Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ:

ВСТУП

• 1. ФОРМУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
• 2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РОЗРОБЛЕНОГО ПРОГРАМНОГО КОМПЛЕКСУ
• 2.1 Розрахунок капітальних витрат на створення програмного виробу
• 2.2 Розрахунок поточних витрат
• 2.3 Визначення економічної ефективності програмного виробу
• ВИСНОВОК
• ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Економіка -- це наука про основи господарювання. Економіка, як і кожна наука, має свої закони, правила, принципи, за якими розвивається. Вона розглядає усі сфери людського буття, так чи інакше відображає усі процеси, які відбуваються в суспільстві, -- від політичних до культурних, тому вивчення її передбачає застосування здобутків практично всіх предметів, які вивчаються у школі та вищих навчальних закладах.

інформаційний послуга комп'ютерний ринок



1. ФОРМУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Інформаційні послуги -- це такий самий товар, як комп'ютерна техніка, оскільки вони також спрямовані на задоволення людських потреб, виробляються, купуються і використовуються. Однак послуги як товар порівняно з тими ж комп'ютерами мають низку відмітних рис, що визначають їх особливий статус на ринку і багато в чому пояснюють низький рівень попиту і пропозиції цього товару: 

* послуги невловимі, оскільки їх неможливо побачити, почути або перевірити до моменту придбання; 

* на відміну від матеріального товару, що існує незалежно від виробника і споживача, послуга невіддільна від них;

* мінливість якості послуг пов'язана з тим, що вона дуже сильно залежить від постачальника послуг, а також від часу і місця надання їх: одну й ту саму послугу (навіть, наприклад, установлення та настроювання ПЗ) різні фірми (а часто й різні фахівці однієї фірми) надають по-різному; 

* послуги неможливо зберігати, заготовлювати наперед, а потім продавати. Вони мають цінність тільки в момент вироб-ництва. У зв'язку з цим багато постачальників послуг передбачають їх передоплату, що майже завжди покупцеві незручно. До того ж, здебільшого не можна повернути придбані послуги продавцеві і зажадати повернути гроші, якщо не влаштує їх якість, оскільки роботу вже зроблено (принтер уже налагоджено -- не ламати ж його, інформацію відновлено -- не стирати ж її). 

Послуги можуть пропонуватися покупцю як частина товару або як самостійний товар. У ціні техніки може бути враховано вартість гарантійного обслуговування (у тому числі й ремонту), доставки, встановлення, настроювання і т. п. У цьому випадку фірма-продавець, як правило, робить подібні послуги тільки покупцям своїх товарів. Менш поширені послуги із системної інтеграції (аналіз, розроблення проекту, налагодження устаткування), які здебільшого надаються вітчизняними системними інтеграторами в складі комплексних проектів, у яких вони за вартістю мають не більше 5%.

Виробництво послуг. На практиці рідко яка фірма працює винятково у сфері послуг. Звичайно напрямок з виробництва послуг розвивається паралельно із продажами техніки і ПЗ. Фірми, що займаються ремонтом, як правило, активно розвивають напрямок продажу комп'ютерів, комплектування, іншого устаткування. Низький рівень попиту на послуги (порівняно з попитом на техніку) не може забезпечити фірмам стабільного прибутку навіть за вищої рентабельності даного бізнесу. Однак ситуація поступово змінюється -- помітно зростає і попит, і вартість послуг. Почали з'являтися спеціалізовані фірми (або підрозділи в їх складі), орієнтовані тільки на виробництво і продаж послуг.

Сьогодні на українському комп'ютерному ринку все більшого поширення набувають послуги, що продаються як окремий товар і не пов'язані з постачаннями устаткування або ПЗ (послуги окремо від яких-небудь продуктів інформаційних технологій). У першу чергу це ремонт, установлення та настроювання ПЗ і устаткування, навчання і консультування, обслуговування комп'ютерної техніки і ЛОМ, модернізація ПК, пов'язана з продажем комплектування.

Одним з ветеранів на українському ринку послуг є фірма «Микро-ЭВМ-Сервис», утворена ще в грудні 1987 р. Сам факт такого тривалого існування організації, націленої на надання послуг (спочатку в основному ремонт), говорить про те, що на цей товар попит був завжди. Однак, якщо десять (або навіть п'ять) років тому зусиллями декількох фірм можна було задовольнити велику частину попиту на послуги, то зі зростанням парку комп'ютерної техніки та складності експлуатації її це стало нереальним. Критичний момент настав у 1993--1994 рр. Саме на цей період припадає заснування більшості фірм-виробників послуг.

