Статистичне дослідження ринку праці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обласний комунальний вищій навчальний заклад

Інститут підприємництва “Стратегія”

Кафедра: Економіка підприємства

Курсова робота

з дисципліни: “Статистика”

на тему: “Статистичне дослідження ринку праці України”

Виконала:

студентка групи Е-12-51

Фастовцова Олена

м. Жовті Води 2014

Зміст

Вступ

1. Характеристика ринку праці. Показники, що характеризують ринок праці

1.1 Статистичне вивчення ринку праці України в системі ринкових відносин

1.2 Статистичні показники, що характеризують ринок праці в Україні

1.3 Основні показники динаміки та структури, що застосовується для аналізу динаміки ринку праці

2. Статистичне дослідження ринку праці України за 2009-2013рр.

2.1 Розрахунок основних показників, що характеризують ринок праці України за 2009-2013 рр.

2.2 Статистичний аналіз динаміки та структури попиту та пропозиції робочої сили України за 2009-2013 рр.

2.3 Кореляційно-регресійна модель взаємозв'язку показників ринку праці України за 2009-2013рр.

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки

Вступ

Метою данного статистичного дослідження є вивчення основних статистичних показників ринку праці України за 2009-2013 роки.

Завданням дослідження є узагальнення та критичний аналіз наукових поглядів на ринок праці, визначення його функцій, висвітлення поняття “функціонування ринку праці”, етапів його розвитку з метою теоретичного визначення сутності функціонування ринку праці як об'єкта статистичного дослідження, дослідити динаміку та структури попиту та пропозиції робочої сили, розрахувати рівень зайнятості та безробіття, винаходження залежності між основними показниками ринку праці.

Об'єктом дослідження ми беремо масові процеси, що формують сучасний ринок праці.

Предметом дослідження є методологічні засади статистичного оцінювання та характеристики функціонування ринку праці.

Праця - це цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідність для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Категорія „праця” і „робоча сила” не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник „авансує” її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю) поняття „ринок праці” і „ ринок робочої сили” можна використовувати паралельно.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи. Ринкова система - це система ринків, серед яких виділяють ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, тощо. Вказані типи ринків не однакові за своєю значимістю. Існує думка, що на чолі ринкової системи стоїть ринок капіталів, оскільки останній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів, і визначає кон'юктуру всіх товарних ринків.

Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи, є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів.

Отже, ринок праці - є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших ринків, з іншого - сама впливає на них. Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямків НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Державна політика зайнятості населення України базується на таких принципах:

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіття, створенню нових робочих місць;

- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямками соціально-економічної політики;

- забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

- міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.

1. Теоретичні аспекти ринку праці. статистичне вивчення ринку праці

1.1 Статистичне вивчення ринку праці України в системі ринкових відносин

Україна зараз перебуває на етапі переходу до ринку. Під перехідним періодом слід розуміти ті часові межі переходу від адміністративно-командної економіки до ринкових відносин, у яких у державі відбуваються докорінні перетворення в економічному базисі, в зміні виробничих відносин, в упорядкуванні власності, адаптації суспільства до цих відносин, у запровадженні та розвитку ділової конкуренції виробників і відносної стабілізації економічних і соціальних процесів з переструктуризацією суспільства. Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

Аналіз показує, що в Україні ринкові реформи до цього часу майже не реалізовані, а соціально-економічна криза поглиблюється, про що свідчать:

1. Різкий спад реального ВВП, промислового і сільськогосподарського виробництва;

2. Розбалансованість бюджетних доходів і витрат;

3. Поглиблення руйнівних інфляційних процесів, які деформують систему грошово-кредитного обігу та підривають валютно-фінансову і економічну стабільність держави;

4. Темпи зростання індексів споживчих цін;

5. Зростання негативних тенденцій у демографічних процесах, які призводять до скорочення населення України;

6. Безробіття, зростання кількості безробітних за статусом, зміни соціально-класової структури суспільства за рахунок формування мафіозно-номенклатурної еліти суспільства на тлі збіднення основної маси населення.

Ринок праці - це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці - це право кожного працівника вільно, на основі трудового найма за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштуватись.

Економічно прийнятим і рівнозначним слід вважати використання двох термінологічних словосполучень - "ринок робочої сили" й "ринок праці", оскільки вони тісно поєднані та взаємно дорівнюються. При цьому товаром на них є робоча сила.

Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників.

Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда та суспільства загалом. Наведені формулювання дають право вважати рівнозначними термінологічні сполучення "ринок праці" та "ринок робочої сили". Характерною рисою ринку праці є те, що, з одного боку, він має ресурсний, товарний характер, а з іншого - породжує незрівнянно більше економічних і соціальних проблем, ніж інші, й вимагає посиленої уваги та фінансової підтримки з боку держави.

Ринок праці не регулює безпосередньо процесу купівлі-продажу, а створює умови для задоволення попиту і пропозиції на робочу силу.

1.2 Статистичні показники, що характеризують ринок праці в Україні

Попит на ринку праці - платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічної системи, формуючи властиву для неї організацію зайнятості на ринку праці.

Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами.

Попит на робочу силу визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті працівниками , але неефективні місця.

Ринок праці ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, рівня освіти, володіння технікою, до знань та вмінь робітника. Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

Ринок праці не регулює безпосередньо процесу купівлі-продажу, а створює умови для задоволення попиту і пропозиції на робочу силу.

