Основний та оборотний капітал в економічній теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеська юридична академія

Соціально-правовий факультет

Кафедра Основ економічної теорії

Курсова робота

Основний та оборотний капітал в економічній теорії

Студентки 1 курсу

денної форми навчання

Куриленко Вероніки Олександрівни

Науковий Керівник Редіна Є.В.

Одеса 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічний зміст поняття «капітал»

1.1 Виникнення капіталу

1.2 Сутність капіталу

1.3 Види капіталів

Розділ 2. Вплив капіталу на підприємство

2.1 Створення власного обсягу капіталу підприємством

2.2 Принципи формування капіталу підприємством

2.3 Фінансовий леверідж

Розділ 3. Шляхи удосконалення основного і оборотного капіталу

3.1 Система заходів які забезпечують стабільність і розвиток функціонування капіталу

3.2 Послідовна державна політика щодо стимулювання основного і оборотного капіталу

Висновки

Список літератури

Вступ

В наш час багато людей починає цікавитись капіталом, як фактором виробництва, як економічною категорією товарного виробництва, матеріальною основою підприємства, економічним ресурсом. Причина тому, заключається в розвитку сучасної цивілізації.

Капітал - категорія економічна. Вплив її на розвиток суспільства відомий від часу зародження й розвитку в світі економічних устроїв. Однак наука ще не розкрила його роль і вплив на економічний розвиток конкретного суспільства в умовах глобалізації. Щоправда, спроби зробити Це були.

У ХХI столітті з'явилися нові погляди на сучасний економічний і політичний розвиток людини та її мислення. Змінилися функції капіталу. Виникли нові проблеми, які потребують невідкладних відповідей.

Завданнями даної курсової роботи є: з`ясувати, сутність основного і оборотного капіталу, чому він має велике значення для економіки. Визначити роль поділу капіталу на основний і оборотний, постійний і перемінний.

Об`єктом курсової роботи є основний та оборотний капітал, що перебуває у сфері обігу. Предметом курсової роботи є діяльність з удосконалення основного і оборотного капіталу.

Мета курсової роботи полягає в аналізі сутності капіталу, вивченні причин і способів його стабільності та розвитку.

Розділ 1. Економічний зміст поняття «капітал»

1.1 Виникнення капіталу

Капітал - це одна з найбільш проблемних категорій, дослідження якої економісти проводили на основі існуючих господарських відносин, чим і пояснюється різноманітність поглядів на сутність капіталу. Перша спроба дати наукове тлумачення капіталу була зроблена ще в Стародавній Греції, проте значення в бухгалтерському обліку капітал набув пізніше: з початком відображення його в облікових записах [7].

Перша спроба наукового аналізу капіталу була зроблена Аристотелем (384-322 рр. до н.е.), який ввів термін “хремастика”, що походить від слова chrмmata” - майно, багатство. Під хремастикою Аристотель розумів діяльність, спрямовану на отримання прибутку та накопичення багатства, на відміну від економіки - як діяльності, спрямованої на придбання благ для дому та держави. При цьому першу форму організації господарства Аристотель вважав неприродною. На його думку, гроші призначені лише для обміну і не можуть породжувати нові гроші. Більше того, саме з винаходом грошей відбуваються

Капітал виникає на основі розвитку товарно - грошових відносин і їх протиріччя.

Гроші - останній продукт товарного обігу і перша форма прояву капіталу , опосередкована другою стороною праці .

Вартість робочої сили - категорія першого рівня економічної системи . Змінний капітал , прибуток - категорії другого рівня. Якщо перша сторона праці виявляється у відшкодуванні вартості спожитих засобів виробництва і відтворенні робочої сили , то друга - у створенні доходу , виявленні при цьому творчої ініціативи , організаторських та інших здібностей підприємця , який приводить в рух капітал і використовує здатності робочої сили створювати додаткову вартість , перетворюючись в прибуток. Капітал виробляє все більшу масу товарів , обтяжених додатковою вартістю . Розширене відтворення періодично досягає такого рівня , коли вироблені товари не знаходять збуту , а виробництво стикається з низькою купівельною спроможністю людей [1].

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.

Історія розвитку економічної науки засвідчує існування різних підходів до визначення сутності та структури капіталу, у тому числі:

1. Предметно-функціонального підходу, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу з метою одержання доходу.

У межах цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові. При цьому підкреслюється особливе місце капіталу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, похідним характером формування та роллю, що опосередковується.

