Концептуальні засади ризикології в економіці та підприємництві. Аналіз співвідношення ризику та доходу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Етимологія ризику. Онтологія та гносеологія ризику

Аналіз проблем економічної науки та практики переконливо свідчить, що врахування невизначеності, конфліктності й породжуваного ними ризику є однією з магістральних ліній розвитку економічної теорії другої половини ХХ ст. З ризиком доводиться стикатися у повсякденній практичній діяльності. Його неможливо уникнути в жодному з видів ділової активності. Так, він присутній, скажімо, під час прийняття рішень з приводу розміщення грошей у банку, при купівлі акцій та інших цінних паперів вкладанні коштів у нове виробництво тощо. Бездіяльність у сфері бізнесу пов'язана з ризиком невикористаних можливостей.

2. Ризик як об'єктивно-суб'єктивна категорія. Структура ризику

Необхідно відмітити, що об'єктивно існуючі невизначеність, конфліктність, нестача інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначність прогнозів, зміни як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційні трансформаційні процеси, обмаль (нестача) часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень, породжують ризик.

Вивчаючи та враховуючи ризик, необхідно мати чітке уявлення про його об'єкт, суб'єкт, джерела. Необхідно також звернути увагу на те, що ризик має діалектичну об'єктивно-суб'єктивну структуру тощо.

Об'єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує в силу об'єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб'єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) зі своїм досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, своєю поведінкою.

Об'єктом ризику називають економічну систему, оцінити ефективність та умови функціонування котрої на перспективу у вичерпній повноті та з необхідною точністю неможливо.

Суб'єкт ризику - особа або колектив, які зацікавлені в результатах керування об'єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо керування та прийняття відповідних рішень стосовно об'єкта ризику.

Джерела ризику - це чинники (процеси, явища), котрі спричиняють невизначеність, конфліктність.

Враховуючи вищевикладене ми пропонуємо наступне визначення економічного ризику.

Ризик -- це об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає ступінь досягнення очікуваного результату.

Це визначення ґрунтується на системному підході до категорії економічного ризику і вказує на необхідність аналізу впливу на об'єкти керування множини внутрішніх і зовнішніх чинників та надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб'єктів господарювання (суб'єктів ризику).

3. Концептуальні засади та аксіоматика ризикології

Ризикологія - наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання та управління ризиком, який відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами господарювання об'єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, оцінювання, управління об'єктами ризику, котрі обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

Ризикологія ґрунтується на таких аксіомах:

Аксіома загальності - будь-який вид діяльності, що здійснюється фінансово-економічною системою, несе в собі ті чи інші ризики, котрі за певних умов можуть проявитися і призвести до небажаних наслідків для системи загалом чи її структурних складових. Йдеться також і про ризик невикористаних можливостей (закопаних талантів).

Аксіома прийнятності - кожна інтелектуальна система, що здійснює певний набір видів діяльності, так чи інакше (свідомо чи несвідомо) оцінює ступінь ризику, використовуючи свої внутрішні категорії, гіпотези, мотивації, котрі залежать також від стану та динаміки зовнішнього середовища, а також ураховуючи власне ставлення до ризику.

Аксіома неповторюваності - структура та міра ризику змінюються в часі, не повторюючись навіть у подібних ситуаціях.

Зазначимо, що ризикологія за своєю сутністю є метанаукою, що зумовлюється багатогранністю прояву ризику. Коли ставиться питання стосовно цілепокладання у конкретній науці, то завжди постає (в тій чи іншій формі) питання про ризик. Ризик завжди пов'язаний з цілепокладанням і цілездійсненням, тобто будь-яку науку завжди супроводжує ризикологічна діяльність.

4. Невизначеність та ризик. Причини виникнення невизначеності та ієрархія її видів

Невизначеність -- фундаментальна характеристика недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Невизначеність можна трактувати та деталізувати як недостовірність (ефект «марева»), неоднозначність (ефект «нечіткості», «розпливчастості»).

Так, зокрема, невідомість свідчить про повну або часткову відсутність інформації щодо певної проблемної ситуації.

