Діяльність приватного підприємства "Дана-Мода"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

управлінський споживач витрата

Вступ

1. Характеристика підприємства

2. Аналіз організаційної структури управління підприємства

3. Система менеджменту підприємства

4. Аналіз робочого дня керівника

5. Схеми комунікаційних зв'язків між підрозділами підприємства

6. Система управління охороною праці на підприємстві

7. Характеристика цільових груп споживачів продукції підприємства

8. Формування витрат виробництва в умовах ринку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Виробнича практика студента забезпечує освоєння кваліфікації в відповідності з вимогами учбового плану, сприяє закріпленню й поглибленню знань, привчає до праці в сфері виробництва в умовах трудового колективу. Виробнича практика дозволяє сформувати уяву про зміст й особливості своєї майбутньої професії не тільки через сукупність отриманих теоретичних знань, а й з точки зору практичної діяльності реально діючих підприємств придбати елементи професійного уміння і практичних навичок.

Під час проходження практики було ознайомлено з діяльністю приватного підприємства «Дана-Мода». Розібрали організаційну структуру управління підприємства, зіставили її з цілями організації, визначили її ефективність. Проводилося дослідження структури менеджменту. В звіті також приведений аналіз робочого часу керівника, та методи його раціонального використання. Також під час проходження практики було ознайомлено з правовим забезпеченням управлінської діяльності підприємства та з системою управління охороною праці на підприємстві.

Метою даного звіту є показати свої знання та навички, отримані в процесі проходження виробничої практики.

1. Характеристика підприємства

Підприємство «Дана-мода» за формою власності є приватним підприємством, заснованим на власності фізичної особи. Підприємство діє згідно з положеннями Статуту, а також діючого законодавства України. Підприємство є юридичною особою; воно володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки, круглу печатку, штампи, бланки з найменуванням підприємства, власний товарний знак, емблему.

ТОВ «Дана-мода» створено в липні 2007 року.Це комплексно-механізоване підприємство оснащене сучасним обладнанням. Використовуються сучасні технології при виготовленні швейної продукції.

Основний ассортимент фірми : жіночі і чоловічі пальто і напівпальто,плащі,куртки,жакети,костюми.

Підприємство співпрацює з відомими інофірмами з Європи по виготовленню верхнього одягу з давальницької сировини. На внутрішньому ринку продукція реалізується в фірмовому магазині, що знаходиться на вул.Артема 81. Значна частина продукції реалізується в торгівельній мережі м.Києва та інших регіонах України.

Форма власності - приватна.

Госпрозрахунок.

2. Аналіз організаційної структури управління підприємства

Під організаційною структурою управління розуміється упорядкована сукупність ланок управління та зв'язків між ними. У ній виділяють такі поняття, як елементи (ланки), зв'язки та рівні. Елементами організаційної структури є служби, групи та працівники, що виконують різні функції. У свою чергу, між підрозділами існують певні зв'язки, серед яких виділяють горизонтальні, вертикальні, лінійні і функціональні зв'язки.

Підприємство має організаційну структуру, яка характеризується горизонтальним та вертикальним поділом праці, має лінійні зв'язки.

Горизонтальний поділ праці є однорівневим. Головне призначення - сприяти найбільш ефективній взаємодії частин організації при вирішенні виникаючих проблем. Вони мають ряд важливих переваг: економлять час, підвищують якість взаємодії, розвивають у керівників самостійність, ініціативність, вмотивованість.

Вертикальний поділ праці - це зв'язки підпорядкування, необхідність у них виникає при ієрархічності управління. Дані зв'язку служать каналами передачі розпорядчої та звітної інформації, створюючи тим самим стабільність в організації.

Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень інформації між лінійними керівниками

Поділ на підрозділи відбувається відповідно до цілей і стратегії організації. Кожен підрозділ має чітко визначені завдання і функції.

Організаційна структура ТОВ «Дана-Мода» доцільна для данного підприємства, працівники якого виконують приблизно однакові дії (надають однотипні послуги, обслуговують один сегмент ринку). Перевагою цієї структури є можливість швидко приймати рішення, реагувати на зміни у зовнішньому оточенні і забезпечувати неформальний підхід до мотивації і контролю діяльності співробітників.

Така структура задовольняє виповненню цілей та завдань, які стоять перед підприємством. Так, наприклад, для виконання завдання реалізація продукції за встановлений термін, на складі слідкують за наявність товару, відділ торгівлі слідкує який саме товар необхідно, а комерційний директор слідкує за доставкою, в бухгалтерії проводиться аналіз успішного виконання завдань.

Робота, яка повинна виконуватись на підприємстві, розподілена між підрозділами. Це дозволяє економити час та трудові ресурси. Перед кожним працівником стоять свої завдання, цілеспрямоване виконання яких кожним окремо приведе до конкурентоспроможного функціонування всього підприємства. Кожний працівник має свого безпосереднього керівника, від якого отримує завдання та поради, та перед яким відповідає за виконану роботу.

3. Система менеджменту підприємства

Функція планування є першою в процесі управління організацією. Під плануванням слід розуміти вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації. З допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації.

Виділяють два види планування: стратегічне та тактичне. Стратегічне планування включає установлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії. Тактичне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії з метою забезпечення виконання місії організації.