Характерною ознакою розвитку ринку послуг є інвестиції вітчизняних компаній у їх виробництво. Тут показовим є приклад фірми «ЕПОС», якій вони приносять хоч і не основний прибуток, але мають вищі темпи зростання, ніж продаж техніки.

Проведемо аналіз послуг, які можуть придбати на українському комп'ютерному ринку власники комп'ютерів і комп'ютерних мереж.

Установлення та настроювання ПЗ і додаткових пристроїв. Як і при купівлі багатьох інших послуг, існують два способи вирішення даної проблеми:

Перший -- звернутися до спеціалізованої фірми. У такому випадку доведеться везти системний блок в офіс, оскільки виклик спеціаліста додому коштуватиме недешево. Причому часто в цю суму входить установлення Microsoft Office, а також деяких інших програм. Природно, вартість ПЗ не враховується, і про його ліцензованість не йдеться.

Другий -- через газету платних оголошень. Ціна встановлення та настроювання Windows 95 і Microsoft Office із виїздом до замовника залежить в основному від конфігурації ПК (наявності пристрою читання CD-ROM, сумісності компонентів) і від відстані до клієнта. Іноді фахівець спочатку приїжджає до замовника і вже на місці визначає вартість робіт. Якщо необхідні якісь особливі програми, то їх також можна замовити. Складніше, коли вам необхідно встановити і настроїти мережеве ПЗ. Ту саму роботу приватний фахівець виконає вдвічі дешевше, а в разі оформлення договору на адміністрування мережі, можливо, і безкоштовно, але знайти відповідного професіонала набагато важче ніж у першому випадку.

У кожного власника комп'ютера виникає необхідність у вста-новленні додаткового обладнання або заміні старого (звукової або відеокарти, факс-модема, дисковода і т. п.). Виконувати цю процедуру самостійно без відповідного досвіду, звичайно, мож-на, але гарантії, що все працюватиме як слід, немає.

Ремонт і модернізація. Несправності і поломка техніки іноді усуваються досить просто, іноді потребують серйозного ремонту, але завжди потрібна попередня послуга -- діагностування устаткування. Ремонт -- це та послуга, яку більшість користувачів купує в спеціалізованої фірми з доброю репутацією, що дає гарантію на відремонтовану техніку (як правило, від одного до трьох місяців).

Перелік послуг по ремонту комп'ютерної техніки досить широкий. Однак користуватися ними має сенс тільки в тому разі, якщо вартість ремонту не перевищує 50% вартості устаткування. Як правило, ремонт поділяється на простий (клавіатура, миша, друкарські плати та інші пристрої без заміни чіпсетів) і складний (коли необхідне спеціальне паяння мікросхем). Вартість складного ремонту в два-чотири рази вища, але й необхідність у ньому виникає вдвічі рідше.

Модернізація (upgrade) ПК -- це процес удосконалення комп'ютера, за якого фахівці визначають перелік устаткування, що підлягає безумовній заміні на більш потужне і сучасне (наприклад, материнська плата, процесор, жорсткий диск), і перелік старих компонентів, здатних вписатися в модернізовану систему без суттєвого зниження її продуктивності (корпус, відеокарта, мережевий адаптер). 

Модернізація ПК, як і ремонт, -- послуга, цінність якої в більшості користувачів сумнівів не викликає. Як правило, усі фірми, що спеціалізуються на ремонті комп'ютерів, надають і цей вид послуг. Дійсно, вони можуть зробити це краще за інших, оскільки їм за родом діяльності часто доводиться вирішувати питання сумісності різних компонентів ПК, спираючись на знання технічних тонкощів устаткування. Якщо говорити про структуру апгрейду, то за даними ремонтних фірм, до 50% систем, що модернізуються, становлять моделі на базі 486-х процесорів, 35% -- 386-х, 10% -- 286-х і 5% -- ПК класу Pentium.

Практично всі фірми, що займаються ремонтом техніки, надають послуги з модернізації комп'ютера, скуповуючи при цьому його застарілі або несправні компоненти. Фактично така послуга для користувача нібито безкоштовна: інтерес продавця полягає в продажу нового комплектування і купівлі старого. Турбота про те, щоб модернізувати застарілу систему і забезпечити справну роботу нової, лежить на фірмі-постачальнику послуг, а головна вигода споживача полягає в тому, що нові компоненти комп'ютера він одержує дешевше рівно на вартість старих, оцінених продавцем, компонентів.

