Аналіз співвідношення ризику та доходу

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Аналіз співвідношення ризику та доходу

1.1 Сутність і системні властивості ризику

Говорячи про майбутнє, ні про що не можна стверджувати з повною впевненістю. Невідома майбутня вартість акцій, куплених сьогодні; невідомий попит на продукцію, що її планує випускати компанія; невідома фінансова віддача в майбутньому, на яку розраховує молода людина, обираючи собі спеціальність.

Поняття ризику виникло, мабуть, дуже давно. Перші дослідження ризику стосуються азартних ігор. Оскільки бізнес і, зокрема, біржові ігри близькі до азартних, методи і результати цих досліджень згодом були застосовані до різних сторін підприємницької діяльності. Згодом (або паралельно) ризик почав досліджуватися у зв'язку з комерційною й управлінською діяльністю. Це були вже початки досліджень економічного ризику. Відомий економіст Дж. М. Кейнс обґрунтував ідею про те, що у вартість товару мають входити можливі витрати, викликані непередбачуваними обставинами. Він же виділив три основні види ризиків, які доцільно враховувати в економічному житті:

ризик підприємця (позичальника);

ризик кредитора (ухиляння боржника від сплати боргу);

ризик зменшення вартості грошової одиниці (ризик інфляції).

У класичній теорії, сформульованій Дж. Міллем, Н.І. Сеніором, ризик визначається як збиток, завданий здійсненням обраного рішення.

Відповідно до неокласичної теорії ризику, розробленої у 30-ті роки А. Маршаллом і А. Пігу, підприємство, що працює в умовах невизначеності, має керуватися двома критеріями:

розмірами очікуваного прибутку;

величиною його можливих коливань.

Останнє є не що інше, як кількісна характеристика ризику.

Економічна поведінка людей, відповідно до неокласичної теорії, зумовлена концепцією граничної корисності. Вірний прибуток корисніший за очікуваний того ж розміру, але пов'язаний з можливими коливаннями. А. Маршалл зробив висновок про те, що невигідно битися об заклад, грати в лотерею, брати участь в азартних іграх, тобто, з його погляду, невигідною є діяльність в умовах великого ризику. Незважаючи на те що все життя і діяльність людей відбувається в умовах невизначеності, яка породжує ризик, серед дослідників до сьогодні немає єдиної думки щодо визначення ризику. Наведемо найпоширеніші з них.

Ризик -- це можлива невдача.

Ризик -- це непевність у можливому результаті.

Ризик -- це загроза несприятливого результату.

Ризик -- це можливість відхилення від мети, заради якої приймається рішення.

Для підприємницького ризику вживаються визначення:

Ризик -- це ймовірність загрози втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.

Наведені визначення показують багатоплановість ризику. Ми будемо дотримуватися такого.

Ризик -- це об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає ступінь досягнення очікуваного результату.

У цьому визначенні варто звернути увагу на узагальнені ситуації, у яких може виявлятися ризик: невизначеність, випадковість і конфліктність. Немає цих ситуацій -- немає і ризику. Під конфліктом може розумітися змагання, суперечка, воєнні дії, але стосовно підприємництва -- конкуренція. Об'єктивність ризику полягає у тому, що він існує незалежно від суб'єкта, на якого він спрямований, суб'єктивність відбивається в його різній оцінці кожним індивідуумом.

Економічний ризик -- це ризик, що виникає у сфері економічних відносин, тобто відносин, що виникають при купівлі-продажу товару або послуг на ринку.

Економічні суб'єкти ринкової економіки виступають як продавці й покупці, виробники й споживачі. З огляду на це як синоніми економічного ризику часто використовують поняття господарського і підприємницького ризику.

У бізнесі давно зрозуміли, що підприємництва без ризику не буває. Дуже добре сказав з цього приводу О. Уайльд: «Хто намагається проникнути глибше поверхні, той іде на ризик». Більше того, ризик став однією зі складових успішного бізнесу, на який бізнесмени мають право відповідно до законодавства всіх цивілізованих країн.

Перейшовши на шлях ринкових відносин, відповідні поправки до законодавства прийняла й Україна. Підприємницьку діяльність в Україні регулюють чотири основні документи: Конституція, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс і закон «Про підприємництво».