Взагалі планування є безперервним процесом. Воно складається з послідовних етапів.

Розглянемо детальніше етапи планування, застосовані для приватного підприємства «Дана-Мода».

Найважливішим ресурсом, необхідним для реалізації етапів стратегічного планування на підприємстві, є інформація. Інформаційне забезпечення дає змогу визначити можливості і загрози для фірми. Підприємство «Дана-Мода» використовує інформацію як первинну, отриману в результаті дослідження чи аналізу, ініційованого організацією, так і вторинну, отриману вже з наявних джерел. Також фірма заключила договір на отримання даних про обсяги та структуру виробництва і продажів, кількості запасів готової продукції, обсяги експорту та імпорту, ціни на вітчизняну та імпортну продукцію із офіційних джерел державної статистики. Важливою є і внутрішня інформація - про трудові ресурси, внутрішня фінансова інформація, яку фірма отримує з внутрішньої документації.

Аналіз факторів внутрішнього середовища дає можливість виявити сильні та слабкі сторони компанії, показує, чи можна розширювати і зміцнювати конкурентні переваги. Оцінка та аналіз факторів внутрішнього середовища проведено методом управлінського обстеження.

Таблиця 1

Аналіз внутрішнього середовища

Фактори внутрішнього середовища	Стан(опис) фактора	Тенденція розвитку	Характер впливу на фірму(+,-)
Робітники	Працюють кваліфіковані робітники	Професійний ріст робітників	+
Обладнання	Обладнання та програмне забезпечення ,яке потребує заміни	Зменшується	+
Технологіїї	Не автоматизоване	Розвивається	-
Ресурси	Матеріальні	Постійно надходять	+
Цілі	Досяжні цілі	Швидкий темп досягнення цілей	+

За показниками таблиці 1 видно, що позитивних факторів набагато більше ніж негативних. Підприємство має значні сильні сторони, що робить його конкурентоспроможним.

Зараз підприємство займає стабільне положення, але йому необхідно розвиватися. Прогнозується збільшення ринку збуту, розширення пропонованої продукції. Для цього підприємство досягне підвищення кваліфікації персоналу, вдосконалення внутрішніх організаційних взаємовідносин, проводження внутрішніх перевірок функціонування системи управління якістю та її постійного поліпшення; запровадження досягнення науки і техніки. Для підприємства «Дана-Мода» на даному етапі розвитку слід обрати стратегію maxi-mini, мета якої полягає в тому, щоб максимально розвинути сили, і мінімізувати загрози.

Вибір оптимальної стратегії підприємства «Дана-Мода» здійснюється шляхом формування управлінського рішення на основі оцінки таких факторів як очікувана ефективність; рівень ризику; ринкова ситуація; вплив минулих стратегій; вплив власників; залежність від фактору часу; вплив внутрішнього і зовнішнього середовища тощо.

Фірма викладає максимум зусиль для збільшення продажів продукції, бо воно хоче мати стабільне зовнішнє середовище та укріплену співпрацю з постачальниками. Саме тому їй необхідно для кращого функціонування використовувати таку стратегію як стратегія «Проникнення». Дана стратегія направляє зусилля підприємства на більш глибоке проникнення на ринок і додаткові зусилля по збільшенню темпів зростання обсягу продажів. Якщо для цього потрібні придбання і поглинання, то вони проводяться в рамках даної стратегії. Довготривалі програми передбачають зміцнюючі і розвиваючі дії по всіх напрямах функціонування підприємства, особливо звертаючи увагу на посилення фінансових позицій, модернізацію основних фондів, зниження ціни товару чи послуг для масового захоплення ринку, оцінка ситуації з припущенням наперед, що товар матиме попит на ринку.

При роботі з персоналом підприємства одне з центральних місць управління займає мотивація співробітників, оскільки вона виступає безпосередньою причиною їхньої поведінки. Орієнтація працівників на досягнення цілей підприємства по суті є головним завданням керівництва персоналом.

Мотивація - це процес спонукання людини до певної діяльності за допомогою внутрішньоособистісних і зовнішніх факторів.

У таблиці 2 представленні дані мотивації персоналу на підприємстві «Дана-Мода»»

