Особливості сучасної податкової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Основи економічної теорії»

Тема: «Особливості сучасної податкової системи України»

Київ 2011

Вступ

Становлення України як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує реформування та вдосконалення існуюча податкова система України.

Реформування податкової системи вимагає чіткого усвідомлення філософії оподаткування, ролі платника податку та правового врегулювання податкової системи України. Значної актуальності, за сучасних умов, набувають питання пов'язані з наповненням бюджету держави, в першу чергу за рахунок сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, сплата яких, відповідно до Конституції України, є обов'язковою для всіх громадян.

Економіка України останні роки функціонує в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску. На сьогодні система оподаткування, методи збору податків та контролю за їх сплатою посилюють негативні тенденції та є основою для корупції, розвитку тіньової економіки. Це стає причиною того, що в належному обсязі не поповнюється доходна частина бюджету, тому скорочуються витрати на соціальні проблеми суспільства. збільшується частина невдоволеного населення. Виникає брак коштів на підтримку освіти, культури, гуманізації суспільних відносин.

Отже, виникає необхідність дослідження питань, пов'язаних із впливом податкової системи на основні економічні процесії, оскільки для подолання негативних тенденцій i з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так i окремих податків.

Вагомий внесок у дослідження питань теорії та практики функціонування ефективного механізму податкового регулювання економіки зробили як зарубіжні вчені економісти Ф. Бекон, С. Брю, Т. Гоббс, д. Кейнс, А. Лаффер. К. Маркс, Е. Ліндаль, Д. Рікардо, А. Смiт. М. Фрідмен, так i вітчизняні - Ю.Б. Іванов, О.Д. Василик, О.Д. Данілов, I.Ф. Радіонова, А.М. Соколовська, Л.Л.Тарангул, В.Н. Федосов. Н.П Флiсак, С.О. Юрій та багато iншнх. Однак питання щодо ролі системи оподаткування в структурних змінах, в інноваційному розвитку ще не знайшли достатнього висвітлення й залишаються актуальними для України.

Метою роботи є аналіз сучасного стану i дослідження впливу податкової системи на економіку України, а також розгляд питань, пов'язаних з її реформуванням.

1. Сутність податків

Податки - обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності.

Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер - від платників до держави.

У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі - плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на запитання “за що?”) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідає на запитання “на що?”, “від чого?”) передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковими (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад., часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи, а повне цільове призначення є відрахування і внески у різні позабюджетні цільові фонди - внески у Пенсійній фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін.

Податки(відповідає на запитання “для чого?”) встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції - розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, - надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Економічна функція податків полягає в тому, що за їх допомогою. Держава впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих підприємств, галузей і економіки в цілому. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатні ними доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

Елементами системи оподаткування є:

1. Суб`єкт, або платник податку - це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

2. Об`єкт оподаткування - предмет, який оподатковується ти або іншим податком (майно, доход, товари).

3. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

4. Джерело сплати оподаткування - доход платника з якого він сплачує податок.

5. Податкова ставка - законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

- універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

- диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

- тверді ( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні). Вони бувають:

а) фіксовані - встановлені конкретних сум;

б) відносні - визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

- процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

6. Податкова квота - це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Класифікація податків. Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками:

1) Залежно від рівня державних структур.

2) Залежно від форми оподаткування.

3) Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.

4) Залежно від способу оподаткування.

5) Залежно від способу зміни податкових ставок.

6) Залежно від платника.

7) Залежно від джерела сплати.

Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори - це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю). Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто встановлюється загальна сума потреби держави в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків;

- окладні, такі податки, що спочатку встановлюється ставки податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку формується як сума окремих платежів.

Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю).

Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

податковий кодекс економічний відповідальність

1.2 Сутність податкової системи. Принципи оподаткування

Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Принципи побудови податкової системи України визначені у ст. 4 Податкового кодексу України:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

3.Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

4. Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

6. Соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

7. Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8. Економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

9. Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

10. Компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

12. Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Сучасний стан податкової системи України

Податкова система України визначена Податковим кодексом України, який був затверджений у грудні 2010 р. Він містить перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.