Ремонт комп'ютерної техніки -- послуга найпоширеніша. Для її виробництва необхідні чотири складові: фахівці, устаткування, запасні частини і документація. По-перше, устаткування для ремонту -- досить дороге, і далеко не кожна фірма може його придбати. По-друге, перед будь-якою вітчизняною ремонтною фірмою гостро постає проблема запчастин; в Україні практично відсутній ринок спеціалізованих мікросхем до комплектування. Ця проблема вирішується двома шляхами: або скуповуванням несправної техніки, що була в уживанні, для подальшого розуко-м¬плектовування, або прямими контактами з виробниками устаткування. До першого способу вдаються майже всі ремонтні фірми, до другого -- одиниці. Співробітництво з виробником дає безумовні переваги. Статус авторизованого сервіс-центру дає змогу мати доступ до дефіцитних мікросхем, використовуваних у виробництві друкарських плат (материнських плат, видео-, звукових карт), а також до технічної документації. Подібна угода є між сервіс-центром DataExpert і компаніями Seagate і АРС, з виробниками моніторів. Узагалі, одержати від західних партнерів статус регіонального сервіс-центру досить складно. При цьому з їх боку велике значення надається не тільки кваліфікації співробітників і наявному у фірми устаткуванню, але й розташуванню офіса, умовам виробництва, досвіду роботи на ринку.

Третя проблема -- кваліфіковані кадри, що досить важко знайти, незважаючи на велику кількість у нашій країні інженерів-електронщиків. Справа в тому, що найчастіше ремонт необхідно робити без принципових схем, спираючись тільки на власний до-свід. Підготовка ж висококласного фахівця-ремонтника потребує часу. Крім того, одна людина не може бути професіоналом з ремонту всієї комп'ютерної техніки. У деяких фірмах у відділі ремонту працюють кілька фахівців, кожний з яких має свою досить вузьку спеціалізацію.

Попит на ремонт комп'ютерної техніки -- один з найстабільніших. Серед замовників цього виду послуг досить багато індивідуальних користувачів. Однак є прецеденти укладення договорів на обслуговування техніки з комп'ютерними фірмами, що спеціалізуються на продажу устаткування або проектів. Справа в тому, що створювати сервісний центр у кожній компанії -- невигідно. Так, у сервіс-центрі «ЕПОС» тільки 5% устаткування, що ремонтується, -- техніка, продана самою фірмою, і 95% -- придбана в інших.

Комплексне обслуговування техніки і ЛОМ. Як зазначається практично всіма виробниками послуг, основна маса цього товару купується замовником поза комплексом (пакетом) послуг. Стабільний попит на обслуговування техніки на території замов-ника з'явився нещодавно, і основна причина виникнення інтересу до таких послуг -- перехід в організаціях від поодиноких робочих місць обробки даних до інформаційних систем на базі ЛОМ. Як завжди, першими до розуміння цінності комплексного обслуговування дійшли комерційні організації. Їх серед споживачів даного виду послуг понад 50%.

Організаціям, що мають ЛОМ, вигідніше укладати договір на комплексне обслуговування, оскільки проблем під час експлуатації мережі не уникнути, а вартість послуг у пакеті може бути вдвічі дешевше. При виборі постачальника послуг необхідно звертати увагу не тільки на вартість і схему надання їх, а й на здатність фахівців робити ці послуги якісно.

Сьогодні сфера послуг на комп'ютерному ринку України перебуває на етапі підйому, і ті фірми, що вкладають кошти в її розвиток, діють далекоглядно. У найближчому майбутньому не тільки зростуть кількість і якість запропонованих послуг і попит на них, але, мабуть, з'являться нові форми і схеми продажу цього виду товару. 

Для організації, що має невелику інформаційну систему (5--20 робочих місць), дуже актуальними є питання обслуговування техніки і супроводу мережі. Є три шляхи вирішення цієї проблеми. Традиційний -- штатний інженер-адміністратор мережі. Другий спосіб -- адміністратор позаштатний, що відповідає за працездатність ІС за принципом «є проблеми -- усуває, немає проблем -- гуляє». Третій варіант -- договір на комплексне обслуговування з фірмою-постачальником послуг, тобто купівля пакета послуг.

У різних фірмах, які пропонують комплексне обслуговування, склад пакетів, вартість послуг, що входять до них, і схеми роботи з клієнтом -- різні. Принципово різні варіанти можна об'єднати в три типові схеми.

