Роль продуктивності праці в економічному зростанні підприємства

Т_к = 8760*4919= 43090440 людино-год.

Т_н = 2002*4919= 9847838 людино-год.

Т_еф= 1201,2*4919= 5908702,8 людино-год.

Коефіцієнт виконання норм

К_вн=% (4.34)

Tр -трудомісткість виробів

К_вн =

2. Продуктивність праці 1-го працюючого ПВП:

Річна продуктивність праці одного працюючого у вартісному виразі:

П_р.п= (4.35)

П_р.п= грн/особу

Річна продуктивність праці одного працюючого у натуральному виразі:

П_р.п= (4.36) П_р.п= тон/особу

Годинна продуктивність праці у вартісному виразі:

П_р.п= (4.36)

П_р.п= грн/люд-год

Годинна продуктивність праці у натуральному виразі:

П_р.п= (4.37)

П_р.п= тон/люд-год

5. Розрахунок фонду оплати праці

Фонд оплати праці робітників визначаємо за прямою відрядною системою оплати праці:

ФОП _відр=Р*N (4.38)

де Р - розцінок за одиницю продукції

N - кількість виробленої продукції у звітному періоді

Розцінок за одиницю продукції визначається за формулою:

Р=Сг*tр, (4.40)

де Сг - середня годинна тарифна ставка, грн.

Сг=С_тр1*К_сер (4.41)

С _тр1 - тарифна ставка 1 -го розряду за важких та шкідливих умов праці

К_сер- середній тарифний коефіцієнт

К_сер = (4.42)

Р_ср - середній тарифний розряд;

Р_м - тарифний розряд менший з двох суміжних;

К_м, К₆ - менший та більший тарифний коефіцієнт;

С _тр1 - тарифна ставка 1-го розряду (за важких та шкідливих умов праці дорівнює 5,2 грн)

К_сер - середній тарифний коефіцієнт;

К_сер = (4,6-4)*(1,5-1,33)+1,33=1,43

Сг= 5,2*1,43 = 7,44 грн.

Р= 7,44*0,92 = 6,85 грн./тону

Звідси основний фонд оплати праці основних робітників-відрядників:

ФОПвід = 6,85*6442000 = 44132132,1 грн.

Загальний фонд оплати праці робітників-відрядників:

ФОП_{від.заг} =ФОПвідр+(ФОП_відр *3_д) ( 4.43)

З_д - розмір додаткової заробітної плати

ФОПвід заг = 44132132,1+0,63*44132132,1 = 71935375,32 грн.

Фонд оплати працівників ПВП:

ФОП_заг =ФОП_заг*К₃, (4.44)

К₃ - коефіцієнт зарплати на обслуговування і управління виробництвом.

ФОП_заг = 71935375,32*1,6 = 115096600,51 грн.

Відрахування на соціальні потреби:

В_соц ⁼ ФОП_заг*Відр (4.45)

В_соц = 115096600,51*0,37 = 42585742,19 грн.

Отже, ФОП з відр. = 115096600,51+42585742,19 = 157682342,7 грн.

Зарплата одного працюючого ПВП за місяць:

З_п = (4.46)

де Ч - чисельність працюючих (базовий період), осіб;

З_п= грн.

2. Показники звітного року

1. Чисельність працюючих :

Чз.в=Чбаз*Іq/Іпп-Чвив (4.47)

де Чб - чисельність працюючих у базовому періоді;

Iq (Іпп ) - індекси зміни обсягів виробництва (виробітку) у звітному році

Чвив -відносне вивільнення працюючих у звітному періоді

Чз.в = 4919*1,17/1,03-70 = 5518 осіб

Річний обсяг виробництва (Р_о.в)

Р _ов = 6442000*1,17 = 7537140 тон

Товарна продукція (Тов)

Тов = 6442000*(77*1,17) = 595240800 грн

2. Використання робочого часу:

Номінальний фонд робочого часу:

Т_н = 2002*5518 = 11046239,09 люд/ год.

Ефективний фонд робочого часу:

Т_сф = 11046239,09*(1-0,4) = 6627743,45 люд-год.

