Конкурентні та неконкурентні ринки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

КАФЕДРА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ: «КОНКУРЕНТНІ ТА НЕКОНКУРЕНТНІ РИНКИ»

Студента I курсу

2 групи, спеціальності 6508/1

Кредитно - економічного факультету

Тронова Владислава

Науковий керівник

Дем'янчук Олена Олександрівна

Київ - 2012

План

Вступ

1. Ринок та його особливості

1.1 Конкурентний ринок

1.2 Неконкурентний ринок

2. Захист конкуренції та антимонопольне регулювання

3. Застосування конкуренції у світі

4. Конкуренція в Україні

Висновок

Список літератури



Вступ

У повсякденному житті ми все частіше зустрічаємо слова: "конкуренція", "конкурентоспроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Цим термінам інколи надаються різні значення, але всі вони можуть бути зведені до двох понять - "конкурентна боротьба" й "конкурентний ринок". Перше стосується способів поведінки окремих фірм на ринку, друге - ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-яких товарів, які впливають на поведінку й діяльність фірм (кількість фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що продаються і т.д.).

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається досконало конкурентним. А фірми, що діють в умовах досконало конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконало конкурентним уже не вважається.

Отже, конкуренція - категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі, якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається досконало конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо (між іншим, ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.

Мета дослідження - дослідження сутності конкуренції на ринку як категорії ринкової економіки.

Завдання роботи - вивчити різновиди, форми, економічні закони та умови виникнення конкуренції.

Об`єкт дослідження - конкурентний ринок та його види.

Актуальність роботи - сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму у наш час є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні.



1. Ринок та його особливості

Ринок - синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово "ринок" характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.

Внаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців є несуттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. За наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту купець може ввечері дати рекламу по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем.

Саме тому сьогодні економісти під терміном "ринок" розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори відомого підручника пишуть, що ринок - це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред'явників попиту) і покупців (постачальників) окремих товарів і послуг.

У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, називають ринковою економікою.[4, c. 581].

Ринок є організаційною формою існування товарного виробництва.

У сучасній політичній економії відповідно до предмета цієї науки на передній план при визначенні сутності ринку виходить система або певна сукупність економічних відносин, а також робиться спроба пов'язати його з певними функціями (формування попиту й пропозиції та ціни на товари). Крім того, необхідно з'ясувати основні суб'єкти ринку, між якими виникають і розвиваються такі відносини.

Сучасний ринок - певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організацій (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі наднаціональними органами) з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.

Види ринків. Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності суб'єктів ринкових відносин. Відповідності чинному законодавству за ознакою простору дії, об'єкта купівлі-продажу та ін.

Основні види ринків:

З точки зору відповідності чинному законодавству	По економічному призначенню об'єктів ринкових відносин	За ознакою простору дії
- Ленальний ринок; - тіньовий ринок.	- споживчий ринок; - ринок капіталів; - ринок робочої сили; - ринок інформації; - фінансовий ринок; - валютний ринок і ін.	- місцевий ринок; - національний ринок; - міжнародний; - регіональний ринок; - світовий ринок.

Функції ринку. Як відомо в реальному економічному житті, крім ринкових, діють й інші сили. Наприклад, економічна політика держави, інфляція, традиції, різні монополістичні об'єднання (підприємців, трудящих, споживачів та ін.), що впливають на ціни, заважають руху ресурсів, обмежують інформацію тощо.

Всі вони можуть викликати і викликають різного роду відхилення в ринкових процесах. Але якщо, незважаючи на це, ціни змінюються під впливом попиту і пропонування, динаміка ресурсів, інвестицій, обсягів виробництва орієнтується на попит; якщо існує конкурентна боротьба, то ринковий механізм здатний виконувати свої головні функції: інформативну, регулюючу і сануючу.

1. Інформативна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються.

У процесі внутрігалузевої і міжгалузевої конкуренції ринок, з одного боку, постійно виявляє середньозважені витрати виробництва та реалізації певного товару, а з іншого - визначає кінцевий попит на різноманітні альтернативні товари подібного призначення (телевізори, автомобілі різних марок тощо).

У цьому випадку ринок виконує роль супер комп'ютера, який збирає і переробляє колосальні обсяги інформації і видає узагальнені дані по всьому господарському просторові, який він охоплює. Це дає можливість кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво з умовами ринку, що змінюються, і завчасно вживати заходів щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту.

2. Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. У результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції. Так ринковий механізм виконує регулюючу функцію.

3. Сануюча функція. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за допомогою конкуренції "очищає" суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, "дає зелене світло" ефективнішим. У цій своїй функції ринок - об'єктивний суддя, який відбирає найкорисніших для суспільства виробників, внаслідок чого неперервно підвищує середній рівень ефективності народного господарства.

4. Ціноутворююча функція - остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар.

5. Відтворююча функція. Ця функція полягає в безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку. З допомогою цієї функції здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин.

6. Спонукаюча функція. Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей.

7. Контролююча функція. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін.

8. Функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства.[11, c. 320]

1.1 Конкурентний ринок

ринок конкуренція економіка

Сучасні підприємства перебувають у постійному пошуку протидії конкурентам і пристосуванні до умов зовнішнього середовища. Однією з визначальних рис світової економіки є те, що економічні взаємовідносини її суб'єктів виявляються в конкуренції, яка є іманентною (властивою) ринковій системі господарювання.

Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є намагання перевершити інших. Конкуренція - це динамічний процес, що прискорює свій рух. Він сприяє кращому забезпеченню ринку товарами. Конкуренція - це елемент ринкового механізму, який забезпечує взаємодію ринкових суб'єктів у виробництві та збуті продукції, а також у сфері докладання капіталу.[10, c. 562]

Конкуренція (лат. concurrere - зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі та продажу) товарів.

У ринковій економіці таке зіштовхування неминуче, бо воно породжується об'єктивними умовами:

- великою кількістю рівноправних ринкових суб'єктів;

- повною економічною відокремленістю кожного з них;

- залежністю ринкових суб'єктів від кон'юнктури ринку;

- протиборством з усіма іншими ринковими суб'єктами за задоволення купівельного попиту.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства. Це боротьба серед продавців, серед покупців, між продавцями і покупцями. Продавці хочуть продати свої продукти якомога дорожче, але конкуренція змушує їх збувати продукцію дешевше, щоб стимулювати купівельний попит.

Конкуренція - двигун економічного прогресу, оскільки ринкове суперництво приводить до успіху, якщо підприємець турбується не лише про збереження, а й про розширення свого виробництва. Для цього він намагається вдосконалити техніку й організацію праці, підвищує якість товарів, знижує витрати на виробництво одиниці продукції й тим самим має можливість знизити ціни, розширює асортимент товарів, поліпшує торгове і післяторгове обслуговування покупців.

Формою існування конкуренції є суспільна система норм і правил ринкової поведінки суб'єктів господарювання (підприємств), яка визначається ринковими методами функціонування економічної системи і державними нормами (економічною політикою).[12, c. 704]

За методами боротьби конкуренцію поділяють на цінову, нецінову та нечесну.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари та послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Цінова конкуренція спрямована не тільки на отримання якнайвищих прибутків, а й на економічне придушення суперників, використовуючи метод маніпулювання цінами (спочатку встановлення знижених цін, поки товар завоює ринок збуту, а потім значно підвищують їх), цінових поступок, сезонного розпродажу. Одним з прийомів цієї боротьби є демпінг - продаж продукції за надзвичайно низькими цінами, коли фірма готова певний час працювати у збиток, тільки б витіснити з ринку конкурентів.

Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічного довершеності виробництва та задоволення специфічних інтересів споживачів.

Нецінові методи конкуренції полягають у засвоюванні переваг за рахунок ефективнішого використання досягнення НТП, що виявляється в зміні властивостей товару, створенні нових товарів для задоволення тих самих потреб, оновленні властивостей товару відповідно до змін моди, урізноманітненні асортименту послуг, що супроводжують його реалізацію.

Нечесна конкуренція - це нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка виявляється в порушенні суб'єктами ринкових відносин правил, норм та етики конкуренції.

Вона притаманна більшості економік тих країн, у яких не розвинуте законодавство, існує державний бюрократизм, низька ділова структура.

Здійснюють її переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, змови, таємні угоди проти інших конкурентів, дискредитація довіри, поширення недостовірної, неправдивої інформації, позбавлення підвезення чи збуту сировини, оманлива реклама власної продукції, використання товарного знаку без дозволу його власника, переманювання фахівців).[7, c. 176-179]

Сучасна економічна наука виокремлює дві форми конкуренції; вільну (чисту або досконалу) та обмежену (недосконалу), що стало результатом еволюції ринкової системи. Внаслідок цього модифікуються закони конкуренції, виявом якої є те, що вільна конкуренція перетворюється на регульовану.