2. Соціально-економічного підходу, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія - специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Особливістю соціально-економічного підходу є прагнення охарактеризувати суспільно-економічну сутність капіталу в органічному взаємозв'язку з економічними відносинами та виявити джерело самозростання вартості.

3. Часової концепції капіталу, заснованої на порівнянні корисності благ у різний час та виведенні доходу з певних властивостей останнього. Згідно з цим підходом цінність теперішніх благ (за незмінності інших умов) завжди перевищує цінність таких самих благ у майбутньому. Відтак дохід на капітал має місце за умови обміну товарів поточного і майбутнього споживання [18].

Загальновизнано, що капітал є складною динамічною субстанцією, яка постійно змінює свої форми. Відтак розуміння капіталу постійно розширюється, виходячи за межі свого початкового змісту. У сучасній економічній літературі набули поширення такі категорії:

І. Людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професійна підготовка, здоров'я, природні здібності і творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а і як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які є більш прибутковими, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва. Інвестиціями в людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку працівників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюються потенційним доходом, який він може приносити власнику.

II. Інтелектуальний капітал - нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

У сучасній економічній літературі розрізняють інтелектуальний капітал суспільства (сукупність знань, досвіду, зв'язків та інформації, що використовуються на рівні суспільства в цілому і є провідним чинником зростання національного доходу постіндустріального суспільства), інтелектуальний капітал окремої компанії (сукупність активів, заснованих на інтелектуальних здібностях працівників компанії, що реалізуються у процесі інноваційної діяльності та збільшують її ринкову вартість) та інтелектуальний капітал окремого індивіда. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

III. Соціальний капітал - капітал, втілений у якості соціальних зв'язків та відносин, заснованих на довірі як концентрацій очікувань та зобов'язань, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей. На відміну від матеріалізованого фізичного капіталу та невіддільного від індивіда людського капіталу, соціальний капітал існує лише у відносинах між людьми. Його об'єктивною основою є мережі соціальних зв'язків, які використовуються для інформації, навчання, формування правил поведінки та репутації, заснованих на порядності, надійності, послідовності, лояльності, чесності, відкритості, дотриманні загальновизнаних морально-етичних цінностей [12].

Теоретичне осмислення капіталу в історії економічної думки:

1. Ототожнення капіталу з грошима (золотом, сріблом).

Прихильники: Меркантилісти (XV-XVIII ст.).

2. Ототожнення капіталу із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких з природою (землею) забезпечує приріст чистого продукту.

Прихильники: Фізіократи (друга половина ХVПІ ст.).

3. Капітал як частина призначених для подальшого виробництва запасів, від яких очікують отримати дохід.

Прихильник: А. Сміт (1723-1790).

4. Капітал - фактор виробництва (уречевлені матеріальні блага, засоби виробництва), який сприяє створенню та розподілу національного доходу.

Прихильник: Ж.Б. Сей (1767-1832).

5. Капітал - попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці, призначених для виробництва (заощадження, які споживаються у процесі виробництва).

Прихильник: Дж. С. Мілль (1806-1873).

6. Капітал - само зростаюча вартість ( вартість, що приносить додаткову вартість); виробничі відносини капіталістичного способу виробництва, засновані на експлуатації та монопольному привласненні капіталістами оплаченої праці найманих робітників.

Прихильник: К. Маркс (1818-1883).

7. Капітал - сукупність проміжних продуктів, що створюються на окремих стадіях "непрямого шляху" виробництва. Акцент на зв'язку дохідності капіталу з властивостями часу.

Прихильник: Б. Бем-Баверк (1851-1919).

8. Капітал - сукупність речей, що формують передумови виробництва. Головна його властивість - здатність приносити дохід, який залежить від продуктивності факторів виробництва та відносної рідкісності, що випливає з тягаря утримання

Прихильник: А. Маршалл (1842-1924).

9. Капітал - фундаментальна основа виробництва, запас виробничих благ, які володіють фізичною продуктивністю

Прихильник: Дж.Б. Кларк (1847-1938).

10. Капітал - багатство, здатне приносити дохід. Перетворення багатства на капітал зумовлено перевищенням доходу від капіталовкладень над банківським відсотком.

Прихильник: Дж.М. Кейнс (1883-1946).

