Структурні моделі та методи оцінки ризиків при плануванні проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розглядається проект модернізації устаткування. Вартість нового устаткування 650 000 грн. Проект розраховано на 6 років. Унаслідок модернізації збільшаться експлуатаційні витрати на 20 000 грн., але знизяться витрати на оплату персоналу на 100 000 грн. в рік, витрати на ремонт - на 150 000 грн., витрати на відшкодування претензій за якістю продукції - на 200 000 грн. в рік. На підприємстві прийнято рівномірний метод нарахування амортизації. Ставка податку на прибуток підприємства - 25 %. Ставка дисконтування - 16 %. Оцініть доцільність модернізації за допомогою критерію NPV.

інвестиційний хеджування страхування



1. Цілі технічного аналізу та його місце у підготовці інвестиційного проекту

Технічний аналіз посідає проміжне місце між аналізом ринку та фінансовим аналізом. Аналіз ринку покликаний дати відповідь на питання, що виробляти і за якою ціною продавати, а технічний аналіз -- як виробляти і з якими витратами. Одержавши відповіді на ці питання, можна переходити до розрахунку різних фінансових показників та документів.

Технічні аспекти інвестиційного проекту на перший погляд видаються особистою справою підприємця і не обходять інвестора. Але насправді будь-який серйозний інвестор не може ігнорувати цей аспект інвестиційного проекту, оскільки він демонструє можливість технічного здійснення проекту з прийнятним рівнем витрат. Тому, якщо інвестор не дає грошей ані під заставу, ані під урядову гарантію, а робить ризиковане вкладення капіталу, він має переконатися хоча б у тому, що фінансований ним проект є здійснимим.

Як показує досвід Державної інвестиційної корпорації Росії, саме технічний розділ інвестиційних проектів є найвразливішим місцем в одержуваних нею проектах. Понад 3/4 усіх відхилених проектів було забраковано через помилки в технічному обгрунтуванні проекту. Цю ситуацію легко зрозуміти, якщо згадати, в яких умовах формувались і працювали інженерні кадри країн СНД. Планова економіка СРСР з державним фінансуванням інвестицій створювала в свідомості людей стереотип безвідповідального ставлення до технічної обгрунтованості інвестиційних проектів. Втрата бюджетних грошей у разі провалу проекту не позначалась на матеріальному становищі осіб, які ухвалювали рішення про його фінансування, тому і ставлення до цих грошей було доволі легковажне.

Досвід участі автора цього розділу в 1992-1994 роках у підготовці спільних інвестиційних проектів в Україні дає підставу говорити про вкрай відмінне ставлення західних та українських інженерів до обгрунтованості проектів. Тому перша відмінність у техніко-екон омічному обгрунтуванні проектів у плановій та ринковій економіці, яку необхідно зазначити і запам'ятати, полягає в тому, що в ринкових умовах цс обгрунтування не може бути формальним. Таким не зовсім академічним вступом технічного аналізу проектів, підкреслимо, якщо не здолати стереотип нехтування ретельним обгрунтуванням проектів, стереотип безвідповідальності за державний кошт, то не варто читати все викладене далі.

2. Зміст технічного аналізу інвестиційного проекту

Величезна різноманітність застосовуваних технологій, видів сировини та обладнання дуже ускладнюють типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. З цієї причини в більшості методик загального характеру (на відміну від вузькогалузевих) рекомендації щодо технічного аналізу зводяться до довгого переліку питань, які необхідно в ньому відобразити. Один з найповніших списків такого роду рекомендовано Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК). Список, який подається в цьому підручнику, значного мірою орієнтований на рекомендації МФК.

Звичайно, в жодному реальному інвестиційному проекті всі ці питання одночасно виникнути не можуть, але знати такий повний список необхідно, оскільки в ньому узагальнено досвід великої кількості виконаних інвестиційних проектів.

Усі питання, що стосуються технічного аналізу інвестиційного проекту, можна поділити на 13 груп:

1. Місце розташування (місце реалізації проекту);

2. Масштаб проекту, можливість збільшення масштабу виробництва;

3. Технологія;

4. Обладнання, організація його експлуатації та ремонту;

5. Інфраструктура;

6. Схема підприємства;

7. Організація підготовки і здійснення проекту;

8. Графік виконання проекту;

9. Підготовка та освоєння виробництва;

10. Забезпечення якості;

11. Розрахунок витрат на виконання проекту;

12. Матеріально-технічне постачання;

13. Поточні витрати виробництва та збуту;

Розглянемо зміст і коротко прокоментуємо кожну з цих груп питань.