Таблиця 2

Використання теорій мотивування в організації

Назва теорії мотивації	Короткий зміст та особливості застосування	Обґрунтування можливості застосування в організації	Елементи системи матеріального стимулювання праці, в яких знаходить відображення теорія
1. Теорія Маслоу	Виділив 5 груп: 1.фізіологічні(їжі, воді) 2.безпеки і захищеності; 3.соціальні(відчуття причетності); 4.поваги; 5.самовираження (у реалізації своїх можливостей).	Ця теорія оптимально підходить для даної фірми, так як включає усі можливі потреби, які треба мотивувати: 1-4 для всіх працівників, 5 для керівництва.	Ця теорія реалізується за допомогою заробітної плати, премій і ви нагород, можливості просування по службі, відпусток.
2. Теорія Мак-Клелланда	Виділив три потреби, які мотивують людину: влада, причетність, успіх.	Може враховуватись для керівників або осіб, які мають перспективу кар'єрного росту.	Реалізується за допомогою публічної похвали, видачі грамот. Люди регулярно дізнаються про позитивні і негативні результати своєї роботи. Проводяться рейтинги. Підприємство проводить різноманітні вечори, чим мотивує людей, які мають потребу причетності.
3. Теорія потреб Ф.Герцберга	- гігієнічні фактори (нижній порядок) не дають з'явитись незадоволенню роботою; - мотиваційні (вищий порядок) впливають на поведінку.	Дана теорія враховується на фірмі. В першу чергу враховуються гігієнічні фактори.	Використовується для мотивації персоналу гарний інтер'єр, контроль відносин між працівниками, підтримання гарних стосунків підлеглих та керівників. Після чого застосовуються фізіологічні мотиватори.
4. Теорії потреб Д.Мак-Грегора	- теорія “Х” передбачає, що працівники схильні уникати роботи та відповідальності, тому для їх стимулювання необхідно використовувати контроль та погрози; - теорія “У” апелює до потреб більш високого порядку: потреби у причетності, мати високі цілі, автономії і самовираження;	Працівники більш схильні до теорії “У,” але організаційні умови та поведінка менеджерів зумовлюють вибір ними теорії “Х”.	На підприємстві використовуються такі методи як постійний контроль, щоб сприяти мотивації людей «Х», але в колективі панує довіра.
5. Теорія очікувань В. Врума	- передбачає такі очікування: “затрачені зусилля - очікування певного рівня результатів ”, “отримані результати -очікування певної винагороди ”, “очікування цінної винагороди, яка здатна задовольнити потреби ”; - невід'ємність урахування усіх видів очікування.	Враховується на фірмі загалом серед працівників виробничого підрозділу.	Перед виповненням будь-якого завдання, працівники усвідомлюють, що за це вони отримають винагороду, підприємство надає премії, путівки до санаторію
6. Теорія справедливості С.Адамса	- дотримування Принципів справедливості та об'єктивності при установленні та розподілі винагород; - врахування можливої реакції працівників на несправедливе мотивування.	Враховується на фірмі шляхом встановлення максимально справедливої винагороди.	Підприємство одразу установлює ставку заробітної плати, не виділяючи нікого з колективу.
7. Теорія результативної валентності Аткінсона	- стверджує, що будь-яка людина прагне досягнути успіху, самоствердитись, реалізувати власний потенціал; - мотивація діяльності залежить від прагнення досягнути успіху чи уникнути негативної оцінки.	Кожна людина прагне до успіху, уникає невдач і має два відповідних мотива: мотив успіху і мотив, що спонукає уникати невдач.	Працівників чекає похвала за успішно виконане завдання, відповідальні мають можливість кар'єрного росту. За невиконання завдання чекає покарання.
8. Теорія морального стимулював-ння	- орієнтується на задоволення потреб вищого порядку (визнання, причетності, поваги тощо).	Використовується коли люди працюють не лише заради заробітної платні.	Використовуються такі моральні стимули як грамота, похвала та розміщення на дошці пошани.

Отже в таблиці 2 ми розглянули теорії мотивації, які використовуються на підприємстві «Дана-Мода». Вибір правильної мотивації дуже важливий, від цього залежить ефективність роботи працівників. Мотивація дозволяє задовольняти всі рівні потреби, які для даного індивіда є насущними в даний момент. З даних таблиці видно, що потреби у всіх людей різні, та крім того, у одного і того ж працівника у різний момент часу можуть бути різні потреби. Тому мотивація - це не тільки турбота менеджера, працівник повинен сам аналізувати свою роботу, шукати в ній способи задоволення значущих для нього потреб.

Контроль - це вид управлінської діяльності, завданням якої є кількісна та якісна оцінка та облік результатів роботи організації. Виділяють два напрямки:

- контроль для оцінки отриманого результату;

- контроль для прийняття заходів по коректуванню істотних відхилень від плану або коригування самого плану.

Підприємство широко використовує різні форми контролю: фінансовий (як основа загального управлінського контролю), якості продукції, ціноутворення, адміністративний.

Контроль поділяється на три види: попередній, поточний та заключний. Їх характеристика наведена у таблиці 3.

Таблиця 3

Контроль на підприємстві

Види контролю	Характеристика процесу контролю	Оцінка впливу контролю на посадові особи і підрозділи організації	Служби і посадові особи, які відповідають за результати контролю
Попередній	Здійснюється до фактичного початку робіт. Перш за все, він застосовується по відношенню до трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.	Попередній контроль допомагає зменшити нетрудові витрати, завантажити робочі місця; зменшити матеріальні витрати; вплинути на ріст прибутку.	Відповідно до ресурсів, які контролюються, відповідними особами є директор відділу кадрів, відділу фінансів та відділу збуту.
Поточний	Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Але не проводиться буквально одночасно з виконанням самої роботи. Швидше він базується на вимірюванні фактичних результатів, після проведення роботи.	Керуючі системи в організаціях мають розімкнутого зворотний зв'язок, так як керівний працівник, що є по відношенню до системи зовнішнім елементом, може втручатися в її роботу, змінюючи і цілі системи, і характер її роботи.	Поточний контроль звичайно застосовується у вигляді контролю роботи підлеглого його безпосереднім керівником.
Заключний	Заключний контроль здійснюється після того, як робота закінчена або минув відведений для неї час. Мета заключного контролю - вимірювання результатів виробничого процесу після його закінчення та запобігання подальших помилок.	Завершальний контроль дає керівництву організації інформацію, необхідну для планування у випадку, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому. Керівництво має можливість краще оцінити, наскільки реалістично були складені їм плани.	Відповідальними є головний бухгалтер та інші керівники.