Таблиця Перелік загальнодержавних податків та обов'язкових платежів в Україні

№ п/п	Група	Назва
1	Прямі податки	-- податок на прибуток підприємств; -- податок на доходи фізичних осіб; -- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; -- податок на нерухоме майно (нерухомість); -- плата (податок) за землю; -- податок на промисел.
2.	Непрямі податки	-- податок на додану вартість; -- акцизний збір; -- мито.
3.	Платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі:	-- збір за спеціальне використання природних ресурсів; -- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету; відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; рентні платежі; -- державне мито; -- плата за торговельний патент за деякі види підприємницької діяльності.
4.	Внески до цільових фондів	-- збір на обов'язкове соціальне страхування; -- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; -- збір на страхування на випадок безробіття; -- збір до Державного інноваційного фонду; -- збір за забруднення навколишнього природного середовища; -- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.



Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб у 2006-2010 рр.

Податок з доходів фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини бюджету.

Динаміка надходжень плати за землю за 2006-2010 рр.

У структурі плати за землю щорічно відбуваються зміни за рахунок більш динамічного нарощування номінальних надходжень орендної плати за повільнішого зростання надходжень земельного податку. Така динаміка відображає поступове підвищення ставок орендної плати на тлі незмінності принципів щодо справляння земельного податку, що, однак, не відповідають сучасним вимогам.

Динаміка надходжень єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва за 2006-2010 рр.

Динаміка надходжень єдиного податку з юридичних і фізичних осіб за 2006-2010 рр.

Таблиця Перелік місцевих податків і зборів в Україні

№ п/п	Перелік зборів і податків	Характеристика зборів і податків
1	Готельний збір	Платниками є особи, які проживають у готелях. Ставка - до 20% добової вартості найманого житла. Г.з. стягується і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.
2	Збір за парковку автомобілів	Платниками збору є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка - до 3% мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1% у відведених місцях.
3	Ринковий збір	Платниками є фізичні і юридичні особи, які реалізують сільськогосподарську й промислову продукцію та інші товари. Ставка - до 20% мінімальної зарплати для громадян; до 3 мінімальних зарплат для юридичних осіб.
4	Збір на видачу ордера за квартиру	Сплачується за послуги, пов`язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Ставка - до 30% мінімальної зарплати.
5	Збір з власників собак	Стягується з власників собак та ставка становить до 10% мінімальної зарплати щорічно.
6	Курортний збір	Платниками збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка - до 10% мінімальної зарплати.
7	Збір за участь у бігах на іподромі	Стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка - до 3 мінімальних зарплат за кожного коня.
8	Збір за виграш на бігах	Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Ставка - до 6% суми виграшу.
9	Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі	Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Ставка - до 5% надбавки до плати за участь у грі.
10	Податок з реклами	Об`єкт оподаткування - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Ставка - до 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; до 0,5% за розміщення реклами на тривалий час.
11	Збір за право використання місцевої символіки	Стягується з юридичних осіб та громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Ставка - до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб, що використовують символіку; до 5 мінімальних зарплат з громадян-підприємців.
12	Збір за право проведення кіно - і телезйомок	Вносять комерційні кіно - і телеорганізації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції тощо). Ставка - не більше суми фактичних витрат місцевої влади.
13	Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей	Платники збору - юридичні особи й громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об`єктом оподаткування є вартість заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсного розпродажу товарів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни або суми. На яку випускається лотерея. Ставка - не більше 0,1% вартості майна, що виставляється до продажу.
14	Комунальний податок	Платники - юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Ставка - до 10% річного фонду оплати праці, обчислених, виходячи з мінімального розміру зарплати.
15	Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон	Платники - юридичні особи і громадяни України. Ставка -до 0,5 мінімальної зарплати для громадян та юридичних осіб України; від 5 до 50$ для іноземних громадян і юридичних осіб.
16	Збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі	Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Ставка - до 20 мінімальних зарплат для постійних місць торгівлі; до 1 мінімальної зарплати за одноразову торгівлю.



Динаміка надходження місцевих податків та зборів у 2006-2010рр.

Як бачимо, надходження місцевих податків та зборів у 2010 році практично відповідають обсягам у 2009 році. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів продовжила демонструвати спадну тенденцію і склала лише 1,3%.

Структура місцевих податків та зборів за 2006-2010рр.

Структура місцевих податків і зборів не зазнала значних змін. Можна відмітити:

- зменшення на 0,8 в.п. до 61,2% частки ринкового збору в усіх місцевих податках і зборах. Номінальні надходження зменшились на 2,9%;

- зменшення на 0,6 в.п. питомої ваги надходжень від другого за обсягом джерела - комунального податку;

- збільшення на 0,9 в.п. до 5,9% питомої ваги надходжень від збору за припаркування автотранспорту.

