Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства»

Солодар М.Д.

1. Представте еволюцію підходів до дослідження поняття конкурентоспроможності в економіці

У ринковій системі господарювання конкурентоспроможність як економічна категорія виступає ключовою, оскільки вона відображає науково-технічні, виробничі, організаційні, управлінські, маркетингові, економічні, ринкові та інші можливості підприємства, які реалізуються в продукції та послугах, що конкурують з аналогами на зовнішньому та внутрішньому ринках. Історичний шлях розвитку конкуренції являє собою послідовний процес переходу від конкурентної поведінки окремих виробників, цехів, малих підприємств, фірм у відносинах між собою до суперництва великих господарських об'єднань, комплексів, компаній, галузей, видів діяльності аж до економік окремих країн [1].

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. Слід звернути увагу на багатозначності трактувань сутності поняття «конкурентоспроможність» сучасними вченими-економістами. Проблемі конкурентоспроможності як елементу управління діяльністю підприємства присвячені роботи І. Ансоффа, Дж. Блайта, Д. Джоббера, П. Дойля, Дж. Еванса, Ф. Котлера, М. Портера, А. Стрікленда, А. Томпсона та ін. У наукових працях вітчизняних вчених та науковців з країн СНД: О.І. Амоші, Л.В. Балабанової, О.А. Воронова, І.Б. Гуркова, Я.А. Жаліло, А.О. Задої, В.Л. Корінєва, Л.О. Лігоненко, Й.М. Ліфіца, А.А. Мазаракі, П.Т. Саблука, А.А. Садєкова, Р.А. Фатхутдинова, О.Б. Чернеги, А.В. Шегди, О.О. Шубіна та інших представлені результати досліджень з питань стратегії та забезпечення конкурентоспроможності підприємств за умов мінливості конкурентного середовища [7].

У науковій літературі не існує загальноприйнятого єдиного визначення поняття конкуренції, тому доцільним є проведення аналізу основних її трактувань, сформульованих відомими науковцями. Слово «конкуренція» (від. лат. - concurrentia) визначається як змагання або зіткнення [2].

Представник класичної теорії А. Сміт вважав конкуренцію чесним, без змови, суперництвом, яке проводиться між продавцями (або покупцями) за найбільш вигідні умови продажу (купівлі) товару. А. Сміт вперше довів, що конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці та капіталу.

Поряд з поведінковим підходом у XIX і, особливо, в XX ст. набула поши-

рення структурна модель конкуренції. Структурний підхід представлений в роботах Ф. Эджуорта, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна та інших вчених, що заклали фундамент сучасної західної теорії чотирьох основних типів ринків: досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії і монополії.

Позиції цієї групи вчених у сучасній західній економічній науці настільки міцні, що сам термін «конкуренція» («competition») частіше використовується саме в структурному розумінні. Якщо ж потрібно підкреслити поведінкову сторону конкуренції, нерідко користуються іншим терміном - «суперництво» («rivalry»)[3].

Згідно зі структурним трактуванням конкуренції акцент робиться на аналізі структури ринку, а також на тих умовах, що домінують на ньому. К. Макконел і

С. Брю [4] визначають конкуренцію як наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців, які мають можливість вільно входити на ринок та виходити з нього.

Х. Зайдель та Р. Теммен [5] визначають конкуренцію, як «центр ваги всієї системи ринкового господарства, в якому і продавці, і покупці конкурують на ринку між собою задля досягнення кожним своєї мети за рахунок конкурентів». М. Портер [6] стверджує, що конкуренція - це динамічний процес, який розвивається, це ландшафт, який безперервно змінюється, на якому з'являються

нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси та нові ринкові сегменти.

Проведене дослідження наукових джерел дозволяє дійти висновку, що кон-куренція, як наукове поняття - багатоаспектне і в кожному випадку її зміст визначається залежно від цілей, у зв'язку з якими вона сформована. Значну кількість досліджень присвячено конкурентоспроможності підприємств. У економічній літературі склався підхід, який за поширеністю використання та авторитетністю його представників вже набув статусу класичного. З основ конкурентоспроможності класичними вважаються праці М. Портера [6], І. Ансоффа, К. Прахалада, Г. Хемела та ін. Але при цьому слід згадати, що першою змістовною теорією міжнародної конкурентоспроможності є теорія порівняльних переваг (витрат) Д. Рікардо. На неї, як на першооснову, надбудовувались (і продовжують надбудовуватись до сьогодні) наукові ідеї.