Перша, найпростіша -- фіксована плата за обслуговування одного робочого місця (ПК, принтера) на місяць. За такою схемою працює, наприклад, «Микро-ЭВМ-Сервис» зі стандартним набором послуг (встановлення і настроювання ПЗ, виклик фахівця для усунення проблем, забезпечення видатковими матеріалами, антивірусна профілактика, ремонт). Однак така схема має низку істотних недоліків. По-перше, не передбачено градацію техніки за типом і ступенем зносу. По-друге, не вся техніка потребує однакової уваги. Є пристрої, що стійко працюють роками, а інші дають збої щодня. По-третє, тут не враховано частоти можливих викликів фахівця фірми до замовника. Якщо їх мало -- виходить, що переплачує клієнт, якщо багато -- втрачає продавець послуг. За такої схеми замовнику вигідно з будь-якого приводу «смикати» фахівців фірми, і він не зацікавлений у навчанні своїх співробітників. 

Існує гнучкіша схема обслуговування: є перелік типових послуг, об'єднаних у три пакети (програми підтримки) залежно від розміру і складності інформаційної системи замовника. Мінімальний комплекс послуг містить у собі базовий пакет технічної підтримки: генерація ІС, профілактичний огляд і діагностика, підтримка по телефону, виклик інженера для вирішення нестандартних ситуацій, консультації щодо вибору компонентів. За потреби кількість послуг у пакеті може змінюватися. Крім того, усі послуги можна купувати і поза пакетом, але тоді їх вартість зростає в півтора-два рази. Отже, вартість програми підтримки в цілому залежить від кількості послуг, що входять до пакета, і робочих місць у ІС замовника. Якщо клієнт не використовував якусь послугу за час обслуговування за договором, її вартість враховується при продовженні договору. Якщо є необхідною консультація по телефону, витрати зростають. Ця програма розрахована на малі і середні фірми з мінімальними вимогами до ІС. 

Дві інші програми підтримки, призначені для обслуговування більш складних ІС, відрізняються від першої в основному кількістю послуг. При цьому вартість кожної послуги в пакеті зменшується. Дана схема, безумовно, більш гнучкіша і прогресивніша за попередню, але не позбавлена недоліків. Наприклад, вартість підтримки по телефону, за допомогою якої усувається близько 70% проблем, досить висока і не залежить від кількості дзвінків. Третя схема обслуговування інформаційних систем відрізня-ється від попередніх тим, що замовник, стикаючись із проблемою, сам вибирає послуги, які він хотів би придбати в спеціалізованій фірмі. Застосовується й інша схема. Із замовником укладається договір на визначену суму, що перераховується на рахунок фірми. Потім на свій розсуд замовник викликає фахівця фірми для консультацій або вирішення якихось проблем. Роботи, необхідність у яких визначається на місці, виконуються на території замовника за спеціальними тарифами. Якщо устаткування вийшло з ладу, відразу ж можна провести діагностику, полагодити його або забрати для ремонту в сервіс-центр. За такої схеми максимально заощаджуються гроші замовника, оскільки немає жорсткого графіка робіт, а основною статтею витрат з обслуговування є виклик фахівця. Отже, досвід з обслуговування ІС, що нагромадили вітчизняні продавці послуг, дає підставу стверджувати, що за такими послугами -- велике майбутнє. Представники закордонних фірм для завоювання інформацій-ного ринку України вважають послугу корисним маркетинговим заходом. Так, фірма Hewlett-Packard (НР) відкрила в Україні «гарячу лінію» телефонної підтримки користувачів периферійного устаткування та комп'ютерних систем HP на базі Intel-архітектури (пілотний проект перевірки якості та повноти комплексу послуг). Надаються консультації з таких питань:

* інформація про продукти НР, їх технічні характеристики;

* поради щодо точного настроювання ПЗ;

* діагностика несправностей апаратного забезпечення;

* інформація про сервісну інфраструктуру НР в Україні.

