Якщо проект створює зручності для колективного користування, то одержувані вигоди не можна виміряти кількісно, але вони все рівно повинні враховуватися при виборі проектів. У фінансових розрахунках не враховуються також деякі наслідки, що не можна віднести ні до витрат, ні до вигод проекту. Ці наслідки називають зовнішніми ефектами проекту. І якщо такі зовнішні ефекти впливають не тільки на користувача проекту, а і на інших членів суспільства або на досягнення поставлених перед державою цілей, то їх необхідно враховувати в економічному аналізі.

Отже, розрізняють:

відчутні вигоди від проекту (збільшення об'єму виробництва, підвищення якості продукції, скорочення витрат і т. д.);

невідчутні вигоди (поліпшення екологічного стану, соціальних умов і ін.).

4. Методичні підходи до визначення економічної вартості проекту

Використовуються різні підходи до оцінки економічної вартості для товарів зовнішньої економічної групи і для товарів, що не ввійшли в цю групу.

З цього погляду економічне значення цінності залежить від групи товарів, що можна класифікувати в такий спосіб:

товари зовнішньоекономічної групи (включаються в експорт або імпорт);

товари, що не увійшли в зовнішньоекономічний оборот країни;

товари і послуги (в основному це ресурси), використовувані не на повну потужність.

Для першої групи товарів після усунення трансфертних платежів фінансова вартість їх коректується на основі обліку премії, викликаної зміною курсу національної валюти. Премія на зміну курсу валюти - сума, яку користувачі товарів зовнішньоторговельної групи готові заплатити для того, щоб придбати ще одну одиницю товару, тобто це перекручування цін товарів зовнішньоекономічної групи порівнянно з невключеними в зовнішньоекономічний оборот товарами. Премія визначає граничний прибуток, що готові заплатити споживачі.

Рівень премії на зміну курсу валюти за офіційними даними дорівнює:

ПО = (імпорт + експорт + імпортні мита + експортні субсидії) / (імпорт + експорт).

Дана формула характеризує відносне перевищення розміру зовнішньоторговельного обороту країни з обліком імпортних мит і експортних субсидій стосовно реальної вартості імпорту й експорту.

Для обчислення відносного розміру премії потрібно з отриманої величини за зазначеною раніше формулою відняти 1.

За ринковим курсом премія на зміну курсу національної валюти визначається у випадку розбіжності офіційного і ринкового обмінних курсів. Ця премія дорівнює тіньовому обмінному курсу, поділеному на офіційний обмінний курс:

П_Р = тіньовий обмінний курс / офіційний обмінний курс.

Для одержання відносного значення перевищення з зазначеного вище співвідношення потрібно відняти 1.

Застосування відносного значення премії на зміну курсу валюти для економічної вартості товарів 2-х перших груп припускає порівняння за їх економічними значення, вартостями.

Застосовуються двs методики обліку премії на зміну курсу валюти в оцінці економічних вартостей товарів:

а) методика використання тіньового курсу;

б) методика перекладних коефіцієнтів.

Методика використання тіньового курсу підвищує цінність товарів першої групи на зміну курсу валюти (відносне значення перевищення в порівнянні з незмінною ціною товарів, що не увійшли в зовнішньоторговельний оборот). Економічне значення (вартість) товарів першої групи дорівнює:

С₁ = прикордонна ціна премія на зміну курсу.

Прикордонна ціна - це ціна, розрахована на основі світової ціни, попиту і пропозиції, з огляду на транспортні витрати на базові станції і порти, що забезпечують облік експортно-імпортної діяльності.

Прикордонна ціна товарів зовнішньоекономічної групи визначає її альтернативну вартість на більш ємному світовому ринку цього товару. При цьому економічна вартість товарів зовнішньоекономічної групи визначається в місцевій валюті.

Наприклад, світова ціна цукру 200 доларів США за 1 т, обмінний курс - 2 грн. за 1 долар, премія на зміну валютного курсу - 20%. Тоді економічне значення цінності цукру для України дорівнює

200 2 (1 + 0,2) = 480 (грн.).