Трудомісткість виробів

t _р= (4.48)

?t_р-індекс зміни норми часу

?t_р = (4.49)

В - виробіток у звітному періоді

?t_р =%

t_р =

Коефіцієнт виконання норм

К_вн =

2. Продуктивність праці 1-го працюючого:

Річна пдуктивність праці одного робітника у вартісному виразі:

ПРП = 595240800/5518= 105183,34 грн./особу

Річна продуктивність праці одного робітника у натуральному виразі:

ПРП = 7537140/5518 =107880,34 тон./особу

Годинна продуктивність праці у вартісному виразі:

ПРП = 595240800/6627743,45 = 87,57 грн./людино-год.

Годинна продуктивність праці у натуральному виразі:

ПРП = 7537140/ 6627743,45 =1,14 тон./людино-год;

Розрахунок ФОП:

С_год= 5,2*1,33 = 6,92 грн.

Р= 6,92*0,893 = 6,18 грн.

ФОПвід = 6,18*7537140 = 46559914 грн

Загальний фонд оплати праці (основний і додатковий) робітників-відрядників:

ФОПвід заг = 46559914 +46559914 *0,62 = 75892659,82грн.

Фонд оплати праці ПВП загальний:

ФОП_заг = 75892659,82*1,6 = 121428255,71 грн.

Відрахування на соціальні потреби:

Всоц = 121428255,71 *0,37= 44928454,61 грн.

В тому числі: в Пенсійний фонд (32%)

В_пекс = 121428255,71 *0,32 = 38857041,83 грн.

На випадок безробіття (2,5%)

В_6езр = 121428255,71 *0,025 = 3035706,39 грн.

На випадок тимчасової непрацездатності (2.5%)

В_непр = 121428255,71 *0,025 = 3035706,39 грн.

ФОП з відр. = 121428255,71 + 44928454,61 = 166356710,33 грн.

Зп =грн

Таблиця 2.4. Показники по труду

Показник	Одиниця виміру	Базовий рік	Звітний рік	Темп росту, %
Чисельність працюючих ПВП	осіб	4919,00	-	112,17
Товарна продукція	грн.	496034000,00	595240800,00	120,00
Річний обсяг виробництва	тон	6442000,00	7537140,00	117,00
Річна ПП 1-го працюючого у вартісному виразі	грн./ос.	100840,41	107880,34	106,98
Річна ПП 1-го працюючого у натуральному виразі	тон/ос.	1309,62	1366,02	104,31
Годинна ПП 1-го працюючого у вартісному виразі	грн/людгод.	83,95	87,57	104,31
Годинна ПП 1-го працюючого у натуральному виразі	тон/люд-год	1,09	1,14	104,31
Загальний ФОП ПВП	грн.	115096600,51	121428255,71	105,50
ФОП основних робітників	грн.	71935375,32	75892659,82	105,50
ЗП 1-го робітника ПВП	грн.	1949,86	1833,95	94,06

У звітному періоду обсяг виробництва зріс на 17%. Підприємством було заплановано найняти робітників - 599 чол.

5. Витрати на виробництво та реалізацію продукції

Калькуляцію собівартості продукції здійснюємо за економічними елементами:

Витрати на одну тону продукції:

Сировина та матеріали 4,2 грн.

Покупні напівфабрикати 5,4 грн.

Паливо 5,1 грн./тону:

Оплата праці: Оп=121428255,71/7537140 = 16,11грн

Відрахування : Від = 44928454,61/7537140 = 5,96 грн

Амортизаційні відрахування: Ав = 51323967,46/7537140 = 6,81 грн

Ремонт: Рем = (23492+184287)/ 7537140 = 0,03 грн.

Інші виробничі витрати: В _інші = Вв *В_інші(%), грн.

Витрати = Вмат + Вн/ф + Впал + ОП. + Від. + АВ + Рем (4.50)

В_інші =(4,2+5,4+5,1+16,11+5,96+6,81+0,03)*0,08 = 4,36 грн.