Інший суб'єкт інформаційного ринку України -- фірма Borland -- роздає безкоштовно C++ Compiler для розроблення високоякісних додатків для роботи у Windows, Internet і розподіленому середовищі. Одним із найважливіших кроків на шляху розвитку інформаційного ринку є визнання вирішальної ролі інформації для різних напрямів діяльності суспільства. Саме така позиція багатьох держав сприяла пріоритетності їх інформаційного виробництва, дозволила забезпечити значно вищий рівень економічного та соціального розвитку. Розширення використання інформаційних продуктів та розвиток інформаційного ринку дають змогу зміцнити позиції в інформаційній галузі, забезпечити необхідну інформаційну базу для посилення конкурентоспроможності як окремих суб'єктів і галузей, так і країни у цілому. Глобалізація інформаційного простору активізує не тільки процес обміну інформацією, а й усіма об'єктами інформаційного ринку, що дає можливість забезпечити його розвиток у межах країни, зміцнити її конкурентні позиції на міжнародній арені, а також, завдяки особливій ролі таких об'єктів у створенні та розповсюдженні знань, створити додаткові переваги у процесі трансформації економіки в економіку, засновану на знаннях. Взаємозв'язок знань, інформації та об'єктів інформаційного ринку підкреслював Д.Е. О'Лірі, на думку якого управління знаннями полягає у певному порядку роботи з інформаційними ресурсами, що має забезпечувати легкий доступ до знань і їх подальше використання за допомогою інформаційних технологій. Зворотний зв'язок полягає у тому, що самі знання трансформуються в інформаційні продукти, які використовуються для надання інформаційних послуг. Інформаційні продукти, зокрема бази даних, прикладне програмне забезпечення стали невід'ємним засобом для отримання й обробки інформації, тому від їх якості певною мірою залежить ефективна діяльність економічних суб'єктів. В економіці, заснованій на знаннях, зростає значення інформаційних технологій і, зокрема, домінує використання інформаційно- комунікаційних технологій у процесі генерації, розповсюдження та обміну знаннями, їх матеріалізації. За даними досліджень закордонні компанії створюють спеціальні служби з управління знаннями та нематеріальними активами, що займаються створенням і придбанням баз даних, організацією локальних мереж, забезпеченням комп'ютерною технікою, інформаційними технологіями та інформацією. Подібні структури найбільш зацікавлені у функціонуванні та розвитку інформаційного ринку, потребують інформації для організації своєї роботи та компаній у цілому. Інформаційно-комунікаційні технології та комп'ютерно- комунікаційна техніка забезпечують не тільки внутрішній інформаційний обіг, а й зовнішній зв'язок економічних суб'єктів з інформаційним простором. Знання і інформація, що об'єднані і передаються через мережу, прискорюють розвиток технологій у всіх наукомістких галузях, який раніше відбувався повільно через тривалість обробки великих масивів даних з метою отримання нових результатів науково-дослідної роботи. Особлива роль освіти у становленні та розвитку економіки, заснованої на знаннях, потребує вдосконалення освітянських процесів, залучення нових методів і форм, у тому числі тих, для яких потрібні інформаційні продукти, технології, комунікації. Інформація є одним із основних ресурсів цієї галузі, а для процесу її трансферу мусять бути задіяні всі сучасні техніко-технологічні засоби. Перехід до освіти протягом усього життя додатково впливає на організацію інформаційного забезпечення, обумовлює значно активніше використання ІКТ й інших об'єктів інформаційного ринку. ІКТ сприяють трансферу знань з науково-освітньої сфери в інші галузі, а динаміка цього процесу та швидкість сприйняття знань залежать від якісного рівня наявного людського капіталу в цих галузях, формування якого потребує постійного забезпечення значними обсягами інформаційних ресурсів, що можуть бути отримані завдяки вільному доступу або на інформаційному ринку. Провідні вчені підкреслюють особливу роль ІКТ, зокрема Інтернету, у процесі передачі інформації про результати світових наукових досліджень, що дає змогу прискорювати процес отримання нових знань і появу нових наукових досягнень, а також сприяє обміну знаннями у вигляді систематизованої інформації з метою прискорення НТП. Обмін знаннями через інформаційні мережі є першочерговою складовою формування економіки на базі знань. Це підкреслює не тільки важливість інформаційного забезпечення, а й, зокрема, сегмента комунікаційних послуг. Актуалізується необхідність створення власної моделі розвитку ІКТ в Україні та вивчення потреб ринку.Комунікаційні послуги, у тому числі телекомунікаційні, -- це послуги з організації та забезпечення комунікації з використанням, зокрема, телефонного, телексного, телевізійного, мобільного, комп'ютерного зв'язку.Завдяки мережевому спілкуванню (через Інтернет) місцезнаходження суб'єктів ринку не впливає на їх конкурентний статус, що відкриває нові шляхи зниження витрат діяльності, але одночасно вимагає особливої уваги до появи нових конкурентів, наприклад, віртуальних підприємств, які завдяки своїй специфічній формі можуть з'являтися швидко та несподівано. Це зумовлює необхідність посилення вимог до обробки економічними суб'єктами зовнішніх інформаційних потоків, потребує постійного моніторингу інформаційного простору, ретельного аналізу отриманих даних. Саме тому організація ефективного інформаційного забезпечення на зовнішніх рівнях (мезо- та макро) є необхідним фактором діяльності будь-яких суб'єктів, що, як і робота з інформацією, залежить від наявності та можливостей інформаційних продуктів і ІКТ. Розвиток цих технологій і їх використання, у свою чергу, потребує підвищення рівня знань і відповідного інформаційного забезпечення.Інформаційні продукти, технології та комунікації забезпечили можливість становлення специфічних форм державних інституцій, наприклад, «електронна держава» (е-Кшзіа, е-и8А). Отже, держави використовують можливості глобальної мережі Інтернет і іншої інформаційної продукції для організації доступу широкого загалу до державної інформації. Ініціатива органів влади є доцільною та контекстною стосовно виконання законодавчих норм щодо доступу до інформації, але при цьому кожен повинен мати можливість отримати таку інформацію. Це потребує забезпечення населення та інших суб'єктів комп'ютерною технікою, відповідним програмним забезпеченням, послугами Інтернету. Інноваційність, яка притаманна сучасному етапу розвитку економіки, є втіленням знань, що генеруються на базі інформації. Особливу роль при цьому відіграють інформаційні продукти та послуги. Посилення інноваційної активності, формування інтелектуального потенціалу суспільства для реалізації поставлених у цьому напрямі завдань стають передумовою інтенсифікації інформаційного потоку, що сприяє посиленню ролі інформаційного забезпечення та розвитку інформаційного ринку, адже саме його об'єкти сприяють досягненню високого рівня організації забезпечення інформацією, яку, зокрема, також можна придбати на інформаційному ринку (інформаційні ресурси, бази даних). Однією з характерних ознак економіки, заснованої на знаннях, є домінування у ВВП високотехнологічних галузей, які найбільш активно використовують у своїй діяльності інформаційні ресурси та продукти, інформаційно-комунікаційні технології та послуги, тобто об'єкти інформаційного ринку, тому його розвиток сприяє стабільному забезпеченню ними вказаних галузей. З іншого боку, окремі види продукції цих галузей самі є об'єктами інформаційного ринку, що дає змогу активізувати процес його розвитку. Розвиток інформаційного ринку залежить від інформаційної політики держави, її участі у забезпеченні його формування на відповідній організаційній та правовій основі. Держава має забезпечити відповідні умови його суб'єктам не тільки для налагодження комерційних відносин, а й створення ними в Україні власних об'єктів інформаційного ринку. Державна інформаційна політика може визначати методи та форми впливу на інформаційну інфраструктуру, сприяти розвитку національної складової Інтернету та забезпеченню доступу до нього, а також вирішенню проблем інформаційної безпеки, що призводять до уповільнення процесу розвитку національного інформаційного ринку, створює загрозу інформаційної експансії. Розуміння необхідності розвитку інформаційного ринку в Україні вплинуло на формування відповідних напрямів державної політики, про що свідчить низка прийнятих законів з питань інформатизації. Зокрема, у Законі України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007--2015 роки» запропоновано розглянути можливість включення вартості придбаних населенням засобів ІКТ для особистого використання до податкового кредиту при нарахуванні податку на доход фізичних осіб; включення до валових витрат таких, що спрямовуються на фінансування ІКТ-орієнтованих навчальних закладів і підрозділів, а також підвищення кваліфікації працівників ІКТ сфери; стимулювання підприємств, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації; створення технопарків, центрів високих інформаційних технологій. Рівень розвитку країни нині оцінюється рівнем інформатизації, і це вимагає від держави забезпечення розвитку інформаційних і комп'ютерних технологій, інформаційного ринку в цілому Відповідно до цього вони мають бути об'єктом уваги при розробці державної політики у сфері інформатизації.