[9, c. 464]

Досконала (чиста) конкуренція - дає можливість на повну силу діяти ринковому механізму саморегулювання через ціну, попит і пропозицію.

Вільна конкуренція обов'язково має ціновий характер. Цінова конкуренція ґрунтується виключно на коливаннях цін, адже стандартизований продукт різних фірм не має особливих відмінностей. Отже, модель досконалої конкуренції функціонує на засадах "невидимої руки" та управляється механізмом цін. Ціна чутливо реагує на зміни попиту і пропозиції, визначаючи тим самим необхідні обсяги виробництва, що дає можливість запобігти надвиробництву.

Неможливість прямого втручання в механізм ціноутворення примушує фірми (для збільшення доходів) максимально нарощувати обсяги виробництва, що стимулює повне та раціональне використання всіх видів ресурсів. Таким чином конкурентний ринковий механізм розв'язує економічні проблеми, не потребуючи втручання бюрократії (державного регулювання).

Отже, досконала конкуренція є ідеальною моделлю функціонування ринкових відносин і може бути своєрідним критерієм оцінки досконалості та ефективності інших типів ринкових структур.[4, c. 581]

Недосконала конкуренція.

Якщо в економіці не діють деякі умови ринку чистої конкуренції, то починають формуватися ринки недосконалої конкуренції: монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії. Важливою передумовою формування недосконалої конкуренції є поява монополізму.

Недосконала конкуренція ведеться між крупними компаніями (всередині монополізованого сектора, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння Інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо).

Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона все більше переміщується зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що вона все більше ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки й техніки у виробництво і спрямована на поліпшення якості продукції.

У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової інформації, преси реклама стала одним з найважливіших методів ведіння конкурентної боротьби, позаяк за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший, так і в гірший бік. [3, с.652]

Розповсюдженою є наступна класифікація форм недосконалої конкуренції:

· монополія, в якій існує тільки один продавець (наприклад, ринок газопостачання);

За причиною виникнення:

За такою ознакою можна виділити три основні види монополій- природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її ocнові - особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана, бо при входженні в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу - чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно, вони посідають монопольне становище на ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічно недоцільно. Найвища ефективність функціонування галузі забезпечується лише за умови наявності одного виробника чи дистриб'ютора (розподільника).

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. 3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку 17 ст. державою було надано виняткове право на торгівлю з Індією. 3 другого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт i між ними відсутня конкуренція. Економіка колишнього Paдянського Союзу належала до найбільш монополізованих у світі. Домінуючою там була саме адміністративна монополія, пepeдусім монополія всесильних міністерств i відомств. Більше того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Економічна монополія є найпоширенішою. Саме про неї ітиме головним чином мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в ycпішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий - набагато швидший - базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку. Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не грають істотної ролі i кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію, до розряду «солістів», які фактично розігрують ринковий «спектакль».[7, 182]

· олігополія, в якій існує невелика кількість продавців (наприклад, ринок мобільних послуг);

Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

Олігополія - переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.

На олігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм. Реакція, яку який-небудь продавець очікує від фірм, які суперничають з ним, у відповідь на зміни встановлених ним ціни, обсягу випуску чи зміни діяльності в області маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, чим були б у багатьох фірм.

· монополістична конкуренція, в якій існує багато продавців, що виробляють схожі товари, які водночас дещо відрізняються (критерієм диференціації може бути навіть місце знаходження продавця);

· монопсонія, в якій існує тільки один покупець (наприклад, ринок важкої зброї)

· олігопсонія, в якій існує невелика кількість покупців

Також може існувати недосконала інформація на таких ринках, де інформація про ціни або товари є недостатньою, тобто ринкове середовище вважається непрозорим. [8, c. 743]

1.2 Неконкурентний ринок

Існування неконкурентних ринків пояснюють дією таких факторів: наявністю ринкової влади у виробників і продавців ресурсів; наявністю зовнішніх ефектів, під якими розуміються такі зміни у добробуті економічних агентів, що не викликані їхніми діями на ринку; наявністю суспільних благ, що задовольняють потреби як окремих індивідів, так і всього суспільства; наявністю асиметричної інформації.

Асиметрична інформація дає можливість усвідомити, чому, наприклад, ті або інші фірми надають покупцям їхньої продукції різні гарантії і послуги або чому власники акцій компаній повинні уважно стежити за поведінкою менеджерів тощо.