Місце реалізації проекту

У класичному проектному аналізі вибирати місце слід на території доволі великого географічного регіону, який може охоплювати кілька держав. ІІри цьому міждержавне порівняння інвестиційного клімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвестиційні проекти в Україні, то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу з інвестиційним кліматом даної держави, і хоч би який він був суворий і малопридатний для життя, вибрати інший ми не спроможні. Таку відсутність вибору треба усвідомлювати і намагатися її компенсувати іншими факторами, приміром, високою рентабельністю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями і т.п.

Україна -- держава із значною за європейськими мірками територією, яка на 8% перевищує територію Франції і майже па 60% - територію Німеччини. Тому тут неминучі територіальні відмінності в умовах здійснення інвестиційних проектів. Скажімо, цілком очевидно, що проекти по виробництву лляного волокна і виноградного вина мають здійснюватися в різних регіонах України, 3 огляду на це вибір території для реалізації проекту є необхідним, особливо для вразливих до кліматичних та інших природних умов проектів.

Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обгрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Ця особливість сучасного українського законодавства понад усе дає про себе знати в проектах, пов'язаних з іноземними інвестиціями в нерухоме майно, приміром, у будівництво житла чи готелів. Багатьох іноземних інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропонується українським законодавством для такого роду проектів.

Нарешті, ще однією істотною частиною аналізу місця реалізації проекту є аналіз впливу проекту на довкілля. Значення цісї" частини проекту останніми роками настільки зросло, що вона перетворилася в самостійний розділ проектного аналізу --- екологічний аналіз проекту.

Масштаб проекту

Масштаб проекту в умовах України треба розглядати насамперед з погляду ризику. Зрозуміло, що в нинішній ситуації різкого занепаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, які потребують величезних інвестицій, швидше за все, будуть надто ризиковані для інвестора. Слід дуже тверезо дивитися на нинішню економічну ситуацію і не допускати перетворення інвестиційного проекту на прожект.

Традиційно при аналізі масштабу проекту розглядаються такі проблеми:

? Технологічна оптимальність.

? Фізичні та інші обмеження

? Технологічний ризик.

? Екологія та безпека.

Технологія

Вибираючи технологію, слід зважати на специфічні особливості економічної ситуації в Україні. Величезна диспропорція у вартості сировини та обладнання, з одного боку, і робочої сили з другого, що утворилась у 1992-1994 роках, робить явно неефективними капіталомісткі технології, розраховані на широке застосування механізації та автоматизації. Тому в багатьох проектах слід, попри національну гордість, обирати явно вчорашні технології, якщо ми хочемо, щоб проект мав шанс на високу ефективність.

Отже, розглядаючи вибір технології, слід спинитися на таких питаннях:

1. Обгрунтування вибору технології з точки зору:

-- застосовуваної сировини;

-- кінцевого продукту;

-- практичної відпрацьованості технології;

-- стійкості до морального старіння.

2. Вимоги технології до інфраструктури.

3. Екологічні аспекти технології.

4. Оптимальний ступінь механізації у зв'язку з ціною робочої сили.

5. Можливості використання місцевих технологій та обладнання.

6. Можливості використання уживаного технологічного обладнання із західних країіг.

Обладнання

Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. У цьому розділі треба навести конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обгрунтувати вибір того чи іншого постачальника і визначити форму контракту (через агента, за тендером і т.п.).

Необхідно передбачити в проекті, що будь-яке обладнання рано чи пізно виходить з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, забезпечувати виробництво запасними частинами.

Перелік питань, що мають бути аналізовані в цьому розділі, такий:

? номенклатура обладнання;

? ринок обладнання, його постачальники та виготовлювачі;

? розміщення замовлень та укладання контрактів на поставку обладнання;

? організація контролю за поставкою обладнання;

? забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили;

? система ремонту і забезпечення запасними частинами.