2.1 Характеристика основних проблем податкової системи України

Сьогодні основними недоліками існуючої податкової системи України, які створюють значні проблеми як суб'єктам господарювання, так і представникам контролюючих органів, а також державі в цілому є:

1. Високий рівень податкового навантаження. У середньому за 2009 рік рівень податкового навантаження становив 39,1 відсотка від ВВП, у 2010 - 37,3 відсотка. При цьому в країнах ЄС середнє навантаження становило 34,4 відсотка. Ставка податку на прибуток в Україні становить 25 відсотків, у країнах ЄС - 18,9 відсотка.

2. Наявність великої кількості податків і зборів, що погіршує позиції України в міжнародних рейтингах простоти ведення бізнесу. Згідно чинного податкового законодавства в Україні діє 30 загальнодержавних та 16 місцевих податків і зборів.

3. Несвоєчасне виконання державою зобов'язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб'єктам господарювання.

4. Нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб'єктами господарювання економічної та фінансової політики у середньо та довгостроковому періодах.

5. Відсутність прогресу в досягненні цілей удосконалення адміністрування податку з доходів фізичних осіб. За різними даними ухиляються від сплати податку з доходів фізичних осіб через виплату зарплати «в конвертах» близько 40 відсотків роботодавців. В першу чергу це стосується роботодавців - суб'єктів підприємництва - фізичних осіб.

6. Наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку, що призводить до невідповідності сум податкових платежів реальному результату господарської діяльності підприємств.

7. Значні диспропорції в податковому навантаженні на СПД, які працюють на засадах загальної та спрощеної системи оподаткування. Фактично платники, які працюють на умовах загальної системи оподаткування мають податкове навантаження, яке в рази вище за платників єдиного податку.

8. Недосконала й значно витратна система адміністрування податків і зборів. Зокрема це стосується адміністрування окремих видів недієвих та малоефективних місцевих зборів, коли витрати на їх адміністрування перевищують отримані надходження. Такими зборами є збір за проведення кіно- і телезйомок, збір з власників собак, та три збори, що стосуються участі у бігах на іподромі. До окремих місцевих бюджетів зазначені збори або не надходять взагалі, або їх надходження абсолютно незначні.

9. Низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках.

Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників.

На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, ми можемо стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати: створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.

Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства .

Податки можуть відігравати роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі, залежно від особливостей податкової політики, яка сформована у державі. Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- по-третє, в економічну систему України впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн, що не враховує особливостей нашої економіки.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій.

Отже, виходячи з дослідження сутності проблем і стратегічних цілей реформування податкової політики України, виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами: підвищення ефективності системи адміністрування; вдосконалення законодавчого забезпечення податкової системи шляхом розробки і прийняття Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністрування податків шляхом посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та корупцію у системі держаних органів влади; реформування спрощеної системи; реформування системи відрахувань до фондів соціального страхування шляхом запровадження єдиного соціального податку.

2.2 Новий Податковий кодекс України. Його вплив на економічне життя країни

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На початку грудня 2010 року Податковий кодекс України був підписаний президентом України Віктором Януковичем та оприлюднений. 1 січня 2011 року цей документ, який викликав бурхливі дискусії в парламенті та здорову критику як міжнародної ділової спільноти, так i місцевих малих підприємств, стає законом, з такими винятками:

- розділ про податок на прибуток, що викликав чи не найбільше дискусій, набере чинності з 1 квітня 2011 року;

- податок на нерухомість для фізичних осіб буде введено 32012 р.;

- нові правила трансфертного ціноутворення наберуть чинності у 2013 р., та

- процентні доходи фізичних осіб будуть оподатковуватися з 2015 р.

На початку 2010 р., одразу після президентських виборів в Україні, новий

український уряд оголосив про свій намір реформувати податкову систему. У світлі цієї заяви зібрання в один кодекс правил оподаткування. що замінять сотні нині діючих законів, постанов та роз'яснень, які у багатьох випадках суперечать одне одному , є позитивним моментом як для українського та міжнародного бізнесу, так i для України в цілому.