Конкурентоспроможність економіки у ХХ столітті, за твердженням таких науковців як Й. Шумпетер [8], І. Кірцнер, А. Поручник, Ю. Пахомов, М. Калужський, А. Макарян, визначається її орієнтацією на соціальний фактор, розвиненістю інтелектуального потенціалу людини і ступенем його використання.

Конкурентоспроможність, як економічна категорія, вже давно зайняла належне місце в економічній теорії, але, як відмічає один з найвідоміших дослідників теорії практики конкуренції М. Портер, поки що не існує загальноприйнятого визначення конкурентоспроможності. Він звертає увагу на те, що інколи під конкурентоспроможністю розуміють можливість конкурувати на світовому ринку при наявності глобальної стратегії, для деяких дослідників вона означає здатність забезпечувати позитивний зовнішньоторговельний баланс, досить часто конкурентоспроможність пов'язують з низькими виробничими витратами на одиницю продукції [6, 8].

Конкурентоспроможність є синтезом багатьох економічних категорій. Як зазначається в науковій літературі, у широкому розумінні конкурентоспроможність - це зумовлена економічними, соціальними, політичними чинниками позиція країни або товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. Щостосується сфери економіки, то конкурентоспроможність - це наявність певнихвластивостей, які дають переваги для суб'єкта в економічному змаганні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій [2, 7, 9-11] дозволяє систематизувати трактування категорії «конкурентоспроможність», пропоновані відомими авторами (таблиця 1).

Конкурентоспроможність - це комплексна категорія, її переваги остаточно реалізуються внаслідок діяльності на різних ринках, але базис конкурентних переваг створюється на всіх ланках суспільного виробництва, у тому числі, значною мірою за рахунок структурної перебудови і дійової економічної політики.

Отже, багатоаспектність підходів до конкурентоспроможності як економічної категорії є підстави для систематизації поглядів провідних вчених-економістів за наступними напрямами:

1. Конкурентоспоможність є проявом реалізації конкурентної переваги у часі та просторі. Тобто акцент робиться на конкурентних перевагах підприємства в питаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент або протягом періоду оцінювання.

2. Конкурентоспроможність визначається перш за все конкурентоспроможністю товару (продукту) на певному сегменті ринку. Так, заслужений економіст України Кредісов А.І. [12], тлумачить поняття «конкурентоспроможність» як характеристику товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення.

3. Конкурентоспроможність як характеристика результату ринкової поведінки. Представники зарубіжної економічної думки Коно Т., Тацуно Ш. [13] для визначення даного поняття використовують сукупність характеристик, які включають: зайняту підприємством частку ринку; спроможність підприємства до виробництва, збуту і розвитку; спроможність вищої ланки керівництва підприємства до реалізації поставленої мети.

4. Конкурентоспроможність - це потенційна або реалізована здатність економічного суб'єкта функціонувати у зовнішньому середовищі, базуючись на відмінностях даного виробника [14]. Економічна категорія, яка зумовлюється зовнішнім оточенням, ресурсами, ефективністю управлінських впливів, умінням створювати на їхній основі конкурентні переваги і використовувати переваги зовнішнього середовища.

5. Конкурентоспроможність - як прибуткова діяльність при ефективному використанні ресурсів [15]. Це узагальнюючий показник життєвої стійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, науково-технічний і трудовий потенціали.

