Оборотний капітал підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

МІЖГАЛУЗЕВА А КДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кафедра "Фінансів та кредиту"

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Фінансовий менеджмент"

на тему

Оборотний капітал підприємства

Київ

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика оборотного капіталу

2. Оборотні кошти ,їх сутність та класифікація

3. Метод оптимізації оборотного капіталу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Перехід економіки на ринкові відносини продиктований логікою розвитку продуктивних сил на етапі переходу до системи вільного підприємництва з використанням різних форм власності.

Перебудова виробництва орієнтує підприємства на економічно обгрунтоване використання всіх елементів виробництва, чітка взаємодія яких при раціональній структурі засобів виробництва дозволяє забезпечити нормальну господарську діяльність підприємства. Адже головний мотив створення будь-якого комерційного підприємства - це отримання прибутку. Складовою частиною засобів виробництва, є капітал, якому відводиться значна частка в структурі майнового комплексу. Капітал безпосередньо бере участь у створенні матеріальних цінностей і тісно взаємозалежний з конкурентоспроможністю продукції, що випускається.

Капітал - це значна частина фінансових ресурсів і інвестується у виробництво з метою отримання прибутку. Капітал - головна економічна база створення і розвитку підприємства, так як характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. У процесі свого функціонування забезпечує інтереси власників, персоналу підприємства, а також держави. Це визначає його як основний об'єкт управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання належить до числа найбільш відповідальних завдань. У даній роботі розглянемо оборотний капітал, його склад і коротку характеристику оборотних коштів.

1. Загальна характеристика оборотного капіталу

Наявність майна є необхідною умовою діяльності підприємства. Майно підприємства та джерела його утворення відображаються в бухгалтерському балансі. Майно підприємства відображається в активі, а джерела його відображаються в пасиві балансу. До складу майна підприємства входить оборотний капітал (оборотні кошти) у вигляді грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості.

Оборотний капітал складається з активів, які перебувають у постійному циклі перетворення в грошові кошти. Наприклад, готова продукція після продажу перетворюється в дебіторську заборгованість; після оплати дебіторських зобов'язань підприємство має грошові кошти, які використовуються для погашення боргів і оплати поточних витрат. Тому ці активи отримали назву оборотні кошти. Оборотний капітал використовується протягом відносно короткого календарного періоду (не більше одного року). Він витрачається в рамках одного відтворювального циклу і повністю переносить свою собівартість на продукт.

Джерелом утворення елементів оборотного капіталу є власні, позичені й залучені кошти.

До власних джерел формування оборотних коштів на момент створення суб'єкта підприємництва (підприємства) належать частки майна (матеріальні активи) і грошові кошти (монетарні активи) засновників (акціонерів), спрямовані до статутного капіталу. Підприємства поповнюють оборотні кошти за рахунок: збільшення акціонерного капіталу (емісія цінних паперів); чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства; вільних амортизаційних коштів; залишків резервів, утворених за рахунок прибутку.

До позичених коштів належать: суми короткострокових позик банку; кошти міністерств (асоціацій), отримані за умови їх повернення; надходження від продажу облігацій тощо.

Джерелом формування оборотних коштів підприємств є залучені кошти -- кошти, прирівнені до власних (стійки пасиви), асигнування з бюджету тощо.

Товарно-матеріальні запаси (сировина, напівфабрикати і готова продукція) можуть оцінюватися за собівартістю або за ринковою вартістю.

Оборотний капітал являє собою поточні активи мобільні засоби, оборотний капітал утворює активи підприємства.

2. Оборотні кошти ,їх сутність та класифікація

Оборотний капітал суб'єкта підприємництва (підприємства) -- грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Метою функціонування капіталу підприємства, й оборотного зокрема, є його самозростання в процесі кругообігу. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал у процесі кругообігу, одночасно є початковою стадією наступного обороту капіталу, пов'язаного як зі створенням матеріальних благ, так і з нагромадженням фінансових ресурсів із метою розширеного відтворення та авансування коштів за іншими напрямками отримання прибутків. Це означає, що оборотний капітал за умови його самозростання набуває таких форм: оборотних коштів, які опосередковують створення і продаж матеріальних і нематеріальних благ, та коштів, не залучених до основної діяльності підприємства, які використовують на фінансовому ринку, забезпечуючи приріст доходів підприємства.

