Економічна оцінка наслідків втрати комерційної таємниці підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність комерційної таємниці та її вплив на економіку підприємства

2. Потенційні викрадачі комерційних секретів

3. Аналіз наслідків втрати комерційної таємниці підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Прогрес у розвитку інформаційних технологій стимулював розвиток всіх сфер бізнес-відносин, де підприємницька діяльність все більше почала розвиватися в бік конкурентоспроможних взаємин. Це, у свою чергу, призвело до необхідності перегляду проблеми розробки та використання систем економічної безпеки (СЕБ) на підприємстві.

Перехід економіки на ринкові відносини вимагає від керівників підприємств не тільки розробки ринкової стратегії, але й стратегії безпеки, обов'язково включає спеціальні програми із захисту інтелектуальної власності та економічної безпеки. Відповідно, роль підрозділу, відповідального за проведення даної роботи на підприємстві, що виконує функції дотримання правил політики безпеки і плану захисту, управління засобами захисту, контролю за правильністю їх експлуатації, виявлення спроб та фактів порушень та вжиття заходів щодо їх нейтралізації, також виходить на перший план. Ослаблення практично будь-якої складової інфраструктури підприємства безпосередньо позначається на його безпеці, тому процес управління підприємством знаходяться в тісному взаємозв'язку з питаннями безпеки.

У сучасних умовах процес успішного функціонування і економічного розвитку українських підприємств багато в чому залежить від вдосконалення їх діяльності у сфері забезпечення економічної безпеки. Слід зазначити, що сьогодні не всі керівники підприємств готові повною мірою оцінити необхідність створення надійної системи економічної безпеки.

1. Сутність комерційної таємниці та її вплив на економіку підприємства

В Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, що є наслідком інтелектуальної праці виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об'єкти, які мають комерційну цінність. Це можуть бути різні методики, перспективні технічні вирішення, результати маркетингових досліджень тощо, спрямовані на досягнення підприємницького успіху.

У зв'язку з новими інформаційними досягненнями державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається у комерційного обігу, тим більша є потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці. У ринковій економіці інформація стає товаром і її отримання, збереження, передача та використання повинні підпорядковуватися законам товарно-грошових відносин, тобто інформація стає об'єктом та інструментом управління. Це потребує дослідження та деталізації категорії "комерційна таємниця".

Комерційна таємниця - це виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша документована інформація, яку використовують для досягнення комерційних цілей (одержання прибутку, запобігання втратам, одержання добросовісної переваги над конкурентами), яку підприємець вважає конфіденційною.

До умов, при яких інформація підприємства може бути віднесена до комерційної таємниці, належать:

o дійсна чи потенціальна комерційна цінність інформації в силу незнання її третіми особами;

o відсутність вільного доступу до цієї інформації на законній основі;

o вживання власником інформації необхідних заходів до охорони її конфіденційності. таємниця конфіденційний інформація секрет

Забезпечення збереженості конфіденційної інформації підприємства вимагає дотримання наступних умов:

o визначення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства;

o забезпечення порядку їх захисту.

Якщо ці умови не будуть виконані, то підприємство не матиме законної підстави для притягнення до відповідальності працівників за розповсюдження чи передачу відомостей, які становлять комерційну таємницю.

Відомості комерційної таємниці підприємства можна умовно поділити на два великих блоки:

1) науково-технічна (технологічна) інформація;

2) ділова інформація.

Науково-технічна інформація містить: відомості про конструкції машин і обладнання; схеми; матеріали, що використовуються; рецептури; методи і способи виробництва (особливо про нові вироби, що розробляються); нові технології, напрями модернізації відомих технологій, процесів і обладнання; програмне забезпечення персональних комп'ютерів.

Ділова інформація містить:

o відомості про фінансову сторону діяльності підприємства, крім фінансових звітів (стан розрахунків з клієнтами, заборгованість, кредити та ін.);

o відомості про розмір прибутку, собівартості виробленої продукції та ін.;

o плани розвитку підприємства (тактичні і стратегічні);

o плани й обсяги реалізацій продукції (плани маркетингу, дані про характер і обсяг торгових операцій, про рівні цін, наявність то варів);

o аналіз конкурентоспроможності виробленої продукції, ефективність експорту та імпорту, прогнозований час виходу на ринок;

o плани рекламної діяльності;

o списки торгових та інших клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про взаємовідносини з ними, їх фінансове положення, проведені операції, умови діючих і нових контрактів та ін.

