Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Персонал підприємства: характеристика, склад і структура, показники руху та використання персоналу підприємства

1.1 Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства за звітний рік

1.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

2. Основні виробничі фонди підприємства: склад, структура та ефективність використання

2.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів, розрахунок видової структури

2.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

2.3 Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів, розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання

2.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

3. Оборотні засоби (кошти) підприємства: склад, структура та ефективність використання

3.1 Характеристика, склад та структура оборотних засобів (коштів) підприємства

3.2 Визначення середньорічного залишку оборотних засобів (коштів)

3.3 Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних засобів (коштів). Розрахунок розміру вивільнення (додаткового залучення) оборотних коштів у звітному році порівняно до базового року

4. Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства (розрахунки, аналіз)

5. Класифікація витрат підприємства за різними ознаками та розрахунок критичного обсягу продукції підприємства

Висновки

Список використаної літератури 

Вступ

Економікою охоплюються усі без винятку сторони життя людини, пов'язані з задоволенням її фізіологічних і духовних потреб. Щоб підтримувати необхідний життєвий рівень, мати сім'ю, виховувати дітей, людям необхідні їжа, притулок. Ці предмети життєзабезпечення створюються на підприємствах які функціонують у різних галузях виробництва. персонал фонд професійний

Безумовно, щоб відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруд, машин, знарядь й інших засобів праці, що приймають участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне використання основних фондів є однією з найголовніших задач підприємства.

Підприємства сфери матеріального виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці - запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто - також засоби виробництва.

Економічний розвиток потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом.

Для оцінки викоритсання оновних засобів треба використовувати систему показників, за допомогою яких можна отримати грунтовну інформацію про наявні резерви поліпшення інтенсивного та екстенсивного їх використання.

Наявність такої інфомації буде важливою передумовою розробки комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання основних засобів шляхом залучення в господарський оборот наявних на підприємстві внутрівиробничих резервів.

Під час виконання цієї роботи ми спробуємо самостійно обрахувати всі основні показники діяльності підприємства і на основі отриманих результатів, зробити правильні висновки про стан справ на даному підприємстві.



1. Персонал підприємства: характеристика, склад і структура, показники руху та використання персоналу підприємства

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і формується, змінюється під впливом внутрішніх факторів (характер продукції, технологія й організація виробництва) й зовнішніх факторів (демографічні процеси, характеристика праці і т.д.)

Персонал підприємства класифікується за наступними ознаками:

1. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на 4 категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціаліс-ти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

2. За характером участі в виробничо-господарській діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

В будівництві:

· Перша група. Працівники зайняті на будівельно-монтажних роботах та в підсобному виробництві.

· Друга група. Працівники зайняті в обслуговуючому та інших господарствах.

В промисловості:

· До першої групи відносять промислово-виробничий потенціал-це всі працівники зайняті в виробництві чи його обслуговуванні (робітники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництвах, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони).

· До другої групи відносять непромисловий потенціал-це працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

3. Відповідно до характеру і складу виконуваних робіт персонал підприємства класифікують за професіями, спеціальностями і класифікаціями:

4. Професія - це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність-це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація-це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації(працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації( працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвітом), спеціалістів середньої кваліфікації( працівники з середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів - практиків( працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

Структура кадрів підприємства, цеху, підрозділу характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їхній загальній чисельності. З метою аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників із загальною середньосписковою чисельністю персоналу підприємства. Структура кадрів визначається й аналізується по кожному підрозділу.

Середньоспискова чисельність робітників за звітний рік визначається, використовуючи формулу:

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Головним показником звітності підприємства по праці є середньо-спискова чисельність працівників, що розраховується як відношення спискової сумарної чисельності за період часу до кількості днів періоду.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що явилися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників.

Персонал організації знаходиться в постійному русі внаслідок найму одних працівників і звільнення інших. Процес оновлення колективу за рахунок вибуття одних і найму інших називається змінністю персоналу.

Якість сучасного працівника можна охарактеризувати такими основними групами показників:

· особисті - це ті риси, що характеризують конкретну особистість: патріотизм, працелюбність, чесність, відповідальність, темперамент тощо;

· комунікативні -- навички, що характеризують ставлення особистості до людей, що її оточують: вміння працювати в колективі, знаходити спільну мову з іншими працівниками, лідерство;

· пізнавальні -- це загальні навички і знання про навколишній світ: загальний науковий і культурний світогляд особистості;

· професійні -- навички із виконання професійних обов'язків: специфічні знання та навички, виробничий досвід.