Велике значення для ділової спільноти має те, яким є Податковий кодекс зараз, але не менш важливим є й те, що станеться після впровадження цього документу та змін до нього у перші декілька років після набуття ним чинності. Багато що буде залежати не лише від нових правил, встановлених законом, але i від підходу, який обере влада для простеження впливу цих змін на бізнес та для коригування в подальшому нових правил з метою сприяння зростанню інвестиційної привабливості української економіки.

Ставку оподаткування дивідендів згідно з Податковим кодексом знижено з 15% (чинна ставка) до 5%. На думку експертів, оскільки дивіденди на користь фізосіб не входять до складу доходів юросіб, а фізособи з дивідендів сплачуватимуть податок у розмірі лише 5%, підприємства почнуть активно виплачувати дивіденди.

Також згідно з кодексом вводиться один із стимулів оновлення основних фондів - впроваджується прискорена амортизація, а суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету і не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків і зборів.

З одного боку, за словами експертів, поступове зниження ПДВ з 20% до 16% повинно мати позитивний вплив на ціни і стримати інфляцію. Ось тільки це зниження буде відбуватися повільно - на 1% на рік до 2014 року. Більше того, зниження ПДВ може призвести до зниження цін тільки у випадку існування сильної конкуренції між роздрібними торгівцями і виробниками товарів.

Протягом двох місяців, з моменту набуття чинності Податкового кодексу, був розроблений новий законопроект щодо спрощеної системи, до якого будуть залучені фахівці Кабінету Міністрів, асоціації підприємців, промисловців тощо. З 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу 14 Податкового кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва діятиме указ президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 3 липня 1998 року. Чинна спрощена система оподаткування може бути застосована як фізичними особами-підприємцями, так і юридичними особами. Експерти відзначають, що основна дискусія відбуваються навколо цього питання. Новий кодекс збільшує максимальний оборот для підприємців з 500 тис. грн до 600 тис. грн, але тільки для підприємців, у яких є касові апарати. Для інших підприємців максимальний оборот знижується до 300 тис. грн. Крім того, новий податковий кодекс передбачає, що багато видів діяльності більше не будуть підпадати під спрощену систему оподаткування і будуть зобов'язані перейти на загальну систему. Це призведе до переходу великої кількості підприємців на загальну систему оподаткування, що означає збільшення їх витрат. У результаті, вважають експерти, багатьом дрібним підприємцям доведеться наймати бухгалтерів для ведення обліку та періодичного оббивання порогів податкової адміністрації, пенсійного фонду та багатьох інших фондів. Їм також доведеться платити більш високі податки. А отримати додаткові кошти для покриття нових витрат і сплати нових податків вони можуть тільки одним шляхом - збільшивши вартість своїх товарів і послуг. У результаті всім нам, споживачам, доведеться платити більше - резюмують експерти.

А ось деякі прогнози щодо впливу Нового податкового кодексу на доходи бюджету в 2011 р.

Доходи зменшаться зважаючи на зниження ставки податку на прибуток (близько 4 млрд. грн.). Утім це має компенсуватися вищою ставкою рентних платежів за видобуток природного газу (+18,5%) і нафти (+40%), а також переглядом у бік підвищення акцизного збору на бензин, алкоголь і сигарети.

Макроекономічний прогноз Кабінету міністрів на 2011 рік враховує рекомендації МВФ. Зокрема, він припускає аналогічний прогноз економічного зростання. Незважаючи на це, темп інфляції і валютний курс можуть інтенсифікуватися. Аналітики допускають, що інфляція наблизиться до рівня 10% (у річному вираженні) до кінця 2011 року, тоді як середнє значення валютного курсу, за його розрахунками, складе 8 грн./дол.

Параметри бюджету на 2011 рік є позитивними для економіки України. Консервативне зростання бюджетних витрат має стримати прискорення інфляції і пом`якшити тиск на ринок внутрішнього боргу. Більше того, за сумою виплат держслужбовцям і за соціальними програмами прогнозується зниження в розмірі 2,3% - до 220,2 млрд. грн.

Як повідомляв УНІАН, проектом Закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» дефіцит держбюджету пропонується встановити на рівні 38,843 млрд. грн. або 3,1% валового внутрішнього продукту (ВВП).

Доходи бюджету в 2011 році прогнозуються на рівні 281,464 млрд. грн., зокрема доходи загального фонду - 238,581 млрд. грн.