Висновки

Таким чином, в результаті аналізу наукових підходів здійснено систематизацію поглядів на економічну категорію «конкурентоспроможність» в п'яти напрямах:

1) конкурентоспроможність як прояв реалізації конкурентної переваги у часі та просторі;

2) конкурентоспроможність визначається перш за все конкурентоспроможністю товару (продукту) на певному сегменті ринку;

3) конкурентоспроможність як характеристика результату ринкової поведінки;

4)конкурентоспроможність як потенційна або реалізована здатність економічногосуб'єкта функціонувати у зовнішньому середовищі, базуючись на відмінностяхданого виробника;

5) конкурентоспроможність - як прибуткова діяльність при

ефективному використанні ресурсів. Все це створює теоретичну базу для дослідження конкурентоспроможності як синтетичного показника, який розширює існуючий категорійний апарат з позицій інтегрування оцінки системоутворюючих зовнішніх, ринкових та внутрішніх факторів на макро- та мікроекономічному рівнях.

2. Наведіть методику оцінки конкурентоспроможності галузі

Одним з найважливіших напрямків вивчення особливостей господарської діяльності підприємства, особливо в умовах, коли ринок постійно розвивається і змінюється є аналіз конкурентоспроможності підприємства. Важливість дослідження цієї теми полягає в тому, що високий рівень конкурентоспроможності підприємства є гарантом одержання високого прибутку.

У сучасних умовах конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Питання оцінки конкурентоспроможності підприємства розглядалися різними вченими, зокрема: М.Е. Портером, І.Н. Герчиковою, А.П. Градовим, З.А. Калугіною, І.У. Ліпсиц, П.Р. Діксоном, А. Селезневим, В.Д. Адріановим, І.В. Зулькарпаєвим, Л.Р. Ільсовою, М.Г. Долинською, І.А. Соловйовою, В.С. Мисаковим ті ін..

Актуальність дослідження конкурентноздатності підприємства зростає в процесі формування ринкових відносин і створення конкурентного середовища, без якого говорити про конкурентоздатність взагалі не має сенсу. У зв'язку з цим перед будь-якою організацією постає проблема стратегічного й тактичного управління розвитком здатності підприємства виживати в ринкових умовах.

Проблема конкурентоспроможності тісно пов'язана з проблемою продуктивності, ефективності господарської діяльності. Це обумовлено тим, що саме зростання ефективності є запорукою конкурентоспроможності підприємств.

Конкурентоспроможність підприємства можна охарактеризувати [17]:

- як можливість тривалий час відстоювати власні домінуючи позиції в галузі завдяки наявності ефективної стратегії або здатність діяти в довгостроковому періоді на ринку та одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, підтримки продукції на високому якісному рівні і стимулювання працівників;

- як властивість виробничо-економічних систем (підприємств) змінювати траєкторію руху або режим функціонування в процесі збереження і розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг.

Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень конкурентоспроможності підприємства, але у вітчизняній практиці переважає думка про те, що конкурентоспроможність підприємства пов'язана винятково з його поточним положенням на ринку, а критерієм конкурентоспроможності виступають лише кількісні фактори, такі як відносна частка ринку, обсяги продажів, чистий прибуток, чиста поточна вартість тощо [17].

У закордонній практиці головними критеріями конкурентоспроможності підприємства вважаються якісно-цінові: високий технічний рівень, новизна, наукоємність, низькі витрати. Крім того, конкурентоспроможність розглядається як здатність підприємства до розвитку, до збереження існуючих і створення нових конкурентних переваг. У цьому випадку конкурентоспроможність розглядається не в статиці, не в певний момент часу, а в динаміці, у перспективі. Тому підвищення ефективності управління якістю продукції й витратами, а отже, і управління конкурентоспроможністю на сучасному етапі економічного розвитку об'єктивно необхідно.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

? технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

? підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках. В умовах спаду виробництва проблема підвищення рівня конкурентоспроможності фірми стає особливо актуальною.

Рівень конкурентоспроможності підприємства можна визначати багатьма методами, такими як: графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

Кожний з них має свої переваги та недоліки.

На нашу думку, найбільш обґрунтованим є використання методу інтегральної оцінки конкурентоспроможності на основі розрахунку таких груп показників:

1. Ефективності виробничої діяльності підприємства (витрати на виробництво одиниці продукції, фондовіддача, рентабельність товару, продуктивність праці);

2. Фінансового стану підприємства (коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт оборотності оборотних коштів);

3. Ефективності організації збуту та просування товарів (рентабельність продажу, коефіцієнт затовареності готовою продукцією, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту);

4. Конкурентоспроможності товару (якість товару, ціна товару).