У Цивільному кодексі відзначено, що підприємницькою є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг особами, зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку. Із законодавства випливають дві основні риси підприємництва: самостійність осіб, що вирішили зайнятися бізнесом, і ризиковий характер бізнесу. Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності, а узагальнено -- особа, що приймає рішення (ОПР), одержала право на ризик. Цікаво розглянути юридичне тлумачення ризику, оскільки у разі порушення законодавства набирає сили саме юридичне його розуміння. У юридичному розумінні ризик відображає наявність факторів невизначеності в діях ОПР. Тому в юридичній літературі панує негативне ставлення до ризику, але в той же час йому приділяється досить багато уваги і застосовується чіткіша термінологія.

При правовому регулюванні господарського ризику слід виходити з необхідності формування для підприємства спеціального резервного фонду за рахунок прибутку, з якого можна покривати збитки, що виникають унаслідок ризикових рішень. Ризик на рівні верхньої межі резервного фонду є вже надмірним. Крім того, якщо підприємство має можливість своїм коштом або принаймні за рахунок короткострокового банківського кредиту покрити збитки (чи недоотриманий доход), то санкції можуть і не застосовуватися. Рішення з елементами ризику слід відображати у плані підприємства. Однак якщо збитки прогнозуються дуже великі, то план необхідно затверджувати у вищих інстанціях або з ним мають ознайомитися зацікавлені особи. Таким чином, ризик -- об'єктивна реальність, яку необхідно враховувати під час планування діяльності в майбутньому.

1.2 Ризикотвірні чинники

Вважається, що для виникнення економічного ризику повинні мати місце такі умови:

Наявність невизначеності й випадковості, тобто відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень.

Зрілість економіки. За низького рівня виробництва на душу населення розвиток економіки практично детермінується стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення.

Активне керівництво і регулювання економікою.

Існування матеріальної зацікавленості в кінцевому результаті прийнятих рішень, наявність стимулів.

І, нарешті, ризик може створюватися штучно, наприклад через азартні ігри.

Причини виникнення економічного ризику

Конкретних причин підприємницького ризику безліч. Так чи інакше вони завжди мають місце, саме тому підприємницький ризик неминучий. Розрізняють зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на рівень ризику.

Зовнішні фактори -- це ті умови, які не можна змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

Факторами прямого впливу є:

зміна законодавства, що регулює економічні відносини партнерів;

непередбачувані дії органів державного управління і самоврядування;

рекламації і штрафи за браковану продукцію;

витік конфіденційної інформації;

необґрунтовані чутки;

порушення зобов'язань за угодами;

інфляція;

зміна податкової політики;

зміна цін;

конкуренція;

корупція і рекет;

форс-мажорні обставини (стихійні лиха, аварії, смерть керівника або провідних спеціалістів, раптова поява сильних конкурентів, вороже ставлення уряду і преси).

Варто звернути увагу на конкуренцію. У літературних джерелах відзначається, що близько чверті банкрутств відбувається внаслідок конкуренції. Вона створює механізм економічного змагання, змушує підприємців переглядати свою стратегію. Особливо слід звернути увагу на несумлінну конкуренцію:

Факторами непрямого впливу є:

політична ситуація;

міжнародна обстановка;

економічна нестійкість країни діяльності;

інфляційні процеси в країні діяльності;

стихійні лиха;

науково-технічний прогрес.

Внутрішні фактори -- це фактори, зумовлені діяльністю фірми, їх поділяють на: стратегію фірми; принципи діяльності фірми; ресурси і їх використання; якість і рівень використання маркетингу.

Серед конкретних внутрішніх факторів виділяються: некомпетентність співробітників; несумлінність; недбайливість; витік конфіденційної інформації; якість продукції і послуг, прорахунки в організації виробничого процесу; аварії на підприємстві й поломки устаткування; помилки у визначенні попиту; взаємини з партнерами.

В умовах України є своя специфіка причин економічного ризику. Тут на перший план виступають:

необов'язковість і безвідповідальність суб'єктів господарювання усіх видів;

суперечливість законодавства;

високий рівень інфляції;

відсутність реального господарського права;

недієздатність правоохоронних органів;

перевага політичних інтересів над економічними;

роздутий управлінський апарат;

нестійке податкове законодавство.

1.3 Класифікація ризику

З розвитком і ускладненням соціальних і економічних процесів з'являється дедалі більше нових видів і типів ризиків. Постала потреба їх класифікації. Складність класифікації економічних ризиків полягає як у їх різноманітті, так і в широті прояву. Очевидно, саме цей факт не дозволив дотепер розробити чіткої системи класифікації. Найзагальніші принципи класифікації дають змогу виділити:

ризики, пов'язані з господарською діяльністю; *

ризики, пов'язані з особистими якостями підприємця;

ризики, пов'язані з нестачею інформації про стан зовнішнього середовища.