2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РОЗРОБЛЕНОГО ПРОГРАМНОГО КОМПЛЕКСУ

2.1 Розрахунок капітальних витрат на створення програмного виробу

Капітальні витрати «К» на створення програмного виробу (ПВ) мають одноразовий характері розраховуються за формулою:

К = К₁ + К₂ + К₃

де К1 - витрати на обладнання з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.;

К2 - витрати на ліцензійні програмні продукти, грн.;

К3 - витрати на створення програмного продукту, грн.

Примітка: Транспортно-заготівельні витрати прийняти 1- 5 % від вартості обладнання.

К = 4862+1669+25253,532=31784,532

Розрахунок витрат на створення ПВ - К3:

К₃ = З₁ + З₂ + З₃

де З1 - витрати праці програмістів-розробників, грн.;

З2 - витрати комп'ютерного часу, грн.;

З3 - непрямі (накладні) витрати, грн.

К₃ = 17643,252+1727,88+5885,4=25253,532

Витрати праці програмістів-розробників «З1» розраховуються за формулою:

,

де Nk - кількість розробників k-й професії, чол;

rk - годинна зарплата розробника k-й професії, грн.;

Tk - трудомісткість розробки для k-го розробника (кількість витраченого розробником часу), годин;

Кзар - коефіцієнт нарахувань на фонд заробітної плати, (1,2 - 1,45).