У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства , експертним шляхом були визначені коефіцієнти значущості критеріїв.

Розрахунок критеріїв і коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства проводиться за формулою середньозваженої арифметичної.

Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:

де - значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства; - значення критерію фінансового стан підприємства; - значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку; - значення критерію конкурентоспроможності товару; 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 - коефіцієнти вагомості критеріїв.

Критерій ефективності виробничої діяльності розраховується за формулою:

,

де - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції; - відносний показник фондовіддачі; - відносний показник рентабельності продукції; - відносний показник продуктивності праці; 0,31; 0,19; 0,40; 0,10 - коефіцієнти вагомості показників.

Критерій фінансового стану діяльності підприємства розраховуються за формулою:

,

де - відносний показник автономії підприємства; - відносний показник платоспроможності підприємства; - відносний показник ліквідності підприємства; - відносний показник оборотності оборотних коштів; 0,29; 0,20; 0,36; 0,15 - коефіцієнти ваговитості показників.

де - критерій ефективності організації збуту і просування товару; РП - відносний показник рентабельності продажів; - відносний показник затовареності готовою продукцією; - відносний показник завантаження виробничих потужностей; - відносний показник ефективності реклами і засобів стимулювання збуту; 0,37; 0,29; 0,21; 0,14 - коефіцієнти вагомості показників [19].

Запропонований метод є досить простим у використанні, не потребує великого масиву вхідної інформації та допомагає виявити й показати сильні і слабкі сторони підприємства, а також охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства; дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку.

Результати оцінки конкурентоспроможності підприємств на основі розрахунку показників методом інтегральної оцінки показали, що конкурентоспроможність підприємств знаходиться на середньому рівні за рахунок зменшення показників фінансового стану підприємства та маркетингової діяльності.

Такі результати демонструють, що підприємствам необхідно більше приділяти уваги таким напрямкам підвищення конкурентоспроможності, як:

- розширення асортименту продукції;

- активізація рекламної діяльності в засобах масової інформації;

- стимулювання продажів за рахунок проведення маркетингових заходів. міжнародний конкурентоспроможність bricks clicks

Своєчасне виявлення сильних та слабких сторін підприємства за допомогою використання наведеної методики є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності підприємств, як на національному так і закордонному ринках.

Висновки

Підсумовуючи проблеми, підприємств, що конкурують між собою на ринку, надамо наступні рішення щодо їх подолання та збільшення конкурентоспроможності підприємств:

- ефективний контроль і постійне відновлення виробничої складової, застосування сучасних техніки й технологій на виробництві, використання енерго- та ресурсозберігаючих технологій; збільшення витрат на НДДКР;

- управління вхідними та вихідними інформаційними потоками (про стан ринку, діяльність конкурентів, потреби і бажання споживачів) для більш ефективного прийняття рішень;

- впровадження ефективної політики ресурсозабезпечення;

- контроль фінансового стану підприємства, управління інвестиціями;

- ефективне управління трудовим потенціалом підприємства, вивчення психологічних факторів і їхнього впливу на діяльність співробітників;

- розробка довгострокових і короткострокових стратегій, планування й прогнозування діяльності, поліпшення системи управління підприємством.

3. Поясніть зміст бізнес-моделі BricksandClicks та знайдіть яскраві практичні приклади її застосування міжнародними компаніями

BricksandClicks це термін для бізнес моделі , за допомогою яго компанія підтримує продажі як в автономному режимі, так і за допомогою кліків або мобільних додатків. Популярний приклад цієї моделі той, коли людина замовляє товар, який їй подабається, а потім забирає сама чи доставкою із найближчої авторизованої точки магазину.

Першою започаткувала дану система компанія PizzaHut, коли можнабулозамовитипіцу онлайн, і її вам доставлять. Всвій час такаможливість набрала дужевеликоїпопулярності.