Комерційна таємниця є власністю підприємства. Якщо комерційна таємниця є результатом спільної діяльності з іншими підприємствами, заснованої на договірних засадах, то вона може бути власністю двох сторін. Ця обставина повинна знайти відображення в договорі. Слід зазначити, що єдиної постанови на позначення грифа обмеження доступу до документа, що містить комерційну таємницю, не не існує. Таким грифом можуть бути терміни: "комерційна таємниця", "секрет підприємства", "таємниця підприємства" та ін. Подібний обмежувальний гриф не є грифом таємності, а лише вказує, що право власності на дану інформацію закріплене законодавством.

Аналізуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.93 р. "Про перелік відносних відомостей, що не відносяться до комерційної таємниці" можна зробити наступні висновки:

1) підприємство може вважати комерційною таємницею практично будь-яку інформацію про свою діяльність та свій персонал і самостійно організовувати її захист;

2) санкціонований доступ до цієї інформації, в залежності від її змісту, або матимуть органи із числа вказаних у постанові, які мають право знати цю інформацію, або ніхто із потенційних противників;

3) державні органи, перераховані у Постанові, підлягають в розряд постійних противників, оскільки вони отримують на законних правах доступ до інформації підприємства, яку керівник може вважати конфіденційною;

4) окремі зарахування до державної таємниці, вже не можуть бути віднесені до таємниці комерційної.

Під розголошенням комерційної таємниці розуміються протиправні, навмисні або необережні дії посадових чи інших осіб, що призвели до передчасного, не викликаного службовою необхідністю, розголошення відомостей, які охороняються або які підпадають під цю категорію, а також передача таких відомостей по відкритих технічних каналах або обробка їх на ЕОМ.

2. Потенційні викрадачі комерційних секретів

Сьогодні в Україні, як і в інших країнах світу, в процесі підприємницької діяльності, при створенні нових технологій, в результаті інтелектуальної праці, виникають насичені найрізноманітнішими відомостями інформаційні об'єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

Проблема захисту комерційної таємниці має багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.

Що стосується використання понять «ділові секрети», «виробничі секрети», «торгівельні секрети» тощо, в Україні законодавцем визначено, що всі ці види секретів можна об'єднати в один узагальнюючий термін - комерційна таємниця, що і знайшло своє закріплення на законодавчому рівні.

Способи одержання інформації:

законні:

-- збір і аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел;

-- відвідування виставок та ярмарок, влаштованих конкурентами;

-- придбання і дослідження виробів конкурента (зворотна інженерія);

незаконні:

-- вивідування потрібної інформації у спеціалістів конкурента;

-- переманювання ведучих спеціалістів з метою одержання потрібної інформації;

-- підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

-- засилка агентів на фірму чи в близьке оточення ведучих спеціалістів;

-- викрадення креслень, документів, зразків виробів;

-- негласний контроль за кореспонденцією;

-- незаконне одержання інформації в державних чиновників шляхом підкупу;

-- одержання інформації з використанням технічних засобів (контроль телефонних розмов, встановлення підслуховуючої апаратури і т. п.);

-- обманні переговори і, після одержання інформації, відмова від предмету переговорів (договори, угоди);

-- обманне пропонування роботи спеціалістам із фірм суперників з метою заволодіння інформацією.

Безпосередню небезпеку для інформаційного простору будь-якої фірми являють собою самі співробітники компанії. Неблагонадійні й надмірно говіркі працівники можуть (іноді навіть не підозрюючи про це) легко видати важливий секрет фірми або коштовну інформацію з телефону або просто в розмові з "товаришем". Тому велике значення має внутріфірмовий контроль над поводженням і розмовами співробітників, а в деяких випадках - і поза стінами фірми. Це може здатися надмірним утиском їхньої особистої волі, але, коли мова заходить про багатомільйонні втрати прибутку або, не дай боже, про штрафні санкції або банкрутство підприємства, тут вже не до сантиментів.