Витрати держбюджету заплановані на рівні 321,949 млрд. грн., в т.ч. витрати загального фонду - 279,127 млрд. грн.

План доходів від приватизації державного майна встановлений на рівні 10 млрд. грн.

Граничний розмір державного боргу, по стану кінець року, встановлений на рівні 375,643 млрд. грн. або 30% від ВВП.

Доходи зведеного бюджету прогнозуються на рівні 360 млрд. грн. (зокрема доходи загального фонду - 305,8 млрд. грн.).

Проект бюджету розрахований, виходячи з таких прогнозних макропоказників: номінальний ВВП - 1,253 трлн. грн., темпи зростання ВВП - 4,5%, інфляція (грудень до грудня) - 8,9%, фонд оплати праці - 390,8 млрд. грн.

Ще однією зміною буде збільшення акцизів на алкоголь, тютюн і бензин. Якщо збільшення акцизів на алкоголь і тютюн при бажанні можна обґрунтувати не тільки бажанням наповнити скарбницю, але й високою метою турботи про здоров'я нації, то збільшення акцизу на бензин буде мати дуже великий ефект на ціни.

Адже більшість споживчих товарів перевозяться по країні автомобілями, а збільшення витрат на перевезення збільшить вартість товарів. Акциз на бензин збільшений з 132 євро за тонну до 182 євро, або на 50 євро. У результаті очікується збільшення ціни бензину (не враховуючи зміни ціни нафти) приблизно на 0.60-1.00 гривню за літр.

Результатом цього стане те, що в автомобілістів залишиться менше грошей для купівлі товарів і послуг, припускають експерти. Цілком можна очікувати і підняття цін на транспортні перевезення автомобільним транспортом (автобусами, маршрутками, таксі), адже в бюджеті в цій економічній ситуації навряд чи знайдуться кошти для нових дотацій.

У цілому можна говорити про те, що, незважаючи на хвалу нового податкового кодексу з боку представників уряду, безпосереднім результатом введення кодексу буде необхідність всім, за винятком хіба що представників великого бізнесу, затягувати пояси тугіше, підсумували аналітики.

3. Заходи по вдосконаленню податкової системи України

3.1 Зарубіжний досвід податкової системи

Податкові системи окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії - 41,3%.

Для того, щоб побачити різноманітність і розрив між ставками прибуткового податку з громадян в різних країнах, порівняємо системи оподаткування. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток, на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, а особливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.

Особливо важливий вплив цей податок може здійснювати на розміщення штаб-квартир корпорацій, а також науково-дослідних центрів, виробництв, використовуючи висококваліфіковану робочу силу.

Надто цікавим з позиції єдиного європейського ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують два основних принципи оподаткування стосовно доходу, отриманого за кордоном:

1) територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться в середині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);

2) резидентний принцип заклечається в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами і безперечно виникає ситуація, коли один і той же доход оподатковується спочатку в країні виникнення, а потім в країні отримувача доходу. Для того, щоб не допустити подвійного оподаткування в більшості країн - членів ЄС податки, сплачені за кордоном, зараховуються при розрахунках в середині країни.

Особливий вид податків, що застосовується в деяких країнах членах ЄС - податок на приріст капіталу. В більшості країн цей податок стягується не в момент цього приросту, а в момент його реалізації (наприклад, після продажу акцій). В Бельгії і Франції цей податок стягується по ставці, нижче ставки податку на прибуток. В Німеччині, Голландії, Італії податок з громадян на приріст капіталу при довгострокових вкладеннях взагалі не стягується. Специфічною формою приросту капіталу є отримання прибутку (збитку) при зміні валютного курсу. Такі доходи оподатковуються за ставкою податку на прибуток, але в деяких країнах такий податок не використовується. Так, в Великобританії зміна доходу в результаті зміни валютного курсу не вважається фінансовим результатом.