1 16,76 726 1,45 = 17643,252

Годинна зарплата розробника «rk» визначається за формулою:

де Мк - місячна зарплата-го розробника, грн.;

Fkмес - місячний фонд часу його роботи, год.

Трудомісткість розробки включає час виконання робіт, представлених в таблиці 1.



Таблиця 1 - Трудомісткість робіт

Етапи робіт	Зміст робіт
1 технічне завдання	Коротка характеристика програми; у проекті реалізувати можливість гнучкої коригування даних і створення звітів по заданим запитам; розроблюваний продукт повинен призначатися тільки для поточного контролю за постачанням та продажем товарів; стадії та етапи розробки програми в предметній області (ПО).
2 ескізний проект	Попередня розробка структури вхідних даних (дані про клієнта, дані про вигляді товару) і вихідних даних (фільтрація даних і модифікація); уточнення методу вирішення задачі; розробка та опис загального алгоритму рішення; розробка техніко-економічного обґрунтування і пояснювальної записки (зменшення часу, що витрачається на ручне заповнення накладних, рахунків, автоматичний контроль обмежень)
3 технічний проект	Уточнення структури вхідних і вихідних даних про клієнтів, кількість товару, адресних даних; визначення форми їх подання; розробка детального алгоритму; розробка структури програми обліку товарів і друк довідкової документації; остаточне визначення конфігурації технічних засобів; розробка заходів по впровадженню програми
4 робочий проект	Опис програми; налагодження; розробка методики випробувань; проведення попередніх випробувань (тестування); коректування програми; розробка програмної документації
5 впровадження	Підготовка і передача програми для подальшого розвитку та вирішення проблеми автоматизації обліку роботи системи контролю виробленої продукції, і її поставок; навчання персоналу використання програми; внесення коректив у програму і документацію

Розрахунок трудомісткість розробки «T_k» для кожного розробника здійснюється за формулою:

T_k = t_1k + t_2k + t_3k + t_4k + t_5k ,

де t1k, t2k, t3k, t4k, t5k - час, витрачений на кожному етапі розробки k-м розробником, год.

T_k = 44 + 84 + 67 + 114 + 54 = 363



Трудомісткість розробки включає час виконання робіт, представлених в таблиці 2

Таблиця 2 - Загальна тривалість етапів роботи

Етапи робіт	Трудомісткість, годин
Технічне завдання	44
Ескізний проект	84
Технічний проект	67
Робочий проект	114
Впровадження	54
Разом:	363

Витрати комп'ютерного часу «З2» розраховуються за формулою:

З₂ = С_к F₀

де Ск - собівартість комп'ютерного години, грн.;

F0 - витрати комп'ютерного часу на розробку програми, год.

З₂ = 2,38 • 726 = 1727,88

Собівартість комп'ютерного години «СК» розраховується за формулою:

С_К= С_А + С_Э + С_ТО ,

де СА - амортизаційні відрахування, грн.;

СЕ - енерговитрати, грн.;

СТО - витрати на техобслуговування, грн.

С_К = 1,81 + 0,21 + 0,36 = 2,38

Амортизаційні відрахування «СА» розраховуються за формулою:

С_А = = С_i N_Аi / F_годi

де Сі - балансова вартість i-го обладнання, яке використовується для створення ПК, грн.;

NА - річна норма амортизації i-го устаткування, частки;

Fгод - річний фонд часу роботи i-го устаткування, год.

С_А = 6068 · 0,6 / 168·12 = 1,81

Енерговитрати «СЕ» розраховуються за формулою:

С_Э= Р_Э С_кВт ,

де РЕ - витрата електроенергії, споживаної комп'ютером;

СкВт - вартість 1 кВт/ч електроенергії, грн.

С_Э= 0,32 · 0,671 = 0,21

Витрати на технічне обслуговування «СТО» розраховуються за формулою:

С_ТО= r_ТО ,

де гТО - годинна зарплата працівника обслуговуючого устаткування, грн.;



Гто =

л- періодичність обслуговування.

С_ТО = 14,98 · 0,024 = 0,36

Періодичність обслуговування «л» розраховується за формулою:

де Nто - кількість разів обслуговування обладнання в місяць;

Fмес - місячний фонд часу роботи устаткування, год.

Непрямі витрати «33» визначаються за формулою:

З3 = С1 + С2 + С3 ,

де С1 - витрати на утримання приміщень, грн.;

С1 = 2,5 % (8 · 2410) = 482

С2 - витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень, грн.;

С2 = 19280 · 0,5 % = 96,4

C3 - інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо)

С3 = 4420 · 120% = 5304

Примітка: витрати на утримання приміщень складають 2 - 2,5% від вартості приміщення. Витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень складають 0,2 - 0,5% від вартості приміщення. Інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо) складають 100 - 120% від вартості обчислювальної техніки.