Причинами цього можуть бути також неповнота інформації, неструктурованість, неінтерпретованість, несприйнятливість, що значно ускладнює процес прийняття раціональних рішень. Неповнота свідчить про нестачу доступної для реєстрації і необхідної для розв'язання задачі інформації. Неінтерпретованість вказує на відсутність однозначної відповідності між якісними та кількісними складовими інформаційної множини, наприклад, між економічними показниками певного об'єкта (проекту) та числовими значеннями цих показників. Неструктурованість ускладнює чи практично унеможливлює доступ до відповідних наявних даних. Несприйнятливість пов'язана з незрозумілою для суб'єкта прийняття рішень (суб'єкта ризику) формою реєстрації і представлення відповідних даних, наприклад, представлення у незрозумілих для суб'єкта одиницях виміру необхідних показників.

Недостовірність свідчить про наявність фіктивних даних, тобто таких, що не об'єктивно відображають проблемну ситуацію. Причинами недостовірності можуть бути неадекватність, суперечливість (різнобій), мінливість, спотворення (свідоме чи ні) необхідної інформації.

Ризикотвірні чинники.

Вважається, що для виникнення економічного ризику повинні мати місце такі умови:

Наявність невизначеності й випадковості, тобто відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень.

Зрілість економіки. За низького рівня виробництва на душу населення розвиток економіки практично детермінується стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення.

Активне керівництво і регулювання економікою.

Існування матеріальної зацікавленості в кінцевому результаті прийнятих рішень, наявність стимулів.

І, нарешті, ризик може створюватися штучно, наприклад через азартні ігри.

5. Причини виникнення економічного ризику

Конкретних причин підприємницького ризику безліч. Так чи інакше вони завжди мають місце, саме тому підприємницький ризик неминучий. Розрізняють зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на рівень ризику.

Зовнішні фактори -- це ті умови, які не можна змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

Факторами прямого впливу є:

зміна законодавства, що регулює економічні відносини партнерів;

непередбачувані дії органів державного управління і самоврядування;

рекламації і штрафи за браковану продукцію;

витік конфіденційної інформації;

необґрунтовані чутки;

порушення зобов'язань за угодами;

інфляція;

зміна податкової політики;

зміна цін;

конкуренція;

корупція і рекет;

форс-мажорні обставини (стихійні лиха, аварії, смерть керівника або провідних спеціалістів, раптова поява сильних конкурентів, вороже ставлення уряду і преси).

Варто звернути увагу на конкуренцію. У літературних джерелах відзначається, що близько чверті банкрутств відбувається внаслідок конкуренції. Вона створює механізм економічного змагання, змушує підприємців переглядати свою стратегію. Особливо слід звернути увагу на несумлінну конкуренцію:

Факторами непрямого впливу є:

• політична ситуація;

• міжнародна обстановка;

• економічна нестійкість країни діяльності;

• інфляційні процеси в країні діяльності;

• стихійні лиха;

• науково-технічний прогрес.

Внутрішні фактори -- це фактори, зумовлені діяльністю фірми, їх поділяють на: стратегію фірми; принципи діяльності фірми; ресурси і їх використання; якість і рівень використання маркетингу.

Серед конкретних внутрішніх факторів виділяються: некомпетентність співробітників; несумлінність; недбайливість; витік конфіденційної інформації; якість продукції і послуг, прорахунки в організації виробничого процесу; аварії на підприємстві й поломки устаткування; помилки у визначенні попиту; взаємини з партнерами.

В умовах України є своя специфіка причин економічного ризику. Тут на перший план виступають:

• необов'язковість і безвідповідальність суб'єктів господарювання усіх видів;

• суперечливість законодавства;

• високий рівень інфляції;

• відсутність реального господарського права;

• недієздатність правоохоронних органів;

• перевага політичних інтересів над економічними;

• роздутий управлінський апарат;

• нестійке податкове законодавство.

Класифікація ризику.

З розвитком і ускладненням соціальних і економічних процесів з'являється дедалі більше нових видів і типів ризиків. Постала потреба їх класифікації. Складність класифікації економічних ризиків полягає як у їх різноманітті, так і в широті прояву. Очевидно, саме цей факт не дозволив дотепер розробити чіткої системи класифікації. Найзагальніші принципи класифікації дають змогу виділити:

ризики, пов'язані з господарською діяльністю;

ризики, пов'язані з особистими якостями підприємця;

ризики, пов'язані з нестачею інформації про стан зовнішнього середовища.

Далі слід виділити різноманітні принципи класифікації, в основу яких покладено цілі, що їх мають на меті при вивченні ризиків, незалежно від видів діяльності. Виділяють такі групи ризиків:

Щодо масштабів вирішуваних завдань розрізняють ризик глобальний (наприклад, на рівні держави чи регіону) і локальний (наприклад, на рівні підприємства чи компанії).