Окремо слід зупинитися на такому важливому елементі фіскальної І політики європейських держав, як податок на додану вартість. З середини 70-х х років він став невід'ємною часткою оподаткування країн - членів Європейського Союзу. В теперішній час цей податок можна назвати одним з прикладів гармонізації податкової політики цих країн. Влітку 1991 року практично всі країни - члени ЄС (за винятком Великобританії) погодились з необхідністю встановити мінімальну нормативну ставку ПДВ в розмірі 15%. Раніше рекомендована ставка ПДВ визначалася в інтервалі 9-19% (низька -4-9%). Однак, не дивлячись на досягнення принципової згоди щодо розміру ставок податку на додану вартість, говорити про гармонізацію ще рано. Так, якщо в Іспанії нормальна ставка ПДВ - 15%, в Німеччині - 14% (низька 6,5%), то у Франції діє ставка 18,6% (крім того, існують ще ставки 5,5; 27,8 та 33,33%), в Данії навіть 25%.

Спробуємо ретельніше зупинитися на питанні щодо ПДВ в деяких країнах Європи.

В Голландії існують дві ставки ПДВ: загальна - 17,5% та 6% - для продовольчих товарів і медикаментів. Щодо товарів, які визначені для експорту то вони звільняються від ПДВ. В Голландії цей податок повинен сплачуватись на кожній стадії виробництва і розподілу товарів та послуг. Завдяки зменшенню на попередніх стадіях, ПДВ не має накопичувального ефекту. Кожний, хто підлягає оподаткуванню, відповідає за сплату ПДВ з обороту, за мінусом ПДВ, який він сплатив по видатках та інвестиціях. При від'ємному сальдо податок повертається. Декілька типів операцій виключаються із оподаткування ПДВ: перекази і орендна плата на нерухомість; послуги надані закладами освіти; соціально-культурні послуги; більшість послуг, які надають банки; страхові послуги; некомерційна діяльність організацій суспільного телерадіомовлення; послуги пошти, телефона, телеграфа.

В Італії з січня 1973 року введений податок на додану вартість, який замінив раніше існуючий податок з обороту, і є зараз основним серед непрямих податків. З точки зору оподаткованої бази додана вартість складається з різниці між виручкою, отриманою від продажу товарів та послуг за визначений період, та сумою сплаченою постачальникам сировини і включеної в собівартість вироблених товарів та послуг. ПДВ є пропорційним податком, хоча і з диференційованими відсотковими ставками. Існують чотири ставки ПДВ: мінімальна - 4% (для товарів першої необхідності), а також ставки 9 і 13%, і найбільш поширена - 19%. Вивезення товарів на експорт, міжнародні послуги і пов'язані з ними операції не оподатковуються ПДВ в силу того, що вони не вважаються здійсненими на території країни. Тому міжнародні операції по обміну продукцією оподатковуються в країні призначення. Але на всі операції повинні бути виписані рахунки фактури і вони повинні бути зареєстровані у встановленому порядку. Обов'язки платника полягають в тому, що він повинен стати на облік в бюро обліку ПДВ відповідно до місця проживання (місцезнаходження суб'єкта господарювання). На протязі ЗО днів з моменту початку підприємницької діяльності суб'єкт повинен заявити про це - він повинен заповнити відповідний документ в бюро обліку ПДВ де йому буде наданий реєстраційний номер фірми. Щодо юридичних осіб, то цей реєстраційний номер представляє собою також і податковий код. Про будь-які зміни стосовно елементів, вказаних в декларації про початок підприємницької діяльності, повідомляється в бюро обліку ПДВ не пізніше ЗО днів з моменту їх виникнення. Та ж процедура здійснюється при припиненні діяльності підприємством. В податкових органах є підрозділи, які займаються й питаннями повернення зайво сплачених сум ПДВ.

3.2 Перспективи та основні напрями вдосконалення податкової системи України

Сьогодні в Україні ведуться активні дії по удосконаленню податкової системи України - це обов'язкова умов СОТ Україні для адаптації її до умов європейського бізнесу.

Для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування необхідно вирішити наступні завдання:

1) Удосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань.

2) Поетапне зниження податкового навантаження на національну економіку з урахуванням збалансованості бюджетної системи.

Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі.

3) Зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно.

4) Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків та зборів.

5) Підвищення фіскальної ефективності обов'язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування.

Так в 2010 році указом Президента був запроваджений Податковий кодекс України, передбачивши, зокрема:

- зниження податкового навантаження на суб'єктів господарювання;

- удосконалення процедур адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів);

- запровадження стимулів до модернізації основних фондів шляхом звільнення від оподаткування частини прибутку підприємств, що спрямовується на реінвестування, і збільшення кількості груп основних фондів із запровадженням відповідної диференційованої шкали норм амортизації;

- удосконалення системи рентних платежів у сфері надро- та природокористування;

- єдині підходи до оподаткування діяльності на ринку фінансових послуг;

- удосконалення системи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) та розширення податкової бази.