Виробнича собівартість:

С_вир =Вв+В_інші (4.51)

С_вир = 4,2+5,4+5,1+16,11+5,96+6,81+0,03+ 4,36 =47,97 грн

Позавиробничі витрати:

В_п.в =С_вир*В_п.в(%),грн. (4.52)

В_пв = 47,97*0,05 = 2,4 грн

Повна собівартість:

С_повна =С_вир +В_п.в (4.53)

С _повна = 47,97+2,4 = 50,37 грн

Таблиця 2.5. Витрати на виробництво реалізованої продукції у звітному періоді

Статті калькуляції	Витрати на 1-цю прод-її, грн.	Витрати на весь обсяг, грн.
Сировина і матеріали	4,20	31655988,0
Покупні напівфабрикати	5,40	40700556,0
Паливо	5,10	38439414,0
Оплата праці	16,11	121428255,7
Відрахування на соц. страх	5,96	44928454,6
Амортизаційні відрахування	6,81	51323967,5
Ремонт	0,03	207779,0
Інші виробничі витрати	4,36	32868441,5
Виробнича собівартість	47,97	361552856,3
Позавиробнічі витрати	2,40	18077642,8
Повна собівартість	50,37	379630499,1

Повна собівартість виробленої продукції в цілому по підприємству становить379630499,1, що на одну тону продукції складає 50,37грн.

6. Фінансові результати.

1. Виручка від реалізації продукції:

Вир = Q*Р =Тов (4.54)

Вир = 6442000*1,17*77 = 580359780 грн.

2.Прибуток від реалізації продукції:

Пр=Вир-С_повна -ПДВ (4.55)

ПДВ=П_зоб -П_кр (4.56)

П_зоб = (4.57)

де П_зоб - податкові забов'язання;

П_зоб = 6442000*77*1,17*20/120+293009*20/120+162913*20/120 = 96802617 грн

П_кр = (4.58)

П_кр - пдатковий кредит;

П_кр =грн

ПДВ = 968026617 - 23223795,2 = 76058991,8 грн.

Пр = 580359780 - 379630499,1 -76058991,8 = 124670289,12 грн

3.Податок на прибуток

П_пр.=Приб.*25%,грн. (4.59)

Ппр. = 124670289,12*0,25 = 31167572,28

3.Чистий прибуток

ЧП=Пр-П_пр (4.60)

ЧП = 124670289,12 - 31167572,28 = 93502716,84 грн.

5. Рентабельність продукції:

Р_пр =Пр/С_повна (4.61)

Р_пр = 77 - 50,37/50,37 *100 = 52,87

Таблиця 2.6 Фінансові результати

Показник	Значенн, грн.
Виручка від реалізації продукції	580359780,00
ПДВ	76058991,80
Прибуток від реалізації	124670289,12
Податок на прибуток	31167572,28
Чистий прибуток	93502716,84
Рентабельність продукції, %	52,87

7. Основні техніко-економічні показники.

Рентабельність виробництва

Р_вир = (4.62)

де С_ср - середньорічна вартість ОФ,грн.;

Н _заг - норматив ОК загальний, грн. в день.

Прибуток від реалізації продукції становить 124670289,12 грн. при рентабельності 52,87%.

Чистий прибуток в сумі 93502716,84 грн буде розподілено за такими напрямками: фонд накопичення (40%) 37401086,74 грн, фонд споживання (60%) 56101630,1 грн.

Таблиця 2.7. Основні техніко-економічні показники

Показник	Одиниці виміру	Значення
Обсяг товарної продукції	тон	7537140,00
Товарна продукція	грн.	595240800,00
Середньоічна вартість ОФ	грн.
Середньоспискова чисельність ПВП	осіб
ФОП	грн.	121428255,71
Річна продуктивність 1-го працюючого	тон/чол.	1366,02
Річна продуктивність 1-го працюючого	грн./чол.	107880,34
Середньорічна ЗП 1-го працюючого	грн.	1833,95
Собівартість товарної продукції	грн.	379630499,1
Чистий прибуток	грн.	93502716,84
Рентабельність виробництва	%	14,55

Отже, середньорічна вартість основних фондів склала 626796723 грн. На початок року коефіцієнт спрацювання становив 62,29%, на кінець року - збільшився на 8,57%. Аналіз руху основних фондів виявив тенденцію до зменшення парку обладнання (коефіцієнт приросту склав -0,505%).