В таблиці 3 наведені дані про види контролю, їх головні особливості. Як бачимо, контроль дуже важливий, для того щоб організація функціонувала успішно. Кожен керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов'язків, навіть якщо ніхто йому спеціально цього не доручав.

Стиль управління - це сукупність методів впливу на підлеглих, які використовує керівник, а також форма виконання цих методів.

Директор підприємства «Дана-Мода» прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них. Він особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут.

Директор постійно і ґрунтовно, з повною відвертістю інформує підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу.

Отже, з наших спостережень ми можемо зробити висновок що директор підприємства «Дана-мода» є керівником демократичного стилю. Керівника такого стилю відрізняють, як правило, рівний тон під час спілкування, доброзичливість, відкритість, терплячість до критики. Вважається, що даний стиль керівництва орієнтований в першу чергу на людину, працівника, розкриття творчих можливостей якого і приводить у кінцевому результаті до високих виробничих показників. Тож і метод управління він використовує соціальний, тобто орієнтований на людину. Він забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили.

4. Аналіз робочого дня керівника

Підвищення ефективності використання робочого часу - це дуже важливе завдання, яке стоїть перед кожним працівником. Ефективність використання робочого часу приводить до ефективності функціонування всього підприємства.

Для аналізу ефективності використання робочого часу керівником, розробимо фотографію робочого дня. Це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період, шляхом безперервного спостереження.

Визначення індексів:

ПЗ - це підготовчо-заключна робота;

ОРМ - це обслуговування робочого місця;

ОП - це оперативна робота;

ОТЛ - це відпочинок і особисті потреби;

ПОТ - це втрати по організаційно-технічних причинах;

НТД - це порушення трудової дисципліни.

Таблиця 4

Спостережний лист фотографії робочого дня керівника ТОВ «Дана-Мода»

№	Що спостерігалося	Поточний час	Тривалість	Індекс
1	Прихід на робоче місце	7.30
2	Підготовка робочого місця	7.35	5	ОРМ
3	Планування діяльності на день	8.00	25	ПЗ
4	Перевірка електронної почти	8.05	5	ПЗ
5	Оперативна нарада з начальниками відділів з поточних питань	8.30	25	ОП
6	Робота з інвойсами	10.10	20	ОП
7	Зустріч з клієнтами	10.45	35	ОП
8	Бесіда з працівниками	10.55	10	ОП
9	Робота з конструкторами	11.07	12	ПОТ
10	Телефона розмова з менеджером фірми-споживача	11.24	17	ОП
11	Сторонні розмови	11.28	4	НТД
12	Перевірка виконання договорів постачальниками	12.00	32	ОП
13	Відхід по особистим потребам	12.06	6	ОТЛ
14	Передача документації секретарю	12.10	4	ОП
15	Нарада з менеджерами	13.00	50	ОП
16	Обід	13.00
17	Ведення телефонних переговорів з клієнтами	13.20	20	ОП
18	Збої в роботі розкрійного цеху	13.25	5	ПОТ
19	Сторонні розмови по телефону	13.40	15	НТД
20	Відхід по особистим потребам	13.45	5	ОТЛ
21	Нарада з контрагентами	13.50	30	ОП
22	Проведення усних консультацій зі співробітниками	14.20	35	ОП
23	Сторонні розмови	14.55	20	НТД
24	Робота з документами	15.15	20	ОП
25	Відхід по особистим потребам	15.35	10	ОТЛ
26	Розмова з головним бухгалтером	15.45	20	ОП
27	Аналіз результатів роботи за день	16.05	15	ПЗ
28	Збирання робочого місця	16.25	05	ОРМ
29	Відхід з роботи	16.30	5	ПЗ
ВСЬОГО	480 МИН.

На підставі проведеної фотографії робочого часу керівника підприємства «Дана-Мода» складається зведена таблиця однойменних витрат робочого часу (табл. 5).

Таблиця 5

Зведення одноіменних витрат робочого часу керівника ТОВ «Дана-Мода»

Найменування категорій, витрат і втрат робочого часу	Час за спостереженнями ФРД, хв	Сумарний час по одноймен-них витрат	Середній час за одноймен-ною витрат	Витрати часу за нормати-вами, хв.
Підготовчо-заключна робота	15	5	10	5				35	8,75	20
Обслуговування робочого місця	5	15						20	10	15
Оперативна робота	25	20	35	10	17	32	4	348	27,5	420
	50	20	40	45	30	20
Відпочинок та особисті потреби	6	5	10					21	7	25
Втрати з організаційно-технічних причин	12	5						17	8,5	-
Порушення трудової дисципліни	4	15	20					39	13	-

Після складання зведення одноіменних витрат, необхідно скласти фактичний баланс робочого часу й представити його у вигляді таблиці 6

Таблиця 6

Баланс робочого часу керівника підприємства «Дана-Мода»

Найменування категорій, витрат і втрат робочого часу	Індекс	Продовження
		Хвилини	%
Підготовчо-заключна робота	ПЗ	35	7,3
Оперативна робота	ОП	348	72,5
Обслуговування робочого місця	ОРМ	20	4,2
Відпочинок та особисті потреби	ОТЛ	21	4,4
Втрати з організаційно-технічних причин	ПОТ	17	3,5
Порушення трудової дисципліни	НТД	39	8,1
Всього		480	100