11. Капітал - "фонд купівельної сили", що служить для придбання засобів виробництва, здатних забезпечити науково-технічний прогрес суспільства

Прихильник Й. Шумпетер (1883-1950).

12. Капітал - дисконтований дохід, будь-яке благо, яке приносить дохід своєму власникові незалежно від сфери застосування та характеру діяльності

Прихильник: І. Фішер (1867-1947) [3].

1.2 Сутність капіталу

основний оборотний капітал

Капітал, як і будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст та суспільну форму. В їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії.

Капітал -- система відносин економічної власності при капіталізмі, за яких знаряддя праці та інші об'єкти власності дають змогу власникам знарядь привласнювати частину чужої неоплаченої праці у всіх сферах суспільного відтворення.

Визначальна роль у пізнанні сутності цієї економічної категорії належить характеристиці суспільної форми, відносинам економічної власності. Саме тому "капітал -- це не річ, а певне суспільне, належне певній історичній формації суспільства, виробниче відношення, яке представлене в речі й надає цій речі специфічного суспільного характеру".

Засоби виробництва (у тому числі земля) певною мірою були знаряддям привласнення неоплаченої праці і за так званого "соціалізму". Формально у країнах колишнього СРСР була проголошена суспільна власність на засоби виробництва, але фактично вони були монопольно узурповані бюрократичною верхівкою партійного, радянського і державного апарату, тому ступінь експлуатації у сфері виробництва був вищим, ніж у розвинутих країнах [16].

Отже, з погляду суспільної форми глибинна сутність капіталу (як діалектична єдність речового змісту і суспільної форми) конкретизується в антагоністичній суперечності між власниками засобів виробництва та інших об'єктів власності (меншість) і найманими працівниками (більшість).

До цієї системи безпосередньо не належить лише дрібнотоварний сектор економіки, але опосередковано (через систему цін, контрактів, кредитні відносини тощо) вій теж підпорядковується різним формам капіталу. В останні десятиліття з системи виробничих відносин почали виходити тисячі народних підприємств, викуплених трудовими колективами багатьох кооперативів. Крім того, така система наповнюється демократичним змістом унаслідок перетворення частини дрібних акціонерів у часткових співвласників.

Залежно від рівня розвитку продуктивних сил, ступеня усуспільнення виробництва та праці, організованості найманих працівників, соціально-економічної політики держави, соціальної спрямованості дій капіталу та інших факторів антагоністична суперечність може послаблюватись, еволюціонувати від фази конфлікту до фази власне суперечності. Це виражається у періодичному затуханні або навіть відсутності у певний проміжок часу економічних і політичних виступів трудящих проти існуючої системи, послабленні страйкової боротьби, як це було наприкінці XX ст. Проте на початку XXI ст. такі виступи у багатьох розвинутих країнах знову посилились. Антагоністичну суперечність також частково послаблює залучення найманих працівників до управління виробництвом і власністю (а отже, і капіталом), упровадження такої форми заробітної плати, як участь у прибутках та ін. Особливу роль у цьому процесі відіграє розвиток державного капіталу (власності), в якому поєднуються національні, колективні капіталістичні інтереси [4].

В економічні теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу:

1. Предметно-функціональний підхід. Згідно з ним капітал ототожнюється з накопиченою працею, тобто всім тим, що використовується у виробництві, з метою виготовлення реалізованої продукції і отримання прибутку. Так, Д. Рікардо вважав, що капітал - це засоби виробництва, А. Маршалл зараховував до капіталу всі речі, які створюють передумови виробництва. Аналогічні підходи існують і в сучасні економічні науці (П. Самуельсон).

2. Монетаристський (грошовий) підхід. Капітал тут досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід його власникові у вигляді відсотків. Прихильники монетаристської концепції виходять з того, що капітал - це гроші або їх замінники - кредитні гроші, які пов'язані з отриманням доходу.

3. Соціально-економічний підхід. Згідно з ним, капітал К. Маркса трактується як економічна категорія, як специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов [8].

Сутність капіталу характеризується різними термінами - “гроші”, “цінність”,“багатство”, “засоби виробництва”, “ресурси”,“само зростаюча вартість”, “фактор виробництва”, “фонд купівельної сили” та ін. Капітал трактується також як запас певних матеріальних або нематеріальних благ (таких як людські здібності, освіта тощо), і як фактор виробництва.