Ця методика, широко використовувана Всесвітнім банком, у даний час не застосовується через той факт, що країни-боржники не погоджуються змінювати офіційний курс під тиском попиту і пропозиції на вільноконвертовану валюту.

Методика перевідних коефіцієнтів для порівняння різних груп товарів знижує цінність товарів, не залучених у зовнішньоекономічний оборот, у порівнянні з товарами зовнішньоекономічної групи. Для цього розраховується спочатку стандартний перевіддний коефіцієнт (SCF):

SCF = офіційний курс / тіньовий курс

або

SCF = 1 / (1 + ПО).

Наприклад, при визначенні економічного значення цінності робочої сили використовуються наступні дані: зарплата - 20 грн. у день; премія на зміну курсу валюти - 20%. Тоді стандартний перевідний коефіцієнт буде дорівнювати

SCF = 1 / (1 + 0.2) = 0.833

Економічне значення вартості робочої сили = 20 х 0,833= 16,66 (грн. у день).

У даний час Всесвітнім банком використовується тільки ця методика. Вона дозволяє розкривати дію двох курсів обміну валют (офіційного і тіньового). До того ж концептуально легше вивести значення стандартного перевідного коефіцієнта (він публікується три рази на місяць).

В економічному аналізі використовується система експортно-імпортних цін. Основними серед них є ціни FOB і CIF. На них будується вся система цін на товари зовнішньоекономічної групи.

Ціна FOB - франкоборт (франковагон) встановлюються в порту країни-відправника і включають:

ціну підприємства („ціну у воріт”);

витрати з маркетингу і перевезення в країні-відправнику;

збори в порту відправлення;

експортні мита і субсидії.

Ціна CIF визначається в порту країни-одержувача і включає:

ціну FOB у країні-експортері;

вартість перевезення (фрахт) до країни-одержувача;

страховку вантажу;

розвантаження з борта судна, вагона на причал або місце складування залізничної станції.

У ціну CIF не включаються імпортні мита, субсидії і портові збори в порту призначення, тому що вони оплачуються одержувачем.

Основні економічні умови включення товарів у зовнішньоекономічну групу:

а) для товарів групи експорту ціна FOB повинна бути вище вітчизняних витрат виробництва;

б) для товарів групи імпорту CIF повинна бути вище вітчизняних витрат виробництва;

в) для товарів, що не входять у зовнішньоекономічну групу ці умови мають вид:

CIF вітчизняні витрати FOB.

Тобто з погляду імпорту внутрішній продукт дешевше, а з погляду експорту він не знайде збуту, тому що ціна його буде вище, ніж у вітчизняного товару.

У зовнішньоекономічну групу товари можуть не входити не тільки за економічними характеристиками, а й за:

стратегічним і політичним розумінням;

розумінням обороноздатності;

якщо це товари подвійного призначення.

Облік прикордонних цін при визначенні економічних значень для товарів зовнішньоекономічної групи дозволяє одержати паритетні (рівноважні світові) ціни на ці товари, а саме паритетні ціни імпорту і паритетні ціни експорту.

На рівні міжнародного ринку використовуються паритетні ціни, що виступають гарним наближенням до альтернативної вартості на рівні міжнародного ринку. Паритетні ціни визначають економічні значення (вартості) товарів проекту і вхідних позицій, тобто витрат по проекті, орієнтованих на більш ємний, більш конкурентний світовий ринок, що установлює світові ціни CIF і FOB з обліком попиту і пропозиції. Саме тому вони максимально близькі до альтернативної вартості.

Установлення паритетних цін припускає:

визначення світової ціни;

її коректування на основі віднесення товару або послуг до групи експорту або імпорту, з огляду на офіційно заявлений курс обміну національної валюти, а значить, і премію на його зміну.