Основним фактором успіхуабоневдачіцієїбізнес-моделі в контролівитрат, як правило, підтриманняфізичноїприсутності -paying для багатьохфізичнихскладськихприміщеннях- потрібнібільшікапітальнівитрати.

Зіншого боку, онлайн-цепослуга,якаможезалишитисякращою в своємукласі, тому керівникизосереджуютьсятільки на інтернет-бізнесі.

Отжеможнасказати, що дана модель лишеполегшилажиття людей, продавець і споживачзадоволені, і меніздається,щоця модель буде актуальною і користуватися попитом щебагато і багатороків.

Список використаних джерел

1. Беглиця В.П. Конкурентоспроможність як категорія ринкової eкономіки / В.П. Беглиця// Збірник наукових праць Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. - 2010. - Вип. 12. - С. 92-96.

2. Масляєва О. О. Економічна сутність категорії «конкурентоспроможність»: дефініція та систематизація / О. О. Масляєва // Ефективна економіка: електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php

3. Зінчик С. М. Поняття конкурентоспроможності як економічної категорії суспільного розвитку // Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф., 14.02-15.02.2013 р.: у 3 т. - Дніпропетровськ: Біла К.О., 2013. - С. 23?26.

4. Фатхутдинов Р.А. Стратегическаяконкурентоспособность / Р.А. Фатхутдинов. ? М.:Экономика, 2005. - 512 с.

5. Забелин П. В. Основыстратегическогоуправления: учеб. пособ. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. В. Забелин, Н. К. Моисеева. - М.: Информационновнедренческий центр «Маркетинг», 1998. - 195 с.

6. Портер М. Международнаяконкуренция / М. Портер; пер. с англ. В.Д. Щетинина. - М.:Международныеотношения, 1993. - 49 с.

7. Смоленюк П.С. Конкурентоспроможність як економічна категорія / П.С. Смоленюк / Інноваційна економіка: [всеукр. наук.-виробн. журнал ]. - 2011. - № 7 (70). - С. 70-75 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до журн.:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2011_7/70.pdf.

8. Шумпетер Й. Теорияэкономическогоразвития: исследованияпредпринимательскойприбыли, капитала, кредита и циклаконъюнктуры / Й. Шумпетер; пер. с англ. Л. И. Кравченко. - М.: Прогрес, 1982. - 455 с.

9. Поняття конкурентоспроможності підприємства в системі економічних наук [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://rusnauka.com/ 9_KPSN_2011/

Economics/6_84127.doc.html. - Назва заголовку з екрану.

10 . Дослідження сутності поняття «конкурентоспроможність» [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/view/year/2012.html. - Назва заголовку з екрану.

11. Карапетян Е.Т. Теоретична концептуалізація конкурентоспроможності підприємства /Е.Т. Карапетян, О.Р. Квасовський // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - 2012. - Вип. 7(33). - С. 97-104.

12. Кредісов В.А. Підприємництво - вирішальний фактор розвитку країн з перехідною економікою. - К.: Знання України, 2003. - 327 с.

13. Коно Т. Стратегия и тактика японскихпредприятий / Т. Коно, Ш. Тацуно. ? М.: Прогресс. 1991. - 384 с.

14. Хамініч С.Ю. Методика інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства / С. Ю. Хамініч // Економіст. - 2006. - № 10. - С. 59-61.

15. Шлюсарчик Б. Умови інноваційності підприємств у сучасній ринковій економіці /Б. Шлюсарчик // Держава та регіони. - 2009. - № 3. - С. 206-211.

16. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентныепреимуществафирмы: Монографія. - М.: ОАО “Типография “НОВОСТИ””, 2000. - 256 с.

17. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика: Монографія. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

18. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. - К.: Таксон, 2004. - 704 с.

19. Лифиц И.М. Теория и практика оценкиконкурентоспособноститоваров и услуг: Навч. посібник. - М : Юрайт-М, 2001. - 224 с.

20. Портер. М. Международная конкуренція: Навч. Посібник. - М.:1994.- 316с.

Размещено на Allbest.ru