За сферою виникнення: зовнішні і внутрішні; обидва види ризиків мають власну велику класифікацію.

За рівнем прийняття рішень: макроекономічні (глобальні) і мікроекономічні (локальні).

Щодо аспекту прояву: психологічні, соціальні, медико-біологічні, юридичні і т.п.

За типом: раціональні (обґрунтовані), нераціональні (необґрунтовані), авантюрні (азартні).

Щодо кількості людей, що приймають рішення: індивідуальні, групові, масові.

Щодо ситуації: стохастичні (на умовах ймовірності виникнення), невизначені (на умовах невизначеності) і конкурентні (на умовах конфлікту чи конкуренції).

За тривалістю дії: короткочасні й постійні.

За рівнем втрат: мінімальні, середні, оптимальні, максимальні або припустимі, критичні, катастрофічні.

За ступенем правомірності: правомірні (виправдані) і неправомірні (невиправдані).

За можливістю страхування: ризики, від яких можна страхуватися й ризики, від яких не можна страхуватися.

Видові: пожежі, збої комп'ютерів, стихійні лиха, техногенні аварії, інфляція і т.д. і т.п.

Щодо об'єктивності: з об'єктивною ймовірністю, суб'єктивною ймовірністю та з суб'єктивно-об'єктивною ймовірністю.

Щодо часу прийняття рішень: випереджувальні, своєчасні і запізнілі.

Щодо можливого фінансового результату: чисті і спекулятивні. Чисті ризики передбачають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики передбачають можливість одержання як доходу, так і збитку. Звідси випливає, що всякий підприємницький ризик є спекулятивним.

Щодо врахування тимчасового фактора: статичні і динамічні. Статичні -- це ризики втрати реальних активів унаслідок завдання шкоди власності, а також втрати доходу через недієздатність організації. Такі ризики практично завжди пов'язані з втратами для економічної діяльності (стихійні лиха, злочинні дії, прийняття несприятливого законодавства, недієздатність ключових фахівців і т.д.) Динамічні - це ризики непередбачуваних (недетермінованих) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачуваних обставин. Такі ризики, залежно від обставин, що склалися, можуть нести в собі або прибуток, або втрати.

Градація ризиків за будь-якої класифікації різноманітна. Окремі види ризиків можуть перетинатися, доповнювати, бути складовими одне одного. Економічний ризик може включати політичний чи підприємницький, а підприємницький -- економічний, фінансовий -- валютний і т.п. Усе залежить від того, який ризик у конкретному аналізі розглядається як чільний. Окремо розглядають сукупність ризиків у роботі біржі, митниці, банку, туристичної фірми, торгового підприємства і т. п. Сьогодні саме таким видам ризиків присвячено значну кількість досліджень.

Перш ніж проаналізувати окремі види ризиків, зауважимо, що кожен вид діяльності характеризується специфічним, притаманним йому набором видів та чинників ризику, що мають найбільш суттєвий вплив, та не обмежуються запропонованим переліком.

Політичний ризик.

Політичний ризик -- це можливість виникнення збитків чи скорочення обсягу прибутку внаслідок державної політики. Політичний ризик зумовлений можливими змінами курсу, зсувами пріоритетів на урядовому рівні. Його врахування є особливо актуальним у країнах з неусталеним законодавством, з відсутністю традицій і загальної культури підприємництва.

Політичний ризик притаманний підприємницькій діяльності і його неможливо уникнути. Його можна лише прогнозувати й враховувати.

Про важливість урахування політичного ризику в підприємницькій діяльності свідчить і те, що для аналізу й оцінювання політичного ризику створена світова мережа спеціалізованих аналітичних центрів як комерційного, так і некомерційного характеру. У розвинутих країнах нараховується понад 500 таких центрів.

Політичні ризики можна розподілити на чотири групи:

ризик націоналізації та експропріації без адекватної компенсації;

ризик трансферту, зумовлений можливими обмеженнями та конвертацією місцевої валюти;

ризик розірвання контракту внаслідок дій владних структур країни, у якій знаходиться компанія-контрагент;

ризик військових дій і громадських заворушень тощо.

Оскільки на політичні ризики підприємець безпосереднього впливу не має, то їх слід віднести до групи зовнішніх ризиків.

Підприємницький ризик.