Таким чином, на підприємстві формується досить негативна атмосфера невдоволення. Напевно тому вже сьогодні на деякі підприємства (переважно іноземні) досить складно влаштуватися, якщо там працюють ваші родичі. А у випадку якщо вони займають керівні пости - практично неможливо.

Отже, система захисту інформаційної системи повинна будуватися виходячи з наступних припущень про наступні можливі типи порушників правил безпеки в системі:

1. "Недосвідчений (неуважний) користувач" - співробітник, що може робити спроби виконання заборонених операцій, доступу до недоступним йому ресурсам, які захищаються, інформаційній системі, введенню некоректних даних тощо, помилкових дій, некомпетентності або недбалості без злого наміру й що використовує при цьому лише штатні (доступні йому) апаратні й програмні засоби.

2. "Аматор" - співробітник, що намагається перебороти систему захисту без корисливих цілей, з метою самоствердження (з "спортивного інтересу"). Для подолання системи захисту й здійснення заборонених дій він може використовувати різні методи одержання додаткових повноважень доступу до ресурсів (імен, паролів тощо інших користувачів), недоліки в побудові системи захисту й доступні йому штатні (установлені на робочій станції) програми (несанкціоновані дії за допомогою перевищення своїх повноважень на використання дозволених засобів). Крім цього він може намагатися використовувати додатково позаштатні інструментальні й технологічні програмні засоби (отладчики, службові утиліти), самостійно розроблені програми або стандартні додаткові технічні засоби.

3. "Зовнішній порушник (зловмисник)" - стороння особа або співробітник, що діє цілеспрямовано з корисливих інтересів або із цікавості й "спортивного інтересу", можливо в змові з іншими особами. Він може використовувати весь набір методів і засобів злому систем захисту, характерних для мереж загального користування (мереж на основі ІP- Протокола), включаючи віддалене впровадження програмних закладок і використання спеціальних інструментальних і технологічних програм, використовуючи наявні слабості в системі захисту вузлів мережі інформаційної системи.

4. "Внутрішній зловмисник" - співробітник, що діє цілеспрямовано з корисливих інтересів або помсти за нанесену образу, можливо в змові з співробітниками, які не є співробітниками. Він може використовувати весь набір методів і засобів злому системи захисту, включаючи агентурні методи одержання реквізитів доступу, пасивні засоби (технічні засоби перехоплення без модифікації компонентів системи), методи й засоби активної дії (модифікація технічних засобів, підключення до каналів передачі даних, впровадження програмних закладок і використання спеціальних інструментальних і технологічних програм), а також комбінації дій як зсередини, так і ззовні - з мереж загального користування.

Порушник може бути з наступних категорій персоналу:

- зареєстровані користувачі системи (співробітники підрозділів);

- персонал, що обслуговує технічні засоби автоматизованої системи (інженери, техніки);

- співробітники відділів розробки й супроводи програмного забезпечення (прикладні й системні програмісти);

- технічний персонал, що обслуговує будинки (прибиральниці, електрики, сантехніка й інші співробітники, які мають доступ у будинки й приміщення, де розташовані компоненти автоматизованої системи);

- співробітники служби безпеки автоматизованої системи;

- керівники різних рівнів. [4, c. 49-52].

3. Аналіз наслідків втрати комерційної таємниці підприємства

Оцінити шкоду від викрадення комерційної таємниці дуже важко, оскільки економічна злочинність багатопланова і практично завжди копіювання товару, корупція рекет або шахрайство передбачають попереднє викрадення інформації. Фахівці багатьох країн намагались систематизувати інформацію про нанесені таким чином збитки, але точних статистичних даних отримати не вдалось. Нище наведені деякі цифри, що характеризують обсяги нанесеної економічним шпигунством шкоди та затрат, які деякі підприємства несуть як в процесі його здійснення, так і в процесі боротьби з ним.

Викрадення комерційних та промислових секретів у США наносить шкоди значно більше 100 млрд доларів рік, і якщо не буде вжито заходів, ця сума буде й надалі постійно зростати.

