Характеристика та види інвестицій. Методи оцінки інвестиційної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Під інвестиціями розуміють всі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню загальної величини нагромадженого в економіці капіталу. Інвестиції складаються з двох компонентів. Перший з них - це інвестиції в основний капітал, тобто придбання новостворених матеріальних благ, таких, як виробниче обладнання, комп'ютери, будівлі виробничого призначення тощо. Другий компонент - інвестиції в товарно-матеріальні запаси, якими є нагромадження запасів сировини для подальшого використання її у виробничому процесі, а також нагромадження запасів нереалізованої продукції.

До суб'єктів інвестиційної діяльності віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій.

Суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів.

Учасники інвестиційної діяльності - громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.

1. Об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності

Об'єкти інвестиційної діяльності

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

* новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

* цінні папери (акції, облігації та ін.);

* цільові грошові внески;

* науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом: пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств; створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб; придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам; придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами; надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. (ст. 5.)

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою. (ст. 7.)

Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний: подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані: додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції; подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції; сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію. Перелік таких робіт та порядок їх ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України. (ст. 8.)

Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

2. Порядок оцінки ефективності інвестиційних проектів

Важливим чинником посилення інвестиційної активності є поліпшення методів оцінки ефективності проектів при їх експертизі, відборі, конкурсах і виділення капітальних вкладень. Для цього є необхідними наступні заходи.

Програми розвитку виробництва та окремі інвестиційні проекти слід оцінювати за показниками загальноекономічної, бюджетної і комерційної ефективності. Це важливо робити на всіх стадіях, особливо на рівні розробки програм та інвестиційних проектів.

Метою розміщення інвестиційних ресурсів є зростання ефективності інвестицій. Тому по кожному проекту необхідно забезпечити аналіз і розрахунки показників ефективності обсягів проектування та бюджетної ефективності, що відображає чисті доходи федерального і регіональних бюджетів (з урахуванням податкових надходжень до бюджету).

Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність капітальних інвестицій.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних інвестицій характеризує загальну величину їх віддачі. У народному господарстві в цілому і окремих його галузях абсолютна економічна ефективність визначається відношенням приросту національного доходу, чистої продукції (валового доходу) до обсягу інвестицій, що зумовили цей приріст.

Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капітальних інвестицій у підприємствах визначають як відношення приросту прибутку, зумовленого ними, до загального обсягу інвестицій. Для оцінки економічної ефективності здійснюваних інвестицій обчислений коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних інвестицій порівнюють з нормативним, що визначає мінімальний рівень приросту прибутку з розрахунку на грошову одиницю інвестицій. (Встановлено нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних інвестицій у народне господарство - 0,14; у сільське господарство - 0,07).

Рівень абсолютної ефективності капітальних інвестицій характеризує також строк їх окупності. Цей показник обернений до коефіцієнта ефективності інвестицій.

Порівняльну економічну ефективність капітальних інвестицій визначають при виборі найкращого варіанта інвестування із застосуванням показника приведених витрат, який характеризує не лише величину інвестицій, а й розмір наступних виробничих витрат. Приведені витрати - це сума річних виробничих витрат і капітальних інвестицій, приведених до річної розмірності відповідно до нормативного коефіцієнта ефективності. По кожному варіанту капіталовкладень обчислюють приведені витрати, мінімум яких свідчить про найвищий рівень їх ефективності.

На основі приведених витрат розраховують також річний економічний ефект від реалізації відповідного напряму капітальних вкладень. Його визначають на основі порівняння приведених витрат за новим і базовим варіантами капіталовкладень.

Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вкладення здійснюються одноразово у повному обсязі. В іншому випадку, за умов розвинутих ринкових відносин з метою об'єктивної оцінки капіталовкладень необхідно врахувати чинник часу.

Сучасній економічній теорії та практиці відомо чимало методів оцінки інвестиційних проектів, які умовно можна поділити на дві групи: статичні та динамічні.

Статичні методи важливі для малих і середніх підприємств, оскільки вони використовуються для оцінки інвестиційних проектів, що здійснюються у межах одного року.

Динамічні методи, як правили, застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, термін реалізації яких більше одного року. У цьому разі використовується метод обчислення чистої поточної (теперішньої) вартості та внутрішньої норми прибутку.