Найважливішою частиною оборотного капіталу підприємств реального сектору економіки, пов'язаною зі створенням і продажем матеріальних благ, є оборотні кошти, тобто грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва та здійснення розрахунків.

Оборотні виробничі фонди у буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, з яких створюються матеріальні блага. Це оборотні кошти, що у процесі кругообігу набирають форму оборотних фондів -- грошових коштів, авансованих у виробничі запаси (сировину, основній допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати); паливо, тару; незавершене виробництво (незавершену виготовленням продукцію), витрати майбутніх періодів (витрати на освоєння нової продукції, вдосконалення технології). За матеріальним змістом оборотні виробничі фонди є предметами праці, які повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції у процесі одного виробничого циклу.

Фонди обігу, хоча й не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, потрібні для забезпечення єдності виробництва й обігу -- процесу реалізації продукції. Матеріальною основою фондів обігу є запаси продукції на складах, товари відвантажені, залишки грошових коштів на рахунках у банках і в касі підприємства, що забезпечують процес реалізації продукції.

Оборотні кошти суб'єкта підприємництва (підприємства) виконують виробничу і розрахункову функції. Суть виробничої функції полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва. Оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на новостворений продукт. Після завершення виробництва обігові кошти переходять у сферу обігу, де виконують розрахункову функцію, тобто опосередкування завершення кругообігу коштів шляхом перетворення оборотних коштів із товарної форми на грошову.

Склад оборотних коштів -- сукупність елементів, що становлять оборотні виробничі фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція і товари на складах, товари відвантажені, грошові кошти в розрахунках і на рахунках). Такий поділ оборотних коштів зумовлений наявністю двох сфер індивідуального кругообігу: сфери виробництва та сфери обігу.

За принципами організації оборотні кошти поділяють на кошти, що потребують встановлення їх оптимального розміру, і такі, що не потребують цього.

Управління оборотними коштами передбачає встановлення оптимальних запасів товарно-матеріальних цінностей у грошовому вираженні, що забезпечують безперервність виробничого процесу. Це стосується насамперед запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції на складі, тари тощо. Дотримання оптимального рівня виробничих запасів досягають шляхом нормування запасів матеріальних ресурсів -- встановлення оптимального розміру коштів, постійно необхідних підприємству, що дає змогу максимально скоротити затрати на їх формування та зберігання і забезпечити потреби виробництва. Методи встановлення оптимальних запасів оборотних коштів підприємства обирають самостійно з урахуванням виконання угод із постачальниками матеріальних цінностей та покупцями продукції впродовж кількох останніх років.

Виділення оборотних коштів, які не потребують встановлення їх оптимального розміру, не означає, що елементи оборотних коштів змінюються довільно і безмежно і ніхто цього не контролює. Це стосується насамперед товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, і товарів відвантажених та неоплачених у визначений строк; грошових коштів у касі підприємства.

Основні оборотні фонди організації цілком споживаються в кожному виробничому процесі, повністю переносять свою вартість на готовий продукт і змінюють свою натуральну форму. Класифікація оборотних виробничих фондів:

Оборотні фонди у виробничих запасах: сировина, основні матеріали; покупні напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо; тара і тарні матеріали; запасні частини для поточного ремонту; малоцінний і швидко зношується господарський інвентар та інструмент. Оборотні фонди в процесі виробництва: незавершене виробництво; витрати на освоєння нової продукції; напівфабрикати власного виготовлення. Склад, структура і вартість оборотних фондів різних об'єднань (підприємств) різні, тому що вони залежать від характеру і обсягу продукції, що випускається, тривалості виробничого циклу, ступеня механізації і автоматизації виробництва.