Загальний норматив ОК по підприємству склав 16027353,1грн . Аналіз показників ефективності використання ОК свідчить, що коефіцієнт оборотності складає 36,21 обороти при тривалості одного обороту 9,94 дні та коефіцієнт закріплення 2,76 коп/грн За рахунок скорочення тривалості одного обороту на підприємстві відбулося вивільнення ОК в розмірі -1763008,84 грн . Зменшення потреби в ОК склало 11 %.

У звітному періоду обсяг виробництва зріс на 17%. Підприємством було заплановано найняти робітників - 599 чол.

Повна собівартість виробленої продукції в цілому по підприємству становить379630499,1, що на одну тону продукції складає 50,37грн..

Прибуток від реалізації продукції становить 124670289,12 грн. при рентабельності 52,87%. Чистий прибуток в сумі 93502716,84 грн буде розподілено за такими напрямками: фонд накопичення (40%) 37401086,74 грн, фонд споживання (60%) 56101630,1 грн.

СТОВ "Відродження" Казанківського району Миколаївської області

Фінансово-економічна характеристика об'єкта дослідження

Юридичний статус, назва, юридична адреса та повноваження ТОВ.

ТОВ має назву:

«Сільськогосподарське Товариство з Обмеженою Відповідальністю Відродження»

Юридичний статус ТОВ.

Товариство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України.

ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського виробничо-комерційного кооперативу «Відродження»

Юридична адреса:

смт Казанка, вулиця Фрунзе №22, Миколаївської області

В я кості юридичної особи ТОВ має майно відокремлене від майна учасників ТОВ та будь-якої третьої особи, має право від свого імені набувати майнових та не майнових прав і нести обов'язки.

ТОВ має печатку зі своею назвою, форма якої затверджується Зборами Учасників, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знаки для товарів та послуг, бланки, штампи та інші необхідні для здійснення своєї діяльності реквізити.

Цілі та предмет діяльності.

Основною ціллю діяльності ТОВ є отримання прибутку.

Предмет діяльності:

- виробництво сільськогосподарської продукції;

- переробка і реалізація виробленої товариством продукції;

- оптова, роздрібна та комісійна торгівля промисловими та продовольчими товарами, продукцією народних промислів;

- закупівля сільськогосподарської продукції;

- передача, обмін, здача в оренду або під заставу споруд, обладнання, транспортних засобів, інвентаря, сировини і матеріалів;

- роздрібна та оптова торгівля, діяльність через мережу магазинів;

- надання побутових послуг підприємствам, установам і організаціям, а також окремим громадянам;

- випуск, придбання та реалізація цінних папрів.

Розділ ІІІ. Методи підвищення продуктивності праці

3.1 Шляхи підвищення продуктивності праці

Ураховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві охоплюють такі етапи:

1) вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки;

3) розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

4) розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулювання їх виконання;

6) вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві - це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

Розглянемо детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному із названих етапів програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

Вимірювання й оцінювання досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема - вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі - забезпечення достовірності і порівнянності показників. Щоб виміряти продуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції або наданих послуг з витратами на їх виготовлення. Це завдання лише на перший погляд здається простим. На практиці більшість організацій виготовляє значну кількість різноманітної продукції, яку нерідко важко порівнювати і додавати. Універсальні вартісні показники кількості продукції не позбавлені впливу інфляційних процесів, стихійного коливання ринкової кон'юнктури, ними не завжди можна виразити залишки незавершеного виробництва. Ще важче точно підрахувати витрати праці на випуск конкретного виду продукції чи послуг, оскільки звичайно кожний працівник прямо чи непрямо бере участь у виробництві багатьох видів продукції, і розділити між ними витрати праці просто лише для робітників-відрядників.