Субстанція асиметричної інформації полягає в тому, що продавці і покупці не завжди мають вільний доступ до вичерпної і точної інформації прийняття найбільш ефективного рішення, у результаті чого ринки стають неконкурентними й у кінцевому підсумку неспроможними.

Основна ідея теорії асиметричної інформації полягає в необхідності державного втручання в регулювання ринкової економіки, оскільки стихійне функціонування неконкурентних ринків, створюючи неоднакові умови для діяльності економічних агентів, тим самим призводить до неспроможності конкурентних ринків і створює загрозу економічній безпеці країни. [6, c. 175]

2. Захист конкуренції та антимонопольне регулювання.

В умовах глобалізації конкурентна політика не може залишатися обмеженою рамками певних країн, вона стає предметом міждержавної координації та взаємодії. Проблеми розвитку конкуренції перебувають у центрі уваги міжнародних економічних організацій. Конкурентна політика окремої країни в цих умовах не може розроблятися і запроваджуватися у відриві від світового досвіду прийняття і застосування конкурентного законодавства.

У країнах з ринковою економікою гарантом конкуренції та самостійності підприємництва виступає держава, котра ініціює розвиток систем організаційно-правової підтримки конкурентного середовища та запобігання проявам монополізму.

Незалежно від особливостей національних моделей конкурентної політики в усіх країнах забороненими є дії, що стосуються горизонтальної фіксації цін, змови про частку ринку, домовленостей про взаємний продаж, пов'язаних продажів тощо. В усіх країнах світу постійно відбувається пошук оптимального співвідношення формально-юридичних та економіко-аналітичних методів та інструментів захисту економічної конкуренції в умовах підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік.

В світі розпочався бурхливий процес прийняття конкурентного законодавства, налагодження співпраці між державою і підприємцями з метою ефективного виконання цього законодавства. До основних принципів Комплексу принципів і правил ООН з питань конкуренції, зокрема, відносяться: заборона картелів (заборона угод про встановлення цін, у тому числі цін на експортні та імпортні товари, зговорів щодо заявки або фальсифікації заявки, угод про розподіл ринків або споживачів тощо); заборона вертикальних обмежень і здійснення контролю за злиттям, якщо внаслідок злиття підприємства (фірми) набувають домінуючого становища тощо.

Конкурентна політика використовується в розвинених країнах світу вже понад сто років. За цей час накопичено великий досвід регулювання діяльності монополій і стимулювання економічної конкуренції. Досвід розвинених країн показує, що ефективність конкурентної політики не завжди відповідала тим задумам, які були в основі її розробки. Дієвість конкурентної політики багато в чому залежала від тієї рішучості, з якою уряд впроваджував їх у життя, і від інтерпретації їх судами.

У світовій практиці розмежовуються дві системи конкурентної політики:

· американська, яка спрямовується, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

· європейська, яка має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

У Сполучених Штатах Америки конкуренцію як ідеал американського підприємництва взято під активний та дієвий захист держави. Основа антимонопольної політики США - анти-трестівське законодавство - зведення юридичних актів, що визначають допустимість тієї чи іншої ділової практики суб'єктів господарювання з точки зору її впливу на конкуренцію. Визначені законами види монополістичної практики вважаються незаконними незалежно від їхнього впливу на конкуренцію. Має місце ефективний контроль за засобами досягнення та збереження монопольного становища на ринку.

Європейську конкурентну політику побудовано на принципах регулювання і обмеження монополістичної діяльності, на відміну від законодавства американського типу, де монополії є формально заборонені.

В Європі створено дієвий режим контролю за анти конкурентною діяльністю. Поліпшення умов конкуренції є одним із головних критеріїв членства в ЄС. Конкурентна політика ЄС має на меті розвиток ринково-конкурентного середовища як у межах окремих країн, так і забезпечення належного рівня взаємодії учасників спільного ринку країн - членів ЄС. Конкурентна політика є однією з основних передумов інтеграції окремих національних ринків у загальний європейський ринок з подальшим виходом на світовий.

Досить високу ефективність конкурентної політики в європейських країнах забезпечує так званий перехресний контроль, коли процес реалізації конкурентної політики розділений між кількома органами: один здійснює розслідування, другий приймає рішення, третій (дорадчий) дає незалежну оцінку того, що відбувається у сфері конкуренції.