Далі слід виділити різноманітні принципи класифікації, в основу яких покладено цілі, що їх мають на меті при вивченні ризиків, незалежно від видів діяльності. Виділяють такі групи ризиків:

Щодо масштабів вирішуваних завдань розрізняють ризик глобальний (наприклад, на рівні держави чи регіону) і локальний (наприклад, на рівні підприємства чи компанії).

За сферою виникнення: зовнішні і внутрішні; обидва види ризиків мають власну велику класифікацію.

За рівнем прийняття рішень: макроекономічні (глобальні) і мікроекономічні (локальні).

Щодо аспекту прояву: психологічні, соціальні, медико-біологічні, юридичні і т. п.

За типом: раціональні (обґрунтовані), нераціональні (необґрунтовані), авантюрні (азартні).

Щодо кількості людей, що приймають рішення: індивідуальні, групові, масові.

Щодо ситуації: стохастичні (на умовах ймовірності виникнення), невизначені (на умовах невизначеності) і конкурентні (на умовах конфлікту чи конкуренції).

За тривалістю дії: короткочасні й постійні.

За рівнем втрат: мінімальні, середні, оптимальні, максимальні або припустимі, критичні, катастрофічні.

За ступенем правомірності: правомірні (виправдані) і неправомірні (невиправдані).

За можливістю страхування: ризики, від яких можна страхуватися й ризики, від яких не можна страхуватися.

Видові: пожежі, збої комп'ютерів, стихійні лиха, техногенні аварії, інфляція і т. д. і т. п.

Щодо об'єктивності: з об'єктивною ймовірністю, суб'єктивною ймовірністю та з суб'єктивно-об'єктивною ймовірністю.

Щодо часу прийняття рішень: випереджувальні, своєчасні і запізнілі.

Щодо можливого фінансового результату: чисті і спекулятивні. Чисті ризики передбачають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики передбачають можливість одержання як доходу, так і збитку. Звідси випливає, що всякий підприємницький ризик є спекулятивним.

Щодо врахування тимчасового фактора: статичні і динамічні. Статичні -- це ризики втрати реальних активів унаслідок завдання шкоди власності, а також втрати доходу через недієздатність організації. Такі ризики практично завжди пов'язані з втратами для економічної діяльності (стихійні лиха, злочинні дії, прийняття несприятливого законодавства, недієздатність ключових фахівців і т.д.)

Динамічні - це ризики непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачуваних обставин. Такі ризики, залежно від обставин, що склалися, можуть нести в собі або прибуток, або втрати.

Градація ризиків за будь-якої класифікації різноманітна. Окремі види ризиків можуть перетинатися, доповнювати, бути складовими одне одного. Економічний ризик може включати політичний чи підприємницький, а підприємницький -- економічний, фінансовий -- валютний і т. п. Усе залежить від того, який ризик у конкретному аналізі розглядається як чільний.

Окремо розглядають сукупність ризиків у роботі біржі, митниці, банку, туристичної фірми, торгового підприємства і т. п. Сьогодні саме таким видам ризиків присвячено значну кількість досліджень.

1.4 Сприйняття ризику

ризик психологічний маслоу

Згідно з теорією особистості й особистісного зростання, розробленою одним із засновників так званої гуманістичної психології А.Маслоу, всім індивідуумам притаманні не лише фізіологічні, але й психологічні потреби. До переліку психологічних потреб належить потреба безпеки. Вона відіграє найважливішу роль у розумінні психологічного підґрунтя сприйняття ризику.

Потреба безпеки має власну внутрішню структуру: вона включає не лише забезпечення фізичної безпеки, а у також досягнення почуття захищеності від фізичних та емоційних загроз.Потреба емоційної безпеки значною мірою визначає сприйняття ризику.

У дослідженні психологічних аспектів ризику слід брати до уваги вивчений Маслоу феномен, названий ним комплексом «Йони» Цей термін характеризує відмову людини від діяльності, яка б реалізовувала всі здібності людини. Подібно до біблійного пророка Йони, який намагався уникнути відповідальності за пророцтва, більшість людей дійсно не бажають максимально використовувати свої здібності. Замість того, щоб наслідувати цілі, для досягнення котрих вимагається повнота власного розвитку, вони обирають помірність і обмеженість у цілях. Помірність дає їм відчуття безпеки, коли не потрібні ні особливі інтелектуальні зусилля, ні відповідальність за прийняття рішень, ні спроби перебороти спокуси заміни власних смаків і суджень зовнішніми (соціальними) стандартами. Комплекс «Йони» призводить до того, що звичайна людина, обираючи безпеку навіть перед невеликим ризиком, стає істотою з пригніченими або притамованими здібностями і талантами.