Підприємницький ризик містить у собі групу підвидів та чинників ризику, що притаманні підприємницькій діяльності як специфічній сфері економіки. Його особливості випливають із самого визначення підприємництва як самостійної діяльності особи (або осіб) спрямованої на отримання прибутку через створення нових робочих місць та реалізацію особистих амбітних планів організаторів справи.

Ідентифікація та оцінка підприємницького ризику залежить від досвіду підприємця та ситуації прийняття рішення. Оскільки рішення приймаються в умовах невизначеності, то формується набір альтернатив, кожна з яких має бути оцінена, причому завжди залишається непевність стосовно майбутніх результатів.

Виробничий ризик.

Цей ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг; із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини, підвищенням собівартості, збільшенням втрат робочого часу, неефективним використанням нових методів виробництва.

До основних причин, що зумовлюють виробничий ризик, можна віднести:

зниження намічених обсягів виробництва та реалізації продукції внаслідок спаду продуктивності праці, простоїв обладнання, втрат робочого часу, відсутності в потрібний момент часу необхідної кількості матеріалів та комплектуючих, підвищення відсотка браку;

зниження цін, згідно з якими планувалося реалізовувати продукцію та послуги, у зв'язку з їхньою недостатньою якістю, несприятливими змінами у ринковій кон'юнктурі тощо;

збільшення питомої ваги затрат матеріальних, енергетичних, паливних ресурсів, зростання транспортних витрат, торговельних накладних та інших побічних витрат;

зростання фонду оплати праці з причин перевищення очікуваної чисельності працюючих чи внаслідок перевищення рівня заробітної плати окремим працівникам;

зростання податків та інших відрахувань внаслідок змін ставки оподаткування тощо;

низький рівень дисципліни постачання, зокрема, збої в постачанні палива, електроенергії тощо;

фізичне та моральне зношення основних фондів (обладнання) тощо.

Комерційний ризик.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Деякі з основних причин комерційного ризику:

зниження обсягів реалізації внаслідок зниження попиту або витіснення даного товару конкуруючими товарами (замінниками) або запровадження обмежень на продаж даного товару тощо;

підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

втрата частки товару;

погіршення якості товару в процесі зберігання чи транспортування, що спричиняє зниження його ціни;

підвищення затрат обертання коштів внаслідок сплати штрафів, відрахувань, стягнень, що спричиняє зниження прибутків тощо.

Комерційний ризик можна деталізувати на такі складові:

ризик, пов'язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризик, пов'язаний з транспортуванням товару;

ризик, пов'язаний з передачею товару (послуг) покупцеві;

ризик, пов'язаний з платоспроможністю покупця;

ризик форс-мажорних обставин.

Окремо зупинимося на транспортному ризику. Його класифікація вперше була здійснена Міжнародною торговельною палатою в Парижі у 1919 р. й уніфікована у 1936 р. Нині різноманітні транспортні ризики класифікуються за ступенем і за відповідністю в чотири групи: Е, F, C, D. Кожна з груп F, C, D також деталізується.

Слід зазначити, що у вітчизняній економічній літературі часто комерційний ризик ототожнюється з підприємницьким, але комерційний ризик -- це лише один з низки підприємницьких ризиків.

Фінансовий ризик

Під фінансовим розуміють ризик, що виникає під час здійснення фінансового підприємництва чи фінансових угод. До фінансового ризику належать:

валютний ризик;

кредитний ризик;

інвестиційний ризик.

Зупинимося на інвестиційному ризикові. Він зумовлюється і залежить від специфіки вкладення підприємницькою фірмою коштів у різні проекти. Основні ризики, які належать до групи інвестиційних наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні види інвестиційного ризику

Види ризику	Пояснення
Капітальний	Загальний ризик, що стосується усіх інвестиційних вкладень. Ризик полягає у тому, що інвестор буде не в змозі повернути інвестовані засоби без збитків
Селективний	Ризик спрямованого вибору об'єкта для інвестування в порівнянні з іншими варіантами
Відсотковий	Ризик понесення збитків, зумовлених змінами відсоткових ставок на ринку
Країнний	Ризик можливих збитків у зв'язку з вкладенням коштів у підприємства, що знаходяться під юрисдикцією країни з нестабільним соціальним та економічним становищем
Операційний	Ризик можливих збитків, пов'язаних із збоями в функціонуванні комп'ютерних інформаційних систем
Часовий	Ризик інвестування коштів у невдало обраний час, що тягне за собою збитки
Ризик законодавчих змін, нестабільності законодавчої бази	Можливі збитки, зумовлені змінами в законодавчому регулюванні
Ризик ліквідності	Ризик, зумовлений реалізацією цінних паперів при можливих змінах в оцінці ліквідності
Ризик інфляції	Ризик полягає у тому, що через високі темпи інфляції доходи, які надійдуть від інвестованих коштів, можуть знецінитися у реальних цінах