За даними таблиці можна сказати, що оперативна робота керівника підприємства «Дана-Мода» становить 72,5% або 348 хв. часу зміни, решта часу 132 хв. або 27,5% припадає на непродуктивні витрати робочого часу. Це непогані показники, але для більш продуктивної праці необхідно прийняти заходи для зменшення непродуктивного використання часу. Зіставлення фактичного балансу робочого часу з нормативним балансом (табл. 6) дозволяє виявити відхилення фактичних витрат від нормативних. Величини нормативних витрат робочого часу і за всіма критеріями витрат часу утворюють так званий нормальний баланс робочого часу.

Таблиця 7

Зіставлення фактичного і нормативного балансу робочого часу

Індекс витрат	Витрати часу (мін.)	Відхилення (мін.)
	Фактичний	Нормативний	Недолік	Надлишок
ПЗ	35	20		15
ОП	348	420	72
ОРМ	20	15		5
ОТЛ	21	25	4
ПОТ	17	-
НТД	39	-
Всього	480	480	-194	85

Загалом, по даній таблиці можна сказати, що фактичний баланс відрізняється від планового: ПЗ на 15 хв. перевищив нормативний час, ОРМ на 5 хв. більше використано, недолік ОП склав 72 хв.

Дані таблиці дозволяють визначити наступні показники використання фонду робочого часу:

1. Коефіцієнт використання змінного часу:

Квик. = *100%(1.1)

Квик. = 35+348+20+21/480 = 88,3%

2. Коефіцієнт втрат робочого часу з організаційно-технічних причин:

Кпот = (1.2)

Кпот = 17/480*100% = 3,6%

3. Коефіцієнт втрат робочого часу у зв'язку з порушеннями трудової дисципліни:

Кнтд = * 100%(1.3)

Кнтд = 39/480*100 = 8,1%

4. Перевірка отриманих результатів здійснюється за формулою:

Кисп .+ Кпот + Кнтд = 100%(1.4)

88,3% + 3,6% + 8,1% = 100%

5. Коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці за рахунок усунення витрат часу:

Квпп= * 100%(1.5)

Квпп= 39-21+17/348* 100% = 10,06%

З розрахунків зрозуміло, що 88,3% змінного часу використовується ефективно, а втрати робочого часу становлять 3,6% і 8,1% часу зміни.

Таким чином, втрати робочого часу фіксуються в таких витратах як ОТЛ (час нерегламентованого відпочинку й особистих потреб), НТД (порушення трудової дисципліни) і ПЗ (підготовчо-заключна робота).

Напрямок поліпшення використання робочого часу:

- оснащення робочого місця всім необхідним і його раціональне розміщення;

- удосконалювання прийомів і методів праці;

- комплексне обґрунтування необхідних витрат праці;

- створення сприятливих умов праці й збереження здоров'я працюючого;

- використання робітників відповідно до їхніх здатностей і кваліфікацією.

5. Схеми комунікаційних зв'язків між підрозділами підприємства

Сутність комунікацій становлять взаємозв'язки між працівниками, підрозділами, організаціями. Вони супроводжують усі процеси, що відбуваються в організації. [5; ст.542]

Підприємство «Дана-Мода» безперервно використовує два види комунікацій:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією підприємства зі споживачами відбувається через рекламу, з державою через звіти, з постачальниками через договори. Для зовнішніх комунікацій на підприємстві використовуються наради, обговорення, телефонні переговори, пошти, інтернет, службові записки, звіти.

2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації комунікації здійснюються як від вищих рівнів управління до нижчих, тобто «зверху до низу». Наприклад, начальник інформує підлеглих про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та ін. А також між різними відділами: від нижчих рівнів до вищих «знизу вгору». Найчастіше так надходить інформація про недоліки, порушення, звіти про виконану роботу. Також поширені комунікації між окремими працівниками, між керівником і його робочою групою, всередині групи. Це так звані вертикальні комунікації.

На підприємстві діє також горизонтальні комунікації, які здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Так виділяють передачу інформації між підрозділами, всередині групи. Такий обмін інформацією забезпечує координацію дій.

На підприємстві «Дана-Мода» діє офіційний характер передавання інформації, який створений керівництвом організації, та неформальні, сформовані на засадах міжособистих стосунків в організації.

Перед тим як комунікація відбудеться певна особа визначає її мету і звітує у формі повідомлення. Повідомлення передається до одержувача. Дуже важливо щоб комунікації були добра налагоджені, бо траплялись випадки, коли рішення виявлялись помилкові , а працівники не правильно зрозуміли, чого хоче від них керівник і внаслідок цього погіршуються відносини між людьми та негативно впливає на виробничий процес.

На підприємстві поширено використовують письмові види комунікації, адже вони більш відчутні, легше піддаються перевірці та краще зберігаються, ніж усні. До них належать записки, листи, електронні листи (e-mail), дошки оголошень та інші засоби письмової передачі слів та символів. Із власних спостережень я можу зробити висновок, що написаному слову приділяється більше уваги, ніж усному. Отже, письмові комунікації краще обмірковані, логічніші та зрозуміліші.