Дрібні підприємства Нью-Йорка через злочинні посягання терплять збитки в розмірі 1 млрд доларів на рік. Шкода, що наноситься американському бізнесу від викрадення торгових секретів, складає близько 4 млрд доларів на рік, незважаючи на те, що приватні компанії в США витрачають на забезпечення конфіденційності своєї інформації понад 12 млрд доларів на рік, а приватна поліція нараховує понад 1 млн чоловік, що вдвічі перевищує кількість державних поліцейських.

При цьому щорічна шкода від комп'ютерних злочинів у США складає 100 млрд доларів, а в Західній Європі -- 35 млрд доларів. У середньому шкода, нанесена кожним комп'ютерним злочином, становить 450 тис. доларів США.

В Японії витрати на комерційну розвідку складають в середньому 1,5% обороту великих концернів, а витрати на захист комерційних секретів -- близько 20% річного прибутку підприємств.

У Франції на економічне шпигунство витрачається понад 1 млрд. доларів США, а займаються ним більше 50 тис. чоловік.

У Німеччині функціонує понад 3 тис. фірм, що займаються виготовленням засобів захисту підприємств від економічного шпигунства на суму приблизно 4 млрд доларів США на рік, а щорічне зростання цієї галузі промисловості складає 7-8%. У цій країні нараховується понад 280 тис. приватних детективів та охоронців (при штаті офіційної поліції -- 250 тис. чоловік).

Згідно з даними Комісії Конгресу США з міжнародної торгівлі, американські компанії щорічно втрачають більше 70 млрд. доларів через недобросовісну конкуренцію іноземних компаній, у тому числі через промисловий шпіонаж.

У 1997 році компанія «Coca-Cola» залишила індійський ринок для того, щоб захистити «секретну формулу» своїх напоїв. Компанія працювала в Індії 25 років і ринок з 550 млн. потенційних споживачів був прибутковим. Проблема виникла, коли в Індії було прийнято закон, що вимагав передачі технологій, якими володіли іноземні компанії, індійським підприємствам. Індійський уряд вимагав, щоб Coca-Cola передала 60% своїх акцій індійській дочірній компанії та розкрила свою технологію (секретну формулу) або припинила діяльність на території Індії. Coca-Cola безуспішно доводила, що її секретна формула була комерційною таємницею, а не технологією. Суперечці було покладено край, коли Coca-Cola покинула свої інвестиції в Індії з величезними для себе втратами, але не розкрила свою комерційну таємницю. Взагалі, формула Coca-Cola є найяскравішим прикладом можливої переваги режиму комерційної таємниці перед патентним захистом, оскільки саме ця таємниця зберігає свою силу вже більше століття, тоді як дія будь-якого патенту давно б уже закінчилась.

Компанія InfoWatch пропонує увазі фахівців чергове глобальне дослідження статистики за інцидентів, пов'язаних з витоками конфіденційної інформації. Основою для даного звіту є база даних витоків, яку веде аналітичний центр компанії InfoWatch. База інцидентів ведеться з 2004 року, і в неї включаються всі інциденти в усіх країнах світу, інформація про які була опублікована в ЗМІ, а також блогах, веб-форумах та інших мережевих ресурсах. Надбанням гласності стають далеко не всі витоки навіть у тих країнах, де закон наказує операторам повідомляти про них. Тим не менш, зіставляючи дані різних країн, експерти InfoWatch можуть оцінити ступінь латентності інцидентів, тобто сказати, скільки приблизно випадків крадіжки конфіденційних даних було приховано від громадськості.

Нижче наводиться таблиця інцидентів з розбивкою по країнах. В останній колонці вказано питомий число витоків у розрахунку на один мільйон населення.

Таблиця 1.3

Розподіл витоків інформації по країнах

Саме остання колонка - питома кількість інцидентів - характеризує ситуацію з витоками та їх оприлюдненням в конкретній країні. За звітний період (1-е півріччя 2009 року) до традиційної парі лідерів (США і Великобританії) приєдналася Нова Зеландія. Експерти InfoWatch не виключають, що вона опинилася в цьому списку тимчасово через невелику абсолютної кількості інцидентів. Але перші дві країни вже давно мають найбільший показник виявлених на мільйон населення витоків. Це пояснюється діючими законами і традиціями, які зобов'язують підприємства сповіщати суб'єктів персональних даних про інциденти. Таке повідомлення рідко залишається приватним і найчастіше потрапляє в пресу.