Розглянувши еволюцію поглядів економістів на трактування категорії “капітал” виявлено багатогранність даної категорії. Підтвердженням цього є різноманіття тверджень щодо сутності капіталу представників різних економічних шкіл та напрямів. Проте така різноманітність обумовлена часовими рамками, відповідними умовами господарювання,існуючими господарськими відносинами,рівнем розвитку економіки та суспільства в цілому.

Отже,погляди на капітал на кожному етапі розвитку економічної думки відмінні, але всі вони єдині в одному: капітал асоціюється із здатністю приносити дохід. Таким чином, дослідження поглядів на категорію “капітал“ у історичній ретроспективі стало передумовою для подальшого вивчення сутності капіталу у працях сучасних економістів для порівняння змін та еволюції поглядів на дану категорію [2].

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, необхідно, у першу чергу, виділити такі його характеристики:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва. В економічній теорії виділяють три основні фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність виробничих підприємств: капітал; землю та інші природні ресурси; трудові ресурси. У системі цих факторів виробництва капіталу належить пріоритетна роль, оскільки він об'єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід. У цій своїй якості капітал може виступати від виробничого фактора -- у формі позикового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а в фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Він забезпечує необхідний рівень цього добробуту як у поточному, так і в перспективному періодах. Споживаюча в поточному періоді частина капіталу виходить із його складу, будучи направленою на задоволення поточних потреб його власників (тобто перестаючи виконувати функції капіталу). Накопичена частина покликана забезпечити задоволення потреб його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень їх майбутнього добробуту [5].

1.3 Види капіталів

З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками: належність підприємству; джерело мобілізації фінансових ресурсів; національна належність власників капіталу; форма власності; організаційно-правова форма; строковість залучення капіталу; форми перебування в процесі кругообігу об'єкт інвестування; рівень ризику; правові норми використання; характер використання у виробничому процесі.

За належністю підприємству розрізняють власний і залучений капітал. Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Власний капітал - це частка активів підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб'єктів господарювання. Позичковий капітал - це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити,емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний, так і позичковий капітал може бути сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать:нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані внаслідок від реструктизації активів. До зовнішніх - внески засновників і безповоротна фінансова допомога.

За національною належністю власників капіталу, що надають його в господарське користування, розрізняють: національний та іноземний капітал.

За формою власності розрізняють капітал: приватний і державний. Ця класифікація використовується у процесі формування статутного фонду підприємства.

За організаційно - правовою формою залучення капіталу виділяють акціонерний, пайовий та індивідуальний. Акціонерний капітал формується підприємствами, що створені у формі акціонерних товариств відкритого та закритого типу. Пайовий капітал формується при створенні товариств з обмеженою відповідальністю

Залежно від строку ,на який залучається капітал: довгостроковий та короткостроковий. Довгостроковий капітал складається із власного капіталу, а також із позичкового капіталу зі строком використання більше одного року.

Капітал характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але й багатоманітністю образів, в яких він виступає. Під загальним поняттям "капітал" розуміють різноманітні його види [11].

Види капіталу:

Фізичний капітал - сукупність матеріальних засобів, які використовуються в технологічному процесі виробництва і забезпечують підвищення продуктивності людської праці (машини, будови, споруди, транспорт, інструменти, запаси сировини та матеріалів);

Фінансовий капітал - сукупність грошових коштів та цінних паперів;

Юридичний капітал - сукупність прав, розпорядження цінностями, які забезпечують їх власнику дохід без затрат праці;

Людський капітал - вкладення, які сприяють збільшенню фізичних та розумових здібностей людини. (професійні навички).

У традиційному політекономічному визначенні капітал має такі властивості:

· обмеженість;

· здатність до нагромадження (частина доходу підприємство витрачає на власні потреби, а решта іде на нагромадження);

· ліквідність (активи підприємства, які можна легко перетворити в готівку);

· здатність до конвертації (постійної зміни форм: акції, цінні папери перетворюються у гроші);

· самозростання.

Існує багато підходів до визначення капіталу, головні з них:

· Грошовий підхід до визначення капіталу: капітал це фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді відсотків.

· Часовий підхід до визначення капіталу: заснований на порівнянні корисності благ у різний час. Цінність теперішніх благ завжди перевищує цінність таких самих благ у майбутньому [6].