Психологічна теорія прийняття рішень вивчає цікаві проблеми про те, як впливають особисті риси ОПР на прийняття рішень, обтяжених ризиком. Цьому присвячена велика кількість праць.

Є люди несхильні до ризику, схильні до ризику і нейтральні до ризику.

Пристосуватися до ризику можуть допомогти дії, що знижують ймовірність небажаних подій чи величину потенціальних збитків або впливають на розподіл наслідків ризику серед суб'єктів господарської діяльності чи суспільства в цілому.

Розрізняють внутрішнє та зовнішнє пристосування особи до ризику.

Зовнішнє пристосування (інтравертність) до ризику полягає у спробі суб'єкта ризику певним чином модифікувати зовнішнє середовище, щоб дістати деякі переваги. Йдеться про маневрування ресурсами, маніпулювання поводженням контрагентів (партнерів) при укладенні угод.

Внутрішнє пристосування (екстравертність) до ризику є характерним для осіб які не дуже вірять у можливість контролю над зовнішнім середовищем та безпосереднього впливу на нього. Їх основний інструмент - це збір додаткової інформації виграш у часі, підключення своїх керівників до процесу прийняття відповідальних рішень, генерація нових альтернатив.

1.5 Кількісний аналіз ризику

У процесі керування ризиком особливий інтерес становить механізм оцінки ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо приймати адекватні рішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до оцінки ризику -- якісний і кількісний.

Завдання якісної оцінки ризику -- визначити можливі види ризику, оцінити принциповий ступінь їх небезпеки і виділити фактори, що впливають на рівень ризику. Як правило, якісний аналіз підприємницького ризику проводиться на стадії розробки бізнес-плану. У повсякденному житті свої власні ризики люди найчастіше оцінюють на якісному рівні.

Кількісна оцінка ризику полягає у приписуванні ризику числового значення. Кількісна оцінка ризику значно складніша. Вона визначається:

видом аналізованої діяльності,

постановкою проблеми,

перевагами ОПР,

ставленням ОПР до ризику,

доступністю інформації, що характеризує ризик,

кількістю часу, відведеного для ухвалення рішення,

професійною підготовкою ОПР,

факторами, що створюють ризик.

Серед останніх виділяють контрольовані і неконтрольован.

Контрольовані повинні виявлятися на етапі якісної оцінки і піддаватися контролю, після чого ризик, як такий, знімається. Якщо можна усунути ризик, навіщо ж ризикувати? Ризикову ситуацію створюють неконтрольовані фактори, тобто непідвладні зацікавленій стороні.

Неконтрольовані фактори поділяються на невизначені і випадкові. Для невизначених факторів ймовірнісні судження про них відсутні. У кращому разі можливі наслідки підтверджуються заданням діапазонів зміни їхніх числових значень.

До випадкових факторів належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти -- математичні очікування і дисперсії.

Якщо ризик створюється невизначеними факторами, кількісна оцінка його надзвичайна тяжка. У цьому випадку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю; класична теорія ігор, теорія статистичних рішень і ряд інших методів, що утворюють загалом теорію дослідження операцій.

Якщо ж ризик створюється випадковими факторами, питання про те, що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної задачі.

Сьогодні зустрічаються різні підходи до кількісної оцінки ризику. У загальному випадку такі методи поділяються на об'єктивні і суб'єктивні Об'єктивні -- це ті, котрі використовують характеристики випадкових процесів, отримані на основі даних, що не залежать від думки конкретної особи. Суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику.

Серед кількісних методів виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному вираженні.

В абсолютному вираженні ризик вимірюється іменованими величинами, наприклад, частотою чи розмірами можливих збитків у грошовому еквіваленті. У відносному вираженні ризик вимірюється різними безрозмірними показниками, що є відношеннями двох чи кількох іменованих величин.

Тривала практика діяльності людства в умовах ризику привела до усвідомлення того, що неможливо запропонувати єдину міру ризику, застосовну для усіх випадків. У практичних ситуаціях, особливо в умовах доступності різних видів інформації, корисно проаналізувати кілька видів оцінки ризикової ситуації і вибрати найбільш прийнятний варіант, зваживши всі показники ризику.

Размещено на Allbest.ru