Для економічно розвинених країн світу типовими є дуже жорсткі санкції за порушення конкурентного законодавства. Очевидно, що в проблемах конкурентної політики в країнах із трансформаційною економікою, зокрема в Україні, не повинно бути детальне копіювання досвіду розвинених країн. Не можна перенести модель конкурентно-ринкової системи однієї країни на іншу. Будь-які нововведення в конкурентній політиці мають застосовуватися лише після глибокого наукового вивчення існуючих питань, проведення ґрунтовного аналізу впливу тієї чи іншої норми та можливості її використання в українському конкурентному законодавстві. Ефективність національної конкурентної політики підтверджується насамперед прикладним досвідом.[2, c. 1047]



3. Застосування конкуренції в світі

Тренд XXI століття - це конкуренція за людей і фінанси. Головним завданням для розвинених країн є залучення на свою територію якомога більше грошей, ресурсів і людей, збільшення купівельної спроможності внутрішнього ринку, а значить, підвищення його привабливості.

Загальне правило. Чим більше в країну в'їжджає туристів, реєструється підприємств і випускається продукції, чим більше в країну в'їжджає людей на навчання, роботу, тим більш сильною та розвиненою є країна, тим більша купівельна спроможність її громадян. США віддають пріоритет освіті, втягуючи студентів з усього світу на свою територію, і створюють умови для здорових, сильних, працездатних іммігрантів з усього світу - росіян, китайців, африканців і т.д., видаючи їм тривалі візи та посвідку на проживання. Головним пріоритетом для США є подальше вдосконалення головного ринку світу - фондової біржі Уолл-Стріт.

Англія, надаючи ідеальні умови для великого бізнесу, а також надаючи політичний притулок практично всім диктаторам, відставним президентам та їхнім родинам, постійно збільшує вартість своєї нерухомості. Лондон втягує на свою територію надбагатих людей з усього світу, надаючи чудові освітні програми для їхніх дітей за шалені гроші, створивши одну із найбезпечніших, комфортних інфраструктур у світі. 

Південний берег Франції, Монако, Канни, Ніцца, Сан-Тропе - це дорогий, фешенебельний туризм. Монте-Карло, «Формула-1», кінофестивалі, чудове вино, яхти, все той же шопінг і їжа втягують багатих туристів, пропонуючи за їхні гроші розваги. Крім того, Франція відкрита для емігрантів з усього світу. 

Арабські емірати з їхньою прекрасною столицею Дубаї втягують на свою територію гроші і товари, маючи круглий рік літо, будівельний бум і безподаткові умови ведення бізнесу. Гроші завжди йдуть за багатими, розміщуючись у найкращих місцях світу для комфортного життя, освіти, збільшення доходів і зручної інфраструктури.[1, c. 2]



4. Конкуренція в Україні

Основним підсумком реалізації конкурентної політики стало утвердження конкурентних відносин на більшості товарних ринків України. Завдяки заходам щодо демонополізації економіки, створенню системи захисту конкуренції в підприємницькій діяльності частка монопольного сектору в економіці країни помітно знизилася. У більшості галузей промисловості, сільського господарства, а також у сфері зв`язку і транспорту все активніше формуються конкурентні відносини.

У суспільній свідомості відбувається переосмислення місця і значення конкуренції та конкурентної політики держави в системі економічних перетворень в Україні, їхньої реальної ваги та можливостей. Сьогодні в країні немає впливових політичних та суспільних сил, які б заперечували необхідність і користь економічної конкуренції.

Економічні процеси останнього часу на практиці підтвердили взаємопов'язаність і взаємовплив розвитку конкурентних відносин і економічної активності. Найвищі темпи приросту промислової продукції спостерігалися в галузях, де найбільш глибоко та послідовно сформувалося конкурентне середовище. Це, зокрема, легка і харчова промисловість, целюлозно-паперова, поліграфічна й деревообробна промисловість, а також видавнича справа.

Закріплення та посилення цих тенденцій, забезпечення умов для стійкого тривалого зростання потребує зменшення частки монопольного сектору в економіці України.

Уряд формує конкурентну політику з точки зору необхідності переорієнтації структурних зрушень в економіці на ефективне функціонування реального сектору. Це в свою чергу передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища як механізму, що в короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, поєднаному з реалізацією ключових завдань соціального розвитку, а в довгостроковій - стане одним з основних чинників створення та функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. До основних завдань конкурентної політики в умовах сьогодення можна віднести посилення впливу конкуренції на ціноутворення, формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, житлово-комунальних послуг[13, c. 120-127].