Діють на підприємстві і усні комунікації, дуже поширено передачу інформації по телефону, наради, розмови. Але чимало проблем пов'язані з неправильним розумінням або неточністю повідомлень. Тут велику роль відіграє зворотні зв'язок. Якщо керівник запитує одержувача інформації, чи зрозумів він подану йому інформацію, відповідь являтиме собою зворотній зв'язок.

На рис.1 розглянемо схему комунікацій підприємства «Дана-Мода»

Рис.1. Схема комунікаційних зв'язків ТОВ «Дана-Мода»

Отже, схема комунікаційних зв'язків підприємства «Дана-Мода» є ієрархічною. Вона уособлює командні функції одних позицій щодо інших. Позиції, розташовані у нижній частині схеми є підлеглими, розташовані над ними є одночасно підлеглими і командними. Позиції, розташовані у самій верхній частині схеми виконують лише командні функції. Ця схема передбачує високу централізацію, що визначає поведінку підлеглих позицій.

6. Система управління охороною праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок.

Окрім Закону України "Про охорону праці". Немаловажними є закони «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про пожежну безпеку», а також Конвенція о безпеці та гігієні праці, Правила пожежної безпеки, Правила безпечної експлуатації електроустаткування споживачів, Правила безпечної роботи з інструментами та приладами, Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Правила дорожнього руху.

На підприємстві є журнали та документи по охороні праці, такі як журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці, журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки, журнал реєстрації інструкцій з питань охорони праці, журнал обліку видачі інструкцій з питань охорони праці, журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків, журнал обліку професійних захворювань, журнал реєстрації аварій, протоколи перевірки знань із питань охорони праці. Велика увага приділяється: Акт про нещасні випадки на виробництві форма Н-1, Акт розслідування нещасних випадків на виробництві форма Н-5, Акт розслідування професійних захворювань форма П-4.

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

На підприємстві «Дана-Мода» створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення цих умов покладається на власника. До роботи допускаються особи, які пройшли навчання за професією, вступний та первинний інструктажі, перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. В подальшому вони проходять повторний інструктаж один раз на 6 місяців. А періодичні медичні огляди 1 раз на 2 роки.

Витрати на охорону праці на підприємстві «Дана-мода» становлять 0,5% від суми реалізації продукції. Спостерігається позитивна тенденція щорічного зростання витрат на охорону праці у зв'язку з приростом реалізації продукції. Завдяки цьому керівництво може забезпечити своїм працівникам належні умови праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідає вимогам нормативних актів про охорону праці.

На підприємстві впроваджені сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Директор не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Разом з тим на працівників також покладаються певні обов'язки:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Директор постійно проводить контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.

7. Характеристика цільових груп споживачів продукції

Цільовий сегмент - сукупність споживачів, ринковий сегмент, на який фірма орієнтує свою діяльність.

Оцінка споживачів має за мету визначення характеристик цільової групи споживачів, задля якої формується приваблива товарна пропозиція і розробляється програма маркетингу. Таке дослідження ринку створює обізнаність щодо соціодемографічних характеристик потенційних покупців, рівня їхньої матеріальної забезпеченості, особливостей, бажань, мотивацій і моделей поведінки, що у сукупності дає змогу ефективно впливати на цільову групу та формувати попит на продукцію підприємства.

Відбір цільових ринків -- це пошук підприємством найбільш привабливої групи споживачів, які належать до одного або кількох споріднених сегментів, для реалізації своєї продукції на цих сегментах ринку.

Орієнтація підприємства на цільовий ринок простежуватиметься в усіх подальших маркетингових діях. Тобто саме для цих ринків будуть планувати асортимент продукції, встановлювати ціну, планувати збут і комунікації. А отже, дуже важливо з можливих альтернативних сегментів ринку обрати та правильно охарактеризувати ті, що дозволять підприємству досягти поставлених цілей

Підприємство «Дана-Мода» значну частину продукції реалізує в торгівельній мережі м. Києва та інших регіонах України,також співпрацює відомими інофірмами з Європи. Тож цільовими споживачами є юридичні особи.

Охарактеризуємо цільовий сегмент ринку у таблиці 8.

Таблиця 8

Характеристика цільових груп споживачів продукції підприємства «Дана-Мода»

Критерій оцінки	Оцінка
Тенденції розвитку сегменту	Сегмент збільшується
Конкурентна тривалість сегмента	Значна привабливість сегменту для конкурентів
Сталість потреб покупців	Потреби покупців відносно постійні
Ступінь мінливості потреб і запитів покупців	Переваги і смак покупців змінюються незначно під впливом різноманітних факторів
Ступінь чутливості покупців до зміни рівня цін на товари	Покупці незначно чутливі до зміни рівня цін на товари
Ступінь чутливості покупців до стимулювання збуту	Покупці чутливі незначно до стимулювання збуту
Рівень інформованості покупців про товар,ціни,режим роботи	Достатня інформованість
Ступінь залежності продавця від покупця	Покупці мають велику можливість вибору інших продавців
Прихильність покупців до товарів підприємства	Покупці регулярно купують товари в даному підприємстві
Відповідність асортименту товарів вимогам покупців	Асортимент товарів повністю відповідає вимогам покупців
Відповідність якості товарів, що реалізуються, до вимог покупця	Якість товарів повністю відповідає вимогам покупців
Відношення покупців до інноваційних рішень підприємства	Негативні

Отже, з таблиці 8, зробимо висновок, що цільовий сегмент ринку, який обрало підприємства «Дана-Мода» має всі умови розвитку, що сприяє ефективній діяльності підприємства.