Інфраструктура

Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі треба проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури наявні, а які доведеться створювати додатково. Інфраструктура завжди є дуже дорогим об'єктом інвестицій і має тривалі строки окупності, тому в разі відсутності істотних елементів інфраструктури проект, швидше за все, перестане бути економічно виправданим. Приміром, не можна будувати молочний завод у місці, де немає нормальних шляхів, бо їх прокладення обійдеться дорожче, ніж сам молочний завод. Тому в цьому розділі основну увагу треба приділити вивченню достатності інфраструктури, а також оцінити витрати на створення відсутніх елементів інфраструктури.

Перелік можливих об'єктів інфраструктури:

1. Будинки й споруди, в тому числі

-- виробничі,

-- адміністративні,

-- складські,

-- допоміжні (гаражі тощо),

-- соціально-нобутові.

2. Торговельні підприємства.

3. Транспорт,

4. Лінії електропередачі.

5. Водопостачання і каналізація.

6. Житло та об'єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо).

У разі відсутності окремих елементів інфраструктури необхідно передбачити таке:

-- хто і як Їх створюватиме;

-- строки виконання робіт;

-- необхідні витрати на відсутні елементи інфраструктури;

-- стан переговорів з цього питання;

-- посади й прізвища осіб, відповідальних за ці елементи інфраструктури;

-- необхідні документи.

Схема підприємства (виробнича схема)

Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручігим і наочним інструментом для осіб. які приймають рішення про здійснення проекту. Тому в технічному розділі інвестиційного проекту рекомендується мати такі схеми:

-- генеральне планування підприємства;

-- схема виробничих потоків (з описом виробничого процесу).

У схемі рекомендується відобразити:

-- обсяги сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції,

-- площі складських приміщень,

-- транспортні потоки, взаємозв'язок різних видів транспорту,

-- взаємозв'язок між складами та цехами,

-- зв'язки між цехами,

-- утилізацію відходів.

Організація підготовки та здійснення проекту

Будь-який крупний проект, особливо пов'я заний із зведенням будівель і споруд та мон тажем обладнання, завжди готується спеціалізованою організацією. В СРСР такими спеціалізованими організаціями були державні проектні інститути (ДІПРО). Наприкінці 1980-х років почали з'являтися недержавні інженерні фірми, які вже досить міцно закріпились у деяких секторах економіки, приміром, у проектуванні невеликих об'єктів цивільного будівництва. У світовій практиці інвестиційного проектування вже виробилась традиційна думка про тс, які частини проекту слід доручати спеціалізованим проектним, консультаційним та інженерним фірмам.

У бізнес-плані інвестиційного проекту має бути зазначено, а при його аналізі перевірено, які фірми і з якою репутацією буде залучено до цих робіт,

У цілому список основних питань цього розділу проектного аналізу має такий вигляд:

? проектна документація;

? фірми, які виконуватимуть окремі частини проекту;

? організація нагляду за проектуванням;

? будівництво і поставка обладнання;

? фірми, які здійснюватимуть ці роботи;

? створення спеціального відділу обладнання;

? організація контролю за поставками обладнання;

? порядок приймання імпортного обладнання;

? досвід роботи будівельних компаній, у т.ч. по зарубіжних проектах;

? репутація будівельних компаній;

? строки завершення будівництва;

? управління проектом;

? застосування методів сіткового планування й управління та інших для управління випуском робочої документації і будівництвом:

? графік будівельної частини проекту.

Графік виконання проекту

Бажано підготувати сітковий графік, який охоплює всі роботи від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. З цього питання існує багата навчальна й довідкова література, тому ми не будемо детально розглядати це питання. Зазначимо лише, що попри те, що сіткові графіки посилено популяризувалися в радянській літературі ще з середини 1960-х років, на практиці ці графіки так і не стали загальноприйнятим робочим інструментом, тому, якщо графік буде не сітковий, а простіший -- лінійний, це теж непогано. Погано, якщо роботу по проекту буде розпочато взагалі без графіка.

Підготовка та освоєння виробництва

Чи не найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах в Україні нині можна вважати підготовку робочої сили (звісно, цс стосується проектів, спрямованих не на розширення чи модернізацію існуючого виробництва, а на створення нового виробництва). Проблема не в тому, що в Україні некваліфікована робоча сила, якраз навпаки, рівень освіченості робочої сили в Україні справляє дуже вигідне враження на іноземних інвесторів. Проблема в тому, що нове виробництво часто створюється и місцях, де раніше не було подібних виробництв, а відтак і немає підготовленої робочої сили.