ризиковий конфліктність виробничий інвестиційний

Нерідко в економічній літературі інвестиційними ризиками вважають лише ризики, зумовлені вкладенням коштів у цінні папери. Насправді під цими ризиками слід розуміти різноманітні суттєві ризики, що можуть виникнути при інвестуванні коштів.

Інноваційний ризик.

Інноваційний ризик -- це міра можливих збитків, які можуть виникнути у разі вкладення підприємницькою фірмою коштів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, що не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі. У літературі з теорії економічного ризику цей вид ризиків також детально проаналізований.

Системний аналіз ризику в економіці та підприємництві

Аналіз ризику -- це методологія, за допомогою якої невизначеність, що притаманна, зокрема, найважливішим показникам, які характеризують основні технiко-економiчнi параметри господарської діяльності i розглядаються в контексті майбутнього, піддається аналізу, власне, для того, щоб оцінити вплив ризику на вiдповiднi результати.

Необхідно звернути увагу, що наука про економічний ризик (ризикологія) покликана вивчати на засадах синергетичного підходу та системного аналізу закономірності, принципи, інструментарій щодо оцінювання, моделювання та управління ризиком. Отже йдеться, зокрема, про:

якісний аналіз ризику;

формування системи кількісних показників ступеня ризику;

кількісний аналіз ризику;

моделювання та прогнозування ризику;

управління ризиком та зниження його ступеня.

Своєчасна ідентифікація ризику та станів, до яких він може призвести, дає можливість вчасно попередити небажані наслідки, обрати більш гнучку стратегію. У разі підтвердження (перевірки) за допомогою кількісних оцінок показників ефективності і ризикованості, з'являється можливість формувати достовірні прогнози щодо майбутньої діяльності та планувати економічні результати.

Таким чином, доцільно здійснювати аналіз ризику як діяльності та стану безпосередньо самого підприємства, так і проектів та стратегій, що реалізуються ним, а також порівняльний аналіз щодо ризикованості діяльності в межах ринкового сегменту, галузі, країни тощо.

6. Процес прийняття економічних рішень з урахуванням ризику

Кваліфікована діяльність щодо врахування ризику в підприємництві та економіці значно покращує шанси організації досягти успіхів у довгостроковій перспективі. Узагальнено діяльність підприємця (менеджера) щодо врахування та управління ризиком можна назвати політикою ризику. Вона включає весь комплекс дій та заходів, що мають на меті зменшити небезпеку на всіх стадіях функціонування фірми (підприємства), а саме ідентифікацію та оцінку ризику (якісну та кількісну), вибір методів та механізмів управління ризиком, впровадження обраних методів та моніторинг результатів.

Спираючись на результати ґрунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком.

Необхідно зауважити, що якісний та кількісний аналіз ризику представляють собою важливі самостійні складові у системі аналізу ризику. Ми детально зупинимося на кількісному аналізі ризику.

Необхідно звернути увагу на те, що для кількісного аналізу ризику використовують низку методів. Серед них, як показують дослідження, інваріантними стосовно широкого спектра економічних проблем є такі:

метод аналогій;

аналіз чутливості (вразливості);

аналіз методами імітаційного моделювання;

аналіз ризику можливих збитків тощо.

Метод аналогій.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений новий проект, доцільно дослідити дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику щодо близьких за сутністю раніше виконуваних проектів. У цій сфері діяльності найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії.

У використанні аналогів застосовують бази даних і знань стосовно чинників ризику. Ці бази будуються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, моніторингу, шляхом опитування фахівців, менеджерів проектів тощо. Використовуючи відповідний математичний апарат, одержані дані обробляють для виявлення залежностей та з метою врахування потенційного ризику в реалізації нових проектів.

Необхідно, однак, зазначити, що навіть у відносно простих і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний і реалістичний набір сценаріїв можливих невдалих завершень проектів. Тому застосування методу аналогій може виявитися достатнім лише в простих випадках, а в основному він використовується як допоміжний у низці інших методів.

Размещено на Allbest.ru

...