Розрахунок експортного паритету, тобто оцінка рівноважної ціни виробництва виходячи з умов реалізації продукту на світовому ринку полягає в наступному:

а) визначається ціна CIF у порту доставки (у ВКВ);

б) із її розміру відраховуються витрати за фрахтом, страховкою вантажом і розвантаженню в порту доставки;

в) цей розмір зменшується на суму витрат усередині країни, що враховує стандартний перекладний коефіцієнт: тарифи і мита; субсидії (додаються); портові збори; місцеве збереження; витрати з маркетингу й транспортування, якщо вони не враховані в проекті.

Отримана в підсумку паритетна ціна визначає економічне значення вартості товару проекту, призначеного на експорт.

Розрахунок імпортного паритету припускає визначення економічного значення цінності товару в місцевій валюті, що заміщає імпорт в умовах світової торгівлі.

Паритетна ціна імпорту, заснована на визначенні цінності продукту, що заміщає імпортний розраховується аналогічно експортної.

Коректування фінансових цін на товари, що не увійшли в зовнішньоекономічну групу, робиться шляхом визначення

а) чистої цінності упущеного виробництва на землі, що віддається під проект;

б) граничної цінності створюваного продукту робочою силою, переданої під проект;

в) як правило, ринкової ціни інших товарів, що не увійшли в зовнішньоекономічну групу.

Для кожного з цих елементів існує своя методика. Для оцінки економічного значення робочої сили визначається гранична вартість продукту, створюваного цією робочою силою до реалізації проекту, тобто по альтернативі її застосування. У проектах, де планується застосування робочої сили, що раніше працювала в сільському господарстві, економічна оцінка її вартості може бути визначена:

а) шляхом аналізу бюджету родини в ситуації з проектом і без нього;

б) для найманої праці можна використовувати альтернативна їй вартість, наприклад, зарплату в піковий сезон, помножену на його тривалість;

в) для періоду відволікання робочої сили менше, ніж на рік, можна використовувати альтернативну вартість під час дійсної зайнятості.

Наприклад, у сезон посадки і збору врожаю зарплата визначається ринком і зіставляє граничні витрати на найм із граничними прибутками від використання робочої сили.

Такий підхід дозволяє визначити специфічні коефіцієнти по оцінці економічних цінностей різних категорій працюючих і оцінити їхню економічну вартість у порівнянні з рівнем виплаченої номінальної зарплати.

Стандартний коефіцієнт перерахунку

Для проведення економічної оцінки товарів або послуг, що не входять до зовнішньоторговельного обігу, деякі аналітики в міжнародних проектах користуються коефіцієнтами перерахунку.

Найпростіший метод розрахунку такзваного стандартного коефіцієнта перерахунку укладається в розрахунку відносини вартості всіх експортованих й імпортованих товарів за їх прикордонними (економічним) цінами (CIF і FOB) до їх вартості у внутрішніх цінах.

Інший варіант розрахунку стандартного коефіцієнта перерахунку укладається в обліку валютної премії у зв'язку з тим, що тіньовий обмінний курс був на 10% вище офіційного. У цьому випадку такий коефіцієнт дорівнює 0,909 (1,0:1,1). Висновки не залежать від того, чи використає аналітик коефіцієнти перерахунку, або економічні ціни. Однак у багатьох випадках коефіцієнти перерахунку зручніше економічних цін. По-перше, коефіцієнти перерахунку можна застосувати безпосередньо до даних фінансового аналізу. По-друге, доти, поки основні перекручування у вигляді податків і субсидій залишаються незмінними у відсотковому відношенні до ціни товару, коефіцієнти перерахунку не відчувають впливи інфляції. Нарешті, поки основні перекручування залишаються незмінними, коефіцієнти перерахунку, розраховані для одного проекту, можуть бути застосовані в інших проектах, здійснюваних у тій же країні.

Якщо коефіцієнт перерахунку менше або більше 1, це вказує на наявність перекручувань, пов'язаних із трансфертом, що надходить від організації, яка реалізує проект на користь якої-небудь групи усередині суспільства або навпаки.