Слід також постійно мати на увазі, що ресурси, які застосовуються у виробництві, взаємозамінні. Тобто, можна зменшити кількість праці на досягнення певного корисного ефекту за рахунок збільшення кількості використаних засобів виробництва. Продуктивність живої праці при цьому звичайно зросте, але чи одержить від цього користь підприємство, можна сказати, лише розрахувавши продуктивність за багатофакторною моделлю, яка б враховувала витрати і живої, й уречевленої праці. Так само, наприклад, можна замінити більшу кількість менш кваліфікованої праці меншою кількістю вище кваліфікованої. Якщо при цьому корисний ефект виробництва і сумарні витрати на персонал залишилися такими самими, то показник виробітку в розрахунку на кількість витраченого робочого часу зросте (бо підприємство використовує меншу кількість праці), але реальний рівень виробітку залишиться таким самим (бо сумарні витрати на персонал для одержання певного корисного ефекту залишилися такими самими). Тому завданням економіста є використання всіх можливих прийомів і методів для забезпечення достовірності і порівнянності показників продуктивності праці на підприємстві.

Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку резервів підвищення продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою поглядів та вміють бачити перспективу.

Шукаючи й аналізуючи резерви, необхідно також враховувати їх класифікацію за різними ознаками, щоб не обійти увагою жоден з можливих факторів підвищення продуктивності праці. Слід ще раз підкреслити, що значні резерви зростання продуктивності праці приховані не лише в процесі безпосереднього виробництва, а й у процесі його організації та управління.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, необхідно забезпечити узгодження цілей та завдань програми. Для цього потрібно коротко і чітко сформулювати цілі, проран-жувати їх залежно від значення і черговості в часі. План повинен також включати конкретні заходи з реалізації встановлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці заходи. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розроблення критеріїв результативності програми, підрахунок очікуваного економічного ефекту від упровадження передбачуваних заходів. На кожен пункт плану мають бути визначені термін виконання та відповідальні виконавці.

Розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер завжди мусить пам'ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж до ідентифікації цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівників. Тобто в конкретному випадку виграш від підвищення продуктивності праці повинен поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнення, і працівником, який його досягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати щодо зростання продуктивності праці відіб'ються на реалізації їх особистих професійних інтересів.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових етапах, ще до того, як вони стануть надто складними. Вихідним моментом процесу контролю є встановлення конкретних, обмежених у часі цілей, які можна виміряти. У процесі контролю порівнюються фактичні й задані показники продуктивності праці або їх складові, визначається масштаб допустимих відхилень. При значному відхиленні менеджер приймає рішення про регулювання системи. Слід пам'ятати, що контроль у будь-якій справі потрібен лише для того, щоб сприяти досягненню цілей. Надмірний, невдало продуманий контроль може дати небажані наслідки, зокрема спрямувати зусилля працівників на задоволення вимог контролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи контроль, важливо приділити увагу зворотному зв'язку, реальності вимог, заінтересованості працівників, економічності контролюючих систем.

Вимірювання й оцінювання впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити й порівняти ефективність їх упровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Як і на першому етапі, найважливішим завданням економіста тут є використання всіх можливих прийомів і методів для забезпечення достовірності і порівнянності показників. Визначивши найефективніші напрямки роботи щодо підвищення продуктивності, необхідно прийняти відповідні мотивуючі рішення і надалі зосередити увагу саме на цих напрямках.

Отже, управління продуктивністю праці - це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності і будь-якого масштабу, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

3.2 Резерви підвищення продуктивності праці

Резерви росту продуктивності праці - це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення його продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці і керування. Резерви тісно зв'язані з факторами росту продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання зв'язаного з ним резерву - це процес перетворення можливості в дійсність. Існує кілька класифікацій резервів росту продуктивності праці.

По-перше, усі вони поділяються на дві великі групи: резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили) і резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів. До першої групи відносяться всі резерви, зв'язані з організацією умов праці, підвищенням дієздатності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також із забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці. Друга група включає резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури й ін) по потужності і за часом, а також резерви більш ощадливого і повного використання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії й інших оборотних фондів.

По-друге, резерви за ознаками можливостей їхнього використання поділяють на резерви запасу і резерви втрат. Наприклад, недовикористання устаткування за потужністю чи за змінністю роботи, вивчені, але ще не впроваджені передові методи праці, - резерви запасу. Втрати робочого часу, брак, перевитрата палива відносяться до резервів втрат.

У поняття "резерви" включаються також виробничі втрати робочого часу і непродуктивні витрати праці. Виробничі втрати робочого часу - це внутрізмінні і цілодобові простої, прогули і всі не передбачені планом неявки на роботу. Непродуктивні витрати праці - зайві в порівнянні з плановими витрати праці внаслідок нераціонального використання знарядь і предметів праці, порушень установленого технологічного процесу.