Підготовка робочої сили включає розрахунок кількості персоналу та його якісного складу, перевірку наявності робочої сили на місці реалізації проекту, навчання та перекваліфікацію персоналу (якщо потрібної робочої сили бракує), залучення потрібних фахівців з-за кордону. Звичайно, при цьому треба обрахувати необхідні витрати на підготовку.

Перелік питань, які необхідно передбачити в проекті в частині підготовки виробництва, може мати такий вигляд:

? забезпечення виробництва робочою силою;

? забезпечення сировиною, матеріалами та запасними частинами на пусковий період;

? підготовка технічної документації по запуску виробництва;

? плани дій в разі нерегламентної роботи обладнання;

? плани дій в разі необхідності ремонту.

Забезпечення якості

Інформацію про контроль якості рекомендується відобразити на схемі виробничих потоків. На всіх стадіях виробничого процесу -- від приймання сировини до здавання готової продукції -- необхідно передбачити використання певних стандартів.

Розрахунок витрат на виконання проекту

До витрат на здійснення проекту (інвестиційних витрат) входять такі елементи:

? земля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика;

? виробничі будівлі й споруди;

? машини та обладнання;

? витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи;

? витрати на підготовку виробництва;

? оборотний капітал.

Розраховуючи витрати, слід звернути увагу на ті елементи, в яких, за даними експертів Всесвітнього банку, найчастіше трапляються помилки. Це такі елементи:

? імпортне обладнання (до розрахунку витрат слід включати не тільки ціну за прейскурантом, котра, як правило, зазначається на умовах ЕХW, DAF або FОВ, а й транспортні, страхові, портові й митні витрати);

? витрати на монтаж обладнання;

? витрати на запуск виробництва;

? виплата процентів по кредитах за час будівництва;

? витрати на огілату ліцензій, ноу-хау тощо;

? необхідний оборотний капітал.

Матеріально-технічне постачання

У плановій економіці величезні труднощі у здобуванні необхідних матеріалів і комплектуючих виробів перетворювали цю частину інвестиційного проекту на найбільш трудомістку й тривалу операцію, особливо якщо треба було випускати складну продукцію, а партійно-урядової постанови необхідного рівня з якоїсь причини не було. У таких умовах життя проекту .залежало від спеціалістів з постачання і комплектації, котрих дирекція ладна була буквально носити на руках. У ринковій економіці така ситуація немислима, і промисловці вже добре це відчули -- тепер в Україні бажаючих одержати замовлення на виробництво значно більше, ніж замовлень.

Перелік питань цього розділу такий:

? номенклатура й кількість матеріалів і комплектуючих виробів на одиницю продукції та на програму виробництва;

? ринок сировини і матеріалів, постачальники, їх надійність, альтернативні варіанти поставок;

? розміщення замовлень і форми контрактів;

? організація контролю за поставками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів;

? спеціальний аналіз особливо критичних видів сировини і матеріалів:

- енергоносіїв та електроенергії (потреби, джерела, можливі зриви поставок, тарифи, необхідні документи тощо);

- води .

Витрати виробництва та збуту

Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланованого проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх підрозділах.

До поточних витрат виробництва відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати. Як правило, вони поєднані наступним чином:

? основні матеріали;

? вироби, що купуються;

? основна зарплата;

? соціальне страхування;

? технологічна електроенергія;

? транспортні витрати;

? амортизація устаткування;

? допоміжні матеріали;

? енергія та вода;

? технічне обслуговування;

? зарплата адміністративного та обслуговуючого персоналу;

? витрати ііа маркетинг та збут.



3. Причини виникнення, класифікація та методи зниження проектних ризиків

З точки зору причин виникнення проектні ризики обумовлені:

Ш постановкою помилкової цілі, невизначеністю ситуації;

Ш можливістю відхилень в процесі реалізації рішень від цілей, що передбачені проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;

Ш ймовірністю досягнення помилкового результату;

Ш можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації проекту;

Ш очікуванням безпеки, невдачі;

Ш обмеженістю ресурсів;

Ш зіткненням інтересів учасників складання плану проекту та виконавців;

Ш недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб'єктивізму;

Ш протидією партнерів;

Ш обов'язковістю вибору при прийнятті рішень;

Ш форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими і т.д.);

Ш договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом контрактів);

Ш дисципліною зобов'язань (несвоєчасною сплатою відсотків, податків та інших платежів);

Ш низькою якістю продукції, робіт, послуг тощо.