Нерівномірний поступ реформ в Україні призвів до серйозних наслідків до зниження рівня споживання, що негативно позначилося на багатьох родинах. Цей вплив макроекономічного спаду проявився в трьох головних аспектах.

Праця: скорочення попиту на ринку праці та зниження рівня реальної заробітної плати значною мірою вплинули на купівельну спроможність багатьох сімей, для яких заробітна плата є головним джерелом прибутку.

Зокрема, зарплата як частина доходу, як правило, є найнижчою для сімей у нижній частині розподілу доходу. Така структура означає, що навіть значне зростання реальної заробітної плати саме по собі лишить багато сімей за межею бідності. Стабілізація, лібералізація цін і торгівлі, що зумовлюють економічний ріст і відновлення попиту на робочу силу, будуть надзвичайно важливими для пом'якшення бідності як безпосередньо через реальну заробітну плату, так і опосередковано через зростання доходу з інших джерел. Результати економічного росту мають доповнюватись реформою системи соціального захисту.

Оскільки бідність в Україні досягла значних розмірів і глибин і лише відродження на ринку праці не зможе вилікувати бідність, не можна відкладати запровадження реформи системи соціального захисту до часів, коли поліпшиться економічний клімат.

Участь населення в тіньовому секторі економіки (який не представлено в офіційній статистиці) швидко зростає, але збільшення прибутків тіньового сектора не впливає на зниження реальної заробітної плати в офіційній економіці.

Звичайно, підвищення попиту на робочу силу є необхідним, оскільки це дуже важливий фактор для зменшення рівня бідності в Україні. Проте це не панацея. Навіть якщо попит на робочу силу значно зросте і сприятиме підвищенню заробітної плати, багато сімей в Україні все ж не зможуть подолати свою бідність, оскільки вони або на беруть повноцінної участі в ринку праці, або перебувають надто далеко за межею бідності. Навіть дуже велике збільшення попиту на робочу силу не відкидає потреби реформування системи соціального захисту України.

Оскільки заробітна плата в більшості галузей економіки встановлювалась адміністративними методами, спад її не можна розцінювати лише як відповідь ринку на зміни умов, а й як адміністративно обумовлений результат посилення бюджетних обмежень і високої інфляції. Через таке зниження реальної заробітної плати дуже змінились доходи сімей.

Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх видів ринків за структурою, специфікою ціноутворення, зв'язками з іншими ринками. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, притаманні лише йому. Пропозиція робочої сили, на відміну від інших товарів, не може бути значно скорочена або зберігатися до кращих часів, коли підніметься ціна. Заробітна пата найманого працівника включає не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання сім'ї. Товар "робоча сила" - неоднорідний. На його реалізацію впливає сукупність соціально-економічних, екологічних, демографічних, організаційно-технологічних факторів. Умови зайнятості, оплати праці визначається не тільки одним суб'єктом ринку, а також державою і профспілками.

Для рядів динаміки економічних показників характерним є відображення динамічності економіки. Збільшення виробничих ресурсів, підвищення технічного рівня, продуктивності праці, поліпшення соціальних умов виробництва ведуть за собою нарощення виробництва, економічне зростання. Водночас ряд інших об'єктивних і суб'єктивних факторів (інфляція, затримки планшетів і т.п.) гальмують це зростання, призводить до зниження виробництва й економічного спаду. На основі рівнів ряду динаміки визначають систему показників, які дають всебічну характеристику напряму та інтенсивності змін явища у часі. Ця система включає такі показники: абсолютний приріст; темп зростання; темп приросту; абсолютне значення 1% приросту.

Абсолютний приріст - це різниця між наступним і попереднім, або базисним, рівнями ряду. Він показує, на скільки одиниць наступний рівень відрізняється від попереднього, що прийнятий за базу порівняння (швидкість зміни). Абсолютний приріст може бути додатнім (динаміка зростання), від'ємним (зменшенням) або нульовим (без змін). Абсолютний приріст призначається буквою ?, вимірюється в одиницях виміру ознаки та обчислюється за формулами:

- базисні абсолютні прирости;

- ланцюгові абсолютні прирости.

- значення показника в данному періоді;

- значення показника в базовому періоді;

- попередній період.

Базисні та ланцюгові прирости пов'язані: сума ланцюгових приростів дорівнює загальному базисному приросту за весь період:

.

Коефіцієнт зростання - це відношення наступних показників до попередніх, з якими їх порівнюють. Він збігається з поняттям, вивченим раніше, - відносною величиною динаміки і показує інтенсивність зміни рівнів ряду.

Коефіцієнти зростання позначають буквою К і вимірюють у коефіцієнтах або у відсотках множенням коефіцієнта на 100%. Якщо коефіцієнт зростання певного рівня більший за одиницю (К>1), то це свідчить про зростання рівня, якщо К< 1 - про зниження. Коефіцієнти зростання обчислюються за формулами:

- базисні коефіцієнти зростання,

 - ланцюгові коефіцієнти зростання.

Між ланцюговими і базисними коефіцієнтами зростання існує мультиплікативний зв'язок.

,

де К1, К2, К3,…, Кn - ланцюгові коефіцієнти зростання.

Отже, базисний коефіцієнт зростання можна обчислити як добуток n ланцюгових коефіцієнтів зростання.

Темп приросту - це відношення абсолютного приросту до попереднього рівня ряду (або базисною), виражене у відсотках. Він є вимірником відносної швидкості зростання і показує, на скільки відсотків збільшився (зменшився) показник (наступний рівень) порівняно з попереднім чи базисним. Додатне значення темпу приросту свідчить про зростання рівня, а від'ємне - про зниження (темпи падіння). Позначається він буквою Т (темп).

Згідно із визначенням, темпи приросту обчислюються за формулами:

- базисні темпи приросту;

- ланцюгові темпи приросту.

Але у практиці використовують більш зручну формулу:

.

Отже, темп приросту визначаємо як різницю темпу зростання “мінус” “1”, а результат множимо на 100%. А якщо коефіцієнт зростання обчислений у відсотках, то від нього віднімають 100%. Слід пам'ятати, що ланцюгові темпи приросту можна отримати лише віднімаючи 1 (чи 100%) від ланцюгових темпів зростання. Аналогічно визначаємо базисні темпи.

Абсолютне значення 1% приросту - це відношення абсолютного приросту за певний час до темпу приросту цього самого періоду. Цей показник розкриває вагомість 1% приросту, його вираження в абсолютній величині. Він показує, що означає підвищити або знищити рівень певного суспільного явища на один відсоток. Абсолютне значення 1% приросту вимірюється в одиницях рівнів ряду, позначається |1%| і обчислюється за формулою:

.

Показник абсолютного значення одного відсотка приросту (|1%|) модна також одержати, якщо поділити абсолютний рівень попереднього періоду на 100:

.

Обчислені показники аналізу рядів динаміки зручно подавати у вигляді таблиць. Це допомагає виявити тенденції у динаміці явища, порівняти окремі показники. Для узагальнення оцінок швидкості та інтенсивності зростання використовують середні значення показників аналізу.

Середній абсолютний приріст обчислюють за формулою середньої арифметичної простої з ланцюгових приростів.

де n - кількість ланцюгових абсолютних приростів.

Якщо відомі базисні прирости, то зручніше обчислювати за формулою

.

Середній темп зростання ()обчислюють за формулою середньої геометричної:

,

де К1, К2,…, Кn - ланцюгові темпи зростання,

n - кількість ланцюгових темпів зростання.

Середній темп приросту обчислюють як різницю між середнім темпом зростання (у %) і 100 % за формулою:

Середнє значення 1% приросту обчислюються як відношення середнього абсолютного приросту до середнього темпу приросту

.

1.3 Основні показники динаміки та руструктури, що застосовується для аналізу динаміки ринку праці

Економічно активне населення або робоча сила, частина населення у віці, встановленому для вимірювання його економічної активності ( від 15 до 70 років), що забезпечує пропозиція робочої сили для виробництва товарів і послуг.

У міжнародних статистичних стандартах говоритися про те, що термін «економічно активне населення» може мати два значення в залежності від тривалості періоду, до якого воно застосовується. Якщо визначається економічно активне населення за короткий період, що дорівнює тижня або дня, то мається на увазі населення, активне в даний період, до якого застосовується також термін «робоча сила», якщо за тривалий період - то мається на увазі зазвичай активне населення.

Населення, активне в даний період (або робоча сила), - це найбільш часто використовується показник, що характеризує чисельність економічно активного населення. Коефіцієнт економічної активності населення визначається як співвідношення між кількістю економічно активного населення і чисельністю населення країни:

де Ре.ек. - чисельність економічно активного населення на t - ю дату;

Рt - чисельність всього населення на t - ю дату.

Економічно активне населення включає дві категорії - зайнятих і безробітних.

До зайнятих, відносяться особи різної статі у віці від 16 років і старші, а також особи молодшого віку, які в розглядуваний період:

а) виконували роботу за наймом за винагороду, гроші або з ними розплачувалися в натуральній формі, а також іншу роботу, яка приносить дохід, самостійно або з компаньйонами, як із залученням, так і без залучення найманих працівників незалежно від термінів отримання безпосередній оплати або доходу за свою діяльність;

б) тимчасово відсутні на роботі через: хвороби або травми; вихідних днів; щорічної відпустки; різного роду відпусток як із збереженням змісту, так і без збереження змісту, відгулів; відпустки за ініціативою адміністрації; страйки та інших причин;

в) виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

Коефіцієнт зайнятості населення обчислюється як:

де Sз зайняті, тис. осіб;

- економічно активне населення, тис. осіб.

До безробітних відносяться особи від 16 років і старше, які протягом розглядуваного періоду:

а) не мали роботи (або заняття, що приносить дохід);

б) шукали роботу;

в) були готові приступити до роботи.

При віднесення тієї чи іншої особи до категорії безробітних повинні враховуватися всі три критерії.

Рівень безробіття можна визначити двома способами:

1. За методологією МОП

де Sб безробітні, тис. осіб.

2. Коефіцієнт офіційно зареєстрованого безробіття (за даними державної служби зайнятості)

де Sоф.зареєстр.безроб. - офіційно зареєстроване безробіття, тис. осіб.

Дані про безробіття розробляються за статтю, віком та сімейного стану. Вивчається також розподіл чисельності безробітних за освіти, професійної приналежності. При цьому враховується тривалість безробіття, яка дорівнює проміжку часу, протягом якого особа шукає роботу, тобто з моменту початку пошуку роботи і до розглядуваного періоду.

3. Економічно неактивний населення - населення, яке не входить до складу робочої сили (включаючи і осiб молодше віку, встановленого для обліку економічно активного населення). Чисельність економічно неактивного населення може бути визначена як різниця між чисельністю населення і чисельністю робочої сили. Економічно неактивний населення вимірюється по відношенню до обстежуваній періоду і включає наступні категорії:

- учні та студенти, студенти і курсанти денної форми навчання (включаючи магістратуру і аспірантуру);

- пенсіонери за віком на пільгових умовах та особи, що отримують пенсії у разі втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

- особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і т.п.;

- особи, які припинили пошуки роботи, вичерпавши всі можливості її отримання, але які можуть і готові працювати;

- інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела їх доходу.

Дані про економічно неактивному населення розробляються за статтю, віком, рівнем освіти та іншими ознаками. При цьому враховується тривалість безробіття, яка дорівнює проміжку часу, протягом якого особа шукає роботу, тобто з моменту початку пошуку роботи і до розглядуваного періоду.

Темп нарощування - ставлення ланцюгових абсолютних приростів до рівня, прийнятому за постійну базу порівняння розраховується за формулою:

Відносні показники структури характеризують склад того чи іншого суспільного явища, тобто показують, яку питому вагу займають окремі частини в усьому явищі. Розраховують їх відношенням частини до цілого. Виражаються вони в процентах або частках одиниці:

Рис. 1 Динаміка попиту та пропозиції робочої сили в Україні за 2001-2012 рр. (за матеріалами Державної служби статистики за 2013 р.).

2. Статистичне дослідження ринку праці України за 2009-2013рр

2.1 Розрахунок основних показників, що характеризують ринок праці України за 2009-2013рр.

Ринок праці - це соціально-економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили. Пропозиція праці в суспільстві формується під впливом таких умов: загальної чисельності населення, в тому числі чисельності економічно активного населення (працездатного), кількість відпрацьованого часу за рік, якісних параметрів праці.

Показники рівня зайнятості та безробіття наведено у таблиці нижче.

Таблиця 2.1.1 Основні показники розвитку ринку праці в Україні за 2009-2013роки.

Роки	Економічно активне населення у працездатному віці тис. осіб	Відх. у % до 2009 р.	Зайняті тис. осіб	Відх. у % до 2009 р.	Безробітні тис. осіб	Відх. у% до 2009 р.	Рівень зайнятості працездатного населення, %	Рівень без робіття, %
2009	20321,6	71,6	18365,0	64,7	1956,6	9,6	90,4	9,6
2010	20220,7	72,0	18436,5	65,6	1784,2	8,8	91,2	8,8
2011	20247,9	72,7	18516,2	66,5	1731,7	8,6	91,4	8,6
2012	20393,5	73,0	18736,9	67,1	1656,6	8,1	91,9	8,1
2013	20478,2	73,1	18901,8	67,4	1576,4	7,7	92,3	7,7

Як ми можемо спостерігати з розрахунків, наведених у Таблиці 2.1.1, рівень зайнятості у 2013. збільшився на 0,4% у порівнянні із минулим роком, та на 1,9% у порівнянні із 2009р, та становив 92,3%. Якщо ж аналізувати рівень безробіття, то у 2013р. він становив 7,7%, що на 0,4% менше попереднього року, та на 1,9% - 2009р. (рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1 Показники рівня зайнятості та безробіття України

Попит на працю є похідним від политу на товари та послуги, що нею створюються. Через те, що з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на робочу силу. Певні професії і навіть види робіт стають непотрібними та не знаходять попиту на ринку праці, або навпаки з'являються нові професії які збільшують рівень зайнятості і зменшують рівень безробіття.

Детальніше проаналізуємо звітний рік у табл. 2.2.1

Таблиця 2.2.1 Динаміка основних показників ринку праці у 2013 році у порівнянні з 2012 роком, який ми беремо за базисний.

Категорії	Одиниця виміру	2012р.	2013р.	2013р до 2012р у %
Економічно активне населення	Тис.осіб
1 у віці 15-70 років		22 011,5	21980,6	100,0
1 працездатного віку		20393,5	20478,2	100,1
Рівень економічної активності населення	У % до населення відповідної вікової групи
2 у віці 15-70 років		64,6	65,0	Х
2 працездатного віку		73,0	73,1	Х
Зайняте населення	Тис.осіб
1 у віці 15-70 років		20 354,3	20404,1	100,3
1 працездатного віку		18736,9	18901,8	100,4
Рівень зайнятості населення	У % до населення відповідної вікової групи
2 у віці 15-70 років		59,7	60,3	Х
2 працездатного віку		67,1	67,4	Х
Безробітне населення (за мет.МОП)
1 у віці 15-70 років	Тис.осіб	1657,2	1576,5	97,0
1 працездатного віку		1656,6	1576,4	97,1
Зареєстроване у держ.службі зайнятості, працездатного віку	Тис.осіб	506,8	487,7	100,0
Рівень безробіття населення	У % до економічно активного населення відповідної вікової групи
2 у віці 15-70 років		7,5	7,2	Х
2 працездатного віку		8,1	7,7	Х
2 рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку	У % до економічно активного населення працездатного віку	2,2	2,5	Х
	У % до населення працездатного віку	1,7	1,7	Х
Рівень економічної неактивності населення	У % до населення відповідної вікової групи
2 у віці 15-70 років		35,4	35,0	Х
2 працездатного віку		27,0	26,9	Х

У звітному році економічно активне населення у віці 15-70 роківзбільшилось на 0,4%, та збільшилось на 0,1% економічно активне населення працездатного віку це відбулось за рахунок збільшення кількості зареєстрованого безробіття. Також спостерігається збільшення зайнятого населення у віці 15-70 років та працездатного віку на 0,6% та 0,3% відповідно, це відбулося за рахунок міграції населення на територію України.

В звітному році зменшилась кількість безробітного населення у віці 15-70 років та працездатного віку на 0,3% та 0,4% відповідно такі зміни відбулися тому що збільшився рівень зайнятися населення, а також збільшився на 11,8% рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку у порівнянні з попереднім 2012р.(рис. 2.1.2).

Рис. 2.1.2 Динаміка основних показників ринку праці

Таблицю 2.3 Розрахуємо показники рядів динаміки «Економічно активне населення» по рокам 2009-2013рр.

Показник	Роки
	2009	2010	2011	2012	2013
Економічно активне населення, тис. осіб	20321,6	20220,7	20247,9	20393,5	20478,2
Абсолютне відхилення, %
Базисний ДУбі=Уі-Уб	Х	-100,9	-73,7	71,9	156,6
Ланцюговий ДУці=Уі-Уі-1	Х	-100,9	27,2	145,6	84,7
Відносне відхилення, %
Темпи зростання базисні Трбі=Уі/Уб*100%	Х	99,5	99,6	100,4	100,8
Темпи зростання ланцюгові Трбі=Уі/Уц*100%	Х	99,5	100,1	100,7	100,4
Темпи приросту базисні Тпбі=ДУбі/Уб*100%	Х	-0,5	-0,4	0,4	0,8
Темпи приросту ланцюгові Тпці=ДУці/Уі-1*100%	Х	-0,5	0,1	0,7	0,8

Спостерігається тенденція збільшення кількості економічно активного населення. У 2009 році економічно активного населення було 20321,6 тис. осіб, а в 2013 році - 20478,2тис. осіб. Абсолютне відхилення склало: 2010р-зменшення на 100,9 тис.осіб у порівнянні із 2009р; 2011р- зменшення на 73,7 тис.осіб у порівнянні із 2009р, що більше на 27.2 тис.осіб у порівнянні із 2010р. Але у 2012 році відбулося збільшення економічно активного населення у порівняні з 2009 р. на 71,9 тис.осіб, а з 2011 р. на 145,6 тис.осіб.

В 2013 р. збільшилось у порівняні з 2009 р. на 156,6 тис.осіб, а з 2011 р. на 230,3 тис.осіб. Якщо розглядати зміну цього показника у відносному плані, то спостерігаємо наступну картину: 2010р.-темп зростання склав 99,5%, що показує зменшення показника на 0,5% у порівнянні із 2009р.; 2011р.- темп зростання склав 99,6%, що показує зменшення показника на 0,4% у порівнянні із 2009р., та збільшення на 0,1% у порівнянні із попереднім роком. З 2012 р. почалося збільшення економічно активного населення . У 2012 р. темп зростання став 100,4%, що показує збільшення показника на 0,4% у порівняні з 2009 р.; та збільшення у порівнянні з 2011 р. на 0,8%. У 2013 р. темп зростання склав 100,8%, у порівнянні з 2009 р. збільшився показник на 0,8%, а з 2012 р. на 0,4%. Це відбувається з цілого ряду економічних та соціальних причин. Таким чином, можна зробити висновок, що ринку праці в Україні притаманні наступні риси:

Відбувається збільшення кількості постійного населення та робочої сили.

Темпи збільшення постійного населення, зменшили темпи скорочення робочої сили, тобто відсоток робочої сили став збільшуватися.

Відбувається зменшення рівня безробіття за рахунок збільшення чисельності економічно активного населення, та за рахунок збільшення працевлаштування безробітних.

Зменшення рівня зайнятості відбувається за рахунок росту працевлаштування безробітних, а не за рахунок зменшення робочої сили.

2.2 Статистичний аналіз динаміки та структури попиту та пропозиції робочої сили України за 2009-2013рр

Для статистичного дослідження попиту та пропозиції робочої сили за досліджуваний період розіб'ємо робочу силу на категорії працівників (див. Таблицю 2.2.1). Графічно відобразимо результати дослідження на рис. 2.2.1 та рис. 2.2.2

Таблиця 2.2.1. Структура реєструємого попиту і пропозиції робочої сили

Категорія працівників	Роки (дані у тисячах осіб)
	2009	2010	2011	2012	2013
	Попит	Пропозиція	Попит	Пропозиція	Попит	Пропозиція	Попит	Пропозиція	Попит	Пропозиція
законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)	6,5	51,8	5,7	51,4	5,3	49,8	4,3	52,3	4,3	51,6
професіонали	10,0	45,0	9,0	48,1	9,1	45,7	8,2	43,8	8,1	42,6
фахівці	9,1	51,7	7,4	53,0	7,0	47,4	5,9	48,1	5,4	46,7
технічні службовці	2,4	31,2	2,2	31,8	1,7	27,5	1,3	29,5	1,5	27,0
працівники сфери торгівлі та послуг	8,0	66,0	7,9	76,6	6,2	71,3	5,1	81,8	6,3	72,0
кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства	0,7	19,5	0,7	22,8	0,6	20,5	0,6	28,9	0,7	23,3
кваліфіковані робітники з інструментом	11,4	77,6	13,2	69,9	13,0	57,0	9,7	57,8	9,0	56,5
робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин	7,7	106,8	7,9	107,2	7,9	93,9	6,7	94,8	6,0	94,4
найпростіші професії */	10,0	93,2	9,9	103,2	8,5	88,3	6,8	89,2	6,2	73,6
Всього	65,8	542,8	63,9	564,0	59,3	501,4	48,6	526,2	47,5	487,7

*/ включаючи осіб без професії.

Тепер докладніше розглянемо показники структури та динаміки попиту по рокам 2009-2013 (див. Таблицю 2.2.2), що наведено нижче.

Рис. 2.2.1 Структура реєструємого попиту робочої сили



Рис. 2.2.2 Структура реєструємого попиту робочої сили

Рис. 2.2.3 Структура реєструємого попиту робочої сили

Розрахунок динаміки абсолютного базисного відхилення показав, що попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 18,3тис. осіб, у тому числі попит на 1- 9 категорії робітників зменшився на 2,2; 1,9; 3,7; 0,9; 1,7; 0,0; 2,4; 1,7 та 3,8 тис. осіб відповідно.



Рис. 2.2.4 Структура реєструємої пропозиції робочої сили

Рис. 2.2.5 Структура реєструємої пропозиції робочої сили

Темп росту базисний склав 72,19%, тобто попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 27,81%, у тому числі попит на 1- 9 категорії робітників зменшився на 33,85%, 19%, 40,66%, 37,5%, 21,25%, 0%, 21,05%, 22,08% та 38%. Темп приросту ланцюговий показав також зменшення на 2,26% порівняно із попереднім роком, в т.ч. у т.ч. попит на 1 категорію не змінився, на 2,3-7,8, 9 категорії робітників зменшився на 1,22%, 8,47%, 7,22%, 10,45% та 8,82% відповідно, а на 4-6 категорії збільшився на 15,38%,23,53% та 16,67%. Показники структури свідчать про те, що доля 1-9 категорії робітників складають 31,38%, 30,27%, 32,38%, 29,79%, 26,98%, 28,05%, 30%, 34,57%, 33,62% та 29,93% в загальній чисельності попиту.

Тепер докладніше розглянемо показники структури та динаміки пропозиції по рокам 2009-2013 (див. Таблицю 2.6.).

Розрахунок динаміки абсолютного базисного відхилення пропозиції показав, що пропозиція на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшилась на 38,5 тис. осіб, у т.ч. пропозиція робітників 1-9 категорії зменшилась на 0,7; 1,2;1,4; 2,5; 9,8; 5,6; 1,3;0,4 та 15,6 тис. осіб. Темп росту базисний склав 89,85%, тобто пропозиція робочої силу в звітному році порівняно із базисним зменшилась на 10,15%, у т.ч. пропозиція 1-4, 7-9 категорії робітників зменшилась на 0,4%, 5,33%, 9,67%, 13,46%, 27,19%, 11,61% та 21,03% , а категорії 5-6 збільшились на 9,09% та 19,48% відповідно. Темп приросту ланцюговий показав також зменшення на 7,32% порівняно із попереднім роком, у т.ч. пропозиція 1-9 категорії робітників зменшилась на 1,34%, 2,74%, 2,91%, 8,47%, 11,98%, 19,38%, 2,25%, 0,42%, та 17,49% відповідно. Показники структури свідчать про те, що доля 1-9 категорії робітників складають 31,18%, 32,55%, 32,93%, 31,16%, 30,39%, 33,33% та 32,64% в загальній чисельності пропозиції робочої сили.

2.3 Кореляційно-регресійна модель взаємозв'язку показників ринку праці України за 2011р.

Розглянемо метод кореляційно-регресивного аналізу впливу факторів на результат. Виявимо вплив факторного показника (попит робочої сили) - Х на результативний показник (пропозиція робочої сили) -Y. Дані для аналізу взяті за 2011 рік та розбиті помісячно.

Таблиця 2.7 Дані для кореляційно-регресивної залежності Y від Х (тис. осіб)

Місяць	Х	Y	XY
1	610,3	68,5	41805,55	372466,09	70,56	82,49	8013,83	4692,25	195,68
2	635,6	72,9	46335,24	403987,36	5314,41	82,36	13183,63	5314,41	89,53
3	633,2	92,3	58444,36	400942,24	8519,29	82,37	12638,26	8519,29	98,53
4	597,3	89,5	53458,35	356767,29	8010,25	82,55	5855,31	8010,25	48,25
5	565,9	95	53760,5	320242,81	9025	82,71	2035,81	9025	151,03
6	516	90,5	46698	266256	8190,25	82,96	22,85	8190,25	56,85
7	484,3	89	43102,7	234546,49	7921	83,12	1330,79	7921	34,59
8	448,3	93,2	41781,56	200972,89	8686,24	83,30	5253,35	8686,24	98,04
9	420	87,3	36666	176400	7621,29	83,44	10156,61	7621,29	14,90
10	397,6	82,1	32642,96	158085,76	6740,41	83,55	15173,31	6740,41	2,11
11	439,5	73,2	32171,4	193160,25	5358,24	83,34	6606,44	5358,24	102,87
12	501,4	59,3	29733,02	251401,96	3516,49	83,03	375,58	3516,49	563,26
Разом	6249,4	992,8	516599,6	3335229,1	78973,4	995,23	80645,78	83595,1	1455,64

Для лінійної моделі вивчення зв'язку між результатом Y та фактором Х застосуємо рівняння регресії:

,

де та - параметри рівняння регресії.

Враховуючи вимоги методу найменших квадратів застосуємо формулу:

,

Для розрахунку параметрів регресії складаємо систему рівнянь відносно і :

Застосуємо до аналізованих даних основні параметри, що представлені в Таблиці 2.7.

Для розрахунку основних параметрів і рівняння регресії застосуємо систему рівнянь, що дозволить звести до мінімуму неточності в розрахунках:

або ;

або .

Параметри і мають певний економічний зміст, зокрема, називається коефіцієнтом регресії, що показує, на скільки одиниць змінюється Y при збільшенні Х на одну одиницю. Якщо цей коефіцієнт додатний - зв'язок прямий, а якщо від'ємний - зв'язок між показниками обернений.

За даними таблиці 2.7 визначимо параметри рівняння регресії:

Підставимо отримані дані в рівняння регресії:

85,54+(-0,005)Х

Для подальших розрахунків необхідно перевірити параметри на типовість за допомогою t- критерію Стюдента, Фактичне значення Стюдента розраховується за формулою:

Для параметра :

Для параметра :

де, - відхилення результативного показника від його вирівняного значення:

- відхилення факторного показника від середнього значення в цілому за сукупністю:

Для визначення тазастосуємо дані таблиці 2.7, звідси

Звідси розрахуємо критерій Стюдента для :

Розрахуємо :

Розрахуємо t-критерій Стюдента для :

З урахуванням прийнятих статистичних досліджень =0,05 та кількості ступенів вільності k=n-m=12-2=10, та за даними табличних значень t-критерію Стюдента дорівнює 2,2281.

Порівняємо фактичні значення, що отримали в результаті розрахунків та з табличним значенням критерію:

>>

24.81>2,2281>-1,30

Це дозволяє признати обчислення не типовим.

Для визначення практичної значимості синтезованої моделі, що є прямолінійною. Розрахуємо коефіцієнт кореляції:

Розрахуємо коефіцієнт кореляції:

Отримана величина кореляції повинна бути порівняна зі шкалою Чеддока.

Таблиця 2.8 Шкала Чеддока

Показники щільності зв'язку	0,1-0,3	0,3-0,5	0,5-0,7	0,7-0,9	Більше 0,9
Характеристика сили зв'язку	Слабка	Утримана	Помітна	Висока	Найвища

Згідно зі шкалою Чеддока розрахунок кореляції показав що зв'язка не має.

Для оцінки значимості коефіцієнта кореляції застосовується t-критерій Стюдента.

Визначимо фактичне значення за формулою:

де n- кількість періодів

Порівняємо значення з табличним критерієм -4<2,2281, тому коефіцієнт є не важливим.

Розрахуємо індекс детермінації, що показує варіацію індективної ознаки під впливом зміни факторної ознаки:

D== 0.0016

Тобто пропозиція на 0,16% залежить від попиту.

Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться результат в разі зміни фактора на 1%.

При зміні попиту на 1% пропозиція зменшиться на 3%.

статистичний ринок праця зайнятість

Висновки

Отже, проведене статистичне дослідження ринку праці України дало нам наступну інформацію. Рівень зайнятості у 2011р. збільшився на 0,2% у порівнянні із минулим роком, та на 1% у порівнянні із 2009р, та становив 91,4%. Якщо ж аналізувати рівень безробіття, то у 2011р. він становив 8,6%, що на 0,2% менше попереднього року, та на 1%-2009р. Спостерігається тенденція зменшення кількості економічно активного населення. У 2009 році економічно активного населення було 20 321,6 тис. осіб, а в 2011 році - 20274,9 тис. осіб. Абсолютне відхилення склало:

2010р-зменшення на 100,9 тис. осіб у порівнянні із 2009р

2011р- зменшення на 73,7 тис. осіб у порівнянні із 2009р, що більше на 27,2 тис. осіб у порівнянні із 2010р.

Якщо розглядати зміну цього показника у відносному плані, то спостерігаємо наступну картину: 2010р.-темп зростання склав 99,5%, що показує зменшення показника на 0,5% у порівнянні із 2009р.; 2011р.- темп зростання склав 99,6%, що показує зменшення показника на 0,4% у порівнянні із 2009р., та збільшення на 0,1% у порівнянні із попереднім роком.

Це відбувається з цілого ряду економічних та соціальних причин..

Розрахунок динамики абсолютного базисного відхилення показав, що попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 3105тис.осіб, у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 549,46 , 840,06, 723,91, 351,75 та 639,59 тис.осіб відповідно.

Темп росту базисний склав 84,78%, тобто попит на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшився на 15,22%, у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 19,64%, 11,05%, 12,27%, 19,54% та 27,80% відповідно.

Темп приросту ланцюговий показав також зменшення на 9,75% порівняно із попереднім роком, в т.ч. у т.ч. попит на 1-5 категорії робітників зменшився на 10%, 9,99%, 10%, 9,50% та 7,78% відповідно.

Показники структури свідчать про те, що доля 1-5 категорії робітників складають 13%, 39,09%,29,93%, 8,38% та 9,60% в загальній чисельності попиту.

Розрахунок динамики абсолютного базисного відхилення пропозиції показав, що пропозиція на робочу силу в звітному році порівняно із базисним зменшилась на 1197,4тис.осіб, у т.ч. пропозиція робітників 1-5 категорії зменшилась на 198,13, 222,34, 484,67, 141,92 та 150,34 тис.осіб відповідно.

Темп росту базисний склав 105,27%, тобто пропозиція робочої силу в звітному році порівняно із базисним збільшилась на 5,27%, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії робітників збільшилась на 6,36%, 2,63%, 7,38%, 7,08% та 5,87% відповідно.

Темп приросту ланцюговий показав також збільшення на 0,81% порівняно із попереднім роком, у т.ч. пропозиція 1-5 категорії робітників збільшилась на 1,79%, 0,79%, 0,55%, 0,72% та 0,42% відповідно.

Показники структури свідчать про те, що доля 1-5 категорії робітників складають 13,86%, 36,32%,29,50%, 8,98% та 11,34% в загальній чисельності пропозиції робочої сили.

При побудові кореляційно-регресійної моделі взаємозв'язку показників “Економічно активне населення» та «Зайняті», було виявлено, що при збільшенні показника «Економічно активне населення» на 1, результуючій показник «Зайняті» збільшується на 3,93, тобто 4 особи, і цей взаємозв'язок є дуже суттєвим.

Тверезий аналіз стану економіки України свідчить про те, що виконання цих умов неможливе протягом короткого відрізку часу. Процес переходу до ринку в Україні за тих умов, що склалися з самого початку внаслідок неправильних дій владних структур за минулі більш як 5 років, триватиме щонайменше 10 - 15 років. Протягом цього періоду мають виникнути класичні умови створення вільного ринку, зокрема, як і товарного виробництва загалом: суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація виробників на виробництві тих чи інших конкретних товарів; економічна відокремленість виробників на основі приватної власності на засоби виробництва, що забезпечує еквівалентність товарного обміну; самостійність виробника та свобода підприємництва; наявність попиту на товар, що виробляється, з боку покупців.

Тільки після цього можливо створити умови виникнення повноцінного ринку праці.

Створення та функціонування ринку праці в Україні може принести ряд позитивних моментів. Зокрема, він:

полегшить і прискорить процес узгодження особистих, колективних та загальнонародних інтересів при розміщенні працівників у системі суспільного поділу праці;

надасть необхідної гнучкості процесу підготовки та розподілу робітників і спеціалістів;

сприятиме підвищенню ефективності праці за рахунок раціонального розміщення працівників за соціальними сферами виробництва;

виконуватиме функцію зв'язуючої ланки між професійної підготовкою працівників та їхнім використанням;

поліпшить вибір людьми професій відповідно до їхніх здібностей і бажань, з урахуванням суспільних потреб;

буде сильним важелем регулювання індивідуальних доходів, наближення їх до суспільно необхідного рівня з урахуванням кваліфікації та дефіцитності професій;

у результаті конкуренції роботодавців за залучення кращих працівників поліпшить умови праці та індивідуального відтворення робочої сили;

З іншого боку, як свідчить зарубіжний досвід, ринок праці має ряд недоліків:

розвиток ринку праці, як правило, супроводжується відродженням і поглибленням товарно-грошового фетишизму;

групові та особисті інтереси відособлених групових та індивідуальних виробників, як правило , переважатимуть над загальнонародними цілями та завданнями. Цей недолік ринку праці пом'якшується, якщо в країні підтримується прагнення державних органів, роботодавців та найманих працівників досягти загального блага в суспільстві. Останнє визначається чотирма показниками: зростанням продуктивності праці, що має перевищувати зростання середньої заробітної плати; збільшенням валового національного продукту; вдосконаленням техніки та технології виробництва (науково-технічний прогрес); зростанням рівня життя населення. Представники держави, підприємців і найманих працівників мають бути зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин , однаковою мірою відповідати за розробку взаємоприйнятних рішень;

ринку праці притаманна стихійність, яка загострює проблеми працевлаштування населення і ускладнює реалізацію права на працю і доходи. Більш жорсткими стануть вимоги до професіоналізмі, посилиться динамічність структурних змін у виробництві, виникне безробіття, знизиться життєвий рівень частини населення. Як наслідок, може виникнути соціальна напруженість.

Отже, в умовах ринкової трансформації економіки України перед органами державного та регіонального управління постає ряд нових завдань: роздержавлення та приватизація; зміна форм власності господарюючих суб'єктів; створення для всіх форм господарювання надійних умов і гарантій рівності; зміна форм управління господарською діяльністю підприємств та організацій, які залишаються в державній власності; зняття всіх обмежень на переміщення робочої сили та стимулювання її професійної мобільності; розробка ефективних заходів щодо соціального захисту населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народного господарства в робочій силі та розвиток структури зайнятості; створення інститутів інфраструктури ринку, орієнтованих на забезпечення виконання перелічених завдань.

Размещено на Allbest.ru

...