Підприємство не тільки виробляє продукцію, а й займається її реалізацією, тому крім оборотних виробничих фондів воно має в своєму розпорядженні ще фондами обігу. До фондів обігу відносяться готова продукція на складі підприємства, грошові кошти в касі і на розрахунковому рахунку в банку, а також у незавершених розрахунках за відвантажену продукцію.

Сума оборотних виробничих фондів і фондів обігу в грошовому вираженні становить оборотні кошти об'єднання (підприємства).

Все майно підприємства можна розділити на:

а) Іммобілізовані активи (1 розділ балансу)

б) Мобільні активи (2 розділ балансу), які включають в себе запаси, грошові кошти, дебіторську заборгованість та ін .

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладень фінансових ресурсів в активи. Структура господарських засобів у значній мірі залежить від виду діяльності підприємства.

оборотний капітал кошти грошовий

3. Метод оптимізації оборотного капіталу

Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право самостійно планувати іздійснювати свою діяльність, тобто можуть самостійно вибирати методи управління своїм оборотним капіталом та здійснювати контроль за його раціональним розміщенням і використанням. У практиці зарубіжних та вітчизняних підприємств застосовують такі методи управління оборотним капіталом:

? метод коефіцієнтів;

? нормування;

? метод АВС;

? оптимізація.

Коефіцієнтний метод дає змогу розрахувати показники, які характеризують стан оборотного капіталу (частка запасів, грошових коштів чи дебіторської заборгованості у загальній сумі оборотного капіталу, частка сумнівної дебіторської заборгованості), стан джерел формування оборотного капіталу (наявність власного капіталу, наявність зовнішніх джерел фінансування оборотного капіталу) та ефективність його використання. Ефективність використання оборотних коштів оцінюється на основі фінансової звітності за допомогою системи показників, до яких належать:

? коефіцієнт обертання оборотних коштів - визначається як відношення обсягу реалізації продукції до середньорічної суми оборотних активів;

? тривалість обертання оборотних коштів (дні) - відношення тривалості планового періоду (360 днів) до коефіцієнта обертання;

? коефіцієнт завантаження оборотних коштів - показник, обернений до коефіцієнта обертання;

? рентабельність оборотних коштів (%) - визначається як відношення прибутку від звичайної діяльності до оборотних активів.

? абсолютне вивільнення оборотних коштів - визначається за формулою:

360( ) * 11 0 Dабс = Тоб - Тоб Np , (1)

де Тоб1, Тоб0 - тривалість обертання оборотних коштів у звітному (наступному) та базовому

(попередньому) роках відповідно, дні; 1 Np - обсяг реалізованої продукції у звітному році, млн.грн. ? відносне вивільнення оборотних коштів:

01 0 ( )Коб відн Np Np-D = , (2)

де 1 Np , 0 Np - обсяг реалізованої продукції у звітному (наступному) та базовому (попередньому) роках відповідно, млн.грн.; Коб0 - коефіцієнт обертання оборотних активів у базовому році.

Системний аналіз використання оборотного капіталу дає змогу виявити тенденції, що складаються, і вчасно змінювати умови для забезпечення розширеного відтворення Особливе значення має пришвидшення обороту оборотних активів. Тривалість обертання оборотних коштів показує, скільки необхідно днів для того, щоб грошові кошти, авансовані у сировину та матеріали, повернулися на підприємство у вигляді виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Коефіцієнт оборотності характеризує ефективність використання наявного у підприємства оборотного капіталу, незалежно від джерел його залучення, і означає, скільки разів на рік здійснюється повний цикл виробничо-збутової діяльності, який приносить прибуток. Коефіцієнт завантаження показує, скільки оборотних коштів необхідно для них.

Оптимізація оборотного капіталу - це вибір з усіх можливих варіантів прогнозованого обсягу оборотного капіталу найкращого, який сприятиме досягненню максимального ефекту.

Оптимізація структури оборотного капіталу ґрунтується на оптимізації розміру кожного окремого елементу, а саме: запасів, боргів дебітора та грошових коштів, що є на рахунках підприємства і передбачає:

- аналіз і планування співвідношення власних і позичених оборотних активів;

- планування потреби в кредитах і позиках;

- аналіз і планування потреби в окремих частинах оборотного капіталу, що забезпечують матеріальні витрати й оплату праці [4, с.431].