Капітал існує в наступних категоріях:

I. За джерелами формування:

· власний капітал -- капітал, вкладений власником фірми. Визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями;

· залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

II. За напрямами інвестування:

· людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. (Освіта, професійна підготовка, при­родні здібності і творчість розглядаються як чинники, що сприяють збільшенню обсягів вироб­ництва високоякісної інноваційної продукції;

· інтелектуальний капітал -- нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу;

· соціальний капітал -- капітал, втілений у якості соціа­льних зв'язків та відносин, заснованих на довірі та зобов'язаннях, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей.

III. За сферами застосування:

· промисловий капітал -- капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку;

· торговельний капітал -- капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку;

· позичковий капітал -- грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

IV. За роллю у відтворювальному процесі:

· капітал-власність -- капітал, який перебуває у власності кредитора;

· капітал-функція - запозичений капітал, який фун­кціонує в певній галузі.

V. За значенням у створенні та перерозподілі доходу.

· реальний капітал відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності;

· фіктивний капітал -- капітал, представлений у цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), який регулярно приносить дохід їх власнику.

Різновидом фіктивного капіталу є спекулятивний капітал -- капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

VI. За інноваційною спрямованістю (не ризиковий та венчурний (ризиковий) капітали).

Венчурний капітал -- ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень [8].

Розділ 2. Вплив капіталу на підприємство

2.1 Створення власного обсягу капіталу підприємством

На сьогоднішній день, створення і нормальне функціонування підприємства будь-якої форми власності неможливо без формування достатнього обсягу власного капіталу. Вміння правильно сформувати структуру капіталу підприємства впливає на його розвиток.

В теорії економічної науки зазвичай наводиться багато трактовок поняття «капітал підприємства». В досліджуваних роботах, як правило, виділяють функціональні особливості капітал, його речовинні ознаки, вплив на формування фінансово-економічних результатів діяльності підприємства.

На практиці дослідженню теоретичних особливостей формування та функціонування капіталу підприємства приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних авторів.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, яка залишається після віднімання його зобов'язань. Під власним капіталом розуміють сукупність економічних стосунків, що дозволяють включити у господарський оборот фінансові ресурси, що належать або власникам, або самому господарському суб'єктові.

Власним капіталом підприємства визнаються тільки власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Статутний капітал - зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, які є внесками власників (учасників) в капітал підприємства.

Співвідношення частин внесків окремих власників у статутному капіталі служить основою для розподілу фінансового результату діяльності підприємства і майна (у разі його ліквідації). Якщо підприємство засновано як акціонерне товариство, то сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частина кожного акціонера визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій; [17].

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів союзів і інших підприємств, яка передбачена засновницькими документами;

Додатково вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість;

Інший додатковий капітал - вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством, сума дооцінки необоротних активів, збільшення капіталу у зв'язку з індексацією;

Резервний капітал - капітал, що формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства; [9].

Капітал - це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики.

2.2 Принципи формування капіталу підприємством

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу.

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

· Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства, процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням забезпечення його господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і на перспективу. Значення перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх рахунків, пов'язаних з його формуванням, у бізнес-план проекту створення нового підприємства.

· Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, який необхідний для створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для створення нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер [15].

Стартовий капітал призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

· Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичених фінансових коштів, які використовуються підприємством у процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу, яка використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, справляє активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарських суб'єктів.

2 Більш високою здатністю генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.

· Забезпечення мінімізації витрат для формування капіталу із різноманітних джерел. Така мінімізація здійснюється у процесі управління вартістю капіталу.

· Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при припустимому рівні фінансового ризику [7].

2.3 Фінансовий леверідж

Термін "леверидж" ("Leverage") в перекладі з англійської в буквальному розумінні означає дію невеликої сили (важеля).

Фінансовий леверидж (важіль) - потенційна здатність впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури та обсягів довготермінових пасивів. В економіці леверидж означає важіль впливу певних показників на зміну результативних показників. Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, яке використовує позичені кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів і свої дивідендні можливості. Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовий ризик підприємства. Згідно з концепцією американських вчених ефект фінансового важеля можна трактувати як зміну чистого прибутку на кожну звичайну акцію.

Як економічна категорія леверидж виступає в трьох видах: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий.

Виробничий леверидж характеризується можливістю впливати на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу реалізованої продукції та співвідношення змінних і постійних витрат. Останнє означає, що в результаті зростання обсягу виробництва (реалізації) продукції скорочується рівень постійних витрат, а отже, збільшується прибуток на одиницю продукції. Це позначиться відповідним чином на структурі та обсязі основних і оборотних засобів та ефективності їх використання.

