Методика планування діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У сучасних ринкових відносинах планування економічної діяльності всіх підприємств і фірм є важливою передумовою вільного виробництва і підприємництва, розподілу і споживання ресурсів і товарів. Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва будується на методах планування. Завершення одного етапу роботи служить початком наступного етапу. Зв'язати всі етапи виробничого процесу іншим методом без допомоги планування неможливо.

Планування займає центральне місце в механізмі господарського управління як спосіб досягнення мети на основі збалансованості і послідовності виконання всіх виробничих операцій. Це необхідна умова своєчасної підготовки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, інструментів, устаткування для виготовлення кінцевої продукції і створення запасів.

Планування діяльності підприємства повинне здійснюватися згідно наступним основним принципам:

1) конкретність і вимірність планів - підприємство в цілому і його підрозділи повинні мати чіткі орієнтири для своєї господарської діяльності, що дозволяє контролювати хід виконання поставлених завдань і ступінь досягнення мети;

2) гнучкість - передбачається можливість коректування планів у зв'язку з виникненням змін в зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства шляхом розробки альтернативних планів;

3) безперервність планування - надається можливість забезпечити безперебійність процесу виробництва в результаті непрерервного надходження матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і інших ресурсів;

4) оптимальність - тут розуміється необхідність вибору найкращого варіанту на всіх етапах планування з декількох можливих, при цьому критерії оптимальності можуть бути різні (мінімальна трудоємність або собівартість продукції, максимальний прибуток і ін.);

5) комплексність і узгодженість - планування повинне охватити всі сторони діяльності підприємства, а також забезпечувати взаємозв'язок планів структурних підрозділів і плану підприємства в цілому і узгодженість планів усередині кожної ланки;

6) ефективність - потрібна розробка такого варіанту виробництва товарів і послуг, який при існуючих обмеженнях використовуваних ресурсів забезпечує отримання найбільшого економічного ефекту.

В даний час поточні плани включають наступні основні показники: номенклатуру і об'єм продукції, що випускається, в натуральному і вартісному виразі; об'єм реалізації (продажів) продукції (послуг); собівартість одиниці продукції і витрати на весь випуск; прибуток і рентабельність; чисельність персоналу по категоріях; фонд оплати праці і середній рівень заробітної плати; розмір оборотних коштів по групах; запаси матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції на складі; об'єм капітального вкладення по напрямах; інші показники.

1. План виробництва та матеріально-технічного забезпечення

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. Виробнича програма складається з 2 розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді.

Розробка планів матеріально-технічного забезпечення виробництва сприяє успішнішому рішенню проблем постачання сировиною, матеріалами, що комплектують, паливом, енергією і іншими ресурсами.

Матеріально-технічне забезпечення (МТО) - це процес розподілу, реалізації і доведення до споживача засобів виробництва (продукції матеріально-технічного призначення). МТО забезпечує безперебійність і комплектність постачань, що визначає ритмічність виробництва, своєчасне відшкодування витрат постачальників, раціональне використання ресурсів у виробництві, прискорення обороту засобів, скорочення витрат звернення і втрат при транспортуванні і зберіганні продукції.

МТО виробництва на підприємстві включає:

1) планування витрат і запасів засобів виробництва на підставі планів, заявок і специфікацій, що дає можливість визначити потребу в певних ресурсах;

2) організацію постачання шляхом висновку договорів з постачальниками і контролю за їх виконання;

3) організацію доставки матеріально-технічних ресурсів (МТР), включаючи їх приймання, перевірку відповідності Гостам і умовам постачання;

4) організацію складського господарства, зберігання і підготовки матеріалу до використання;

5) контроль за якістю і дотриманням норм витрати матеріалів;

6) управління збутом і споживанням продукції.

План матеріально-технічного забезпечення складається в натуральних і вартісних одиницях вимірювання по укрупненій номенклатурі матеріально-технічних ресурсів.

План МТО визначає потреба підприємства в матеріальних ресурсах для безперебійного виконання виробничої програми, тобто для: ремонтно-експлуатаційних потреб; виготовлення технологічного оснащення; виконання досвідчених і експериментальних робіт; здійснення заходів за планом впровадження нової техніки; механізації і автоматизації виробництва; здійснення капітального будівництва; освіти і збереження в межах норми запасів товарно-матеріальних цінностей.

Обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

ТП = ВП * Цопт,

де ТП - товарна продукція (грн.), ВП - виробнича програма (шт.), Цопт - оптова ціна одного виробу (грн.).

знаходимо денну норму виготовлення продукції за формулою:

Nвир = ВП / Дн.

де Nвир - денна норма виготовлення виробу (шт./день.), ВП - виробнича програма (шт.), Дн - кількість робочих днів у році.

2. Праця та заробітна плата

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за функціональним значенням складові частини Співвідношення між ними утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну і додаткову частини і види винагород, що входять до кожної з них. Розрізняють заробітну плату основну і додаткову. Основна заробітна плата робітника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Вона враховує стійкі відмінності у кваліфікації, складності роботи, умовах праці, інтенсивності та відповідальності. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Додаткова оплата залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород, компенсацій, надбавок і доплат, які не передбачені законодавством, або понад розміри, встановлені законодавством. Вона враховує фактори виробничого процесу, які важко передбачити наперед, і виплачується за певні індивідуальні досягнення: професійну майстерність, перевиконання норм виробітку, сумісництво професій, неперервний виробничий стаж. У ній враховуються надбавки за особливі умови роботи, колективні результати праці, що оплачуються з фонду матеріального стимулювання. До фонду додаткової заробітної плати також належать оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок.

Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній. Почасова заробітна плата - це оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого часу. Для визначення рівня оплати робочої сили з'ясовують погодинну ставку заробітної плати, яку називають ціною праці. Погодинна оплата праці як різновид почасової використовується для подовження тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час з одночасним зниженням погодинної заробітної плати, що призводить до зниження заробітної плати нижче від вартості робочої сили. Відрядна або поштучна заробітна плата - це оплата вартості й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою погодинної заробітної плати. Витрати робочої сили за цієї форми заробітної плати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це грошова сума, яку отримує робітник за продаж капіталістові своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можливо обчислити реальної заробітної плати. Реальна заробітна плата - це кількість споживання вартостей ( товарів і послуг),яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків. Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від:

1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування. Рух реальної заробітної плати визначають за заохочувальні та компенсаційні виплати.

3. Комплексні витрати

Основним завданням планування витрат є визначення економічних результатів діяльності підприємства, очікуваних в майбутньому. Планування витрат полягає у виявленні складу витрат і їх кількісній оцінці. Планування витрат здійснюється для визначення загальної вартості споживаних в процесі виробництва ресурсів і розрахунку передбачуваного прибутку. Воно служить базою для контролю за раціональним використанням ресурсів.

При плануванні витрат вирішуються наступні завдання:

- розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції;

- визначення загального об'єму витрат на виробництво;

- числення собівартості виробництва кожного виду продукції.

В процесі управління витратами використовують різні варіанти класифікації витрат залежно від цільової установки і напрямів обліку витрат.

Для здійснення управління витратами витрати враховуються по:

- місцям їх виникнення і центрам відповідальності;

- носіям витрат - видам продукції (об'єктам калькуляції);

- видам витрат (по економічно однорідних елементах і статтях калькуляції).

Для цього витрати класифікуються за різними ознаками:

1. по місцях виникнення групуються по цехах, ділянках і т.д.;

2. по видах діяльності: залежно від характеру і призначення виконуваних робіт виробництва діляться на основне і допоміжне;

3. за способом перенесення вартості на продукцію: прямі і непрямі;

4. по ступеню залежності від об'єму виробництва: постійні і змінні;

5. по видах витрат (економічному змісту) витрати групуються по економічних елементах і статтях калькуляції;

6. видам витрат (по економічно однорідних елементах і статтях калькуляції).

7. по однорідності складу - одноелементні, комплексні;

8. по календарних періодах - витрати поточне, довгострокові, одноразові;

9. по доцільності витрачання - продуктивні (предусмотренні технологією і організацією виробництва) і непродуктивні (не обов'язкові, які виникають в результаті визначених недоліків організації виробництва, порушення технології і т.ін.

10. по відношенню до собівартості продукції - витрати на продукцію (витрати, пов'язані з виробництвом, утворюють виробничу собівартість продукції, робіт, послуг), витрати періоду (витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому були здійснені, - витрати на управління, збут і інші операційні витрати).