У теорії оборотного капіталу використовують моделі оптимізації виробничих запасів і грошових коштів підприємств.

Модель Уілсона (в економічній літературі ця модель отримала ще назву моделі економічно обґрунтованого розміру замовлення або основної моделі управління запасами) полягає у мінімізації поточних витрат, тобто у розрахунку оптимального розміру партії постачання запасів, івизначається за формулою [5, с.50]:

22* * 1ПВОРП = ОЗ ПВ , (3)

де ОРП - оптимальний розмір партії постачання товарів, грн.; ОЗ - необхідний обсяг закупівлітоварів, грн.; ПВ1- сума поточних витрат по розміщенню замовлення, постачанню товарів в розрахунку на одну партію, грн.; ПВ2- сума поточних витрат для зберігання одиниці товару, грн.

Модель доволі проста при розрахунку оптимального розміру товарно- матеріальних запасів на підприємствах із невеликою кількістю найменувань запасів. Однак вона ґрунтується на умовах, які насправді у виробничій діяльності рідко виконуються, наприклад, рівномірність попиту на продукцію та періоду постачання запасів.

Оптимальна сума наявних грошових коштів розраховується на основі моделі Баумоля, яка ґрунтується на стабільності грошового потоку, та моделі Міллера-Орра, яка використовується в тих випадках, коли не можна впевнено передбачити грошовий потік. Оскільки перша модель розглядає той ідеальний варіант, коли грошові витрати стабільні і прогнозовані, а насправді таке буває нечасто, то у більшості випадків промислові підприємства для регулювання грошових операцій застосовують модель Міллера-Орра.

Перераховані методи оптимізації оборотного капіталу мають ідеалістичний характер, вони не пристосовані до застосування в умовах інфляції, їх застосування утруднене у зв'язку з нерозвиненістю ринку цінних паперів в Україні і, отже, вони практично не використовуються в управлінні промисловим підприємством, хоча цінність цих моделей очевидна і практичне їх впровадження у стратегію управління оборотними активами - це недалеке майбутнє.

Грошові кошти являються тим фінансовим інструментом, що дає змогу регулювати рівновагу між чистим оборотним капіталом і потребою в оборотному капіталі. Підприємства повинні володіти певним обсягом обігового капіталу, щоб мати змогу у визначений термін і повністю розрахоуватися за своїми зобов'язаннями.

Наявність на підприємстві обігових коштів у достатній мірі є запорукою нарощення активів, підвищення рівня рентабельності, ліквідності і, як результат, забезпечення фінансової рівновги і платоспроможності.

Збалансування рівня оборотного капіталу досягається шляхом аналізу наявних грошових коштів, визначення обсягів їх надлишку чи дефіциту і проведення заходів для врівноваження та оптимізації грошових потоків.

Питаннями, пов'язаними з оптимізацією грошових потоків підприємств займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: І.О. Бланк, М.Д. Білик, О. Демініна , Л. О. Добрик, Г. О. Крамаренко, Г. А. Семенов, В. З. Бугай та інші. Не зважаючи на велику кількість наукових праць дане питання потребує подальшї розробки та поглибленого дослідження.

Метою дослідження є визначення найоптимальнішого та найбільш ефективного методу збалансування обсягів додатнього та від'ємного грошових потоків у часі та нормалізації залишку грошових коштів з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з врахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності [6, с. 67].

Заходи щодо оптимізації грошових потоків дозволяють збалансувати обсяги вхідних та вихідних потоків, забезпечити синхронність їх формування в часі, а також забезпечити приріст чистого грошового потоку підприємства, що є основною метою оптимізації грошових потоків.

В процесі оптимізації основними об'єктами виступають позитивний та негативний грошові потоки, залишки грошових активів та чистий грошовий потік.