Виробничий леверидж по суті є коефіцієнтом еластичності; тобто показує, на скільки процентів зміниться прибуток за зміни обсягу реалізації на один процент. Таким чином визначається рівень чутливості прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації). Чим більше величина виробничого левериджу, тим більший виробничий ризик.

Однак на зміну прибутку впливають не тільки виробничі чинники, але і результати фінансової діяльності, зокрема зміна обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів в банку, облігаційних позик тощо). Все це пов'язано зі сплатою відсотків, тобто певними витратами.

Вплив на зміну прибутку результатів фінансової діяльності характеризує фінансовий леверидж.

Фінансовий леверидж дозволяє оптимізувати співвідношення між власними і залученими ресурсами і оцінити їх вплив на прибуток. При зростанні частки довгострокових позик відповідно зростають і суми відсотків, які належить сплатити. Це призводить до збільшення рівня фінансового ризику із-за можливої нестачі коштів для сплати.

Рівень фінансового левериджу показує, що із зростанням загального прибутку до оподаткування на 1% чистий прибуток збільшився на 0,66%.

Узагальнюючим показником левериджу є виробничо-фінансовий леверидж, який визначається як добуток виробничого і фінансового левериджу.

Показники левериджу дозволяють планувати оптимальний обсяг виробництва, розрахувати ефективність залучення коштів, прогнозувати виробничі і фінансові ризики [14].

Розділ 3. Шляхи удосконалення основного і оборотного капіталу

3.1 Система заходів які забезпечують стабільність і розвиток функціонування капіталу

Капіталу є важливим для економічного розвитку кожної країни. Він забезпечує приватний та державний сектори економіки.

У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку є гостра нестача капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їхнього капіталу. Тому дослідження системи управління оборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств промисловості, в тому числі і харчової, набуває особливої актуальності. При оцінці ефективності управління капіталом фінансові служби підприємств, як правило, використовують стандартний набір показників. У ринкових умовах виникла потреба в розробці комплексної системи управління капіталом та методики оцінки її впливу на фінансовий стан підприємств з урахуванням особливостей галузей промисловості.

Нагромадження основного капіталу є одним з найважливіших факторів росту національної економіки, здійснення в ній структурних перетворень та впровадження інноваційних технологій. Забезпечення сталого розвитку національної економіки неможливе без удосконалення державного регулювання нагромадженням основного капіталу, формування дієвих механізмів концентрації заощаджень та перетворення їх в інвестиції, оновлення основного капіталу та підвищення ефективності його використання.

Реалізація капіталу припускає розробку і застосування:

– регулярного інформування громадян про діяльність державних органів влади.

Довіра між владою і громадськістю виникає в тому випадку, якщо забезпечена прозорість і відкритість відносин постійні, є можливість прямих контактів перших осіб з громадянами країни, у тому числі за допомогою засобів масової інформації (газет, радіо, телебачення). Таким чином, першою необхідною умовою функціонування і стабільності капіталу виступає створення повноцінного інформаційного поля взаємодії, коли забезпечена вільна циркуляція інформації усередині співтовариства, виявлено необхідність цієї взаємодії;

– виявлення соціально активних груп громадян, а також забезпечення систематичної роботи з ними. Влада не може успішно працювати без створення досить широкого і впливового прошарку активного населення. Вони або самі ініціативно проявляють свої громадські таланти, пропонуючи своє бачення шляхів розв'язання нагальних соціальних та економічних проблем, або влада, зацікавлена реалізації власних стратегій, проводить цілеспрямовану роботу з їх пошуку і залучення до співпраці [13].

3.2 Послідовна державна політика щодо стимулювання основного і оборотного капіталу

На сучасному етапі держава є основним інвестором у розвиток капіталу. Тому необхідно створити умови для суттєвого збільшення інвестицій домогосподарствами та підприємствами. Це можливо здійснити на основі суттєвого зростання доходів населення, якості життя, доступності кредитних ресурсів, ефективної податкової політики, підвищення рівня ефективності підприємств та впровадження на них сучасного кадрового менеджменту, спрямованого на розвиток персоналу.