Формування певного комплексу характеристик індивіда є основним завданням управління персоналу.

1.1. Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства за звітний рік

В даному розділі буде розраховано і проаналізовано структуру персоналу за базовий і звітний періоди, визначено середньорічну чисельність робітників за звітний період. На основі вихідних даних будуємо таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 Вихідні дані і структура персоналу по категоріях

Показники	Наявність на початок року, осіб	Прийнято	Вибуло	Наявність на кінець року, осіб	Абсолютне відхилення	Темп зростання, %
Усього	1094	18	14	1098	+4	100,37
Робітники	1004	18	14	1008	+4	100,4
АУП	90	-	-	90	0	100



Отже, питома вага робітників на підприємстві більша за 85%, що є негативним явищем і свідчить про те, що в підприємстві недостатня кількість адміністративно-управлінського персоналу.

Розрахунок середньооблікової чисельності робітників підприємства за звітний рік проведемо у табличній формі(табл..1.2).

Таблиця 1.2 Розрахунок середньооблікової чисельності робітників підприємства за звітний рік

Місяці	Наявність на початок місяця, осіб	Рух робітників: (+) надійшли, (-) вибули, дата-чисельність	Підрахунок	Середньооблікова чисельність робітників за місяць, осіб
1	2	3	4	5
Січень	1004	0	(1004*31):31	1004
Лютий	1004	0	(1004*28):28	1004
Березень	1004	15.03 «+» 6 осіб	(1004*14+1010*17)/31	1007
Квітень	1010	15.04 «-» 4 особи 17.04 «+» 3 особи	(1010*14+1006*2+1009*14)/30	1009
Травень	1009	0	(1009*31)/31	1009
Червень	1009	20.06 «-» 3 особи	(1009*19+1006*11)/30	1008
Липень	1006	0	(1006*31)/31	1006
Серпень	1006	09.08 «+» 5 осіб 18.08 «-» 5 осіб	(1006*8+1011*9+1006*14)/31	1007
Вересень	1006	0	(1006*30)/30	1006
Жовтень	1006	0	(1006*31)/31	1006
Листопад	1006	02.11 «-» 2 особи 05.11 «+» 4 особи	(1006*1+1004*3+1008*26)/30	1007
Грудень	1008	0	(1008*31)/31	1008
Разом				12081
Середньооблікова чисельність робітників за рік

Розрахунок середньорічної чисельності робітників за звітний рік ведуть за наступною формулою:



,

де - середньооблікова чисельність робітників за рік, осіб;

- середньооблікова чисельність робітників за місяць, осіб.

Середньооблікова чисельність робітників за місяць визначається підсумовуванням облікової чисельності кожного календарного дня цього місяця та діленням отриманого результату на кількість календарних днів у місяці.

На основі отриманих даних складаємо узагальнюючу таблицю 1.3.

Таблиця 1.3 Структура персоналу по категоріях за базовий і звітний роки

Категорія	Базовий рік	Звітний рік
	Чисельність, осіб	Питома вага, %	Чисельність, осіб	Питома вага, %
Всього	1194	100	1096	100
Робітники	1013	84,84	1006	91,79
АУП	181	15,16	90	8,21

1.2 Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу

Визначаємо основні показники руху персоналу за звітний період: коефіцієнти обороту по прийому та вибуттю, по загальному обороту і плинності персоналу.

1) Коефіцієнт обороту по прийому (), який визначається за формулою:



,

де ЧПРИЙОМ - чисельність прийнятих працівників на підприємстві протягом року, осіб;

- середньооблікова чисельність працівників підприємства за звітний рік, осіб.

2) Коефіцієнт обороту по вибуттю ():

,

де ЧВИБ - чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом року, осіб.

3) Коефіцієнт загального обороту ():

.

4) Коефіцієнт плинності персоналу ():

,

де Чвибвл.бажан. - чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом року за власним бажанням, осіб ;

Чвиб.поруш.тр.дисц. - чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом року за порушення трудової дисципліни, осіб.



Показники продуктивності праці (виробіток на 1 робітника (працівника)) у вартісному виразі визначаються з розрахунку на одного працівника та на одного робітника в базовому та звітному періодах. Середньорічний виробіток у розрахунку на одного робітника та працівника (ВБАЗ(ЗВІТ) РОБІТН. (ПРАЦ.)) визначається за формулою:

,

де Vвиг.пр. - обсяг виготовленої продукції (у базовому та звітному роках), грн.