Створення рівних умов конкуренції для всіх суб`єктів господарювання безпосередньо пов`язане із впорядкуванням та оптимізацією державної підтримки окремих суб'єктів господарювання та галузей економіки. Водночас приведення практики надання державної допомоги у відповідність до європейських норм стане важливим кроком на шляху України інтеграції до Європейського Союзу.

Створення належних умов розвитку конкурентних відносин потребує якнайшвидшого визначення принципів здійснення та етапів реформування господарської діяльності органів виконавчої влади щодо надання платних послуг суб'єктам господарювання та населенню. Упорядкування й оптимізація цієї діяльності є невід`ємною складовою адміністративної реформи в Україні[5, c.543].



Висновок

Конкуренція означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства.

Пронизуючи всю систему виробництва й споживання товарів і послуг, конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими.

Конкуренція може бути внутрішньогалузева, міжгалузева, міжнародна.

У сучасній економічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - "перемога" одних і "поразка" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Як було показано надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення так би мовити "держави в державі". Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низьку якість продукції, робить цю продукцію неконкурентноздатною на світовому ринку, втрачаються стимули перебування більш ефективних рішень функціонування в економіці й ін.

Говорячи про негативні методи ведення конкурентної боротьби необхідно відзначити, що все-таки поки є конкуренція, буде існувати і промислове шпигунство, тобто ці два явища пов'язані між собою, не можна, звичайно, заперечити ефективність промислового шпигунства, наприклад він значно впливає на розвиток військово-промислового комплексу. І усе ж, незважаючи на ефективність промислового шпигунства, він не може замінити розвиток ні в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідні роботи, відкриття, тому що якщо увесь час користуватися чужим, викраденим, то при цьому губиться деякий власний потенціал розвитку, що в результаті веде до регресу.

Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.

У цілому ж, конкуренція несе менше негативних моментів, ніж позитивних; конкуренція - значно менше зло, чим монополія, що зловживає своїм положенням в економіці.

Конкуренція - визначальна умова підтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополією і плановою економікою.



Література

1. Глобальна конкуренція країн світу. Авторська публікація: - Г. Балашов - 2011р.

2. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політикп: пер. з англ./ В. Кіп Віскузі, джон.М. вернон, Джозеф Е. Гарингтон. - К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи» , 2004. - 1047 с.

3. Економічна теорія. Політекономя. Макроекономіка. Мікроекономіка.: Навчальний посыбник/ Л. В. Білецька. - К.: Центр навчальноъ лытератури, 2005. - 652 с.

4. Економічна теорія. Політекономія: Підручник/ За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання - Прес. 2001. - 581 с.

5. Конкуренціня в Україні: Аналітична доповідь про стани, тенденції й проблеми розвитку єкономічної конкуренції в Україні в 2000-2005 роках/ А. А. Костусев, Б. Е. Кваснюк, С. И. Киреев и др.; Антимонопольний комітет України, Центр комплексних досліджень з питань антимонопольної політики - К.: Б. в., 2006. - 40 с.Основи економічних знань: навчальний посібник/ А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. - К.: Вища школа, 2002. - 543с.

6. Механізм економічної політики: Підручник/ За ред. Ю. Уманців - К.: Вища школа, 2004.

7. Основи економічної науки: Підручник/ За загальною редакцією В. С. Савчука - К.:КНЕУ, 2011 . - 176, 182.

8. Основи економічної теорії: політ-економічний аспект: Підручник/ За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. - 2-ге видання, перероб. і доп. - К.: Вища школа, Знання, 1997; 1999. - 743 с.

9. Основи економічної теорії: Посібник/ За ред. С. В. Мрчерного. - К.: ВЦ «Академія», 1998. - 464 с.

10. Основи економічної теорії: Підручник/ За ред. О. О. Мамалуя - К: Юрінком Інтер, 2003. - 562 с.

11. Основи ринкової економіки: Підручник/ В. Я. Бобров - К: Либідь, 1995. - 320 с.

12. Основи конкурентної політики: Підрчник/ З. М. Борисенко. - К.:Таксон, 2004 -704 с.

13.Чинники формування конкурентного середовища на ринку України //Актуальні проблеми економіки Дворак М. С.. - 2006. - № 9. - C. 120 - 127.

Размещено на Allbest.ru

...