Сегменти споживчого ринку можуть виділятися з урахуванням регіональних критеріїв, демографічних критеріїв і критеріїв життєвого стилю споживачів.

Життєвий стиль споживачів визначає, як живуть і витрачають час і гроші. В рамках цього критерію важливим є ставлення до фірми і його пропозицій. Нейтральний ставлення (я чув марку X, нічого про неї знаю) вимагає інтенсивної інформації та переконливого просування. Позитивне ставлення (марка Х - найкращий товар над ринком) вимагає підкріплення як наступної реклами й особистих контактів із споживачами. Негативне ставлення (марка Х значно гірше марки У) важко змінити, вона вимагає поліпшення товару і відчуття образу фірми.

До підприємства «Дана-Мода» позитивне ставлення. Дуже мало клієнтів, які відмовилися від співробітництва з підприємством.

8.Формування витрат виробництва в умовах ринку

Багатоаспектність поняття витрат та їх багатокомпонентність зумовлюють різні підходи до виявлення і аналізу чинників, що формують їх рівень. Так, на думку І.М.Бойчика, основними чинниками формування витрат є технічний рівень виробництва, організація виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші чинники [ 10; с.200].

Ю.С. Цал-Цалко виділяє такий чинник ефективного формування витрат на виробництво продукції як матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці [12; с.6 ] . С.І.Дем'яненко справедливо і обгрунтовано ділить всі чинники, що впливають на формування витрат, на чинники зовнішні (такі як ціни на матеріальні ресурси, умови реалізації продукції, системи і умови оподаткування) і внутрішнього впливу [11; с.12 ]. Важливим чинником формування витрат, на думку цього вченого, особливо в сільському господарстві є також форма власності на виробничі ресурси. Проте на сьогодні, цей вплив можна практично не виокремлювати, оскільки приватна власність на засоби виробництва і виробничі ресурси стала в аграрному секторі економіки домінуючою.

Логічним буде почати розглядати чинники, що формують виробничі витрати, з тих які мають безпосередній зв'язок з виробництвом. До таких в першу чергу слід віднести масштаби виробництва, тобто розмір підприємства. Йдеться про сукупну виробничу потужність, диференційовану за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних чинників. Підприємствами різної величини вважаються підприємства з різними типами, кількістю та терміном служби своїх засобів виробництва, кваліфікаційним і віковим складом працівників, а також їх чисельністю. У короткостроковому періоді величину підприємства змінити не можливо, оскільки потрібний час на набір чи звільнення персоналу, придбання чи ліквідацію виробничого устаткування, що пов'язано із необхідністю прийняття інвестиційних рішень і їх ретельного обгрунтування. В такому випадку величина підприємства обумовлюються його виробничими можливостями. У довгостроковому періоді ж величину підприємства можна, звичайно, змінити. Змінений виробничий потенціал певним чином впливає на величину витрат підприємства. Причому, величина підприємства, в першу чергу, відбивається на саме на величині змінних витрат, формуючи тим самим загальну величину сукупних витрат на виробництво продукції.

Не менш безпосереднім чинником, що впливає на величину витрат є структура виробничої програми підприємства - асортимент типів продукції, яка вироблятиметься в певному виробничому періоді із зазначенням їх кількості. Вона включає специфічний для певного періоду випуск продукції в межах номенклатури, яка є властивою для профілю підприємства. Номенклатура продукції змінюється тільки через тривалі періоди. Що ж до виробничої програми, то їх можна змінювати у відносно короткий проміжок часу. Тобто виробнича програма підприємства регулюється самим підприємством. Її вплив на витрати безпосередньо обумовлені кількістю ресурсів, потрібних для виготовлення продукції. Якщо випуск продукції зменшується або збільшується , відповідно змінюються і витрати засобів виробництва, робочої сили і матеріалів.

На величину витрат може мати вплив так звана глибина виробництва, яка характеризується кількістю стадій виробництва продукції у багатостадійному виробництві, і тим, наскільки потреба у первинних проміжних продуктах і матеріалах забезпечується власним виробництвом і якою мірою - за рахунок закупівель на стороні. Зрозуміло, що питання глибини виробництва та, відповідно, рішення про власне виробництво чи закупівлю на стороні тісно пов'язані з формуванням виробничої програми , оскільки вся продукція, що не купується на ринку і використовується для виробничого процесу в господарстві є компонентом виробничої програми цього господарства. Тому залежність витрат від глибини виробництва можна вважати одним із аспектів впливу на них виробничої програми.

Суттєвим чинником впливу на формування витрат є організація виробництва, тобто форма його здійснення, яка досить тісно пов'язана з технологією виробничого процесу. Ще одним вагомим чинником формування витрат виробництва є якість виробництва, яка характеризується властивостями чинників виробництва, які визначають їх придатність для використання у виробничому процесі. Підприємство у якого у розпорядженні є краще технологічне обладнання, персонал з високим рівнем продуктивності праці та відповідні матеріали, має найсприятливіші щодо витрат умови виконання виробничої програми… тому важливим завданням є добір чинників виробництва такої якості, за якої витрати на одиницю продукції були б мінімальними.