Відповідно всі зазначені показники умовно можна поділити на дві групи: прості й узагальнюючі (інтегральні). Прості - це показники, що розраховуються не за весь строк повного обороту активної частини основних виробничих фондів, а лише на один рік на основі недисконтних на фактор часу даних. До недисконтних показників відносять строк окупності і норму прибутку. Остання може визначатися за один рік або в середньому за період окупності капітальних вкладень.

Строк окупності - це такий період (у роках), який необхідний для відшкодування капітальних вкладень прибутком, одержаним завдяки здійсненню цього проекту (інвестиційний прибуток - ІП). Його визначають за формулою:

ІП = ПЧ + А,

де ПЧ - чистий прибуток, що визначається як різниця між одержаним прибутком від реалізації продукції (послуг), виробленої завдяки проекту, і податком на прибуток та сплаченими процентами за кредит; А - амортизаційні відрахування на основні фонди, введені в дію в результаті реалізації проекту.

Інвестиційний проект є економічно вигідним, якщо строк окупності значно менший від строку служби активної частини основних виробничих фондів, а також менше від фактично досягнутого строку окупності капіталовкладень у даній галузі.

Економічний зміст показника НБ полягає в тому, що він вказує, при якій частці обсягу реалізації продукції досягається беззбитковість виробництва.

Для обґрунтування ефективності інвестиційних проектів найпоширенішого застосування в практиці оцінки інвестиційних проектів набули такі фінансово-економічні показники, як чиста поточна вартість, внутрішня норма окупності, максимальний грошовий відтік, строк окупності капіталовкладень, норма прибутку, норма беззбитковості.

У цілому ефективність інвестиційного проекту оцінюють через норму його рентабельності, яка є процентним співвідношенням прибутку від реалізації проекту з його вартістю. Ефективність інвестиційних програм і проектів слід оцінювати не дише за терміном окупності і внутрішньою нормою рентабельності, але і сумою ефекту за розрахунковий період.

Необхідно дозволити застосування податкових пільг у разі досить високою загальноекономічної ефективності проектів (до сплати податків) і низькою комерційної ефективності (після сплати податків). Прагнення до повного і жорсткому заборони податкових пільг нерідко призводить до відмови від фінансування і реалізації ефективних проектів.

Розрахунковий період для оцінки ефективності інвестиційних проектів повинен охоплювати період до 10 років.

Бажано відмовитися від необґрунтовано завищеного вимоги про окупність інвестицій у термін не більше 2-х років, так як це призводить до штучного завищення цін продукції (робіт і послуг). З цією метою доцільно змінити підхід до необхідного рівня рентабельності нових проектів, підтримці проектів з досить високою за світовими стандартами рентабельністю 25-40%.

Гостра проблема сучасної науково-технічної політики - збереження і розвиток науково-технічного потенціалу регіонів, використання якого в умовах зростаючої ролі регіональних органів самоврядування дозволить здійснювати регіональні програми структурної перебудови економіки, сприятиме утворенню регіональних «точок» зростання.

У сьогоднішніх умовах регіональна інвестиційна політика повинна націлюватися на підтримку провідних підприємств регіонів, структурну перебудову економіки останніх і максимальне використання їх природного, кадрового та виробничого потенціалу.

3. Оцінка інвестиційних проектів

Ефективність інвестиційного проекту - показник, що відображає відповідність проекту цілям і інтересам його учасників. На сьогоднішній день оцінка ефективності інвестиційних проектів, а саме, вкладень коштів у підприємство, є одним з актуальних завдань керування фінансами.

Існує три базових підходи до оцінки - дохідний, порівняльний і витратний.

Суть інвестування, з погляду інвестора, як власника капіталу, укладається у відмові від одержання прибутку «сьогодні» що б отримати його «завтра». Дуже схоже на надання позички банком. Однак рішення про довгострокове вкладення капіталу повинне опиратися на інформацію, так чи інакше підтверджувальні основні припущення: вкладені кошти повинні бути повністю відшкодовані; прибуток, отриманий у результаті даної операції, повинен бути досить великий, щоб компенсувати тимчасову відмову від використання коштів, а також ризик, що виникає у наслідок невизначеності кінцевого результату.

Комплексна оцінка інвестиційних проектів припускає оцінку фінансової значимості проектів і оцінку їхньої економічної ефективності. Таким чином, особі, що приймає рішення про доцільність здійснення інвестицій, надається вся інформація, що може вплинути на прийняття цього рішення. При цьому форми і зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна.