На сьогодні серед науковців, представників органів влади та фіскальних органів існують різні думки та пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування. Проте більшість з них підтримують прийняття розробленого Урядом проекту Податкового кодексу.

Основною метою проекту Податкового кодексу є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протиріч в діючому на сьогодні законодавстві.

Завдання Кодексу - поліпшення умов ведення бізнесу для сумлінних платників та унеможливлення використання схем для ухилення від оподаткування.

Кодексом з одного боку посилено відповідальність платників за порушення норм податкового законодавства, з іншого - передбачено зниження податкового тиску на сумлінних платників.

Передбачається зниження ставки податку на прибуток з 25 до 20 відсотків, зменшення кількості загальнодержавних податків з 30 до 19, а місцевих податків і зборів з 14 до 5.

Особлива увага приділена стимулюванню інноваційної та інвестиційної діяльності, що є досить важливим кроком в умовах міжнародної економічної інтеграції.

Зокрема, передбачене пільгове оподаткування податками на додану вартість та на прибуток в рамках реалізації інвестиційних проектів. Поліпшення інвестиційного клімату створить перспективи для залучення в країну інвестицій, та, як наслідок, покращить економічний розвиток держави. Крім цього, передбачається скорочення кількості податкової звітності та спрощення системи документообігу.

Тобто, в цілому, прийняття Податкового кодексу адаптує норми податкової системи України до норм ЄС, спрощує ведення бізнесу з точки зору фіскальної складової та має на меті економічне зростання держави, покращення рівня життя її громадян.

Але разом з цим положення проекту Податкового кодексу є незрозумілими. Зокрема, передбачаються податкові канікули на 4 роки для фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з надання побутових послуг, та обсяг доходів яких не перевищує 300 тис.грн. на рік. Ставки єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, в основному, залишаються в межах від 20 до 200 гривень на місяць. І це при тому, що граничні ставки податку з 1999 року, коли був прийнятий Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва ”, жодного разу не переглядались. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати з 1999 року по 2010 рік зріс у дванадцять разів (мінімальна заробітна плата у 1999 році становила 74 гривні на місяць). Слід зазначити, що розмір податку з доходів фізичної особи-найманого працівника, обрахований з середньомісячної заробітної плати по Україні у 2010 році становить близько 290 грн. (2110 грн. * 13,8% (ефективна ставка оподаткування)). Тобто, податкове навантаження на середньостатистичного працівника є у півтора рази вищим, ніж на підприємця-спрощенця. Тому деякі науковці вважають за доцільне встановити наступні граничні розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб в залежності від місця їх реєстрації:

200-300 грн. - для підприємців, зареєстрованих у селах та селищах;

300-500 грн. - для підприємців, зареєстрованих у районних центрах;

500-1500 грн. - для підприємців, зареєстрованих у обласних центрах, містах Києві та Севастополі.

Збільшення ставок єдиного податку не здійснить суттєвого впливу на підприємців, разом з тим дасть змогу значно сприяти посиленню бюджетів місцевого самоврядування.

Крім цього в проекті Податкового кодексу не вдалось реалізувати завдання зменшення суспільної майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно. Науковці вважають, що необхідно запровадити оподаткування об'єктів нерухомості, власниками яких є фізичні особи.

Об'єктом оподаткування при цьому встановити житлові будинки, квартири, садові та дачні будинки, індивідуальні гаражі. Ставки оподаткування встановити у відсотках до місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, за 1 кв.м. При цьому, для соціальної захищеності незахищених верств населення та представників «середнього класу», за доцільне було б звільнити від оподаткування власників квартир загальною площею до 150 кв.м., власників дачних будинків площею до 100 кв.м. та власників індивідуальних гаражів площею до 25 кв.м.

Окрім затвердження Податкового кодексу, КМУ ще в 2009 році затвердило розпорядження про "Про затвердження Національного плану дій з поліпшення адміністрування податків". Основними його напрямками є:

1. Запровадити періодичний перегляд критеріїв ризику діяльності платників податків, які використовуються під час планування перевірок, з метою удосконалення ризикоорієнтованої системи адміністрування податків та адекватного реагування на нові ризики, що з'являються в період економічної кризи.

...