З3 = 482 + 96,4+ 5304 = 5882,4

2.2 Розрахунок поточних витрат

Розрахунок поточних витрат на розробку проекту

Витрати на розробку проекту «В_р» обчислюються за формулою:

В_р = ,

де Тр- трудомісткість i-го розрахунку, год.;

Ср- годинна собівартість i-го розрахунку, грн.;

n - число експериментів, зроблених за рік, шт.

В_р = 89,41 · 0,610 · 0,810 = 44177,4

Розрахунок собівартості проектування

Собівартість проектування «С_р» обчислюється за формулою:

С_р = С_р¹ + С_р²,

де Ср1 - витрати на оплату праці персоналу, грн.;

Ср2 - непрямі витрати, грн.

С_р = 42,99 + 46,42 = 89,41

Витрати на оплату праці персоналу «Ср1» розраховуються за формулою:

С_р¹ =· k_зар,

де Nk - кількість працівників k-й професії, які беруть участь у розробці проекту;

Rk - годинна зарплата одного працівника k-й професії, грн.;

кзар - коефіцієнт нарахувань на фонд зарплати ;

k - кількість різних професій.

С_р¹ = 1 · 14,98 · 1,45 + 1 · 14,98 · 1,45 = 42,99

Годинна зарплата працівника «Rk» розраховується наступним чином:

де Mk - місячний оклад обліковця, грн.;

Fkm - місячний фонд часу роботи працівників, год.



Rk =

Непрямі витрати «Ср2» визначаються за формулою:

Ср2 = С1 + С2 + С3 ,

де С1 - витрати на утримання приміщень за місячний фонд часу роботи, грн.;

С2 - витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень за місячний фонд часу роботи, грн.;

C3 - інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо)

Примітка: витрати на утримання приміщень складають 2 - 2,5% від вартості приміщення. Витрати на освітлення, опалення охорону і прибирання приміщень складають 0,2 - 0,5% від вартості приміщення. Інші витрати (вартість різних матеріалів, використовуваних при розробці проекту, послуги сторонніх організацій тощо) складають 100 - 120% від витрат на оплату праці персоналу.

Ср2 = 2,86 + 0,57 + 42,99 = 46,42

2.3 Визначення економічної ефективності програмного виробу

Розрахунок річного економічного ефекту

У разі створення одного ПВ економічний ефект «Еф» визначається за формулою:

Е_ф = Вр - Е_н · K_Затр,



де Вр - поточні витрати, грн.;

K_Затр - капітальні витрати на створення програмного виробу, грн;

Ен - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень, 0,15 частки.

Е_ф = 44177,4- (0,15 · 4014,49) = 43574,07

Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності та строку окупності капіталовкладень.

Коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень «ЕР» показує величину річного приросту прибутку або зниження собівартості в результаті використання програмного виробу на одну гривню одноразових витрат (капіталовкладень), розраховується за формулою:

,

де Вр - поточні витрати, грн.;

K_Затр - капітальні витрати на створення програмного виробу, грн;

Примітка: Проект вважається ефективним, якщо виконується нерівність

Ep > Ен

11 > 0,15



Термін окупності капіталовкладень «ТР» - період часу, протягом якого окупаються витрати на ПВ:

,

Примітка: При ефективному використанні капіталовкладень розрахунковий термін окупності повинен бути менше нормативного Тн = 2,4 року.

ВИСНОВОК

Цей економічний розрахунок показує, що розробка та використання ПК є економічно виправданим і доцільним. Про це свідчать наступні цифри:

1. Поточні витрати при впровадженні підсистеми проектування складуть 25802,83 грн.

2. Економічний ефект складає 21936,49 грн.

3. Термін окупності капіталовкладень в ПК складе 1 рік

ЛІТЕРАТУРА

1. Податковий кодекс України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України) від 7 червня 2012 року № 4915- VI

2. Економіка підприємства: Підручник / За заг ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

3. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонов и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

4. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: Юристь, 2002.

5. Экономика организации. Н.Л.Зайцев. - М.: «Экзамен», 2000. - 768с.

6. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-е вид., випр. і доп. / І.М.Бойчик, М.І.Харів, М.І.Хопчан, Ю.В.Піча. - К.: Каравела; Львів: Новий світ -2001. - 298 с.

7. Продиус Ю.И. Экономика предприятия: Учебное пособие. - Харьков: ООО «Одиссей». - 2006. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru

...