5. Оцінка впливу проекту на економіку країни

Нерідко результати проекту позначаються на стані суспільства не тільки з позиції вигід і витрат. Є й такі, що не завжди легко піддаються кількісній оцінці (зниження рівня захворювань, поліпшення стану навколишнього середовища, підвищення рівня народжуваності). Наприклад, проведення в Україні вакцинації населення проти захворювання на туберкульоз імпортними вакцинами має значні невідчутні вигоди, зокрема зниження загальної захворюваності і смертності населення. В оцінку може входити скорочення витрат медичних закладів на лікування хворих, економії служб із соціального страхування, з оплати лікарняних листків, зниження втрат лікарняного продукту тощо[14].

До економічних наслідків проекту належать:

зниження цін на окремі товари та послуги завдяки вдосконаленню технології виробництва;

ліквідація дефіциту окремих товарів;

оптимізація структури споживання, що відповідає рівню розвитку суспільства.

Зниження витрат зазвичай супроводжується зниженням цін, які встановлює виробник для споживача, що дозволяє збільшити споживання цих продуктів або використовувати заощадження на інші потреби.

Проекти, зорієнтовані на зниження ринкових цін, впливають на величину приросту споживчого надлишку.

Під споживчим надлишком треба розуміти різницю між максимальною ціною, яку споживач готовий заплатити за одиницю продукції, і тією реальною величиною ціни, яку він заплатив фактично.

На відміну від фінансиста, що оцінює проект з позиції вигід і витрат, економіст визначає всі побічні ефекти, які супроводжують цей проект і які не мають безпосереднього впливу на нього і тому не включені до фінансового аналізу. Побічні ефекти можуть бути як позитивними, так і негативними.

Разом з тим виміряти й оцінити всі зовнішні ефекти неможливо і не завжди доцільно. Але потрібно максимально виявити та оцінити найважливіші з них.

Проект може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Наприклад, створення нових робочих місць зумовлює підвищення платоспроможності населення і зменшення безробіття, що позитивно впливає на зростання національного доходу від створення додаткового продукту, від збільшення дохідної частини бюджету. А підвищення платоспроможності дає поштовх до розвитку суміжних і нових галузей, які спочатку виробляють споживчі товари, а потім й продукцію промислового призначення.



Висновки

Отже, економічний аналіз проекту здійснюється з метою встановлення його національної привабливості та оцінки економічної ефективності ресурсів і продукції, що використовується і випускається в його рамках, та визначення можливості проекту у сприянні підвищенню національного добробуту країни.

Визначення економічної привабливості проекту пов'язано з можливістю досягнення ним певних економічних цілей розвитку країни. Оцінка економічної ефективності проекту здійснюється з метою встановлення в його межах результативності використання ресурсів суспільства.

Для визначення економічної цінності проекту використовують поняття альтернативної вартості, тіньових цін, невідчутних вигід і втрат, трансфертних платежів, споживчого надлишку тощо. Визначення економічної цінності проекту дозволяє встановити, наскільки позитивні результати (вигоди) перевищують його негативні наслідки (втрати) для суспільства, нації.

Під час здійснення економічного аналізу треба коригувати фінансові показники, результати, які використовують реальну вартість продукції, виробів проекту, в тому числі трансфертних платежів на формування вартості його продукції.

Суспільна цінність продукції (ресурсів) проекту визначається з урахуванням тіньових цін. Тіньова ціна - це суспільна оцінка продукції або ресурсів, виражена у грошовій формі та сформована на базі:

граничних витрат виробництва даної продукції;

вартості імпортних аналогів на основі еквіваленту світових цін;

величини альтернативної вартості ресурсів, використаних для випуску даної продукції.

При встановленні впливу проекту на економіку країни потрібно визначити його побічні ефекти та їх наслідки. При цьому треба враховувати тільки найважливіші зовнішні, оскільки всі побічні ефекти проекту оцінити практично неможливо.

Размещено на Allbest.ru

...