На рівень витрат впливає також зайнятість підприємства - кількість продукції, що виробляється цим підприємством. Відношення цієї кількості продукції до виробничої потужності підприємства показує ступінь зайнятості.

Чинник зайнятості впливає на витрати у двох напрямах. Зайнятість потенційних чинників, виражена в одиницях продукції, обчислюється множенням інтенсивної їх роботи на час виробництва. На більш тривалий час виробництва припадає більше амортизаційних відрахувань і заробітної плати. Підвищення інтенсивність роботи спричиняє прискореному зношенню агрегатів та доплати робітникам.

Ціни чинників виробництва безпосередньо впливають на витрати, якщо за незмінної в часі величини їх з витрати у натуральній формі, то ціни на певні чинники змінюються. Підвищення тарифу на електроенергію призводить до зростання витрат на експлуатацію устаткування. Водночас ціни чинників можуть опосередковано впливати на витрати через зміну співвідношення витрат різних чинників. Якщо, наприклад, умови виробництва дозволяють змінювати ресурси, то при підвищенні цін на певні чинники виробництва, вони можуть бути замінені певною мірою іншими чинниками з прийнятнішими цінами.

Між наведеними чинниками існує тісний взаємозв'язок і навіть взаємозалежність. Так, зміна величини підприємства, виробничої програми та організації виробництва завжди зумовлюють зміни якості виробничих чинників та їх пропорцій. При цьому слід мати на увазі, що кожна зміна рівня витрат спричиняє зворотний вплив на якість чинників виробництва.До чинників які також значною мірою впливають на формування витрат виробництва, але в силу своєї природи пов'язані з іншими сферами діяльності підприємства належать: процеси організації збуту продукції, фінансування, кредитування і оподаткування, дослідження і розвиток

Вся діяльність підприємства у сфері збуту, що забезпечує продаж продукції на ринку впливає на загальний рівень витрат підприємства.

Капіталовкладення пов'язані із засобами виробництва і матеріалами залежать від виду їх фінансування, таким чином останнє впливає на загальні витрати.

Діяльність підприємства у сфері дослідження і розвитку спрямовані на підвищення якості продукції, чинників виробництва і удосконалення його методів. Отже, вони опосередковано впливають на рівень витрат.

Висновок

Під час проходження практики було досліджено систему менеджменту підприємства. Я проаналізувала умови, в яких діє організація, розглянули фактори зовнішньої та внутрішньої дії. З допомогою результатів запропонували стратегію, яка відповідає місії фірми та яка зможе скоріше реалізувати поставлені цілі. Фірма почала надавати нові послуги, були вирішені проблеми організації, приведені шляхи поліпшення роботи персоналу через запропоновані методи мотивації.

Було вирішено, що організаційна структура є ефективною. На підприємстві охорона праці, техніка безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки.

Необхідно більшу увагу приділити професіоналізму працівників. Та їх мотивації. Адже було виявлено, що діє дуже багато конкурентів, тому робота даного підприємства повинна бути бездоганною, щоб утримати клієнтів та замучити нових. Доцільно застосувати наступні заходи мотивації:

- Доплачувати премії до заробітної плати при підвищенні обсягу реалізації в порівнянні з попереднім періодом, при цьому потрібно стимулювати працівника протягом усього часу;

- Присуджувати бали, певну кількість яких можна обміняти на коштовні подарунки;.

- Надання кращім робітникам додаткової оплаченої відпустки;

- Туристичні поїздки для робітників, що домоглися більших успіхів у роботі.

- Різноманітне моральне стимулювання;

Вище описані заходи приведуть до підвищення мотивації співробітників в процесі роботи з клієнтами.

Також дуже важливо проводити рекламні заходи щодо поширення інформації про підприємство та його продукцію.

Для закріплення позицій в окремих сегментів, потрібно надавати своїм споживачам знижки, щоб підвищити свої конкурентні переваги. Я пропоную впровадити наступну систему знижок: при первісному замовленні більш ніж на 10 000 грн. знижка становить 3%, надалі існує накопичувальна система знижок. Система накопичувальних знижок дозволить підприємству підвищити прибуток, шляхом розширення існуючих сегментів.

Список використаних джерел

Кузьмін О.Є., Ноджак Л.С., Мельник О.Г.: Конспект лекцій: Менеджмент: теоретичні засади та прикладні аспекти. - Львів, 2006 - 147с.

Управление по результатам: Пер. с финск./общ. ред. и предисл. Я.А.Лейманна.-М.: Издательская группа «Прогресс»,1996-432с.

Гончаров В.І. Менеджмент: Навч. посібник. - Мн.: Місанта, 2003. - 624 с.

Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Підручник. Видання 3-є. перероблене і доповнення.-К.: «Кондор», 2006

Нечаюк Л.І. Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент:Навч. Посібник. - К.:ЦНЛ, 2003. - 348с.

http://pidruchniki.com.ua/ekonomika/osnovni_vidi_menedzhmentu

http://www.info-library.com.ua/books-text-5359.html

Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003

Господарський кодекс України «Закон України» від 7. 10.2012 р. № 436 - ІV

10. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: навч. посібник. - К.: Каравела, 2001. - 124с...