4. Собівартість та прибуток

Собівартість продукції - - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг). Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, для формування цін, для визначення економічної ефективності окремих організаційно - технічних заходів та виробництва в цілому, а також для планування прибутку.

Прибуток є виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мета підприємницької діяльності і береться за основний показник її ефективності. Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування.

Планування прибутку повинне бути направлене на виявлення внутрішніх резервів виробництва на основі раціональнішого використання виробничих фондів, потужностей, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і природних багатств. Тому план прибутку розробляється в повній відповідності з планами виробництва і реалізації продукції, впровадження нової техніки, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і поліпшення її якості.

Висновок

Після виконання цієї курсової роботи, в якій я розраховувала такі показники як:

1. План виробництва та матеріально-технічного забезпечення

2. Праця та заробітна плата

3. Комплексні витрати

4. Собівартість та прибуток

Я зробила такі висновки.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). За моїми даними я розраховую рентабельність продукції, яка характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут, за формулою:

Р = П / Sрп * 100%,

Р - рентабельність продукції, %, Sрп - повна собівартість реалізованої продукції, грн. П - чистий прибуток підприємства за рік, грн.

Р = 20006103,78 / 130853229 * 100 = 15,3 %

Прибуток залежить від собівартості продукції - грошове вираження безпосередніх витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у його структурі. У виробництві на зміни собівартості продукції впливають внутрішні чинники, таки як: зміна продуктивності праці, зміна трудомісткості, скорочення норм витрат матеріалів, покращення організації праці та виробництва, зміна структури продукції.

Знизити норми витрат матеріалів можна шляхом застосування ресурсозберігаючих технологій, посилення контролю за використанням ресурсів.

Зменшення трудомісткості та збільшення продуктивності праці можна досягти за рахунок механізації та автоматизації виробництва, розробки та впровадження високопродуктивних технологій, заміни застарілого обладнання та його механізації, також для збільшення продуктивності праці потрібно вдосконалити систему оплати праці, поліпшити системи підготовки та перепідготовки персоналу.

На рівень витрат на одиницю продукції впливає обсяг виробництва, це пов'язано з тим, що сума постійних витрат розподіляється на весь обсяг виробництва, тобто виникає залежність витрат від обсягу виробництва. Для того, щоб побачити цю залежність, визначають критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) на виробництво за планових виробів. Критичний обсяг виробництва - це той обсяг виробництва, після якого підприємство починає отримувати прибуток.

Vк = Sпост. / Ц - Sзаг,

де Vк - критичний обсяг виробництва, Sпост - постійні витрати, Sзаг - загальні витрати.

Список використаної літератури

товарний споживач прибуток грошовий

1. Про власність: Закон України // Голос України. - 1991. - 7 лют.

2. Про підприємництво в Україні: Закон України // Нові закони України. - К, 1991.

3. Про оплату праці: Закон України // Підприємництво і ринок України - 1995. - №3.

4. Про систему оподаткування: Закон України // Нові закони України - К, 1991.

5. Про податок на додану вартість: Закон України // Нові закони України - К, 1991.

6. Аналіз господарської діяльності промисловості / Під редакцією Стражеві В.І. - Мн.: - Вищ. Шк.. - 1998.

7. Алексеев Ю.П., Кузьмин В.Г., Мелехин В.Г., Савашинская В.І., „Організація планування та управління в енергетиці”. - М. „Вища школа”, 1982.

8. Гроцештейн И.М., Миликова Р.Д. „ Экономика, организация и планирование производства и управление в энергетике” - М. Металлургия, 1985.

9. Прузнер С.Л. „Экономика, организация и планирование энергетического производства”, М. Энергоатомиздат, 1984.

10. Ильин А.Г. „ Планирование на преприятиях”, Минск, 2000.

11. Орлов О.О. „Планування діяльності промислового підприємства”. Підручник. - К.: Скарби, 2002.

12. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Київ, 1998.

13. Райхлин Э. Основы экономической теории. - М.: Наука, 1996.

14. Киреев А.П. Международная экономика. - М.: Наука, 1997.

15. Буглай В.Б. Сборник бизнес-планов. -М.: 2001.

16. Михайлушкин А.И. Экономика. - М.: Высшая школа., 2000.

Размещено на Allbest.ru