Разом з тим вплив держави на основний та оборотний капітал також має бути суттєво збільшений. У розвинених країнах світу держава бере на себе все більшу відповідальність за стимулювання та покращення капіталу. Це обумовлено надзвичайно важливим стратегічним значенням і має значний позитивний зовнішній ефект для економічного розвитку.

Втручання в капітал держави сприяє формуванню та покращенню його якісних характеристик, зростанню продуктивності праці, збільшенню національного багатства. Конкурентоспроможність капіталу значною мірою характеризується фізичними, розумовими, моральними якостями індивіда, його здатністю адаптуватись до умов виробництва, наявністю високих ділових характеристик, знань, вмінь, навичок, професіоналізму, однак, всі ці якості можуть забезпечуватись постійною працею людини над собою та величиною вкладених коштів країною.

Таким чином, стає зрозумілим, що чим вищий розвиток держави, чим більше громадяни наділені капіталом, тим вища можливість вкладу цього капіталу, його обороту. Тим самим людина отримує вищий дохід, країна теж само реалізується. Збільшується економічна активність [20].

Метою державної політики відтворення, примноження, збереження та розвитку основного і оборотного капіталу є створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад його формування та використання. Сьогодні в Україні існує ряд завдань, які потребують негайного вирішення, оскільки гальмують розвиток капіталу та побудови економіки знань:

- по-перше, це проблеми та завдання економічного характеру, зокрема, низький рівень життя та реальних доходів; мала кількість якісних робочих місць; високий рівень та тривалість безробіття; низький рівень продуктивності праці, ділової та підприємницької активності;

- по-друге, завдання у сфері освіти та охорони здоров'я, зокрема, заходи щодо забезпечення своєчасної та якісної медичної допомоги; обов'язкове медичне страхування; забезпечення умов для належного оздоровлення; профілактичні заходи; скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці за рахунок впровадження інновацій та застосування автоматизованої праці; забезпечення загального доступу до середньої, професійно-технічної та вищої освіти.

В результаті виконання вище вказаних напрямків гіпотетично зростає економічна та соціальна ефективність інвестицій у капітал, яка проявляється у підвищенні рівня життя людини, її соціальній захищеності, кращих умовах самореалізації, можливості отримати вищий дохід; розширенні ринку праці та зменшенні безробіття; розвитку малого та середнього бізнесу; посилені ролі інновацій у відтворенні капіталу; підвищенні конкурентоспроможності та збільшенні прибутків та, як наслідок, відбувається зростання ефективності економіки, підвищення ВВП, національного доходу та якості життя.

Щоб стабілізувати розвиток основного і оборотного капіталу потрібно:

По-перше, забезпечення конкурентоспроможності державою, соціально-економічний розвиток громадян, покращення людського капіталу, стимулювання ділової активності, залучення вітчизняних та зарубіжних капіталів у продуктивний сектор економіки. Водночас підвищення якості життя вимагає розробки та реалізації загальнонаціональної програми розвитку капіталу, яка спрямовується на стимулювання розвитку і підтримку сфери охорони здоров'я; підвищення фізичної активності населення; підготовку кваліфікованих фахівців; залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій в науку, освіту, інфраструктуру освітньої сфери; підвищення рівня реальної зарплати та добробуту; підвищення якості освітніх послуг, їх відповідність потребам ринку праці; зменшення безробіття за рахунок впровадження засобів активної політики зайнятості; подолання демографічної кризи; розвиток науки як основи інноваційної, високорозвиненої економіки.

По-друге, необхідно враховувати мотивацію окремих суб'єктів, яка стимулює їх до вкладення капіталу. Загалом слід виділити три основні суб'єкти серед яких: держава, підприємства та індивіди. Кожен із них має власні потреби, які вимагають здійснення інвестицій. Держава інвестує у розвиток капіталу через потребу зростання конкурентоспроможності економіки та забезпечення сталого економічного розвитку в умовах глобалізації. Підприємства інвестують у капітал для підвищення власної конкурентоспроможності та економічної ефективності, підвищення продуктивності праці, зниження витрат та собівартості продукції. Індивіди також зацікавленні у здійсненні інвестицій у власний розвиток, оскільки відчувають потребу у підвищенні власної конкурентоспроможності з метою забезпечення зростання добробуту та соціальної захищеності, отримання кращих умов праці та відпочинку, допомоги від роботодавця, персоніфікованих умов оплати праці, премій, надбавок тощо.

В результаті, об'єднання таких потреб відбувається інноваційний розвиток, підвищується стабільність капіталу та економіка в цілому [10].

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки.

Поняття «капітал», як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Блю включає всі вироблені засоби виробництва ( всі види інструментів, машини, обладнання, складські приміщення, транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача.

Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто само зростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але відміну від первинних чинників затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.

Інвестиція - є довгостроковим вкладенням капіталу в галузі господарства заради одержання прибутку. Реальні інвестиції - це вкладення грошей у виробничий основний капітал ( будинки, споруди, обладнання, машини, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси [19].

Говорячи про капітал, потрібно відзначити, що в будь-який момент часу існують одні юридичні та фізичні особи, у яких є певний надлишок фінансових коштів, і інші - у яких коштів не вистачає.

Отже, капітал як фактор виробництва являє собою майно, цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.

Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, створений і в процесі застосування має мати властивість самозростання.

Отже, для капіталу найважливішим є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість тому, що головною функцією капіталу є принесення доходу.

Таким чином, капітал - це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.

Звідси слідує, що капітал відіграє важливу роль у економіці країни, так як він може бути : нагромадженим, використаним та вкладеним, також приносить прибуток його власнику та державі.

Список літератури

1. Агапова И.И. История экономической мысли [Электронный ресурс]:курс лекцій И.И.Агапова.-М.:Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”.Издательство ЭКМОС,1998.- 248с.- Режим доступа: http://www.enbv.narod.ru./

2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. - 527 с.

3. Бартенев С.А.История экономических учений вопросах и ответах[Электронный ресурс]/С.А.Бартенев.- М.: Юристъ, 1998. Режим доступа: http://www.all-ebooks.com.

4. Блауг М.Економічна теорія в ретроспективі / М.Блауг; [пер. з англ. І.Дзюб].-К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001.- 670 с.

5. Ернандо де Сото. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на западе и терпит поражение во всем остальном мире / Ернандо де Сото; [пер. с англ.].-М.: ЗАО “Олимп - Бизнес”, 2004.-272с.

6. Ефимова, О. В. Финансовый анализ [Текст] / О. В. Ефимова. - 4-е изд. перераб. И доп. - М. : Бухгалтерский учет, 2002. - 528 с.

7. Каменецкий В.А.Капитал (от простого к сложному) /В.А.Каменецкий, В.П.Патрикеев.- М.:ЗАО «Издательство “Экономика», 2006.- 583с.

8. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости процента и денег[Электронный ресурс] / Дж.М. Кейнс.-(Электронная экономическая библиотека Scanned and edited by AXL_FOX).- Режим доступа: http://www.techinvestlab.com/3/?act=10.

9. Мазурок П.П.Історія економічних вчень у запитаннях і відповідях: навч. посіб. /П.П.Мазурок.- [2-ге вид., стер.].-К.: Знання, 2006.-477с.

10. Мочерний С. В. Основи економічної теорії. - Тернопіль АТ “Тарнекс”,1993.

11. Политическая экономия: учебник.- М.:Государственное издательство политической литературы,1954.- 632 с.

12. ПотаповаИ.С.История экономическихучений[Электронный ресурс]: учебное пособие /И.С.Потапова.-М.: МГИУ, 2000.-233с.- Режим доступа: http://www.all-ebooks.com.

13. Поліщук Н.В., Кравцова А.М. Теорія економічного аналізу: практикум (методи і прийому аналізу): Навч. посібник / За заг. ред. Є.В.Мниха. - Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ, 2007. С. 480.

14. Протопопова В.О., Полошський А.Н. Економіка підприємства. - К.: ЦУЛ, 2003. - 220 с.

15. Фінанси підприємств: Підручник. / за ред. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 2004. - 460 с.

16. Ткаченко В.А. Економіка підприємства. ЦУЛ, 2003. - 288 с.

17. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рязанова; за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1993.

18. Чернов В.І., Оленич Є.І. Нормування праці: Навч.-метод. посібник - К.:КНЕУ, 2000 -248 с.

19. Шеремета М. Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття фінансових рішень / Михайло Шеремета, Иосиф Шеремета // Економічний аналіз : зб. наук. праць каф. екон. аналізу Терноп. нац. екон. ун-ту. - Тернопіль, 2009. - Вип. 4С. 254-256.

20. Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій / І. Й. Яремко. - Львів: Каменяр, 2006. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru

...