За часом використання резерви поділяються на поточні і перспективні. Перші можуть бути реалізовані без істотних змін технологічного процесу і без додаткових капіталовкладень, другі вимагають перебудови виробництва, установки більш досконалого устаткування, капітальних витрат і значного часу на підготовчі роботи.

По місцю виявлення і використання резерви підрозділяються на народногосподарські, галузеві і внутрівиробничі. Народногосподарські включають насамперед більш багаті природні ресурси і їхнє комплексне використання. До галузевого відносяться резерви, використання яких підвищує продуктивність праці працівників галузі в цілому, - спеціалізація підприємств, концентрація і комбінування виробництва, удосконалювання техніки і технології і т.п. Внутрівиробничі резерви росту продуктивності праці мають найважливіше значення тому, що в кінцевому рахунку всі їхні види виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємствах. Крім розподілу на поточні і перспективні, вони поділяються на дві групи: резерви зниження трудомісткості продукції і резерви кращого використання сукупного робочого часу.

Рівень продуктивності праці, як відомо, визначається кількістю продукції, що приходиться на одиницю робочого часу. Але якщо вихідні величини виразити в часі, то продуктивність праці розраховується як відношення фонду робочого часу до трудомісткості продукції:

(3.1)

Це означає, що вироблення продукції прямо пропорційне кількості часу, витраченого на її виробництво, і обернено пропорційна її трудомісткості. Якщо продуктивність праці росте за рахунок збільшення фонду робочого часу, то мова йде про екстенсивний шлях її підвищення, а якщо її ріст забезпечується зниженням трудомісткості, то можна говорити про інтенсивний шлях, тому що зменшення витрат праці на виготовлення продукції відбувається завдяки впровадженню нової техніки, удосконалюванню технології й організації виробництва, інтенсифікації виробничих процесів.

Фонд сукупного робочого часу на підприємстві витрачається частково безпосередньо на виробництво продукції (цим зайняті основні виробничі робітники), частково - на обслуговування і забезпечення основного виробництва допоміжним складом робітників, а також - на організацію і керування виробничим процесом фахівцями і керівниками. Тому, чим вище питома вага основних робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, тим більше буде вироблено продукції, тим вище за інших рівних умов виявиться і загальна продуктивність праці.

Таким чином, поліпшення використання сукупного робочого часу досягається двома шляхами: ліквідацією втрат робочого часу і поліпшенням структури кадрів, тобто підвищенням питомої ваги основних робітників у загальній чисельності працюючих.

Виявлення наявних резервів здійснюється на основі аналізу рівня і динаміки продуктивності праці на окремих ділянках чи виробництва за видами робіт у поточному і попередньому періодах. Основою методики аналізу є порівняння аналізованих показників із плановими. При цьому повинні бути перевірені обґрунтованість планових завдань, у яких могли бути не цілком враховані всі особливості, і умови виробництва в планованому періоді, і його резерви.

Величину резервів росту продуктивності праці при зменшенні трудомісткості можна розрахувати як у відсотках по кожній групі робітників, так і по економії робочої сили. Співвідношення між показниками росту продуктивності праці та зниженням трудомісткості визначається за формулами:

; , (3.2)

де А - відсоток росту продуктивності праці при зниженні трудомісткості на b%;

В - відсоток зниження трудомісткості при рості продуктивності праці на a%

Висновки

Продуктивність -- це ефективність використання ресурсів -- праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації -- під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях кономічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Продуктивність праці -- це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Ми визначили, що продуктивність праці є найважливішим якісним показником використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

1) вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3) розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4) розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

6) вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці. Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема - вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Список використаних джерел

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 248 с.

2. Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

3. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Учебник. - М.: Имфра-М, 1999. - 392 с.

4. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. - М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Рилант, 2000. - 328с.

5. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.

6. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

8. Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. - Мн.: ООО "Новое знание", 2000. - 416 с.

9. Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. - Минск: Высшая школа, 1991. - 270 с.

10. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с

Додатки

Додаток А

ВИХІДНІ ДАНІ	Одиниці виміру	К-сть
1. Річний обсяг виробництва.	Тис. тон
2. Ціна одиниці продукції з ПДВ	Грн/тон
3. Трудомісткість виробів.	Чол - год/т	0,92
4. Середній розряд робіт .		4,6
5. Вартість основних матеріалів.	Грн./тону	4,2
6. Покупні напівфабрикати і комплектуючі .	Грн./тону	5,4
7. Паливо і енергія на технологічні цілі .	Грн./тону	5,1
СТРУКТУРА ВИРОБНИЧО -ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВА
8. Будівлі: їх первісна вартість / % спрацювання 69%	Тис. грн.
9. Споруди: їх первісна вартість / % спрацювання 62%	Тис. грн.
10. Передавальні пристрої: первісна вартість / % спрацювання 78%	Тис. грн.
11. Машини і обладнання: первісна вартість / % спрацювання 57%	Тис. грн.
12. Автомобільний транспорт промисловості / % спрацювання 61%	Тис. грн.

РУХ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
13. Введено технологічного обладнання 2 групи:
1 група:
14. Списано по спрацюванню 2 групи:
3 група:
15.1.Реалізовано зайвих транспортних засобів А 15.2.Реалізовано зайвих транспортних засобів Б
16. Вартість одиниці ( лінійного ) обладнання 3 групи:	Грн.
2 групи:	Грн.
17. Витрати на доставку одиниці обладнання .	Грн.
18. Монтаж та установлення одиниці обладнання .	Грн.
19. Виручка від реалізованих транспортних засобів “A”	Грн.
20. Виручка від реалізованих транспортних засобів “Б”	Грн.
21. В червні почата реконструкція складу балансовою вартістю .	Грн.
22. В листопаді закінчено ремонт автостоянки балансовою вартістю	Грн.
23. Вартість виконаних ремонтних робіт на автостоянці	Грн.
24. На протязі року виконано всіх видів ремонту технологічного обладнання .	Грн.
25.Інтервал поставки .	Дні	мат	н/ф
26. Складська підготовка .	Дні
27. Час на відвантаження при зриву поставки .	Дні
28. Час на транспортування .	Дні
29. Питома вага норм оборотних коштів на формування матеріалів і напівфабрикатів в загальнім нормативі виробничих запасів .		65%
30. Тривалість виробничого циклу .	Дні
31. Час на комплектування і підготовку готової продукції до відвантажування .	Дні
32. Ріст обсягів виробництва у порівнянні з базовим періодом .		17%
33. Скорочення тривалості одного обороту .		1.1%
34. Втрати робочого часу (% від номінального фонду робочого часу ).		40%
35. Чисельність ПВП в базовому періоді .	осіб
36. Відносне вивільнення працюючих в звітному періоді .	осіб
37. Зростання виробітку у звітному періоді	%
38. Розмір додаткової зарплати .		63%
39. Коефіцієнт зарплати на обслуговування і управління виробництвом .		1,6
40. Інші виробничі витрати .		7%
41. Позавиробничі витрати .		5%

Рисунок А1 Методи вимірювання продуктивності праці

Додаток Б

Таблиця Б1. Балансова вартість ОФ та амортизаційні відрахування, грн.

Група ОФ	1 квартал	2 квартал	3 квартал	4 квартал	Разом Аморт.Відрахувань
1 група		2289580,4	2243788,792	2196500,54	2152570,525	8882440,254
на початок		112189439,6	107628526,3
на кінець	112189439,6	109825026,8	105622904,7
2 група			3227368,8	3013079,52	2711771,568	12829837,89
на початок			27117715,68
на кінець		30130795,2	24405944,11
3 група		2382475,2	2239526,688	1977998,83	1859318,897	8459319,612
на початок		37325444,8	30988648,29
на кінець	37325444,8	32966647,11	29129329,39
4 група		6637859,712	5642180,755	4795853,64	4076475,596	21152369,7
на початок	44252398,08	37614538,37	27176503,97
на кінець	37614538,37	31972357,61	23100028,38
Усього		15187533,31	13352865,04	11983432,5	10800136,59	51323967,4

Размещено на Allbest.ru

...