Росія з цього питомій показником сильно просунулася, обігнавши Швецію. Китай же, як і раніше залишається інформаційно закритою країною, в те, що там так мало витоків віриться насилу. Не у всіх випадках повідомлення про витік може бути визнано корисним, тому питання про доцільність подібного інформування залишається відкритим. Однак точка зору про необхідність даної процедури взяла гору в США (у 46 штатах), де були прийняті відповідні закони. По стопах США пішла Великобританія. Деякі інші країни зараз обмірковують, чи вводити таку ж обов'язок. Якщо це станеться, їх показник у даній таблиці неодмінно підвищиться і, швидше за все, зупиниться на рівні США.

Можна стверджувати, що в розвинених країнах відбувається порядку однієї витоку на рік на кожен мільйон населення. Там, де прийнято повідомляти громадян або держоргани про інциденти, більшість з них стає надбанням гласності, в інших країнах - ховається від публіки.

Економічна оцінка втрати комерційної таємниці повинна базуватися на розмірах прибутку, який отримує підприємство від впровадження або використання нових технологій, продуктів, товарів та послуг. Для впровадження будь-яких інновацій, що складають комерційну таємницю, розробляються конкретні бізнес-плани з урахуванням витрат на її захист. До таких затрат відносяться разові закупівлі технічних засобів захисту об'єктів, систем сигналізації та їх монтаж, а також поточні витрати: витрати на утримання спеціалістів з експлуатації систем сигналізації і працівників, які постійно займаються питаннями забезпечення захисту комерційних секретів, а також на утримання приміщень служби безпеки, друкування спеціальних бланків, перепусток, карток для відвідувачів тощо.

Висновки

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але і під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс розв'язуваних при цьому цільових задач має істотне розходження. В якості однієї з цілей моніторингу економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерних для даного підприємства і які мають для останнього важливе стратегічне значення.

Зародження ринкової економіки і поява підприємництва зажадало появи нового, раніше невідомого радянському праву, інституту регулювання та захисту комерційної таємниці. Таким чином, очевидно, що в Україні вже давно назріла необхідність у прийнятті закону про комерційну таємницю, який зміг би ефективно врегулювати необхідні відносини у цій сфері і крім цього усунув б правові прогалини і колізії. Але при віднесенні тієї чи іншої інформації до категорії комерційної таємниці слід враховувати, що під приводом охорони комерційної таємниці не повинні приховуватися документи, що свідчать про факти зловживань, а також те що, надмірне засекречування інформації може бути економічно неефективним.

У перспективі на макрорівні необхідно розробити і прийняти спеціальний закон про комерційну таємницю. Саме при переході до ринкових відносин може стати надійним гарантом захисту інтересів окремих підприємств з країни в цілому.

Фахівці науково-технічних, виробничих, економічних та інших служб підприємства повинні навчитися правильно і конкретно (у вартісній формі) оцінювати передбачувані і реальні втрати фірми внаслідок витоку інформації, відносять до категорії комерційної таємниці.

Список використаної літератури

1. Економічна безпека: Навч. посіб. для студентів, аспірантів, викладачів ВНЗ. Рекомендовано МОН / За ред. З.С. Варналія. К., 2009. 647 с., тв. пал.

2. Ковальчук Т. Економічна безпека і політика: Із досвіду професійного аналітика/ Трохим Ковальчук,; Авт.передм. В. П. Горбулін. К.: Знання, 2004. 638 с.

3. Користін О.Є., Барановський О.І., Герасименко Л.В. Економічна безпека: навчальний посібник. КНТ. 2009. 400 с. (Рекоменд. МОН).

4. Нікіфоров Г.К., Нікіфоров С.С. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці: Навч.-практ. посіб.для вищих навч. закл. К.: Олан, 2001. 208 с.

5. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. 3-є вид. К.: Каравела, 2006. 583 с.

6. Шпинко О. Економічна безпека ієрархічних багаторівневих систем: Регіональний аспект/ Олександр Шпинко,; Ред. Олександр Удод,. К.: Генеза, 2006. 284 с.

Размещено на Allbest.ru