Чрічн. - середньооблікова чисельність робітників (працівників) підприємства за базовий і звітний рік, осіб.

На основі отриманих результатів можна зробити розрахунки темпу росту продуктивності праці робітників (працівників) підприємства.

Темп росту продуктивності праці:

- в розрахунку на одного робітника:

,

- в розрахунку на одного працівника:

.

Отже, за звітний рік на роботу на дане підприємство було прийнято 18 осіб, а вибуло 14 осіб, тобто кількість працівників і робітників зросла на 4 особи. Але порівнюючи з базовим роком, ми бачимо, що чисельність працівників зменшилася на 98 осіб, при цьому продуктивність праці у звітному році зросла в середньому на 150 тис. грн../особу. Темп росту продуктивності праці одного робітника зросла на 33,73%, а одного працівника - на 44,69%, що є доволі-таки позитивним явищем в діяльності підприємства.



2. Основні виробничі фонди підприємства: склад, структура та ефективність використання

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Класифікація основних засобів. До основних засобів з метою оподаткування належать матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк використання становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з системою бухгалтерського обліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційного циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устаткування тощо) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди тощо). Основні невиробничі фонди - це об'єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо). Основні фонди ще називають поза оборотними, або низько оборотними, активами; у вартісній оцінці вони становлять значну частину статутного капіталу підприємства.

За виробничим призначенням та натурально-речовим характером основні фонди поділяють на такі групи й підгрупи: 1) будівлі - архітектурно-будівельні об'єкти виробничого призначення, 2) споруди - інженерно-будівельні об'єкти, які виконують технічні функції з обслуговування процесу виробництва, 3) передавальні пристрої - для передавання енергії, рідких і газоподібних речовин, 4) машини й обладнання, у т.ч. силові машини й обладнання - об'єкти, призначені для вироблення, перетворення і розподілу енергії, робочі машини й обладнання, що безпосередньо використовуються в технологічному процесі, впливаючи на предмети праці та перетворюючи їх на готову продукцію, вимірювальні й регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, що використовуються для регулювання виробничих процесів, вимірювання і контролю різних параметрів технологічних процесів, лабораторних досліджень, обчислювальна техніка - засоби автоматизації математичних процесів для спрощення вирішення завдань, транспортні засоби - для перевезення людей і вантажів у межах підприємства і поза ним, 5) інструмент - механізовані й немеханізовані знаряддя ручної праці, що є елементом виробничого процесу і використовуються більше року, 6) виробничий інвентар і приладдя - полегшують виконання виробничих операцій або використовуються для зберігання предметів праці, 7) господарський інвентар - обслуговує процес виробництва і забезпечує нормальні умови праці, 8) робоча і продуктивна худоба, 9) багаторічні насадження, а також капітальні вкладення в орендовані основні фонди, у поліпшення земель та інші основні фонди. Таку класифікацію основних фондів використовують для обліку основних фондів, визначення і планування їх структури, розрахунку норм амортизаційних відрахувань.

Класифікація об'єктів передбачає їх поділ на групи відповідно до природи об'єкта і строків його амортизації. Кодексом визначено 16 груп амортизованих об'єктів: група 1 - земельні ділянки; група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої; група 4 - машини та обладнання (більш детальний перелік дано в таблиці статті); група 5 - транспортні засоби; група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі); група 7 - тварини; група 8 - багаторічні насадження; група 9 - інші основні засоби; група 10 - бібліотечні фонди; група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи; група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди; група 13 - природні ресурси; група 14 - інвентарна тара; група 15 - предмети прокату; група 16 - довгострокові біологічні активи.

Розрізняють активну й пасивну частини основних фондів. Ті фонди (машини, обладнання тощо), які беруть безпосередню участь у виробничому процесі, належать до активної частини основних фондів. Інші (будівлі, споруди), які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, відносять до пасивної частини основних фондів.

Облік і оцінювання основних фондів здійснюються в натуральній і грошовій формах. Натуральна форма обліку основних фондів необхідна для визначення їхнього технічного стану, виробничої потужності підприємства, ступеня використання устаткування й інших цілей. Грошове (або вартісне) оцінювання основних фондів необхідне для визначення їх загального обсягу, динаміки, структури, величини вартості, що переноситься на готову продукцію, а також для розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень. Грошова форма обліку основних фондів ведеться за певними напрямами.

Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання устаткування (споруди, будівлі), транспортні витрати з доставки і вартість монтажу тощо. За первинною вартістю фонди приймаються на облік, визначається їхня амортизація й інші показники.

Відновна вартість - це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах. Вона встановлюється, як правило, під час переоцінювання основних фондів.

Залишкова вартість є різницею між початковою або відновною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу.

Ліквідаційна вартість - вартість реалізації зношених або виведених із експлуатації окремих об'єктів основних фондів.

Балансова вартість - це вартість об'єктів з урахуванням переоцінки, за якою вони числяться на балансі підприємства.

Переоцінювання основних фондів - це визначення реальної вартості основних фондів (основних засобів) організацій на сучасному етапі становлення ринкової економіки і створення передумов для нормалізації інвестиційних процесів у країні. Переоцінювання дає змогу отримати об'єктивні дані про основні фонди, їхній загальний стан, галузеву структуру, територіальний розподіл та технічний стан.

Зношення характеризує процес старіння основних фондів, що діють як у фізичних, так і в економічних відносинах. Зношення основних фондів визначається по будівлях і спорудах, передавальних пристроях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах, виробничому та господарському інвентарю, робочій худобі, багаторічних насадженнях, які досягли експлуатаційного віку, нематеріальних активах. Зношення основних засобів визначається за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані) відповідно до встановлених норм. Нарахування зношення не проводиться понад 100% вартості основних засобів. Нараховане зношення у розмірі 100% вартості на об'єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для списання їх унаслідок зносу.

Розрізняють два види зношення - фізичне й моральне.

Фізичне зношення - це зміна механічних, фізичних, хімічних і інших властивостей матеріальних об'єктів під впливом процесів праці, сил природи та інших факторів. Моральне зношення - це втрата економічної ефективності і доцільності використання основних фондів до закінчення терміну повного фізичного зношення.

Для характеристики ефективності використання основних виробничих фондів у базовому та звітному роках розраховуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності праці робітників та рентабельності основних фондів.

2.1 Характеристика, склад і структура основних виробничих фондів, розрахунок видової структури

За вихідними даними розраховуємо видову структуру основних виробничих фондів на початок та кінець звітного періоду, потім отримані результати аналізуємо. Розрахунки проводимо в табличній формі (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Видова структура основних виробничих фондів підприємствау звітному році

Найменування груп основних фондів	Наявність на початок року, тис. грн.	Надійшло протягом року, тис. грн.	Вибуло протягом року, тис. грн.	Наявність на кінець року, тис. грн.	Питома вага, %
					на початок року	на кінець року
Земельні ділянки	18200	2800	-	21000	8,10	9,39
Капітальні витрати на поліпшення земель	-	-	-	-	-	-
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	100310	1060	7300	94070	44,63	42,07
Машини й устаткування	69000	4100	-	73100	30,70	32,69
Транспортні засоби	20000	-	795	19205	8,90	8,59
Інструмент виробничий, господарський інвентар	5540	2070	450	7160	2,46	3,20
Тварини	-	-	-	-	-	-
Багаторічні насадження	6000	-	930	5070	2,67	2,27
Інші основні фонди	5700	-	1700	4000	2,54	1,79
Разом	224750	10030	11175	223605	100	100

Як бачимо, вартість основних виробничих фондів підприємства у звітному році зменшилася на 1145 тис. грн.. Це негативна тенденція, тому що оновлення основних виробничих фондів підприємства покращує їхню ефективність використання, а не своєчасне оновлення призводить до збільшення собівартості і витрат на обслуговування.

2.2 Визначення показників руху основних виробничих фондів

Розраховуємо показники, які характеризують рух основних виробничих фондів: коефіцієнти надходження, вибуття у звітному періоді.

Коефіцієнт надходження основних фондів ():



,

де - вартість усіх основних фондів, що надійшли на підприємство протягом періоду, грн.;

- вартість основних фондів підприємства на кінець періоду, що розглядається, грн.

Коефіцієнт вибуття основних фондів ():

,

де - вартість усіх основних фондів, що вибули з підприємства протягом періоду, грн.;

- вартість основних фондів підприємства на початок періоду, що розглядається, грн.

2.3 Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів, розрахунки показників, які характеризують ефективність їх використання

Визначається середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році. Використовуючи дані додатка 2, розрахунок доцільно виконати за балансовою формулою: 

,

де - вартість і-го об'єкта, що надійшов протягом календарного року, грн.;

- кількість повних місяців функціонування і-го об'єкта у календарному році;

- вартість j-го об'єкта, що вибув протягом календарного року, грн.;

- кількість повних місяців функціонування j-го об'єкта у календарному році; не враховуючи місяця надходження чи вибуття;

n, m - відповідно кількість об'єктів, що надійшли та вибули протягом календарного року.

Для характеристики ефективності використання основних виробничих фондів у базовому та звітному роках розраховуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності праці робітників та рентабельності основних фондів з використанням даних додатку 3 за формулами:

Фондовіддача ():

,

де VВИГ.ПРОД. - обсяг виготовленої продукції у базовому і звітному роках, грн.;

- середньорічна вартість основних виробничих фондів у базовому і звітному роках, грн.

Фондомісткість ():

.

Фондоозброєність праці робітників ():

,

де - середньооблікова чисельність робітників підприємства у базовому і звітному роках, осіб.

Рентабельність основних фондів ():

,

де ПРВАЛ.. - валовий прибуток підприємства за рік, грн.

ПРвал=727322-121014-963-1240=186322 тис.грн.

ПРвал=290018 тис.грн.



Фвбаз	2,04 грн/грн
Фвзв	2,34 грн/грн.
Фмбаз	0,49 грн/грн.
Фмзв	0,43 грн/грн
Фозбрбаз	193247,78 грн/особу
Фозбрзв	224581,26 грн/особу
Рзв	82,47 %

Отже, показники ефективності використання основних виробничих засобів задовільні, а порівняно з базовим роком мають позитивну тенденцію. Дане підприємство має високий рівень рентабельності, що є доволі значущим у сфері підприємницької діяльності.

2.4 Розрахунок амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації

Амортизація основних фондів - це перенесення частини вартості основних фондів на знову створений продукт для подальшого відтворення основних фондів до часу їх повного зносу. Амортизація в грошовій формі виражає зношення основних фондів і нараховується на витрати виробництва (собівартість) на основі амортизаційних норм. Норма амортизації на повне відновлення (реновацію) (На) визначається за формулою:

Амортизаційні відрахування по основних засобах нараховуються з першого місяця, наступного за місяцем прийняття об'єкта на бухгалтерський облік, і до повного погашення вартості об'єкта або його списання з бухгалтерського обліку в зв'язку з припиненням права власності або іншого речового права. Нарахування річної амортизації здійснюється одним з таких методів:

o прямолінійним;

o зменшення залишкової вартості;

o прискореного зменшення залишкової вартості;

o кумулятивним;

o виробничим.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Методи амортизації. Амортизація основних засобів проводиться із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного; 2) зменшення залишкової вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивного; 5) виробничого.

За прямолінійним методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

За методом прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Кумулятивний метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Виробничий метод означає, що місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод. При використанні прямолінійного методу вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами впродовж всього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період використання об'єкта основних засобів:

або ,

де: А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Впоч - початкова (первісна) вартість об'єкту основних засобів, грн.;

Влікв. - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, грн.;

Т - очікуваний період використання об'єкту основних засобів, років;

Н прям - річна норма амортизаційних відрахувань.

Річна норма амортизаційних відрахувань для прямолінійного методу розраховується так:



Початкова (первісна) вартість не змінюється протягом всього періоду використання об'єкту основних засобів, річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулами, сума накопиченої амортизації (накопичений знос) за перший рік використання буде завжди дорівнювати річній сумі амортизації, нарахованої за перший рік використання основних засобів, за другий рік накопичений знос буде дорівнювати сумі нарахованої амортизації за перший і другий роки і т.д.

Залишкова вартість об'єкту основних засобів розраховується як різниця між початковою вартістю і накопиченим зносом:

(Взал. = Впоч. - Накоп.знос),

де Взал - залишкова вартість об'єкту основних засобів, грн..;

Накоп.знос - накопичений знос об'єкту основних засобів, грн..

За останній рік використання основних засобів залишкова вартість повинна обов'язково дорівнювати ліквідаційній вартості об'єкту основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням залишкової вартості об'єкту основних засобів на початок розрахункового року (для першого року - первісної вартості) на норму амортизації

А = Взал. * Н,

де А - річна сума амортизації, грн.,

Взал. - залишкова вартість об'єкта основних засобів на початок розрахункового року, грн.;

Н - річна норма амортизації (у частках).

Норму амортизації вираховуємо за формулою:

,

де Т - період використання основних засобів (років);

Влікв. - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, грн.;

Впоч. - початкова (первісна) вартість об'єкту основних засобів, грн.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. За цим методом річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням залишкової вартості об'єкту основних засобів на початок розрахункового року (для першого року - первісної вартості) на подвоєну річну норму для прямолінійного методу:

А = Взал. * Нприск.,

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Взал. - залишкова вартість об'єкту основних засобів на початок розрахункового року, грн.;

Нприск. - річна норма амортизації (у частках).

Нприск. = Нпрям.*2 = .

Кумулятивний метод. Річна сума амортизації за цим методом визначається множенням кумулятивного коефіцієнта на амортизаційну вартість об'єкту основних засобів.

А = К*(Впоч. - Влікв.) 

де А - річна сума амортизації (грн.);

Впоч. - початкова (первісна) вартість об'єкту основних засобів, грн.;

Влікв. - ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

К - кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням числа років, які залишились до кінця використання об'єкту основних засобів на суму років його використання.

Виробничий метод За цим методом річна сума амортизації розраховується множенням амортизаційної ставки на обсяг продукції, виготовленої за кожен рік використання об'єкту основних засобів:

де А- річна сума амортизації за і-тий рік, грн.;

Пі - обсяг продукції, виготовлений за кожен рік використання об'єкту основних засобів, одиниць продукції;

- виробнича ставка амортизації, .

Виробнича ставка амортизації визначається за формулою:

АСТАВКА= ,

де - обсяг продукції, виготовлений за весь період використання об'єкту основних засобів, одиниць продукції.

Об'єктом, на основі якого проводиться розрахунок амортизаційних відрахувань різними методами, є ковальсько-пресове обладнання з первісною вартістю в 217500 грн. Ліквідаційна вартість даного обладнання становить 6394,5 грн., а норма амортизації - 211105,5 грн. 

Таблиця 2.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань, накопиченого зносу та залишкової вартості прямолінійним методом

Рік	Початкова (первісна) вартість, грн.	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова вартість на кінець розрахункового періоду, грн.
1	12600	1750,50	1750,50	10849,50
2	12600	1750,50	3501,00	9099,00
3	12600	1750,50	5251,50	7348,50
4	12600	1750,50	7002,00	5598,00
5	12600	1750,50	8752,50	3847,50
6	12600	1750,50	10503,00	2097,00
7	12600	1750,50	12253,50	346,50

Таблиця 2.3 Метод зменшення залишкової вартості

Рік	Початкова (первісна) вартість, грн.	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова вартість на кінець розрахункового періоду, грн.
1	12600	5059,19	5059,19	7540,81
2	12600	3027,81	8087,00	4513,00
3	12600	1812,07	9899,07	2700,93
4	12600	1084,48	10983,56	1616,44
5	12600	649,04	11632,60	967,40
6	12600	388,44	12021,03	578,97
7	12600	232,47	12253,50	346,50

Таблиця 2.4 Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Рік	Початкова (первісна) вартість, грн.	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова вартість на кінець розрахункового періоду, грн.
1	12600	3600,00	3600,00	9000,00
2	12600	2571,43	6171,43	6428,57
3	12600	1836,73	8008,16	4591,84
4	12600	1311,95	9320,12	3279,88
5	12600	937,11	10257,23	2342,77
6	12600	669,36	10926,59	1673,41
7	12600	1326,91	12253,50	346,50



Таблиця 2.5 Кумулятивний метод

Рік	Початкова (первісна) вартість, грн.	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова вартість на кінець розрахункового періоду, грн.
1	12600	3063,38	3063,38	9536,63
2	12600	2625,75	5689,13	6910,88
3	12600	2188,13	7877,25	4722,75
4	12600	1750,50	9627,75	2972,25
5	12600	1312,88	10940,63	1659,38
6	12600	875,25	11815,88	784,13
7	12600	437,63	12253,50	346,50

Таблиця 2.6 Виробничий метод

Рік	Кількість виготовленної продукції	Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.	Сума накопиченої амортизації (накопичений знос), грн.	Залишкова вартість на кінець розрахункового періоду, грн.
1	200	1289,84	1289,84	11310,16
2	300	1934,76	3224,61	9375,39
3	350	2257,22	5481,83	7118,17
4	350	2257,22	7739,05	4860,95
5	350	2257,22	9996,28	2603,72
6	350	2257,22	12253,50	346,50
7	0	0	0	0

На основі даних таблиць будуємо графік залежності річних сум амортизаційних відрахувань від року використання об'єкту основних засобів (Додаток 1).

Аналізуючи дані таблиць і побудований графік, можна сказати, що найдоцільніший метод нарахування амортизаційних відрахувань є метод прискореного зменшення залишкової вартості.



3. Оборотні засоби (кошти) підприємства: склад, структура та ефективність використання

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.
Оборотні засоби підприємств становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди --це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо). Обігові кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції.

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Фонди обігу -- це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу.
Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу -- в обслуговуванні сфери обігу.
Для наочності необхідно докладніше розглянути, з чого утворюються фонди обігу та оборотні фонди.

Оборотні фонди містять такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів належать:

1.1. основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;

1.2. допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;

1.3. малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.

2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.

3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів виражене у відсотках, становить структуру оборотних фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім від специфіки виробництва.

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності;

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти, наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;

5) відвантажені товари та надані послуги.

Ефективність використання обігових коштів характеризується системою економічних показників. Швидкість оборотності обігових коштів є найважливішим показником інтенсивності використання обігових коштів. Вона визначається за допомогою таких взаємозв'язаних показників: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту в днях та коефіцієнт завантаження обігових коштів.

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів, здійснених обіговими коштами за рік (півріччя, квартал).

Коефіцієнт завантаження обігових коштів (Кз) - показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину обігових коштів, які припадають на одиницю (1 грн, 1 тис. грн) реалізованої продукції.

Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення обігових коштів. Абсолютне вивільнення обігових коштів відбувається тоді, коли фактичні залишки обігових коштів менші нормативу або залишків обігових коштів за попередній (базовий) період при збереженні або збільшенні обсягу реалізації за цей період. Відносне вивільнення обігових коштів відбувається в тих випадках, коли оборотність обігових коштів прискорюється за рахунок зростання обсягу виробництва на підприємстві.

Обігові кошти після основних фондів за своєю величиною займають друге місце в загальному обсязі ресурсів, які визначають економіку підприємства. З позиції вимог ефективного ведення економіки підприємства обсяг обігових коштів повинен бути достатнім для виробництва продукції в асортименті й якості, яку вимагає ринок, і в той же час мінімальним, що не веде до збільшення затрат виробництва за рахунок утворення наднормативних запасів.

3.1 Характеристика, склад та структура оборотних засобів (коштів) підприємства

Характеристику складу оборотних коштів та розрахунок її структури на початок і кінець звітного року наводжу у табличній формі (табл.. 3.1).

Таблиця 3.1 Структура оборотних засобів (коштів) підприємства у звітному році

Складові елементи оборотних засобів	На початок року:	На кінець року:	Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення, тис. грн.	Темп зростання, %
	наявність, тис. грн.	питома вага, %	наявність, тис. грн.	питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7
1. Оборотні фонди і фонди обігу всього, у тому числі	125945	100	189100	100	+63155	150,14
2.Оборотні фонди	36390	28,89	70715	37,40	+34325	194,33
2.1.Виробничі запаси, з них:	28270	22,45	68315	36,13	+40045	241,65
сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	13220	10,50	13330	7,05	+110	100,83
паливо	3480	2,76	28680	15,17	+25200	824,14
допоміжні матеріали	8360	6,64	23575	12,47	+15215	282,00
запасні частини	3210	2,55	2730	1,44	-480	85,05
2.2. Незавершене виробництво	6750	5,36	390	0,21	-6360	5,78
2.3. Розрахунки майбутніх періодів	1370	1,09	2010	1,06	+640	146,72
3.Фонди обігу	89555	71,11	118385	62,60	+28830	132,19
3.1. Готова продукція	11186	8,88	9870	5,22	-1316	88,24
3.2. Дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги)	10710	8,50	30950	16,37	+20240	288,98
3.3. Інша дебіторська заборгованість	45349	36,01	49745	26,31	+4396	109,69
3.4. Грошові кошти	22310	17,71	27820	14,71	+5510	124,70

3.2 Визначення середньорічного залишку оборотних засобів (коштів)

Визначаємо середній залишок оборотних засобів (коштів) у звітному році та показники використання оборотних засобів (коштів) у базовому і звітному роках.

Середній залишок оборотних засобів (коштів) за рік визначається за формулою:

,

де - залишок оборот...