Вірогідність результатів, отриманих у результаті оцінки проекту, рівною мірою залежить від повноти й вірогідності вихідних даних і від коректності методів, використаних при їхньому аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків мають також досвід і кваліфікація експертів або консультантів. Очевидною представляється необхідність застосування стандартизованих методів оцінки інвестицій. Це забезпечить порівнянність показників фінансової значимості й ефективності для різних проектів.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту, тобто категорії, що відображає відповідність проекту цілям і інтересам його учасників надзвичайно важлива.

Показники комерційної ефективності проекту враховують фінансові наслідки його здійснення для учасника, що реалізує інвестиційний проект, у припущенні, що він виконує всі необхідні для реалізації проекту витрати й користується всіма його результатами.

Оцінка комерційної ефективності проекту виконується на підставі наступних показників ефективності:

- період окупності проекту;

- чистий дисконтований дохід;

- внутрішня норма рентабельності;

- індекс прибутковості.

Бюджетна ефективність оцінюється на вимогу органів державного або регіонального керування. Відповідно до цих вимог може визначатися бюджетна ефективність для бюджетів різних рівнів або консолідованого бюджету.

Основним показником бюджетної ефективності є чистий дисконтований дохід бюджету. Основою для розрахунку показників бюджетної ефективності є сума надходжень у бюджет (включаючи податки, збори й т.п., повернення позик і відсотків по них, дивіденди за акціями, що перебувають у власності регіону) і видатку бюджету (включаючи субсидії, дотації, позики й видатки на придбання акцій).

Оцінка інвестиційних проектів необхідна у випадку:

- пошуку інвесторів;

- вибору найбільш ефективних умов інвестування або кредитування;

- вибору умов страхування ризиків;

- підготовки інвестиційного проекту.

Замовник отримує: звіт на підготовлений інвестиційний проект, що складається з оцінки реалізуємості й ефективності інвестиційного проекту, порівняння різних варіантів інвестиційного проекту.

Оцінка інвестиційного проекту зводиться в загальному випадку до побудови й дослідження деякої економіко-математичної моделі процесу реалізації проекту. Необхідність моделювання обумовлена тим, що при оцінці інвестиційного проекту складний і багатоплановий процес його реалізації доводиться спрощувати, відкидаючи малозначні фактори й акцентувати увагу на більше істотні. У результаті об'єктом аналізу стає не сам проект, а пов'язані з ним матеріальні й грошові потоки. Таким чином, проблема оцінки інвестиційного проекту зводиться до того, щоб «перевести» проектну документацію на мову грошових потоків, а інтереси учасників проекту відбити в розрахункових формулах, що дозволяють оцінювати грошові потоки щодо цих інтересів.

Оцінка інвестиційного проекту проводиться при наявність наступної інформації:

- Матеріали інвестиційного проекту;

- Дані по підприємству, що претендує на реалізацію проекту;

- загальна інформація про компанію;

- балансовий звіт (форма №1) поквартально за досліджуваний період;

- звіт про прибутки й збитки (форма №2) поквартально за досліджуваний період.

Як правило, при оцінці ефективності інвестиційних проектів ключовими питаннями є наступні:

- Рентабельність вкладення коштів у даний проект;

- Строки окупності інвестицій;

- Ступінь і фактори ризику, що роблять визначальний вплив на результат.

Оцінка інвестиційного проекту проводиться виходячи з тої інформації, що втримується в проектних матеріалах, приймаючи її як повну, точну й достовірну. При експертизі інвестиційного проекту завдання зводиться до того, щоб з'ясувати, наскільки вона повна, точна й достовірна.

З погляду законодавства, оцінка ефективності інвестиційних проектів не є обов'язковою, однак кожний інвестор зацікавлений у тім, щоб убезпечити себе від втрати вкладених коштів і одержати достатню для компенсації ризиків прибуток, тому на наш погляд краще перестрахуватися та врахувати усі “за” і “проти”.

Література

інвестиційний капітал окупність

1. Л.С. Кобиляцький “Управління проектами” (Київ, 2002) 198с.

2. Н.Е. Ковшун “Аналіз та планування проектів” (Київ, Центр учбової літератури, 2008) 343с

3. Ю.В. Богоявленська “Проектний аналіз” (Київ, Кондор, 2006) 336с

4. Л.П. Батенко, О.А.Загородніх, В.В.Ліщинська “Управління проектами” (Київ, КНЕУ, 2005) 231с.

5. В.І. Веретеников, Л.М.Тарасенко, Г.І.Гевлич “Управління проектами” (Київ, 2006) 279с.

Размещено на Allbest.ru