Втрати пов'язані з ризиком, можуть бути: матеріальними (додаткові витрати сировини, матеріалів, палива, обладнання та іншого майна), фінансовими (штрафи, пені, неустойки, неповернення дебіторської заборгованості, зменшення реалізації внаслідок зменшення цін та ін.), трудовими (непередбачені простої, виплати за простої та ін.), втратами часу та ін.

В залежності від причин виникнення ризики класифікують на такі групи: зовнішні ризики, внутрішні та інші ризики.

Зовнішні ризики поділяються в свою чергу на:

1. Непередбачувані зовнішні ризики :

Ш заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землекористування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього середовища, вплив органів експертизи та ін.;

Ш природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);

Ш кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);

Ш зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо), економічні (зрив постачання, банкрутство партнерів, клієнтів), екологічні (аварії), соціальні (страйки) і т.д.

2. Передбачувані зовнішні ризики:

Ш ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів, кон'юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);

Ш операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуатації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану обладнання, споруд і т.д.).

Внутрішні ризики поділяються на:

1. Внутрішні організаційні ризики:

Ш зриви робіт через нестачу робочої с, матеріалів, затримку постачань, помилки у плануванні та проектуванні, незадовільне оперативне управління, зміну раніше узгоджених вимог та появу додаткових вимог із сторони замовників та партнерів, ін.;

Ш перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджетів, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів .

2. Внутрішні технічні ризики:

Ш зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішення, помилки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам, поломки техніки тощо.

До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики пов'язані зі здоров'ям людей, пошкодженням майна та правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін. [13].

З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застраховані. До таких ризиків можна віднести:

Ш прямі майнові збитки, пов'язані з перевезенням, поставкою матеріалів та непрямі збитки, що спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, неодержанням орендної плати, повторним встановленням обладнання;

Ш ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів, від нещасних випадків на виробництві, від захворювань).

Для зниження ступеня ризику застосовуються різноманітні засоби захисту: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, застава та ін.

Страхування є одним із найбільш поширених засобів зниження ризиків.

Страхування - це відносини із захисту майнових інтересів господарських суб'єктів і громадян із настанням визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, страхових внесків (страхових премій). У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитку одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Число страхувальників, що внесли платежі протягом одного або іншого періоду, має перевищувати число тих, хто одержує відшкодування. Страхове відшкодування може дорівнювати або бути меншим від страхової суми, у зв'язку з конкретними обставинами випадку й умовами договору страхування. Сума страхового відшкодування визначається різноманітними засобами залежно від системи страхування. Страхування оформлюється у вигляді договору. Договір страхування - двостороння угода між страхувальником і страховиком. Страхове покриття можна одержати щодо цілої низки видів проектних ризиків. Відповідно до договору страхова організація бере на себе, як правило, ризик з проекту (втрати прибутку, політичний, страховий ризик, ризик неплатежу, втрати активів, дебіторської заборгованості, інфляційний ризик тощо).

Хеджування - система укладання термінових контрактів і угод, що враховує можливість у майбутньому зміни курсів (цін), зустрічних до тих, що несуть ризик. Є дві операції хеджування:

* на підвищення - біржова операція з покупки термінових контрактів або опціонів;

* на зниження - біржова операція з продажу термінового контракту або опціону.

Основними інструментами хеджування є ф'ючерси та опціони.

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання продати чи придбати базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент укладання зобов'язань сторонами контракту (між продавцем і покупцем).

Опціон - документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого опціону. Опціон дає змогу його покупцю встановити мінімум або максимум ціни, яка його цікавить. Ризик покупця обмежений оплаченою ним премією, тоді як ризик продавця опціону стосовно зміни ціни потенційно не обмежений. Вигодами для покупця є: обмежений ризик (сума премій), контроль над значними обсягами товару за обмежених коштів, можливість установити максимальну ціну під час очікування купівлі або мінімум під час очікування продажу, можливість застосування різноманітних стратегій хеджування. Вигодами продавців опціонів є підвищений прибуток і збільшення потоків коштів.

Розподіл ризиків між учасниками. Виявлені ризики інвестиційних проектів можуть бути розподіленими між ділянками угод. В угодах, у яких бере участь банк, доцільне пайове фінансування проектів. У цьому випадку формою розподілу ризиків можуть бути пули банків для фінансування значних кредитів, консорціуми з інвестиційними і промисловими компаніями.