Оптимізація та збалансування грошових потоків проводиться шляхом виявлення і реалізації резервів, що дозволяють зменшити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів, забезпечення рівномірності витрачання грошових коштів у часі і за обсягами, збільшення суми і якості чистого грошового потоку, а також здійснення впливу на фінансовий цикл підприємства.

Більшість науковців виділяють три групи методів оптимізації грошових потоків:

*- методи оптимізації за обсягами: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу, проведення додаткової емісії акцій, залучення пільгових кредитів, продаж частини фінансових інвестиційних інструментів та здавання в оренду обладнання, будівель які не використовується;

*- методи оптимізації в часі: розроблення графіків податкових платежів, закупівлі сировини, матеріалів та врівноваження їх з термінами реалізації продукції, встановлення порядку здійснення розрахункових операцій;

*- методи максимізації чистого грошового потоку: підвищення ефективності використання ресурсів та прискорення фінансового циклу підприємства.

На нашу думку до вищезазначених методів варто додати метод оптимізації середнього залишку грошових активів, який вважаємо найрезультативнішим. Цей метод передбачає використання моделі Міллера-Орра.

Модель Міллера-Орра - алгоритм, що дозволяє оптимізувати величину середнього та максимального залишків грошових активів підприємства з урахуванням обсягу його платіжного обороту та вартості обслуговування короткотермінових фінансових вкладень.

Згідно моделі залишок грошових засобів хаотично змінюється до того часу, поки не досягне певної верхньої межі. Підприємство починає скуповувати грошову кількість ліквідних цінних паперів, щоб досягнути нормального рівня грошових засобів. Якщо підприємство досягає нижньої межі залишків грошових коштів, то в цьому випадку підприємство продає накопичені цінні папери і таким чином поповнює запас грошових засобів до нормальної межі.

Висновок

Отже, грошові кошти є складною й багатоплановою фінансовою категорією, що використовується як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом і результатом діяльності підприємства, зумовлює його поточну та майбутню фінансову стійкість. Тому, з огляду на безсумнівне значення коштів, як основного елемента забезпечення фінансової стійкості підприємства, здатність підприємства до проведення стабільної безкризової господарської діяльності, оптимізація й управління грошових потоків повинні стати одним із найважливіших напрямів діяльності підприємств. Управління оборотними коштами є важливою частиною забезпечення ефективної діяльності підприємств, оскільки від правильності визначення потреби в оборотному капіталі,ефективності їх використання залежить виконання запланованих показників динаміки виробництва і реалізації продукції, стійкість фінансового стану підприємств, їх кредитоспроможність та інвестиційна привабливість. Управління оборотним капіталом неможливо здійснювати без методів.

Підприємство залежно від специфіки своєї діяльності вибирає методи, на основі яких управляє оборотним капіталом, враховуючи всі позитивні та негативні сторони кожного з них.

Оскільки одним із найважливіших чинників стабілізації економіки є насамперед раціональне використання оборотного капіталу на підприємствах, а покращання його використання - це необхідна передумова економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Фесюк І.В. Методичні засади планування потреби в оборотному капіталі підприємства у ринкових умовах // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. - 2005. - №13.

2. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент : Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

3. Бланк І.О. Управління фінансами підприємств : Підручник. - К.: КНТЕУ, 2006. - 780с.

4. Душило А.А. Оптимізація структури оборотного капіталу підприємства // Регіональна економіка. - 2006. - №4.

5. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств // Фінанси України. - 2007. - №4. - С.112-118.

6. Бланк І.О. Управління фінансами підприємств : Підручник. - К.: КНТЕУ, 2006. - 780с.

7.Деменіна О. Управління грошовими потоками в межах концепції фінансової рівноваги підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №7. - С.14-18.

8.Добрик Л.О. Роль фінансового планування у складі організаційно-економічного механізму управління реалізаційною діяльністю промислових підприємств // Фондовый рынок. - 2007. - №12. - С.20-24.

9.Фінансове планування і управління на підприємствах: Навчальний посібник / Г.А. Семенов, В.З. Бугай, А.Г. Семенов, А.В. Бугай - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru