Організація виробництва. Техніко-економічні показники роботи дільниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Обґрунтування типу виробництва і методу організації виробничого процесу

2. Визначення трудомісткості річної програми дільниці

3. Визначення потреби технологічного устаткування та його використання

4. Розрахунок площі і об'єму будівель

5. Визначення чисельності працюючих на дільниці

5.1 Визначення чисельності основних робітників

5.2 Визначення чисельності допоміжних робітників

5.3 Визначення чисельності спеціалістів, управлінського персоналу, службовців

6. Розрахунок фонду заробітної плати на прийнятий рік

6.1 Розрахунок фонду заробітної плати основних виробничих робітників

6.2 Розрахунок фонду заробітної плати допоміжних робітників

7. Визначення вартості основних засобів

8. Визначення вартості основних засобів

9. Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування

10. Розрахунок кошторису цехових витрат

11. Розрахунок планової калькуляції собівартості деталі

12. Техніко-економічні показники роботи дільниці

Література

Додатки



Введення

Організація виробництва - це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.

Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства.

Організація виробництва й оптимальне управління ним є найважливішими чинниками прискорення науково-технічного прогресу. Вони забезпечують найбільш повне й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, зниження собівартості та підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці й ефективності виробництва, істотне скорочення тривалості циклу "дослідження - проектування - виробництво - реалізація" і підвищення темпів відновлення продукції та технічного розвитку виробництва.

Головним показником ефективної діяльності підприємства є прибуток. На нього впливає такий фактор, як продуктивність праці.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу,наявність стабільних фінансових ресурсів.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники доходності й рентабельності, які характерні для дільниці.

Метою курсової роботи є виявлення техніко-економічних показників дільниці. Де розкрито: тип виробництва і метод організації виробничого процесу, визначення трудомісткості річної програми дільниці, визначення чисельності працюючих на дільниці,розрахунок заробітної плати по дільниці, визначення витрат на основні матеріали, розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування,кошторису цехових витрат, планової калькуляції собівартості деталі.



1. Обґрунтування типу виробництва і методу організації виробничого процесу

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого процесу.

Виробничий цикл - це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів, що обробляються, проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюються на завершений продукт.

Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється в днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії оброблення.

Час виконання технологічних операцій - основна складова виробничого циклу, яка необхідна для здійснення конкретних робочих операцій перетворення предмета праці на готову продукцію. Підготовчо-завершальний час виділяється робітникові для ознайомлення із здаванням і для здачі готової продукції. Тривалість операційного циклу складається з часу виконання технологічної операції та підготовчо-завершального часу, тобто тривалість операційного циклу - це час оброблення однієї партії деталей на конкретній операції технологічного циклу.

Час виконання основних операцій оброблення виробу становить технологічний цикл, що означає час, протягом якого оброблюється предмет праці.

На тривалість робочого періоду справляє вплив низка чинників, головні з яких:

· якість проектно-конструкторських робіт;

· рівень стандартизації виробів;

· організаційні фактори.

Час технологічного обслуговування включає в себе контроль якості оброблення виробу, контроль режиму роботи машин та обладнання, прибирання робочого місця, час доставляння деталей до робочого місця.

Час перерв - це час, протягом якого не змінюються жодні якісні характеристики виробу, але продукція ще не є готовою і процес виробництва не завершено. Розрізняють регламентовані та нерегламентовані перерви.

Тип виробництва - це сукупність ознак, що визначають організаційно-технічну характеристику виробничого процесу, здійснюваного на одному або багатьох робочих місцях у масштабі ділянки, цеху, підприємства. Тип виробництва багато в чому визначає форми спеціалізації і методи організації виробничих процесів.

Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних та організаційних рішень, а також особливості технологічних процесів, характер обладнання, форми організації виробництва та праці, методи планування характерні для певного типу виробництва, що виділяється по ознаках широти номенклатури,обсягу випуску виробів,ступеню сталості номенклатури,характеру завантаженню робочих місць.

Номенклатура продукції являє собою кількість найменувань виробів, закріплених за виробничою системою, і характеризує її спеціалізацію. Чим ширша номенклатура, тим менш спеціалізованою є система, і, навпаки, чим вона вужча, тим вищий ступінь спеціалізації. Широка номенклатура продукції, що випускається, зумовлює велике розмаїття технологічних процесів і операцій, устаткування, інструментів, оснащення і професій робітників.

Обсяг випуску виробів - це кількість виробів визначеного виду, що виготовляються виробничою системою протягом визначеного часу. Обсяг випуску і трудомісткість кожного виробу впливають на характер спеціалізації цієї системи.

Ступінь сталості номенклатури - це повторюваність виготовлення виробу даного виду в послідовні періоди часу. Якщо в один плановий період часу виріб даного виду виготовляється, а в інші не випускається, то ступінь сталості відсутній. Регулярне повторення випуску виробів даного виду є однією з передумов забезпечення ритмічності виробництва. У свою чергу, регулярність залежить від обсягу випуску виробів, оскільки великий обсяг випуску може бути рівномірно розподілений на послідовні планові періоди.

Характер завантаження робочих місць означає закріплення за ними певних операцій технологічного процесу. Якщо за робочим місцем закріплено мінімальну кількість операцій, то це вузька спеціалізація, а за закріпленням великої кількості операцій - широка спеціалізація.

Залежно від зазначених факторів розрізняють три типи виробничих процесів, або три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.

Порівняльна характеристика типів виробництв

Характеристика	Тип виробництва
	Одиничне	Серійне	Масове
Широта номенклатури виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції Кз.о.> 40	Обмежена кількість операцій, які періодично повторюються, 1 < Кз.о. < 40	Одна операція, Кз.о.=1
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне і спеціальне	Переважно спеціальне
Принцип розміщення робочих місць	Технологічний	Технологічний і предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робітників	Високий	Середній, високий на автоматизованих системах	Невисокий на простих операціях, високий у автоматизованих системах

В залежності від обсягу випуску заданого виробу - характеру і номенклатури визначаємо серійний тип виробництва, який характеризується виготовленням періодично повторюваних партій виробів порівняно великим обсягом випуску. Для серійного виробництва характерно універсальне та спеціальне устаткування, кваліфікація робітників може бути від 3 до 5 розрядів.

Залежно від виду виробництва, обсягів випуску продукції, її складності й матеріаломісткості застосовують різні методи організації виробництва.

У виробничій діяльності в основному застосовуються два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Непотоковий вид виробничих процесів характерний для одиничних типів виробництва з непостійною номенклатурою виробів. Йому властиві такі ознаки:

- на робочих місцях, як правило, обробляються різноманітні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці. Кількість кожного з них є невеликою і недостатньою для повного завантаження устаткування;

- робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без відповідного зв'язку з послідовністю виконання операцій. Наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлильних та інших верстатів;

- предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами. Це великою мірою впливає на збільшення перерв між операціями;

- предмети праці часто поступають на проміжні склади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції.

Непотоковий метод може застосовуватись і в серійному виробництві відповідно до номенклатури й асортименту виробів. Залежно від кількості виробів і їх номенклатури непотоковий метод може мати різні модифікації. За умов одиничного виробництва він здійснюється переважно у формі одинично-технологічного методу. Процес обробки предметів праці проходить індивідуально згідно з наведеним вище порядком одиницями або невеликими партіями. У серійному виробництві цей метод набуває форми партіонно-технологічного або предметно-групового.

Потоковий метод організації виробничого процесу - один з найбільш високоефективних. Він здійснюється в максимальній відповідності до принципів раціональної організації виробництва.

Потоковий виробничий процес характеризується такими ознаками:

- за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;

- робочі місця розміщуються послідовно відповідно до протікання технологічного процесу;

- технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці можуть виконуватись одна або кілька схожих операцій;

- предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу.

При потоковому методі організації виробничого процесу застосовується переважно спеціальний міжопераційний транспортний конвеєр, який виконує функції переміщення предметів праці і регулює ритм роботи виробничого циклу. Потокові методи дають можливість виготовляти продукцію в великих обсягах і протягом тривалого часу, тобто застосовувати масове й великосерійне виробництво.

Потокова лінія є основною структурною ланкою потокового виробництва, елементи якої технологічно й організаційно взаємозв'язані. Потокові лінії є різні залежно від галузі виробництва і виду продукції, що випускається, вони класифікуються за певними ознаками. За номенклатурою виробів вони поділяються на однопредметні й багатопредметні.

Однопредметною називається лінія, на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру протягом тривалого часу (телевізори, пральні машини, холодильники тощо). Для переходу на виготовлення виробу іншого типорозміру потрібне переналагодження лінії (перестановка устаткування, окрема його заміна тощо). Найбільше застосовуються ці лінії в масовому виробництві, зокрема в легкій промисловості, виробництві побутової техніки та ін.

Багатопредметна потокова лінія - це лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кілька типорозмірів виробів, які схожі за конструкцією і технологією виробництва. Ці лінії застосовуються в більшості в серійному виробництві на підприємствах легкої промисловості, в харчовій галузі та інших. За ступенем безперервності процесу виробництва потокові лінії поділяються на безперервні та перервні.

Основними параметрами потокових ліній є: такт, ритм, якість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.

Такт потокової лінії - це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що рухаються один за одним.

У процесі роботи безперервних потокових ліній передбачаються періодичні короткочасні зупинки конвеєра (для обідньої перерви, міжзмінної перерви та ін.)



2. Визначення трудомісткості річної програми дільниці

Трудомісткість продукції - показник, який характеризує витрати робочого часу на виробництво будь-якої споживчої вартості або на виконання конкретної технологічної операції. Т.п. - зворотний показник продуктивності праці. Він визначає ефективність використання головної продуктивної сили суспільства - трудових ресурсів.

На рівень Т.п. впливає ряд факторів: технічний розвиток виробництва (фондоозброєність й енергоозброєність праці, якість предметів праці, технологія виробництва), кваліфікація робітників, організація й умови праці, складність виготовленої продукції.

Такий показник використовується для встановлення рівня витрат робочого часу в усіх ланках виробництва на виготовлення будь-якого продукту. Він містить витрати робочого часу усього виробничого персоналу, безпосередньо зайнятого виготовленням продукції, і витрати праці, втіленої у сировині, паливі, обладнанні та інших витрачених засобах виробництва. За допомогою показника повної трудомісткості отримують чітку кількісну характеристику усуспільнених витрат на виробництво матеріальних благ або надання конкретних послуг.

Для виконання розрахунку необхідної кількості устаткування і чисельності працюючих необхідно знати загальний обсяг робіт на дільниці, тобто трудомісткість річної програми. Трудомісткість (Q) на певній операції розраховується за формулою:

= (н/год),

де Q - загальна трудомісткість на окремій операції, н/год;

- штучно - калькуляційна норма часу на операцію, хв.;

N - програма випуску за рік, шт.

Розрахунки заносимо в таблицю 1.

Таблиця 1

Розрахунок загальної трудомісткості робіт на дільниці



3. Визначення потреби технологічного устаткування та його використання

Кількість місць необхідних для виконання виробничої програми в серійному виробництві визначається по кожній групі верстатів за формулою:

(шт.)

Де

- розрахункова кількість верстатів на окремій операції, шт.;

- ефективний (дійсний фонд часу роботи верстату (год.);

- коефіцієнт виконання норм виробітку на дільниці (= 1,1).

Розрахунки заносимо у таблицю 2.

Таблиця 2

Розрахунок основного технологічного устаткування дільниці та його використання

Фонд робочого часу - планований час роботи одного робітника протягом певного календарного періоду (року, кварталу, місяця). Розраховується для визначення необхідної чисельності робітників, а також для виявлення показників використання трудових ресурсів на підприємствах, що діють. Як одиниці виміри приймаються людино-година, людино-день.

Дійсний фонд часу роботи верстатів приймається на основі заводських даних або розраховується за формулою:

[()()]·?· годин,

де ? кількість календарних днів за рік;

кількість вихідних днів;

? кількість святкових днів;

? тривалість зміни;

? кількість передсвяткових днів;

? кількість робочих змін;

? ? коефіцієнт, який враховує простої устаткування в зв'язку з ремонтом. (0,92?0,99).

Коефіцієнт завантаження верстатів визначається відношенням розрахункової кількості верстатів до прийнятої:

? 1,

де ? округлене значення до найбільшого цілого числа.

Для проведення подальших розрахунків визначаємо устаткування.

Витрати на транспортування і монтаж верстатів прийняті в середньому 10-15% від оптової ціни. Оптові ціни беремо з додатку 3.

Розрахунки проводимо в таблиці 3.



Таблиця 3

Зведена відомість необхідного технологічного устаткування



4. Розрахунок площі і об'єму будівель

Виробнича площа дільниці визначається на основі даних про кількість виробничого устаткування, робочих місць і питомої площі на одиницю устаткування:

Sвир.=Мпр. Нпит = (кв.м),

де Sвир. - основна виробнича площа.

Мпр - число верстатів, шт.

Нпит - питома площа на одиницю устаткування (15-23 кв. м, залежно від габаритів верстата).

Допоміжна площа приймається в % до виробничої площі (30-35%):

, кв.м.

Площа дільниці визначається за формулою:

, кв.м.

Для визначення об'єму будівлі необхідно вибрати її висоту, виходячи з габаритів верстатів та кранів.

Для цього внутрішню площу дільниці збільшуємо на 12-13%

K,

де h - висота будівлі, м;

К - коефіцієнт збільшення площі (1,13).



5. Визначення чисельності працюючих на дільниці

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників,що отримали необхідну професійну підготовку,або мають досвід практичної роботи.

Усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (далі -ПВП) підрозділяється на шість категорій:

- робітники;

- керівники;

- спеціалісти;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал;

- стажери (учні).

Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.

У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляючих продукцію) і допоміжних (обслуговуючих технологічний процес). Окремо виділяють черговий та ремонтний персонал.

Керівники - особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб.

Спеціалісти - інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо.

Службовці - працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносять діловодів, секретарів, друкарів, табельників, креслярів, копіювальників, архіваріусів, агентів тощо.

До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників. До цієї категорії відносять також прибиральників, двірників, гардеробників, охоронців, пожежно-вартову службу.

До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.

5.1 Визначення чисельності основних робітників

Основні робітники - це робітники, що безпосередньо зайняті виготовленням основної продукції, для виробництва якої призначене дане підприємство. Чисельність і питома вага основних робітників на підприємстві зумовлюються питомою вагою основного виробництва, характером його технології, розвитком концентрації і спеціалізації, рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів, досконалістю форм організації виробництва і організації праці.



чол.,

де Q - трудомісткість річної програми робітників по професії, розряду (н/год.);

Fеф - ефективний фонд робочого часу робітників за рік (год.);

Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку (Квн = 1,1).

Ефективний фонд виробничого часу одного робітника розраховується за формулою:

()(1?) , год.,

де Дк - кількість календарних днів за рік;

Дв - кількість вихідних днів;

Дс - кількість святкових днів;

tз - тривалість зміни;

Zзм - кількість робочих змін;

Кр - коефіцієнт, який враховує регламентовані невиходи робітників на роботу (Кр = 0,10-0,12).

Розрахунки числа основних виробничих робітників ведемо окремо по кожній професії і заносимо в таблицю 4.

Таблиця 4

Розрахунок чисельності основних (виробничих) робітників



Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл по професіям.

Професія - це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань.

Чисельність робітників по професіях і розрядах проводимо в таблиці 5 та визначаємо середній розряд.

Таблиця 5

Зведена відомість основних (виробничих) робітників дільниці

Середній розряд робітників визначається за формулою:

де А - розряд робіт;

Ч - чисельність робітників даного розряду.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на 4 групи:

висококваліфіковані;

кваліфіковані;

малокваліфіковані;

некваліфіковані.

Нормальне функціонування будь-якого підприємства суттєво залежить від кадрової політики, яка має за головну мету забезпечення тепер та у майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідної кваліфікації.

5.2 Визначення чисельності допоміжних робітників

Допоміжні робітники - це робітники підприємства, які обслуговують основне виробництво. До цієї категорії робітників належать робітники допоміжних цехів і служб підприємства й робітники основних цехів, зайняті допоміжними роботами. Виділяють робітників для налагоджування, ремонту й чергового обслуговування устаткування; для контролю за якістю та випробовуванням продукції; для вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт; для обслуговування складського господарства, ремонту й обслуговування енергосилового господарства; робітники інструментального господарства; дрібного ремонту й чергового обслуговування будинків та споруд; для прибирання приміщень.

На основі отриманих розрахунків складається відомість допоміжних робітників дільниці.

Розрахунки числа допоміжних робітників заносимо в таблицю 6.

Таблиця 6

Відомість допоміжних робітників дільниці

.



5.3 Визначення чисельності спеціалістів, управлінського персоналу, службовців

Чисельність працівників даних категорій визначається штатним розкладом, який залежить від структури і управління дільницею,штатних нормативів, а також за формулою:

Чисельність спеціалістів заносимо в таблицю 7.

Таблиця 7

Штатний розклад спеціалістів дільниці

№ п/п	Посада	Прийнята чисельність працівників	Місячний оклад,грн.	Річний фонд з/п, тис.грн.
1	2	3	4	5
1	Майстер	1	4267	51,2
2	Технолог	1	4805	57,66
3	Розпорядник робіт	1	2132	25,58
Разом	3	11204	134,44

Дані місячного окладу беремо з додатку 4.

На основі даних про чисельність основних, допоміжних робітників та спеціалістів складаємо зведену відомість по категоріях.

Таблиця 8

Зведена відомість працюючих на дільниці



Питома вага робітників визначається за формулою:



6. Розрахунок фонду заробітної плати на прийнятий рік

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

Форми і системи заробітної плати

Почасова - мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

· Проста почасова: заробіток залежить від тарифної ставки присвоєного працівнику,тарифного розряду,та відпрацьованим час.

· Почасово-преміальна: заробіток залежить від тарифної ставки, відпрацьованого часу та премій за досягнення певних кількісних та якісних показників.

Відрядна - мірою праці є кількість виготовленої продукції, а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості,виходячи із розцінок.

· Проста відрядна: розраховується множенням відрядної розцінки на кількість виготовленої продукції.

· Відрядно - преміальна: включає відрядний заробіток та премію за виконання та перевиконання плану.

· Відрядно - прогресивна: вироблена продукція в межах встановленої норми за виконання та перевиконання плану за звичайними розцінками, а вироблена продукція понад норму за прогресивними розцінками.

· Непряма відрядна: застосовується для оплати праці допоміжних робітників,які зайняті в обслуговуванні основних робітників - відрядників.

· Колективна (бригадна): оплата праці може бути і почасова відрядна.

· Акордна: передбачає розмір заробітку за виконану роботу усього комплексу робіт із визначенням терміну виконання.

· Контрактна оплата праці ( робота по договору).

6.1 Розрахунок фонду заробітної плати основних виробничих робітників

Фонд тарифної заробітної плати основних виробничих робітників обчислюється за формулою:



де Р - розцінка на операцію, грн.;

N - річний випуск деталей;

n - число операцій.

Розцінка - це розмір оплати праці працівника за одиницю виконаної роботи.

Розцінка Р обчислюється за формулою:

де ? годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн. (див. табл. 10а).

Середньомісячна заробітна плата робітника:

Розрахунки по заробітній платні основних виробничих робітників виконуються в таблиці 9.



Таблиця 9

Розрахунки по заробітній платі основних виробничих робітників

6.2 Розрахунок фонду заробітної плати допоміжних робітників

Структура і методика розрахунку фонду заробітної плати допоміжних робітників аналогічна основним.

Але розрахунок основного фонду відмінний,так як застосовуються різні форми оплати праці.

Для розрахунку тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників необхідно знайти середньогодинні тарифні ставки.

Тарифна ставка середнього розряду визначається за даними таблиці 10а.

Середньомісячна заробітна плата спеціалістів:



Годинні тарифні ставки і місячні оклади робочих (грн.)

Фонд заробітної плати допоміжних робітників розраховують в таблиці № 10

Таблиця 10

Фонд заробітної плати допоміжних робітників

Розрахунки фонду заробітної плати в цілому по дільниці в зводимо таблицю 11.



Таблиця 11

Зведена відомість фонду заробітної плати по категоріях працівників по дільниці



7. Визначення вартості основних засобів

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року,або одного оборотного періоду.

Основні фонди - це сукупність вироблених суспільною працею матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду. До основних фондів відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба та інші. Основні фонди, що функціонують у сфері матеріального виробництва, є виробничими основними фондами; а, які не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, складають невиробничі основні фонди.

Основні засоби включають будівлі, споруди і передаючі пристрої, устаткування виробниче, енергетичне, під'ємно ? транспортне, інструмент і пристосування, виробничий і господарський інвентар.

Вартість будівель ( визначається за формулою:

де ? площа дільниці, кв.м.;

? вартість 1 кв. м площі дільниці, грн. (8000);

Вартість споруд і передаючих пристроїв визначається в розмірі 2% від вартості основного устаткування:



Вартість електронно ? обчислювальних машин приймається 15% від початкової вартості основного устаткування:

Вартість транспортних засобів приймається в розмірі 6% вартості основного устаткування:

Вартість інструменту і пристосування приймається 10% від вартості основного устаткування:

Вартість виробничого і господарського інвентарю приймається в розмірі 10% від вартості основного устаткування:

Вартість інших основних засобів приймається в розмірі 5% від вартості основного устаткування:

Амортизаційні відрахування визначаються за формулою:



де ? норма амортизації (%).

Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою її повного відновлення.

Норма амортизації - це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини фондів.

Результати зводимо в таблицю 12.

виробничий трудомісткість персонал собівартість

Таблиця 12

Вартість основних фондів і річна сума амортизаційних відрахувань



8. Визначення вартості основних засобів

Вартість матеріалів на одну деталь і на річний випуск визначається за формулою:

де - ? вартість 1 кг матеріалів і відходів, згідно прейскурантів 25-01, 01-03;

? 26,4 грн., ? 1,6 грн.;

? маса заготовки, кг;

? коефіцієнт,який враховує транспортно- заготівельні витрати, = 1,05;

? маса відходів,кг.

-,

на річний випуск:

де N ? річний випуск деталей, шт.



9. Розрахунок кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування

Розрахунки витрат на утримання та експлуатацію устаткування виконуються по статтях,які необхідно звести в таблицю 13.

Витрати по експлуатації та устаткування

1. Вартість мастильних,обтиральних і інших допоміжних матеріалів - 168,6 тис. грн.;

2. Вартість енергії для рухомих цілей - 244,0 тис. грн.;

3. Основну і додаткову заробітну плату допоміжних робітників,прийняти в розмірі 27% фонду заробітної плати допоміжних робітників;

4. Відрахування на єдиний внесок - 37,45% від основної і додаткової заробітної плати.

Витрати на поточний ремонт 2 - 4 % від вартості устаткування

Внутрішньоцехові переміщення вантажів:

5. Вартість пального та інших видів палива - 160,0 тис. грн.;

6. Вартість допоміжних матеріалів - 130,0 тис. грн.;

7. Вартість споживчої енергії - 65,6 тис. грн.;

Інші витрати - 52,4 тис. грн.

Таблиця 13

Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування

№п/п	Найменування статей	Сума, тис. грн.
1	2	3
1.	Амортизація устаткування та транспорту	1424,78
2.	Експлуатація устаткування	453,19
3.	Поточний ремонт устаткування та транспортних засобів	672,06
4.	Внутрішньоцехове переміщення вантажів	355,6
5.	Інші витрати	52,4
Разом:	2958,03



Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ) включаються в собівартість виробів прямо пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робітників:



10. Розрахунок кошторису цехових витрат

Кошторис виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси.

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничої діяльності. Визначає загальну суму витрат на виробництво за видами використовуваних ресурсів,стадіями виробничої діяльності,рівнями управління підприємством.

До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва,пов'язані з виготовленням та продажем продукції ,товарів та послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконанню різних робіт і послуг.

Розрахунок кошторису цехових витрат проводжу по номенклатурі статей витрат таблиці 14.

Таблиця 14

Розрахунок кошторису цехових витрат

№п/п	Статті витрат	Сума, тис. грн.
1	2	3
1.	Витрати на утримання будівель,споруд	70,4
2.	Амортизація будівель,споруд,інвентарю	286,2
3.	Поточний ремонт будівель і споруд	62
4.	Заробітна плата (основна і додаткова) допоміжних робітників і спеціалістів	243,8
5.	Відрахування на єдиний внесок	91,3
6.	Витрати на охорону праці	24,8
7	Витрати на дослідження,випробування	27,9
8.	Інші цехові витрати	46,88
Разом: цехові витрати	853,28



11. Розрахунок планової калькуляції собівартості деталі

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Дані заношу в таблицю 15.

Таблиця 15

Калькуляція собівартості деталі "Шестерня"

№ п/п	Статті витрат	Сума, грн.
1	2	4
1.	Сировина і основні матеріали	147,14
2.	Основна заробітна плата основних (виробничих) робітників	37,67
3.	Додаткова заробітна плата (виробничих) робітників	3,76
4.	Відрахування на єдиний внесок	15,51
5.	Витрати на утримання і експлуатацію устаткування	48,53
6.	Цехові (загальновиробничі) витрати	14
7.	Цехова собівартість деталі	266,61
8.	Адміністративні (загальновиробничі) витрати	41,43
9.	Виробнича собівартість	308,04
10.	Витрати на збут (позавиробничі витрати)	12,32
11.	Повна собівартість	320,36
12.	Плановий прибуток	96,11
13.	Оптова ціна деталі	416,47



12. Техніко-економічні показники роботи дільниці

Таблиця 16

Техніко-економічні показники роботи дільниці

№ п/п	Найменування показників	Одиниця вимірювання	Кількість
1	2	3	4
1.	Річний випуск обсягу дільниці:
	1.кількість деталей	шт.	50000
	2.річна трудомісткість	н/год.	50000
	3.по собівартості	тис.грн.	16018
2.	Виробнича площа,	кв.м	331,5
	1.в т.ч. чиста виробнича площа	кв.м	255
3.	Кількість верстатів	шт.	15
4.	Чисельність працюючих	чол.	31
	1.в т.ч. робітників	чол.	28
5.	Загальний фонд заробітної плати	тис.грн.	2315,75
6.	Продуктивність праці на одного працівника
	1.кількість деталей	шт./чол.	1613
	2.річна трудомісткість	н/год/чол.	1613
	3.по собівартості	тис.грн.	516,71
7.	Середня зарплата по дільниці	грн.	6225,13
8.	Середній розряд працівників		3,66
9.	Коефіцієнт використання устаткування		0,82
10.	Собівартість деталі	грн.	320,36

З розрахунків можемо зробити висновок, що дільниця працює ефективно. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей є зростання обсягу виробництва продукції.

При повному завантажені верстатів можна збільшити річний випуск деталей, при цьому збільшиться прибуток і рентабельність дільниці.

В цій роботі ми показали, що на основі техніко-економічних показників роботи дільниці можна визначити стан підприємства та дати повні рекомендації для підвищення ефективності виробництва.



Література

Закон України "Про підприємство" // Відомості Верховної Ради України - 1991.- №24.

Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Затв. КМУ 26.04.96 р. // Бухгалтерський облік і аудит 1996 р. - №7.

Абрамов В.М. та інші Нормування праці: підручник за рецензією В.М. Данюка і В.М. Абрамова, К.: 1995.

Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: учебно-методическое пособие. - М.: "Финансы и статистика", 1997.

Бухало М. Организация и планирование деятельности промышленных предприятий: - М.: 1989.

"Економіка підприємства": Підручник у 2 томах /за ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Видавництво "Хвиля-Прес"; Донецьк: мале підприємство. Поиск, товариство книголюбів, 1995 р.

Методичні вказівки.



Додатки

Додаток 1

№ операції	Найменування операції	Норма часу Тшт, хв.
1	2	3
005	Фрезерно - центрувальна	14,5
010	Токарна ЧПУ	14,2
015	Токарна ЧПУ	3,1
020	Шпонково - фрезерна	15,4
025	Вертикально - свердлувальна	5,6
030	Круглошліфувальна	7,2
	Маса деталі	4,3
	№ варіанту	10



Додаток 2

№ операції	Найменування операції	Тпз на партію деталей, хв.
1	2	4
005	Фрезерно - центрувальна	25
010	Токарна ЧПУ	50
015	Токарна ЧПУ	50
020	Шпонково - фрезерна	20
025	Вертикально - свердлувальна	20
030	Круглошліфувальна	30



Додаток 3

№ п/п	Найменування верстатів	Модель верстата	Оптова ціна, грн.
1	2	3	4
1.	Токарний ЧПУ	16К20Ф3	889400
2.	Горизонтально - фрезерний	6Н82Т	118700
3.	Вертикально - свердлувальний	2М135	114300
4.	Внутрішньо - шліфувальний	3К227	116500
5.	Круглошліфувальний	3М151	115500
6.	Зубофрезерний	5К322	117940
7.	Протяжний	7Б510	114250
8.	Шпонково - фрезерний	692Р	115400
9.	Фрезерно - центрувальний	МР71	115400



Додаток 4

№ п/п	Посада	Місячний оклад, грн.
1	2	4
1.	Майстер	3126
2.	Технолог	3520
3.	Плановик	2820
4.	Розпорядник робіт	1562

Размещено на Allbest.ru

...