Гарантії. Як правило, значні проекти здійснюються із залученням позичкового капіталу, у зв'язку з чим власник проекту має подати у фінансовий інститут письмове зобов'язання третьої сторони щодо сплати боргу у випадку відмови від його сплати позичальнику.

Лімітування - встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо. Застосовується у банках під час надання позичок та укладання договору на овердрафт (форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку клієнта понад їх залишок на рахунку) тощо; власником проекту - під час продажу продукції проекту в кредит; інвестором - під час визначення сум вкладення капіталу та ін.

Резервні фонди формуються з метою покриття непередбачуваних витрат з проекту. У процесі визначення суми резерву необхідно врахувати точність початкової оцінки вартості проекту та його елементів залежно від етапу проекту, на якому проводилася ця оцінка. Структура резерву на покриття непередбачуваних витрат формується на базі такого підходу: визначення непередбачуваних витрат стосовно категорії витрат, наприклад, на робочу силу, матеріали та ін. Подальше уточнення розмірів непередбачуваних витрат здійснюється за рахунок установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі на рівні комплексів робіт.

Резерв поділяють на загальний і спеціальний. Загальний резерв формується для покриття змін у кошторисі, а спеціальний включає надбавки з метою покриття зростання цін, асигнування для знову виявленої роботи з проекту та ін.

Застава. Створювана продукція проекту може бути запорукою під час одержання кредитів. Застава здійснюється у вигляді поступки прав - письмової контрактної угоди між кредитодавцем і позичальником, що деталізує зв'язок між терміном та умовами позики і закладного активу.

4. Розв'язок

Для вирішення завдання спочатку необхідно визначити вигоди і витрати кожного року. До вигод за проектом відносяться зменшення витрат на оплату персоналу, на ремонт, на відшкодування претензій щодо якості продукції з першого року проекту по шостий. До витрат за проектом належать збільшення експлуатаційних витрат, податкові платежі з першого року по шостий і витрати на модернізацію у нульовий рік.

Для того, щоб надалі коректно розрахувати суму податку на прибуток підприємства, необхідно розрахувати суму щорічних амортизаційних відрахувань.

Тепер розрахуємо щорічні вигоди проекту з першого року по шостий.

B_1-5= 100 000 + 150 000 + 200 000 = 450 000 (грн.)

Перш, ніж розрахувати витрати за проектом з першого року по шостий, розрахуємо суму податку на прибуток, який буде отримано у результаті модернізації за рахунок зменшення витрат.

Taxes_1-6 = (450 000 - 20 000 - 108 333,33)Ч0.25 = 80 416,67 (грн.)

Тепер розрахуємо щорічні витрати за проектом з першого року по шостий.

C_1-6 = 20 000+80 416,67 = 100 416,67 (грн.)

Витрати нульового року складуть.

С₀= 650 000 (грн.)

На підставі отриманих даних розрахуємо чисту приведену вартість.

Проект доцільно реалізувати - він ефективний, оскільки чиста приведена вартість проекту більше нуля.



Список використаних джерел

1. Бабаєв В.М. Управління проектами, Навчальний посібник для студентів спеціальност«Управління проектами»2006 рік 246 с.

2. Бондарєва, Т.І. Структурні моделі та методи оцінки ризиків при плануванні проекту : автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01. / Національний аерокосмічний універмитет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». - Х., 2006. - 20 с.

3. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 322 с.

4. Данілов О.Д., Івашина, Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. - Ірпінь, 2001. - 377с.

5. Марюта, А.Н. Инвестиции и риски / А.Н. Марюта. - Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - 215 с.

6. Пересада А.А., Майорова Т.В., Ляхова О.О. Проектне фінансування: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 736 с.

7. Управление проектом. Основы проектного управления: учебник / кол. авторов; под ред. проф. М.Л. Разу. - М.: КНОРУС, 2007. - 768 с.

8. Фльорко, В.А. Методи управління інвестиційними ризиками на підприємстві / В.А. Фльорко // Вісник Сумського державного університету. - 2004. - №6. - С. 166 - 173.

9. Дубинин, Е. Анализ рисков инвестиционного проекта [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.fd.ru/article/5625.html

Размещено на Allbest.ru

...